Каталог :: Финансы

Контрольная: Основні напрямки фінансового аналізу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « Фінансовий аналіз » Слухач : ...............................................Осадчий Ю.П., зал. кн. - № 18. Спеціальність, група : .........................ЗФ – 02 ( фінанси ) Керівник : ..........................................................Яценко О.В. Результат, дата: Реєстраційний номер, дата: м. Черкаси 2002 р.

З М І С Т

1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть..............- 3 2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі.........................-10 3. Задача № 1...............................................................-13 4. Задача № 2...............................................................-14 Література .............................................................................................................................................- 15 1. Основні напрямки фінансового аналізу, їх економічна суть. З переходом України до ринкових відносин відбувається ре­формування бухгалтерського обліку, розподіл його на фінансо­вий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути і на науку «економічний аналіз». У сучасних умовах реформування бухгалтерського обліку аналіз фінансово- господарської діяльності поділяється на фінан­совий та управлінський (рис. 1.1). Рис. 1.1. Схема розподілу аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу фі­нансово- господарської діяльності. Під терміном «аналіз фінансово-господарської діяльності» слід розуміти єдиний цикл повної аналітичної роботи на мікрорівні. У наш час, в умовах побудови ринкової економіки та реформу­вання бухгалтерського обліку у фінансовий та управлінський, фі­нансовий аналіз як важливий елемент аналітичної роботи стає од­ним з головних інструментів управління діяльністю підприємств. В основі фінансового аналізу лежить аналіз та управління фі­нансовими ресурсами суб'єктів господарювання. Для того, щоб підприємство мало змогу вижити в умовах жор­сткої конкуренції та бути прибутковим і рентабельним, керівниц­тву необхідно володіти методикою фінансового аналізу, мати пе­вну інформаційну базу для його проведення та відповідних кваліфі­кованих робітників для реалізації цієї методики на практиці. Фінансовий аналіз є одною із найважливіших функцій управ­ління. Він дає змогу визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання в ринковій економіці. Суб'єкт господарювання здійснює свою виробничо-торговель­ну діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Ринкові регулятори разом із конкуренцією створюють єдиний механізм господарювання, що примушує виробника враховувати інтереси і попит споживача. Господарюючі суб'єкти вступають між собою в конкурентні відносини. Той, хто програє, стає банк­рутом. Щоб цього не сталося, господарюючий суб'єкт повинен завжди постійно слідкувати за ситуацією на ринку, забезпечувати собі високу конкурентоспроможність. Особливістю формування ринкової економіки, крім посилення впливу жорсткої конкурентної боротьби, є зміни технології виро­бництва, комп'ютеризація обробки економічної інформації, не­скінченні нововведення у податковому законодавстві, постійні зміни процентних ставок і курсів валют на тлі тривалої інфляції. За цих умов перед керівництвом підприємств постає багато проблемних питань. Серед них: — якою повинна бути стратегія підприємства для успішного його функціонування? — якою повинна бути тактика підприємства для досягнення стратегічної мети? — як підвищити ефективність управління матеріальними, тру­довими і особливо фінансовими ресурсами, щоб раціонально ор­ганізувати прибуткову діяльність підприємства? — що треба робити для того, щоб у підприємства були стійке фінансове становище, висока платоспроможність і ліквідність? — як досягти фінансової стабільності та фінансової стійкості підприємства? — як зробити підприємство конкурентоспроможним в умовах ринку, панування конкуренції? На ці та інші життєво важливі питання може дати відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який є одним з інструментів до­слідження ринку і забезпечення конкурентоспроможності під­приємства, за допомогою якого відбувається раціональний роз­поділ матеріальних, трудових, фінансових ресурсів. Серед матеріальних, трудових і фінансових ресурсів перше місце посідають фінансові, оскільки вони є єдиним видом ресур­сів підприємства, що трансформується в будь-який інший вид у мінімальний термін. Кожен господарюючий суб'єкт для проведення своєї діяльно­сті повинен мати певні фінансові ресурси, які формуються за ра­хунок власних і прирівнених до них позикових коштів. За рахунок цих джерел здійснюється фінансове забезпечення процесу кругообігу засобів суб'єкта господарювання. Кругообіг засобів (коштів) здійснюється за схемою, наведе­ною на рис.1.2 Рис. 1.2. Схема кругообігу коштів підприємства Для того, щоб розпочати виробництво, необхідні гроші (стадія фінансування). За ці гроші купуються необхідні складові виробничого процесу — машини, устаткування, сировина, матеріали, приймаються на роботу робітники (стадія купівлі засобів і пред­метів праці, прийом на роботу і підготовка відповідних робітни­ків). Далі здійснюється безпосередньо виробничий процес (стадія виробництва продукції і формування її собівартості). Коли виро­блено готову продукцію, її продають (стадія реалізації товару). Після продажу продукції отримують гроші, але не ті, які були на стадії фінансування, а гроші нові. Тут відбувається процес фор­мування фінансових результатів підприємства, їх розподіл. Одна частина спрямовується на подальший розвиток виробництва, ін­ша — на накопичення і т. д., залежно від того, яке підприємство, якої форми власності, яка його основна діяльність. Ці процедури можна віднести до стадії формування і розподілу фінансових ре­зультатів. З усіх видів ресурсів першочергове значення мають фінансові ресурси. Фінансовий аналіз являє собою систему способів накопичен­ня, опрацювання, трансформації та використання інформації фі­нансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності госпо­дарюючого суб'єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Зміст і цільовий напрям фінансового аналізу полягає в оціню­ванні результатів діяльності та фінансового стану господарюю­чого суб'єкта, у виявленні можливостей підвищення ефективнос­ті його функціонування за допомогою раціональної фінансової політики. Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити бан­крутства господарюючого суб'єкта, треба добре знати, як управ­ляти фінансовими ресурсами і якою повинна бути фінансова по­літика. Кожна наука має свій предмет. Предмет науки відповідає на запитання: «Що вивчає ця наука?». Предметом науки «фінансо­вий аналіз» є фінансові відносини, фінансові ресурси та їх потоки в єдиному виробничо-торговельному процесі. Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління, кровотворною системою будь-якого бізнесу, яка забезпечує ус­пішне існування підприємницької діяльності. Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефектив­ність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб'єкта, оборот всього капіталу підприємства (рис. 1.2). Головна роль тут належить фінансовим ресурсам. Фінанси на рівні підприємства виражають грошові відносини, пов'язані з первинним розподілом вартості суспільного продукту, формуванням і використанням грошових доходів та децентралізованих фондів . Спочатку на підприємстві грошові засоби формуються в про­цесі утворення статутного фонду. Далі вони інвестуються для за­безпечення, розширення і розвитку виробництва, для забезпечен­ня фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта. Так підприємства мають можливість займатися виробничою і збутовою діяльністю, отримувати від неї доходи. Кошти підпри­ємства зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах. Незначна частина коштів знаходиться у касі підприємства. При здійсненні процесу реалізації продукції (робіт, послуг) на рахунки надходять грошові кошти у вигляді виручки від реаліза­ції. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльно­сті підприємства: від цінних паперів, від вкладання коштів на де­позитні рахунки, від здавання майна в оренду тощо. Але підприємство розпоряджається лише певною частиною тих грошових коштів, що надійшли. Наприклад, податок на до­дану вартість, мито, суми акцизного збору підприємство повинне перераховувати до бюджету. Інша частина спрямовується на за­міщення засобів, авансованих в основний та оборотний капітал підприємства, на виконання зобов'язань перед бюджетом, здійс­нення відрахувань у позабюджетні фонди та ін. Частина грошо­вих надходжень, що залишається після здійснення всіх обов'яз­кових відрахувань, являє собою валовий та чистий дохід, прибу­ток. Фінансові ресурси це грошові кошти у формі грошових фондів (статутний фонд, фонд оплати праці, резервний фонд) та у нефондовій формі (використання грошових коштів для виконан­ня фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками, страховими кампаніями і т. д.). Основними джерелами фінансових ресурсів підприємств є власні і залучені кошти. Перехід на ринкові умови господарювання, існування підпри­ємств з різними формами власності потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання, оптимальне співвідношення структури джерел їх формування ви­значають ринкову та фінансову стійкість підприємства, його пла­тоспроможність і ліквідність, ділову активність, конкуренто­спроможність. Від величини фінансових ресурсів, рівня забезпеченості та ра­ціонального їх використання залежить формування виробничого потенціалу, забезпечення поточної діяльності, зростання обсягів виробництва і реалізації, соціально- економічний розвиток під­приємства. Тому на сьогодні фінансовий аналіз є особливо актуальним, оскільки він вивчає всю сукупність фінансових ресурсів, яка ха­рактеризується визначеною системою показників їх наявності, розміщення та використання. Крім цього, фінансовий аналіз являє собою систему знань про методи і організаційні форми його проведення. Тому оволодіння знаннями з фінансового аналізу полягає не лише у вивченні фі­нансових ресурсів та їх потоків, але й методики цієї науки. При­чому для підготовки фахівців вивчення методики має першочер­гове значення. Основними завданнями фінансового аналізу є: — вивчення теоретичних основ фінансового аналізу; — загальна оцінка фінансового стану підприємства (оцінка складу і структури джерел фінансових ресурсів, аналіз джерел власних і позикових коштів, аналіз кредиторської заборгованості; оцінка складу та структури активів, їх стану і руху, аналіз основ­ного та оборотного капіталу, аналіз дебіторської заборгованості); — аналіз ринкової стійкості підприємства; — аналіз фінансової стійкості (аналіз абсолютних та віднос­них її показників, оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпе­чності); — аналіз платоспроможності та ліквідності; — аналіз грошових потоків; — аналіз ефективності використання капіталу (аналіз прибут­ковості, обертання оборотних коштів, дослідження ефекту фінан­сового важеля); — оцінка кредитоспроможності підприємства; — оцінка виробничо-фінансового лівериджу; — аналіз ділової активності підприємства; — прогнозування фінансових показників підприємства; — аналіз фінансового стану неплатоспроможних підприємств і пошук шляхів запобігання банкрутству; — стратегічний аналіз фінансового ризику та пошук шляхів нового зниження. Вирішення зазначених завдань сприяє удосконаленню управ­ління підприємством, поліпшенню його економіки, підвищенню ринкової та фінансової стійкості, платоспроможності і ліквіднос­ті, забезпеченню його конкурентоспроможності і взагалі успіш­ній рентабельній життєдіяльності. Перехід економіки України до ринкових відносин викликав відповідні зміни в окремих галузях знань. Відбувся розподіл бух­галтерського обліку на фінансовий та управлінський, який, в свою чергу, обумовив відповідний розподіл фінансово-госпо­дарського аналізу (рис. 1.3). Рис. 1.3. Види фінансово-господарського аналізу Залежно від того, яка інформація використовується у фінансо­вому аналізі, якими є мета та об'єкти дослідження, суб'єкти ко­ристування результатами аналізу, розрізняють два його види: зовнішній аналіз базується на звітних даних, що підля­гають опублікуванню; базою аналізу виступає досить обмежена частина інформації про діяльність підприємства, що є надбанням всього підприємства; внутрішній аналіз використовує всю достовірну інфор­мацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства та його підрозділів. Якщо метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка та економічна діагностика фінансового стану підприємства за да­ними лише публічної звітності, поверховий аналіз прибутку і рентабельності, то в системі внутрішнього фінансового аналізу розв'язується ширше коло питань за рахунок наявності більш глибокої бази даних про діяльність підприємства. Задачі зовнішнього фінансового аналізу визначаються ін­тересами користувачів аналітичного матеріалу. До основних задач зовнішнього фінансового аналізу можна віднести: — оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства; — аналіз ринкової та фінансової стійкості підприємства; — аналіз ліквідності та платоспроможності; — досліджування динаміки дебіторської та кредиторської за­боргованості; — аналіз ефективності вкладеного капіталу; — оцінювання матеріального стану підприємства; — аналіз валюти бухгалтерського балансу. Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує причини фі­нансового стану, що склався на підприємстві, ефективність вико­ристання основних та оборотних засобів, взаємозв'язок показни­ків обсягу, собівартості і прибутку. Результати внутрішнього фі­нансового аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансового стану підприємства. Мета внутрішнього фінансового аналізу полягає в забезпечен­ні планомірного надходження грошових коштів і розміщенні вла­сного та позикового капіталу так, щоб створити умови для нор­мального функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства. Користувачів фінансового аналізу можна поділити на три гру­пи (рис. 1.4).

- керівник підпри­ємства, його за­ступники робітники бух­галтерії, фінан­сово-економіч­ного відділу

- інші служби

- робітники під­приємства

власники-акціо­нери

засновники

інвестори

- кредитори постачальники аудитори

- податкова інспекція

Рис. 1.4. Класифікація користувачів фінансового аналізу До внутрішніх користувачів належать: керівництво всіх ран­гів: керівник підприємства, його заступники, робітники бухгалте­рії, фінансово-економічного відділу, інші служби підприємства, його співробітники. Кожен з них використовує інформацію, ви­ходячи із своїх інтересів. Наприклад, керівнику важливо знати реальну оцінку діяльності свого підприємства та його фінансовий стан; начальнику фінансового відділу необхідно добре володіти інформацією про формування та використання прибутку підпри­ємства; головному бухгалтеру необхідна інформація про надхо­дження та використання грошових коштів підприємства і т. д. Зацікавленими користувачами є власники-акціонери, заснов­ники, для яких важливо знати рівень ефективності ресурсів, своїх вкладень, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства. Сторонні користувачі — це: • потенційні інвестори, які мають прийняти або відкинути рі­шення про вкладення своїх коштів у підприємство; * кредитори, які мають бути впевненими у поверненні їм боргу; • постачальники — із впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів для своєчасного отримання платежів; * аудитори — якщо необхідно виявити фінансові хитрощі своїх клієнтів; » податкова інспекція — для виконання плану надходження коштів до бюджету. Порівняльну характеристику зовнішнього і внутрішнього ана­лізу можна навести у вигляді табл. 1.1. Таблиця 1.1 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ
Критерій порівнянняФінансовий аналіз
зовнішнійвнутрішній
Мета аналізуОцінка та економічна діагнос­тика підприємства за даними публічної фінансової звітності, поверхневий аналіз прибутку і рентабельностіЗабезпечення планомірного над­ходження грошових коштів та оп­тимальні розміри власного та по­зикового капіталу для створення умов для нормального функціо­нування підприємства
Об'єкти аналізуПідприємство як єдине цілеПідприємство як єдине ціле та його структурні підрозділи
Джерела інформаціїФорми публічної фінансової звітностіПакет економічної інформації підприємства
Користувачі інформаціїВнутрішні, сторонні, зацікав­леніВнутрішні
Періодичність аналізуСкладання звітності (рік, квартал)У міру необхідності для внутрі­шнього користування
Доступність результатів інформаціїДоступні всім, хто має певний інтерес у діяльності даного підприємстваДоступні лише керівному складу та працівникам підприємства
Таким чином, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: —наявність широкого кола суб'єктів аналізу; —різнобічні цілі користувачів інформації; —використання публічної звітності, що веде до єдиної типо­вої методики аналізу; —розв'язання лише певного кола завдань; —доступність для всіх бажаючих мати інформацію про діяль­ність підприємства; —прив'язка проведення достовірного аналізу за об'єктивними даними до термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал). Особливостями внутрішнього фінансового аналізу виступають: — вузьке коло суб'єктів аналізу; — орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього ко­ристувача, як правило, керівництво підприємства; максимальна їх закритість; — використання всіх існуючих джерел інформації для прове­дення змістовного глибокого фінансового аналізу; — застосування поряд з типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу; — проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень; — проведення аналізу в міру необхідності у зв'язку із потре­бами управління. Узагальнюючи, можна зробити висновки, що внутрішній і зов­нішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реаль­ну картину надходження, стану і використання фінансових ре­сурсів на підприємстві. 2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі. Елімінування один із найважливіших елементів здійснен­ня детермінованого факторного аналізу. Прийом, за допомогою якого виключається дія ряду факторів і виділяється один з них, називається елімінуванням. Він дає змогу визначити величину впливу окремих факторів на досліджуваний показник, оцінити їх позитивну і негативну роль, знайти невикористані резерви під­вищення ефективності діяльності господарства. Аналітичні ре­зультати такого дослідження відіграють важливу роль у розроб­ці і прийнятті оптимальних управлінських рішень, для обґрун­тування яких необхідне проведення факторного аналізу, порів­няння звітних показників з минулими періодами, плановими да­ними, з кращими виробничими результатами інших господарств тощо. До елімінування належить спосіб ланцюгових підстановок. Він застосовується, коли існує функціональний зв'язок між ана­лізованим показником і факторами, тобто є детерміновані факто­рні моделі. Даний спосіб полягає в отриманні ряду скоригованих значень узагальненого показника шляхом послідовних замін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані. У першому розрахунку всі фактори знаходяться на базисному рівні. У другому — перший фактор змінюється на аналізований, останні лишаються незмінними (базисний рівень). У третьому роз­рахунку перший фактор лишається на аналізованому рівні, а з ба­зисного на аналізований змінюється другий фактор, останні знову залишаються незмінними на базисному рівні і т. д., залежно від кількості факторів. Існує правило: чим більше факторів, тим більше розрахунків; число розрахунків на одиницю більше, ніж показників у розра­хунковій формулі. Ступінь впливу факторів виявляється послідовним відніманням: із другого розрахунку віднімається перший (отримується вплив першого фактора); із третього розрахунку — другий (отримуєть­ся вплив другого фактора) і т. д. залежно від того, скільки факто­рів у формулі. Розглянемо техніку застосування прийому ланцюгових підста­новок при аналізі відхилення — Y' (аналізований рівень) від — У° (базисний рівень) за рахунок впливу факторів: Х1, Х2,Хх3,,... Хп. Х1°, Х2°, Хз°,... Хп° — базисні значення факторів; Х1',Х2',...... Хп,',— аналізовані значення факторів. Перший розрахунок (базисний рівень результативного показ­ника): 0 0 0 0 0 Y =f (Х1 , Х2 ,Хз , ... Хп ). Другий розрахунок (умовне значення результативного показ­ника): Y1 =f (Х1 ' , Х2°, Хз°,... Хп°) Третій розрахунок (умовне значення результативного показ­ника): YІІ = f (Х1 ' , ,Х2', Х3°, ... Хп°) . Четвертий розрахунок (умовне значення результативного по­казника): YІІ1 = f (Х1 ' , ,Х2', Х3', ... Хп°) . Останній розрахунок (аналізований рівень результативного показника): Y' = f (Х1 ' , ,Х2', Х3', ......Хп'). Знаходимо: — вплив зміни першого фактора Х1 на відхилення результати­вного показника DY(Х1): DY(Х1) = Y1— Y0; вплив зміни другого фактора хг на відхилення результатив­ного показника DY(Х2): DY(Х2) = YІІ - Y1; — вплив зміни третього фактора Хп на відхилення результати­вного показника DY(Х3): DY(Х3) = YІІ1 - YІІ; — вплив останнього фактора Хп на відхилення результативно­го показника DY(Хп): DY(Хп) = Y' — результат попереднього умовного значення результативного показника (Уп-1). Алгебраїчна сума впливу факторів обов'язково має дорівню­вати загальному відхиленню результативного показника: DY= DY(Х1) + DY(Х2)+DY(Х3)+......+ DY(Хп); Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки в розрахунках. При здійсненні розрахунків впливу зміни факторів на відхи­лення результативного показника необхідно завжди ставити ма­тематичні знаки «+» і «-» перед одержаним цифровим результа­том («+» — зростання, збільшення; «-» — зменшення, спадання, зниження величини результативного показника). При застосуванні цього методу треба виконувати такі правила: — визначення результативного та визначення факторних по­казників; — здійснення класифікації факторів на кількісні та якісні. Якщо кількісних більше одного, то визначаються спочатку кіль­кісні фактори першого підпорядкування, потім другого і т. д. — складання правильної формули залежності результативно­го показника від факторів, при цьому на перше місце в моделі взаємозв'язку показників ставляться кількісні фактори, далі — якісні. Якщо кількісних факторів більше одного, то спочатку розміщуються кількісні фактори першого підпорядкування, потім другого, третього і т. д. Таким чином, використання прийому ланцюгових підстановок потребує знання взаємозв'язку факторів, їх супідрядності, вміння правильно їх класифікувати і систематизувати, чітко робити роз­рахунки і правильно формулювати висновки. Задача №1. За даними, взятими з форми № 2 річного звіту підприємства, проаналізуйте прибуток від реалізації та рівень рентабельності.
ПОКАЗНИКИПРИБУТОКЗБИТКИ
1. Виручка від реалізації продукції1875*
2. ПДВ*300
3. Акцизний збір*----
4. Собівартість реалізованої продукції*1500
5. Результат від реалізації75
6. Рівень рентабельності..*
Рентабельність продукції 10. Рішення : Рентабельність продукції згідно наведених в таблиці даних буде дорівнювати відношенню прибутку до загального обсягу продажу Р= 75 / 1875 * 100 % = 4 %. Як видно з розрахунку, рентабельність продукції на шість одиниць менше запланованої. Тобто прибуток підприємство отримало низький. Необхідно розробити шляхи підвищення прибутку та рентабельності : можливо знизити собівартість продукції, підняти ціну на готову продукцію і т.п. Задача №2. Література: 1. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб”єктів господарювання: Монографія.-К.: КНЕУ,2001.-378 с. 2. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації», №49/121 від 26.01.2001 ВР України від 2.10.92р. зі змінами і доповненнями ;