Каталог :: Международное публичное право

Реферат: Международное торговое право как подотросль МЭП и его принципы

                 Міністерство   освіти і  науки  України                 
         Одеський     державний  економічний   університет         
     РЕФЕРАТ
   Міжнародне торгове право як підгалузь міжнародного права та його принципи.   
     Науковий  керівник:
                                                              Міхєєв С.А.
     Роботу     виконала 
                                                     студентка ФМЕ,43гр.:
                                                              Носова І.В.
                                                      Одеса
                                  2003р.                                  
                                              ПЛАН. 
Вступ..........................................................................3
I.   Міжнародне торгове право-складова міжнародного економічного права.........4
II.     ТНК в економіці країн, що розвиваються........................7
III.      ТНК і міжнародний бізнес в Україні...........21
Закінчення....................................................................25
Спісок літератури.............................................................29
      Вступ. 
Одним із головних факторів, що впливають сьогодні на рівень світового
прогресу та розвиток економіки кожної окремої країни, є міжнародне економічне
співробітництво. На земній кулі налічується понад 200 великих і маленьких
самостійних держав. Кожна з них проводить власну політику, створює свою
економіку, водночас вступаючи у найрізноманітніші міжнародні відносини,
зокрема й торгового характеру. І це цілком природно, адже ми живемо в умовах,
коли посилюється інтернаціоналізація світового господарства, зростає
взаємозалежність розвитку економіки окремих країн та господарських регіонів.
Це вимагає від кожної країни зважувати, зіставляти свої дії з діями інших
держав, а коли потрібно, то й узгоджувати їх шляхом прийняття спільних
оптимальних рішень. Тільки таким шляхом можна прийти до світової економіки,
яка слугувала б насамперед людині, її інтересам і потребам.
Активний розвиток міжнародних торгових  зв'язків не лише сприяє економічному
зростанню держав світового співтовариства, а й дає змогу підтримувати і
зміцнювати мирні взаємовідносини, знімати міжнародну напруженість, створювати
систему міжнародної економічної безпеки. Іншими словами, міжнародне торгове
співробітництво є реальною матеріальною основою зміцнення миру на Землі.
У процесі міжнародного торговог співробітництва (як і співробітництва в інших
напрямах) між державами, їх угрупованнями, міжнародними організаціями та
іншими учасниками виникають, змінюються (або припиняються) певні відносини,
які потребують відповідного урегулювання, упорядкування. Інструментом,
засобом цього, як відомо, є правові норми, система яких і становить
міжнародне торгове право — самостійну галузь міжнародного економічного права.
Таким чином, міжнародне торгове право є основним нормативним регулятором
відносин, які виникають у сфері міжнародного торгового співробітництва.
      1.Міжнародне торгове право-складова міжнародного економічного права.      
При розгляді системи міжнародного економічного права зверталася увага на те,
що його Особлива частина об'єднує систему правових норм і принципів, які
регулюють міжнародну торгівлю, міжнародні валютні відносини, міжнародні
перевезення та інші важливі напрями міжнародного економічного
співробітництва.
Таким чином, міжнародне торгове право — це система норм і принципів, яка
регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою
частиною міжнародного економічного права. Якщо міжнародне економічне право —
галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право — його підгалузь.
Як і будь-яке право, міжнародне торгове право має свої джерела. До них належать:
     
  • міжнародні договори і, зокрема, міжнародні торгові договори;
  • міжнародні торгові звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин;
  • судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів;
  • національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торгових відносин;
  • міжнародно-правові акти міжнародних організацій.
Найпоширенішим і основним джерелом права в цій галузі правового регулювання є міжнародний торговий договір. Система міжнародного торгового права складається з окремих інститутів. В них визначені поняття і система міжнародного торгового права; правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торгові договори тп угоди; міжнародно-правове регулювання угод у галун зовнішньої торгівлі; міжнародно-правовий режим торгових портів; міжнародно-правовий режим морських, залізничних річкових і повітряних торговельних шляхів; міжнародне правові засоби розгляду торгових спорів. 2.Международно-правовые принципы согласованного регулирования международной торговли. Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах і, насамперед, у документах Конференції ООН з торгівлі і розвитку (Заключний акт від 15 червня 1964 р.). Система загальних основних принципів міжнародної торгівлі включає в себе 14 наступних принципів:
  1. торгові відносини базуються на основі поваги до принципу суверенної рівності, самовизначення народів і невтручання у внутрішні справи інших держав;
  2. недопущення дискримінації, що може здійснюватись у зв'язку з приналежністю держав до різних соціально-економічних систем;
  3. кожна країна має суверенне право на вільну торгівлю з іншими країнами;
  4. економічний розвиток і соціальний прогрес мають стати загальною справою усього міжнародного співробітництва, сприяти зміцненню мирних відносин між країнами;
  5. національна і міжнародна економічна політика повинна бути спрямована на досягнення міжнародного поділу праці відповідно до потреб та інтересів країн, що розвиваються, і світу в цілому;
  6. міжнародна торгівля має регулюватися правилами, які сприяють економічному і соціальному прогресу;
  7. розширення і всебічний розвиток міжнародної торгівлі залежить від можливості доступу на ринки і вигідності цін на сировинні товари, що експортуються;
  8. міжнародна торгівля має бути взаємовигідною і вестися в режимі найбільшого сприяння, в її межах не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговим інтересам інших країн;
  9. розвинуті країни, які беруть участь у регіональних економічних угрупованнях, повинні робити все від них залежне, щоб не завдавати шкоди і негативно не впливати на розширення їх імпорту із третіх країн, особливо країн, що розвиваються;
  10. міжнародна торгівля має сприяти розвитку регіональних економічних угруповань, інтеграції та інших форм економічного співробітництва між країнами, що розвиваються;
  11. міжнародні установи і країни, що розвиваються, мають забезпечити збільшення притоку міжнародної фінансової, технічної і економічної допомоги для підкріплення і підтримки шляхом поповнення експортної виручки країн, що розвиваються, 'їхніх зусиль для прискорення свого економічного зростання;
  12. значна частина коштів, які вивільнюються внаслідок роззброєння, повинна спрямовуватися на економічний розвиток країн, що розвиваються;
  13. державам, які не мають виходу до моря, необхідно надати максимум можливостей, які б дали їм змогу подолати вплив внутріконтинентального положення на їхню торгівлю;
  14. повна деколонізація відповідно до Декларації О ОН про надання незалежності колоніальним країнам і народам є необхідною умовою економічного розвитку і здійснення суверенних прав країн на природні багатства.
Конференція виробила і рекомендувала ряд спеціальних принципів, які визначають міжнародні торгові відносини і торгову політаку і сприяють розвитку зовнішньої торгівлі. Переважно вони спрямовані на підтримку країн, що розвиваються. Деякі правові принципи міжнародної торгівлі були вироблені і другою сесією Конференції з торгівлі і розвитку (Делі, 1968р.). Закінчення. На основі викладеного можна констатувати, що ТНК є не лише інтегральною складовою сучасної системи міжнародних економічних відносин, а й чинником її подальшого перетворення відповідно до властивих їм самим моделей господарської діяльності. Процеси глобалізації, що відбуваються в сучасному світі, відповідають органічним принципам транснаціоналізації бізнесу, найбільш повним вираженням якої є ТНК. Провідні міжнародні корпорації опосередковують значну частину світового товарного обміну, трансферту технологій та інвестиційних потоків і значною мірою сприяють перетворенню світового господарства на системну цілісність із внутрішньо узгодженими механізмами монетарного та речовинного балансування. Водночас роль ТНК у сучасному світі багато в чому суперечлива. Зокрема, своєю діяльністю смороду закріплюють перерозподіл світового продукту на користь провідних ринкових країн за дуже низьких показників споживання в найбідніших країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Однак саме ТНК є і джерелом та рушійною силою НТП у країнах,що розвиваються. ТНК відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості та надходження капіталів до цих країн. Особливу роль ТНК відіграють в економіках трансформаційного типу, оскільки активно впливають на процеси приватизації, реструктуризації виробництва, оновлення технологічної бази, на базисні механізми формування відносин між соціумом і бізнесом. Причому за розумів геоекономічної реструктуризації моделей національної спеціалізації відносини транзитивних економік з ТНК формують перспективні моделі участі держав у процесах міжнародної кооперації та поділу праці. Активізація діяльності ТНК на українському ринку здатна вирішити визначені питання, зв'язані з можливим ростом безробіття. Створення ТНК нових підприємств, особливо индустриально-ориентированного характеру, приведе до розширення кількості робочих місць, що за рівнем оплати праці і соціально- побутових умов будуть задовольняти основні потреби українських робітників і вчених. З негативних факторів слід зазначити, що в Україні протягом тривалого часу прийдеться миритися з тим, що ведучі українські виробники в складі ТНК будуть знаходитися на другому плані. В умовах недостатньо розвитий технології і нестабільного фінансового стану частина українських підприємств відчуває себе лідерами визначених галузей виробництва. Зштовхнувши з провідними компаніями світу, активи яких складають сотні мільярдів доларів, більшості з них прийдеться уступити власним амбіціям заради можливості одержати в складі ТНК доступ до нових ринків, технологіям, інвестиційним лініям. Разом з тим, можна буде відзначити посилення залежності української економіки від ведучих корпорацій світу. Проблема інтеграції України у світовий економічний простір досить складна, її рішення можливе лише через прискорення проходження основних ступіней розвитку економіки ринкового типу, що у свій час пройшли економічно розвиті країни. Україні необхідні світові економічні зв'язки для того, щоб швидше перебороти глибока економічна криза, стабілізувати розвиток продуктивних сил і забезпечити ріст на цій основі життєвого рівня населення. Транснаціональні корпорації можуть зіграти в нашій країні одну з найважливіших ролей як організатор міжнародної діяльності, рушійна сила інтеграційних процесів, головний носій науково-технічного прогресу, основний інвестор у світовій економіці. Одночасно варто врахувати специфіку діяльності ТНК, позитивний сумарний ефект від який залежить не від самих ТНК, а від політики уряду приймаючої країни. Для того щоб збільшити вигоду обох сторін, необхідно, насамперед, створити в нашій країні умови для економічного росту, затвердити ефективне податкове законодавство, підтримувати національну валюту і т.д. Успішне входження України в глобальний простір повинний ґрунтуватися на використанні максимуму наявних можливостей, у тому числі не в останню чергу — експлуатації ефекту прокладеного шляху, що дозволяє врахувати допущені помилки, уникнути дорогих (по масштабах утрат) спокус і пасток. Україна, що ввійде в глобальний простір по прокладеному шляху, може, у числі інших таких же країн, уникнути утрат від ризиків, неминучих для першопрохідників. Зрозуміло, стосовно до можливостей і перспектив України, це, щонайменше, означає необхідність зміни інерційного розвитку на інноваційне. Для такої країни як Україна, глобалізація — це і велика спокуса, і чималі ризики. І при всім цьому шлях у глобальний простір безальтернативний, оскільки ізоляціонізм створює лише тимчасову, оманну ілюзію захищеності. Оманну, тому що саме тривалу захищеність збільшує відсталість. Багато чого для України буде залежати від нашої здатності переглянути саму модель розвитку, а виходить, і глобального інтегрування. Спісок літератури.
  1. Beamish P.W, Leeraw D.J., Crookell H. International Management. Text and cases. - Boston, 1991.
  2. Белошапка В.А. Транснаціональні корпорації в міжнародному бізнесі. - К., 1994.
  3. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. - К., 1990.
  4. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К., 1996.
  5. Панченко Є.М. Міжнародний менеджмент: Навч. посіб. - К., 1996.
  6. Поручник A.M. Інтеграція України у світове господарство. - К., 1994.
  7. Сірка А. Як робити бізнес з американцями і канадцями. - К., 1994.
  8. Транснаціональні корпорації.Навчальний посібник./Рокочучи В.В.-Київ,2001.