Каталог :: Финансы

Курсовая: Отчет по практике

                                      Зміст                                      
Вступ..........................................................................3
1.   Коротка фінансово-економічна характеристика підприємства .................5
1.1.          Назва та види діяльності підрозділу..............................5
1.2.          Основні функції, права та обов’язки підрозділу...................8
1.3.          Управління  Підрозділом.........................................13
1.4.          Характеристика продукції........................................14
1.5.          Обсяги видобутку вугілля........................................15
2. Економічно фінансовий рівень виробництва...................................18
2.1. Майно підрозділу.........................................................18
2.2. Облік та звітність діяльності Підрозділу.................................21
2.3. Показники ліквідності....................................................23
2.4. Пасиви підприємства та “мирова угода”....................................28
3. Особливості управління конкурентноздатністю Підрозділу.....................30
3.1. Аналіз собівартості продукції............................................30
3.2. Заходи щодо зниження собівартості........................................33
Висновки......................................................................35
Перелік літератури............................................................37
Додатки
                                      Вступ                                      
Шахта iм. М.I. Калiнiна була введена в експлуатацію у 1961 році.
Встановлена видобувна можливість шахти з 1994 року – 600 тис.  тон за рік.
Шахта розробила пласти  К1/5.  К2/2, Н7, В., НЮ.  У даний час зусилля
концентровані на пласті НЮ "Ліванський" Смопніновської світи (потужність
пласта 1.2-1.3 м). Усі  роботи ведуться  на двох горизонтах,  які знаходяться
від поверхні  на глибині 1070 м и 1225 м.
Пласти Смопніновської світи небезпечні. Тому шахта віднесена до розряду
сверхкатегорной.
Загальна довжина горяних виробіток  - 76469 м .
Схема підготовки пластів - погоризонтна. Система  розробки - без перервна.
Метою  стажування  є  безпосередня  практична  підготовка  студентів  до
самостійної роботи, оволодіння навичками самостійної практичної діяльності,
поглиблення  та  закріплення професійних  знань, набуття практичного досвіду
та навичок роботи на одній з  посад щодо організації та управління
фінансовими ресурсами і капіталом  на підприємствах, у його структурних
підрозділах, фінансових установах, розробки фінансової тактики та стратегії
при вирішенні і реалізації управлінських задач.
Завданнями стажування є:
·        Вивчити засоби розвитку фінансового управління, узгодження
стратегічних і тактичних цілей, що використовуються на підприємстві;
·        ретельно ознайомитись з організаційними структурами управління
фінансами, визначити їх роль у загальній структурі підприємства;
·        вивчити організаційні та інформаційні зв'язки з партнерами, вищими
та  громадськими організаціями, структурами фінансового ринку; фінансовими
установами;
·        освоїти методику дослідження систем фінансового управління у
сукупності з питаннями виробничо-господарської та соціально-економічної
діяльності, контролю виконання фінансових рішень;
·        проводити самостійні дослідження  у фінансових  структурних
підрозділах, виявити нераціональні (за часом) витрати фінансових   ресурсів,
неоптимальний  розподіл  функцій,  факти  невідповідальності  структур та
невідповідності засобів управління вимогам ринкової економіки;
·        розробляти рекомендації з питань фінансового управління та
пропозиції щодо  його  вдосконалення,  визначити  шляхи  їх  впровадження   у
практику управління  фінансовими  відносинами у  процесі кругообігу
фінансових ресурсів та капіталу;
·        отримати  навички практичного  використання теоретичних  положень
прикладних дисциплін у процесі вдосконалення організаційних структур
фінансового управління, систем інформаційного забезпечення управління,
засобів морального і матеріального стимулювання, впровадження засобів
організаційної техніки та ПЕОМ;
·        зібрати та підготувати матеріали для виконання випускної роботи;
·        виконувати (в якості стажера) встановлений на підприємстві перелік
обов’язків з однієї або кількох фінансових посад у підрозділах.
         1.     Коротка фінансово-економічна характеристика підприємства         
                    1.1. Назва та види діяльності підрозділу                    
Відособлений підрозділ “Шахта ім. М.I. Калініна” Державного підприємства
“Донецьквугілля” створено згідно з наказом Державного  підприємства
“Донецьквугілля”     від    12 травня 2003 р. №  13
Повне найменування Підрозділу українською мовою: Відособлений підрозділ
“Шахта ім. М.I. Калініна”  Державного підприємства “Донецьквугілля”
Скорочена назва українською мовою:  Шахта ім. М.I. Калініна ДП “Донецьквугілля”
Повне найменування російською мовою: Обособленное подразделение “Шахта им.
М.И. Калинина” Государственного предприятия “Донецкуголь”
Скорочена назва російською мовою: Шахта им. М.И. Калинина ГП “Донецкуголь”.
Місцезнаходження Підрозділу: 83017, Україна, Донецька область , місто
Донецьк, вулиця Миру, буд.44.
Підрозділ створено для здійснення виробничо-господарської, комерційної та
інших видів  діяльності з метою сприяння всебічному розвитку Державного
підприємства “Донецьквугілля”, підвищенню його інвестиційної привабливості,
одержання прибутку (доходу).
Підрозділ працює за єдиною виробничо-технологічною програмою з Державного
підприємства “Донецьквугілля” і звітує перед ним  про результати  фінансово-
господарської діяльності.
Видами діяльності, які здійснює Підрозділ, є:
1. Видобуток вугільної продукції.
2. Переробка (збагачення) вугільної сировини.
3. Переробка, використання та реалізація відходів виробництва, вторинної
сировини. Операції у сфері поводження з небезпечними відходами.
4 Заготівля, обробка окремих видів ресурсоцінних відходів, збирання,
заготівля окремих видів відходів як вторинної сировини.
5 Заготівля, переробка та реалізація металобрухту кольорових і чорних металів.
6. Розробка та впровадження проектів на застосування нової техніки, передової
технології, сучасних методів організації виробництва, а також застосування
прогресивних матеріалів, виробів і конструкцій.
7. Виконання маркшейдерських робіт, проведення нагляду за деформацією
поверхні і об’єктами, під якими проводяться гірничі роботи.
8. Організація управління виробництвом, розвиток ринкових відносин.
9. Організація підготовки кадрів, підвищення кваліфікації  працiвникiв ,
надання освітніх послуг професійно-технічними закладами.
10. Фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність.
11. Експлуатація родовищ корисних копалин та водокористування.
12. Централізоване водопостачання та водовідведення.
13. Охорона земної поверхні та розташованих на ній будівель, споруд, водоймищ
і насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що заподіюють
шкоду довкіллю.
14. Здійснення заходів з комплексного використання природних ресурсів і
ресурсозбереження.
15. Розвиток та удосконалення системи технічного контролю, проведення єдиної
технічної політики у сфері підвищення якості вугілля, розробка та
впровадження стандартів та технічних умов.
16. Надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів автомобільним та
залізничним транспортом.
17. Надання транспортно - експедиційних послуг.
18.Розвиток виробничо-господарського комплексу Підрозділу, підвищення
продуктивності праці та ефективності видобутку вугілля, максимальне
використання внутрішніх резервів, інтенсифікація виробничих процесів.
19. Забезпечення ефективної роботи вентиляційних систем, газовилучувальних
рекупераційних установок, водовідведення.
20. Організація правової роботи, укладання господарських угод, та здійснення
контролю щодо їх своєчасного виконання,  взаємодія із судовими,
правоохоронними та іншими органами з питань діяльності  Підрозділу.
21. Забезпечення економічного аналізу виробничої і фінансово-господарської
діяльності з метою виявлення резервів підвищення ефективності виробництва,
поліпшення використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
22. Використання радіочастот, будівництво і технічне обслуговування галузевої
мережі  передачі даних. Забезпечення засобами і послугами  радіо ( з
використанням радіочастот) і телефонного зв’язку, їх монтаж і налагодження,
монтаж охоронної сигналізації, експлуатація пересувних засобів радіозв’язку
23.Здійснення топографо-геодезичних, картографічних робіт, кадастрових
зйомок, використання аерофотозйомок.
24. Виробництво і ремонт засобів виміру та контролю.
25. Науково-технічна діяльність.
26. Надання побутових та інших послуг юридичним і фізичним особам.
27. Ремонт і технічне обслуговування автомобілів, іншої автомобільної техніки
та механізмів.
28. Медичне і культурне обслуговування та оздоровлення працівників та
населення. Медична практика.
29. Надання інформаційно-обчислювальних послуг.
30. Надання послуг дитячих дошкільних закладів.
31. Виконання будівельно-монтажних робіт. Виготовлення, монтаж несучих
конструкцій, монтаж конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній
діяльності.
32. Організація громадського харчування та торгового обслуговування
працівників Підрозділу та населення.
33. Здійснення лабораторного технічного аналізу, фізико - хімічних іспитів
проб вугілля і іншої продукції виробленої шахтами та підприємствами.
34. Здійснення    попередньої    та    техногенної    дегазації   вугільних
родовищ і вуглепородного   масиву   для  забезпечення безпечного видобутку
вугілля,   із побіжним витяганням  і  утилізацією  газу метану, одержаного
при дегазації, експлуатації дегазаційних свердловин.
35. Буріння    дегазаційних свердловин, прокладання газопроводів, монтаж,
здійснення ремонту, наладки та обслуговування  устаткувань і обладнання для
утилізації газу метану вугільних родовищ, постачання метану споживачам,
постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом,
зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, установлюваний
ліцензійними умовами.
36. Проведення контролю за умовами праці, усунення впливу небезпечних і
шкідливих факторів виробництва, згідно до законодавства.
37. Виконання робіт по гасінню, профілактиці породних відвалів, рекультивації
земель.
38. Атестація робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з
охорони праці
39. Створення та забезпечення на робочих місцях умов праці відповідно до
нормативно-правових актів та забезпечення додержання вимог законодавства про
права робітників в галузі охорони праці.
Здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством
України, які відповідають цілям і предмету діяльності Підприємства,
передбаченим в його Статуті.
Види діяльності, що потребують спеціального дозволу або ліцензії,
здійснюються Підрозділом за умови отримання Підприємством спеціального
дозволу, ліцензії відповідно до чинного законодавства.
При здійсненні всіх видів діяльності, Підрозділ забезпечує дотримання
законодавства України про надра та про охорону навколишнього природного
середовища.
Підрозділ є цілісним майновим комплексом, здійснює господарську діяльність,
яка не суперечить чинному законодавству, Статуту Державного підприємства
“Донецьквугілля”, меті та предмету діяльності.
Підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси Державного підприємства
“Донецьквугілля” і реалізує свої цілі і задачі.
Підрозділ має поточні рахунки в установах банків, круглу печатку, кутовий
штамп та бланки зі своїми  реквізитами.
Підрозділ має відокремлений баланс, має право за погодженням та дорученням
Державного підприємства “Донецьквугілля” укладати господарські та інші
договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов’язки, бути
позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах.
Фінансові та кредитно-розрахункові операції Підрозділу, який знаходиться на
відокремленому балансі, здійснюються Державного підприємства “Донецьквугілля”
централізовано, включаючи розрахунки за вугільну продукцію, а також за
виконані роботи та послуги. Повноваження щодо здійснення зазначених та інших
операцій можуть бути передані Державного підприємства “Донецьквугілля”
Підрозділу на підставі виданого доручення.
Підрозділ керується у своїй діяльності чинними законодавчими актами України,
цим Положенням, Статутом Підприємства та локальними нормативними актами,
затвердженими Підприємством, колективним договором, галузевою угодою.
               1.2. Основні функції, права та обов’язки підрозділу               
Для досягнення мети створення Підрозділу та враховуючи необхідність
забезпечення Підрозділом виконання планів видобутку вугілля, ефективного
освоєння виробничих потужностей і найбільшого використання внутрішніх
резервів при додержанні безпечних умов праці та найменших затратах трудових,
матеріальних та грошових ресурсів, а також підвищення соціально-економічного
рівня трудового колективу та задоволення соціальних потреб працівників,
Підрозділ здійснює наступні виробничо-господарські функції:
1. У галузі  планування виробничо-господарської діяльності:
1.1. Самостійно планує свою діяльність, виходячи із основних показників і
завдань, які доводить Підприємство. Надає пропозиції по використанню доходів.
1.2. На  підставі перспективної програми розвитку та завдання, яке
встановлюється  Підприємством по видобутку вугілля, розробляє плани
виробництва, доводить їх до дільниць та цехів;
1.3. Розробляє проекти відпрацювання очисних вибоїв (лав) та аналізує
ефективність використання  застосованого обладнання при забезпеченні
дотримання безпечних умов праці;
1.4. Розробляє на основі встановлених показників Підприємства проекти
перспективних, річних, квартальних і місячних планів Підрозділу. Всі планові
завдання доводяться Підрозділу Підприємством. Планові завдання, що доводяться
Підрозділу повинні бути стабільними, їх зміна може провадитися Підприємством
лише у виняткових випадках.
2. У галузі розвитку техніки, вдосконалення технології виробництва і
підвищення  якості вугільної продукціі:
2.1. Здійснює вибір системи розробки вугільних родовищ та її елементів,
способів підготовки виїмкових дільниць, засобів механізації основних процесів
очисних і підготовчих робіт, способів управління гірничим тиском в очисних і
підготовчих виробках.
2.2. Бере участь у розгляді проектів відпрацьовування шахтних полів і
технологічних процесів.
2.3. Здійснює усі необхідні дії та повноваження з питань охорони праці,
техніки безпеки і промсанітарії відповідно до чинного законодавства і
нормативних актів.
2.4. Впроваджує у виробництво нові досягнення вітчизняної і закордонної науки
і техніки.
2.5. Забезпечує суворе дотримання технологічної дисципліни, стандартів,
технічних умов та інших технологічних норм.
2.6.  Розробляє та здійснює заходи щодо поліпшення якості вугілля, як
визначальному показнику  в оцінці діяльності Підрозділу.
3.  У галузі охорони праці:
3.1. Створює умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також
забезпечує додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі
охорони праці
3.2. Забезпечує  функціювання  Системи  управління  охороною праці згідно з
чинним законодавством.
3.3. Здійснює:
- атестацію робочих місць за умовами праці
- аналіз стану охорони праці;
- планування заходів з охорони праці;
- організацію і координацію робіт з охорони праці;
- контроль стану охорони праці і техніки  безпеки;
- стимулювання  робіт з охорони праці.
3.4. Забезпечує  усунення  причин, що призводять до нещасних випадків,
професійних захворювань та здійснення профілактичних заходів, визначених
комісіями з питань охорони праці за підсумками  розслідування цих причин.
3.5. Проводить розслідування  та веде  облік  нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій відповідно до положення, яке затверджується Кабінетом
Міністрів України.
4. У галузі капітального будівництва і капітального ремонту:
4.1. Розробляє та надає до Підприємства на розгляд  та затвердження первинну
документацію, а саме:
4.1.1. Пропозиції з позиційного списку на поточний рік і на перспективу,
підготовка вихідних даних для розробки проектно-кошторисної документації,
пропозиції з фінансування на поточний рік і на перспективу (проект
інвестицій);
4.1.2. Заявки на устаткування та матеріали;
4.1.3. Вихідні дані  для проведення тендерів з будівництва;
4.1.4. Готує та  надає до Підприємства необхідні довідки, звіти та іншу
інформацію.
4.2. Веде оперативний контроль за роботою підрядних організацій на об’єктах,
за якістю виконуваних робіт та їх відповідальністю проектам та правилам
безпеки.
4.3. Погоджує та забезпечує спільну роботу Підрозділу і підрядної організації
(питання безпеки та охорони праці, охорони об'єктів будівництва).
4.4. Бере участь у роботі робітничих і державних приймальних комісій.
4.5. Складає та узгоджує з Підприємством графіки ревізії, налагодження,
ремонтів та заміни обладнання.
5. У галузі  матеріально-технічного забезпечення:
5.1. В установленому порядку надає Підприємству на затвердження заявки на
необхідну кількість матеріалів, сировини, палива, устаткування, запасних
частин та інших матеріальних цінностей.
5.2. Централізовано одержує матеріальні  ресурси згідно прийнятих для
виконання Підприємством заявок, та затвердженої Підприємством номенклатури.
5.3. Відповідно до затвердженої Підприємством заявки та фінансового плану
самостійно забезпечує себе  та одержує необхідні матеріали, сировину, паливо
та інвентар за рахунок виділених Підприємством  обігових коштів.
6. У галузі  кадрів:
6.1. Приймає на роботу і звільняє у встановленому законом порядку
працівників. Керівників цехів, дільниць, відділів, їх  заступників та інших
спеціалістів, відповідно до затвердженого Підприємством переліку, приймає на
роботу за погодженням з Підприємством.
6.2. Вживає заходів щодо заохочення і накладає стягнення на працівників
Підрозділу відповідно до законодавства.
6.3. Вносить Підприємству за узгодженням з профспілкою  пропозиції про
нагородження урядовими і відомчими нагородами працівників Підрозділу.
6.4. Спрямовує робочих, керівників та фахівців на курси перепідготовки і
підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за узгодженням з
Підприємством.
6.5. Затверджує  у встановленому порядку правила внутрішнього трудового
розпорядку.
7. У галузі організації та оплати праці:
7.1. Підрозділ повинен ефективно використовувати працю працівників і на цій
підставі забезпечувати успішне вирішення завдань виробничого та соціального
розвитку колективу.  З цією метою Підрозділ :
7.1.1. Встановлює і вдосконалює форми організації праці працівників, здійснює
заходи щодо покращення використання робочого часу, організує запровадження
передових методів і прийомів праці.
7.1.2. Встановлює режим робочого часу і часу відпочинку, вводить гнучкі
графіки, дозволяє роботу з неповним робочим днем і неповним робочим тижнем,
роботу в Підрозділі за сумісництвом.
7.1.3. Надає працівникам у встановленому законодавством порядку відпустки,
затверджує перелік посад працівників  з ненормованним робочим днем і
тривалість додаткової відпустки за роботу в такому режимі праці.
7.1.4. Розробляє і затверджує у встановленому порядку посадові інструкції для
керівників, професіоналів та спеціалістів і робочі інструкції для робітників
та технічних службовців.
7.1.5. Здійснює тарифікацію робіт, встановлює тарифні розряди робітникам та
класифікаційні категорії професіоналам і спеціалістам  та змінює їх згідно з
діючим порядком.
7.1.6. У встановленому порядку затверджує нові і переглядає чинні норми
виробітку, норми обслуговування, нормативи чисельності і інші нормативи
трудових витрат, підвищуючи питому вагу технічно обгрунтованих норм, та
забезпечує умови для виконання встановлених норм праці.
7.1.7. Розробляє та здійснює заходи щодо розширення сфери нормування праці та
підвищення його рівня, введення у встановлені терміни централізовано
розроблених галузевих нормативних матеріалів з нормування праці, упровадження
передового досвіду в галузі нормування праці.
7.1.8. Визначає відповідно з встановленими обсягами  виробництва та діючими
нормами і нормативами трудових витрат загальну чисельність працівників, їх
професійний та кваліфікаційний  склад.
7.1.9. Здійснює заходи щодо виконання обсягів виробництва меншою чисельністю
персоналу за рахунок суміщення професій (посад), розширення зони
обслуговування або збільшення обсягів виконуваних робіт.
7.2. Підрозділ  зобов’язаний використовувати оплату праці як засіб
стимулювання її продуктивності, виконання та перевиконання встановлених
обсягів видобутку вугілля і програми розвитку гірничих робіт, покращення
якості вугільної продукції і виконуваннях робіт, підвищення ефективності
виробництва, зміцнення виробничої і трудової дисципліни.
Підрозділ повинен забезпечувати відповідність розміру заробітної плати
кожного працівника особистому трудовому внеску, залежність його від кінцевих
результатів роботи Підрозділу.
З цією метою Підрозділ:
7.2.1. Розробляє, керуючись чинним законодавством, генеральною та галузевою
угодами,  нормативно-розпорядчими документами Підприємства, умови оплати
праці працівників Підрозділу та затверджує їх за погодженням з Підприємством
з наступним включенням цих умов до колективного договору.
7.2.2. Запроваджує за погодженням з Підприємством після вишукання необхідних
коштів нові розміри тарифних ставок та посадових окладів.
7.2.3. Забезпечує при оплаті праці працівників дотримання передбачених
законодавством та галузевою  угодою мінімальних гарантій в оплаті праці.
7.2.4. Встановлює за погодженням з Підприємством за рахунок  і в межах
розрахункового фонду оплати праці Підрозділу окремим  висококваліфікованим
робітникам, на особливо важливих та відповідальних роботах  місячні оклади
замість тарифних ставок.
7.2.5. Затверджує перелік робочих місць та робіт, на яких призначається
доплата за працю у важких і шкідливих, особливо важких і особливо шкідливих
умовах праці
7.2.6. Затверджує перелік непривабливих робіт, при виконанні яких робітникам
можуть установлюватися відповідні надбавки.
7.2.7. Відносить згідно з встановленими галузевими показниками дільниці,
цеха, служби та ін. до груп з оплати праці керівників, професіоналів та
спеціалістів, переводить їх з однієї групи по оплаті праці до іньшої у
зв’язку із зміною обсягу виробництва.
7.2.8. Затверджує перелік професій і посад працівників, пов’язаних із
підземними роботами, та на роботах в технологічному ланцюжку на поверхні шахт
і збагачувальних фабрик, що мають право на виплату винагороди  за вислугу
років у відповідних розмірах.
7.2.9. Виплачує працівникам згідно з порядком, затвердженим Підприємством,
одноразову грошову допомогу.
7.2.10. Укладає з фізичними особами цивільно-правові угоди на виконання
окремих робіт та несе відповідальність за правильність їх оплати.
7.2.11. Формує витрати на оплату праці, не допускаючи перевищення
скоригованого розрахункового фонду оплати праці.
7.2.12. Затверджує умови регулювання фондів оплати праці дільниць, цехів,
служб, визначає заходи відповідальності керівників цих підрозділів при
перевищенні фактичного фонду оплати праці  дільниці, цеху, служби над
скоригованим відповідно з рівнем виконання встановлених обсягів виробництва.
7.2.13. Встановлює порядок резервування  на термін до погашення допущенної
перевитрати фонду оплати праці премій відповідним працівникам, а також
надбавок за високі досягнення в праці керівникам, професіоналам і
спеціалістам.
7.2.14. Забезпечує своєчасну виплату працівникам поточної заробітної плати, а
також погашення в обсягах і в терміни, передбачені графіком, заборгованості
із заробітної плати з урахуванням компенсацій за несвоєчасну виплату
заробітної плати.
7.2.15. Дозволяє у окремих випадках видавати  працівникам неплановані аванси
за рахунок заробітної плати у розмірі не більше ніж місячна ставка (оклад).
8. У галузі фінансів:
8.1. Розпоряджається фінансовими ресурсами Підрозділу в рамках затвердженого
Державного підприємства “Донецьквугілля” фінансового плану.
8.2. Відповідно до чинного законодавства та цього Положення за погодженням з
Підприємством розпоряджається коштами, що знаходяться на поточному рахунку.
8.3. Списує у встановленому порядку, за погодженням з Державного підприємства
“Донецьквугілля”, з балансу Підрозділу морально застарілі, зношені і
непридатні для подальшого використання основні засоби.
                           1.3. Управління Підрозділом                           
Управління Підрозділом здійснює його керівник, який входить до складу Ради
директорів Підприємства.
Керівник Підрозділу призначається та звільняється керівником Підприємства
згідно з чинним законодавством .
На посаду керівника Підрозділу призначаються особи, що мають вищу освіту та
стаж роботи на керівних і інженерно-технічних посадах у вугільній
промисловості не менш 5 років.
Керівник Підрозділу діє за дорученням Підприємства.
Керівник Підрозділу вправі за дорученням Підприємства:
здійснювати керівництво діяльністю Підрозділу;
відкривати та закривати поточні та інші рахунки в установах банків;
укладати господарські та інші договори від імені Підприємства (переліки
критеріїв для визначення договорів, які має право самостійно укладати
Підрозділ  визначає Підприємство).
видавати в межах своєї компетенції накази, розпорядження, організовувати та
здійснювати контроль за їх виконанням;
надавати вказівки, обов'язкові для усіх працівників Підрозділу;
укладати колективний договір Підрозділу з відповідними профспілковими органами;
затверджувати правила внутрішнього трудового розпорядку;
підписувати документи Підрозділу;
призначати та звільняти працівників Підрозділу у порядку, визначеному чинним
законодавством;
представляти Підприємство в усіх органах влади та управління, підприємствах,
організаціях і установах, з питань, що стосуються діяльності Підрозділу;
здійснювати інші повноваження, які передбачені дорученням та цим Положенням.
Керівник несе персональну відповідальність за виконання покладених на
Підрозділ завдань і здійснення ним своїх функцій, створення умов для
виконання Колективного договору та Галузевої угоди.
Заступники керівника Підрозділу, начальники відділів та інші працівники,
відповідно до затвердженого Підприємством переліку, призначаються на посаду
та звільняються  з посади керівником Підрозділу за погодженням з керівником
Підприємства.
Керівник Підрозділу забезпечує працівників відповідною заробітною платою,
матеріальними та соціальними виплатами згідно з чинним законодавством,
Колективним договором та Галузевою угодою;
Для поточної оперативно-розпорядчої роботи керівник Підрозділу створює
виконавчий апарат, визначає організаційну структуру управління Підрозділу,
складає штатний розклад, який затверджується Підприємством.
У разі тимчасової відсутності керівника його функції, права та обов’язки
покладаються на головного інженера Підрозділу.
Керівник Підрозділу є посадовою особою. Посадова особа повинна зберігати
комерційну таємницю і конфіденційну інформацію.
Повноваження трудового колективу Підрозділу реалізуються загальними зборами
через їх виборні органи (профспілки), які від імені трудового колективу
можуть укласти відповідний колективний договір;
Повна схема-структура управління Підрозділом представлена у додатках (додаток
1).
                          1.4. Характеристика продукції                          
Згідно з приказом Міністерства Вугільної промисловості України від 2 квітня
1997 року № 126 інститутами «Укрмінвуглезбачення»  та УХІН, здійснена робота
по уточненню генетичних і технологічних властивостей вугілля шахт Донецького
басейну [4].
На підставі зроблених інститутами досліджень, з врахуванням долевій участі
пластів у здобичі шахт, згідно з ДСТУ 3472-96, була погоджена марочна
властивість продукції шахт Донецького басейну, у т.ч. і на ОП «Шахта імені
М.І. Калініна» ДП «Донецьквугілля».
Вугіллю, яке добувається  на ОП «Шахта ім. М.И. Калинина» ДП «Донецьквугілля»
згідно з державним стандартом України було присвоєно марку “К”, тобто
коксуюче вугілля.
Харьковський центр досліджень і сертифікації вугілля «Харцис» зробив
дослідження вугілля, яке добивається Шахтою і видав сертифікат на товарну
продукцію (додаток 2). Основні параметры ми представимо у  нижче наведеній
таблиці 1.1.
                                                                    Таблиця 1.1.
Основні параметри продукції
     

п/п

Показник

Одиниця

Виміру

Значення
1.

Вихід летучих речовин

%18,6
2.Загальна вологість%6,2
3.Зольність%26,4
4.Загальний вміст сери%2,4
5.Стабільний вміст углерода%59,2
6.

Теплота згорання : Вища

Нижча

МДж/кг

Ккал/кг

36,26/8660

23,75/5670

1.5. Обсяги видобутку вугілля У 1990 році шахтою було добуто 876.5 тис. тонн вугілля при чисельності трудящих 5226 чол. і кількості очисних забоїв 10. У 1996 році видобуток знизився до 162.8 тис. тонн при чисельності трудящих 2210 чол. і середньорічній кількості очисних вибоїв - 3.2. У 1996 році відбулася зміна керівного складу шахти, у 1997 році видобуток зріс і склав 218.8 тис. тонн при чисельності трудящих 1519 чол. і кількості очисних вибоїв - 2. У 1998 році добуто 290 тис. тонн, у 1999 році - 330.7 тис. тонн. Видобуток вугілля вдалося збільшити за рахунок знайдення внутрішніх резервів виробництва і зміцнення дисципліни праці. Дані для проведення аналізу виконання плану по виробництву продукції ми будемо брати зі звітів про собівартість готової вугільної продукції за 1997 - 2002 роки (форма №10-п)(додаток 3). Для зручності проведення аналізу і подальшої обробки значень, необхідні значення показників представимо у виді таблиці (таблиця 2.1). Таблиця 1.2. Випуск готової продукції
199719981999200020012002
ПФ%ПФ%ПФ%ПФ%ПФ%ПФ%
Готова вугільна продукція177000218163123,3235000287769122,5260000330575127,1289000290190100,4382000412604108496000520387104,9
Рядове вугілля споживачам177000215622121,8235000283912120,8260000330446127,1289000289618100,2382000412604108,0496000519348104,7
Товарна вугільна продукція177000218163123,3235000287769122,5260000330575127,1289000290190100,4382000412604108,0496000520387104,9
Як ми бачимо в таблиці 2.1 за аналізований період спостерігається перевиконання плану по виробництву готової продукції. Це може бути викликано однієї з наступних причин: 1. На даному підприємстві постійно вишукуються шляхи (резерви) збільшення виробництва продукції, проводяться заходи щодо збільшення продуктивності праці; 2. Керівництво шахти постійно недооцінює можливості виробничого потенціалу підприємства; 3. Керівництво підприємства навмисне занижує плановані показники роботи підприємства, щоб наприкінці року одержати перевиконання плану по виробництву продукції і з кращої сторони показати себе перед компанією вищої ланки. Третій пункт є більш теоретичним , і не має під собою ні яких вагомих аргументів, тому що в умовах переходу економіки країни від соціалізму до ринкової економіки необхідність таких дій відпала сама собою. У зв’язку з високим професіоналізмом працівників шахти другий пункт виглядає не дуже переконливо, тому що на даному підприємстві працюють висококласні фахівці вугільної галузі, що мають величезний досвід роботи на даному підприємстві. Таким чином можна сміло затверджувати , що перевиконання плану по виробництву продукції досягнуто шляхом постійних пошуків нереалізованих резервів, підвищення мотивації робітників , збільшення продуктивності праці тощо. Обсяг росту випуску чистої продукції доцільно представити у вигляді таблиці (таблиця 1.3). Таблиця 1.3 Обсяг росту випуску чистої продукції
199719981999200020012002
Ф+/-Ф+/-Ф+/-Ф+/-Ф+/-Ф+/-
Готова вугільна продукція218163411632877696960633057542806290190- 40385412604122414520387107783
Як ми бачимо з таблиці тільки один раз (у 2000 році) була порушена динаміка виробництва продукції. Це було зв’язано з багатьма к внутрішніми, так і зовнішніми факторами, серед яких можна виділити наступні: 1. Заборона на ведення бартерних операцій; 2. Зниження рівня держпідтримки; 3. Перехід на нові, більш глибокі, а отже і більш витратні місця праці. Реалізація продукції складає 100% виробництва , що є для підприємства гарним фактом, тому що вугільна продукція не може довгий час зберігається на складі через небезпеку самозаймання. Однак вугілля в Донецькому регіоні, де розташована шахта користується постійним попитом і проблем з його реалізацією шахта не має. Основні конкуренти шахти в даному регіоні - це шахта ім. А.М. Горького п/о "Донецкуголь" і шахти ГХК "Макеевуголь". Користувач коксового концентрату - коксохімічні заводи Донецької області . З цього числа варто виділити Авдеевский КХЗ. кий має можливість власного збагачення рядових видів вугілля і тому зацікавлений у їх придбанні. На основі статистичної інформації з даних Державного комітету статистики України ми можемо проаналізувати синхронність випуску готової продукції підприємством і динамікові виробництва в цілому по вугільній галузі, а також визначити яка частина загального виробництва вугілля по галузі було зроблено (добуте) на підприємстві яке ми аналізуємо (таблиця 1.4). Таблиця 1.4 Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва вугілля
199719981999200020012002
Виробництво по Україні, млн.т5758,659,562,862,461,7
Виробництво по підприємству0,218160,287760,330570,290190,412600,5204
Питома вага0,38%0,49%0,56%0,46%0,66%0,84%
З таблиці можна зробити декілька висновків: Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва вугілля постійно збільшується; Виробництво вугілля на Україні починаючи з 2000 року постійно падає; 2000 рік для підприємства був дуже кризовий. Оцінка рівня існуючої технології виробництва проводиться в таких аспектах: а) наявність сучасних передових технологій; б) використання «ноу-хау» та власних інноваційних розробок; в) застосування автоматизованих систем управління. Шахта в даний час провітрюється двома вентиляторними установками головного провітрювання ОЦ-5 (скіповий ствол - продуктивність 10522 мз/хв., депресія -100 мм водного стовпа), ВЦД 47-У (східний ствол - продуктивність 11739 м3/хв. депресія 530 мм водного стовпа). На шахті виробляється дегазація розроблювальних шарів. У роботі знаходиться 1 вакуум насосна установка ЖВН-50, у резерві ще три установки ЖВН-50, одна установка ЖВН-50 у ремонті. Загальна довжина дегазаційних трубопроводів -13,98 км. Шахта забезпечується стисненим повітрям поршневим компресором 5М-100/8. Довжина пневмомережі шахти - 20 км. Відкачка води на поверхню виробляється чотирма центральними водовідливами, розташованими на обрію 1200,1070,758,229 м, насосними агрегатами ЦНС-300/240 і ЦНС-300/600. ЦНС-300/360. ЦНС-300/480. 2. Економічно фінансовий рівень виробництва 2.1. Майно підрозділу Підрозділ використовує надане йому Підприємством майно, яке є державною власністю, для здійснення господарської діяльності на праві оперативного використання. Підприємство може наділяти Підрозділ майном: основними засобами; грошовими коштами; іншим майном та майновими правами. Підприємство може наділяти Підрозділ не оборотними та оборотними активами, власним капіталом, забов’язаннями на підставі передавального балансу. До залучених засобів Підрозділу відносяться: - кредити банків та інших кредиторів; - майно, передане Підрозділу в тимчасове користування; - інші засоби, залучення яких не суперечить чинному законодавству. Доходи від реалізації продукції, робіт, послуг, інші активи та зобов’язання відображаються в бухгалтерському обліку Підрозділу. Грошові кошти за реалізовані Підрозділом продукцію, роботи, послуги отримує Підприємство і використовує їх на придбання матеріальних цінностей і обладнання, сплату електроенергії, консолідованого податку на прибуток, комунального податку, тощо. Залишок грошових коштів спрямовується на поточні рахунки Підрозділу. Використання отриманих Підрозділом коштів здійснюється відповідно до затвердженого Підприємством фінансового плану, а саме на: заробітну плату, сплату платежів до бюджету, позабюджетних фондів, обов’язкових державних страхових фондів та на інші витрати. Майновий стан підприємства оцінюється на підставі дослідження таких показників: коефіцієнт зносу основних фондів; ко­ефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у структурі основних фондів. Таблиця 2.1 Розрахунок коефіцієнта зносу основних засобів
До 1999 рокуЗ 2000 року
Коефіцієнт зносу основних засобів

ф1р.011

----------------

ф1р.012

ф1р.032

------------

ф1р.031

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується к відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості [6]. Порядок розрахунку коефіцієнта представлений у таблиці 2.1. Загальна чисельність трудящих на шахті ім. Калініна-1658 чоловік, з них 1637 чоловік - промислово виробничий персонал, у тому числі ГРОЗ-241 чол. Одержують щомісячне відшкодування збитку 1085 чоловік, з них працюючі - 178 чоловік. Щомісячна сума виплат складає 233 тис. грн., з них 16% - оплата працюючої . Продуктивність робітників по видобутку зросла в 2000 році у порівнянні з 1996 роком у 2.1 рази. Але досягнутий рівень видобутку не дозволяє забезпечити беззбиткову роботу шахти. Після проведення аналізу виробничо-господарської діяльності слід провести не менш важливий аналіз фінансового боку роботи підприємства. Проводячи фінансовий аналіз, слід додержувати певної послі­довності дій. На початковому етапі виконуються підготовчі захо­ди, що забезпечують правильність аналітичних розрахунків. Тут добираються і систематизуються звітні матеріали, перевіється взаємний зв'язок економічних показників і оцінюється ґрунтуючись на даних приведеній вище таблиці можна з упевненістю зробити наступні висновки : 1. У більшості випадків спостерігається перевиконання плану собівартості продукції; 2. Перевиконання плану по рядку "повна собівартість" знижується рік за роком; 3. Деякі пункти перевиконуються в кілька разів , а іноді й у десятки разів , що свідчить або про нераціональне планування, або про зміни в структурі собівартості під впливом зовнішніх факторів. їх порівнянність (остання може порушуватися через інфляційні процеси, відсутність впорядкованого розбиття за статтями звітності та аналітичними групами балансу). Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває у кризі, ми скористалися Методикою проведення поглиблено­го аналізу фінансово- господарського стану неплатоспроможних підприємств [2] та Методикою інтегрального оцінювання інвести­ційної привабливості підприємств та організацій [3], які затвердже­но Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств, а також Положенням про порядок проведення санації державних підприємств [9] та більш пізня редакція Порядку проведення досудової санації державних підприємств [10], а також Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства [4], Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації [3]. Оцінювання динаміки та структури валюти балансу проходить з використанням трендового методу аналізу (кожну позицію ба­лансу порівнюють із даними попередніх років) та бенчмаркінга (окремі статті порівнюють з аналогічними середньогалузевими показниками та показниками підприємств, котрі є провідними в галузі). На цій підставі робиться висновок про основні тенденції динаміки показників. Тенденція до зменшення валюти балансу свідчить про скорочення підприємством обсягів своєї господар­ської діяльності, що може бути головною причиною його непла­тоспроможності. Аналізуючи окремі статті балансу, доводиться зважати на те, що реальна ринкова вартість деяких активів, відбитих у балансі, може бути значно нижчою за їх балансову вартість або взагалі дорівнювати нулю. З огляду на функції власного капіталу, його роль к джерела фінансових ресурсів на підприємстві, аудит власного капіталу є головним у процесі аудиту фінансової сфери. Під час аналізу ува­га зосереджується на таких питаннях: · склад і структура джерел власник фінансових ресурсів; · структура сукупного капіталу підприємства; · правильність формування статутного фонду та порядок оці­нювання вкладів; · можливості збільшення статутного фонду та необхідність санації балансу; · можливості реструктуризації статутного фонду; · структура та джерела формування додаткового капіталу; · наявність резервних (страхових) фондів; · наявність нерозподіленого прибутку (непокритих збитків). Проблематика аналізу власного капіталу полягає в тому, що нині діюча в Україні структура балансу базується на принципах, які були сформовані до переходу на ринкові методи господарювання. Через це вона не враховує застосовуваних у міжнародній практиці підходів до визначення капіталу підприємства та його складових — власного капіталу та позичкового капіталу. Показники структури капіталу, розраховані на основі окремих статей балансу, дають викривлену інформа­цію про реальний фінансовий стан підприємства. Так, на більшості вітчизняних підприємств показники фінансової не­залежності, фінансового лівериджу та інші є значно кращими від аналогічних показників провідних зарубіжних підприємств [19]. Згідно з новою системою бухгалтерського обліку структура та склад власного капіталу відобразяться в ПБО 2 «Баланс» та в ПБО 5 «Звіт про власний капітал» [8], де міститься важлива для фінансового аналізу інформація про зміни (збільшення, зменшення) статутного, додаткового та резервного капіталу, а також про не­розподілений прибуток. Оптимізація структури капіталу — одне з найважливіших і найскладніших завдань фінансового менеджменту. Не існує єдиних підходів до визначення оптимального співвідношення між власним і позичковим капіталом. Вони залежать від особливос­тей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємст­ва, галузі, до якої воно належить, обсягів дальності та інших фа­кторів. 2.2. Облік та звітність діяльності Підрозділу Підрозділ здійснює поточний, оперативний статистичний, бухгалтерський та податковий облік результатів своєї діяльності. Бухгалтерський облік у Підрозділі здійснюється безперервно згідно з Законодавством України. Підрозділ має самостійний (відособлений) баланс. Підрозділ нараховує податки та інші обов’язкові платежі в бюджет усіх рівнів, веде книгу обліку продаж та придбання товарів (робіт, послуг), здійснює податковий облік валових доходів та валових витрат згідно з Законодавством. Декларацію про податок на прибуток і розрахунок комунального податку надає Державного підприємства “Донецьквугілля”. Податки та інші обов’язкові платежі до бюджетів сплачуються Підрозділом, крім податку на прибуток і комунального податку, відповідно до чинного законодавства. Підрозділ надає оперативну, статистичну, бухгалтерську, податкову звітності у встановленому законодавством порядку. Керівник Підрозділу і головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за організацію, якість і достовірність бухгалтерського та податкового обліків, звітності, забезпечення фіксування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах. Керівник Підрозділу несе персональну відповідальність за збереження документів грошового, кредитного та майнового характеру. Перевірка господарсько-фінансової діяльності Підрозділу проводиться контрольно-ревізійним відділом Підприємства не рідше одного разу на рік. Підрозділ нараховує, а також здійснює платежі до обов’язкових державних страхових фондів: Пенсійний фонд; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Звіти з нарахування таких платежів Підрозділ щомісячно надає до вищезазначених фондів. Сплату інших податків та обов’язкових платежів Підрозділ здійснює відповідно до законодавства. Основним джерелом інформації при аналізі фінансової сфери є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зо­крема: - баланс підприємства — форма № 1 (додаток 4); - звіт про фінансові результати — форма №2 (додаток 5); - звіт про фінансово-майновий стан — форма № 3; - примітки до фінансової звітності – форма №5 (додаток 6); - звіт про собівартість готової вугільної продукції – форма №10 (додаток 3); - розшифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості . При проведенні фінансового аналізу, слід враховувати, що в рамках переходу вітчизняних підприємств на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності на­казом Міністерства фінансів України затверджено низку поло­жень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО), зокрема: - ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; - ПБО 2 «Баланс»; - ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»; - ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»; - ПБО 5 «Звіт про власний капітал». Порядок складання фінансової звітності, що містить ін­формацію про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності, викладається в ПСБО 2—5 [8]. Впровадження стан­дартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише уні­фікувати звітність вітчизняних та зарубіжних підприємств, а й полегшує проведення фінансового аналізу. Оскільки розра­хунок певних показників фінансового стану базується на окре­мих статтях тієї чи іншої форми бухгалтерської звітності, стандартизація форм звітності є необхідною передумовою стандартизації фінансового аналізу. Такий аналіз потрібний для оцінювання кредитоспроможності чи санаційної спромо­жності вітчизняних суб'єктів господарювання зарубіжними інвесторами. 2.3. Показники ліквідності Активи підприємства та їх структура вивчаються к з погляду їх участі у виробництві, так і щодо оцінки їх ліквідності. Ліквідність означає здатність окремих елементів активів трансформуватися в грошові кошти. Платоспроможністю (ліквідністю) підприємства називається його спроможність здійснювати платежі наявними засо­бами або такими, що безперервно поповнюються за рахунок йо­го діяльності. Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко й тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому, опера­тивному плануванні та координуванні виплат за борговими зобов’язаними з огляду на грошові надходження на рахунок під­приємства. Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків вишити оплати праці тощо. В аналітичній роботі використовують наступні показники оцінки ліквідності підприємства (таблиця 2.2.). Таблиця 2.2. Методика розрахунку показників для оцінки ліквідності підприємства
Найменування показникаФормула розрахункуОцінка показника
за нормативним значеннямза динамікою
1 . Загальний коефіцієнт покриттяФ. 1 (сума ряд. 260-270) : (ряд. 620)>1збільшення
2. Коефіцієнт швидкої ліквідностіФ. 1 (сума ряд. 150-250) : (ряд. 620)>0,5збільшення
3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідностіФ. 1 (сума ряд. 130-150 + 230, 240) : (ряд. 620)>0,5збільшення
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідностіФ. 1 (сума ряд. 220-240) : (ряд. 620)>0,2збільшення
5 Частка оборотних активів в загальній сумі активівФ. 1 (ряд. 260) : (ряд. 280)за планомза планом
6. Частка виробничих запасів в оборотних активахФ. 1 (сума ряд. 100-120) : (ряд. 260)>0,5збільшення
Ліквідність суб'єкта господарювання показує його можливість погаша­ти свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно виз­начати з врахування здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. В залежності від ступеню ліквідності, активи підприємства класифікуються за на ступними групами (табл. 2.3). Таблиця 2.3. Класифікація активів підприємства за ліквідністю
Активи

Характеристика майна

Видиумовне позначеннясума рядків балансу

Високоліквідні

А1

ф1.Сума стр. 220-240Грошові кошти і короткостроко­ві фінансові вкладення
Швидколіквідні

А2

ф1.Сума стр. 130-210Готова продукція, товари, дебі­торська заборгованість, ка буде погашена згідно умов договорів
Повільноліквідні

а3

ф1.Сума стр. 100-120, 250, 270Сировина і матеріали, МШП, незавершене виробництво, дебі­торська заборгованість, строк сплати якої минув
Важколіквідні

А4

ф1.

Стр. 80

Основні засоби, обладнання та незавершені капітальні інвестиції, довгострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи
Високоліквідними і найбільш мобільними активами підприємства є грошові кошти у касі та рахунках у банку, тому що вони у будь-кий час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості, тому що по таких коштах немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за сту­пенем ліквідності слід вважати товари, готову продукцію і виробничі запаси, які можна продати або використати на бартер в погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, к правило, не передбачають ліквідовува­ти, а за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності. Надходження, придбання, створення активів підприємства відбувається за рахунок власних і позичених коштів, співвідношення між якими характе­ризує фінансове становище господарюючого суб'єкта. Насамперед досліджують всі джерела утворення майна підпри­ємства (зобов’язань) за терміновістю оплати (табл. 2.4). Таблиця 2.4. Класифікація зобов’язань підприємства за терміновістю їх сплати
Зобов'язанняХарактеристика зобов’язань
видиумовне позначеннясума рядків балансу
Найбільш термінові

З1

ф1. Стр. 530Поточні зобов’язань за розрахунками
Короткострокові

З2

ф1. Стр. 640-380- 480-530Позикові кошти короткострокового характеру
ДовгостроковіЗ3ф1. Стр. 480Позикові кошти довгострокового характеру
Постійні

З4

ф1. Стр. 380Зобов'язання перед власниками по формуванню власного капіталу
Найбільш термінові — це поточні зобов'язання підприємства перед постачальниками, державою і працівниками, оплата яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій. Короткострокові зобов’язання визначаються терміном погашення позикових коштів, одержаних за період менше 1 року. Довгострокові зобов’язання визначаються терміном погашення позикових коштів за період більше 1 року. Постійні зобов’язань, це зобов'язання перед власниками суб'єкта господарювання в частині формування власного капіталу, які виникають за власним бажанням окремих власників або при ліквідації підприємства. Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активі і пасивові. Баланс вважається абсолютно ліквідним , якщо дотримуються наступні нерівності: А1 > З1, А2 > З2, А3 > З3, А4 < З4 (2.1) Якщо виконують перші три нерівності в цій системі, то це волоче і виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активі і пасивові. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і притягнуті джерела фінансування. У випадку якщо одне або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні . Зіставлення підсумків першої групи по активі і пасивові, тобто А1 і З1, відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активі і пасивові (А2 і З2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активі і пасивові для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Таблиця 2.5. Показники активів за ліквідністю
Показник1996199719981999200020012002

А1

0011954448366

А2

18356311531164559943239825

А3

2515218721492582740650675877

А4

95903931589169590822101285110301102248
Таблиця 2.6. Показники пасивів за ліквідністю
Показник1996199719981999200020012002

З1

24425138934015370310894346741397

З2

13424173831683013741246042310530681

З3

004000674923721915246

З4

84387734556520659208512795165245992
Результати розрахунків можна звести в єдину таблицю (таблиця 2.7) Таблиця 2.7. Зведений аналіз активів та пасивів за ліквідністю
1996199719981999200020012002
А1 та З1А1<З1А1<З1А1<З1А1<З1А1<З1А1<З1А1<З1
А2 та З2А2<З2А2<З2А2<З2А2<З2А2<З2А2<З2А2<З2
А3 та З3А3>З3А3>З3А2<З3А3>З3А3>З3А3>З3А3>З3
А4 та З4А4>З4А4>З4А4>З4А4>З4А4>З4А4>З4А4>З4
Загальне значення нерівності можна представити у вигляді наступного рівняння: А1 < З1, А2 < З2, А3 > З3, А4 > З4 (2.2) Таким чином, виходячи з рівняння 2.2 можна зробити висновок, про те, що фінансова ліквідність даного підприємства вкрай мала і вимагає втручання в її структуру з наступними змінами в ній. На підприємстві спостерігається не оптимальне співвідношення поточних надходжень і платежів (А1 < З1), а нерівність (А2 > З2) показує відсутність тенденції до збільшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним буде аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше. Узагальнимо визначені коефіцієнти за даними фінансової звітності підприємства в таблиці 2.8. Таблиця 2.8. Показники ліквідності підприємства
ПроказникиПеріоди (роки)
1996199719981999200020012002
1 . Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності)0,280,130,140,150,140,150,28
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності0,220,060,080,100,080,110,22
3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності0,0050,0020,0010,0020,0010,0070,005
4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності0,00000,00000,00040,00650,00970,06820,0000
5. Частка оборотних активів в загальній сумі активів0,040,030,040,040,070,080,04
6. Частка виробничих запасів в оборотних активах0,190,480,390,280,420,250,19
Проаналізувавши данні таблиці 2.8 та зрівнявши їх з нормативними значеннями коефіцієнті (таблиця 2.2) можна зробити висновок, що жоден з коефіцієнтів не відповідає нормам. Більш того всі значення коефіцієнті в менше нормативних значень у рази, десятки раз, а іноді і сотні раз! Тому аналіз коефіцієнтів більш ефективно проводити в динаміці. Оскільки в 1996 році значення коефіцієнтів були далекі від нормативних, а динаміку більшості з коефіцієнтів не була націлена на зростання значень, тому взагалі динаміку коефіцієнтів можна вважати к негативну. Виділяють поточну дебіторську заборгованість (яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашеною протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу) та довгострокову дебіторську заборгованість (яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашеною пізніше ніж через дванадцять місяців від дати складання балансу). 2.4. Пасиви підприємства та “мирова угода” У ході аналізу позичкового капіталу та кредиторської забор­гованості вирішуються такі завдання: – визначаються склад і структура позичкових засобів – розшифровується поточна кредиторська заборгованість; – визначається розмір простроченої заборгованості й оціню­ються можливості пролонгації та реструктуризації заборгова­ності; – вивчаються можливості емісії облігацій та залучення додат­кових позик. Пасиви балансу доцільно розбити (залежно від терміну їх сплати) на чотири групи: Найбільш термінові зобов’язання (ПІ) — до них слід відне­сти кредити та позики, не по гашені в строк, а також розрахунки за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк; Короткострокові пасиви (П2) — уся короткострокова за­боргованість за відрахуванням найбільш термінових зобов’язань; Довгострокові пасиви (ПЗ) — довгострокові кредити та по­зики; Постійні пасиви (П4) —— власний капітал. Другим етапом аналізу кредиторської заборгованості є аналіз найбільших кредиторів підприємства. Як правило, ці підприємства мають найбільший вплив на процес санації і боржник багато у чому залежить від їх рішень. При аналізі кредиторської заборгованості на підприємстві, що нами розгадається можна виділити декілька крупних кредиторів. Це наступні підприємства: ЗАО “АРС” – 41,27%; ВАТ “ПЕС-Енергоуголь” – 16,45%; ДХК “Донвугілля” – 9,20 % ГНІ г. Донецька – 7,88% ТОВ “ПРОМимпортторг” – 7,64%; Загалом на п’ять кредиторів припадає 71,62 % всієї заборгованості підприємства. Незважаючи на величезні суми боргу, кий майже нічим не забезпечений, керівництву підприємства все ж таки вдалося підписати “мирову угоду” зі значним подовженням термінів оплати та часткової реструктуризації боргу (додаток 7). Цим досягненням керівництво підприємства отримало на деякий час свободу дій в фінансовій та промисловій політиці підприємства. На перший погляд зів’ється враження, що “мирова угода” потрібна тільки для користі підприємства, але це оманне враження. Кредитори підприємства, а особливо великі кредитори, мають наступні позитивні для себе фактори підписання “мирової угоди”: Підприємство боржник зобов’язується в письмовій формі виплатити свій борг; Кредитор, коли підписує “мирову угоду”, знає реальний перебіг подій на підприємстві та фінансове становище боржника; В тексті “мирової угоди можливо добитися умов сприяння нагляду за підприємством з боку кредитора”. При банкрутстві боржника та його ліквідації кредитор може недоотримати, а іноді і зовсім нічого не отримати від боржника. Враховуючі специфіку галузі, структуру активів боржника, а також реальну можливість виходу підприємства на прибутковий режим праці рішення кредиторів, щодо укладання “мирової угоди” цілком зрозуміло. 3. Особливості управління конкурентноздатністю Підрозділу 3.1. Аналіз собівартості продукції Оцінка рівня існуючої технології виробництва проводиться в таких аспектах: а) наявність сучасних передових технологій; б) використання «ноу-хау» та власних інноваційних розробок; в) застосування автоматизованих систем управління. Шахта в даний час провітрюється двома вентиляторними установками головного провітрювання ОЦ-5 (скіповий ствол - продуктивність 10522 мз/хв., депресія -100 мм водного стовпа), ВЦД 47-У (східний ствол - продуктивність 11739 м3/хв. депресія 530 мм водного стовпа). На шахті виробляється дегазація розроблювальних шарів. У роботі знаходиться 1 вакуум насосна установка ЖВН-50, у резерві ще три установки ЖВН-50, одна установка ЖВН-50 у ремонті. Загальна довжина дегазаційних трубопроводів -13,98 км. Шахта забезпечується стисненим повітрям поршневим компресором 5М-100/8. Довжина пневмомережі шахти - 20 км. Відкачка води на поверхню виробляється чотирма центральними водовідливами, розташованими на обрію 1200,1070,758,229 м, насосними агрегатами ЦНС-300/240 і ЦНС-300/600. ЦНС-300/360. ЦНС-300/480. У процесі аудиту звертається також увага на циклічність тех­нологічних процесів, їх безперервність, повторне використання продуктів переробки (відходів), наявність науково-обґрунтованих норм виготовлення продукції, серійність виробництва. При аналізі витрат на виробництво вивчається ефективність планування собівартості та здійснюється факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтерським документів визначається сума витрат у собівартості продукції, які не пов’язані з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фактична (у нату­ральному та вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, які не стосуються виробництва продукції. На цій ос­нові розроблюються рекомендації щодо їх подальшого використання, зокрема продажу. Аналіз витрат та собівартості продукції доцільніше почати з аналізу виконання плану по собівартості. Для здійснення даної мети побудуємо таблицю і занесемо в неї необхідні для аналізу дані зі звіту про собівартість продукції (таблиця 3.1). Ґрунтуючись на даних приведеній вище таблиці можна з упевненістю зробити наступні висновки : 1. У більшості випадків спостерігається перевиконання плану собівартості продукції; 2. Перевиконання плану по рядку "повна собівартість" знижується рік за роком; 3. Деякі пункти перевиконуються в кілька разів , а іноді й у десятки разів , що свідчить або про нераціональне планування, або про зміни в структурі. Таблиця 3.1. Аналіз виконання плану з собівартості вугілля

Елемент витрат

199719981999200020012002
П Ф% П Ф % П Ф % П Ф % П Ф % П Ф %
Матеріальні витрати18,7442,12224,7626,6044,86168,628,9746,90161,8931,1356,30180,8538,7950,50130,230,5235,90117,6
Оплата праці32,3921,9967,8926,2820,8679,3828,8520,3470,5028,1523,8984,8726,9725,1493,2131,7324,8978,44
Соціальні заходи12,058,2168,139,857,7878,9810,817,5770,0310,568,6381,7212,8211,3688,6115,9211,6673,24
Амортизація1,729,01523,845,426,42118,45,406,96128,895,127,15139,6514,3516,51115,111,8818,46155,39
Інші витрати0,8220,1624595,1618,32355,15,3116,66313,751,352,82208,92,092,36112,921,872,12113,37
Виробнича собівартість65,72101,49154,4373,3198,24134,0179,3498,43124,0676,3198,79129,2295,02105,80111,3491,9293,03101,21
Позавиробничі витрати0,611,90311,481,091,23112,841,202,29190,838,7318,09207,228,929,00100,95,956,35106,72
Повна собівартість66,33103,39155,8774,4099,47133,7080,5499,72123,8185,04116,88137,44103,94114,87110,5297,8799,38101,54
Аналіз собівартості по елементах витрат ми проведемо для 1997 - 2002 року і порівняємо їхній між собою Побудуємо аналітичну таблицю, у яку занесемо необхідні дані і розраховані показники (таблиця 2.5). Таблиця 2.5 Аналіз собівартості за елементами витрат

Елемент

витрат

19972002
ФактичноПитома вагаФактичноПитома вага

Матеріальні витрати

42,1240,74%35,936,12%
Оплата праці21,9921,27%24,8925,05%
Соціальні заходи8,217,94%11,6611,73%
Амортизація9,018,71%18,4618,58%
Інші витрати20,1619,50%2,122,13%

Виробнича собівартість

101,4998,16%93,0398,16%

Позавиробничі витрати

1,91,84%6,356,39%
З огляду на значення таблиці 2.5 можна зробити наступні висновки : 1. Структура собівартості в 1997 і 2002 роках різна; 2. До 2002 року відбулася зміна витрат на матеріали (вони зменшилися); 3. Збільшилося фінансування таких статей як оплата праці, соціальні заходи, амортизації, позавиробничі витрати. Вище перераховані аналітичні висновки свідчать про поліпшення оплати праці на підприємстві, закупівлю нового високотехнологічного устаткування. 3.2. Заходи щодо зниження собівартості У короткостроковому періоді санаційні резерви, пов’язані зі зниженням собівартості продукції, набагато легше виявити та мобілізувати, ніж, скажімо, резерви збільшення виручки від реалізації продукції. Заходи щодо зниження вихідних грошових потоків за даним напрямком: безпосередньо впливають на рівень ліквідності та платоспроможності підприємства. Зниження рівня витрат істотно залежить від рішучості керівництва та персоналу проводити радикальні зміни на підприємстві, спрямовані на ощадливе використання всіх наявних ресурсів. Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її собівартість. Щоб систематизувати роботу, спрямовану на пошук резервів зменшення витрат виробництва, останні доцільно згрупувати за головними ознаками Прямі витрати — це такі, що пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, куповані вироби, напівфабрикати тощо) і можуть бути безпосе­редньо включені до їх собівартості. До непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продук­ції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногоспо­дарські витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (складаються з витрат, що охоплюють кілька елементів), які різняться між собою за функціональною роллю у виробни­чому процесі. До умовно-змінних належать витрати, розмір яких зростає зі збільшенням обсягу випус­ку продукції і спадає з його зменшенням. Це витрати на сировину та матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у вироб­ництві продукції, та деякі інші. Умовно-постійні — це витрати, розмір яких істотно не залежить від збільшення чи зменшення випуску продукції. Це витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробни­чою дальністю виробничих підрозділів, а також на забезпечення господарських потреб виробництва [18]. Плани ощадливого використання ресурсів можуть розробля­тися за окремими видами продукції, окремими видами витрат, а також за місцем їх виникнення. Резерви економії виробничих витрат виявляються під час планування останніх та аналізу відхилень фактичних результатів від запланованих. У практиці господарювання вітчизняних підпри­ємств плануванню витрат виробництва та аналізу відхилень від такого плану приділяється недостатня увага, хоча у промислове розвинених країнах планування витрат і факторний аналіз відхи­лень фактичних показників від планових розгадаються як осно­вний інструмент зниження витрат. Розрізняють основні групи чинників, що впливають на собівартість продукції. Це – зміна: 1) обсягів виробництва; 3) технічного рівня виробництва; Розглянемо тепер, як саме впливають основні чинники на за­гальний рівень собівартості. При визначенні впливу фактора зміни обсягів виробництва слід враховувати, що зі зміною обсягів виробництва змінюються постійні витрати на одиницю продукції. Частина витрат може змінюватися протягом року, але не пропорційно до змін обсягів виробництва. Такі ви­трати належать до умовно-змінних. Даний підрозділ постійно веде роботу по зниженню собівартості видобутку вугілля. Необхідно виділити напрямки, в яких йдуть проектно-теоретичні та практичні дії працівників Підрозділу: 1. Забезпечення безперебійної праці обладнання; 2. Створення сприятливих умов праці; 3. Зниження аварійності; 4. Технічна переобладнання процесів; 5. Підвищення продуктивності праці; 6. Зростання видобутку вугілля. Для забезпечення виконання останнього пункту на Підрозділі планується введення 3 робочої лави з назвою „2 східна лава ЦПУ”. Графік виконання робіт по переобладнанню 2 східної лави ЦПУ розрахований до грудня 2004 року (додаток 8). Висновки Благополучний фінансовий стан підприємства - це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання. Для цього необхідно вивчати численні показники, які характеризують всі сторони діяльності підприємства (виробництво , його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища. Застосування багатобічного комплексного аналізу фінансового стану підприємства створює реальні передумови для керування окремими показниками, і відповідно і для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату. Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позицій і короткострокової , і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінки можуть бути різні. Стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його засобів і джерел їхнього формування, аналіз фінансового стану проводиться з метою установити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивають : забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів товарно- матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальне забезпечення банківських кредитів, платоспроможність. Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність виробництва , фондовіддача, а також виконання плану по пер-минулому. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє гарна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва , оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. У той же час фінансові утруднення підприємства, відсутність засобів для своєчасних розрахунків можуть уплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового стану підприємства й аналіз виробничого боку його діяльності повинні взаємно доповнювати один одного. Задачами санації і санаційного аудиту насамперед є оцінка фінансового аналізу, перевірка витрати засобів по цільовому призначенню , виявлення причин фінансових утруднень , можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища. Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної й інвестиційної політики та інше, намагаючись домогтися такого положення , щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б необхідні грошові поповнення. Прийняття рішень у таких областях , як, наприклад, придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що пускається , відноситься до довгострокового планування. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації є досить невисока. Довгострокові плани являють собою свого роду рамкову конструкцію, складеними елементами якої є короткострокові плани. План санації це і є довгостроковий план діяльності підприємства направлений на вихід підприємства з кризи. Кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб бути впевненими, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов’язання і покрити зафіксовані платежі доходами . Перелік літератури 1. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” N 2343-XII від 14 травня 1992 року. 2. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій” від 27 червня 1997 р. N 81. 3. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій” від 23.02.98 N22. 4. Наказ Міністерства вугільної промисловості України від 2 квітня 1997 року № 126 5. Наказ Міністерства економіки України „Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” від 17 січня 2001 р. N 10. 6. Наказ Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України „Про затвердження Положень про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації” від 26.01.2001 N49/121. 7. Положення Міністерства фінансів України. Фонд держмайна України. „Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”. - N 49/121 від 26.01.2001. 8. Положення Міністерства фінансів України „Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку” від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 №391/3684. 9. Постановою Кабінету Міністрів України „Про порядок проведення санації державних підприємств” від 08.02.94. 10. Антикризисное управление: Учебное пособие / В.Г. Крыжановский, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др.; под ред. Э.С. Минаева и В.П. Панагущина. – М.: Издательство ПРИОР, 1998. – 432 с. 11. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента; Уч, пособие. — М.: Финансы и статистика, 1998. 12. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.:Ника-центр, -1999. 13. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996. 14. Економічний аналіз господарської діяльності./Іващенко В.І., Болюх М.А., - К., -1999р. 15. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – Москва "Финансы и статистика", 1996. 16. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К., 1995. 17. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. – Дн-к. – 2001. 18. Типове положення з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України 26.04.1996 р.3 № -473. 19. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. 20. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц./ А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Бурк, Н.Ю. Калач та ін. – К.: КНЕУ, 2001.