Каталог :: Уголовное право и процесс

: Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИИ
УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
                                                        Кафедра цивільного права
                                                              студента ІІІ курсу
                                                                  Будюха Д.Є.
     К У Р С О В А   Р О Б О Т А 
                                                            на тему
     СТВОРЕННЯ  І  УСТАНОВЧІ  ДОКУМЕНТИ      
     ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА
                                                              Науковий  керівник
                                                      ст.викладач Нечипорук Л.Д.
                                                      УЖГОРОД - 1996
     План курсової роботи 
     Вступ                                                                   3
1. Установчий договір , його зміст                                   4
2. Статут , його зміст                                                    14
3. Державна реєстрація господарського товариства        16
     Висновки                                                               21
Список використаних джерел та літератури                22
     Додатки 
1.  Проект установчого договору товариства з обмеженою
відповідальністю
2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю
3
В С Т У П
Підприємницька діяльність громадян і юридичних осіб на територіїї України
здійснюється в організаційних формах і у порядку , встановлених
законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми проводиться
підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні напрями
діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які можуть бути включені до неї
, форма власності , кількість і склад осіб , які безпосередньо об”єднуються
для ведення підприємницької діяльності , інші початкові умови.
Вибір організаційної форми підприємництва здійснюється через механізм
державної реєстрації  конкретного виду підприємства , господарського
товариства  або іншої організаційної форми.
Тема даної курсової роботи обрана для того , щоб зробити спробу дослідити сам
процес     обрання організаційно-правової форми ведення підприємницької
діяльності , а саме створення господарського товариства.
Процес створення господарського товариства обрано в якості об”єкту
дослідження, оскільки , як свідчать статистичні дані , найбільш розпоширеною
організаційно-правовою формою , яка обирається  для здійснення
підприємницької діяльності є саме господарське товариство.
Від прийняття Закону України “ Про господарські товариства “ пройшло чимало
часу , але практика свідчить , що ефективність ведення підприємницької
діяльності багато в чому залежить від якості установчих документів : можуть
виникати різного роду суперечності щодо майна , яке було внесене засновниками
, відповідальності засновників за невиконання зобов”язань по внесенню вкладів
( оплати акцій ) , можливості уступки долі в статутному фонді третій особі ,
тощо.
                                                              4
     Установчий  договір господарського товариства , його зміст
Узгоджена діяльність учасників цивільних правовідносин може бути спрямована
на досягнення спеціальної мети - створення нового суб”єкту цивільного права (
юридичної особи ) , яку вони наділяють необхідним майном і якому вони
визначають предмет діяльності. За наявності у юридичної особи декількох
засновників вони повинні погодити свої взаємовідносини , в тому числі вид (
характер ) і предмет діяльності створюваної організації , розмір і порядок
передачі  у її статутний фонд майнових внесків , порядок спільної діяльності
по створенні юридичної особи та інші умови. Для цього і використовується
установчий договір.
        За   За загальним
правилом юридична особа створюється згідно з рішенням власника або
уповноваженого ним органу. Якщо власників або уповноважених ним органів два або
більше , то таким рішенням є установчий договір. Створенню господарського
товариства передує рішення як мінімум двох власників. Цим і пояснюється
необхідність укладення установчого договору для створення господарського
товариства.
У  цивільному  праві  України  відомі  п”ять видів господарських  товариств ,
в основі створення  яких  лежить установчий  договір  :  акціонерне
товариство , повне і командитне товариства , товариства з обмеженою і
додатковою  відповідальністю . Поняття і види господарських товариств  ,
правила їх  створення  , діяльності , а також права і  обов “ язки  їх
учасників та засновників визначає Закон  України  “ Про господарські
товариства  “  від  19 вересня 1991 року  № 1576-XII .
В силу установчого договору його учасники ( засновники юридичної особи )
взаємно зобов”язуються у встановленому законом порядку створити нову юридичну
особу і надати ій необхідне майно.
За своєю юридичною природою установчий договір господарського товариства є
багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру . Установчий
договір відноситься до групи так званих організаційних договорів .
Сторонами установчого договору господарського товариства можуть бути фізичні
та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону України “ Про
господарські товариства “ іноземні громадяни , особи без громадянства ,
іноземні юридичні особи , а також міжнародні організації можуть бути
засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та
юридичними особами України , крім випадків , встановлених законодавчими
актами України. Обов”язковою ознакою для сторони в установчому договорі
господарського товариства є наявість          правосуб”єктністі -
правоздатності і дієздатності.
Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб
потребують нотаріального засвідчення , а підписи керівників юридичних
осіб повинні завірятися печаткою .
5
Предметом установчого договору господарського товариства є створення
господарського товариства . Спецефічним в даному аспекті є установчий договір
акціонерного товариства відкритого типу , оскільки він укладається між
засновниками акціонерного товариства та визначає порядок здійснення ними
спільної діяльності по створенню акціонерного товариства , відповідальність
перед  особами , що підписалися на акції і перед третіми особами. Такий
договір по суті є договором про спільну діяльність і діє до моменту державної
реєстрації акціонерного товариства . Учасники договору також мають на меті
створення юридичної особи , але даний договір не визначає статус організації
, що формується учасниками.
На відміну від цього установчий договір визначає   не  тільки   узгоджену
діяльність його   учасників ( засновників ) , але   й   правове   становище
нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих документів.*
Від  договору  про спільну діяльність договір про  спільну діяльність по
створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим , що у
першому випадку нема створення нової юридичної особи , а у другому -
створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.
Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті умови , по
яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору - засновники нової
юридичної особи - взаємно зобов”язані передати у власність створюваної ними
організації встановлені ними ж внески , а також провести узгоджені дії по
формуванню  господарського товариства до його реєстрації.
Закон визначає загальні   обов”язкові умови , які повинні бути зазначені в
установчих документах господарського товариства. У відповідності до частини 2
статті 4 Закону України “ Про господарські товариства “  установчі документи
повинні містити відомості про вид товариства , предмет і цілі його діяльності
, склад засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір
та порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та
збитків , склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними
рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна одностайність  або
кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих
документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства. Закон
передбачає інші обов”язкові умови , в залежності від виду господарського
товариства.
Відсутність зазначених відомостей ( включаючи відомості , які повинні містити
установчі документи в залежності від виду товариства ) в установчих
документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “  , внесених
Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі документи
гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним законодавством  ,
погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє волевиявлення на
створення юридичної особи і визначають його вид і характер . Установчий
договір вступає в силу з моменту його підписання усіма учасниками (
засновниками ).
     
* Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М.: Издательство БЕК, 1994. - С. 375 6 Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності самого договору , а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже , до моменту реєстрації установчих документів юридичної особи учасники установчого договору можуть бути взаємно зобов”язані до вчинення певних , узгоджених ними дій. Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і командитне товариство є так званими договірними об” єднаннями , оскільки у їх основі лежить договір як угода між учасниками , які зобов”язались один перед одним спільно діяти для досягнення цілей товариства . Договір пов”язує кожного учасника персонально із усіма іншими учасниками . Кожний учасник вправі вимагати від іншого належного виконання договору , взятих ним на себе зобов “язань. За загальним правилом , якщо договором не встановлене інше , ведення справ всередині товариства проводиться за загальною згодою всіх учасників ; у відносинах із третіми особами кожний із учасників вправі діяти від імені товариства і представляти його в цивільному обороті . “Установчий договір повного або командитного товариства ще називають фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором ( кожному із учасників ) фактично надано більше повноважень , ніж це безпосередньо виражено в договорі , але з умовою , що вони не скористуються надлишками цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в цілому . “ * Враховуючи особистий характер договору повного товариства , який виражається в тому , що учасники зобов”язані приймати особисту участь у веденні справ товариства , а також наділені широкими повноваженнями по здійсненню ними від імені товариства фактичних і юридичних дій, що в свою чергу, передбачає виникнення особисто - довірчих , товариських відносин, логічно б було передбачити у договорі , що з виходом одного із учасників із складу товариства , а також його смертю ( реорганізацією , ліквідацією , якщо учасником є юридична особа ) товариство припиняється ; хоча закон надає сторонам право домовитись про інше. Зміни у складі учасниківв такому випадку є рівносильними перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства. Спори , які виникають в процесі виконання договору товариства повинні вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення спорів між учасниками доцільно допускати лише у випадках , прямо встановлених у договорі , якщо тільки спір не пов”язаний з майновими претензіями учасників один до одного. Конструкція товариського з”єднання розрахована на невелику кількість учасників , в основному фізичних осіб , хоча учасниками товариства можуть бути й юридичні особи . Тому доцільно б було передбачити в договорі , що змішаний склад повних учасників не допускається . Однак в командитних товариствах , де повними учасниками є юридичні особи , вкладниками можуть бути фізичні особи , і навпаки , якщо повними учасниками є громадяни , то вкладниками можуть бути юридичні особи. Закон України “ Про господарські товариства “ передбачає ряд інших обов”язкових умов , які повинні бути зазначені в установчому договорі повного товариства .
* Сборник образцов гражданско-правовых документов / Под общ. ред. Г.П. Савичева, В.С. Ема.- М.:Издательство БЕК, 1994. - С. 27 7 В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені відомості про вид товариства , предмет та цілі його діяльності , склад засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , зяких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчого договору та порядок реоганізації та ліквідації товариства . Також обов”язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями товариства усім своїм майном. Відповідальність повних учасників за зобов”язаннями товариства носить двоякий характер. Вона є субсидіарною , оскільки наступає тільки у випадку недостатності власних коштів товариства , і солідарною , оскільки розподіляється порівну між усіма учасниками , а кредитор товариства може звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник , який сплатив борги товариства , вправі звернутися до інших учасників з вимогою про відшкодування йому сум у розмірі збитків , які припадають на цих учасників. По причині такого характеру відповідальності учасників за боргами товариства , одній і тій ж особі заборонено брати участь у якості повного учасника більш , ніж в одному товаристві , але дозволяється брати участь в командитних товариствах в якості вкладників. Крім цього , у відповідності із ст. 67 Закону України “ Про господарські товариства “ , установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та порядок внесення вкладів , форму їх участі у справах товариства . В установчому договорі може визначатися декілька учасників , які надяляються повноваженнями на ведення справ товариства. Установчий договір командитного товариства , як і договір іншого господарського товариства має містити загальні обов”язкові умови , так і відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю , розмір , склад і порядок внесення ними вкладів , форму їх участі у справах товариства. Стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства , а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів . На відміну від повного та командитного товариств , товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю є статутними об”єднаннями . Зміни у складі учасників суттєвим чином змінюють тільки співвідношення розмірів їх часток у майні товариства ( у повному та командитному товариствах вихід учасників або вступ нових учасників, як правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за собою ліквідацію або реорганізацію товариства ). Учасники , які вступають в товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу не персонально з кожним із засновників , а з товариством у цілому , в особі його представницьких органів. Товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю не передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри , оскільки вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не окремих осіб , які не зобов”язані своєю працею приймати участь в діяльності цих об”єднань. Тому поряд із установчим договором , ще одним установчим документом товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю є статут, який як конституція , закріплює організаційно-правовий статус товариства , його майнове становище , порядок створення і компетенцію органів управління і контролю , порядок ліквідації та реорганізації , тощо. 8 Як правило , установчий договір товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю , як перший установчий документ , містить такі умови : відомості про засновників ( учасників ) , предмет договору , найменування та місцезнаходження товариства , юридичний статус товариства , мета створення товариства , майно товариства , порядок формування статутного фонду , визначення часток учасників , форма внесення вкладів , відповідальність за невиконання або за неналежне виконання договору , правонаступництво , строк дії договору . Інші обов”язкові умови , які повинні бути зазначені в установчих документах товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю містяться в статуті цих товариств. Порядок створення акціонерного товариства закритого типу складається з таких етапів : підписання установчого договору , скликання і проведення установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу . Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого типу мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про господарські товариства “ , засновники акціонерного товариства укладають між собою договір , що визначає порядок здійснення ними господарської діяльності по створенню акціонерного товариства , відповідальність перед особами , що підписалися на акції і третіми особами. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство , здійснити підписку на акції , провести установчі збори і державну реєстрацію. Отже , процес створення акціонерного товариства складається з таких етапів : 1. Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню акціонерного товариства. 2. Реєстрація повідомлення про випуск акцій . 3. Повідомлення про намір створити акціонерне товариство та проведення підписки на акції . Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових оганах. 4. Скликання та проведення установчих зборів . Затвердження установчими зборами статуту товариства. 5. Подання заяви для реєстрації акціонерного товариства. Державна реєстрація акціонерного товариства. У даному питанні курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти створення акціонерного товариства як укладання установчого договору , реєстрація повідомлення про випуск акцій , повідомлення і проведення підписки на акції та скликання та проведення установчих зборів . Установчий договір акціонерного товариства є договором між юридичними та фізичними особами про ведення спільноі діяльності по створенню акціонерного товариства . Такий договір заключається засновниками акціонерного товариства і діє до державної реєстрації товариства . У предметі договору вказується, що сторони дійшли згоди по укладенню угоди про спільну діяльність для створення акціонерного товариства. У договорі вказуються повне і скорочене найменування АТ , місцезнаходження , мета створення товариства , предмет діяльності товариства, юридичний статус товариства, права і обов”язки акціонерів , передбачуваний розмір статутного фонду , кількість акцій і їх номінальна вартість , види акцій , кількість привілейованих акцій і розмір дивідендів по ним , порядок формування статутного фонду , відповідальність акціонерів за невиконання або неналежне виконання своїх зобов”язань 9 щодо внесення вкладу; кількість акцій , які засновники залишають за собою , характеристика вкладу засновників та вартісна оцінка вкладу. В установчому договорі сторони можуть передбачити можливість купівлі засновниками визначеної кількості акцій на пільгових умовах , а також право першочергової купівлі визначеної кількості акцій засновниками при збільшенні статутного фонду. Сторони можуть передбачити і інші пільги для засновників акціонерного товариства. Надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства визначається установчими зборами товариства більшістю у три четверті голосів. Важливо зазначити в установчому договорі , що усі витрати , пов”язані зі створенням та реєстрацією акціонерного товариства беруть на себе засновники , з подальшою компенсацією цих витрат за рахунок отриманих товариством прибутків. У договорі має бути передбачено , що засновники несуть солідарну відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами , оскільки не виключена можливість того , що акціонерне товариство не відбудеться , і тоді виникне питання про повернення особам , які підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати акцій. Практика створення акціонерних товариств свідчить про те , що важливо передбачати в договорі і певні гарантії для акціонерів : засновники , не мають права вихіду з акціонерного товариства протягом певного періоду часу. З настанням такої можливості не допускається одночасне відчуження , усіх своїх акцій одразу ж декількома засновниками , У такому випадку черговість встановлюється пропорційно розміру частки ( вартості акції ) засновника ( першим задовільняється засновник з мінімальним розміром вкладу і т.д.) з обумовленням мінімального строку , після настання якого можлива аналогічна операція. В установчому договорі також повинно бути зазначено , що до відкриття розрахункового рахунку АТ кошти , які надходять в статутний фонд , вносяться на тимчасовий розрахунковий рахунок . Порядок відкриття тимчасового рахунку визначається інструкцією “ Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах банків” , затвердженою постановою Правління Національного банку України від 11 жовтня 1994 року № 169. У відповідності до даної інструкції , для відкриття тимчасових розрахункових рахунків господарським товариствам , для зарахування коштів , які вносяться для формування статутного фонду , банку надаються такі документи : - заява про відкриття рахунку , підписана одним із засновників , якому загальними зборами засновників доручено оформлення документів по організації товариства ; - копія установчого договору , завіреного нотаріально . У випадку формування статутного фонду із майнових вкладів , можна передбачити , що до появи самостійного балансу АТ , вони обліковуються на балансі певної юридичної особи. Сторони повинні обумовити порядок внесення змін і доповнень до договору. Логічно б було передбачити строк повідомлення про створення АТ, здійснення підписки , а також попередню дату проведення установчих зборів. 10 Після укладення установчого договору засновники повинні зареєструвати повідомлення про випуск акцій у відповідності до інструкції , затвердженої Міністерством фінансів України 30.09.91 р. N04-305 ( із змінами і доповненнями , внесенеми наказами Міністерства фінансів України від 23.11.93р.N94 та від 23.05.95 р. N83) - Порядку реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств і інформації про їх випуск . Реєстрація здійснюється в фінансових органах Міністерства фінансів України , якщо обіг здійснюється на всій території України ; фінансовими управліннями Кабінету Міністрів республіки Крим , обласними фінансовими управліннями , фінансовими управліннями міст республіканського підпорядкування. Для реєстрації цінних паперів емітент представляє у фінансовий орган такі документи : заяву про реєстрацію цінних паперів ; нотаріально завірену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів , оформленого згідно із ст. 6 та ст.11 Закону Української РСР “ Про цінні папери та фондову біржу “ відповідно для реєстрації акцій підприємств ; нотаріально завірену копію статуту емітента , зразок бланка цінного папера ; баланс , звіт про фінансові результати та їх використання , довідку про фінансовий стан , підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою) за останні три завершених роки ( або за кожний завершений фінансовий рік від моменту утворення , якщо цей строк менший за три роки ). Повідомлення про випуск акцій повинно містити певні відомості, в залежності від того, чи був у створюваного акціонерного товариства правопопередник чи ні. Повідомлення про випуск акцій акціонерного товариства , у якого був правопопередник повинно містити : - фірмове найменування , місце знаходження , дата утворення , предмет діяльності , завірений ревізором ( аудитором ) бухгалтерський баланс і розрахунок фінансових результатів ( доходи , витрати ) за останні три завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий рік з моменту створення , якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський баланс за станом на останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних паперів , звіт про статутний фонд ( загальний об”єм , об”єм сплаченої частини ) , чисельність робітників , а також основні професійні дані про керівних робітників ( освіта , кваліфікація , виробничий стаж ) ; - опис ділової діяльності емітента , засвідчений аудитором, насамперед інформаційні відомості про виробництво , реалізацію , наукові дослідження і інвестиції ; - відомостті про емісію цінних паперів : дата і номер протоколу прийняття рішення про випуск цінних паперів , мета використання фінансових ресурсів , виручених від емісії ; об”єм емісії , що планується; вид і категорія цінних паперів , пов”язані з ними права : по акціям - засновники і можливі права , які надаються власникам привілейованих акцій ; кількість, номінальна вартість і сума емісії цінних паперів ; число серій і порядкові номери ; місце , день початку і припинення продажу ; інформація про можливі переваги власників цінних паперів; запланований курс ; найменуванняторговця цінними паперами ( якщо емітент користується його послугами ) ; дії , які будуть проводитися у 11 випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ; адреси місць виплат доходів , здійснення операцій і депонування ; - перелік і результати попередніх емісій цінних паперів , а також розмежування цінних паперів по видам ; - кількість именних акцій , які випущені емітентом, в тому числі акцій , які знаходяться у власності керівних робітників . У випадку створення акціонерного товариства , яке не має правопопередника , інформація про випуск цінних паперів повинна містити : - дані про емісію цінних паперів - дані і номер протоколу про прийняття рішення відносно випуску цінних паперів , мета використання фінансових ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і категорії цінних паперів і пов”язані з ними права , можливі права , які надаються власникам привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість і сума емісії акцій ,число серій і порядковий номер ; місце , день початку і припинення продажу ; інформація про можливості привілей власниками акцій ; запланований курс; найменування торгівця цінними паперами ( якщо емітент користється його послугами ) ; дії , які проводяться у випадку перевищення або недосягнення рівня підписки , адреси місць виплати , здійснення операцій і депонування ; - фірмове найменування майбутнього акціонерного товариства , предмет і цілі діяльності , дата проведення установчих зборів , розмір плануємого статутного фонду , склад майна , яке вноситься засновниками в натуральній формі , найменування банківської установи і номер розрахункового рахунку , на який можуть бути внесені попередні внески ; - дані про можливі фактори ризику у діловій діяльності емітента ; - дані , які відносяться до поручительства , якщо для виконання вказаних в акції зобов”язань юридична особа виступає як поручитель. Якщо протягом 10 робочих днів , починаючи від дня , що настає за днем представлення інформації про випуск цінних паперів у реєструючий фінансовий орган , він не відмовив у реєстрації , то таку інформацію слід вважати зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації інформації визначені у п. 17 Порядку : а) наявність в інформації відомостей , які дають змогу зробити висновок про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству ; б) неповнота інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами п.8-12 Порядку ; в) невідповідність інформації , представленої реєструючому фінансовому органу , яка характеризує фінансово-економічний стан емітента , таким вимогам : емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених фінансових років або до моменту утворення , якщо цей строк є меншим за три роки ; емітент не повине мати простроченої заборгованості кредиторам , а також платежів у бюджет ; емітент повинен мати повністю оплачений статутний фонд на момент прийняття рішення про випуск облігацій. 12 Повідомлення фінансового органу про відмову в реєстрації інформації з випуску цінних паперів доводять до емітента телефоном , телетайпом , телексом або телефаксом з обов”язковим письмовим підтвердженням. У разі виникнення якихось змін в інформації про випуск цінних паперів емітент повинен представити відповідну інформацію у реєструючий фінансовий орган до закінчення 30 денного строку від дня подання першої інформації . Слід зазначити , що порушення порядку випуску ( емісії ) цінних паперів ( випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію цінних паперів або внесення в документи , які надаються для реєстрації емісії цінних паперів завідомо недостовірної інформації , а також затвердження таких документів, якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду інвестору ) тягне за собою кримінальну відповідальність , передбачену ст. 148-8 Кримінального кодексу України. На наступному етапі засновники організовують відкриту підписку на акції . Засновники публікують повідомлення про наступну відкриту підписку , в якій мають бути вказані фірмове найменування товариства , предмет, цілі, та строки діяльності , склад засновників , дата проведення установчих зборів , розмір статутного фонду , що передбачається , номінальна вартість акцій, їх кількість та види , переваги і пільги засновників , місце проведення , початковий та кінцевий строки підписки на акції , склад майна , що вноситься засновниками в натуральній формі , найменування банківської установи та розрахунковий рахунок , на який мають бути внесені початкові внески . За рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також інші відомості. Особи , які бажають придбати акції , повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій , на які вони підписалися , після чого засновники видають їм письмове зобов”язання про продаж відповідної кількості акцій. Акціонерне товариство вважається заснованим , якщо до вказаного у повідомленні строку закінчення підписки не менше 60 % акцій. Не пізніше як через 7 днів після закінчення строку відкритої підписки на акції , засновники повинні представити у реєструючий фінансовий орган звіт про наслідки випуску цінних паперів. Звіт про наслідки випуску цінних паперів повинен містити таку інформацію : а) дату початку і дату закінчення відкритого продажу акцій ; б) фактичну ціну реалізованих акцій ; в) кількість реалізованих акцій ; г) загальну вартість реалізованих цінних паперів ( у порівнянні із запланованою під час організації випуску величиною ) , у тому числі для акцій у такому розподілі : кошти у карбованцях,внесені як плата за акції ; вартісна оцінка матеріальних коштів , внесених як плата за акції ; оцінка у карбованцях іноземної валюти , внесеної як плата за акції ; д) розподіл коштів на статутний фонд ( у сумі номінальної вартості реалізованих акцій ) та додаткові власні кошти ( у сумі перевищення фактичної ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю ) ; е) види винагород , виплачені торгівцям цінними паперами ( якщо емітент користуєтьсмя їх послугами ) . 13 Звіт про наслідки випуску цінних паперів підписує емітент і торговець цінними паперами ( якщо емітент користується його послугами ) і завіряє аудиторська фірма . Реєстрація випуску цінних паперів проводиться не пізніше 30 днів від момнету подання заяви з доданням необхідних документів. Під час реєстрації цінним паперам присвоюється реєстраційний номер. До дня скликання установчих зборів особи , які підписалися на акції , повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної вартості акцій. Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк , зазначений у повідомленні , але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції . При пропущенні вказаного строку , особа, що підписалася на акції , має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій . Установчі збори визнаються правомочними , якщо в них беруть участь особи , які підписалися більш як на 60 % акцій , на які проведено підписку. Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися , протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори, При повторному незабезпеченні кворуму акціонерне товариство вважається таким , що не відбулося. Голосування на установчих зборах провадиться за принципом : одна акція - один голос. Для прийняття рішення про створення акціонерного товариства необхідна більшість у три четверті голосів. Після прийняття рішення про створення товариства установчі збори затверджують статут товариства . У випадку , коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума , установчі збори можуть зменшити розмір статутного фонду. У випадку створення господарського товариства з участю іноземного учасника , в установчому договорі ( як і у будь-якій зовнішньо-економічній угоді ) особливе значення має арбітражне обумовлення. Тут можливі два варіанти таких обумовлень . По-перше , сторони самі призначають третейський суд по узгодженню питань між собою і розробляють арбітражну процедуру. По-друге , наперед вказується в якості третейського суду один із постійно діючих арбітражів. В останньому випадку слід враховувати , що ініціатива у виборі європейських арбітражів , як правило , належить іноземному учаснику . Українській стороні необхідно приділяти велику увагу в питанні захисту своїх інтересів , так як часто іказаний іноземним учасником арбітраж знаходиться у сфері впливу компанії , яку представляє іноземний учасник. . У зв”язку з тим , що самою розпоширеною організаційною формою для юридичних осіб з іноземними інвестиціями є товариство з обмеженою відповідальністю , слід з метою впорядкування речових і зобов”язальних відносин сторін наділити створювану юридичну особу правом власності на майно , яке їй передається , із збереженням за засновниками тільки права вимагати встановленого проценту від прибутку і повернення вкладеної долі майна при припиненні юридичної особи. При цьому необхідно , щоб кожний із засновників був власником майна на момент його передачі або як мінімум діяв з письмового дозволу власника. Усі інші варіанти правового становища майна можуть призвести до складних майнових спорів між засновниками , юридичною особою і власниками. 14 2. Статут господарського товариства , його зміст Закон України “ Про господарські товариства “ визначає , що акціонерні товариства , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. Отже , другим установчим документом для вищезазначених видів господарських товариств є статут. Співвідношення установчого договору і статуту є таким , що останній по суті можливо розглядати як частину договору - адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту господарського товариства може частково перекриватися змістом договору ( або навпаки ) , наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків , управління діяльністю створеної ними юридичної особи , вихіду із її складу може встановлюватися не тільки в установчому договорі , а також і у статуті. Однак деякі принципові положення про взаємовідносини учасників ( засновників ) , насмперед - їх воля на створення нової організації , можуть бути відображені тільки в договорі про її створення , а ряд конкретних положень , що стосуються статусу цієї організації , наприклад компетенція її органів , - тільки в статуті. Необхідність існування статуту в даних видах господарських товариств пояснюється тим , що учасники ( засновники ) , які створюють акціонерне товариство , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю можуть і не брати участь у господарській діяльності товариства ( на відміну від повного чи командитного товариства ) , але маючи право на отримання отримуючи прибуток від результатів роботи товариства - дивіденд. Якщо у повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше з участю юридичних осіб ) об”єднуються з метою спільно вести підприємницьку діяльність , - брати безпосередню участь у справах товариства , створення акціонерного товариства , товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю є скорше об”єднаннями капіталів . Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на створення нового суб”єкту правовідносин ; сам порядок управління , мета і предмет діяльності цього суб”єкту вказується у статуті. Законом передбачаються обов”язкові відомості , які повинні бути вказані в статуті , в залежності від виду товариства . Так , загальними обов”язковими умовами , які повинні зазначатися в статуті є вид товариства , найменування та місцезнаходжкення , склад засновників та учасників , розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства , порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про види акцій , що випускаються , їх номінальну вартість , співвідношення акцій різних видів , кількість акцій , що купується засновниками , наслідки невиконання зобов”язань по викупу акцій. 15 Можна виділити основні розділи , які складають зміст статуту господарського товариства : - загальні положення ; - мета та предмет діяльності ; - юридичний статус товариства ; - засновники товариства ; - майно товариства ; - статутний фонд товариства ; - акції товариства ( для акціонерного товариства ) ; - порядок розподілу прибутків та збитків ; -органи управління товариством; - облік та звітність про діяльність ; - порядок внесення змін до статуту ; - фонди товариства ; - відступлення частки в статутному фонді товариства ; - припинення діяльності товариства ; - інші умови , в залежності від виду господарського товариства . Примірний перелік видів діяльності , які можна передбачити в статуті наведено в додатку до даної курсової роботи. Статут господарського товариства затверджується зборами засновників ( установчими зборами ) господарського товариства , прошнуровується , нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію господарського товариства. Товариство має право вносити зміни та доповнення до статуту , які теж підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх у новій редакції . На титулі додатків до установчих документів органом державної реєстрації робиться відмітка про те , що вказані документи є невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку внесення установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі робиться відповідна відмітка. У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень , пов”язаних із зміною найменування , організаційної форми або форми власності суб”єкта підприємницької діяльності , робиться його перереєстрація у встановленому законом порядку. 16 3. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації . Державна реєстрація товариства проводиться за правилами, встановленими Законами України “ Про підприємства “від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ, “ Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року № 698-ХІІ та Положенням “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року № 125 . Положення “Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ визначає порядок державної реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності незалежновід їх організаційних форм і форм власності. Законом передбачається окремий порядок створення господарських товариств , в залежності від предмету діяльності ( банки , засоби масової інформації , фондові біржі, тощо). Господарські товариства , що займаються банківською діяльністю реєструються Національним банком України в порядку , визначеному законодавством України про банки і банківську діяльність. Державна реєстрація господарського товариства провадиться у виконавчому комітеті міської , районної в місті Ради або в районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням. Місцезнаходженням господарського товариства вважається місцезнаходження ( розміщення ) його постійно діючого керівного органу. Для державної реєстрації господарського товариства власники або уповноважена ними особа (заявник) особисто подають до органу державної реєстраці : а) установчі документи : - установчий договір ; - статут - при створенні акціонерного товариства , товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю ; б) реєстраційну картку , яка є одночасно заявою про державну реєстрацію ; в) документ , що засвідчує сплату реєстраційного збору ; г) документ , що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду ; д) рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення , реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо, законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди 17 У випадку , якщо установчі документи подаються не власниками, а іншими особами , то повноваження цих осіб повинно підтверджуватися належним чином оформленою довіренністю. Якщо одним із власників господарського товариства є юридична особа , додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ , що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження ( витяг з торгівельного , банківського або судового реєстру , тощо). Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі , перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України , якщо міжнародними договорами , у яких бере участь Україна , не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави та легалізовано в Міністерстві закордонних справ. У разі , коли одним із власників є фізична особа , її підпис на установчих документах потребує нотаріального завідчення. До органу державної реєстрації подаються установчі документи в оригиналах та по одному примірнику завірених в установленому порядку копій. Установчі документи не повинні містити положень , що суперечать законодавству. Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів несуть власники або уповноважені ними органи , які подають документи для реєстрації господарського товариства. Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до ст.11 Закону України “ Про мови в Українській РСР “ , підписуються заявником , прошиваються та пронумеровуються. Отже , положенням встановлюється вичерпний перелік документів , які повинні подати власники для реєстрації господарського товариства Порядок складання установчих документів господарського товариства було вісвітлено в першому та другому питаннях даної курсової роботи. Іншими документами , які необхідно подати для державної реєстрації є реєстраційна картка , документ ,що засвідчує сплату власниками реєстраційного збору , документ , що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду товариства та рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення ( реорганізацію ) господарського товариства , якщо законовдавчими актами України передбачено необхідність такої згоди. Реєстраційна картка суб”єкта підприємницької діяльності є одночасно заявою про державну реєстрацію . Зразок реєстраційної картки наведено в додатку до Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “. У картці містяться відомості про найменування суб”єкта підприємницької діяльності з обов”язковим зазначенням організаційно-правової форми , місцезнаходження суб”єкта підприємницької діяльності , відомості про керівника із зазначенням його місця проживання та паспортних даних , відомості про форму власності , основні види діяльності на поточний рік , кількість філіалів,представництв , відділень із зазначнням відомостей про них на зворотньому боці картки та вказується особа ,яка заповнила картку і дата заповнення. 18 Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених в ній відомостец установчим документам . Документом , який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є відповідна квитанція або платіжне доручення. Серйозним недоліком Положення “ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ (нова редакція ) було відсутність норми , яка б регламентувала розмір реєстраційного збору . Якщо в Положенні ” Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 29 квітня 1994 року окремим додатком визначалися фіксовані розміри плати за державну реєстрацію в залежності від обраного виду діяльності , то в Положенні в редакції постанови Кабінету Міністрів № 125 від 25 січня 1996 року такі відомості були відсутні. Але постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 03.04.96 р. “ Про плату за державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ були знову встановлені розміри плати за державну реєстрацію , в залежності від виду діяльності . Звичайно , така невизначенність дуже негативно впливала на розвиток підприємництва , оскільки надавала можливість місцевим владам різних регіонів України встановлювати необгрунтовані ставки реєстраційного збору. Отже питання плати за державну реєстрацію державної реєстрації вже визначено. Документом , який засвідчує сплату власниками необхідного внеску до статутного фонду також є відповідна квитанція , платіжне доручення, або інший документ ( у випадку майнової форми внеску і т.д.). Розмір такого внеску диференціюється в залежності від виду товариства: в товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю , акціонерному товаристві відкритого типу не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу , в акціонерному товаристві закритого типу - не менше 50 % вкладу . Для повного товариства такий розмір не встановлений , а у командитному товаристві вкладники на момент реєстраціє зобов”язані внести не менше 25 % свого внеску . Рішення антимонопольного комітету про згоду на створення (реорганізацію) суб”єктів підприємницької діяльності як документ , який необхідний для державної реєстрації також є нововведенням нового Положення “ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “. Необхідність надання такої згоди було закріплено Законом Украіни “Про антимонопольний комітет “від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ , Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 “ Про введення механізму запобігання монополізації товарних ринків” , Законом України “ Про внесення змін та доповнень до закону України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності “ “ від 5 липня 1995 року № 258. У відповідності з постановою Кабінету Міністрів “ Про введення механізму запобігання монополізації товарних ринків “ створення господарюючих суб”єктів проводиться за згодою Антимонопольного комітету або його органів у таких випадках : 19 - створення господарюючого суб”єкту двома і більше засновниками , якщо сумарна вартість активів або сумарний об”єм реалізації товарів , робіт, послуг цих засновників за підсумками останнього фінансового року перевищує суму у валюті України , еквівалентну 2 млн. Доларів США за офіційним курсом , який діяв на кінець останнього фінансового року , і при цьому не менше ніж у двох засновників вартість активів або об”єм реалізації товарів перевищує суму грошового еквіваленту , рівному 100 тис. Доларів США у кожного. У випадку , коли одним із засновників є державний орган , то в розрахунках вартості активів або об”ємів реалізації товарів використовуються відповідні показники державних підприємств , майно яких передається в статутний фонд створюваного господарюючого суб”єкта ; - створення господарюючого суб”єкту двома або більше засновниками , які діють на певному товарному ринку , якщо загальна доля засновників на цьому ринку перевищує 35 % ; - створення господарюючого суб”єкту , доля якого на певному товарному ринку завідомо буде перевищувати 35 % , а також асоціацій , концернів та інших об”єднань підприємств . Під час реєстрації господарського товариства посадова особа органу державної реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із зазначенням назви цього органу , номера та дати реєстрації. Відмітка засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу державної реєстрації. Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання інших документів , не передбачених законодавством або оформлених з іншими вимогами , ніж це визначено у Положенні “ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності ”. За наявності всіх вищенаведених документів орган державної реєстрації прягом п”яти робочих днів з дати надходження документів зобов”язаний провести державну реєстрацію господарського товариства і видати заявникові свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності встановленого зразка. Підставою для відмови у державній реєстрації є відсутність в установчих документах відомостей , зазначених в ст. 4 , 37 , 51 , 67 , 76 Закону України “ Про господарські товариства .“ Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку. У відповідності до до Закону України “ Про внесення змін в ст.56 Конституції ( Основного закону ) України від 31 жовтня 1995 року , громадянин має право у встановленому законом порядку оскаржити в суді рішення , дії чи бездіяльність державних органів , юридичних чи службових осіб в сфері управлінської діяльності , якщо він вважає , що цим порушені його права і свободи . В цьому аспекті , громадяни можуть оскаржувати в судовому порядку затримку в державній реєстрації . Свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності є підставою для відкриття розрахункового , валютного та інших рахунків в установах банків , виготовлення печаток та штампів. 20 Порядок відкриття рахунків в установах банків визначає інструкція “ Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах банків “ , затвержена постановою Правління Національного банку України від 11 жовтня 1994 року № 164. Для відкриття рахунку підприємства надають установам банку такі документи : заява , па відкриття рахунку встановленого зразка , підписана керівником і головним бухгалтером підприємства , нотаріально завірені копії установчих документів, картку із зразками підписів керівника і головного бухгалтера і віттиском печатки. У випадку , якщо на момент відкриття рахунку товариство не має печатки , то до документів додається заява про надання дозволу на користування рахунком без печатки до часу її виготовлення , але не більше 60 днів. Для оформлення заказу на виготовлення печатки необхідно отримати відповідний дозвіл в органах внутрішніх справ. Порядок видачі дозволів на оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів в штемпельно-гравюрних майстернях визначає інструкція “ Про порядок видачі дозволів на оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів “ , затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643. У відповідності з даною інструкцією дозвіл на виготовлення печаток та штампів спільним з іноземними фірмами підприємствам видається управліннями , відділами охорони громадського порядку МВС Республіки Крим , МУВС м. Київа , УВС областей и м. Севастополя , УВС міст та УВСТ. Підприємствам , установам , організаціям дозвіл видається міськрайвідділами внутрішніх справ. Для одержання дозволу на оформлення печаток та штампів керівники підприємств, установ, організацій і господарських об”єднань подають в органи внутрішніх справ письмове клопотання , де вказується особа , відповідальна за отримання дозволу. До клопотання додаються зразки ( ескізи ) печаток, штампів в двох екземплярах. На даний час в інструкції ще є норма про те , що взірці ( ескізи ) печаток , штампів потребують погодження з органом , який провів державну реєстрацію господарського товариства . Але у відповідності із п. 10 Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ ( редакція постанови № 125 від 25 січня 1996 року ) зразки ( ескізи ) печатки , штампу затверджуються власниками або уповноваженим ними органом і додаткового погодження не потребують . Очевидно , в дану інструкцію будуть внесені відповідні зміни . Крім того суб”єкти підприємницької діяльності подають копію свідоцтва про державну реєстрацію , справку про відкриття рахунку в установах Національного або комерційних банків України . На печатках і штампах суб”єктів підприємницької діяльності повинен бути вказаний номер свідоцтва про підприємницьку діяльність . 21 В И С Н О В К И Господарські товариства - це є одна з найпоширеніших організаційно-правових форм ведення підприємницької діяльності . За даними відділу реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності Ужгородської міської ради народних депутатів із загальної кількості суб”єктів підприємницької діяльності частка господарських товариств становить 40 - 45 відсотків. Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є товариства з обмеженою відповідальністю. У зв”язку з прийняттям з 1 березня 1996 року нового мінімального розміру заробітної плати , збільшилися мінімальні розміри статутного фонду господарського товариства , що в свою чергу , призвело до певного зменшення частки господарських товариств у числі новостворених суб”єктів підприємницької діяльності . Більшого розвитку набув процес створення приватних підприємств. Але безумовною перевагою господарських товариств в процесі вибору організаційної форми є чітке законодавче закріплення їх правового статусу . 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ Джерела : 1. Конституція України 2. Цивільний кодекс України 3. Кримінальний кодекс України 4. Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року 5. Закон України “ Про Антимонопольний комітет України “ від 26 листовада 1993 року 6. Закон України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конуренціїї в підприємницькій діяльності “ 7. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму запобігання монополізації товарних ринків “ від 11 листопада 1994 року 8. Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 року ) 9. Інструкція “ Про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток та штампів “ , затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року 10. Інструкція “Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах банків “ , затверджена постановою “ Правління Національного банку України від 11 жовтня 1994 року Література : 1. Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . - М. : Издательство БЕК, 1994. 2. Сборник образцов гражданско-правовіх документов / под общ. ред. Г.П. Савичева , В.С. Ема . - М.: Издательство БЕК, 1994 3. Юридический справочник предпринимателя / под ред. Ю.С. Шумченко . - К., 1992