Каталог :: Финансы

Реферат: Налогообложение юридических лиц (Украина)

                              ПЛАН                              
     
ВСТУП................................3
                                                                          
1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКОВУВАННЯ ПРИБУТКУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В
УКРАЇНІ.....................5
2. АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ
ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ................................9
     ВИСНОВКИ..............................16
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ...............18
                                                                   
                                  ВСТУП                                  
Економічні трансформації в країні і її економічне оздоровлення неможливі без
формування дієздатної податкової системи. Формування адекватної умовам
України моделі ринкової економіки вимагає створення міцної фінансової бази.
Важливе місце в мобілізації грошових ресурсів суспільства грає податкова
система з властивими їй особливостями кожної держави та зі специфікою
виконуваних задач на визначеному етапі.
Сучасний економічний розвиток України і її регіонів у значній мірі
визначається станом податкової політики. Податкова система, через яку
здійснюється податкова політика, як складова частина бюджетної політики
держави повинна бути побудована таким чином, щоб вона не перешкоджала
нормальному здійсненню розширеного відтворювання з урахуванням необхідних
резервів для кожного типу господарства.
На сьогодні система оподатковування акумулює в собі інтереси різних
соціальних груп. В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності
переміщається до основної ланки всієї економіки - підприємства. Ефективність
функціонування підприємства визначається багатьма обставинами. Але кінцевим
критерієм (показником) ефективності діяльності підприємства є прибуток. Таким
чином, держава, впливаючи на прибуток юридичних осіб, може здійснювати
регулювання основних економічних процесів, що відбуваються в країні в цілому.
Одним з основних інструментів впливу на прибуток з боку держави є податок на
прибуток. Тема оподаткування прибутку в даний час є дуже актуальної і
визначається наступними вирішальними факторами:
по-перше, саме оподаткування прибутку підприємств, установ, організацій
різних форм власності відіграє немаловажну роль в умовах ринкових відносин в
Україні, тому що впливає на усю фінансово-господарську діяльність
підприємств;
по-друге, податок на прибуток (доходи) підприємств, установ, організацій у
податковій системі України займають важливе місце, будучи одним з найбільш
дохідних податкових джерел і одним з найбільш складних податків. Його
оподатковувана база торкається всі численні аспекти господарської діяльності
підприємства. По податку передбачені численні пільги, складний механізм
сплати.
Те, що податок на прибуток є одним з найбільш дохідних податкових джерел
вітчизняної податкової системи, не характеризує її з позитивної сторони.
Наприклад, в західних найбільш розвинених країнах його питома вага у сукупних
податкових надходженнях до бюджету є доволі низькою. Роз'яснення цього факту
полягає в самої сутності податку на прибуток, що проявляється у його
функціях, насамперед регулятивної. У західних країнах формується такий підхід
до податку на прибуток, що його ефективність та корисність визначається не
сукупною сумою фінансових надходжень до бюджету, а використанням його
регулятивних та стимулюючих можливостей.
Актуальність регулюючої функції податку на прибуток пов'язана з тим, що в
період становлення нового типу економіки в Україні регулювання економічних
процесів з боку держави є не просто важливим, але й необхідним аспектом її
ефективного розвитку і виходу з "кризи переходу", причому методи регулювання
повинні бути економічними, а не адміністративними.
Отже, за допомогою податку на прибуток держава може впливати на розвиток
основних економічних процесів в державі - від процесів стимулювання праці до
процесів покращення інвестиційного клімату в країні. Діюча система
оподатковування в Україні характеризується численними виправленнями і змінами
в законодавчі акти, що обумовлює її нестабільність і ненадійність. Саме тому,
з огляду на необхідність подальшого реформування вітчизняного податку на
прибуток підприємств, в основі чого повинно лежати зміна його функціональної
спрямованості (з фіскальної на регулюючу), актуальним є дослідження
теоретичних основ і механізму використання податку на прибуток, як на
підприємстві так і в межах всієї податкової системи країни в цілому.
     1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКОВУВАННЯ ПРИБУТКУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ
     Податки - це установлені вищим органом державної законодавчої влади
обов'язкові платежі, що сплачують фізичних і юридичних осіб і бюджет у розмірах
у терміни, передбачені законом.
Історично вони виникли з розподілом суспільства на класи й появою держави.
Економічна наука протягом тривалого часу займається вивченням податку -
одного з основних важелів державного керування. Проблеми оподатковування
завжди займали учені розуми: Б. Франклін (1706), Вобан (1707), Мотескьє
(1748), пізніше П. Прудон, А.Сміт, Д. Рікардо, М. Алексєєнко, Н. Тургенєв, Д.
Міль і інші, котрі розглядали й аналізували природу податку, принципи
оподатковування, принципи розподілу податкового тягаря. Були обґрунтовані
теорії єдиного податку, де пролунала ідея справедливості в оподатковуванні
(практика XX століття довела неспроможність і нездійсненність теорій єдиного
податку, проте проводилися дослідження, зв'язані з пошуками справедливих
способів оподатковування).
Істотний внесок у розвиток науки про фінанси і розробку проблем керування
економічним поводженням внесли класичні роботи: О. Конта, К. Маркса, Е.
Дюркгейма, А. Маршалла, Дж. Кейнса, А. Пігу та ін.
У сучасних умовах податкове регулювання підприємницької діяльності займає П.
Самуельсона, К. Макконела, С. Брю; з вітчизняних економістів - академіка Д.
Львова і д.е.н. С. Глазьєва як представників "радикально-реформістського"
напрямку, що виступають за заміну існуючого механізму оподатковування
системою рентних платежів на природні ресурси; професора В. Фролова як
представника "помірковано - реформістського" підходу до оподатковування, що
виражається в наступному: замість прибуткового податку з громадян і податку
на прибуток з юридичних осіб пропонується введення досконале нового збору -
податку на споживання; Міністерство фінансів як представника еволюційного
підходу, що характеризується внесенням у податкову систему визначених
коректив, адекватних процесам, що відбувається в економіці, і виражається
інструктивними матеріалами, законодавчими роз'яснювальними актами і листами;
учених-економістів А.Педько, Д. Черніка, А. Люсова, В. Дьяченко, В. Галкіна,
В. Гусєва і інших, котрі своїми дослідженнями, що мають теоретичне і
практичне значення, вносять вагомий вклад у розробку різних аспектів
податкової системи.
Так, на початку західної цивілізації суспільний лібералізм відзначався
конкурентною економікою, заснованої на принципах приватної власності. Остання
формувала безжалісну суспільну мораль. У цих умовах тільки податок, що
надавав державі можливість коректувати розподіл доходів, виходячи з критерію
справедливості, міг завоювати широку соціальну підтримку. Під впливом такої
суспільної мотивації з'явився податок на доход (прибуток). Щоб запобігти
небажані соціально-політичні наслідки, буржуазія підтримала його.
На зорі існування прибуткового оподатковування його називали втіленням
"законів правди і справедливості", вважали найбільш досконалою формою
оподатковування.
     Прибутковий податок з юридичних осіб (корпораційний податок) з'явився
порівняно недавно. Він одержав поширення в зв'язку з розвитком конкурентної
економіки, заснованої на приватній власності і форм бізнесу, заснованих на
принципі обмеженої відповідальності - на відміну від принципу повної
відповідальності, при якому всяке обличчя, що здійснює комерційну діяльність,
відповідає за виникаючі борги і по зобов'язаннях не тільки вкладеним у неї
капіталом, але і усім своїм станом. Корпораційний податок стягується з чистого
прибутку компаній.
Податок на прибуток юридичних осіб є невід'ємною частиною податкової системи
більшості країн, будучи особою сферою виробничих відносин, виступає
своєрідною економічною категорією зі стійкими внутрішніми властивостями,
закономірностями розвитку і відмітних форм прояву.
Податок на прибуток має двозначний характер: з одного боку, він, як частина
податкової системи, виступає специфічною формою виробничих відносин, у чому
складається його суспільний зміст і, з іншого боку, є частиною вартості
національного доходу в грошовій формі, зокрема, доходу юридичних осіб, що
характеризує його матеріальний зміст.
Оподаткування прибутку юридичних осіб вимагає обізнаності на багатьох
термінах, більшість яких визначена в Законі України "Про оподаткування
прибутку підприємств" (надалі Закон).
Визначення платників податку в системі прибуткового оподатковування юридичних
осіб здійснюється виходячи з принципу спільності. Суть його полягає в тому,
що сплачувати податок повинні всі юридичні особи, що здійснюють господарську
діяльність і одержують від неї доходи. У зв'язку з цим відповідно до
законодавства України платниками податку на прибуток є резиденти,
нерезиденти, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, постійні
представництва нерезидентів, керування залізниці, національний банк України і
його установи, установи пенітенціарної системи і їхні підприємства, постійне
представництво до початку своєї господарської діяльності, що повинно стати на
облік у податковому органі.
Об'єктом оподатковування є прибуток (рис.1.1), що визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного
згідно з пунктом 4.3 закону на суму валових витрат платника податків
визначених статтею 5 Закону і суму амортизаційних відрахувань платника
податків, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону.
     Функція податку - це прояв його сутності в дії, спосіб вираження його
властивостей. Функція показує, яким образом реалізується суспільне призначення
даної фінансової категорії як інструмента вартісного розподілу і перерозподілу
національного доходу. Податки виконують три найважливіші функції:
1.     Забезпечення фінансування державних витрат (фіскальна функція).
2.     Підтримка соціальної рівноваги шляхом зміни співвідношення між
доходами окремих соціальних груп з метою згладжування нерівності між ними
(соціальна функція).
3.     Державне регулювання економіки (регулююча функція).
В усіх державах, при всіх суспільних формаціях податки, насамперед,
виконували фіскальну функцію, тобто забезпечували фінансування суспільних
витрат, у першу чергу витрат держави. Протягом останніх півтора-двох
десятиліть помітний розвиток одержали соціальна і регулююча функції.
Податок на прибуток є невід'ємною частиною податкової системи, тому його
функції тотожні з загальними функціями податків.
Однак слід зауважити, що пріоритетність виконання функцій кожною з категорій
податків, в аспекті сприяння розвитку реалізації функції з боку держави, має
диференціюватися. Природно держава буде прагнути до розвинення і
удосконалення реалізації кожною категорією податків фіскальної функції (тобто
формування дохідної частини бюджету). Але дослідження практики функціонування
податкових систем у розвинених країнах доводить протилежне. Так фіскальну
функцію здебільшого виконують непрямі податки, податки з доходів громадян
покликані здійснювати насамперед соціальну функцію, регулятивну направленість
несе, як вже зазначалося, корпораційний податок. Такий підхід дозволяє
зосередити ресурси на одній основній функції категорії податку, що в свою
чергу дозволяє більш ефективно використовувати державі відповідно фіскальні,
соціальні, регулятивні важелі кожного виду податків. Так, наприклад, при
оподаткуванні доходів громадян для досягнення соціальної справедливості чи
рівномірності може використовуватись прогресивна шкала оподаткування, а для
підвищення економічного розвитку і інвестиційної активності - при
оподаткуванні прибутку юридичних осіб - регресивна шкала, що в свою чергу
буде зменшувати фіскальну ефективність податку.
Отже диференціація потрібна, проте як свідчить практика, багато податків
виконують змішані функції, тому виникають складнощі у виборі напрямку дії
податку, який потрібно розвивати чи у формуванні відповідних підходів до
механізму реалізації та розвинення обраної функції. Усі ці фактори залежать
від специфіки та етапу розвитку країн. Саме тому неможливо знайти дві
абсолютно однакові системи оподаткування і виробити єдину методику щодо
створення податкової системи країни. Але деякі загальні методичні
рекомендації існують. Наприклад, принципи оподаткування.
     2. АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ
                          ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В УКРАЇНІ                          
Усякий податок - це податок, призначений для рішення як фіскальних, так і
економічних задач. Усякий податок обмежує витрати фінансових ресурсів
приватним сектором економіки і переміщає фінансовий потенціал у розпорядження
держави. У теорії економічної рівноваги прибуткові податки поряд з іншими
розцінюються по їхньому впливі на віддалену перспективу збалансованого
економічного росту. Однак податкові коректування господарської діяльності
безпосередньо впливають на фінансову практику і поточні потреби бюджету.
Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на
спадщину і дарування, на грошовий капітал, промислового) по своєму
фіскальному значенню переважають прибуткові податки, тобто податки, що
охоплюють оподаткування прибутку (доходу) підприємств і організацій і
оподатковування особистих доходів громадян. У залежності від податку
прибуткове оподатковування класифікується на два види:
     
  • оподатковування фізичних осіб;
  • оподатковування юридичних осіб.
Вирішальним фактором виділення об'єкта оподатковування є відношення власності. Також виділяють інші відмітні особливості: відмінності по характері використання доходу (прибутку), відмінності в податковому навантаженні, відмінності в умовах стягування. Однак ці питання є доволі складними і досить недослідженими, особливо в умовах недосконалості системи регламентування форм власності. Можливо у деяких аспектах дослідження доцільно розглядати ці два податки у взаємозв'язку. Надходження від корпоративного прибуткового податку складають незначну частку в дохідній частині бюджетів більшості розвитих країн, однак, цей вид податків грає важливу регулюючу роль. Діючий у даний час в Україні податок на прибуток підприємств має значна зовнішня подібність з податком на прибуток корпорацій зарубіжних країн. Однак принциповою відмінністю є той факт, що частка податку на прибуток підприємств у дохідній частині бюджету перевищує частку прибуткового податку з громадян. З огляду на функції доходів підприємств і необхідність використання прибуткового оподатковування як інструмента регулювання розвитку виробництва, очевидно, що фіскальної функції податку на прибуток юридичних осіб варто надавати другорядного значення. Аналогічний підхід повинний обумовлювати і відповідну структуру доходів бюджету, при якій питома вага особистого прибуткового податку повинний бути більше, ніж податку на прибуток. Саме така структура в доходах бюджету й утворилася в країнах з розвиненою ринковою економікою. Використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово-господарських рішень як на мікро-, так і на макрорівні. За допомогою податку на прибуток можна регулювати:
  • вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу (АТ, ТОВ і т.п.);
  • напрямку розподілу прибутку ( нагромадження чи споживання);
  • вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, притягнуті і позикові засоби);
  • розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності;
  • розподіл і перерозподіл ВВП;
  • темпи економічного росту на макрорівні.
Значний інтерес викликає оцінка нейтральності корпоративного податку щодо використання прибутку підприємств, тобто впливу на прийняття рішень про напрямок розподілу прибутку на нагромадження чи на виплату дивідендів. Інший аспект прояву регулюючої функції корпораційного податку розглядається у взаємозв'язку з існуючою між промислово розвиненими країнами податковою конкуренцією, що містить у собі "боротьбу" між окремими країнами за мобільні фактори виробництва і частку прибутку від їхнього використання. Сьогодні серед прибуткових податків в Україні домінує прибуткове оподатковування підприємств. Прибуткові податки тісно зв'язані з оздоровленням фінансово-кредитних відносин, забезпеченням дохідних частин бюджетів різних рівнів. Разом з тим вони не повинні зводити нанівець зацікавленість підприємств і населення в економічній активності. Цим і визначається зміст і основні напрямки удосконалювання системи прибуткового оподатковування в Україні. Відповідно до світової практики оподатковування корпораційний податок стягується з чистого прибутку компаній. Розподіл надходжень прибуткових податків між фізичними і юридичними особами в країнах з різними економічними системами неоднаково. На Заході податок на прибуток корпорацій (акціонерних товариств) має високий рівень розвитку. З розвитком акціонерної форми власності прибуток став важливим об'єктом оподатковування, а тому зажадала особливих форм обкладання. При цьому в даний час враховується її подальший розподіл на дивіденди і прибуток, що направляється на розвиток корпорації чи в резервні фонди. При приватній формі власності як до власника, так і до найманих робітників і службовців застосовується індивідуальний прибутковий податок (відповідно об'єктом оподатковування виступає прибуток чи власника заробітна плата працівників і службовців). Системи оподаткування прибутку визначаються підходом до рішення питання про скорочення так називаного економічного подвійного оподатковування, тобто одночасного обкладання прибутку на рівні компанії і на рівні акціонерів, що одержують дивіденди. Прибуток компаній може складатися з двох частин: що не розподіляється і що розподіляється. У залежності від підходу до обкладання цих компонентів прибутку, згідно зі світовою практикою, системи оподатковування підрозділяються на наступні види: 1. Класична система, що не передбачає ослаблення економічного подвійного оподатковування. Роздільне оподатковування прибутку, що розподіляється, на рівні компанії корпораційним податком і доходів акціонерів (пайовиків) у вигляді дивідендів особистим прибутковим податком (фактично - подвійне оподатковування прибутку, що розподіляється). 2. Метод зниження, що полягає в тому, що із суми обчисленого прибуткового податку чи цілком частково віднімається корпораційний податок, сплачений на прибуток, що розподіляється. При цьому можна виділити: 2.1 Система зменшення обкладання прибутку на рівні компанії, при якій прибуток, що розподіляється, обкладається по більш низькій ставці корпораційного податку чи частково звільняється від обкладання, тобто може функціонувати в двох варіантах:
  • на основі різних ставок, при цьому прибуток, що розподіляється, обкладається податком по більш низькій ставці.
  • на основі часткового звільнення від оподатковування прибутку, що розподіляється.
2.2 Система зменшення обкладання прибутку на рівні акціонерів. Виділяються два способи зниження оподатковування доходів у вигляді дивідендів:
  • податковий кредит, чи система заліку (імпутаційна система), що передбачає частковий залік податку, сплаченого компанією у відношенні прибутку, що розподіляється, при оподатковуванні акціонерів.
  • часткове звільнення від податку дивідендів незалежно від того, чи був утриманий корпораційний податок із прибутку, що розподіляється, чи ні.
2.3 Система повного звільнення від податку прибутку, що розподіляється. Вона може бути організована на рівні:
  • компанії;
  • акціонерів.
Реформи, проведені в країнах з розвинутою ринковою економікою в сфері прямого оподатковування, значною мірою зводяться до пошуку компромісу між цими методами. Що ж стосується "границь" аналізованих систем оподатковування, податок на прибуток корпорацій стягується у випадку, якщо корпорація (фірма) визнається юридичною особою. Однак для деяких корпорацій у дрібному бізнесі робиться виключення: вони визнаються юридичними особами, але податки платять не вони, а їхні власники через індивідуальний прибутковий податок. Щодо суб'єктів оподатковування "більш справедливими" є прямі податки, оскільки їхній розмір безпосередньо залежить від фінансово-майнового стану і кінцевих результатів діяльності платника. Саме тому в об'єднанні значної кількості регулюючих задач, що вирішують прямі податки, із забезпеченням фіскальних інтересів держави роль прямих податків постійно підвищується в більшості розвитих країн. Але в той же час прямі податки, як і непрямі податки, ведуть до росту цін, скорочують споживання і тим самим впливають на баланс попиту та пропозиції. Крім того, недоліки прибуткових податків складаються, по-перше, у складності числення оподатковуваного прибутку (доходу), оскільки платник завжди прагне сховати частина зароблених засобів. Цей факт постійно штовхає державу до нових заходів для забезпечення ефективного обліку і контролю доходів суб'єктів, що хазяюють, і громадян, а також до установлення твердого механізму відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. По-друге, прибуткові податки можуть виступати ефективним фіскальним інститутом лише за умови досягнення в державі визначеної стадії економічного розвитку. Переваги прибуткового оподатковування (податок на прибуток):
  • регулятор економічних процесів
  • стимулятор економічної активності
  • можливість податкового охоплення всього створеного валового доходу
  • можливість впливу на прийняття рішень на мікрорівні
  • важливий аспект міжнародної податкової конкуренції
  • соціально-економічні переваги
  • політичні переваги.
Недоліки прибуткового оподатковування:
  • складність нарахування
  • можливість відхилення при недосконалій системі бухгалтерського обліку
  • можливість реалізації фіскального значення за умови досягнення в державі визначеної стадії економічного розвитку
  • ріст цін, скорочення споживання.
Головною перевагою прибуткового оподатковування є пряма залежність розміру податків від розміру отриманого прибутку (доходу). Ніякі інші податки, у тому числі і прямі, не мають такої залежності від кінцевих результатів діяльності суб'єктів, що хазяюють, і громадян, як прибуткові податки. Це необхідно мати у виді при визначенні ставок прибуткових податків. Так, розмір ставки податку на прибуток необхідно встановлювати на такому рівні, при якому прибуткове оподатковування не заподіювало би перешкод виробництву і не гальмувало його розвиток. У противному випадку податок на прибуток буде втрачати роль регулюючого інструмента. Система оподаткування прибутку юридичних осіб характеризується у сучасний період чималою кількістю проблем найбільш суттєвими є проблеми визначення бази оподаткування, оптимальної кількості наданих пільг, впровадження механізму регулятивної функції податку, розрізненість систем бухгалтерського та податкового обліку, великий розмір тіньової економіки та інші проблеми, що обумовлені специфікою господарчих відносин, що склалися в Україні у сучасний період. У цілому діюча система оподатковування в Україні характеризується численними виправленнями і змінами в законодавчі акти. Це явище є, хоч і небажаним, але цілком закономірним, якщо врахувати той факт, що податкова система України знаходиться в стадії активного становлення, що супроводжується серйозними структурними зрушеннями. На жаль, після десяти років її становлення, важко вважати однозначним відповідність порядку побудови податку на прибуток економічним законам, у той час як держава з його допомогою повинне не просто регулювати, а і стимулювати розвиток економіки країни. Тому удосконалювання системи прибуткового оподатковування юридичних осіб було і залишається одним з найбільш важливих питань податкової реформи. ВИСНОВКИ В умовах ринкової економіки важливим питанням, зв'язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком країни, є саме правильна побудова й організація податкових відносин суб'єктів, що хазяюють, і громадян з державою. У цьому плані особливий інтерес представляє розвиток регулюючої і стимулюючої функції податку на прибуток. Україна не може затвердитися як економічно розвиту державу без формування належної і дієздатної податкової системи. Одна з найважливіших перспективних задач удосконалювання системи оподаткування прибутку в Україні - це ослаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація при підвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідація численної і суперечливої нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур. Реформування оподаткування прибутку, як і податкової системи в цілому повинно спиратися тільки на відтворювальний принцип, податок повинний стимулювати зростання виробництва. його пропорційність, підвищення продуктивності праці. Сполучення інтересів держави і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує мети і вибір стратегії, методи і засоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів - основна умова виходу країни з кризи. На нашу думку, досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та най актуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи. Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними. Україна прагне до інтеграції в Європу, як повноправного члена, і тому повинна використовувати всі сили для виконання тих вимог, що відносяться до країн ЄС. Однак, на сьогоднішній день, сформувати зовсім прозору податкову систему в Україні представляється зовсім нереальним, але використовувати всі можливі напрямки її удосконалення - цілком ймовірно. Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик. У роботі систематизовано інформацію, що направлена на удосконалення функціонування системи оподаткування прибутку юридичних осіб. За деякими аспектами висунуті нові ідеї та пропозиції. Сподіваємося, що плідні наукові дискусії з цього приводу триватимуть і надалі стануть підґрунтям формування як масового світогляду, так і виваженої фінансової політики для реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, яка зараз розробляється в Україні. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ 1. Налоги: Учебник для вузов/ Под ред. Проф. Д.Г. Черника. - М.: ЮНИТИ- ДАНА, 2001. - 444с. 2. Русакова И.Г. Кашин В.А. и др., Налоги и налогообложение. Учебное пособие - М.: ЮНИТИ, 2000. - 495с. 3. Горбунов А.Р. Налоговое планирование и создание компаний за рубежом. - М.: Издательская фирма "Анкил". - 2000. 4. Сутырин С.Ф. Погорлецкий А.И. Налоги и налоговое планирование в мировой экономике. - СПб.: Изд-во В.А. Михайлова, изд-во "Полиус". - 1998. 5. Буряковский В.В. и др., Налоги. Учебное пособие. - Днепропетровск: Пороги, 1998. - 611с. 6. Мещерякова О.В. Налоговые системы развитых стран мира (справочник) - М.: Фонд "Правовая культура", 1995.- 240с. 7. Дубенец С.В. Этапы налогового планирования, планирование налога на добавленную стоимость, планирование налога на прибыль//Финансовая консультация. - 2003. - №1-2. 8. Полежаев В.А. Налогообложение расходов вместо налогообложения прибыли// Финансы. - 2003. - №8. 9. Малис Н.И. Плюсы и минусы изменения ставки налога на прибыль// Финансы. - 2003. - №9. 10. Б.Панасюк. Податковий кодекс - барометр стану у суспільстві.// Фінанси. Податки. Кредит. - 2003. 11. М.Третьякова, Я. Шестакова. Механізм державного регулювання іноземного інвестування в Україні. Наскільки він досконалий?// Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - №8. 12. Антоненко В.Н., Бурлуцкий Б.В., Регрессивное налогообложение как фактор повышения регулирующей роли налога на прибыль//Финансы Украины. - 2002. - №11.