Каталог :: Литература

Реферат: Бурлескно-травестійне віршування 18 ст.

                                 РЕФЕРАТ                                  
     на тему: Бурлескно-травестійне віршування XVIII ст. як передумова появи
                         "Енеїди" І.Котляревського                          
                
     студентки  
     факультету: Українська філологія
     Луганського державного педагогічного
     університету ім. Т. Шевченка
     Вірші-травестії - пізне явище української літератури. Автори
їх - мандровані дяки. Вірші-травестії - це в основному
породження середини 18 ст., коли все глибшою ставала криза старої
феодально-релігійної ідеології.
Вони розвивалися протягом короткого часу. Остаточне покріпачення широких мас
українського народу 1783 р. поклало край мандруванню дяків-пиворізів,  а
разом з тим погубило і їхню творчість загалом.
     Віршів-травестій збереглося трохи більше десятка, все у записах
кінця 18 - першої половини 19 і навіть початку 20 сторіччя. Воно користувалися
значною популярністю, довго жили в народній пам’яті. Жанр
пародія-травестія відомий з кінця 17 ст.
Питання про генезу травестії в українській літературі досліджено дуже мало;
не вивчені її зв’язки з аналогічними явищами в інших літературах.
Тематично українські вірші - травестії поділяються на 2
групи - різдвяні і великодні. Вони виникли з
біблійно-євангельських та апокрифічних легенд про Адама і Єви з раю, про
народження Христа, його воскресіння та інш. Але травестійний спосіб розробки
релігійних тем призвів до того, що у віршах не залишилось від "святих образів"
нічого, крім сюжетних схем і імен.
Наприклад, народження Христа " "Пісні рождеству Христову" є лише приводом для
зображення веселої і гомінкої гулянки селян у корчмі.
Для всіх різдвяних і великодніх віршів найхарактерною рисою є те, що в них
світ богів і святих зливається із світом українського  простолюду. Образи
небожителів втрачають свої божественно-ірреальні риси. І пекло з раєм -
реальна земля.
Всі вірші-травестії звучать бадьоро, святково, оптимістично,
відображаючи цим історичний оптимізм народних мас, який вони не втрачали навіть
в важких умовах, відображається "панібратський" гумор народу, стосовно "божих
речей".
     Мова травестій - жива народна розмовна українська мова.
     Є такі травестії: "Піснь світська", "Вірш на великдень", "Вірша,
говоренная гетьману запорожцами на світлий празник воскресенія Христово 1791
года".
     Бурлеско-травестійне віршування, як і породії на
церковні відпраи, були найяскравішим виявом тогочасного вільнодумства у "божих
речах". І це визивало обурення  клерикальних кіл.
Перечитуючи такі травестії, як "Великоднія вірша", ми бачимо такі рядкі, де
зображені загальні танці:
     Перше навприсядки брали,
     Потім били трепака,
     А дівчата забивали
     Підківками гоцака.
А зараз ми можемо побачити аналогічні картини в "Енеїді": "Еней і сам тут
розгулявся, як на аркані жеребець, з Дідорою за руки взявся, пішов із нею у
танець", тобто дуже близько до жанрових сцен віршів-травестій.
Зрештою і "перелицювання" Вергілівської "Енеїди" в кінці 18 ст. не було
чимось винятковим в українській літературі, а скоріше сказати закономірним.
Найпрозорливіші поборники феодальних клерикально-релігіозних порядків бачили
невідтворність історичного руху, усвідомлювали неминучість краху своїх ідей.
Процес йшов повним ходом, людство, сміючись, прощалось із своїм минулим.
Серйозні речі переходили в комедію, фарс.
В цей час Опанас Лобисевич був автором низки перекладів з латинської мови у
травестійно-бурлескному стилі.
Але в своєму вільнодумстві автори віршів-травестій 18 ст. були сміливішими за
Котляревського. В  "Енеїді" травестуються, "перелизовуються" античні,
поганські боги.
     Література:
Історія української літератури у 8-ми томах, том2 (друга половина 18 ст. -
тридцяті роки 19 ст.)
Автори тома (Л.Є.Махновець, Д.В.Чалий, Є.С.Шабліовський, В.Є.Шубравський),
К., 1967 р., с.53-79.