Каталог :: Финансы

Диплом: Фінансовий аналіз рентабельності

ВСТУП

Актуальність теми. У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави. Мета дослідження. Проаналізувати прибутковість та рентабельність підприємства за декілька періодів і з’ясувати які фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це мало для підприємства. Предмет та об’єкт дослідження. Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації відкритого акціонерного товариства Агропромислова фірма “Таврія”. Об’єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показники прибутку та рентабельності у динаміці за 2000 – 2002 роки. Методологія дослідження. При вивченні даної теми і для глибокого та всеохоплюючого аналізу скористалися методикою аналізу динаміки та структури, методикою факторного аналізу прибутку та рентабельності, методика факторного аналізу прибутку в системі директ-костінг, методик аналізу рентабельності за системою директ-костінг. Структура роботи та її обсяг. Робота складається вступу , трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі роботи наведені теоретичні принципи теми, основні поняття, на необхідність аналізу в діяльності підприємства. У другому розділі проводимо аналіз балансового прибутку, його структуру та динаміку, аналіз асортименту випускаємої продукції, а також факторний аналіз прибутку за міжнародною практикою. Третій розділ містить в собі наступні питання: аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності, проводимо факторний аналіз рентабельності продажу, а також висвітлює міжнародну практику факторного аналізу рентабельності. Огляд джерел які використані. При написанні роботи були використані наступні джерела: вітчизняні Савицька “Аналіз господарської діяльності”, Попович П.Я. “ Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання”, Коробов “Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства”, та зарубіжні Хэррис Дж. М. “Міжнародні фінанси”, Ван Хорн Дж. “ Основи управління фінансами”. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ (РЕНТАБЕЛЬНОСТІ) ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 1.1 Методи та задачі аналізу економічної та фінансової діяльності підприємства Для того щоб зрозуміти необхідність фінансового і господарського аналізу, слід з’ясовувати його роль і місце у системі важелів управління підприємством, доречно визначитись стосовно того, що таке аналіз взагалі, не пов’язуючи це поняття з економікою господарюючого суб’єкта. Етимологічно слово “аналіз” (від грецького analysis ) означає розгляд, вивчення, наукове дослідження будь-чого шляхом розчленування, розкладання цілого на його складові. Таке розчленування дає можливість з’ясувати внутрішню суть і природу процесів та явищ, їх залежність від різноманітних факторів, оскільки без такого розчленування (реального або уявного) глибоке вивчення більшості предметів і явищ, що відбуваються у природі та суспільстві, неможливе. Аналіз по суті являє собою неодмінний атрибут діяльності людини у будь-якій сфері буття. Аналіз у відриві від синтезу не має пізнавального значення, бо кожен об’єкт пізнання – це не просто сума частин або механічна сукупність властивостей. Щоб одержати знання про ціле і поглиблене знання про кожну його частину, потрібен синтез – поєднання частин, властивостей, які вже виділені в аналізі. Досить переконливо це положення ілюструє аналіз і вивчення людського організму: мало проаналізувати стан функцій окремих органів (кісток, серцево- судинна системи, мозок, легені тощо), треба виявити взаємовідношення між ними, між їх функціями, і тільки після цього з’являється можливість поглибити знання про стан і функціонування кожного з його складових. Аналіз і вивчення діяльності підприємства – суб’єктів ринкових відносин – потребує аналогічного підходу. Кожне з них функціонує, з одного боку, в умовах дії ринкових механізмів, що постійно змінюються під впливом макроекономічних процесів у народногосподарському комплексі країни, з другого боку, - в умовах конкретних особливостей і специфічних задач конкретного підприємства. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату (прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного використання наявних ресурсів, насамперед фінансових ресурсів. Метою економічного аналізу є вивчення наслідків діяль­ності всіх підприємств і господарських установ, визначення впливу факторів на їх відхилення для виявлення в подальшо­му недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалі­зації, підвищення ефективності та стабільності їхньої роботи. Економічний аналіз як наукова дисципліна — це система спеціальних знань, пов'язана з дослідженням існуючих еко­номічних процесів і господарських комплексів, темпів, про­порцій, а також тенденцій розвитку, виявленням глибинної їх суті і причин, що спричиняють різні відхилення від запла­нованих показників, договірних зобов'язань, виробничих по­тужностей, і об'єктивною оцінкою їх виконання. Окремо треба вказати на можливості економічного аналі­зу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому етапі на підставі відповідної інформації та її аналітичного опра­цювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу. На другому етапі, якщо аналіз визначить необхідність втру­чання з метою зміни якихось параметрів у ньому, приймається власне управлінське рішення. Причому аналітик може підго­тувати для менеджера навіть проект цього рішення. В умовах ринкових відносин система планування всере­дині підприємства зберігається, проте змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва і витрачання ресурсів, з одного боку, попиту, ринкових цін та ефективності роботи — з іншо­го, є необхідною умовою планування діяльності підприємства. Усі виробничі й фінансові процеси, а також загальні наслід­ки діяльності підприємства мають належно контролювати­ся. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністра­ції підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітич­ного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує і інша форма контролю — наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, тема­тична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарського суб'єкта, тобто виступає як одна із форм аналітичного обстеження підприємства. Економічний аналіз почав формуватися в 20—30-х роках XX ст. як заключний розділ курсу "бухгалтерський облік". Розвиток методів аналізу обумовлювався спочатку необхідніс­тю оцінки бухгалтерських звітів. Розробку методики аналі­зу тривалий час здійснювали фахівці в галузі бухгалтерсько­го обліку і першими, а інколи єдиними практичними праців­никами, які проводили аналіз діяльності підприємств, були найбільш досвідчені бухгалтери. У той час аналізували тільки бухгалтерський баланс під­приємства, і звідси перша назва курсу "Аналіз балансу". Зго­дом, коли обсяг звітності розширився, а отже, зросла кількість даних і значно змінився зміст інформації, що вивчалася, курс дістав назву "Обліковий аналіз". Отже, можна вважати, що аналіз походить від бухгалтерського обліку або "обліковства". У 40-ві й наступні роки розвиток і поліпшення методики аналізу, а також додаткове використання планово-норматив­ної, технічної та інших видів інформації поряд із даними існуючої інформації спонукали зміну і цієї назви курсу. Його почали називати відповідно "Техніко-економічний аналіз", "Аналіз господарської діяльності" і, врешті-решт, "Економіч­ний аналіз". Що ж сприяло розвитку методів аналізу, а потім форму­ванню його як самостійної дисципліни? По-псріло, це пов'я­зано з формуванням єдиних засад і систем бухгалтерського обліку і впровадженням типових форм звітності у колиш­ньому Радянському Союзі. По-друге, було скасовано "комер­ційну таємницю" і полегшено доступ до будь-якої економіч­ної інформації. По-третє, у період НЕПу підприємства знову було переведено на комерційний розрахунок, тобто на засади самоокупності, і відповідно поновилося бажання вивчати і аналізувати наслідки їхньої господарської діяльності. Кропітка робота з налагодження обліку і контролю неми­нуче викликала потребу в розробці спеціальних прийомів вивчення якості обліку і наслідків діяльності, зокрема на підставі підсумкових даних звітів підприємств. Стандарти­зація бухгалтерських документів, регістрів і звітних форм дуже сприяла роботі з впровадження аналізу, більш того, це дало змогу розробити чимало єдиних, стандартних методів аналізу економічної інформації. Предметом економічного аналізу є фінан­сово-господарська діяльність підприємств і установа Проте наявні методи аналізу дають змогу вивчати роботу окремих галузей та регіонів і всього господарства країни взагалі. На відміну від предмета об'єкти аналізу — це насампе­ред окремі економічні явища, процеси, проблеми, питання, показники. Усі об'єкти аналізу у своїй сукупності є предме­том економічного аналізу. Об'єктами аналізу, наприклад, можуть бути виробнича та комерційна діяльність, наявність і використання ресурсів, якість продукції та прибуток, ритміч­ність виробництва тощо. Систематизований перелік об'єктів чи питань аналізу, що вивчаються в курсі, являють його зміст. І Виникнення та становлення будь-якої науки зумовлюють­ся нагальними потребами господарської практики. Розви­ток економічного аналізу спричиняється необхідністю пері­одичної оцінки стану господарських процесів, загальних ре­зультатів і нових напрямів у роботі. При цьому особливий інтерес викликає вивчення всіляких недоліків, непродуктив­них витрат, збитків, тобто те, що далі поєднується одним по­няттям — резерви. У зв'язку з цим перед економічним ана­лізом від самого початку було поставлено завдання: 1) оцінка діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників; 2) пошук і визначення величини внутрішньогосподарських резервів. Згодом перед економічним аналізом життя ставило й інші завдання, розв'язання яких сприяло виникненню нових розділів і напрямів у розвитку курсу. Найважливішим зав­данням є сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю, яке, зокрема, започаткувало появу опе­ративного аналізу. Останнім часом економічний аналіз використовується в аудиторській практиці і податковою адміністрацією і, отже, може розв'язувати нове завдання — контроль за роботою підприємств і установ усіх форм власності. У підручниках інколи наводяться ще й інші завдання. Проте при пильному їх вивченні можна побачити, що вони або деталізують зазначені вище, або взагалі є завданнями, які мають розв'язувати інші економічні дисципліни. Обов'язковою умовою будь-якого матеріального виробниц­тва є забезпеченість відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання — повсякденна турбота і обов'язок кожного підприємства. Зменшення питомого витрачання ресурсів на одиницю кінцевої продукції приводить до зростання ефек­тивності суспільного виробництва, поліпшує всі показники самого виробника товарів. Існує чимало видів ресурсів. Серед них — природні, вироб­ничі, інтелектуальні, фінансові, валютні тощо. Для виробниц­тва придатна така класифікація ресурсів: трудові ресурси, основні засоби і предмети праці. Важливими виробничими ресурсами є простір (земельна площа) і час. Ресурси можуть бути вихідні, природні і похідні, штучні. До останніх нале­жать товарні, інформаційні, фінансові, наукові та ін. У процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії мають форму факторів (чин­ників). Фактор — це рушійна сила будь-якого процесу або -явища, який визначає їх характер та результат. Інак­ше кажучи, фактор — це причина, яка впливає на пев­ний результат (наслідок). На виробництві мають місце чимало причинно- наслідкових зв'язків, а отже, факторів (чин­ників), виявлення, вимір і вивчення яких — важливе завдан­ня економічного аналізу. Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відпо­відно до простих елементів праці розрізняють трудові і мате­ріальні фактори. Останні складаються із сировинних, енер­гетичних, водних, факторів основних засобів тощо. За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські. Розрізняють також факто­ри кількісні і якісні, інтенсивні та екстенсивні, об'єктивні й суб'єктивні, загальні (комплексні) і поодинокі (специфічні), основні та другорядні тощо. Адже господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів, у які вони вкладаються, обов’язково пов’язані з виникненням фінансових відносин підприємств як суб’єкта ринкових відносин з постачальниками, покупцями, з державою, з банками, власниками тощо, а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводу використання прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших економічних і соціальних явищ дійсності. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємства через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємства – як фінансову діяльність. Отже, під фінансово-економічним аналізом діяльності підприємства слід розуміти комплексне вивчення їх функціонування з метою об’єктивної оцінки досягнутих фінансових результатів і виявлення шляхів подальшого підвищення прибутковості (рентабельності) при забезпеченні безпечного рівня ліквідності. (Коробов) Фінансово-економічний аналіз вивчає економіку підприємства з метою оцінки результатів їх господарської діяльності і використання фінансових ресурсів, причинно-наслідкові зв’язки, які визначають, виявлення резервів і шляхів підвищення ефективності роботи підприємств. Під фінансово-господарською діяльністю у ринковій економіці розуміють діяльність, спрямовану на раціональне використання наявних власних і залучених фінансових ресурсів з максимальним ефектом (який виражається рівнем прибутковості, рентабельності), на управління всіма господарськими процесами у руслі такого спрямування. У господарській діяльності підприємства відбувається багато різноякісних процесів суспільного виробництва і відтворення, які переплітаються та взаємо обумовлюють один одного. Отже, господарська діяльність – це досить складний об’єкт управління, який вивчається багатьма науками, у тому числі такими економічними науками, як економіка та організація виробництва, фінанси, статистика, бухгалтерський облік та інші. Кожна з них досліджує той чи інший бік господарської діяльності підприємства. В процесі фінансово-економічного аналізу в умовах ринкової економіки вирішуються такі завдання. По-перше, це об’єктивна і всебічна оцінка досягнутих результатів діяльності підприємства з точки зору їх сумірності з вкладеним капіталом і поточними витратами на ведення господарської діяльності. Оскільки результати фінанси- господарської діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки оцінюються головним чином у термінах прибутковості і рентабельності, у коло аналітичних задач, які розв’язуються в процесі аналізу. Виконання сформульованого як перше завдання фінансово-економічного аналізу здійснюється паралельно з визначенням рівня дотримання вимог ліквідності як необхідної умови функціонування підприємств у ринковій економіці, яка через об’єктивність законів свого існування не забезпечує жодному суб’єкту господарювання гарантії від банкрутства. Наступним важливим і найбільш трудомістким завданням фінансово-економічного аналізу є виявлення факторів, які визначили той або інший результат фінансово-господарської діяльності підприємства, їх взаємозв’язків і причинних зв’язків між управлінськими рішеннями, які приймаються у ході виробничого або іншого підприємницького процесу, і досягнутими результатами. Сформульовані основні завдання фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства не вичерпують його змісту. Паралельно розв’язується низка взаємопов’язаних аналітичних задач, критерієм оцінки якості виконання яких є ступінь впливу на прийняття управлінських рішень і досягнення підприємством реальних позитивних зрушень від втілення у життя результатів аналізу. Водночас економічна ефективність роботи підприємства як головного об’єкта фінансово-економічного аналізу не може оцінюватися без урахування і визначення соціальної спрямованості діяльності підприємств та досягнутих результатів. Цей аспект проблеми, однак, не можна сприймати лише у межах розвитку на підприємстві об’єктів соціальної сфери – спрямування того чи іншого обсягу фінансових ресурсів на будівництво житла, утримання закладів охорони здоровя, освіт, культури тощо. Таке розуміння соціального ефекту діяльності підприємств не є повним і вичерпним. Йдеться про такі соціальні “індуктори”, як вплив організації та результатів роботи підприємства нас творення в колективах атмосфери творчості, здорового трудового суперництва, стимулювання участі кожного працівника в управлінні, у прийнятті господарських рішень тощо. Питання організації фінансово-економічного аналізу, його інформаційного забезпечення тісно пов’язані з класифікацією аналізу на зовнішній фінансово- економічний аналіз та внутрішній фінансово-економічний аналіз. Зовнішні фінансово-економічний аналіз призначений для так званих зовнішніх споживачів. Призначення аналітичних матеріалів зовнішнього аналізу визначається виходячи із специфічних потреб перелічених споживачів: контроль за діяльністю підприємства, визначення податкового потенціалу, міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні об’єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності, ліквідність, платоспроможність. Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську та статистичну звітність. Його основними інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Це відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів аналізу. Внутрішній фінансово-економічний аналіз – глибший і більш комплексний, оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на використанні усіх доступних джерел облікової та поза облікової інформації, виключаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так званого управлінського, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління його фінансовими ресурсами. Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків, які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут практично немає набору стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності результатів аналізу насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і прийомами аналізу. 1.2 Необхідність та доцільність аналізу показників прибутковості Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток. Прибуток – це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.(Поповіч) в умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та місцевих бюджетів. А також прибуток – один із основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток – це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом ( після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції. Об’єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці показники характеризують всі сторони господарювання. Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є: · Систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку; · Визначення впливу, як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів на фінансові результати; · Вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності; · Оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності; · Розробка заходів, що до використання виявлених резервів. В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток. Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій. Прибуток до оподаткування – це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється. Чистий прибуток – це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів. (Савицька). Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми. Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві. Нормативні акти, що діють на території України, допускають наступні методи регулювання прибутку суб’єктом господарювання: · Зміна методу нарахування зносу МБЗ; · Застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів нарахування амортизації; · Вибір метода оцінки використаних запасів; · Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду; · Зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д. Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми. Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін. Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку. Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна сума прибутку зменшується. Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку і навпаки. Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки. Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Звіт про фінансові результати”, у формі 1 для річної і періодичної бухгалтерської звітності “Бухгалтерський баланс”, у формі 5 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Примітка до балансу”. 1.3 Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємства Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів. Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насам перед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції. У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби. Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності: · Вироби з низькою рентабельністю; · Вироби з середньою або нормальною рентабельністю; · Вироби високорентабельні. При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації. Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких: · Рентабельність помітно зросла; · Рентабельність суттєво не змінилась; · Рентабельність знизилась. Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників: · Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства; · Зміну податку на додану вартість; · Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї. Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Показник рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізації продукції. Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.(Івахненко) Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні. Показники рентабельності можливо об’єднати у декілька груп: · Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів; · Показники, що характеризують прибутковість продажів; · Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин. Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку. Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ

ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ АПФ “ТАВРІЯ” 2.1 Аналіз складу і динаміки балансового прибутку Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма “Таврія” розташоване на півдні України, в межах міста Нова Каховка Херсонської області. Основу виноградарства на Нижньодніпровських пісках було закладено в кінці VVIII сторіччя швейцарсько-німецькими колоністами. Зумовлено це було відповідними природнокліматичними умовами: легкі ґрунти та багатство сонця. На базі товариства виноградарів у 1929 році був створений радгосп “Перемога наймитів”, який у 1960 році було перейменовано в радгосп-завод “Таврія”. Відкрите акціонерне товариство Агропромислова фірма “Таврія” зареєстровано Новокаховський виконкомом 2 жовтня 1998 року. ВАТ АПФ “Таврія” засновано рішенням представництва ФДМУ м. Нова Каховка від 24 лютого 1998 року №7. Агропромислова фірма “Таврія” – відкрите акціонерне товариство. Очолює підприємство голова правління Сидоренко Олександр Миколайович . Голові правління підпорядковані: заступник по промисловості, якому в свою чергу підпорядковані: головний інженер, головний технолог, а їм начальники виробничих цехів та допоміжних служб; заступник по комерційним справам керує начальниками відділів постачання, маркетингу та торгівлі. ВАТ АПФ “Таврія” є засновником двох дочірніх підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю: ДП “Таврія 1” та “Таврія 2”, які займаються вирощуванням сільськогосподарської продукції, яка є сировиною для виробництва вин та коньяків. Майнова та організаційна структура побудова АПФ “Таврія” зображена на рисунку 2.1. Промисловість підприємства представлена: · Первинним виноробством, виробничі потужності якого складають 20 тис. тон переробки винограду; · Вторинним виноробством з обсягом обробки та випуску вина в пляшковому розливі до 600 тис. дал; · Коньячним виробництвом з виробітком коньячних спиртів до 500тис. дал., а випуском коньяків щорічно – 350 тис. дал.; · Виробництво міцних напоїв – 200тис. дал Забезпечення виноградом для виробництва вин і коньяків здійснюється за рахунок власних площ та близько розташованих виноградарських господарств. Надходження вантажів на адресу АПФ “Таврія” та відправка продукції покупця здійснюється автотранспортом та по залізниці. Крім того, поблизу знаходиться річковий порт Каховка та морський порт Херсон.
ВАТ АПФ "Таврія"
Обслуговуючі підрозділи та цехи (бухгалтерія, еко­номічний підрозділ, лабо­раторія, склади, фірмові магазини, гаражі, охорона.)Допоміжні підрозділи та дільниці (механічна та ремонті служби, енерго-дільниця, компресорна, сантехнічна служба.)
Основні підрозділи та цехи
Дочірне підприємство "Таврія 1" (основна діяльність вирощуван­ня та збір винограду).Підрозділи вторинного виноробства (цех роз­ливу, цех відвантажен­ня, посудний).
Підрозділи первинного виноробства (цех вино-матеріалів, переробки та зберігання, бродиль­не).Підрозділи коньячноговиробництва (перекур-ний цех, цех витримки, дільниця утилізації).
Дочірне підприємство "Таврія 2" (основна діяльніст вирощуван­ня та збір винограду).
Рис. 2.1 Майнова та організаційна структура ВАТ АПФ "Таврія" Підприємство має загальну потужність по одночасному зберіганню: · Виноматеріалів – 1686 тис. дал.; · Коньячних спиртів – 971 тис. дал.; · Спирту-ректифікату – 100 тис. дал. В тому числі ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів (табл. 2.1) Таблиця 2.1 Ємності для зберігання та обробки коньячних спиртів.
Найменування

Кількість,

шт.

Обсяг, тис.дал.
Бочки дубові4720206,8
Бути дубові15699,8
Ємності емальовані559628,3
Ємності купажні420,0
Ємності по обробці холодом1116,2
всього971,0
Виробництво достатньо забезпечене: · Електроенергією (потужність 4 трансформаторних підстанції 4160 кВт); · Теплом (котельна продуктивністю 19,6 кел/год); · Водою (4 артезіанські свердловини загальною потужністю 785 м3/год); · Холодом (холодильно-компресорна установка потужністю 2000 ккал/год) Для випуску готової продукції є в наявності три лінії розливу потужністю 6000 пляшок на годину. Сувенірне оформлення продукції здійснюється використанням ручної праці. Контроль за відповідністю сировини і готової продукції вимогам стандарту здійснює акредитована виробнича лабораторія з наявністю обладнань і спеціалістів, серед яких мікробіологи та спеціалісти по визначенню вмісту металів. Питання охорони навколишнього середовища контролюється спеціалістами, екологічної небезпеки підприємство н несе, про що свідчить екологічний паспорт встановленого зразка. Майже всі види виробничої діяльності підприємства пройшли ліцензування. В Україні та за її кордоном вже давно набули слави коньяки “Таврія”, “Каховка”, “Херсон”, “Дніпро”, вони готуються з відбірних високоякісних коньячних спиртів, виготовлених за класичною технологією. У 1988р спеціалістами заводу винайдені і затверджені нові марки групи КВВК “Оріана” 8 – річної витримки і 10 –річної витримки коньяк групи КС “Асканія” З 1952р розпочато випуск виноградних вин, розроблені і освоєні високоякісні десертні вина, напівсухі вина, сухі вина. Асортимент вино продуктів дуже широкий і різноманітний. Але в останні роки підприємство робить акцент на виробництві ординарних та марочних коньяків, попит на які дає можливість росту. Проаналізуємо прибутковість (рентабельність) ВАТ АПФ “Таврія”, для цього насамперед проаналізуємо склад та динаміку валового прибутку. Спочатку, за даними “Звіту про фінансові результати” здійснимо загальну оцінку виконання плану підприємства з валового прибутку. Для цього побудуємо аналітичну табл. 2.2 Як видно з табл. 2.2 порівняно з 2000 роком у 2001 році валовий прибуток зріс на 14978 тис. грн., а у 2002 році зменшився на 10400 тис. грн. Найбільшу долю у валовому прибутку займає прибуток від реалізації продукції у 2000році він складав 97,58%, а у 2001 та 2002 роках ми бачимо поступове зниження долі цього показника відповідно 95,39% і 94,31% , це викликано збільшенням долі покупної продукції, та долі реалізації власної продукції через фірмові магазини. Збитковими для підприємства є продукція рослинництва хоча у 2002році прибуток від неї збільшився але збитки 2001 року досить значні, так само збитковими є і продукція тваринництва, продукція їдальні. 2.2 Асортиментна політика підприємства, її вплив на формування прибутку. Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції. В процесі аналізу вивчається динаміка, а також визначаються фактори зміни її суми. Прибуток від реалізації в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції (VРП); її структури (УДі); собівартості (Сі) та рівня середньо реалізаційних цін (Ці). Таблиця 2.2 Вихідні данні для факторного аналізу прибутку від реалізації, тис. грн..
Показники2000рПоказники 2000р перераховані на обсяг продажу 2001р.2001рПоказники 2000р перераховані на обсяг продажу 2002р2002р
Виручка від реалізації продукції без ПДВ, акцизного податку та інших відрахувань з виручки49256446157260036763107606
Повна собівартість реалізованої продукції2801425375363802005281786
Прибуток від реалізації продукції2124219241362201671025820
Обсяг реалізації456914413867334207
Таблиця 2.3 Аналіз складу та динаміки валового прибутку за 2000 – 2002р.
показники2000р2001р2002рЗміни валового прибутку по відношенню до 2000р., в тис. грн..
Валовий прибуток (збиток), тис.грнПитома вага, %Валовий прибуток (збиток), тис. грнПитома вага, %Валовий прибуток (збиток), тис. грнПитома вага, %2001р2002р
Продукція рослинництва40,01-7-0,02100,03-1117
Продукція тваринництва900,42-139-0,38200,08-229159
Промислова продукція2072997,583454995,392435194,3113820-10198
Власна продукція, реалізація в магазинах3651,7210632,938833,42698-180

Покупна продукція, реалізація в магазинах

150,071120,315001,9497388
Продукція їдальні70,03-33-0,09150,06-4048
Реалізація іншої продукції, робіт, послуг130,086771,86300,12664-647
Послуги соцкульбуту---2-0,01110,04-13
всього21242100362201002582010014978-10400
Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна визначити використовуючи данні табл. 2.3 Сума прибутку порівняно з 2000 роком у 2001 році зросла на 14978 тис. грн., або на 70,5%, а у 2002 році вона зросла на 4578 тис. грн., що складає 21,5%. Якщо порівнювати суму прибутку фактичну та умовну, розраховану виходячи з фактичного обсягу та асортименту але за плановими собівартістю продукції, дізнаємось, на скільки вона змінилась за рахунок обсягу та структури реалізованої продукції. Щоб знайти вплив тільки обсягу продажу, необхідно базовий прибуток помножити на відсоток збільшення (зменшення) базових показників по реалізації продукції в оцінці за плановою собівартістю. Вплив зміни повної собівартості на суму прибутку встановлюється порівнянням суми витрат фактичної з базовою, перерахованою на фактичний обсяг продажу. Зміна суми прибутку за рахунок відпускних цін на продукцію визначається співставленням фактичної виручки з умовною, яку б підприємство отримало б за фактичного обсягу реалізації продукції за плановими цінами. Ці результати можливо отримати методом базисних підстановок, поступово змінюючи базову виличну кожного факторного показника фактичною. Для цього побудуємо аналітичні табл. 2.4 та 2.5 Таблиця 2.4 Розрахунок впливу факторів першого рівня на суму прибутку від реалізації
показникиОбсяг реалізаціїСтруктура товарної продукціїцінасобіва­ртістьСума прибутку, тис. грн.
Базабазабазабазабаза21242
Умов. 1фактбазабазабаза19241
Умов. 2фактфактбазабаза19375
Умов. 3фактфактфактбаза47225
фактфактфактфактфакт36220
В табл. 2.4 за базу ми брали 2000 рік, за фактичні - показники 2001року, для розрахунку потрібно розрахувати коефіцієнт виконання плану він розраховується за формулою Крп = ΣVРПі ф / ΣVРПі б (2.1) Для 2001року цей показник становить 0,9058, а для 2002 року 0,7314. За аналогом табл. 2.4 побудуємо табл. 2.5 де за базу візмем показники 2000р., а фактичними – показники 2002р.

Таблиця 2.5

Розрахунок впливу факторів першого рівня на суму прибутку від реалізації
показникиОбсяг реалізаціїСтруктура товарної продукціїцінасобівартістьСума прибутку, тис. грн.
Базабазабазабазабаза21242
Умов. 1фактбазабазабаза15536
Умов. 2фактфактбазабаза16711
Умов. 3фактфактфактбаза87554
фактфактфактфактфакт25820
Якби не змінився розмір інших факторів, сума прибутку повинна була б зменшитись на 9,42% у 2001р, і на –26,86% у 2002р, та відповідно скласти 19241тис. грн., і 15536 тис. грн. Потім визначаємо суму прибутку при фактичному обсязі реалізації та структурі реалізованої продукції, але за плановою собівартістю та плановими цінами. Для цього ми від умовної виручки віднімаємо умовну суму витрат: Σ(VРПі ф * Ці б) – Σ(VРПі ф * С і б). Прибуток за таких умов склала у 2001р - 19375 тис. грн., у 2002р – 16711тис. грн.. Підрахуємо скільки підприємство отримало б прибутку за фактичним обсягом реалізації, структурі та цінах, але за базовою собівартістю продукції. для цього від фактичної суми виторгу слід відняти умовну суму витрат: Σ(VРПі ф * Ці ф) – Σ(VРПі ф * Сі б). Сума прибутку у даному випадку для 2001р – 47225тис. грн., а для 2002р – 87554тис. грн.. За даними табл. 2.4 та 2.5 можна встановити, як змінилась сума прибутку за рахунок кожного фактора у 2001,та 2002роках. Покажемо це у формі таблиці (табл. 2.6) Таблиця 2.6 Розрахунок зміни суми прибутку за рахунок кожного фактору
Зміна суми прибутку за рахунок:розрахунок2001р2002р
Обсягу реалізації продукції

Пумов 1 – Пб

-2001-5706
Структури товарної продукції

Пумов 2 - Пумов 1

1341175
Середніх цін реалізації

Пумов 3 - Пумов 2

2785070843
Собівартості реалізованої продукції

Пф - Пумов 3

-11005-61734
всього149784578
Результати розрахунків показують, що збільшення прибутку відбулося переважно за рахунок збільшення середньо реалізаційних цін. У зв’язку зі збільшенням собівартості продукції сума прибутку зменшилась у 2001р на 11005тис.грн., а у 2002р на 61734тис. грн.. Також негативно вплинуло на прибуток і зменшення обсягу реалізації, через який сума прибутку зменшилась відповідно у 2001р – 2001тис. грн., 2002р – 5706тис.грн.. Слід проаналізувати також зміни бази та динаміку прибутку від реалізацій окремих видів продукції, величина якої залежить від трьох факторів першого порядку: обсягу продажу продукції (VРПі), собівартості (Сі) і середньо реалізаційних цін (Ці). Факторна модель прибутку від реалізації окремих видів продукції має вигляд: Пі = VРП і * (Ці – Сі) . (2.2) Розрахунок впливу факторів на зміну суми прибутку за окремими видами продукції виконується методом базисних підстановок: П б = VРП бб – С б) ; П умов 1 = VРП фб – С б); П умов 2 = VРП фф - С б); П ф = VРП фф – С ф).

Розрахунок впливу факторів:

ΔПзаг = П ф - П б; ΔПvрп = П умов 1 - П б; ΔП ц = П умов 2 - П умов 1; ΔП с = П ф - П умов 2 . Розрахунок зміни прибутку за окремими видами продукції для ВАТ АПФ “Таврія” зведемо в табл. 2.7. Так як асортимент випускаємої продукції досить широкий є доцільним згрупувати продукцію в однорідні групи: вина столові (А), вина кріплені (Б), міцні напої (В), коньяки ординарні (Г), коньяки марочні (Д), одиниці виміру декалітри. Данні, подані в табл. 2.7 показують, за якими видами продукцій зміни прибутку є позитивними, а за якими негативними і яки фактори вплинули відповідно позитивно і негативно, і в якій мірі. На ВАТ АПФ “Таврія” порівняно з 2000р ми спостерігаємо для 2001р прибутковими є всі види продукції, а вже у 2002р ми бачимо що продукція А і Б є збитковими . Найбільш негативний вплив здійснили такі фактори: зменшення обсягу виробництва і збільшення собівартості продукції. Прибутки у 2001 році отримані переважно за рахунок збільшення цін реалізації. Для оцінки асортиментної політики підприємства, використовується ціла система показників у тому числі і отримання максимального прибутку. На ВАТ зміни структури реалізації продукції сприяли збільшенню прибутку у 2001р на134 тис. грн., а у 2002р на 1175 тис. грн., так як в загальному обсязі реалізації збільшилась питома вага високорентабельних видів продукції. Таблиця 2.8 Дані для факторного ананлізу прибутку від реалізації окремих видів продукції
Види продукціїза групамиКількість реалізованої продукції, далСередня ціна реалізації, грн..Собівартість 1дал продукції, грн.

Сума прибутку від реалізації продукції,

тис. грн..

200020012002200020012002200020012002200020012002

А

86193236361939628,840,4850,6426,0928,5759,08-0,016281,504-163,702
Б131768393882905534,6927,0913,8327,9126,8814,82107,3758,271-28,764

В

16012,1556,2865,0321,7821,9955,230,092
Г208912309717268265142,52156,98252,9375,81145,16178,2213935,8653660,85420042,078
Д284364112117491319,88382,07505,24165,31179,24659,376411233,7411592,7583988,245
всього4569134138667334207207293454924351
Щоб встановити, які конкретно зміни відбулися в асортиментній політиці підприємства, проведемо більш детальний аналіз структур продажу з урахуванням прибутковості окремих видів продукції. Дані занесено до таблиці 2.8. Розрахунок факторного аналізу висвітлимо в аналітичій табл. 2.9 розрахунку впливу структури товарної продукції на суму прибутку від реалізації. Із табл. 2.9 видно, що більш доходними видам продукції є вид Г та наближеним до нього вид Д. Але саме завдяки збільшенню долі виробу Г (коньяки ординарні) в загальному обсязі продажу сприяло збільшенню прибутку. При цих розрахунках слід мати на увазі, що результати розрахунків в даному випадку будуть не досить точними, так як ми не враховуємо вплив структури на інші фактори. 2.3 Факторний аналіз прибутку за міжнародною практикою. Останнім часом все більш уваги приділяється методикам аналізу прибутку, що базуються на розподілі виробничих витрат на змінні і постійні і категорії морженального доходу. Така методика широко застосовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Вона дозволяє вивчити залежність прибутку від невеликого кола найбільш важливих факторів і на базі цього керувати процесом формування її величини. Таблиця 2.9 Факторний аналіз прибутку від реалізації окремих видів продукції
Види продукції за групамиВідхилення від базисного прибутку, тис. грн.
загальнеУ тому числі за рахунок
Обсягу реалізаціїцінисобівартості
20012002200120022001200220012002

А

47,921-397,285-199,529-181,019276,068423,608-58,617-639,874
Б-886,454-0,923,-627,654-697,711-299,34-606,0840,548380,329

В

-55,141-55,1600,018-0,00045
Г-10275,6646105,558-11875,2953959,4384481,60929621,82-21481,971-27475,70
Д-2557,780-9091,240-39,279-3691,7682557,3192842,131-572,815-8241,603
всього-137227,11913876,044-12796,92316,8787015,65832281,47-22072,855-34697,100
Таблиця 2.10 Розрахунок впливу структури товарної продукції на суму прибутку від реалізації
Вид продукціїОбсяг реалізації, в натуральному вимірі, дал.Структура товарної продукції, %Базовий прибуток на 1дал., грн..Зміни прибутку в середньому на 1дал.,грн.
200020012002200020012002+,-+,-200020012002
А86193236361939618,865,75,8-13,16-13,067,27-0,96-0,94
Б131768393882905528,849,518,69-19,33-20,150,82-0,16-0,17
В16012,150,350,01-0,3434,5-0,12
Г20891230971726826545,7274,8480,2729,1234,5553,0415,4518,33
Д2843641121174916,339,945,243,61-1,09722,0326,07-7,87
Всього456913413866334207100100100817,6640,289,35
На відміну від методики аналізу прибутку, що застосовується на вітчизняних підприємствах, вона дозволяє більш повно врахувати взаємозв’язок між показниками і точніше виміряти вплив факторів. Покажемо це за допомогою порівняльного аналізу. В нашій країні при аналізі прибутку використовують наступну модель: П=К(Ц – С), (2.3) де П – сума прибутку; К – кількість реалізованої продукції; Ц – ціна реалізації; С – собівартість одиниці продукції. При цьому виходять з того , що всі наведені фактори змінюються самі по собі, не залежно одне від одного. Прибуток змінюється прямо пропорційно обсягу реалізації, якщо реалізується рентабельна продукція. Якщо продукція збиткова, то прибуток змінюється обернено пропорційно обсягу реалізації. Одна ту не враховується взаємозв’язок обсягу виробництва (реалізації) продукції і її собівартості. При збільшенні обсягу виробництва вартість одиниці продукції знижується, так як частіше зростає тільки сума змінних витрат (відрядна заробітна плата виробничих працівників, сировина, матеріали, технічне паливо, електроенергія) а сума постійних витрат (амортизація, оренда приміщень, по часова оплата працівників, заробітна плата та страхування адміністративно-господарського персоналу) залишається, як правило, без змін. І навпаки, при зниженні виробництва собівартість виробів зростає через те, що на одиницю продукції припадає більше постійних витрат. В зарубіжних країнах для забезпечення системного підходу при вивченні факторів зміни прибутку і прогнозування її величини використовують морженальний аналіз, в основі якого покладено морженальний дохід. Морженальний дохід (МД) – це прибуток в сумі з постійними витратами підприємства (Н): МД = П + Н. Звідси П = МД – Н. Сума морженального доходу можна в свою чергу представити у вигляді добутку кількості проданої продукції (К) і ставки морженального доходу на одиницю продукції (Дс): П = К*Дс – Н, Дс = Ц – V, П=К(Ц–V)–Н, (2.4) де V – змінні витрати на одиницю продукції. Формула (2.4) використовується для аналізу прибутку від реалізації одного виду продукції. Вона дозволяє визначити зміну суми прибутку за рахунок кількості реалізованої продукції, цін, рівня питомих змінних та суми постійних витрат. Вихідні данні для аналізу приведені в табл. 2.11. Для аналізу ми візмем показники за виробами що віднесені до групи Г і занесемо їх до таблиці 2.11 данні для факторного аналізу прибутку по виробу Г. Таблиця 2.11 Данні для факторного аналізу прибутку по групі виробів Г
показники200020012002
Обсяг реалізації продукції, дал.208912309717268265
Ціна реалізаії, тис. грн.0,142520,156980,25293
Собівартість продукції, тис. грн..0,075810,145160,17822
Утому числі питомі змінні витрати, тис. грн.. 0,055640,106550,13082
Сума постійних витрат, тис. грн.42141195812716
Прибуток, тис. грн..13935,8653660,85420042078
Розрахунок впливу факторів на зміну суми прибутку виконаємо методом базисних підстановок: П б = К бб – Vб) – Н б ; П умов. 1 = К фб – Vб) – Н б; П умов. 2 = К ф( Ц ф – Vб ) – Н б; П умов. 3ф( Ц ф – Vф) – Н б; ПФф( Ц ф – Vф) – Нф; Покажемо ці розрахунки у формі таблиці (табл.2.12). Таблиця 2.12 Факторний аналіз прибутку за виробом Г 2000-2001р
показникиОбсяг реалізаціїцінаЗмінні витратиПостійні витратиСума прибутку, тис. грн.
Базабазабазабазабаза13935,86
Умов. 1фактбазабазабаза22694,21
Умов. 2фактфактбазабаза27172,72
Умов. 3фактфактфактбаза11405,03
фактфактфактфактфакт3660,854
Аналогічний розрахунок зробимо для періоду 2000-2002р, в табл.2.13 Таблиця 2.13 Факторний аналіз прибутку за виробом Г 2000-2002р
показникиОбсяг реалізаціїцінаЗмінні витратиПостійні витратиСума прибутку, тис. грн.
Базабазабазабазабаза13935,86
Умов. 1фактбазабазабаза19092,86
Умов. 2фактфактбазабаза59462,99
Умов. 3фактфактфактбаза28543,84
фактфактфактфактфакт20042,078
Розрахунок змін прибутку та його складових зведемо в табл. 2.10. В таблиці зведемо показники і покажемо зміни прибутку за виробом Г у 2001 і 2002 роках. Таблиця 2.14 Розрахунок зміни прибутку за рахунок кожного фактору
Зміна суми прибутку за рахунок:розрахунок2001р2002р
Обсягу реалізації продукції

Пумов 1 – Пб

-11241,655157
Середніх цін реалізації

Пумов 2 - Пумов 1

4478,5140370,13
Змінні витрати

Пумов 3 - Пумов 2

-15767,69-30919,15
Постійні витрати

Пф - Пумов 3

-7744,18-8501,76
всього-10275,016106,22
Порівнявши отримані результати даними табл..2.7, що розраховані за моделлю (2.3), помітно, що вони дещо різні. За рахунок спаду виробництва у 2001році підприємство втратило не 11875.29тис.грн., а 11241,65тис.грн., тоді як у 2002 році за рахунок збільшення обсягу реалізації прибуток збільшився не на 6105,55, а на 6106,22. Хоча різниця і незначна, але вона свідчить. Що розглянута методика дозволяє більш вірно визначити вплив факторів на зміну суми прибутку, так як вона враховує взаємозв’язок обсягу виробництва, собівартості та прибутку. РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ВАТ “АПФ “Таврія” 3.1 Аналіз рівня рентабельності виробничої діяльності Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (підприємницькою, виробничою, івенвестиційною), окупність витрат і тд. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, тому що їх величина вказує на співвідношення ефекту з реальними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства та як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворення. Показники рентабельності можна об’єднати в декілька груп: · Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів; · Показники, що характеризують прибутковість продажу; · Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин. Всі показники можуть бути розраховані на підставі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку. Рентабельність виробничої діяльності (окупності витрат) – відношення валового (П рп ) або чистого прибутку (ЧП) до суми витрат по реалізованій продукції(З рп ): RЗ= П рп / З рп , або RЗ=ЧП / З рп . Він показує , скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції. може розраховуватись в цілому по підприємству, окремим його підрозділам і видам продукції. Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: отримана або очікувана сума прибутку від проекту відноситься до суми інвестицій в даний проект. Рентабельність продажу – відношення прибутку від реалізації продукції, робіт та послуг або чистого прибутку до отриманого виторгу (В): RЗ= П рп / В, або RЗ=ЧП / В. Характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку підприємство має з гривні продаж. Широко застосовується цей показник в ринковій економіці. Розраховується в цілому по підприємству та окремим видам продукції. Рівень рентабельності виробничої діяльності, розрахований в цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості та середніх цін реалізації. Факторна модель цього показника має вигляд: R = П(при VРП общ.., УД і, Ц і, Сі ) / И(при VРП общ.., УД і* Сі). (3.1) Розрахунок впливу факторів першого порядку на зміни рівня рентабельності в цілому по підприємству виконаємо методом базисних підстановок, використовуючи данні табл. 2.3, 2.4, 2.5: Rб = П б (при VРП общ б.., УД б, Ц б, Сб) / З б (при VРП общ. б., УД б* Сб); Rумов1 = П умов 1 (при VРП общ ф.., УД б, Ц б, Сб) / З умов (при VРП общ. ф., УД б* Сб); Rумов2= П умов 2 (при VРП общ ф.., УД ф , Ц б, Сб) / З умов 1 (при VРП общ. ф. , УД ф* Сб); Rумов3= П умов 3 (при VРП общ ф.., УД ф , Ц ф, Сб) / З умов 2 (при VРП общ. ф. , УД ф* Сб); R ф = П ф (при VРП общ ф.., УД ф, Ц ф, Сф) / З ф (при VРП общ. ф., УД ф* Сф); Δ R заг = R ф - Rб В тому числі: Δ R vрп= R умов 1 - Rб Δ R уд= R умов1 – Rумов2 Δ R ц = R умов3 – Rумов2 Δ R = R ф – Rумов3 Факторний аналіз рентабельності виробничої діяльності в цілому по підприємству покажемо в табл. 3.1 і 3.2. Таблиця 3.1 Факторний аналіз рентабельності виробничої діяльності в цілому по підприємству 2000-2001р
показникиОбсяг реалізаціїСтруктура реалізованої продукціїціна

собіва­-

ртість

Рентабель-

ність, %

Базабазабазабазабаза75,83
Умов. 1фактбазабазабаза131,88
Умов. 2фактфактбазабаза75,82
Умов. 3фактфактфактбаза186,10
фактфактфактфактфакт99,56
Аналогічну таблицю побудуємо для показників за період 2000-2002р у таблиці 3.2 Таблиця 3.2 Факторний аналіз рентабельності виробничої діяльності в цілому по підприємству 2000-2002р
Обсяг реалізаціїСтруктура реалізованої продукціїціна

собівар-

тість

Рентабель-

ність, %

Базабазабазабазабаза75,83
Умов. 1фактбазабазабаза131,88
Умов. 2фактфактбазабаза83,33
Умов. 3фактфактфактбаза436,63
фактфактфактфактфакт31,57
Розрахунок впливу факторів зведемо до табл.. 3.3 Таблиця 3.3 Розрахунок впливу кожного фактора на рентабельність виробничої діяльності
Зміна рентабельності за рахунок:розрахунок2001р2002р
Обсягу реалізації продукції

Rумов 1 – Rб

56.0556.05
Структури реалізованої продукції

Rумов 2 - Rумов 1

-56.06-48.55
Середніх цін реалізації

Rумов 3 - Rумов 2

110.28353.3
Собівартості

Rф - Rумов 3

-86.54-405.06
всього23.73-44.26
Отримані результати свідчать про те, що у 2001р рівень рентабельності зріс завдяки підвищенню середнього рівня цін на збільшення обсягу реалізації, зростання собівартості знизило рівня рентабельності на 86.54 %, а також рентабельності знизилась через зниження питомої ваги більш рентабельної продукції. У той же час у 2002 році ми бачимо зниження рентабельності на 44.26% це сталося через різке підвищення собівартості продукції, навіть значне підвищення середньо реалізаційних цін не перекрило такі зрушення в собівартості продукції. Тепер проведемо факторний аналіз рентабельності за кожним видом продукції, застосуємо ту ж класифікацію що і в другому розділі. Рівень рентабельності окремих видів продукції залежить від зміни середньо реалізаційних цін і собівартості одиниці продукції:

Rі = Пі / Зі = VРП іі – Сі ) / VРП і* Сі = Ці – Сі / Сі (3.2)

Розрахунок впливу цих факторів на зміну рівня рентабельності проведемо методом базисних підстановок, використовуючи дані табл. 2.7: Rб = Ц б – С б / С б; Rумов = Ц ф – С б / С б; Rф = Ц ф – С ф / С ф; Дані наведемо в табл. 3.4. А в таблиці 3.5 проведемо факторний аналіз рентабельності окремих видів продукції. як видно з таблиці позитивні зрушення спостерігаються у 2001 за продукцією виду А, Б, Д, в цьому році рентабельність знизилась за продукцією видів Б (кріплені вина) та Г (коньяки ординарні), на 23,51% і відповідно на 79,85%, це сталося у першому випадку через зниження цін, а у другому через збільшення витрат . У 2002році знизилась рентабельність за всіма видами продукції але найбільші зрушення відбулися за видами Г, Д вони відповідно знизились на 46,07% та на 117%, це викликано збільшенням собівартості відповідно на 192% і 229%.

Таблиця 3.4

Дані для факторного аналізу рентабельності окремих видів продукції
Види продукції за групамиСередня ціна реалізації, грн..Собівартість 1 дал., грн..
200020012002200020012002
А28,840,4850,6426,0928,5759,08
Б34,6927,0913,8327,9126,8814,82
В56,2865,0321,7821,99
Г142,52156,98252,9375,81145,16178,22
Д319,88382,07505,24165,31179,24659,37
Таблиця 3.5 Факторний аналіз рентабельності
Види продукції за групамиРентабельністьВідхилення від бази, %
Базова 2000Умовна 2001Факт 2001Умовна 2002Факт 2002загальнеЗа рахунок
ціниСобівртості
200120022001200220012002
А9,4135,5429,4248,48-16,720,01-26,1126,1339,07-6,12-65,2
Б19,54-3,020,77-101,8-7,16-18,84-26,7-22,56-1213,7994,64
В61,365,5166,184,884,210,67
Г46,846,717,5370,0329,54-39,27-17,26-0,0923,23-39,18-40,5
Д48,3248,0553,0967,28-30,54,77-78,82-0,2718,965,04-97,7
3.2 Факторний аналіз рентабельності продажу Як вже зазначалось рентабельність продажу, це відношення прибутку від реалізації продукції, робіт та послуг або чистого прибутку до суми отриманого виторгу . Цей показник характеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку має підприємство з гривні продажу. Розрахуємо цей показник в цілому по підприємству і за окремими видами продукції. Детермінірована факторна модель цього показника, розрахованого в цілому по підприємству має наступний вигляд R рп = П рп =f [ VРП заг., УД і, Ц і, Сі] / В=[ VРП заг.., УД і, Ці] (3.3) Розрахуємо вплив факторів методом базисних підстановок: R б = П рб б =f [ VРП заг.б., УД б, Ц б, Сб] / Вб=[ VРП заг.б., УД б, Цб]; R умов1 = П умов2 =f [ VРП заг.ф., УД ф, Ц б, Сб] / Вумов= [ VРП заг.ф., УД ф, Цб]; R умов2 = П умов3 =f [ VРП заг.ф., УД ф, Ц ф, Сб] / Вф=[ VРП заг.ф., УД ф, Цф]; R ф = П ф =f [ VРП заг.ф., УД ф, Ц ф, Сф] / Вф=[ VРП заг.ф., УД ф, Цф]; Розрахунок впливу факторів здійснюється наступним чином:

Δ R заг = R ф - R б ;

У тому числі:

Δ R уд = R умов1 - R б ;

Δ Rц = R умов2 - R умов1; Δ Rс = R ф - R умов2; Для зручності виконаємо розрахунки у табл..3.6, 3.7, 3.8. Таблиця 3.6 Факторний аналіз рентабельності продажу в цілому по підприємству за 2000-2001р
показникиОбсяг реалізаціїСтруктура реалізованої продукціїцінасобівар-тість

Рентабель-

ність продажу, %

Базабазабазабазабаза43,13
Умов. 1фактбазабазабаза43,42
Умов. 2фактфактбазабаза65,05
фактфактфактфактФакт49,88
Аналогічні розрахунки зробимо для періоду 2000 –2002 р Розрахунок проведемо в табл. 3.7 факторний аналіз продажу в цілому по підприємству за період 2000- 2002. Таблиця 3.7 Факторний аналіз рентабельності продажу в цілому по підприємству за 2000-2002р
показникиОбсяг реалізаціїСтруктура реалізованої продукціїцінасобівар-тістьРентабель-ність продажу, %
Базабазабазабазабаза43,13
Умов. 1фактбазабазабаза52,70
Умов. 2фактфактбазабаза43,88
фактфактфактфактФакт23,99
Розрахунок впливу окремих факторів на рентабельність продажу за два періоду зведемо в таблиці 3.8 Таблиця 3.8 Розрахунок впливу окремих факторів на рентабельність продажу в цілому по підприємству
Зміна рентабельності за рахунок:розрахунок2001р2002р
Структури реалізованої продукції

Rумов 1 – Rб

0,299,57
Середніх цін реалізації

Rумов 2 - Rумов 1

21,63-8,82
Собівартості

Rф - Rумов 2

-15,17-19,89
всього6,75-19,14
Як видно з розрахунків порівняно з 2000р на ВАТ АПФ ”Таврія” у 2001 році спостерігається зростання рентабельності продажу в цілому по підприємству на 6,75%, це зростання було викликане підвищенням середніх цін реалізації, негативно на рентабельність вплинуло збільшення собівартості продукції, це зростання понизило рентабельність на 15,17%. У 2002 році спостерігається падіння рівня рентабельності в цілому на 19,14% , це було обумовлене зростанням собівартості, що призвело до скорочення рентабельності на 19,89%, та зниження цін реалізації, що в свою чергу знизило собівартість на 8,82%. Наступним кроком в нашому аналізі є аналіз рівня рентабельності продажу окремих видів продукції. цей показник залежить від наступних факторів: середній рівень цін, та собівартості виробу. Факторна модель цього показника має вигляд: Rпр = Пі / Зі = VРП іі – Сі) / VРП і* Ці = Ці – Сі / Ці (3.4 За даними табл.. 2.7 розрахуємо вплив цих факторів на зміну рівня рентабельності