Каталог :: Право

Контрольная: Господарське право України

Відповідальністю є застосування до правопорушника вста­новлених законом або
договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат. Поняття
господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові наслідки
застосу­вання санкцій. В свою чергу, господарсько-правова санкція становить
собою визначену безпосередньо законом або дого­вором міру (масштаб, величину)
відповідальності правопоруш­ника. Це гранична величина майново-примусового
впливу на правопорушника, який може застосувати до нього кредитор або
відповідний орган (суд, арбітражний суд).
Господарсько-правові санкції у своїй сутності є економічно-юридичними. Тому в
законодавстві визначення економічні і майнові можуть вживатися
як тотожні.
Види господарсько-правової відповідальності розрізняються залежно від видів
господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За
цим критерієм в теорії права розрізняються: 1) відшкодування збитків; 2)
штрафні санкції; 3) оперативно-господарські санкції.
Відшкодування_збитків як вид відповідальності різнобічне врегульоване
законом. По-перше, визначено юридичні підстави його застосування: "В разі
невиконання або нена­лежного виконання зобов'язання боржником він
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки" (ч. 1 ст. 203
Цивільного кодексу). По-друге, визначено види втрат креди­тора, які
визначаються як збитки. Це витрати кредитора; втра­та або пошкодження його
майна; доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником
(ч. 2 ст. 203 ЦК). Як правило, збитки не є майновою санкцією заздалегідь
ви­значеного розміру. Саме в цьому полягає універсальність їхнього
застосування. Проте труднощі в обрахуванні їхнього розміру зумовлюють
складність застосування зазначеної санкції. По-третє, законодавець застосовує
офіційне тлума­чення збитків та певні способи визначення їхнього розміру.
Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу
відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів в різних
відносинах, в тому числі
згідно з договором підряду на капітальне будів­ництво відповідальна за
невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену
неус­тойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не по­критій неустойкою
(ч. 1 ст. 356 ЦК).
Штрафна господарсько-правова відпо­відальність відрізняється від
відшкодування збитків насампе­ред тим, що вона виконує каральну або
дисциплінуючу функцію. Господарське законодавство встановлює штрафну
відповідальність щодо тих видів господарських правопору­шень, за вчинення
яких до суб'єктів господарських відносин доцільно застосовувати штрафні
(каральні) економічні санкції. Розмір цієї відповідальності загалом залежить
від ступеня серйозності господарського правопорушення, а не від суми
завданого кредиторові збитку. Крім того, штрафна відпові­дальність може
застосовуватися "понад завдані збитки", якщо законом або договором не
визначено інше.
Штрафна відповідальність застосовується згідно із законо­давством у вигляді
штрафних економічних санкцій. Ці санкції встановлені, як правило,
нормативними актами, що регулю­ють окремі види господарських відносин .
Загальне поняття штрафів як відповідальності у господарсь­ких відносинах
визначає законодавець. Згідно із ст. 179 Цивільного кодексу "штрафом
визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен
сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання
зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання".
Закон розрізняє три види штрафних економічних санкцій:
штраф у власному розумінні, пеню, неустойку. Всі вони по­кликані виконувати
штрафну, каральну функцію, хоча мають і певні відмінності.
Розмір штрафу як економічної санкції регулюється законо­давством трьома
способами:
• штраф у твердій сумі;
• штраф у процентному відношенні до суми всього зо­бов'язання або невиконаної
частини зобов'язання;
• штраф у кратному розмірі до вартості того предмета, який захищається штрафом.
     Неустойка є різновидом штрафної економічної санкції, розмір якої
визначається законом або договором у процентно­му відношенні до суми
невиконаної частини зобов'язання. Неустойка застосовується, як правило, як
штрафна санкція в разі прострочення виконання майнових зобов'язань (поставка,
купівля-продаж, міна тощо). Розмір неустойки за прострочен­ня виконання
зобов'язань загалом не залежить від терміну прострочення виконання
Разом з тим законом або договором передбачаються так звані залікові неустойки
(ст. 204 ЦК). Залікова неустойка має місце в тому разі, коли правопорушник
відшкодовує іншій стороні збитки у частині, не покритій неустойкою.
Пеня як штрафна економічна санкція застосовується в ос­новному в разі
прострочення виконання грошових зобов'язань суб'єктами господарської
діяльності.
Особливістю пені є те, що вона встановлюється у процент­ному відношенні до
простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не
буде виконане (ст. 214 ЦК). Тобто це санкція, розмір якої збільшується
за­лежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості
днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як
санкції за господарське право­порушення.
Оперативно-господарські санкції - це передбачені законодав­ством або
договором засоби оперативного впливу на правопо­рушника, спрямовані на
попередження господарського право­порушення чи зменшення його шкідливих
наслідків.
Такі санкції застосовуються безпосередньо самими суб'єк­тами господарських
правовідносин в оперативному порядку. На відміну від майнової
відповідальності оперативні санкції діють на правопорушника не загрозою
державного примусу, а оперативним втручанням, яке хоч і зачіпає майнову сферу
правопорушника, але не дає ніяких видимих компенсаційних благ його
контрагентові, що вдався до оперативних санкцій. Завдяки цьому оперативні
санкції можуть застосовуватися не­залежно чи поряд зі стягненням штрафних
санкцій і збитків, чим досягається більший профілактичний ефект.
Оперативно-господарські санкції за своєю спрямованістю поділяються на два
види. До першого належать санкції, спря­мовані на одностороннє припинення
правовідносин в інтересах сторони, чиї права порушено. Такі санкції можуть
виражатися у вигляді односторонньої повної чи часткової відмови від виконання
договору, а також у відмові від прий­няття виконання та від зустрічного
виконання. Другий вид оперативних санкцій становлять ті, що спрямовані на
зміну правовідносин (переведення несправного платника на акреди­тивну форму
розрахунків чи на попередню оплату).