Каталог :: Финансы

Реферат: Валютный курс

                  Рівненський інститут слов"янознавства                  
                     Кафедра економіки та банківської справи                     
                                 Реферат                                 
                                    на тему:                                    
                                  Валютний курс                                  
                                                                       Виконала:
                                                             Студентка ІІІ курсу
                                                       Академічної групи ММС-001
                                                                  Лукянчук Ірина
                                                                      Первірила:
                                                                Мартиненко С. М.
                                   Рівне 2002                                   
     Зміст
Вступ..........................................................................3
Фіксований та плаваючий курси..................................................5
Конвертованість валют..........................................................8
Котирування валют.............................................................11
Знецінення та подорожчання валют..............................................14
Методика визначення валютних курсів...........................................15
Фактори, що впливають на величину валютного курсу.............................16
     Темпи інфляції та валютний
курс..............................................................................................
17
     Стан платіжного
балансу.........................................................................................................
18
     Національний дохід та валютний
курс.....................................................................................
18
     Різниця процентних ставок в різних
країнах...........................................................................
19
     Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні
оперції.............................................. 19
     Ступінь використання певної валюти на євроринку та міжнародних
розрахунках........... 19
     Прискорення або затримка міжнародних
платежів.............................................................. 20
     Ступінь довіри до валюти на національному та світовому
ринках...................................... 20
     Валютна
політика.......................................................................................................................
20
Регулювання величини валютного курсу..........................................21
Список використаної літератури................................................24
     
      

Вступ

Розвиток зовнішньоекономічних відносин потребує особливого інструменту, посередництвом якого суб"єкти, які діють на міжнародному ринку, змогли б підтримувати між собою тісні фінансові взаємостосунки. Таким інструментом виступають банківські операції по обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом в системі банківських операцій в іноземній валюті є обмінний валютний курс, так як розвиток зовнішньоекономічних відносин потребує виміру вартісного співвідношення різних країн. Валютний курс необхідний для: G Взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів. Експортер обмінює іноземну валюту на національну, так як валюти інших країн не можуть обертатися в якості законого купівельного та платіжного засобу на території даної держави. Імпортер обмінює національну валюту на іноземну для оплати товарів, куплених за кордоном. Боржник купує іноземну валюту за національну для погашення заборгованості та виплати відсотків по зовнішніх боргах; G Порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національній та іноземниій валютах; G Періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків. При золотому монометалізмі валютний курс опирався на золотий паритет - співвідношення валют за їх офіційному золотому змісту - та стихійно коливався навколо нього в межах золотих точок. Класичний механізм золотих точок діяв за 2 умов: вільна купівля-продаж золота та його необмежений вивіз. Межі коливань валютного курсу визначались витратами, пов"язаними з транспортуванням золота за кордон, та фактично не перевищували +/- 1% від паритету. З відміною золотого стандарту механізм золотих точок перестав діяти. Валютний курс при нерозмінних кредитних грошах повільно відривався від золотого паритету, так як золото було витісненим із обігу у скарби. Це було обумовлене еволюцією товарного виробництва, гошовою та валютною систем. Для середини 70-х років базою валютного курсу слугували: золотий зміст валют - офіційний масштаб цін - та золоті паритети, котрі після другої світової війни фіксувались МВФ. Засобом виміру співвідношення валют була офіційна ціна золота у кредитних грошах, котра поряд з товарними цінами являлася показником ступеню знецінення національних валют. В зв"язку з відривом протягом довготривалого періоду офіційної, фіксованої державою ціни золота та його вартості, посилився штучний характер золотого паритету. Протягом 40 років (1934-1976 роки) масштаб цін та золотий паритет всатновлювалися на базі офіційної ціни золота. При Бреттон-Вудській валютній системі в силу переваги доларового паритету долар слугував точкою відліку курсу валют інших країн. Після завершення обміну долара на золото за офіційною ціною у 1971 році золотий зміст та золоті паритети валют стали виключно номінальним поняттям. В результаті Ямайської валютної реформи західні крїни офіційно відмовились від золотого паритету як основи валютного курсу. Разом з відміною золотих паритетів поняття монетного паритету втратило значення. В сучасних умовах валютний курс базується на валютному паритеті - співвідношеннями між валютами в порядку, встановленим законодавством та коливається навколо нього.

Фіксований та плаваючий курси

Сучасний етап розвитку гршово-валютних відносин характеризується множинністю валютних курсів. Відбувається постійний пошук найефективніших засобів щодо стабілізації та регулювання валютних курсів. Так, системі золотого стандарту, відповідали фіксовані валютні курси, паперово-грошовому обігу притаманні плаваючі курси. Існують і так звані змішані курси. Фіксовані валютні курси передбачають наявність твердих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються державними валютними органами. Фіксованими бувають: 3 Реально фіксовані курси, що спираються на золотий паритет і допускають відхилення валютного курсу від золотого паритету в рамках "золотих точок" (можливо лише при золотомонетному стандарті); 3 Договірно фіксовані курси, які сприраються на погоджений еталон - офіційну ціну золота, або на поєднання золота та певних валют, чи на одну або кілька валют. Оскільки реально фіксовані курси були притаманні системі золотомонетного стандарту, яка відійшла в історію, особливу увагу слід приділити договірно фіксованим курсам. Договірно фіксовані курси називаються також "зв"язаними" курсами, і в свою чергу, поділяються на: - Ординарні валютні курси, прив"язані до СДР (спеціальні права та запозичення). Це курси валют Лівії, М"янми, Сейшельських островів, Раунди (всього 4 країни); - Ординарні валютні курси, прив"язані до долара США. Це курси валют Аргентини, Сирії, Іраку, Панами, Венесуели, Нігерії, Оману, Литви, Туркменії, Гаїті, Гондурасу, Анголи, Ямайки та ін (всього 14 країн); - Ординарні курси прив"язані до валют інших країн. До марки ФРН прив"язаний курс валюти Естонії, до ранду ПАР - курси валют Намібії, Лесото, Свазіленду; до російського рубля - курс валюти Таджикістану (всього 7 країн); - Кошиковий курс. Прив"язаний до штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних країн. Це валюти Австрії, Алжиру, Фінляндії, Кіпру, Швеції, Ісландії, Угорщини та ін.; - Валютний курс оснований на системі змінного паритету, коли держава встановлює твердий валютний курс по відношенню до базової валюти, проте зв"язок між динамікою валютних курсів не автоматичний, а встановлюється за спеціальною формулою, яка враховує різницю в темпах зростання цін. Це валюти Бразилії, Чилі, Мадагаскару, Португалії. Фіксовані валютні курси використовуються за наявності в країні кризових явищ, при нестабільній економіці, коли використання подібного режиму валютного курсу забезпечує більш низькі темпи інфляції. Багато країн, які виходили з криз, на певних етапах економічного розвитку дотримувались саме такого режиму своєї валюти. Другим різновидом валютних курсів, що використовуються в сучасних грошово- валютних відносинах, є досить поширена система плаваючих курсів, за якої взагалі відсутні валютні паритети. Плаваючі валютні курси, які змінюються під впливом попиту та пропозиції на ринку, можуть, у свою чергу, використовувати такі режими: v Незалежне плавання (курс валюти формується на девізних ринках при помірних інтервенціях центральних банків). Таку різновидність використовують деякі розвинуті країни та країни, що розвиваються. Серед них США, Японія, Великобританія, Італія, Канада, Індія, Філіппіни, Азербайджан (всього 59 країн). Успішне використання цього режиму можливе за умов економічної та політичної стабільності, повної відсутності інфляції або незначного її рівня, усталеної макроекономічної політики; v Кероване (регульоване плавання), яке подібне до незалежного плавання, однак при більшому втручанні центральних банків (валюти Ізраїлю, Туреччини, Росії; України, КНР, Югославії, Польщі, Словенії та ін. (всього 36 країн)). Режим керованого плавання, що має назву змішаного, полягає в тому, що держава вибирає валютний режим з урахуванням конкретної економічної ситуації, намагаючись подолати абсолютизацію жорсткого фіксування чи вільного плавання. Змішаний валютний курс, іншими словами, можна охарактеризувати як контрольований плаваючий курс. Однією з форм такого контролю є введення так званого курсового валютного коридору - встановлення максимального і мінімального значення відхилення валютного курсу. Для здійснення цієї політики, при якій втручання держави покликано пом"якшувати різкі коротко- та середньострокові коливання валютного курсу, необхідна наявність значних валютних резервів. При цьому чим менш стабільна економіка даної країни, тим значніші мають бути державні валютні резерви. Успішне використання режиму регульованого плавання потребує наявності солідної матеріальной та методичної бази для прогнозування валютного курсу, високого ступеня професіоналізму і відповідної підготовки. В противному разі його використання може призвести до колосальних матеріальних та фінансових втрат; v Змішане плавання по відношенню до однієї валюти. Даний курс національної валюти використовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об"єднані Арабські Емірати (всього 4 країни); v Спільне плавання, яке використовує валютне угрупування ЄС, причому з двома валютними режимами - один для валютних операцій серед членів Союзу, інший - для відносин країн-членів ЄС з іншими партнерами, що знаходяться в позасоюзній зоні. Сьогодні посилюється тенденція до відміни обмежень у сфері міжнародного руху капіталів. Йдеться про повну свободу конвертованості валют.

Конвертованість валют

Конвертованість валюти є спроможність валюти певної країни вільно обмінюватись на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом. При такому спрощеному підході до поняття конвертованості валюти майже повністю ігнорується її економічна сутність, і вся проблема практично зводиться до звичайної технічної акції обміну. Насправді ж досягнення і підтримка країною конвертованості своєї національної валюти - це досить складна економічна проблема, пов"язана з глибокими якісними змінами як в самій економіці, так і в її економічних відносинах із зовнішнім світом. Саме тому введення режиму конвертованості національної валюти потребує від країни серйозної підготовки. Так, обов"язковою передумовою конвертованості національної валюти є наявність в країні, яка хоче її запровадити, певних економічних і правових умов для прояву господарської самостійності власника грошей. Іншою обов"язковою умовою є наявність ринкового господарства, при якому всі учасники економічного обміну діють самостійно на свій страх і ризик. Конвертованість валюти дає змогу оперативно реагувати на зміни міжнародної господарської кон"юнктури, що позитивно впливає на економічний розвиток країни. Таким чином, конвертованість як економічну категорію можна визначити як такий стан економічної і валютно-фінансової систем, при якому для власників засобів у національній валюті забезпечується свобода здійснення тих чи інших операцій як у певній країні, так і за кордоном. За класифікацією конвертованості (оборотності) за видами та суб"єктами зовнішньоекономічних операцій розрізняють валюти вільно конвертовані (ВКВ), частково конвертовані (ЧВК), неконвертовані (НКВ). Вільно конвертованими валютами (ВКВ) є валюти країн, де не існує ніяких обмежень як на поточні комерційні операції, так і на оперції, пов"язані з рухом капіталів, а також на всі категорії вітчизняних (резидентів) і іноземних (нерезидентів) юридичних та фізичних осіб - власників даної валюти. Вільна конвертованість більшості національних валют країн світу на золото існувала до Першої світової війни. В роки світової економічної кризи 1929- 1933 рр. золотий стандарт було відмінено, конвертованість національних валют на золото в більшості країн практично перестала існувати. Після серпня 1971 року у зв"язку з кризою валютно-фінансової системи та знеціненням долара було припинено конвертованість долара на золото. Частоково конвертовані валюти (ЧВК) - це валюти тих країн, де існують валютні обмеження на певні валютні операції або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських країн. Неконвертованими валютами (НКВ) є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні оперції як для резидентів, так і для нерезидентів. Це, як правило, валюти залежних і економічно слабо розвинутих країн, які здебільшого прикріплені до валют колишніх метрополій. Під час і після Другої світової війни всі валюти, за винятком долара США, швейцарського франка та шведської крони, були неконвертованими. Залежно від місця перебування суб"єкта конвертованість може бути зовнішньою та внутрішньою. При зовнішній конвертованості (оборотнисті) повна свобода обміну зароблених в даній країні грошей для закордонних розрахунків надається лише іноземним фізичним та юридичним особам (нерезидентам), тоді як громадяни та юридичні особи даної країни (резиденти) такою свободою не володіють. Світовий досвід показує, що перехід до конвертованості, як правило, розпочинається із зовнішньої конвертованості. Річ у тім, що саме зовнішня конвертованість стимулює активність іноземного капіталу, формує біль-менш стійкий міжнародний попит на валюту даної країни, зміцнює світовий престиж національної валюти. За режиму внутрішньої конвертованості свободою обміну національних грошей на іноземні валюти користуються лише резиденти. Запровадження внутрішньої конвертованості потребує від країни більших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому, світовому ринках тощо. Тому після введення створюються необхідні умови для переходу до часткової та повної конвертованості. Конвертованість валюти - це особливий характер взаємозв"язку національного та світового господарств, що здійснюється через грошово-валютні канали, надає можливості вільного вибору виробникам і споживачам даної країни найбільш вигідних ринків збуту і закупок продукції та послуг; стимулює вплив іноземної конкуренції на гнучкість, ефективність національних підприємств та їх пристосованість до швидкозмінних світогосподарських умов, сприяє "підтягуванню" національного виробництва до міжнародних стандартів по цінах, витратах фінансових і трудових ресурсів. За часів класичного золотого стандарту проблеми конвертованості не існувало, адже вільний обмін грошей на золото здійснювався безперешкодно, так само як міжнародні розрахунки з допомогою розмінних на золото платіжних документів. Ситуація кардинально змінилася після припинення вільного обміну банкнот та інших фінансових документів на золото. Сучасні гроші мають кредитний характер, і сьогодні проблема конвертованості - це проблема вільного обміну одних кредитних зобов"язань на інші. Світова практика підтверджує, що потреба в конвертованості національних валют виникає як наслідок інтенсивного розвитку зовнішньоекономічних зв"язків, коли приймаються рішення про відкриття національної економіки світовому ринку для більш ефективного використання такого важливого фактора, як міжнародний поділ праці. Одержавши статус конвертованості, деякі національні валюти можуть набувати властивості виконувати зовнішні функції загального міжнародного платіжного та купівельного засобу. Проте таку властивість мають не просто конвертовані валюти, а лише резервні - грошові одиниці економічно сильних країн з могутнім фінансовим потенціалом, з розвиненою та розгалуженою по всьому світу банківською системою, де резервна валюта може бути оберенена на будь-який товар. Інші країни в цих валютах створюють свої резерви. Нині налічується близько 70 конвертованих валют, а резервних кілька - долар США, японська єна, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк та деякі інші. Щодо конкретного питання про конвертованість української гривні, то всі названі об"єктивні закономірності повною мірою притаманні й цій грошовій одиниці. Загалом для досягнення істинної конвертованості треба дотримуватись у крайньому разі двох умов: ~ По-перше, мати внутрішній ринок товарів, послуг, валюти, капіталів, до якого мали б вільний доступ нерезиденти; ~ По-друге, створити всі необхідні умови для виникнення зацікавленості у іноземних покупців до придбання гривні за іноземну валюту. Рішення уряду про введення конвертованості замало. Необхідно, щоб ця валюта викликала довіру як у нашій країні, так і за кордоном, що може бути забезпечене високою якістю та багатим асортиментом товарів, що стоять за українською валютою. Адже перхід більшості країн до конвертованості своїх валют було здійснено лише після їх виходу на світові ринки з якісними товарами широкого асортименту. Отже, конвертованість національної валюти - необхідний елемент розвинутої і відкритої ринкової економіки. Хоча слід зауважити, що повної конвертованості у широкому економічному розумінні немає навіть у країнах, де відмінено всі валютні обмеження.

Котирування валют

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни. Ціни на вільному міжнародному валютному ринку визначаються виходячи з попиту і пропозиції на певну валюту, у країнах з обмеженим ступенем конвертації ціна національної валюти встановлюється центральним банком. Валютне котирування - встановлення валютних курсів іноземних валют відповідно до законодавчих норм та практики, що склалися у країні. Поточним конверсійним оперціям відповідає обмінний курс спот. Курси валют на спот ринку є базовими для розрахунку курсів всіх термінових угод. Цей курс - основа основ, тому що при зміні курсу спот змінюється котирування угод з деривативами. На екранах моніторів при укладенні угод по телефону дилери звичайно вказують дві валюти: базову валюту та валювуту котирування. EUR/USD = 0.9567 Ліва частина котирування - це базова валюта (EUR), права частина - валюта котирування (USD). Курси валют установлюють до базової валюти, тобто яка кількість валюти котирування відповідає одиниці базової валюти. При здійсненні угоди дуже важливо визначити, з якою валютою ви працюєте - з базовою валютою чи валютою котирування. Якщо ви говорите, що купуєте EUR/USD, то це значить, що ви купуєте євро і продаєта долари. Коли в новинах передають, що почав дорожчати EUR/USD, то всі знають, що євро подорожчало відносно долара США. У більшості країн курси іноземних валют виражаються в національній валюті. В світовій практиці виділяють пряме та непряме котирування валют. Так, при прямому котируванні за умовну одиницю приймається одиниця іноземної валюти і до неї прирівнюється певна кількість національної валюти. Наприклад, USD/DEM 2.0156 означає, що 1 долар США дорівнює 2,0156 німецької марки. При непрямому (зворотньому) котируванні до національної валюти прирівнюють іноземну. Наприклад, курс EUR/USD = 0,9658 означає, що одне євро дорівнює 0,9658 долара США. Можливий найменший розмір зміни курсу валюти називється пунктом або піпсом . Це - останні цифри при написанні валютного курсу. Для фута стерлінгів, української гривні та більшості інших валют - це 0,0001, для японської єни - 0,01. Сто пунктів складають велику фігуру. На валютному ринку валютні курси котируються з використанням двох сторін - bid та offer (ask) Bid - це курс купівлі базової валюти (курс продажу валюти котирування) маркет-мейкером. Offer - це курс продажу базової валюти (курс купівлі валюти котирування) маркет-мейкером. Слід запам"ятати: у котируванні сторона bid завжди менша сторони offer. На ринку завжди є два типи учасників - маркет-мейкери і маркет-тейкери, або як їх ще називають маркет-юзери. Маркет-мейкери - активні учасники ринку, які зв"язують покупців та продавців, виставляють курси валют і диктують свої умови. Маркет-тейкери - пасивні учасникі ринку, що запитують котирування і слабко впливають на ситуацію на ринку, їх діяльність залежить від маркет-мейкерів. Проте якщо маркет-тейкери володіють значними капіталами і виходять на ринок, то маркет-мейкерам доводиться коректувати свої котирування. Звичайно це дрібні комерційні бвнки, клієнти банків - різні фонди, компанії, хеджери, фізичні особи. Слід зауважити, що і великий банк може бути маркет-тейкером, якщо він запитує валютний курс в іншого банку. Маркет-тейкер завжди перебуває в більш невигідному становищі ніж маркет-мейкер: він купує дорожче, а продає дешевше. Різниця між правою та лівою сторонами котирування називається спредом (маржею). Спред є прибутком банку маркет-мейкера від проведених операцій із клієнтами або іншими банками. Спред може розглядатися як плата за послуги, маркет-мейкер купує завжди дешевше, а продає дорожче. На розмір спреду впливає кількі причин: Статус котрагента і характер відносин між контрагентами. Розмір спреду більший для клієнтів банку, ніж для інших банків на міжбанківському ринку. Якщо між банками-контрагентами протягом року склалися стійкі позитивні відносини, відсутні випадки невиконання умов угод і дилери банків добре знають одне одного, то розмір спреду більш вузький. Ринкова кон"юнктура. В умовах, коли курс швидко змінюється, розмір спреда звичайно більший. Наприклад, в умовах різкої зміни курсу долара на міжнародних ринках багато банків буде котирувати за угодами не менше 10 пунктів, а не 3-5 як звичайно. Котирувана валюта та ліквідність ринку. Розмір спреду більший при котируванні банком рідкісних, "екзотичних" валют або за угодами не менш ліквідному ринку. Сума угоди. Чим більша сума угоди, тим менший спред, тому що маркет-мейкеру вигідно ролбити угоди з великими сумами - у нього більший прибуток, а витрати ті ж самі. Тому для залучення клієнтів при угодах на великі суми маркет-мейкер котирує меншим спредом.

Знецінення та подорожчання валют

Для характеристики змін у ціні (вартості) валют вироблені і вживаються спеціальні терміни. Найбільш поширені серед них знецінення та подорожчання валют, девальвація або ревальвація. Зниження вартості валют називають знеціненням, підвищення - подорожчанням. Слід відрізняти терміни знецінення та подорожчання від девальвації та ревальвації. Перші два терміни характеризують зміни у вартості валют під тиском попиту та пропозиції на валюти у місцях продажу іноземної валюти (валютних ринках). Проте не завжди (і це був досить тривалий історичний період) обмінні валютни курси визначались ринковими силами. Власті держав можуть прийняти рішення встановити (зафіксувати) або прив"язати курси обміну своїх валют. Наприклад, НБУ може прийняти рішення прив"язати гривню до американського долара у пропорціях обміну 1,00 грн = 1,00 дол. Через деякий час при зміні обставин НБУ перегляне цей курс та встановить новий курс обміну гривні на долар у новому співвідношення. Воно виражатиметься рівнянням 1,10 грн = 1,00 дол. Це означає, що здійснено девальвацію гривні, якщо ж нове співвідношення буде мати вигляд 0,90 грн = 1,00 дол, це буде означати, що державна влада здійснила ревальвацію гривні на 10%. Таким чином, девальвація і ревальвація валют - це їх знецінення чи подорожчення, але цілеспрямовано здійснене урядом через встановлення паритете валют або їх валютного курсу. Терміни "девальвація" та "ревальвація" стосуються ХІХ ст й періоду часу до першої світової війни, коли ціни валют більшості країн були встановлені на основі їх золотого вмісту. Після другої світової війни аж до початку 70-х рр ХХ ст., коли зазнала краху Бреттон-Вудська валютна система, ці ж терміни теж найбільш повно відображали зміни у валютних курсах.

Методика визначення валютних курсів.

Існує кілька методів визначення валютних курсів. Традиційним вважається метод визначення валютних курсів на основі зіставлення ринкових цін на золото . При цьому визначається ринкова ціна, наприклад однієї унції золота в інших валютах. На основі зіставлення визначається валютний курс грошової одиниці певної країни, що береться за умовну одиницю. Слід підкреслити, що золото хоч і втратило свої минулі монетарні функції, все-таки залишається стратегічним товаром і відносно невеликих кількостях порівняно з колосальною кількістю інших товарів на світових ринках. Тому суб"єкти міжнародних валютно-грошових відносин дуже уважно стежать за динамікою цін на такий благородний метал. У цій сфері відносно менше спекулятивних елементів при визначенні його ціни на світових ринках порівняно з масою інших товарів. Найбільш поширеним і простим методом визначення валютних курсів є метод зіставлення рівня цін стандартного набору товарів та послуг (так званого споживчого кошика). При цьому методі, як при попередньому, спочатку визначають ціну споживчого кошика в різних національних валютних одиницях, а потім ці ціни зіставляють з цінами, вираженими у валюті, курс якої необхідно визначити (береться за умовну одиницю). Поряд з ціновим методом існує метод визначення валютного курсу на основі співвідношення ефективних виробничих витрат у країнах, що зіставляються: заробітна плата, норма позичкового проценту, рента і показник продуктивності праці. Техніка визначення валютного курсу грошової одиниці певної країни така сама, як і при попередніх методах, однак цей метод найбільш точний, оскільки дає змогу врахувати деякі довго- та середньострокові фактори, що впливають на валютний курс. Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що валютний курс виконує ряд важливих економічних функцій. Він є засобом: ~ Інтернаціоналізації грошових відносин; ~ Зіставлення національних цінових структур і результатів виробництва; ~ Зіставлення національної та інтернаціональної вартостей; ~ Перерозподілу національного продукту між країнами.

Фактори, що впливають на величину валютного курсу

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежать від ряду факторів. Багатофакторність валютного курсу відбиває його зв"язок з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, відсотком, платіжним балансом і т.д. При чому відбувається складне їх переплетіння та висування в якості вирішальних то одних, то інших факторів. Фактори, що впливають на величину валютного курсу, поділяються на структурні (ті, що діють в довгостроковому періоді) та кон"юнктурні (ті, що викликають короткострокове коливання валютного курсу). До структурних факторів відносяться: ~ Конкурентоздатність товарів на світовому ринку та її зміна; ~ Стан платіжного балансу країни; ~ Різниця %-х ставок в різних країнах; ~ Державне регулювання валютного курсу; ~ Ступінь відкритості економіки. Кон"юнктурні фактори пов"язані з коливаннями ділової активності в країні, політичної обстановки, слухами та прогнозами. До них відносяться: ~ Діяльність валютних ринків; ~ Спекулятивні валютні операції; ~ Кризи, війни, стихійні лиха; ~ Прогнози; ~ Циклічність ділової активності в країні. Розглянемо детальніше вплив деяких факторів на величину валютного курсу.

Темпи інфляції та валютний курс

На валютний курс впливає темп інфляції. Чим вищий темп інфляції в країні, тим нижче курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Інфляційне знецінення грошей в країні викликає зниження купівельної спроможності та тенденцію до падіння їх курсу до валют країн, де темп інфляції нижче. Дана теденція зазвичай простежується в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність до паритету купівельної спроможності здійснюється в середньому на протязі 2 років. Залежність валютного курсу від темпу інфляції особливо велика в країн з великим об"ємом міжнародного обміну товарами, послугами та капіталами.

Стан платіжного балансу

Платіжний баланс безпосередньо впливає на величину валютного курсу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, так як збільшується попит на неї з боку іноземних боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденціє до зниження курсу національної валюти, так як боржники продають її за іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов"язань. Розміри впливу платіжного балансу на валютний курс візначаються ступенем відкритості економіки країни. Так, чим вища доля експорту у ВНП (чим вища відкритість економіки), тим вища еластичність валютного курсу по відношенню до зміни платіжного балансу. Нестабільність платіжного балансу призводить до скачкообразної зміни попиту на відповідні валюти та їх пропозиція. Крім того, на валютний курс впливає економічна політика держави в області регулювання складових частин платіжного балансу: поточного рахунку та рахунку руху капіталів. При збільшенні позитивного сальдо торгового балансу зростає попит на валюту даної країни, що сприяє підвищенню її курсу, а при появі від"ємного сальдо відбувається зворотній процес. Зміна сальдо балансу руху капіталів певним чином вплаває на курс національної валюти, котре по знаку ("+" або "-") аналогічно торговому балансу. Однак існує і негативний вплив надлишкового притоку короткострокового капіталу в країну на курс її валюти, так як він може призвести до збільшення цін та знецінення валюти.

Національний дохід та валютний курс

Національний дохід не є незалежною складовою, котра може змінюватись сама по собі. Однак вцілому ті фактори, котрі примушють змінюватись національний дохід, мають великий вплив на валютний курс. Так, збільшення пропозиції продуктів підвищує курс валюти, а збільшення внутрішнього попиту понижує її курс. В довгостроковому періоді більш високий національний дохід означає і вищу вартість валюти країни. Тендвнція є зворотньою при розгляді короткострокового інтервалу часу впливу доходу населення, що збільшується на величину валютного курсу.

Різниця процентних ставок в різних країнах

Вплив цього фактору на валютний курс пояснюється 2 головними обставинами. По- перше, зміна %-х ставок в країні впливає при інших рівних умовах на міжнародний рух капіталів, перш за все короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює надходження іноземного капіталу, а її зниження сприяє відлив капіталів, у тому числі національних, закордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позикових капіталів. При проведенні операцій банки приймають до уваги різницю процентних ставок на національному та світовому ринках капіталів з метою отримання прибутків. Вони надають перевагу отриманню дешевших кредитів на іноземному ринку позикових капіталів, де ставки нижчі, і розміщати іноземні валюту на національному кредитному ринку, якщо на ньому процентні ставки нижчі. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні оперції Якщо курс якої-небудь валюти має тенденцію до пониження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що затрудняє позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху "гарячих" грошей. Ступінь використання певної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках Наприклад, той факт, що 60-70% операцій євробанків здійснюються в доларах, візначає масштаби попиту та пропозиції цієї валюти. На курс валюти впливає ступінь використання в міжнародних розрахунках.

Прискорення або затримка міжнародних платежів

В очікування зниження курсу національної валюти імпортери прагнуть прискорити платежі контрагентам в іноземній валюті, щоб не нести втрат при підвищенні її курсу. При укріпленні національної валюти, напроти, переважає їх прагнення до затримки платежів в іностранній валюті. Така тактика, отримвша назву "лідз енд легз", впливає на платіжний баланс та валютний курс. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими раніше факторами, що впливають на валютний курс. При чому дилери враховують не тільки дані темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, але й перспективи їх динаміки. Іноді навіть очікування публікаціїї офіційних даних про торгвий та платіжний баланси або результатах виборів відбивається на співвідношенні попиту та пропозиції і на курсі валюти.

Валютна політика

Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти зазвичай супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс - показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеню довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу направлено на його підвищення аьо ж зниження виходячи із валютно-економічної політики. З цією метою проводиться певна валютна політика. Таким чином, формування валютного курсу - складний багатофакторний процес, обумовлений взаємозв"язком національної та світової економіки та політики. Тому при прогнозуванні валютного курсу враховуються розглянуті курсоутворюючі фактори та їх неоднозначний вплив в залежності від конкретних обставин.

Регулювання величини валютного курсу

Існує ринкове та державне регулювання величини валютного курсу. Ринкове регулювання, основане на конкуренції та дії законів вартості, а також попиту та пропозиції, здійснюється стихійно. Державне регулювання направлено на усунення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин та на досягнення стійкого економічного росту, рівноваги платіжного балансу, зниженню росту безробіття та інфляції в країні. Воно здійснюється за допомогою валютної політики - комплексу заходів у сфері міжнародних валютних відносин, реалізуємих у відповідності до поточних та стратегічним цілям країни. Юридично валютна політика оформлюється валютним законодавством та валютними угодами між державами. До мір державного впливу на величину валютного курсу відносять: χ Валютні інтервенції; χ Дисконтна політика; χ Протекціоністські заходи. Найважливішим інструментом валютної політики держав є валютні інтервенції - оперції центральних банків на валютних ринках по купівлі-продажу національної гошової одиниці проти ведучих іноземних валют. Метою валютних інтервенцій є зміна рівня відповідного валютного курсу, баланса активів та пасивів по різним валютам або очікувань учасників валютного ринку. Дія механізму валютних інтервенцій аналогічно проведенню товарних інтервенцій. Для того, щоб підпищити курс національної валюти, центральний банк повинен продавати іноземні валюти, скуповуючи національну. Тим самим зменшується попит на іноземну валюту, тим самим підвищується курс національної валюти. Для того, щоб понизити курс національної валюти, центральний банк продає національну валюту, купуючи іноземну. Це призводить до підаищення іноземного валютного курсу і падіння курсу національної валюти. Для інтервенції, як правило, застосовуються офіційні валютні резерви, і зміна їх рівня може слугувати показником масштабів держаного втручання в процес формування валютних курсів. Офіційні інтервенції можуть проводитися різними методами - на біржах (публічно) або на міжбанківському ринку (конфіденційно), через брокерів чи безпосеревньо через операції з банками, на строк або з повільним виконанням. Крім того, офіційні валютні інтервенції поділяються на "Стерилізовані" та "нестирилізовані". "Стерилізовані" називають інтервенції, в ході яких зміна офіційних іноземних нетто-активів компенсується відповідними змінами внутрішніх активів, тобто практично відсутній вплив на величину офіційної "грошової бази". Якщо ж зміни офіційних валютних резервів в ході інтервенції веде до зміни грошової бази, то інтервенція є "Нестирилізованою". Для того, щоб валютні інтервенції призвели до бажаних результатів по зміні національного валютного курсу в довгостроковому періоді, необхідно: 1. Наявність необхідної кількості резервівв центральному банку для проведення валютних інтервенцій; 2. Довіра учасників ринку до довгострокової політики центрального ринку; 3. Зміна фундаментальних економічних показників, таких як темп економічного зростання, темп інфляції, темп збільшення грошової маси та ін. Дисконтна політика - це зміна центральним банком облікової ставки, в тому числі з метою регулювання величини валютного курсу шляхом впливу на вартість кредиту на внутрішньому ринку і тим самим на міжнародний рух капіталу. В остання десятиріччя її значення для регулювання валютного курсу повільно зменшується. Протекціоністські заходи - це заходи, напралені на захист власної економіки, в даному випадку національної валюти. До них відносять, в першу чергу, валютні обмеження - законодавча та адміністартивна заборона або регламентація операцій резидентів та нерезидентів з валютою або іншими валютними цінностями. Видами валютних обмежень є: v Валютна блокада; v Заборона вільного купівлі-продажу іноземної валюти; v Регулювання міжнародних платежів, руху капіталів, репатриації прибутку, руху золота та цінних паперів; v Концентрація в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей. Держава часто маніпулює величиною валютного курсу з метою змінити умови зовнішньої торгівлі країни, використовуючи такі методи валютного регулювання, як подвійний валютний ринок, девальвація та ревальвація.

Список використаної літератури

1. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. / О. І. Береслівська, О. М. Наконечний, М. Г. Песецька та ін.; За ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002 2. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підр. / А. С. Філіпенко. - К.: Либідь, 1997 3. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підр., 3-тє вид. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001 4. Гроші та кредит: Підр./ За ред. проф. Б. Івасіва. - К.:КНЕУ, 1999