Каталог :: Финансы

Контрольная: Позичковий капітал

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
                 ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ                 
                                     КАФЕДРА                                     
     

Розрахунково-графічна робота

З дисципліни: “Фінансова діяльність суб’єктів господарювання” Перевірив: Виконав: Викладач кафедри студент 4-го курсу Одінцова Т. М. групи ФК – 03 Ковдій А. В.

ЧЕРКАСИ 2004

ЗМІСТ. 1. Теоретична частина. Фінансування підприємств за рахунок позичкового капіталу. Вступ. 1. Необхідність залучення позикових коштів. 2. Позитивні та негативні сторони фінансування підприємств за рахунок позикового капіталу. 3. Класифікація позичкових коштів. Висновок. 2. Задачі. Вступ. Будь-яке підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Діяльність підприємства безпосередньо залежить від обсягу і структури його фінансового капіталу. Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Для більшості підприємств основною частиною і базою усього фінансового капіталу є власний капітал, але діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення позикових коштів. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства. Оптимальна структура загального капіталу є передумовою ефективності його використання. Використання позикових коштів дає можливість приросту рентабельності власного капіталу, але негативно впливає на фінансову стійкість підприємства. Отже, використання позикових коштів є важливим питанням для кожного підприємства і потребує виваженого підходу до визначення потреби в них, вибору їх джерел та обсягів залучення. 1. Необхідність залучення позикових коштів. Необхідність залучення позикових коштів як джерела фінансування підприємств визначається характером кругообігу основних і оборотних коштів. Річ у тому, що за рахунок власних оборотних коштів підприємства створюють мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей. Але потреба в котах для створення запасів протягом року коливається. Особливо ночно це можна спостерігати на прикладі підприємств із сезонним характером виробництва багатьох підприємств, які переробляють сільськогосподарську сировину, підприємств лісової, торфодобувної промисловості, підприємств будівельних матеріалів. Наприклад, підприємства, що пере­робляють сільгоспсировину в період збирання врожаю мають створити такі запаси сировини, яких би вистачило на весь термін переробки. В цей період у них виникає підвищена потреба в оборотних коштах для оплати й накопичення сировини, що надходить від її виробників — колективних сільськогосподарських під­приємств після закінчення се­зону переробки запаси цієї сировини зменшуються до мінімуму (або повністю зникають), а з ними зменшується потреба в оборотних коштах на формування запасів цієї сировини. У підприємств, то заготовляють ліс, виникає підвищена потреба в оборотних коштах у зимовий період, коли вони накопичують значні запаси деревини; влітку, коли завершується сплав лісу, ця потреба скорочується до мінімуму. Аналогічні різкі коливання потреби в оборотних коштах відбуваються і в інших підприємств із сезонним характером виробництва. Для підприємств з несезонним характером виробництва такі різкі доливання потреби в оборотних коштах не характерні. Але й у них у силу ряду обставин спостерігаються певні коливання розмірів запасів товарно-матеріальних цінностей, отже, й коливання потреби в оборотних коштах. З міркувань ефективності використання фінансових ресурсів підприємству .невигідно формувати власні оборотні кошти в розмірах, які перекривали б будь-яку пот­ребує в оборотних коштах зокрема й ту, яка виникає тимчасово у збільшеному розмірі. В такому разі у підприємства в періоди зменшення потреби в оборотних коштах неминуче виникав би надлишок коштів, що призвело б до нераціонального їх використання. Тому підприємства мають вкладати в оборотні кошти мінімум власних фінансових ресурсів у розмірах, достатніх для створення лише мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей і витрат виробництва. Всю іншу потребу в оборотних коштах доцільно задовольняти за рахунок позикових ресурсів, головним чином – банківських кредитів на умовах строковості й поворотності. 2. Позитивні та негативні сторони фінансування підприємств за рахунок позикового капіталу. Позиковому капіталу притаманні такі позитивні риси: збільшення фінансового потенціалу підприємства за необхідності суттєвого піднесення темпів зростання обсягів виробництва; можливість збільшення приросту рентабельності власного капіталу за рахунок забезпечення розширеного відтворення виробництва. Воднораз у використанні позикового капіталу проглядають деякі негативні моменти: · Складність залучення коштів, оскільки це залежить від рішень кредиторів, які за будь-яких негативних обставин узагалі можуть відмовити підприємству у таких коштах; · Необхідність надання відповідних гарантій, зокрема страхових компаній, інших суб’єктів господарювання, або застави. При цьому гарантії надаються, як правило, на платній основі; · Зниження норми прибутку активів, оскільки прибуток підприємства зменшується на суму сплачених відсотків за кредит; · Зниження фінансової стійкості підприємства і відповідно зростання ризику банкрутства. Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал (поряд із власним), має вищі фінансовий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, але може і втрачати свою фінансову стійкість, бо при збільшенні частки позикового капіталу коефіцієнт автономії дорівнюватиме нулю. 3. Класифікація позичкових коштів. Позиковий фінансовий капітал підприємств може утворюватись за рахунок двох основних груп джерел позикових коштів. Перша група – зовнішні джерела позикових коштів. Ця група джерел складається з двох підгруп – зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу (рис.1) Для формування довгострокового позикового фінансового капіталу використовують зовнішні довгострокові фінансові ресурси і, у першу чергу, довгострокові облігаційні позики, довгострокові банківські кредити і фінансовий лізинг. У світовій практиці активно використовується й довгостроковий податковий кредит і податкові пільги. Зовнішні короткострокові позикові фінансові ресурси використовуються при формуванні короткострокового позикового фінансового капіталу, для чого придатні насамперед короткострокові банківські кредити і товарний (комерційний) кредит. Рис. 1. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємств. Друга група – внутрішні джерела позикових коштів, до яких входять позикові фінансові ресурси, що утворюються за рахунок відстрочених і прострочених зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань (рис. 2). При нормальній ринковій економіці обсяг таких позикових ресурсів не досить значний. Однак у перехідний період ці позикові кошти використовуються досить активно для формування довгострокового і короткострокового фінансового капіталу. Рис. 2. Внутрішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємств. Висновок. Діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного використання різноманітних форм позикових коштів. Їх використання прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів, забезпечує вищий фінансовий потенціал розвитку підприємства і вищі можливості приросту рентабельності. Як показує практика, ефективність використання позикового капіталу вища, ніж власного, але з його використанням пов’язаний більший фінансовий ризик і зменшення фінансової стійкості підприємства. Підприємства України використовують різні джерела позикових ресурсів: короткострокові кредити банків, короткостроковий комерційний кредит, кредиторська заборгованість, податковий кредит і пільги. Менш поширеними є довгострокові кредити банків, кредити та позики небанківських фінансових установ, облігаційні позики, фінансовий лізинг. Отже, з метою забезпечення ефективнішого формування фінансового капіталу необхідно, щоб підприємства усіх форм власності й організаційно-правового статусу використовували не тільки власні фінансові ресурси, a й кошти фінансового ринку. Проте для цього держава повинна створити сприятливі умови і нормативно-правову базу, щоб ресурси фінансового ринку були доступні підприємствам усіх форм власності і галузей народного господарства. 2. ЗАДАЧІ Задача № 2. Підприємство має вільні грошові засоби, які бажає вкласти. Пропонується на вибір два заходи (інвестиційні проекти) А і В. Керівництво підприємства підтримує політику вкладення капіталу в проекти мінімального ризику. Розрахувати дисперсію, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації та визначити ступінь ризику кожного з проектів, якщо відомі такі дані:
Номер подіїПроект АПроект В
Отриманий прибуток, тис.грн.Число випадків спостереженьОтриманий прибуток, тис.грн.Число випадків спостережень
14254825030
23003627035
32152536025
41501515015
5175207540
Розв’язок: Знаходимо дисперсію за формулою: Для знаходження дисперсії по проекту А будуємо допоміжну таблицю:
№ подіїОтриманий прибуток, xЧисло випадків спостережень, nЙмовірність, Р(х-х)

(х-х)2

(х-х)2 n

1425480.333131.1417197.7085988.5
2300360.2506.1437.70188.50
3215250.174-78.866218.931094.5
4150150.104-143.8620695.7103478.5
5175200.139-118.8614127.770638.5
SX=293.86Sn=1441291388.5
При цьому ймовірність та середню величину n прибутку обчислюємо за формулами: Знаходимо дисперсію та середнє квадратичне відхилення: Обчислюємо коефіцієнт варіації: Аналогічно обчислюємо ці показники по проекту В:
№ подіїОтриманий прибуток, xЧисло випадків спостережень, nЙмовірність, Р(х-х)

(х-х)2

(х-х)2 n

1250300,20735,111232,716163,56
2270350,214550113037,1115185,56
3360250,172145,11201056,91105284,56
4150150,103-64,894210,7121053,56
575400,276-139,8919569,2197846,06
SX=214.89Sn=1451245533,3
Коефіцієнт варіації характеризує ступінь ризику. Чим більший коефіцієнт варіації, тим сильніше коливання і тим більший ступінь ризику. Оскільки коефіцієнт варіації при вкладенні капіталу в проект А менший (15,3%), ніж в проект В (19,1%), то проект А є менш ризикованим. Тому, якщо керівництво підприємства підтримує політику вкладення капіталу в проект мінімального ризику, йому слід обрати проект А. Задача № 13. Визначити Cash-flow від фінансової діяльності підприємства за звітний період за таких даних: 1. Звичайний прибуток підприємства до оподаткування – 150 тис. грн. 2. Надходження від емісії акцій становлять 350 тис. грн. у т.ч. на збільшення статутного капіталу було спрямовано 300 тис. грн. 3. Надходження від емісії облігацій – 50 тис. грн. 4. Підприємство нарахувало дивідендів на суму 50 тис. грн. 5. Собівартість реалізованої продукції – 900 тис. грн. у т.ч. амортизація основних засобів – 30 тис. грн. Розв¢язок. Виберемо з наведених операцій ті, які відносяться до фінансової діяльності підприємства і визначимо по них надходження та загальний рух грошових коштів (cash-flow):
НадходженняСума, тис.грн.ВідтокиСума
1.Надходження від емісії акцій3501. Виплата дивідендів-50
2. Надходження від емісії облігацій50
Всього400Всього-50
Отже, загальний cash-flow від фінансової діяльності підприємства становить: Сash-flow = 400-50=350 тис.грн. Список використаної літератури: 1. Воробйов Ю. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси України – 2001 - №2 – с. 77-85. 2. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів // Фінанси України – 2002 - №9 – с. 102-109. 3. Фінанси підприємств / За ред. А. М. Поддєрьогіна – К., 2000 – с. 194-249. 4. Фінансова діяльність підприємства / Бандурка О. М. та інші. – К., 1998 – с.147-158.