Каталог :: Финансы

Контрольная: Рынок ценных бумаг в Украине

ІІІ ВАРІАНТ
1.Правовий механізм регулювання та контролю на ринку цінних паперів
     Практичні завдання:
1.Проаналізувати правовий статус і склад повноважень суб’єктів фондового
ринку: емітентів цінних паперів, інвесторів, посередників, реєстраторів на
фондовому ринку. Виконання завдання оформіть у вигляді таблиці з відповідними
поясненнями.
     2.Вирішить задачу:
     Громадяни України Петренко, Мироненко, Оргулюк та інші, загалом 20 осіб,
вирішили створити фондову біржу. Прицьому жоден з них не займався торгівлею
цінними паперами. Зазначені особи мали намір сформувати статутний фонд біржі у
розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чи можуть зазначені особи створити фондову біржу? Які вимоги встановлені
законодавством України щодо осіб, які можуть бути засновниками фондової
біржі? Чи є якісь вимоги до розміру і порядку формування статутного фонду
фондової біржі?
1.Правовий механізм регулювання та контролю на ринку цінних паперів
Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої
інфраструктури вимагають одночасного ста­новлення та вдосконалення системи
регулювання та контро­лю за процесами, що відбуваються на ньому. Це
обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового ринку,
наявність великої кількості професійних та непрофе­сійних учасників,
величезні обсяги різноманітних угод, що укладаються, конфіденційний характер
значної частини інформації щодо цінних паперів та цілий ряд інших факторів
створюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого
кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як наслідок призводить до
падіння його ефективності.
Ринок цінних паперів повинен приваблювати інвесторів своїми законністю,
чесністю та порядком. Цього можна до­сягти лише шляхом державного регулювання
індустрії цінних паперів у тісній взаємодії з її представниками.
Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать державі,
адже цей ринок є настільки масш­табним та ризиковим для фінансової безпеки
країни, пред'являє настільки високі вимоги до інфраструктури та ре­сурсів на
його будівництво, що тільки зусилля держави "згори" можуть надати йому
цивілізованої та безпечної фор­ми. По суті, має бути масштабна програма
створення ринку цінних паперів у країні, адекватна державним програмам
приватизації та структурних змін у галузях господарства.
Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійснюються державою
шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлюється
специфікою способів регулювання, пов'язаних з контролем за розкриттям обшир-
них масивів інформації; видачею великої кількості ліцензій та спеціальних
дозволів; організацією реєстрації випусків цін­них паперів і професійних
учасників фондового ринку; необхідністю постійної адаптації законодавства та
підзаконних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і
змінюється; необхідністю для широких верств інвесторів створення органу, який
здатен захистити їх інтереси, а також цілим рядом інших обставин.
Світовий досвід не дає однозначної моделі організації системи регулювання і
контролю на ринку цінних паперів. Різноманітність підходів у цій сфері
визначається, головним чином, ступенем розвитку ринку цінних паперів;
особливос­тями законодавства, яке в різних країнах відрізняється за рівнем
жорсткості; соціальною та правовою культурою суспільства; рівнем організації
професійних об'єднань учас­ників фондового ринку, здатних взяти на себе
значну частину роботи з регулювання діяльності на ньому, тощо.
Відповідно до вказаних факторів розрізняються і форми, прийоми та методи
діяльності з регулювання і контролю за виконаннням законодавства та правил
цивілізованої пове­дінки на фондовому ринку, а також відповідальності за їх
порушення.
Можна виділити дві основні моделі регулювання державою ринку цінних паперів.
Перша модель — регулювання фондового ринку зосеред­жується переважно в
державних органах, і лише невелика частина повноважень щодо нагляду,
контролю, встановлення обов'язкових правил поведінки передається державою
само­врядним організаціям професійних учасників ринку. Такий підхід,
наприклад, застосовується у Франції.
Друга модель — максимально можливий обсяг повнова­жень передається
самоврядним організаціям, значне місце в контролі займають не жорсткі
нормативні приписи, а перего­ворний процес, індивідуальні узгодження з
професійними учасниками ринку, і при цьому держава зберігає за собою основні
контрольні функції, можливості в будь-який момент втрутитись у процес
саморегулювання. Яскравий приклад такої моделі — ринок цінних паперів
Великобританії.
У реальній практиці розвинутих зарубіжних країн ступінь централізації та
жорсткість державного регулювання рин­ку цінних паперів коливається між цими
двома крайніми моделями.
З числа більш ніж 30 країн з розвинутими ринками цінних паперів понад 50
відсотків мають самостійні відомства (комі­сії з цінних паперів — модель
США), приблизно у 15 від­сотках країн за фондовий ринок відповідає
Міністерство фінансів. У деяких країнах з банківською моделлю ринку цінних
паперів (наприклад, Німеччина, Австрія, Бельгія) основну відповідальність за
останній несе Центральний банк та орган банківського нагляду (він
відокремлений від Цент­рального банку). Унікальною в цьому відношенні є
Швейца­рія, де немає єдиного державного органу, що централізував би
регулювання фондового ринку (ці функції розподілені по регіонах).
Таким чином, проведений аналіз дає підстави зробити такі висновки:
по-перше, структура державних органів, що регулюють фондовий ринок, залежить
від моделі ринку, прийнятої в тій чи іншій країні (банківський,
небанківський), ступеня центра­лізації управління в країні та автономії
регіонів (у країнах з федеративним устроєм частина повноважень держави на
ринку цінних паперів передана територіям, наприклад, у США — штатам, у
Німеччині — землям);
по-друге, загальною тенденцією є створення самостійних відомств — комісій з
цінних паперів.
Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має
винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють
його регулю­вання. Ця складність пояснюється такими причинами:
а) змішана (банківська і небанківська) модель ринку цін­них паперів і як
наслідок — Національний банк і небанківські державні органи в ролі регулюючих
інстанцій;
б) масштабна приватизація, за якої значна частина дер­жавних підприємств
перетворюється в акціонерні товариства, створюються інвестиційні фонди,
здійснюється у великих масштабах первинне розміщення акцій приватизованих
під­приємств, що, у свою чергу, викликає активне втручання в регулювання
ринку цінних паперів Фонду державного майна України.
На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондового ринку,
відповідно до чинного законодавства, розподілені між різними міністерствами
та відомствами.
Контрольні й регулятивні функції здійснює, зокрема, Націо­нальний банк
України. На сьогодні НБУ регулює питання щодо емісії нових та обліку
випущених приватизаційних паперів, порядку їх розміщення, порядку розміщення
та обігу державних цінних паперів і деякі інші питання.
Антимонопольний комітет України відповідно до Закону України від 18 лютого
1992 р. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції" та ряду нор­мативних актів здійснює контроль за придбанням
крупних пакетів акцій підприємств, що займають монопольне ста­новище на
ринку, а також пакетів акцій інших підприємств, сумарна вартість придбання
яких перевищує 100 тис. доларів США (контроль за економічною концентрацією).
Крім того, Антимонопольний комітет України контролює питання до­тримання
антимонопольного законодавства у процесі здій­снення спільного інвестування
інвестиційними фондами та інвестиційними компаніями, а також іншими
учасниками ринку.
Певні регулятивні функції здійснюють також Міністерство юстиції, Міністерство
економіки, Державна податкова адміністрація та Державний митний комітет.
Розосередження регулятивних функцій між такою кіль­кістю міністерств і
відомств призводить до неузгодженості між законодавчими, й особливо між
відомчими, норматив­ними актами, а неврегульованість багатьох питань щодо
регу­лювання фондового ринку створює умови для зловживань, внаслідок чого
можливі значні суспільні потрясіння, викли­кані масовим невдоволенням
населення, та дискредитація ринкових реформ.
Можна стверджувати, що наслідком саме такого розподілу регулятивних функцій
стала, наприклад, ситуація, коли діяль­ність довірчих товариств, що залучали
кошти громадян, та структур, які пропонували громадянам послуги щодо
додаткового пенсійного забезпечення і "селенгу" (небанківських фінансових
установ), не контролювалась жодним із держав­них органів. Зокрема, Фонд
державного майна України фор­мально несе відповідальність за діяльність
довірчих товариств та інших фінансових посередників, які акумулюють кошти
вкладників для інвестування в цінні папери підприємств, що приватизуються.
Однак ця відповідальність поширюється лише на аспект їх діяльності,
пов'язаний з приватизаційними паперами, отже не розповсюджується на усі інші
види операцій з грошовими коштами та майном. Внаслідок цього діяльність
переважної більшості довірчих товариств, недер­жавних пенсійних фондів,
різноманітних будинків "селенгу" на ринку цінних паперів певний час не
регулювалась жодним державним органом виконавчої влади. Національний банк
України не взяв на себе функцій контролю за діяльністю небанківських
фінансових установ, а Комітет у справах на­гляду за страховою діяльністю
здійснює функції нагляду лише за діяльністю страхових компаній.
З метою комплексного правового врегулюваня відносин, що виникають на ринку
цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави,
запобігання зловжи­ванням та порушенням у цій сфері Указом Президента України
від 12 червня 1995 р. № 446/95 створено Державну комісію з цінних паперів та
фондового ринку.
Згідно з цим Указом комісію було створено як централь­ний орган державної
виконавчої влади, який забезпечує реалі­зацію єдиної державної політики щодо
цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координацію
діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади
у цій сфері.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку ініціювала прийняття
Указу Президента України від 18 лис­топада 1995 р. № 1080/95 "Про внесення
зміни до Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", згідно з
яким державний контроль за діяльністю інвестиційних фондів і взаємних фондів
інвестиційних компаній забезпечу­ють Міністерство фінансів України, а в межах
повноважень, визначених законодавством України, — Державна комісія з цінних
паперів та фондового ринку.
Крім того, відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ця
комісія здійснює контроль за випуском та збігом цінних паперів, призначає
державних представників на фондовій біржі, а також веде реєстрацію емісій
всіх видів цінних паперів та видає дозволи на діяльність по їх випуску й
обігу, а також від імені держави випускає державні цінні папери.
Додаткові повноваження щодо контролю за дотриманням законодавства ка ринку
цінних паперів, запобігання та припинення його порушень, накладення санкція
були надані комісії Законом України від 30 жовтня 1996 р. ''Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні".
Основнкаіи завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку
згідно з цим законом є:
формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку
та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння
адаптації націо­нального ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
координація діяльності державних органів з питань функ­ціонування в Україні
ринку цінних паперів та їх похідних;
здійснення державного регулювання та контролю за випус­ком і обігом цінних
паперів та їх похідних на території України, дотримання законодавства у цій
сфері;
захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і
припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування
санкцій за порушення законо­давства у межах своїх повноважень;
сприяння розвитку ринку цінних паперів;
узагальнення   практики   застосування   законодавства України з питань
випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його
вдосконалення.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених
на неї завдань:
встановлює вимоги до випуску (емісії) й обігу цінних папе­рів та їх похідних,
інформації про випуск цінних паперів, у тому числі — іноземних емітентів, які
здійснюють випуск цінних паперів на території України, та порядок реєстрації
випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;
встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск
цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу, в тому числі
іноземних емітентів, які здійснюють випуск цінних паперів на території
України, та порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про
випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу;
видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами
території України;
здійснює реєстрацію випусків цінних паперів та інформації про випуск цінних
паперів, у тому числі цінних паперів іно­земних емітентів;
встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів інозем­них емітентів та обігу
їх на території України;
реєструє правила організаційно оформлених ринків цінних паперів;
встановлює вимоги та умови відкритого продажу (розмі­щення) цінних паперів на
території України;
встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та
обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову
діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні
до­зволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємниць­кої діяльності
на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі
порушення вимог законодавства щодо цінних паперів;
визначає за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо діяльності
банків на ринку цінних паперів — також з Національним банком України,
особливості ведення обліку операцій з цінними паперами та складання звітності
з них та їх похідних;
встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фон­дових бірж і
торговельно-інформаційних систем, призначає державних представників на
фондових біржах, у депозитаріях та торговєльно-інформаційних системах;
встановлює порядок і реєструє саморегулівні організації, що створюються
особами, які здійснюють підприємницьку діяльність на ринку цінних паперів
(далі — саморегулівні організації);
встановлює вимоги та стандарти обов'язкового розкриття інформації емітентами
та особами, які здійснюють підприєм­ницьку діяльність на ринку цінних
паперів, забезпечує ство­рення інформаційної бази даних про ринок цінних
паперів відповідно до чинного законодавства;
бере участь у підготовці відповідних проектів міжнародних договорів України,
здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями
іноземних держав,
міжнародними організаціями з питань; що віднесені до їх компетенції;
координує роботу щодо підготовки фахівців з питань фон­дового ринку, видає
дозволи та здійснює контроль за на­вчальними закладами з підготовки фахівців,
встановлює кваліфікаційні вимога до осіб, які здійснюють професійну
діяльність з цінними паперами та проводить сертифікацію фахівців;
організовує проведення наукових досліджень з питань функціонування фондового
ринку в Україні;
інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку ринку цінних
паперів;
роз'яснює порядок застосування чинного законодавства щодо цінних паперів.
ДКЦПФР також надано значних повноважень щодо засто­сування санкцій до
учасників ринку цінних паперів за пору­шення чинного законодавства України.
Так, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" Державна комі­сія з цінних паперів та фондового
ринку накладає на юридич­ні особи штрафи:
за випуск в обіг та розміщення цінних паперів, не зареєстрованих відповідно
до чинного законодавства, — у роз­мірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або в розмірі 150 відсотків прибутку (надходжень),
одержа­них в результаті цих дій;
за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального дозволу (ліцензії),
одержання якого передбачено чинним за­конодавством, — у розмірі до 5000
неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян;
за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної
інформації — у розмірі до 1000 неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян;
за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання роз­поряджень, рішень про
усунення порушень щодо цінних папе­рів — у розмірі до 500 неоподатковуваних
міш.мумів доходів громадян.
ДКДПФР може також накладати адміністративні стягнен­ня на посадових соб
учасників ринку цінних паперів,
Частину своїх повноважень щодо регулювання та контро­лю ринку цінних паперів
ДКЦПФР може делегувати саморегулівним організаціям учасників ринку цінних
паперів, створення яких передбачено ст. 17 Закону України "Про дєржавне
регулювання ринку цінних паперів в Україні". Так, вона може передати
саморегулівннм організаціям функції:
розробки та впровадження правил, стандартів і вимог щодо здійснення операцій
на фондовому ринку;
сертифікації фахівців фондового рянку;
надання дозволів (ліцензій) особам, які здыйснюють підприємницьку діяльність
на фондовому ринку;
збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про
підприємницьку діяльність на фондовому ринку.
Можливе делегування саморегулівним організаціям й ін­ших повноважень, якщо це
не суперечить чинному законо­давству.
Порядок створення та діяльності саморегулівних організа­цій в Україні
визначається Положенням про саморегулівну організацію ринку цінних паперів,
затвердженим наказом ДКЦПФР № 329 від 11 грудня 1996 р. та зареєстрованим у
Міністерстві юстиції України 26 грудня 1996 р, за № 749/1774.
Відповідно до Положення саморегулівна організація є без­прибутковою
організацією з правами юридичної особи.
Саморегулівна організація створюється в організаційно-правових формах,
передбачених законодавством, діє на основі Статуту, установчого договору
(якщо це передбачено для обраної організаційно-правової форми) (далі —
установчы документи), а також правил цієї організації.
Статус саморегулівноі організації можуть одержати:
а) громадські організації фізичних осіб — професійних учасників рикку цінних
паперів;
б) об'єднання юридичних осіб — професійних учасників ринку цінних паперів.
Статус саморегулівної організації надається Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку тим органі­заціям чи об'єднанням, кількість
учасників яких становить не менш ніж 25 відсотків від загальної кількості
осіб, що здійснюють конкретний вид професійної діяльності на ринку цінних
паперів на підставі дозволів (ліцензій), виданих ДКЦПФР.
Метою заснування і діяльності саморегулівної організації є:
забезпечення високого професійного рівня діяльності учасників ринку цінних
паперів;
представництво учасників саморегулівної організації та захист їх професійних
інтересів;
професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахів­ців — учасників
саморег/лівної організації, уповноважених здійснювати операції з цінними
паперами;
інформування своїх учасників стосовно законодавства про цінні папери та про
всі зміни, що вносяться до нього;
розробка та контроль за дотриманням норм і правил пове­дінки, регламентів,
правил здійснення операцій з цінними паперами, вимог до професійної
кваліфікації фахівців — учас­ників саморегулівної організації, уповноважених
здійснювати операції з цінними паперами, та інших документів, передба­чених
законодавством;
впровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між учасниками
саморегулівної організації, учасниками само­регулівної організації та їх
клієнтами;
розробка та впровадження заходів щодо захисту клієнтів учасників
саморегулівної організації та інших інвесторів, а також додержання етичних
норм і правил поведінки учас­ників саморегулівноі організації у їх взаєминах
з клієнтами.
Саморегулівна організація на підставі своїх установчих документів і правил та
делегованих Державною комісією згідно із статтею 17 Закону України "Про
державне регулю­вання ринку цінних паперів в Україні" повноважень може мати
право:
перевіряти діяльність своїх учасників у порядку, узгодже­ному Державною
комісією;
контролювати дотримання своїми учасниками законодав­ства, прийнятих
саморегулівною організацією правил і вимог щодо провадження професійної
діяльності та угод (операцій) з цінними паперами;
представляти інтереси своїх учасників у Державній комісії;
збирати, узагальнювати та аналітичне обробляти статис­тичну інформацію про
професійну Діяльність на фондовому ринку;
розробляти та впроваджувати відповідно до законодавства та цього Положення
правила, стандарти та вимоги до здій­снення операцій на фондовому ринку,
провадження профе­сійної діяльності та операцій з цінними паперами своїми
учасниками, удосконалювати механізм обігу цінних паперів, ведення обліку та
звітності стосовно операцій з цінними папе­рами;
відповідно до кваліфікаційних вимог Державної комісії розробляти навчальні
програми та плани, готувати фахівців для провадження професійної діяльності
на ринку цінних паперів, визначати їх кваліфікацію та проводити сертифіка­цію
фахівців фондового ринку;
надавати дозволи (свідоцтва) особам, які здійснюють професійну діяльність на
фондовому ринку.
     Практичні завдання:
     1.Проаналізувати правовий статус і склад повноважень суб’єктів фондового
ринку: емітентів цінних паперів, інвесторів, посередників, реєстраторів на
фондовому ринку. Виконання завдання оформіть у вигляді таблиці з відповідними
поясненнями.
     
Суб’єкт ринку

Правовий статус і склад повноважень

№ Статті нормативно-правового акту

Емітенти ЦП

Емітент:

- від свого імені випускає цінні папери і

- зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Емітентами можуть виступати:

- держава в особі уповноваженого органу,

- юридична особа і

- фізична особа (у випадках, передбачених законодавством) .

Емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з моменту реєстрації цього випуску Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При цьому емітент зобов'язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором.

Емітент зобов'язаний не менше одного разу на рік інформувати

громадськість про своє господарсько-фінансове становище і

результати діяльності

У разі розірвання договору на передоплату емітент зобов'язаний на вимогу вказаної особи відшкодувати покупцю витрати і можливі збитки, пов'язані з передплатою або купівлею цінних паперів.

Емітент у разі невиконання умов передплати на цінні папери зобов'язаний повернути передплатникам на їх вимогу усі одержані від них кошти із сплатою процентів за весь строк їх тримання.

Емітент несе відповідальність по відшкодуванню збитків, завданих недостовірною інформацією про цінні папери.

Емітент від свого імені і за свій рахунок може доручити торговцю цінними паперами виконувати обов'язки по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”; Ст.2

Ст.22

Ст.24

Ст.37

Ст.18

Емітенти ЦП

Емітент має право заключати договір про обслуговування емісії цінних паперів – це договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.

Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних

цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Емітент може здійснювати діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних - якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента не перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом; інакше емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору.

Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього відповідальності щодо виконання зобов'язань, що випливають із угод щодо цінних паперів.

За правопорушення на ринку цінних паперів юридичні особи несуть відповідальність:

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає

на юридичних осіб штрафи:

за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства - у розмірі до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій;

за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального

дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним законодавством, - у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації - у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів – у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Закон України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, ст.1

Ст.4

ст.9

З а к о н

У к р а ї н и

“Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”

ст.11

Інвестори

Інвестор на ринку цінних паперів - фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства;

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної

діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та

іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які

приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених

майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів,

покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника

інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни

та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують

реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі

доручення інвестора.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги

інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі

будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом

організації конкурсів і торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування і

розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення

можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у

порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі

прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Інвестор у випадках і порядку, встановлених законодавством

України, зобов'язаний:

подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснюваних ним інвестицій;

одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будівництво;

одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітектурних вимог.

З а к о н

У к р а ї н и “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”; ст.1

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”;

Ст.5

Закон України “Про інвестиційну діяльність”

Ст.5

Ст.7

Ст.8

Фінансові посередники

На ринку цінних паперів можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:

торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (ділерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством;

депозитарна діяльність - діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами;

розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними;

діяльність з управління цінними паперами - діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

діяльність з управління активами - діяльність, що здійснюється за винагороду компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності;

діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;

діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації.

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані додержувати встановлених відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України обов'язкових нормативів достатності власних коштів та інших показників та вимог, що обмежують ризики по

операціях з цінними паперами.

З а к о н

У к р а ї н и “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”;

ст.4

Фінансові посередники

Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, втому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або

побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.

Відповідно до цієї статті безпосереднім володінням майна визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого товариства, побічним володінням - володіння часткою у статутному

фонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”; ст.26

Ст.28

Реєстратори

Реєстратор - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів

(реєстр власників іменних цінних паперів - складений реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів та номінальних утримувачів)

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору.

Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього відповідальності щодо виконання зобов'язань, що випливають із угод щодо цінних паперів.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.

Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів або його представника, а також номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

“Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”.Ст.1

Ст.9

Реєстратори

Юридичні особи можуть одержати дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність передбачена їх статутом. Органи державної влади не можуть бути засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути засновниками та учасниками реєстратора.

Частка емітента цінних паперів у статутному фонді реєстратора не може перевищувати десяти відсотків.

Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо кількість власників цінних паперів не перевищує кількості, визначеної Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів.

Типова форма договору затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які встановлює сам реєстратор. Максимальний розмір тарифів встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.

Ст.12

2.Вирішить задачу: Громадяни України Петренко, Мироненко, Оргулюк та інші, загалом 20 осіб, вирішили створити фондову біржу. Прицьому жоден з них не займався торгівлею цінними паперами. Зазначені особи мали намір сформувати статутний фонд біржі у розмірі 15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Чи можуть зазначені особи створити фондову біржу? Які вимоги встановлені законодавством України щодо осіб, які можуть бути засновниками фондової біржі? Чи є якісь вимоги до розміру і порядку формування статутного фонду фондової біржі? Згідно Закону України “Про ринок цінних паперів та фондову біржу” (ст.33) - фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі. Для створення фондової біржі Закон висуває наступні вимоги (ст.33.): Фондову біржу може бути створено - не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, - які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах - за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, вищевказані громадяни дотрималися не всіх умов, які необхідні для створення фондової біржі: їх 20 осіб (як потрібно); вносять до статутного фонду суму, більшу за минимально потрібну, але вони не займалися торгівлею цінними паперами – а для створення фондової біржі необхідно, щоб засновники біржі мали дозвіл на торгівлю цінними паперами.