Каталог :: Философия

Шпора: Шпаргалки до вступних іспитів з дисципліни Людина і світ

     ФЕ­ НО­ МЕН ЛЮ­ ДИ­ НИ
Кож­ на істо­ рич­ на епо­ ха про­ по­ нує своє ба­ чен­ ня й вирішен­ ня пи­
тан­ ня про те, що та­ ке лю­ ди­ на і в чо­ му сенс її жит­ тя. Сенс жит­ тя
- світо­ гляд­ не та філо­ софсь­ ке по­ нят­ тя, яке містить  су­ купність
уяв­ лень про сутність лю­ ди­ ни, цілі та цінності її існу­ ван­ ня , а та­
кож мож­ ливі й до­ пу­ с­ тимі спо­ со­ би й шля­ хи їх ре­ алізації
В ан­ тичній філо­ софії лю­ ди­ на роз­ гля­ дається як скла­ до­ ва ча­ с­ ти­
на за­ галь­ но­ го світо­ по­ ряд­ ку у струк­ тур­ но­ му плані та підпо­
ряд­ ко­ ва­ ності за­ ко­ нам йо­ го функціону­ ван­ ня (Со­ крат -
пізнан­ ня, до­ б­ ро­ чинність; Про­ та­ гор - точ­ ка відліку у
пізнанні та куль­ турі; Пла­ тон - служіння чес­ но­ там, ви­ щим
цінно­ с­ тям; Ари­ с­ то­ тель - ви­ ще бла­ го, ща­ с­ тя, що по­ ля­
гає у са­ мо­ вдо­ с­ ко­ на­ ленні; Епікур - до­ сяг­ нен­ ня зем­ но­
го ща­ с­ тя та на­ со­ ло­ ди)
Хри­ с­ ти­ ян­ ст­ во вва­ жає лю­ ди­ ну Бо­ жим творінням. Хри­ с­ ти­ янсь­
ка лю­ ди­ на - це єдність при­ род­ но­ го (тіла) і над­ при­ род­ но­ го -
душі. Епо­ ха Відро­ д­ жен­ ня ко­ ри­ гує ці дог­ ма­ ти і вба­ чає
сутність і  cенс жит­ тя у гар­ монійності і по­ вноті бут­ тя. Но­ вий час 
та Просвітництво де­ що на­ бли­ жа­ ють­ ся до ан­ тич­ них уяв­ лень
про лю­ ди­ ну і вва­ жа­ ють ос­ нов­ ною її вла­ с­ тивістю ро­ зум. 
Німець­ ка кла­ сич­ на філо­ софія роз­ гля­ дає лю­ ди­ ну як суб’єкт сво­
бо­ ди, ак­ тив­ не, тоб­ то діяль­ не яви­ ще, що са­ мо­ роз­ ви­ вається. 
Ніцше вва­ жає лю­ ди­ ну без­ пе­ рерв­ ним про­ це­ сом її ста­ нов­ лен­
ня. Ек­ зи­ с­ тенціалісти виз­ на­ ча­ ють людсь­ ку суть че­ рез ау­
тен­ тичність, че­ рез грань між суспільним і індивіду­ аль­ ним.
     От­ же, фе­ но­ мен лю­ ди­ ни по­ ля­ гає в склад­ ності і май­ же не­ о­
сяж­ ності най­ б­ лиж­ чих, найбільш на пер­ ший по­ гляд знай­ о­ мих уяв­
лень лю­ ди­ ни про са­ му се­ бе
     ПО­ ХО­ Д­ ЖЕН­ НЯ ЛЮ­ ДИ­ НИ
     Міфо­ логічні кон­ цепції: по­ ро­ д­ жен­ ня лю­ дей тва­ ри­ на­ ми
(то­ темізм), лю­ ди­ на - плод Не­ ба і Землі, як заплідню­ ю­ чо­ го та ро­
дю­ чо­ го на­ чал, лю­ ди­ ну ство­ ре­ но з гли­ ни та крові бо­ га Аб­ зу
(Вавілон), лю­ ди­ но ство­ ре­ но із гли­ ни та сльоз (Ста­ ро­ дан­ вя
Греція). Міфо­ логічні кон­ цепції по­ хо­ д­ жен­ ня лю­ ди­ ни роз­ ви­ ва­
ють­ ся та транс­ фор­ му­ ють­ ся ра­ зом з гос­ по­ дарсь­ ким жит­ тям
первісних та ан­ тич­ них лю­ дей
     Релігійні кон­ цепції ба­ зуть­ ся на кре­ аціонізмі, тоб­ то на ро­
зумінні то­ го, що лю­ ди­ на - ре­ зуль­ тат во­ льо­ во­ го ак­ ту надісто­
ти Бо­ га, а са­ ме ак­ ту тво­ рен­ ня
     Космічні гіпо­ те­ зи вва­ жа­ ють ви­ ник­ нен­ ня лю­ ди­ ни або
логічним за­ вер­ шен­ ням дії космічної енергії, або пло­ дом так зва­ но­ го
“насіння жит­ тя”, що роз­ но­ сить­ ся по пла­ не­ тах космічним пи­ лом, або
ж про­ сто за­ лиш­ ком по­ за­ зем­ них цивілізацій
Сприй­ ня­ тою на цей час та найбільш ак­ ту­ аль­ ною є ево­ люційна кон­
цепція, згідно з якою лю­ ди­ на є ос­ тан­ нь­ ою, най­ до­ с­ ко­ налішою
лан­ кою в лан­ цюзі роз­ вит­ ку жи­ вих істот і має спільних предків з лю­
ди­ но­ по­ доб­ ною мав­ пою
Ос­ таннім ча­ сом при­ вер­ та­ ють до се­ бе ува­ гу при­ пу­ щен­ ня про 
штуч­ не по­ хо­ д­ жен­ ня лю­ ди­ ни
     ПО­ НЯТ­ ТЯ СЕ­ РЕ­ ДО­ ВИ­ ЩА
Се­ ре­ до­ ви­ ще роз­ вит­ ку та існу­ ван­ ня лю­ ди­ ни поділяється на
дві сфе­ ри - при­ род­ ну та соціаль­ ну, що підкрес­ лює подвійну при­ род­
но-соціаль­ ну суть лю­ ди­ ни.
     Лю­ ди­ на існує в си­ с­ темі взаємодії усіх сил при­ ро­ ди та відчу­ ває
ії різно­ манітні впли­ ви. І при­ род­ не існу­ ван­ ня лю­ ди­ ни не об­
ме­ жується тільки сфе­ рою Землі, во­ но вклю­ чає в се­ бе і ко­ с­ мос в
ціло­ му
     Соціаль­ не се­ ре­ до­ ви­ ще лю­ ди­ ни - це її без­ по­ се­ реднє людсь­
ке ото­ чен­ ня, ті гру­ пи лю­ дей, до яких во­ на на­ ле­ жить. Соціаль­
на си­ ту­ ація роз­ вит­ ку - пси­ хо­ логічний термін - од­ не з фор­ мо­
твор­ чих на­ чал для людсь­ кої свідо­ мості. Ду­ же ве­ ли­ кий вплив на
людсь­ кий роз­ ви­ ток ма­ ють еко­ номічні, політичні та куль­ турні умо­ ви,
що існу­ ють у суспільстві, в яко­ му лю­ ди­ на роз­ ви­ вається
     ПО­ НЯТ­ ТЯ СПАД­ КО­ ВОСТІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЖИТ­ ТЯ ЛЮ­ ДИ­ НИ
     Спад­ ковість - вла­ с­ тивість жи­ вих істот, в т. ч. і лю­ ди­ ни, по­ вто­
рю­ ва­ ти в ряді по­ колінь подібні оз­ на­ ки і за­ без­ пе­ чу­ ва­ ти спе­
цифічний ха­ рак­ тер індивіду­ аль­ но­ го роз­ вит­ ку в пев­ них умо­ вах
се­ ре­ до­ ви­ ща.
В про­ цесі індивіду­ аль­ но­ го роз­ вит­ ку лю­ ди­ на відтво­ рює певні
оз­ на­ ки, які пе­ ре­ дані ій бать­ ка­ ми, а та­ кож пев­ ною мірою
“відхи­ ляється” від них і на­ бу­ ває но­ вих оз­ нак
     ПРИ­ РОД­ НЕ В ЛЮ­ ДИНІ
     При­ род­ не в лю­ дині має ви­ ра­ жен­ ня у мор­ фо­ логічних, ге­ не­ тич­
них яви­ щах, а та­ кож у нер­ во­ во-моз­ ко­ вих, еле­ к­ т­ рохімічних та
ба­ га­ ть­ ох інших про­ це­ сах людсь­ ко­ го ор­ ганізму. Суть цих про­
цесів - обмін ре­ чо­ ви­ ною, енергією та інфор­ мацією з ото­ чу­ ю­ чим се­
ре­ до­ ви­ щем. Але фізіологічна, при­ род­ на бу­ до­ ва не є якісною
відмінністю лю­ ди­ ну від всіх інших жи­ вих істот. То­ му пізна­ ю­ чи
соціаль­ ну при­ ро­ ду лю­ ди­ ни філо­ софія ви­ хо­ дить ли­ ше з ан­ т­ ро­
по­ логічних особ­ ли­ во­ с­ тей.
     ІНДИВІД
     Індивід оз­ на­ чає оди­ нич­ не на відміну від су­ куп­ ності, ма­ си, тоб­
то це ок­ ре­ ма лю­ ди­ на на відміну від ко­ лек­ ти­ ву, соціаль­ ної гру­
пи, суспільства в ціло­ му. Ча­ с­ то індивід ро­ зуміється як соціаль­
но-філо­ софсь­ кий пер­ шо­ а­ том. Він є вихідною соціаль­ ною оди­ ни­ цею,
а су­ купність ин­ дивідів ут­ во­ рює всі існу­ ючі ви­ ди соціаль­ них
спільно­ с­ тей
     ОСО­ БИСТІСТЬ
     Осо­ бистість - це суб’єкт соціаль­ них відно­ син і свідо­ мої діяль­ ності,
“пер­ соніфіко­ ва­ на соціаль­ на діяльність”; це стійка су­ купність соціаль­
но зна­ чу­ щих рис, що ха­ рак­ те­ ри­ зу­ ють індивіда як пред­ став­ ни­ ка
пев­ ної соціаль­ ності або суспільства.
По­ нят­ тя “осо­ бистість” фіксує ли­ ше соціаль­ не в лю­ дині. Во­ но
охоп­ лює всі соціальні ролі лю­ ди­ ни, всі суспільні відно­ си­ ни. Осо­
бистісь мож­ на уто­ тож­ ни­ ти з життєвим шля­ хом, який завжди не­ по­
втор­ ний та оригіна­ ль­ ний.
Осо­ бистість фор­ мується за та­ ки­ ми схе­ ма­ ми: “я -я”, “я - ти”, “я -
ми”, “я - люд­ ст­ во”, “я - суспільство”, “я - при­ ро­ да”, “я - універсум”
     СУТНІСТЬ ЛЮ­ ДИ­ НИ
У су­ часній філо­ софській та на­ уковій мові по­ нят­ тя “лю­ ди­ на” ви­
ко­ ри­ с­ то­ вується як най­ за­ гальніше, ро­ до­ ве для по­ зна­ чен­ ня
істот ви­ ду Homo Sapiens. То­ му в тра­ диційних тлу­ ма­ чен­ нях за­ зна­
чається, що лю­ ди­ на - це істо­ та, яка уо­ соб­ лює не­роз­ рив­ ну
єдність та­ ких сторін її існу­ ван­ ня, як біологічна, соціаль­ но-істо­
рич­ на, куль­ тур­ на, ду­ хов­ но-мо­ раль­ на.
     Лю­ ди­ на - це істо­ та, здат­ на до праці, соціаль­ но і куль­ тур­ но зу­
мов­ ле­ но­ го спо­ жи­ ван­ ня та спілку­ ван­ ня з інши­ ми людь­ ми, свідо­
мої діяль­ ності. Лю­ ди­ на - це суб’єкт та істо­ рич­ ний ре­ зуль­ тат роз­
вит­ ку куль­ ту­ ри.
1. Лю­ ди­ на - жи­ ва істо­ та, але ій при­ та­ ман­ ний особ­ ли­ вий тип
тілес­ ної ор­ ганізації
2. Лю­ ди­ на є там, де є ії діяльність
3. Людсь­ ка діяльність здійснюється в си­ с­ темі суспільних відно­ син
4. Людсь­ ка діяльність є усвідо­ мле­ ним про­ це­ сом пе­ ре­ тво­ рен­ ня
при­ ро­ ди, суспільства і са­ мої лю­ ди­ ни
5. Лю­ ди­ на є істо­ тою ду­ хов­ ною, ій при­ та­ ман­ на ду­ ша.
     СЕНС ЖИТ­ ТЯ
Сенс жит­ тя по­ ля­ гає в ре­ алізації по­ треб суспільства в лю­ дині та
влас­ но­ го по­ кли­ кан­ ня кож­ ної з них. Виз­ на­ чен­ ня сен­ су жит­
тя пов’яза­ не з ро­ зумінням ме­ ти жит­ тя як уяв­ но­ го чи очіку­ ва­ но­
го ре­ зуль­ та­ ту на­ шої діяль­ ності та з ви­ бо­ ром життєво­ го шля­
ху. Сенс жит­ тя при­ та­ ман­ ний жит­ тю с са­ мо­ го по­ чат­ ку. Сенс
жит­ тя - за ме­ жа­ ми жит­ тя. Сенс жит­ тя ство­ рюється са­ мою лю­ ди­
ною. Сенс жит­ тя за­ ле­ жить від ро­ зуміння жит­ тя, має індивіду­ аль­
ний ха­ рак­ тер.
     Сенс жит­ тя - світо­ гляд­ не та філо­ софсь­ ке по­ нят­ тя, яке містить
су­ купність уяв­ лень про сутність лю­ ди­ ни, цілі та цінності її існу­ ван­
ня , а та­ кож мож­ ливі й до­ пу­ с­ тимі спо­ со­ би й шля­ хи їх ре­
алізації.
     ПО­ НЯТ­ ТЯЦІННОСТІ
Зміст цінно­ с­ тей обу­ мов­ люється куль­ тур­ ни­ ми до­ сяг­ нен­ ня­ ми.
До сфе­ ри цінно­ с­ тей за­ ле­ жать ду­ ховні праг­ нен­ ня, іде­ а­ ли,
прин­ ци­ пи, нор­ ми мо­ ралі. Світ цінно­ с­ тей - це світ куль­ ту­ ри в
ши­ ро­ ко­ му ро­ зумінні, це ду­ хов­ на діяльність лю­ дей.
     Цінність - це рівень зна­ чу­ щості од­ но­ го сто­ сов­ но іншо­ го в певній
си­ с­ темі.
Ду­ ховні цінності поділя­ ють­ ся на гно­ се­ о­ логічні (істи­ на), етичні
(мо­ раль), ес­ те­ тичні (кра­ са)
Стійка ціннісна струк­ ту­ ра зу­ мов­ лює цілісність осо­ би­ с­ тості,
вірність пев­ ним прин­ ци­ пам, здатність до во­ льо­ вих зу­ силь, на­ по­
лег­ ливість у до­ сяг­ ненні ме­ ти. У си­ с­ темі цінно­ с­ тей аб­ со­
лют­ ною є лю­ ди­ на, в свою чер­ гу най­ ви­ щою цінністю для лю­ ди­ ни є
жит­ тя. Не­ о­ станніми та­ кож є сво­ бо­ да, рівність, спра­ вед­ ливість
Ви­ ща цінність пізнан­ ня і на­ вчан­ ня, рушійна си­ ла і ре­ зуль­ тат на­
уко­ вої діяль­ ності - це істин­ не знан­ ня, по­ до­ лан­ ня за­ блу­ д­
жен­ ня
     СМЕРТЬ І БЕЗ­ СМЕР­ ТЯ
Про­ бле­ ма смерті - од­ на з фун­ да­ мен­ таль­ них на­ уко­ вих, філо­
софсь­ ких та релігійних про­ блем. Мож­ на виділи­ ти два підхо­ ди: до­
хри­ с­ ти­ янсь­ кий (міфо­ логічний) та хри­ с­ ти­ янсь­ кий (те­ о­
логічний).
Став­ лен­ ня дав­ ньої лю­ ди­ ни до смерті не є не­ га­ тив­ ним. До неї
го­ ту­ ють­ ся, зустріча­ ють усвідо­ мле­ но, спокійно і без стра­ ху. В
куль­ ту­ рах, де індивід на­ бу­ ває пев­ ної ав­ то­ номії бут­ тя і ут­
вер­ д­ жується усвідо­ млен­ ня са­ моцінності, смерть на­ бу­ ває трагічно­
го за­ барв­ лен­ ня. Смерть має біологічні, соціаль­ но-куль­ турні та
світо­ глядні виміри
     Смерть - це при­ род­ ний кінець будь-якої істо­ ти, при­ пи­ нен­ ня
життєдіяль­ ності ор­ ганізму, яке ви­ ра­ же­ не у при­ пи­ ненні нор­ маль­
но­ го обміну ре­ чо­ вин між ор­ ганізмом і зовнішнім се­ ре­ до­ ви­ щем.
Че­ рез свої творіння, вне­ сок у ма­ теріаль­ ну й ду­ хов­ ну куль­ ту­ ру,
че­ рез по­ ли­ шені по собі спо­ га­ ди лю­ ди­ на на­ бу­ ває пев­ но­ го
без­ смер­ тя. Але мож­ ливість без­ смер­ тя за­ кла­ де­ но ли­ ше в
соціаль­ но­ му житті.
По суті, усвідо­ млен­ ня смерті є відправ­ ним пунк­ том у бо­ ротьбі з нею
і праг­ нен­ ням до без­ смер­ тя
     ТВОРЧІСТЬ
У твор­ чості лю­ ди­ на ви­ яв­ ляє се­ бе  в куль­ турі, ство­ рю­ ю­ чи її
як но­ ву цінність, як про­ дов­ жен­ ня своєї при­ род­ ної сут­ ності.
Людсь­ ка діяльність, ак­ тивність, пізнан­ ня, психіка - це внутрішнє
підгрун­ тя твор­ чості. Суб’єктом твор­ чості є лю­ ди­ на, суспільство.
Творчість бе­ ре ви­ то­ ки не ли­ ше в праці, але й в ціле­ по­ кла­ да­
ючій здат­ ності свідо­ мості
     Творчість - це при­ та­ ман­ на лю­ дині здатність ство­ рю­ ва­ ти нові
цінності, що є за­ со­ бом са­ мо­ ви­ ра­ жен­ ня лю­ ди­ ни як про­ яву ціле­
ро­ кла­ да­ ю­ чої ак­ тив­ ності ії свідо­ мості та по­ треб суспільно-істо­
рич­ ної прак­ ти­ ки.
Особ­ ли­ ву роль в твор­ чості відіграє стихійне, несвідо­ ме на­ ча­ ло:
твор­ чий по­ рив, натх­ нен­ ня, ося­ ян­ ня.
     Істо­ рич­ на творчість - уміння свідо­ мо тво­ ри­ ти свою історію, за­
без­ пе­ чу­ ва­ ти нові, про­ гре­ сивні умо­ ви та фор­ ми сво­ го жит­ тя. 
На­ уко­ ва творчість спря­ мо­ ва­ на на відкрит­ тя но­ вих за­ конів, ви­
роб­ лен­ ня оригіна­ ль­ них ідей. Технічна творчість - це вдо­ с­ ко­
на­ лен­ ня уже існу­ ю­ чих або ство­ рен­ ня но­ вих ма­ шин, апа­ ратів та
ме­ ханізмів. Про­ дук­ том ху­ дож­ ньої твор­ чості є нові куль­
турні та ху­ дожні цінності. Ще один важ­ ли­ вий різно­ вид твор­ чості - це 
тво­ рен­ ня са­ мо­ го се­ бе, са­ мо­ усвідо­ млен­ ня, са­ мо­ вдо­ с­
ко­ на­ лен­ ня, са­ мо­ ре­ алізація
     СВО­ БО­ ДА. ВО­ ЛЮН­ ТА­ РИЗМ ТА ФА­ ТАЛІЗМ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
     Сво­ бо­ да - це стан і мож­ ливість мис­ ли­ ти і діяти відповідно до своїх
уяв­ лень та ба­ жань, а не внаслідок внутрішньо­ го чи зовнішньо­ го при­ му­
су.
Сво­ бо­ да волі - це мож­ ливість без­ пе­ реш­ код­ но­ го са­ мо­ виз­ на­
чен­ ня лю­ ди­ ни у ви­ ко­ нанні тих чи інших цілей і за­ вдань осо­ би­ с­
тості
В су­ пе­ реч­ ності фа­ талізму та во­ люн­ та­ риз­ му по­ ля­ гає фе­ но­
мен сво­ бо­ ди осо­ би­ с­ тості. Са­ ме тут виз­ на­ ча­ ють­ ся межі не­
обхідності, без яких ре­ алізація сво­ бо­ ди не­ мож­ ли­ ва
     Во­ люн­ т­ ра­ ризм по­ ля­ гає у виз­ нанні пер­ шості сво­ бо­ ди волі
з-поміж інших про­ явів ду­ хов­ но­ го жит­ тя лю­ ди­ ни, вклю­ ча­ ю­ чи
мис­ лен­ ня.
     Фа­ талізм виз­ на­ чає весь хід жит­ тя лю­ ди­ ни та ії вчин­ ки як
наслідки долі, волі Бо­ га, де­ термінізмом за­ мк­ ну­ тої си­ с­ те­ ми, де
кож­ на на­ ступ­ на подія жор­ ст­ ко пов’яза­ на з по­ пе­ ред­ нь­ ою.
     Відповідальність - здійснен­ ня лю­ ди­ ною пев­ них мо­ раль­ них та інших
ви­ мог суспільства. А обов’язок по­ ля­ гає в усвідо­ мленні та за­ сто­
су­ ванні мо­ раль­ них ви­ мог до кон­ крет­ но­ го ста­ но­ ви­ ща. Пи­ тан­
ня про те, якою мірою ви­ ко­ нується обов’язок, вин­ на чи не­ вин­ на лю­ ди­
на у йо­ го не­ ви­ ко­ нанні - це і є пи­ тан­ ня про осо­ би­ с­ ту
відповідальність
     ЗДО­ РОВ’Я ТАЗДО­ РО­ ВИЙ СПОСІБ ЖИТ­ ТЯ
Май­ же завжди, ко­ ли мо­ ва йде про здо­ ров’я зга­ ду­ ють­ ся 
фізіологічний стан лю­ ди­ ни, відсутність чи на­ явність за­ хво­ рю­ вань.  
Ко­ ли йдеть­ ся про мо­ раль­ не здо­ ров’я, йдеть­ ся про гар­ монію тіла та
душі, пев­ ну зба­ лан­ со­ ваність всіх внутрішніх про­ цесів.
     Спосіб жит­ тя - це си­ с­ те­ ма ти­ по­ вих форм по­ всяк­ ден­ ної
життєдіяль­ ності лю­ дей, що фор­ му­ ють­ ся у пев­ них умо­ вах і вип­ ли­
ва­ ють з їх кон­ цепції жит­ тя, в якій най­ повніше ре­ алізується життєва
по­ зиція лю­ ди­ ни.
Здо­ ро­ вий спосіб жит­ тя відповідає по­ тре­ бам при­ род­ но­ го та
соціаль­ но­ го в лю­ дині
     ПО­ ВНО­ ТАЖИТ­ ТЯТАЩА­ С­ ТЯ
По­ вно­ та жит­ тя за­ ле­ жить від са­ мої лю­ ди­ ни, її ціннісних
орієнтацій та від соціаль­ них умов. Во­ на пов’яза­ на з ро­ зумінням лю­
ди­ ною ща­ с­ тя, яке має суб’єктив­ ний ха­ рак­ тер, тоб­ то виз­ на­
чається са­ мою лю­ ди­ ною та па­ ну­ ю­ чою куль­ ту­ рою.
     СВІТ ТА ПО­ НЯТ­ ТЯ СВІТУ
Визнчен­ ня змісту по­ нят­ тя світ мож­ ли­ ве і дійсне тільки у си­ с­ темі
відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ”. Це свідчить про те, що да­ не по­ нят­ тя
слу­ гує лю­ дині для відо­ б­ ра­ жен­ ня існу­ ван­ ня то­ го, на тлі чо­
го лю­ ди­ на се­ бе ви­ яв­ ляє.
     Світ є все те, що відмінне від лю­ ди­ ни, що ор­ ганічно має лю­ ди­ ну в
собі, від чо­ го лю­ ди­ на відрізняється і що по суті про­ ти­ леж­ не лю­
дині. Це все су­ ще, що є в лю­ дині та по­ за нею
Лю­ ди­ на та­ кож здат­ на роз­ ме­ жо­ ву­ ва­ ти світ внутрішній, тоб­ то
уяв­ ний, від світу зовнішньо­ го - об’єктив­ но­ го
     ІСТО­ РИЧ­ НИЙ РОЗ­ ВИ­ ТОК УЯВ­ ЛЕНЬ
ПРО СВІТ
В ан­ тич­ них уяв­ лен­ нях світ роз­ гля­ дається пе­ ре­ дусім як
світ при­ ро­ ди - ко­ с­ мо­ су. Лю­ ди­ на трак­ тується як істо­ та, яка пе­
ре­ бу­ ває у не­ роз­ рив­ но­ му зв’яз­ ку із світом при­ ро­ ди. Струк­ ту­
ра і за­ ко­ ни бут­ тя світу та лю­ ди­ ни єдині
Ан­ тичні ма­ теріалісти вва­ жа­ ли пер­ шо­ ос­ но­ вою світу ре­ чо­ ве,
ма­ теріаль­ не на­ ча­ ло: во­ ду (Фа­ лес), повітря (Ана­ кси­ мен),  во­
гонь (Ге­ ракліт), зем­ ля, во­ да, повітря та во­ гонь (Ем­ пе­ докл)
Іде­ алісти (Піфа­ гор, Пла­ тон, Зе­ нон, Про­ та­ гор) вва­ жа­ ли по­ чат­
ком всьо­ го пев­ не ду­ хов­ не на­ ча­ ло: Бо­ га або са­ мостійні іде­
альні сут­ ності (ідеї, чис­ ла). Зе­ нон і Про­ та­ гор вва­ жа­ ли світ
незмінним, за­ пе­ ре­ чу­ ва­ ли рух як та­ кий. Ге­ ракліт, на­ впа­ ки,
на­ ма­ гав­ ся по­ ка­ за­ ти, що рух і зміна - це за­ галь­ ний стан світу
     Ари­ с­ то­ тель виз­ на­ вав рух за­ галь­ ною вла­ с­ тивістю світу та
вка­ зу­ вав чо­ ти­ ри при­ чи­ ни йо­ го: 1. Бог (пер­ шо­ по­ ш­
товх, дже­ ре­ ло по­ чат­ ку будь-яко­ го ру­ ху); 2. Ма­ терія (па­
сив­ на при­ чи­ на, ре­ чо­ ви­ на, з якої все ви­ ни­ кає); 3. Фор­
ма (ак­ тив­ не на­ ча­ ло, оскільки кон­ кретні речі ви­ ни­ ка­ ють за­ вдя­
ки на­ дан­ ня їм пев­ ної фор­ ми); 4. Цільо­ ва при­ чи­ на (рух,
роз­ ви­ ток як на­ прям до пев­ ної цілі)
     Се­ ред­ нь­ овічні уяв­ лен­ ня про світ і лю­ ди­ ну по­ бу­ до­ вані
на релігійних іде­ ях: ство­ рен­ ня світу з нічо­ го во­ лею Бо­ га, гріхо­
падіння лю­ ди­ ни, індивіду­ аль­ но­ го без­ смер­ тя душі, яке мож­ на за­
слу­ жи­ ти вірою в Бо­ га та до­ три­ ман­ ням мо­ раль­ них норм і за­
повідей
В се­ ред­ нь­ овічній кар­ тині світ поділяється на дві ре­ аль­ ності: зем­
ну (не­ ста­ ла, мінли­ ва, гріхов­ на) та бо­ же­ ст­ вен­ ну (вічну, істин­
ну, бла­ жен­ ну)
Роз­ гор­ тається дис­ кусія між ре­ аліста­ ми та номіналіста­ ми.
Перші вва­ жа­ ли, що уза­ галь­ нен­ ня - універ­ салії - мо­ жуть існу­ ва­
ти як он­ то­ логічно са­ мостійні ре­ аль­ ності, другі це за­ пе­ ре­ чу­ ва­
ли і вва­ жа­ ли, що за­ галь­ не існує тільки в по­ нят­ тях - но­ у­ ме­ нах,
то­ му це ре­ альність, що ви­ ни­ кає ли­ ше в мові
     Ав­ гу­ с­ тин Бла­ же­ ний в своїй праці “Про град Бо­ жий” (426 р.)
роз­ гля­ дає соціаль­ не жит­ тя че­ рез ідею про про­ ти­ лежність Бо­ га та
лю­ ди­ ни. Людсь­ ке бут­ тя поділе­ но на дві ча­ с­ ти­ ни - бо­ же­ ст­
вен­ ну та зем­ ну. Кон­ цепція людсь­ кої історії у Ав­ густіна ес­ ха­ то­
логічна: зем­ ний світ за­ ги­ не, а після Страш­ но­ го Су­ ду на­ ста­ не
вічне цар­ ст­ во Бо­ же
     Відро­ д­ жен­ ня стає відправ­ ною точ­ кою у фор­ му­ ванні світо­ гля­
ду та іде­ о­ логії гу­ манізму. Людсь­ ка осо­ бистість виз­ на­ чається цен­
т­ ром світо­ бу­ до­ ви і ви­ щою цінністю для са­ мої се­ бе. Кар­ ти­ на
світу спи­ рається на пан­ теїстичні ідеї - уяв­ лен­ ня про єдність Бо­ га і
при­ ро­ ди. Релігійна міфо­ ло­ ге­ ма про ство­ рен­ ня світу по­ сту­
пається на­ турфіло­ софії. Цей злам у по­ гля­ дах спи­ рається на геліоцен­
т­ рич­ ну те­ орію Ко­ перніка
Кон­ цепції Но­ во­ го ча­ су - логічне за­ вер­ шен­ ня при­ род­ ни­
чо-на­ уко­ вих ідей Відро­ д­ жен­ ня. В ос­ нові уяв­ лень про світ ле­ жить
ідея про за­ галь­ ний взаємозв’язок, взаємодію всіх явищ світу. Суб­
станція тлу­ ма­ чить­ ся як гра­ нич­ на ос­ но­ ва світу, при­ чи­ на са­
мої се­ бе. Де­ карт по­ яс­ нює світ як існу­ ван­ ня двох суб­ станцій: ма­
терії (ос­ нов­ на вла­ с­ тивість - простір) та ду­ ху (мис­ лен­ ня). Згідно
з кон­ цепцією Нью­ то­ на, світ, бут­ тя при­ ро­ ди, вклю­ ча­ ю­ чи
бут­ тя лю­ ди­ ни - це існу­ ван­ ня Всесвіту: про­ сто­ ро­ во-ча­
со­ вої ре­ аль­ ності, вмісти­ ли­ ща зірок. Всесвіт ке­ рується за­ ко­ на­
ми кла­ сич­ ної ме­ ханіки
Філо­ софія Но­ во­ го ча­ су звер­ тається до роз­ роб­ ки ме­ то­ до­ логії
на­ уко­ во­ го пізнан­ ня, перш за все до ви­ роб­ лен­ ня де­ дук­ тив­ них
та індук­ тив­ них ме­ тодів. Про­ грес при­ ро­ доз­ нав­ ст­ ва XVII-XVIII
ст. ство­ рив умо­ ви для роз­ гля­ ду світу як ре­ аль­ ності, що роз­
виається
     І. Кант ство­ рює пер­ шу кон­ цепцію ви­ ник­ нен­ ня Всесвіту, пла­ не­
тар­ ної си­ с­ те­ ми з ди­ фузійної хма­ ри. Дже­ ре­ лом роз­ вит­ ку виз­
нається єдність та бо­ роть­ ба про­ ти­ леж­ но­ с­ тей. В німець­ кий кла­
сичній філо­ софії ство­ рюється діалек­ ти­ ка як вчен­ ня, а та­ кож як все­
за­ галь­ ний та універ­ саль­ ний ме­ тод пізнан­ ня. Соціаль­ не жит­ тя роз­
гля­ дається як істо­ рич­ ний про­ цес, що має певні сту­ пені про­ гре­ су
     ЛЮ­ ДИ­ НА І КО­ С­ МОС
Впер­ ше по­ нят­ тя ко­ с­ мос у зна­ ченні виміру по­ ряд­ ку і спря­ мо­
ва­ ності світо­ вих подій, їх вазємо­ пов’язаність на різних рівнях, вжи­ то
в ан­ тичній Греції. Термін “ко­ с­ мос” філо­ софія за­ по­ зи­ чує з по­
зна­ чен­ ня дер­ жав­ но­ го та військо­ во­ го ла­ ду
     Ко­ с­ мос - це де­ що, що має чітку внутрішню ор­ ганізо­ ваність, упо­ ряд­
ко­ ваність і підпо­ ряд­ ко­ ва­ не єди­ но­ му на­ ча­ лу та за­ ко­ нам
     Ма­ к­ ро­ ко­ с­ мос - це по­ нят­ тя для по­ зна­ чен­ ня світу при­
ро­ ди зовнішньо­ го що­ до лю­ ди­ ни. Мікро­ ко­ с­ мос - це лю­ ди­
на, її внутрішній світ. Ско­ во­ ро­ да вва­ жав, що за­ ко­ номірності ма­ к­
ро- і мікро­ космів єдині. Внутрішній ко­ с­ мос лю­ ди­ ни оз­ на­ чає, що лю­
ди­ на здат­ на діяти са­ мо­ чин­ но, тоб­ то по­ чи­ на­ ти існу­ ван­ ня
пев­ но­ го ста­ ну ре­ чей не тільки у своїй душі, а й у “фізич­ но­ му” світі
     ЗЕМ­ ЛЯ І ВСЕСВІТ
Лю­ ди­ на спи­ рається з не­ обхідністю виз­ на­ чи­ ти в ко­ с­ мосі не
тільки по­ ряд­ ку, а й ре­ аль­ них мас­ штабів існу­ ван­ ня світу вза­
галі та лю­ ди­ ни в ньо­ му зо­ к­ ре­ ма
     Всесвіт - це по­ нят­ тя для оз­ на­ чен­ ня існу­ ван­ ня світу, в яко­ му
все, що бу­ ло, є і має бу­ ти, пе­ ре­ бу­ ває у пев­ но­ му відно­ шенні до
лю­ ди­ ни. Це існу­ ван­ ня  не об­ ме­ жується нічим, окрім ре­ аль­
ності
     Зем­ ля - пла­ не­ та, на якій ви­ ник­ ло і досі жи­ ве люд­ ст­ во, - од­
не із космічних ут­ во­ рень, з-поміж безлічі ба­ га­ ть­ ох інштх, що існу­
ють у Всесвіті
Зем­ ля - тре­ тя пла­ не­ та від Сон­ ця, п’ята за ма­ сою се­ ред дев’яти
пла­ нет Со­ няч­ ної си­ с­ те­ ми. Обер­ тається на­ вко­ ло своєї вісі за
23 год. 56 хв., обер­ тається на­ вко­ ло Сон­ ця за 365,242 до­ би. Відстань
до Сон­ ця - 149,6 млн. км. Швидкість ру­ ху по орбіті - 29,8 км/с. Швидкість
ру­ ху кож­ ної точ­ ки на ек­ ва­ торі - 465 м/с. На­ хил зем­ ної вісі до
екліпти­ ки ста­ но­ вить 230 26’ 21’’,4. За фор­ мою Зем­ ля - геоїд,
подібний до еліпса. Розрізня­ ють зовнішні обо­ лон­ ки - ат­ мо­ сфе­ ру та
гідро­ сфе­ ру - і внутрішні - зем­ ну ко­ ру, мантію, яд­ ро
     ПО­ НЯТ­ ТЯ МА­ ТЕРІЇ.
МА­ ТЕРІАЛЬ­ НЕ ТА ІДЕ­ АЛЬ­ НЕ
     Ма­ терія - філо­ софсь­ ка ка­ те­ горія, якою оз­ на­ чу­ ють світ як
об’єктив­ ну дійсність, що існує не­ за­ леж­ но від свідо­ мості лю­ ди­ ни та
да­ ний лю­ дині суб’єктив­ но її свідомістю
Пер­ ша кон­ цепція ма­ терії - суб­ ст­ рат­ на. За виз­ на­ чен­ ням Ари­
с­ то­ те­ ля, ма­ терія - це суб­ ст­ рат, тоь­ то те, що ле­ жить в ос­
нові всьо­ го су­ що­ го
Дру­ га кон­ цепція - суб­ станціональ­ на. Світ - це суб­ станція, а вла­ с­
ти­ вості ма­ терії - не що інше як вла­ с­ ти­ вості суб­ станції
За виз­ на­ чен­ ням Леніна, ма­ терія - це філо­ софсь­ ка ка­ те­ горія
для виз­ на­ чен­ ня об’єктив­ ної ре­ аль­ ності, що да­ на лю­ дині у її
відчут­ тях, яка копіюється, відо­ б­ ра­ жається на­ ши­ ми відчут­ тя­ ми,
існу­ ю­ чи не­ за­ леж­ но від них.
     Струк­ турні рівні ма­ терії: рівень не­ жи­ вої при­ ро­ ди, рівень жи­
вої при­ ро­ ди, рівень соціаль­ ної ор­ ганізації
Ма­ терія - гно­ се­ о­ логічна про­ ти­ лежність свідо­ мості. З іншо­ го бо­
ку, свідомість он­ то­ логічно не є про­ ти­ лежністю ма­ терії. Її за­ галь­
на вла­ с­ тивість - відо­ б­ ра­ жен­ ня. Як ви­ ща фор­ ма відо­ б­ ра­ жен­
ня, свідомість ха­ рак­ те­ ри­ зується універ­ сальністю відо­ б­ ра­ жен­ ня. 
Іде­ аль­ не - не що інше як ма­ теріаль­ не, але пе­ ре­ тво­ ре­ не, відби­ те
у психіці. Дум­ ка, людсь­ кий дух на відміну від явищ об’єктив­ ної ре­
аль­ ності, не ма­ ють про­ сто­ ро­ во-ча­ со­ вих меж
Інша дум­ ка: ідея не яв­ ляє со­ бою відо­ б­ ра­ жен­ ня дійсності, во­ на
є фор­ ма си­ с­ те­ ма­ ти­ зації знань у цілісне уяв­ лен­ ня, яке зо­ б­ ра­
жує дійсність. Тоб­ то це не відо­ б­ ра­ жен­ ня дійсності, а зна­ ряд­ дя
йо­ го по­ бу­ до­ ви
     РУХ І СПОКІЙ
     Рух - це внутрішньо вла­ с­ ти­ вий об’єктивній ре­ аль­ ності ат­ ри­ бут,
який охоп­ лює всі зміни й про­ це­ си, що без­ пе­ рерв­ но відбу­ ва­ ють­ ся
у Всесвіті
Рух - це один з періодів, фаз, етапів бут­ тя будь-чо­ го, це стан і йо­ го три­
валість. Сам рух ду­ же ча­ с­ то інтер­ пре­ тується ме­ ханістич­ но, тоб­ то
як зміна вла­ с­ ти­ во­ с­ тей об’єкту або як пе­ реміщен­ ня йо­ го в про­
сторі. Рух не єди­ ний стан в бутті світу, інший стан - спокій. Стан спо­
кою - про­ ти­ лежність ру­ ху, відсутність змін, зовнішня та внутрішня
сталість пред­ ме­ ту чи об’єкту
Марк­ си­ с­ ти виділя­ ли 5 форм ру­ ху: ме­ ханічну, фізич­ ну, хімічну,
біологічну та соціаль­ ну. Су­ час­ на філо­ софія виз­ на­ чає 3 за­ гальні
фор­ ми: рух в не­ ор­ ганічній при­ роді, рух у живій при­ роді та соціаль­
на фор­ ма ру­ ху
Фор­ ма­ ми ду­ хов­ но­ го ру­ ху мож­ на вва­ жа­ ти відчут­ тя, сприй­
нят­ тя, уяв­ лен­ ня, особ­ ли­ во по­ нят­ тя су­ д­ жен­ ня, вис­ нов­ ки
     РУХ І РОЗ­ ВИ­ ТОК
Рух трак­ тується як вся­ ка взаємодія, яка в свою чер­ гу виз­ на­ чається
як про­ цес взаємної обу­ мов­ ле­ ності існу­ ван­ ня об’єктів, си­ с­ тем,
про­ цес їх впли­ ву один на од­ но­ го, внаслідок чо­ го відбу­ вається як
збе­ ре­ жен­ ня, так і різно­ манітні зміни станів, вла­ с­ ти­ во­ с­ тей,
струк­ тур, функцій
     Роз­ ви­ ток - це та­ кий рух, при яко­ му відбу­ вається не про­ сто зміна
вже існу­ ю­ чих яко­ с­ тей, станів якої-не­ будь си­ с­ те­ ми, а ви­ ни­ ка­
ють нові вла­ с­ ти­ вості, но­ ва якість, що раніше не існу­ ва­ ла
Два ти­ пи роз­ вит­ ку: роз­ ви­ ток в рам­ ках однієї фор­ ми ру­ ху ма­
терії та роз­ ви­ ток, за­ вдя­ ки яко­ му відбу­ вається пе­ рехід від
однієї фор­ ми ру­ ху ма­ терії до іншої, більш ви­ со­ кої
     Соціаль­ ний роз­ ви­ ток - та­ кий тип змін у суспільстві, що ха­ рак­ те­
ри­ зується пе­ ре­ хо­ дом усіх суспільних відно­ син до якісно но­ во­ го
ста­ ну
     ПРО­ ГРЕС І РЕ­ Г­ РЕС
     Про­ грес - це та­ ка зміна вла­ с­ ти­ во­ с­ тей якої-не­ будь си­ с­ те­
ми, за якої відбу­ вається збільшен­ ня функціональ­ них вла­ с­ ти­ во­ с­
тей, підви­ щен­ ня ефек­ тив­ ності функціону­ ван­ ня, збільшується не­ за­
лежність існу­ ван­ ня від впли­ ву зовнішніх фак­ торів
     Ре­ г­ ре­ сивні яви­ ща - це ті яви­ ща, за яких відбу­ вається де­ гра­
дація, зни­ жен­ ня рівня ор­ ганізо­ ва­ ності та ефек­ тив­ ності функціону­
ван­ ня, втра­ чається здатність до здійснен­ ня то­ го, що бу­ ло мож­ ли­ вим
     ПРОСТІР І ЧАС
Роз­ гля­ да­ ю­ чи світ як свою про­ ти­ лежність лю­ ди­ на на­ ма­ гається
виз­ на­ чи­ ти своє особ­ ли­ ве місце і період пе­ ре­ бу­ ван­ ня.
По­ нят­ тям простір виз­ на­ ча­ ють співісну­ ван­ ня і відо­ крем­ леність
ре­ чей од­ на від од­ ної, їхню про­ тяжність, роз­ та­ шу­ ван­ ня однієї
сто­ сов­ но іншої. По­ нят­ тям час ха­ рак­ те­ ри­ зу­ ють послідовність
існу­ ван­ ня явищ, відо­ крем­ леність різних етапів, три­ валість, темп,
ритм про­ цесів.
Простір - це не тільки по­ нят­ тя, а й фор­ ма існу­ ван­ ня взаємозв’язків
між ма­ теріаль­ ни­ ми об’єкта­ ми, яка по­ нят­ тям простір відо­ б­ ра­
жається. По­ нят­ тя час так са­ мо як і простір є фор­ ма відо­ б­ ра­ жен­
ня існу­ ю­ чих об’єктив­ но взаємодій та взаємозв’язків у світі
     Простір - це невіддільна від ма­ терії за­ галь­ на фор­ ма бут­ тя, що ви­
ра­ жає йо­ го струк­ турність, ди­ фе­ ренційо­ ваність та взаємодію еле­
ментів
     Час - це за­ галь­ на фор­ ма бут­ тя, що ви­ ра­ жає три­ валість прцесів
взаємодії та послідовність зміни йо­ го станів
     ЄДНІСТЬСВІТУ
Вчен­ ня, що виз­ на­ ють єдність світу, на­ зи­ ва­ ють­ ся моністич­ ни­
ми, бо ви­ хо­ дять з прин­ ци­ пу монізму. Про­ ти­ леж­ ним підхо­ дом є
плю­ ралістич­ ний
Найбільш тра­ диційним, в рам­ ках моністич­ но­ го підхо­ ду у рішенні
прбле­ ми єдності світу є виділен­ ня двох про­ ти­ леж­ них на­ прямків. Во­
ни ви­ ра­ жа­ ють со­ бою сутність двох ос­ нов­ них філо­ софсь­ ких течій
- ма­ теріалізму та іде­ алізму
В ма­ теріалістич­ них вчен­ нях про­ бле­ ма єдності світу вирішується че­
рез виз­ нан­ ня світу ма­ теріаль­ ним, пер­ шо­ ос­ но­ вою світу вва­
жається де­ що ма­ теріаль­ не. В іде­ алістич­ них вчен­ нях, до яких відно­
сять і релігію, єдність світу пов’язується з ду­ хов­ ним пер­ шо­ по­ чат­
ком. Ма­ теріалістичні по­ гля­ ди більш моністичні: во­ ни не пе­ ред­ ба­
ча­ ють існу­ ван­ ня ду­ ху, свідо­ мості без ма­ теріаль­ ної ос­ но­ ви.
Іде­ алістичні по­ гля­ ди до­ три­ му­ ють­ ся ду­ алізму, оскільки згідно з
ни­ ми дух та ду­ ша є не­ ма­ теріаль­ ни­ ми суб­ станціями, а при­ ро­ да
іноді про­ ти­ с­ тав­ ляється ду­ ху
     Світ є єди­ ним, то­ му що йо­ му при­ та­ манні єдині за­ ко­ ни. Єдність
світу ви­ ра­ же­ на та­ кож і в то­ му, що у ньо­ го є за­ галь­ ний спосіб
існу­ ван­ ня та фор­ ми бут­ тя
Єдність світу по­ ля­ гає в то­ му, що він об’єктив­ но існує. Єдність виз­
на­ че­ на свідо­ мою діяльністю лю­ ди­ ни. Без лю­ ди­ ни для лю­ ди­ ни
світу не має
     ДУХ. ДУ­ ША. ДУ­ ХОВНІСТЬ
Як спря­ мо­ ву­ ю­ чий по­ ча­ ток,  дух роз­ гля­ дав­ ся як певні си­ ли
при­ ро­ ди (міфо­ логія), як Бог чи ди­ я­ вол (релігія), як істи­ на (на­
ука) або як іде­ ал (філо­ софія)
     Дух - це об’єктив­ но існу­ ю­ че, надіндивіду­ аль­ не на­ ча­ ло, здат­ не
спря­ мо­ ву­ ва­ ти діяльність лю­ ди­ ни й суспільства
Зв’язок існу­ ю­ чо­ го надіндивіду­ аль­ но­ го ду­ ху і кон­ крет­ ної лю­
ди­ ни кон­ кре­ ти­ зу­ ю­ тю по­ нят­ тям ду­ ша, яка є здатністю са­ мо­
чин­ но по­ чи­ на­ ти пев­ ний стан
     Ду­ ша - індивіду­ алізо­ ва­ ний дух, суб’єктив­ но існу­ ю­ че на­ ча­ ло
Діяльність лю­ ди­ ни виз­ на­ чається різно­ манітни­ ми “ру­ ха­ ми” душі,
які по­ тре­ бу­ ють кон­ кретізації, що здійснюється за до­ по­ мо­ гою по­
нят­ тя ду­ ховність
     Ду­ ховність - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня ре­ аль­ ності, яка без­ по­
се­ ред­ ньо чи опо­ се­ ред­ ко­ ва­ но спря­ мо­ вує життєдіяльність лю­ ди­
ни
За­ зна­ ча­ ють, що ду­ ховність - це усвідо­ млен­ ня та по­ чут­ тя лю­
ди­ ною то­ го, що во­ на має ке­ ру­ ва­ ти­ ся у своїй діяль­ ності іде­ а­
ла­ ми, іде­ я­ ми, прин­ ци­ па­ ми, а не од­ но­ хви­ лин­ ни­ ми ба­ жан­
ня­ ми
     ДУ­ ХОВ­ НЕ ТА ТІЛЕС­ НЕ
Перші про­ ти­ с­ тав­ лен­ ня ду­ хов­ но­ го та тілес­ но­ го зна­ хо­ ди­
мо у всесвтніх релігіях. Тілес­ не і ду­ хов­ не - дві про­ ти­ леж­ ності,
які своїм існу­ ван­ ням вно­ сять у світ те, що ви­ я­ ви­ ло­ ся як людсь­
ке
     Тілес­ не - це при­ род­ но ор­ ганізо­ ва­ не в лю­ дині. Ду­ хов­ не - ду­
шев­ но ор­ ганізо­ ва­ на соціаль­ на виз­ на­ ченість лю­ ди­ ни
Діяльність душі по­ ля­ гає у са­ мозміні лю­ ди­ ною се­ бе, а діяльність
тіла - у зміні довкілля
     ПО­ ЧУТ­ ТЯ. ІНТЕ­ ЛЕКТ. ВО­ ЛЯ. ІДЕ­ АЛ
На відміну від емоцій ос­ но­ вою по­ чуттів є суспільно сфор­ мо­ вані
відно­ шен­ ня лю­ ди­ ни до дійсності
     Емоціями на­ зи­ ва­ ють ре­ акції жи­ во­ го ор­ ганізму на вплив зовнішньо­
го се­ ре­ до­ ви­ ща, що спри­ чи­ ня­ ють­ ся ре­ флек­ са­ ми
     По­ чут­ тя­ ми на­ зи­ ва­ ють суспільно ство­ ре­ ну фор­ му без­ по­ се­
ред­ нь­ о­ го пе­ ре­ жи­ ван­ ня лю­ ди­ ною взаємодій із дійсністю, яка бу­
ла сфор­ мо­ ва­ на куль­ ту­ рою
Лю­ ди­ на, сти­ ка­ ю­ чись із різни­ ми про­ бле­ ма­ ми, по­ чи­ нає са­
мозміню­ ва­ ти се­ бе, по­ тре­ бує відповідних зна­ рядь са­ мозміни. Та­
ка са­ мозміна відбу­ вається у формі інте­ лек­ ту­ аль­ ної діяль­ ності,
го­ ло­ вна ви­ мо­ га до якої - бу­ ти впо­ ряд­ ко­ ва­ ною
     Інте­ лек­ том на­ зи­ ва­ ють здатність мис­ ли­ ти - про­ цес ціле­ с­ пря­
мо­ ва­ ної зміни уяв­ лень, який відбу­ вається згідно з пра­ ви­ ла­ ми і за­
ко­ на­ ми логіки
     Во­ ля (во­ ле­ ви­ яв­ лен­ ня) - це вла­ с­ тивість людсь­ кої душі ціле­
с­ пря­ мо­ ву­ ва­ ти діяльність тіла не­ за­ леж­ но від без­ по­ се­ редніх
фізіологічних по­ треб влас­ но­ го ор­ ганізму
Для душі, здат­ ної усвідо­ млю­ ва­ ти, здатність бу­ ти свідо­ мою є най­
ви­ ща цінність та са­ мо­ не­ обхідність
Об’єктив­ на ре­ алізація кон­ крет­ ної лю­ ди­ ни, суспільства відбу­
вається як ре­ алізація пев­ но­ го іде­ а­ лу. Усвідо­ мле­ ний іде­ ал є
те, у чо­ му праг­ не ре­ алізу­ ва­ ти­ ся лю­ ди­ на
     Іде­ ал - зра­ зок (нор­ ма, іде­ аль­ ний об­ раз), який виз­ на­ чає спо­
со­ би жит­ тя і по­ ведінку лю­ ди­ ни за кон­ крет­ них об­ ста­ вин
Іде­ ал є уяв­ лен­ ням про ме­ ту людсь­ ко­ го ро­ ду в ціло­ му. Іде­ ал
мо­ же бу­ ти суспільно-політич­ ний - уяв­ лен­ ня про до­ с­ ко­ на­ лий
суспільний лад; етич­ ний - про до­ с­ ко­ налі мо­ ральні якості лю­ ди­ ни
та до­ с­ ко­ налі взаєми­ ни між  людь­ ми; ес­ те­ тич­ ний - уяв­ лен­ ня
про кра­ су та ес­ те­ тич­ ну до­ с­ ко­ налість; суспільний - уяв­ лен­ ня
про до­ с­ ко­ на­ ле суспільне жит­ тя
     Ду­ хов­ на куль­ ту­ ра - су­ купність зви­ чаїв, цінно­ с­ тей і норм, які
ре­ гу­ лю­ ють жит­ тя лю­ ди­ ни - її став­ лен­ ня до се­ бе, до інших лю­
дей, до світу в ціло­ му
     ЧЕСТЬ. СОВІСТЬ. ГІДНІСТЬ
Честь, гідність, совість при­ та­ манні лю­ дині не тільки як мо­ ральні по­
нят­ тя, а й як пев­ не чуттєво-емоційне пе­ ре­ жи­ ван­ ня, яке су­ про­
во­ д­ жує усвідо­ млен­ ня кон­ крет­ них їх про­ явів. Во­ ни є фор­ ма­ ми
са­ мо­ усвідо­ млен­ ня - уяв­ лен­ ня про кон­ крет­ не став­ лен­ ня ото­
чу­ ю­ чих лю­ дей до осо­ би
     Гідність - став­ лен­ ня лю­ ди­ ни до са­ мої се­ бе і суспільства до неї як
до виз­ на­ ної цінності
     Честь - виз­ нан­ ня на­ леж­ ності осо­ би до пев­ ної вер­ ст­ ви, спільно­
ти, ри­ си якої при­ та­ манні ок­ ремій лю­ дині як пред­ став­ ни­ кові ок­
ре­ мо­ го ко­ ла лю­ дей
Невідповідність дій лю­ ди­ ни пев­ ним зраз­ кам по­ ведінки усвідо­
млюється як втра­ та нею честі
     Совість - здатність лю­ ди­ ни чи­ ни­ ти певні дії, усвідо­ млю­ ю­ чи став­
лен­ ня до них інших лю­ дей
     ПО­ РЯДНІСТЬТАІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ
     По­ рядність - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною своєї при­ чет­
ності до долі інших лю­ дей та відповідаль­ ності за неї
     Інтелігентність - це та­ кий рівень інте­ лек­ ту­ аль­ ної діяль­ ності лю­
ди­ ни, за яко­ го во­ на ке­ рується знан­ ням іде­ аль­ них сут­ но­ с­ тей
За до­ по­ мо­ гою уяв­ лень про нор­ ми, цінності, іде­ а­ ли лю­ ди­ на ре­
гу­ лює не тільки свою по­ ведінку , а й, да­ ю­ чи мо­ раль­ ну оцінку, ви­
яв­ ляє своє став­ лен­ ня до вчинків інших , чим ре­ аль­ но тво­ рить
суспільні взаємозв’яз­ ки
     ПРАВ­ ДА. ХИ­ БА. ІСТИ­ НА
По­ нят­ тя “прав­ да”, “хи­ ба”, “істи­ на” ви­ яв­ ля­ ють та виз­ на­ ча­
ють різні взаємозв’яз­ ки та відно­ шен­ ня між людсь­ ки­ ми уяв­ лен­ ня­
ми та дійсністю
     Істи­ на - це знан­ ня, що відповідає дійсності і містить у собі підтвер­ д­
жен­ ня цієї відповідності
     Прав­ да - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною будь-яко­ го знан­
ня (істи­ ни чи хи­ би) як істи­ ни
Прав­ да - це істин­ не знан­ ня про стан ре­ чей, до яко­ го не бай­ ду­ жа
лю­ ди­ на і з ог­ ля­ ду на який во­ на бу­ дує об­ раз ме­ ти діяль­ ності,
ба­ жа­ но­ го бут­ тя, світу
     Хи­ ба - це знан­ ня про дійсність, яке цією дійсністю за­ пе­ ре­ чується
     ПРИХІЛЬНІСТЬ
     Прихільність - це пе­ ре­ жи­ ван­ ня лю­ ди­ ною до­ б­ ро­ зич­ ли­ во­ го
став­ лен­ ня до інших лю­ дей та фор­ ма усвідо­ млен­ ня по­ тре­ би зла­ го­
ди між людь­ ми
Про­ яви ду­ хов­ ності лю­ ди­ ни у ви­ гляді при­ хиль­ ності завжди тісно
пов’язані з та­ ки­ ми мо­ раль­ ни­ ми яко­ с­ тя­ ми, як щрість, мужність,
пра­ це­ любність, ве­ ли­ ко­ душність то­ що
     ВІРА. НАДІЯ.ЛЮ­ БОВ
     Віра - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня пев­ но­ го іде­ а­ лу як ви­ щої
сут­ ності, до якої у вічно­ му по­ тязі пе­ ре­ бу­ ває лю­ ди­ на. Віра - це
без­ за­ с­ те­ реж­ не прий­ нят­ тя лю­ ди­ ною об­ ра­ но­ го нею іде­ а­ лу
Наївна віра - впев­ неність в існу­ ванні на­ вко­ лиш­ нь­ о­ го світу,
інших лю­ дей, сво­ го тіла і ду­ ху. Во­ на фор­ мується життєвим досвідом
лю­ ди­ ни
Релігійна віра - впев­ неність у існу­ ванні вла­ с­ ти­ во­ с­ тей, подій,
що відбу­ ва­ ють­ ся згідно з во­ ле­ ви­ яв­ лен­ ням над­ при­ род­ них і
надісто­ рич­ них сил і у існу­ ванні цих сил як та­ ких. Ця віра є виз­ на­
чаль­ ною оз­ на­ кою релігійної свідо­ мості
Філо­ софсь­ ка віра - впев­ неність у існу­ ванні бут­ тя, з яким ми сти­
каємо­ ся що­ ден­ но, до яко­ го ми відно­ си­ мо­ ся, але яке за­ ли­
шається не та­ ким, яким ми собі йо­ го уяв­ ляємо
Віра - ос­ но­ ва твор­ чих по­ тенцій лю­ ди­ ни, во­ на за­ без­ пе­ чує
спро­ можність осо­ би­ с­ тості до­ ла­ ти са­ мо­ об­ ме­ женість
     Надія - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною не­ обхідності змін
     Лю­ бов - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною пред­ ме­ та чи яви­
ща як невід’ємної умо­ ви сво­ го існу­ ван­ ня
     ПРЕ­ КРАС­ НЕ І ПО­ ТВОР­ НЕ
Пре­ кра­ сним на­ зи­ ва­ ють та­ ке поєднан­ ня пев­ них ча­ с­ тин у ціле,
яке дає лю­ дині ес­ те­ тич­ ну на­ со­ ло­ ду і за­ до­ во­ лен­ ня від
взаємодії з ним
     Пре­ крас­ не - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною то­ го, що
здат­ не при­ но­ си­ ти ій ес­ те­ тич­ ну на­ со­ ло­ ду і за­ до­ во­ лен­
ня
По­ твор­ ним на­ зи­ ва­ ють те, що вик­ ли­ кає у лю­ ди­ ни по­ чут­ тя
відра­ зи до чо­ гось
     По­ твор­ не - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною то­ го, що здат­
не при­ не­ с­ ти лю­ дям чи при­ нес­ ло відра­ зу
     ДО­ Б­ РО І ЗЛО
По­ нят­ тя до­ б­ ро виз­ на­ чає мо­ раль­ но-по­ зи­ тив­ не став­ лен­ ня
до різних явищ з по­ зиції виз­ нан­ ня їх не­ обхідни­ ми для співісну­ ван­
ня лю­ дей. Яви­ ща, які спри­ чи­ ня­ ють руй­ ну­ ван­ ня суспільно­ го
бут­ тя, на­ зи­ ва­ ють­ ся злом
     Бла­ го - соціаль­ но-філо­ софсь­ ке по­ нят­ тя, яким виз­ на­ чається все,
що за­ до­ воль­ няє по­ тре­ би лю­ ди­ ни і має для неї зна­ чен­ ня по­ зи­
тив­ ної цінності
     До­ б­ ро - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною своєї здат­ ності
тво­ ри­ ти бла­ го
     Зло - це по­ чут­ тя і усвідо­ млен­ ня лю­ ди­ ною своєї здат­ ності тво­
ри­ ти шко­ ду
     ПО­ ХО­ Д­ ЖЕН­ НЯСВІДО­ МОСТІ
Свідомість є про­ дук­ том людсь­ кої діяль­ ності і її слід роз­ гля­ да­ ти
че­ рез роз­ крит­ тя суті цієї іяль­ ності. Це ви­ ща фор­ ма відо­ б­ ра­
жен­ ня, сутність і спе­ цифіку яко­ го роз­ кри­ ва­ ють че­ рез ево­ люцію
форм відо­ б­ ра­ жен­ ня у живій при­ роді. Та­ кож свідомість яв­ ляє со­
бою про­ дукт спілку­ ван­ ня, соціаль­ ної взаємодії, що пе­ ред­ ба­ чає
пізнан­ ня суті свідо­ мості че­ рез діалек­ ти­ ку праці, спілку­ ван­ ня і
мо­ ви
     Пе­ ре­ ду­ мо­ ва­ ми ви­ ник­ нен­ ня свідо­ мості є: ви­ ник­ нен­ ня жит­
тя на Землі та ево­ люція форм відо­ б­ ра­ жен­ ня жи­ вих істот. 
     СУТНІСТЬСВІДО­ МОСТІ
Про­ бле­ ма свідо­ мості має 4 ас­ пек­ ти: 1. про­ бле­ ма відно­ шен­
ня свідо­ мості до відо­ б­ ра­ жу­ ва­ ної дійсності. Свідомість роз­ гля­
дається тут як вто­ рин­ на що­ до ма­ терії; 2. про­ бле­ ма ви­ ник­
нен­ ня свідо­ мості. Тут во­ на роз­ гля­ дається як ре­ зуль­ тат про­ гре­
сив­ но­ го роз­ вит­ ку (ево­ люції)  жи­ вих ор­ ганізмів; 3. відно­
шен­ ня свідо­ мості і діяль­ ності моз­ ку; 4. ак­ тивність - роль
свідо­ мості у пе­ ре­ тво­ ренні світу. Свідомість роз­ гля­ дається тут як
суб’єктив­ на ре­ альність, якій при­ та­ манні ак­ тивність і віднос­ на са­
мостійність
Свідомість вибірко­ ва, оскільки ство­ рює, помічає та зберігає ли­ ше
те, що має зна­ чен­ ня і сенс.
Свідо­ мості при­ та­ ман­ на здатність до іншодії - здатність кож­ но­
го ра­ зу діяти по-іншо­ му що­ до то­ го, що усвідо­ млюється. Пев­ ною мірою
свідомість має сво­ бо­ ду
     Свідомість - ви­ ща, при­ та­ ман­ на ли­ ше лю­ дині і пов’яза­ на з мо­ вою
функція моз­ ку, яка по­ ля­ гає: в уза­ галь­ не­ но­ му і ціле­ с­ пря­ мо­
ва­ но­ му відо­ б­ ра­ женні дійсності; у по­ пе­ редній мис­ леній по­ бу­
дові дій і пе­ ред­ ба­ ченні їх ре­ зуль­ татів; у ро­ зум­ но­ му ре­ гу­ лю­
ванні і са­ мо­ кон­ т­ ролі по­ ведінки лю­ ди­ ни
     ФУНКЦІЇ СВІДО­ МОСТІ
     Пізна­ валь­ на - відо­ б­ ра­ жен­ ня світу у свідо­ мості лю­ ди­ ни є
суспільно-істо­ рич­ ним про­ це­ сом, у яко­ му кож­ ний акт пізнан­ ня на­
кла­ дається на інфор­ мацію ми­ ну­ ло­ го досвіду, на вже на­ явні уяв­ лен­
ня про да­ ну річ чи яви­ ще
     Кон­ ст­ рук­ тив­ на - в ре­ зуль­ таті ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ но­ го пе­
ре­ тво­ рен­ ня дійсності, лю­ ди­ на ство­ рює нові речі, яких не має у при­
род­ но­ му світі
     Ре­ гу­ ля­ тив­ на - ви­ хо­ дить із взаємодіїї лю­ ди­ ни і світу, при­
ве­ ден­ ня дій лю­ ди­ ни у відповідність до її по­ треб
     Са­ мосвідомість - знан­ ня лю­ ди­ ни про са­ му се­ бе. Са­ мосвідо­
мості при­ та­ ман­ ний так зва­ ний суб’єктив­ ний час: тільки лю­ ди­ на за­
вдя­ ки на­ ко­ пи­ чен­ ню досвіду шля­ хом свідо­ мості мо­ же розділя­ ти
час сво­ го існу­ ван­ ня на ми­ ну­ ле, те­ першнє та май­ бутнє
     МИС­ ЛЕН­ НЯ, ПАМ’ЯТЬ, ВО­ ЛЯ. БУ­ ДЕН­ НАІТЕ­ О­ РЕ­ ТИЧ­ НАСВІДОМІСТЬ
Роз­ гля­ да­ ю­ чи свідомість з точ­ ки зо­ ру ви­ я­ ву людсь­ кої сут­
ності сто­ сов­ но відо­ б­ ра­ жен­ ня дійсності, ми го­ во­ ри­ мо про
свідомість як про єдність емоцій, мис­ лен­ ня, пам’яті та волі.
     Емоції впли­ ва­ ють на свідомість лю­ ди­ ни оскільки ос­ тан­ ня жи­ ве
емоційним жит­ тям
     Мис­ лен­ ня має аб­ ст­ ракт­ ний ха­ рак­ тер, у чо­ му до­ корінна
відмінність людсь­ ко­ го мис­ лен­ ня від кон­ крет­ но­ об­ раз­ но­ го мис­
лен­ ня ви­ щих тва­ рин. Фор­ ма­ ми аб­ ст­ ракт­ но­ го мис­ лен­ ня є по­
нят­ тя, су­ д­ жен­ ня та умо­ ви­ во­ ди. Мис­ лен­ ня - ви­ щий ща­ бель
людсь­ ко­ го пізнан­ ня і фор­ ма ак­ тив­ но­ го, ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ но­
го, за­ галь­ но­ го відо­ б­ ра­ жен­ ня дійсності.
     Пам’ять - це вмісти­ ли­ ще на­ ко­ пи­ че­ ної лю­ ди­ ною не­ ст­ рук­ ту­
ро­ ва­ ної інфор­ мації за­ для по­ даль­ шо­ го ії аналізу та ви­ ко­ ри­ с­
то­ ву­ ван­ ня у про­ цесі пізнан­ ня та діяль­ ності
     Во­ ля є свідо­ мим і сво­ бод­ ним праг­ нен­ ням лю­ ди­ ни до здійснен­ ня
пев­ ної ме­ ти, яка є для неї цінністю
При роз­ гляді свідо­ мості з точ­ ки зо­ ру гли­ би­ ни і суттєвості відо­
б­ ра­ жен­ ня світу ми виділяємо бу­ ден­ ну і те­ о­ ре­ тич­ ну свідомість
     СВІДО­ МЕ І НЕСВІДО­ МЕ
По­ нят­ тя свідо­ мо­ го і несвідо­ мо­ го відо­ б­ ра­ жа­ ють те, що у лю­
дині є людсь­ ке і що в лю­ дині і в світі цьо­ му людсь­ ко­ му про­ ти­ с­
тоїть, чи у по­ зи­ тив­ но­ му, чи у не­ га­ тив­ но­ му сенсі
     Несвідо­ ме - це су­ купність психічних станів, актів і про­ цесів, які не
пред­ став­ лені у свідо­ мості суб’єкта, не усвідо­ млю­ ють­ ся ним.
     ПРА­ ЦЯ
     Пра­ ця - чуттєво-пред­ мет­ на ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ на діяльність лю­ ди­
ни по ство­ рен­ ню благ, не­ обхідних для за­ до­ во­ лен­ ня своїх тілес­ них
і ду­ хов­ них по­ треб
Подібним до праці є виз­ на­ чен­ ня по­ нят­ тя “прак­ ти­ ка”. Са­ ме пра­ ця,
з по­ гля­ ду те­ орії Ч. Дарвіна, є однією з най­ важ­ ливіших пе­ ре­ ду­ мов
ви­ ник­ нен­ ня свідо­ мості у лю­ ди­ ни. В про­ цесі фізич­ ної праці 
пе­ ре­ важ­ но за­ сто­ со­ ву­ ють­ ся енергія м’язів, в про­ цесі ро­ зу­
мо­ вої праці - нер­ во­ ва енергія
     СПІЛКУ­ ВАН­ НЯІМО­ ВА
Спілку­ ван­ ня - це про­ цес взаємозв’яз­ ку, взаємовідно­ шен­ ня,
взаємодії між людь­ ми, у яко­ му відбу­ вається обмін інфор­ мацією,
досвідом, вміння­ ми та на­ вич­ ка­ ми
     Спілку­ ван­ ня - од­ на з не­ обхідних і за­ галь­ них умов фор­ му­ ван­ ня
і роз­ вит­ ку осо­ би­ с­ тості та суспільства
Мо­ ва є од­ но­ час­ но і універ­ саль­ ним за­ со­ бом спілку­ ван­ ня, і
най­ до­ с­ ко­ налішою її фор­ мою
     Мо­ ва - це си­ с­ те­ ма знаків, які ство­ рю­ ють­ ся і ви­ ко­ ри­ с­ то­
ву­ ють­ ся людь­ ми для умов­ но­ го оз­ на­ чен­ ня ре­ чей і явищ, відо­ б­
ра­ же­ них в людській свідо­ мості
     Ге­ гель: “мо­ ва - ди­ во­ виж­ но силь­ ний засіб, але тре­ ба ма­ ти
ба­ га­ то ро­ зу­ му, щоб ко­ ри­ с­ ту­ ва­ ти­ ся нею”. Се­ не­ ка: 
“За­ го­ во­ ри, щоб я те­ бе по­ ба­ чив”. Хай­ дег­ гер: “мо­ ва - це
домівка бут­ тя”
     СУСПІЛЬНЕБУТ­ ТЯ ТАСВІДОМІСТЬ
Суспільне бут­ тя ро­ зуміється як ре­ аль­ ний про­ цес жит­ тя лю­ ди­ ни,
суспільства. Це не що інше, як при­ род­ но об­ ла­ ш­ то­ ва­ ний стан
співісну­ ван­ ня, взаємозв’яз­ ку лю­ дей че­ рез ор­ ганізацію ви­ роб­
ництва і відтво­ рен­ ня лю­ ди­ ни
Суспільне бут­ тя - це та­ кож ор­ ганізація лю­ ди­ ною су­ куп­ ності си­
с­ те­ ми відно­ син сто­ сов­ но ви­ роб­ ництва не тільки са­ мої лю­ ди­
ни, а й умов її існу­ ван­ ня, особ­ ли­ во благ, не­ обхідних для за­ до­
во­ лен­ ня тілес­ них і ду­ хов­ них по­ треб та інте­ ресів
Суспільна свідомість є відо­ б­ ра­ жен­ ням суспільно­ го бут­ тя, си­ с­
те­ мою суспільних ідей, те­ орій, соціаль­ них по­ чуттів, на­ ст­ роїв,
ілюзій то­ що
     Суспільна свідомість - це су­ купність, си­ с­ те­ ма по­ чуттів, зви­ чаїв,
зви­ чок, тра­ дицій, ду­ мок, іде­ алів, ідей, те­ орій, які відо­ б­ ра­ жа­
ють суспільне бут­ тя і функціону­ ють у суспільстві, ске­ ро­ ву­ ю­ чи, спря­
мо­ ву­ ю­ чи жит­ тя суспільства у відповідно­ му на­ прямі
     РІВНІТАФОР­ МИ СУСПІЛЬНОЇ
     СВІДО­ МОСТІ
Рівня­ ми суспільної свідо­ мості є суспільна пси­ хо­ логія та іде­ о­
логія, а фор­ ма­ ми: еко­ номічна, політич­ на, пра­ во­ ва, етич­ на, ес­
те­ тич­ на, на­ уко­ ва, релігійна, філо­ софсь­ ка, істо­ рич­ на, еко­
логічна свідомість
     Суспільна пси­ хо­ логія є су­ купністю соціаль­ них по­ чуттів, на­ ст­
роїв, тра­ дицій, зви­ чаїв, об­ рядів, без­ по­ се­ редніх пе­ ре­ жи­ вань,
які існу­ ють у ре­ аль­ но­ му суспільно­ му бутті, тоб­ то пе­ ре­ дусім
чуттєвий ас­ пект життєдіяль­ ності суспільства, що виз­на­ чає без­ по­ се­
редні дії лю­ ди­ ни, її здатність са­ мо­ ре­ алізу­ ва­ ти­ ся в світі
     Іде­ о­ логія - це си­ с­ те­ ма по­ глядів та ідей, у яких усвідо­ млюється
й оцінюється став­ лен­ ня лю­ дей до дійсності та од­ не до од­ но­ го,
соціальні про­ бле­ ми та конфлікти, а та­ кож містять­ ся цілі соціаль­ ної
діяль­ ності, спря­ мо­ ва­ ної на закріплен­ ня чи зміну цих суспільних відно­
син
     Еко­ номічна свідомість - відо­ б­ ра­ жен­ ня та­ ких про­ цесів
життєдіяль­ ності суспільства як ви­ роб­ ництво, обмін, спо­ жи­ ван­ ня про­
дуктів людсь­ кої праці, ха­ рак­ те­ ри­ зує відно­ си­ ни сфе­ ри ви­ роб­
ни­ чою діяль­ ності лю­ ди­ ни
     Політич­ на свідомість - це відо­ б­ ра­ жен­ ня та іде­ аль­ не
функціону­ ван­ ня що­ до вла­ ди, спо­ собів, ме­ тодів її за­ во­ ю­ ван­ ня,
ут­ ри­ ман­ ня і ви­ ко­ ри­ с­ тан­ ня
     Пра­ во­ ва свідомість є відо­ б­ ра­ жен­ ням і функціону­ ван­ ням
норм, пра­ вил, прин­ ципів по­ ведінки в суспільстві, які виз­ на­ ча­ ють­ ся
дер­ жа­ вою
     Ес­ те­ тич­ на свідомість - це відо­ б­ ра­ жен­ ня і функціону­ ван­ ня
дійсності на за­ са­ дах ро­ зуміння пре­ крас­ но­ го
     Мо­ раль - особ­ ли­ ва фор­ ма суспільної свідо­ мості та вид суспільних
відно­ син, який ви­ яв­ ляється в су­ куп­ ності особ­ ли­ вих цінно­ с­ тей і
спо­ собів нор­ ма­ тив­ но­ го ре­ гу­ лю­ ван­ ня життєдіяль­ ності лю­ дей у
суспільстві
     Еко­ логічна свідомість - це відо­ б­ ра­ жен­ ня та функціону­ ван­ ня
за­ го­ ст­ рен­ ня еко­ логічних про­ блем
     ПО­ НЯТ­ ТЯПІЗНАН­ НЯ
     Пізнан­ ня - це про­ цес особ­ ли­ вої взаємодії між суб’єктом (лю­ ди­ ною)
і об’єктом (пев­ ною ча­ с­ ти­ ною світу), ос­ нов­ ним ре­ зуль­ та­ том яко­
го є знан­ ня. Пізнан­ ня - це відо­ б­ ра­ жен­ ня об’єктив­ ної  дійсності як
суб’єктив­ но­ го об­ ра­ зу
Пізнан­ ня як фор­ ма ду­ хов­ но­ го ос­ воєння дійсності зорієнто­ ва­ не
на опа­ ну­ ван­ ня світом і людсь­ ким бут­ тям у ньо­ му че­ рез от­ ри­
ман­ ня суб’єктив­ но істин­ но­ го знан­ ня, че­ рез відо­ б­ ра­ жен­ ня
струк­ ту­ ри і за­ ко­ номірно­ с­ тей ре­ аль­ ності у свідо­ мості лю­ ди­
ни
     ЧУТТЄВЕПІЗНАН­ НЯ
Чуттєве пізнан­ ня - пер­ ший етап склад­ но­ го і су­ пе­ реч­ ли­ во­ го
про­ це­ су пізнан­ ня. Во­ но скла­ дається з відчут­ тя, сприй­ нят­ тя та
уяв­ лен­ ня
     Відчут­ тя - це відтво­ рен­ ня ок­ ре­ мих вла­ с­ ти­ воч­ тей ре­ чей
об’єктив­ но­ го світу, які без­ по­ се­ ред­ ньо впли­ ва­ ють на ор­ га­ ни
чут­ тя
     Сприй­ нят­ тя - цілісний об­ раз речі як син­ тез відчуттів, пов’яза­ них
од­ не з од­ ним відповідно до то­ го, як пов’язані між со­ бою вла­ с­ ти­
вості тієї чи іншої речі
     Уяв­ лен­ ня ви­ ни­ ка­ ють на ос­ нові ми­ ну­ лих впливів ре­ чей на лю­
ди­ ну, які збе­ рег­ ли­ ся в її пам’яті, або ж на ос­ нові роз­ повіді про
речі інших лю­ дей, опи­ су ре­ чей чи явищ, фо­ то­ графії, на­ оч­ них зо­ б­
ра­ жень то­ що
Різно­ ви­ да­ ми уяв­ лен­ ня є уя­ ва - про­ цес поєднан­ ня і пе­ ре­
тво­ рен­ ня уяв­ лен­ ня в цілісну кар­ ти­ ну но­ вих об­ разів та фан­
тазія - уя­ ва, що ха­ рак­ те­ ри­ зується особ­ ли­ вою си­ лою і не­
звичністю уяв­ лень та об­ разів, що ство­ рю­ ють­ ся
     РАЦІОНАЛЬ­ НЕ (ЛОГІЧНЕ) ПІЗНАН­ НЯ
До логічно­ го пізнан­ ня або, інши­ ми сло­ ва­ ми, аб­ ст­ ракт­ но­ го
мис­ лен­ ня, на­ ле­ жать такі фор­ ми як:
     По­ нят­ тя - дум­ ка, яка відо­ б­ ра­ жає речі та яви­ ща в їх за­ галь­
них і суттєвих оз­ на­ ках і існує в гра­ ма­ тичній формі сло­ ва
     Су­ д­ жен­ ня - дум­ ка, що має ви­ ра­ жен­ ня у ви­ гляді роз­ повідно­ го
ре­ чен­ ня, взаємозв’язок по­ нять
     Умо­ вивід є про­ це­ сом мис­ лен­ ня, внаслідок яко­ го з двох або кількох
су­ д­ жень ви­ во­ дить­ ся но­ ве су­ д­ жен­ ня
     Прин­ ци­ па­ ми пізнан­ ня є об’єктивність (існу­ ван­ ня то­ го, що
пізнається, по­ за і не­ за­ леж­ но від лю­ ди­ ни), пізна­ ванність (пізна­
ти мож­ на все), відо­ б­ ра­ жен­ ня (пізнан­ ня - про­ цес ство­ рен­ ня
суб’єктив­ них об­ разів), виз­ на­ чаль­ ної ролі прак­ ти­ ки (прак­ ти­ ка -
кінце­ ва ме­ та пізнан­ ня і кри­ терій йо­ го істин­ ності), твор­ чої ак­
тив­ ності суб’єкта пізнан­ ня
     Емпіричні знан­ ня - це на­ ко­ пи­ чен­ ня досвіду, те­ о­ ре­ тичні
знан­ ня - це аналіз на­ ко­ пи­ чен­ но­ го досвіду, тоб­ то емпірич­ них
знань
     СУБ’ЄКТ ТА ОБ’ЄКТ ПІЗНАН­ НЯ
Особ­ ли­ вим є пи­ тан­ ня про те, хто і що пізнає, а та­ кож те , які
взаємовідно­ си­ ни між тим, хто пізнає, і тим, що пізнається. Під суб’єктом
пізнан­ ня слід ро­ зуміти лю­ ди­ ну або спільно­ ту, ко­ ли во­ ни не про­
сто відо­ б­ ра­ жа­ ють дійсність, а ут­ во­ рю­ ють знан­ ня. Знан­ ня -
це си­ с­ тем­ но-уза­ галь­ не­ ний, порівня­ но за­ вер­ ше­ ний об­ раз тієї
чи іншої сфе­ ри існу­ ван­ ня ре­ чей, явищ світу
Об’єктом пізнан­ ня мо­ же ви­ с­ ту­ па­ ти весь світ як все су­ ще, що є в
лю­ дині і по­ за нею
     Суб’єкт - філо­ софсь­ ка ка­ те­ горія для по­ яс­ нен­ ня прак­ тич­ ної і
пізна­ валь­ ної діяль­ ності лю­ ди­ ни, по­ зна­ чен­ ня дже­ ре­ ла ак­ тив­
ності
     Об’єкт - те, на що спря­ мо­ ва­ на діяльність суб’єкта
     РО­ ЗУМІННЯІСТИ­ НИТАЇЇКРІТЕРІЇ
     Істи­ на - це адек­ ват­ не відо­ б­ ра­ жен­ ня об’єкта пізнан­ ня
суб’єктом, який йо­ го пізнає. Та­ ким, яким він існує сам по собі, по­ за і
не­ за­ леж­ но від лю­ ди­ ни та її свідо­ мості; об’єктив­ ний зміст чуттєво­
го, емпірич­ но­ го досвіду, по­ нять, ідей, су­ д­ жень, те­ орій, учень і
цілісної кар­ ти­ ни світу в діалек­ тиці її роз­ вит­ ку
Об’єктивність істи­ ни по­ ля­ гає в то­ му, що во­ на існує не­ за­ леж­ но
від свідо­ мості лю­ ди­ ни
     Аб­ со­ лют­ на істи­ на - найбільш по­ вне знан­ ня про дійсність, яке їй
відповідає і має підтвер­ д­ жен­ ня цієї відповідності
     Віднос­ на істи­ на - це не­ по­ вне знан­ ня про дійсність, яке їй
відповідає і має підтвер­ д­ жен­ ня цієї відповідності
Аб­ со­ лют­ на істи­ на є су­ мою віднос­ них істин. Аб­ со­ лют­ на істи­
на на пев­ но­ му етапі мо­ же пе­ ре­ тво­ ри­ ти­ ся на віднос­ ну
     Дог­ ма­ тизм - си­ с­ те­ ма по­ глядів, згідно з яки­ ми істи­ на, от­
ри­ ма­ на в про­ цесі пізнан­ ня, є незмінною. Ре­ ля­ тивізм - вчен­
ня про відносність, умовність та суб’єк-тивність людсь­ ко­ го пізнан­ ня
Те­ о­ ре­ тич­ на діяльність, про­ цес пізнан­ ня дійсності не­ роз­ рив­ но
пов’язані з прак­ ти­ кою. Рівнем роз­ вит­ ку прак­ ти­ ки обу­ мов­ люється
об­ сяг і ха­ рак­ тер на­ бу­ тих знань. Всі знан­ ня здо­ бу­ ва­ ють­ ся і
пе­ ревіря­ ють­ ся прак­ ти­ кою, не всі на­ укові істи­ ни пе­ ревіря­ ють­
ся прак­ ти­ кою, за­ леж­ но від умов і мож­ ли­ во­ с­ тей
     МЕ­ ТОДПІЗНАН­ НЯ
     Ме­ тод - спосіб до­ сяг­ нен­ ня ме­ ти, пев­ ним чи­ ном упо­ ряд­ ко­ ва­
на діяльність
Філо­ софія про­ тя­ гом сво­ го роз­ вит­ ку ви­ ро­ би­ ла за­ галь­ ний ме­
тод пізнан­ ня - діалек­ ти­ ку. Діалек­ ти­ ка - те­ орія і ме­ тод
пізнан­ ня явищ дійсності у їхньо­ му роз­ вит­ ку і са­ мо­ ру­ ху, вчен­ ня
про найбільш за­ гальні за­ ко­ номірні зв’яз­ ки, за­ ко­ ни ста­ нов­ лен­ ня
і роз­ ви­ ток при­ ро­ ди, суспільства, мис­ лен­ ня. Це підхід “і те, і інше”
     Ме­ тафізи­ ка ви­ хо­ дить із ізо­ ль­ о­ ва­ ності ре­ чей, явищ, із
відсут­ ності роз­ вит­ ку. Це підхід “або те, або інше”
Та­ кож до філо­ софсь­ ких ме­ тодів пізнан­ ня на­ ле­ жать софісти­ ка,
ек­ лек­ ти­ ка, гер­ ме­ нев­ ти­ ка то­ що
Інша гру­ па ме­ тодів пізнан­ ня - на­ укові ме­ то­ ди. Їх роз­ поділя­ ють на 
емпіричні та те­ о­ ре­ тичні. До емпірич­ них відно­ сять: спо­ с­ те­
ре­ жен­ ня (пря­ ма і без­ по­ се­ ред­ ня реєстрація подій), вимірю­
ван­ ня (спо­ с­ те­ ре­ жен­ ня, що фіксує та­ кож і кількісні по­ каз­
ни­ ки ре­ чей і явищ) та ек­ с­ пе­ ри­ мент (пла­ номірне спо­ с­ те­
ре­ жен­ ня, ство­ рен­ ня штуч­ но­ го се­ ре­ до­ ви­ ща з ме­ тою от­ ри­
ман­ ня но­ вої інфор­ мації)
До те­ о­ ре­ тич­ них ме­ тодів відно­ сять: аналіз, сінтез, індукція, де­
дукція, аб­ ст­ рак­ ти­ зація (аб­ ст­ ракція - це мис­ ле­ не відволікан­
ня від без­ по­ се­ ред­ нь­ о­ го чуттєво­ го сприй­ нят­ тя і виділен­ ня ли­
ше де­ я­ ких йо­ го суттєвих мо­ ментів), кон­ кретізація, ана­ логія, мо­
де­ лю­ ван­ ня, іде­ алізація то­ що. Ме­ то­ ди пізнан­ ня вив­ чає ме­ то­
до­ логія
     ЗА­ КОНІЗА­ КО­ НОМІРНІСТЬ
     За­ кон - це по­ нят­ тя, яке відо­ б­ ра­ жає не­ обхідне, суттєве, стійке,
по­ вто­ рю­ ва­ не у тих чи інших яви­ щах дійсності
Спе­ цифічні за­ ко­ ни відо­ б­ ра­ жа­ ють зв’язок між кон­ крет­ ни­ ми
фізич­ ни­ ми, хімічни­ ми або біологічни­ ми вла­ с­ ти­ во­ с­ тя­ ми ре­
чей
За­ гальні за­ ко­ ни відо­ б­ ра­ жа­ ють зв’язок між за­ галь­ ни­ ми вла­
с­ ти­ во­ с­ тя­ ми, про­ яв­ ля­ ють­ ся на всіх рівнях бут­ тя
     ВИЗ­ НА­ ЧЕН­ НЯПРИ­ РО­ ДИ
     При­ ро­ да - об’єктив­ на ма­ теріаль­ на дійсність у всій ба­ га­ то­
манітності та єдності ії форм. Во­ на первісно да­ на, не­ с­ тво­ ре­ на лю­
ди­ ною, пе­ ре­ дує сус-пільству та людській життєдіяль­ ності, ут­ во­ рю­ ю­
чи їхню все­ за­ галь­ ну і не­ обхідну пе­ ре­ ду­ мо­ ву
В су­ часній на­ уці при­ ро­ да трак­ тується як: 1. су­ купність при­
род­ них умов існу­ ван­ ня цивілізації; 2. пред­ мет людсь­ кої праці,
її ре­ чо­ вин­ ний ма­ теріал, на яко­ му і за до­ по­ мо­ гою яко­ го
здійснюється прак­ ти­ ка; 3. об’єктив­ не ма­ теріаль­ не на­ ча­ ло в
самій лю­ дині; 4. ма­ теріаль­ на дійсність, за до­ по­ мо­ гою якої в
прак­ тиці об’єктивізу­ ють­ ся й уре­ чев­ лю­ ють­ ся відно­ си­ ни лю­ дей; 
5. мож­ ли­ вий і дійсний пред­ мет праці та об’єкт пізнан­ ня; 6. 
за­ галь­ ний і го­ ло­ вний об’єкт на­ уко­ во­ го знан­ ня та пізнан­ ня; 
7. пред­ мет­ ний людсь­ кий світ, в при­ родній ре­ чо­ вині яко­ го про­
яв­ ляється ма­ теріалізо­ ва­ на людсь­ ка життєдіяльність
На­ вко­ лишнє се­ ре­ до­ ви­ ще за­ зви­ чай поділя­ ють на дві ча­ с­ ти­
ни: при­ род­ не і штуч­ не се­ ре­ до­ ви­ ще. До при­ род­ но­ го се­ ре­
до­ ви­ ща на­ ле­ жать ті ма­ теріальні си­ с­ те­ ми, які ви­ ник­ ли по­
за і не­ за­ леж­ но від лю­ ди­ ни, але ста­ ли або мо­ жуть ста­ ти
об’єктом її діяль­ ності. Штуч­ не се­ ре­ до­ ви­ ще охоп­ лює ма­ теріальні
та соціальні умо­ ви життєдіяль­ ності лю­ ди­ ни, об’єкти ес­ те­ тич­ но­
го і мо­ раль­ но­ го став­ лен­ ня лю­ ди­ ни до при­ ро­ ди. Це став­ лен­
ня охоп­ лює та­ кож і ро­ зуміння гли­ бин людсь­ кої душі
     БІОС­ ФЕ­ РАТАНО­ О­ СФЕ­ РА
По­ нят­ тя “біос­ фе­ ра” впер­ ше вжи­ то австрійським ге­ о­ ло­ гом Е.
Зюс­ сом ще в 1875 році.
     Біос­ фе­ ра - це цілісна зем­ на обо­ лон­ ка, охоп­ ле­ на жит­ тям і
якісно пе­ ре­ тво­ ре­ на ним. Біос­ фе­ ра охоп­ лює: тро­ по­ сфе­ ру
(ни­ жню ча­ с­ ти­ ну ат­ мо­ сфе­ ри), ко­ ру вивітрю­ ван­ ня (2-3 км вглиб
від по­ верхні землі), всю гідро­ сфе­ ру. 95% ма­ си біос­ фе­ ри ста­ но­
вить ма­ са рос­ лин. Ма­ са люд­ ст­ ва -0.0002%
В ХХ-му ст. по­ нят­ тя біос­ фе­ ра ево­ люціонує до ро­ зуміння но­ о­ сфе­
ри. Це по­ нят­ тя за­ про­ по­ но­ ва­ не фран­ цу­ за­ ми Е. Ле­ руа та Тей­
я­ ром де Шар­ де­ ном у 20-х ро­ ках. Во­ ни під “сфе­ рою ро­ зу­ му” ро­
зуміли ви­ ра­ жен­ ня бо­ же­ ст­ вен­ но­ го ду­ ха. От­ же но­ о­ сфе­
ра - це та ча­ с­ ти­ на Землі та ко­ с­ мо­ су, що опи­ ни­ ли­ ся під впли­
вом ро­ зум­ ної діяль­ ності лю­ ди­ ни
     РОЛЬПРИ­ РОД­ НИХУМОВУЖИТТІСУСПІЛЬСТВА
Лю­ ди­ на є при­ род­ ною істо­ тою, яка жи­ ве за за­ ко­ на­ ми при­ род­
но­ го світу. Ад­ же лю­ ди­ на у всіх ви­ дах життєдіяль­ ності, скрізь і
завжди, що б во­ на не ро­ би­ ла і що б не пе­ ре­ тво­ рю­ ва­ ла, чи­ нить
як істо­ та при­ род­ на. При­ родні пе­ ре­ ду­ мо­ ви за­ без­ пе­ чу­ ють
мож­ ливість дов­ го­ т­ ри­ ва­ ло­ го існу­ ван­ ня і роз­ вит­ ку
суспільства потрібни­ ми йо­ му ре­ зер­ ва­ ми
Оскільки лю­ ди­ на є істо­ тою при­ род­ ною, то і весь світ соціаль­ них
спільнот як світ зв’язків, відно­ син, кон­ тактів то­ що теж має відби­ ток
при­ род­ нь­ о­ го. Од­ ним з пер­ вин­ них осе­ редків людсь­ ко­ го
суспільства є сім’я. Сім’я - гру­ па лю­ дей, пов’яза­ на ро­ дин­ ни­ ми
уза­ ми, спільністю по­ бу­ ту, взаємною мо­ раль­ ною відповідальністю і
взаємо­ до­ по­ мо­ гою, що ви­ ко­ нує певні соціальні функції, зу­ мов­ лені
істо­ рич­ но кон­ крет­ ним спо­ со­ бом ви­ роб­ ництва
     РИ­ СИВПЛИ­ ВУСУСПІЛЬСТВА
     НАПРИ­ РО­ ДУ
Мож­ на виділи­ ти такі ри­ си впли­ ву суспільства на при­ ро­ ду:
- роз­ ши­ рен­ ня про­ сто­ ро­ вих меж ос­ воєння лю­ ди­ ною при­ ро­ ди
- по­ даль­ ше вив­ чен­ ня й ос­ воєння при­ ро­ ди, тоб­ то відкрит­ тя і
про­ мис­ ло­ ве ви­ ко­ ри­ с­ тан­ ня но­ вих хімічних еле­ ментів, мікро­
про­ цесів, раніше невідо­ мих вла­ с­ ти­ во­ с­ тей і за­ конів при­ ро­ ди
- по­ си­ лен­ ня інтен­ сив­ ності ви­ ко­ ри­ с­ тан­ ня при­ род­ них ре­
сурсів
- зро­ с­ тан­ ня за­ бруд­ нен­ ня довкілля
За історію люд­ ст­ ва спо­ с­ те­ ре­ же­ но три ре­ во­ люційні пе­ ре­ во­
ро­ ти в про­ дук­ тив­ них си­ лах суспільства: 1. не­ олітич­ на ре­ во­
люція (ви­ ник­ нен­ ня зем­ ле­ роб­ ст­ ва, пе­ рехід від при­ сво­ ю­ ю­
чої еко­ номіки до ви­ роб­ ни­ чої); 2. про­ мис­ ло­ ва ре­ во­ люція 
(пе­ рехід від ремісни­ чих зна­ рядь праці до ма­ шин); 3. на­ уко­
во-технічна ре­ во­ люція
     КРИ­ ЗАУВІДНО­ ШЕННІЛЮ­ ДИ­ НИІПРИ­ РО­ ДИ. ЕКО­ ЛОГІЯ. ВИ­ ЖИ­ ВАН­ НЯ
По­ нят­ тя еко­ логія (від гр. на­ ука про бу­ ди­ нок) впер­ ше бу­ ло вве­
де­ но у вжи­ ток німець­ ким біоло­ гом Е.Гек­ ке­ лем у йо­ го праці “За­
галь­ на мор­ фо­ логія ор­ ганізмів” (1866). Еко­ логія оз­ на­ ча­ ла
спеціаль­ ну біологічну на­ уку про ор­ ганізми “у се­ бе вдо­ ма”, тоб­ то 
про взаємо­ за­ лежність ор­ ганізмів і се­ ре­ до­ ви­ ща їх існу­ ван­ ня
На сьо­ годні ос­ нов­ ни­ ми еко­ логічни­ ми про­ бле­ ма­ ми є: на­ ро­
до­ на­ се­ лен­ ня, пар­ ни­ ко­ вий ефект, утилізація про­ мис­ ло­ вих
відходів, еко­ логічно чи­ с­ та енер­ ге­ ти­ ка та транс­ порт,
демілітарізація, дехімізація сільсько­ го гос­ по­ дар­ ст­ ва, ре­ сур­
со­за­ без­ пе­ чен­ ня та ре­ куль­ ти­ вація літо­ сфе­ ри
Історію взаємовідно­ син лю­ ди­ ни і при­ ро­ ди мож­ на поділи­ ти на 4
ета­ пи: 1. від ви­ ник­ нен­ ня homo sapiens до по­ яви зем­ ле­ роб­ ст­
ва і ско­ тар­ ст­ ва (при­ сво­ ю­ ю­ че гос­ по­ дар­ ст­ во, єдність лю­ ди­
ни і при­ ро­ ди); 2. ви­ ник­ нен­ ня зем­ ле­ роб­ ст­ ва і ско­ тар­
ст­ ва (відтво­ рю­ ю­ че гос­ по­ дар­ ст­ во, ак­ тив­ не пе­ ре­ тво­ рен­
ня при­ ро­ ди); 3. про­ мис­ ло­ ва ре­ во­ люція (ви­ ник­ нен­ ня
ідеї па­ ну­ ван­ ня лю­ ди­ ни над при­ ро­ дою, вплив лю­ ди­ ни на при­ ро­
ду стає згуб­ ним); 4. на­ уко­ во-технічна ре­ во­ люція (за­ бруд­
нен­ ня довкілля, підпо­ ряд­ ку­ ван­ ня на­ уко­ во­ го по­ шу­ ку хиб­ ним
іде­ ям, мілітарізація)
     Під ви­ жи­ ван­ ням ро­ зуміють і усвідо­ млю­ ють яви­ ще тво­ рен­ ня лю­
ди­ ною (суспільством пев­ но­ го ти­ пу) найбільш оп­ ти­ маль­ них умов для
сво­ го існу­ ван­ ня
     СУСПІЛЬНЕ. СОЦІАЛЬ­ НЕ
     Суспільне жит­ тя - це ре­ аль­ ний про­ цес життєдіяль­ ності лю­ дей (осо­
би­ с­ то­ с­ тей, соціаль­ них груп, суспільства в ціло­ му), що відбу­
вається за пев­ них кон­ крет­ но-істо­ рич­ них умов і ха­ рак­ те­ ри­
зується істо­ рич­ но виз­ на­ че­ ною си­ с­ те­ мою видів і форм діяль­ ності
як спо­ со­ бу ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ но­ го пе­ ре­ тво­ рен­ ня дійсності
Го­ ло­ вний вис­ но­ вок К. Марк­ са по­ ля­ гає в то­ му, що суспільне бут­
тя лю­ дей виз­ на­ чає суспільну свідомість, що є ідей­ ни­ ми за­ са­ да­
ми ма­ теріалістич­ но­ го ро­ зуміння істо­ рич­ но­ го роз­ вит­ ку
суспільства. Суспільне бут­ тя за Марк­ сом - це про­ цес ре­аль­ ної
життєдіяль­ ності лю­ дей, що ви­ яв­ ляється в пе­ ре­ тво­ ренні дійсності
та си­ с­ темі суспільних відно­ син, що скла­ да­ ють­ ся між людь­ ми у
про­ цесі їх соціаль­ ної діяль­ ності. Суспільна свідомість - це ду­ хов­ на
сфе­ ра істо­ рич­ но­ го про­ це­ су, яка ут­ во­ рює цілісну си­ с­ те­ му
з пев­ ною внутрішньою струк­ ту­ рою, що має різні рівні (те­ о­ ре­ тич­ ну
і бу­ ден­ ну свідомість,  іде­ о­ логію та суспільну пси­ хо­ логію) і фор­
ми (політич­ ну і прак­ тич­ ну свідомість, мо­ раль, релігію, філо­ софію,
на­ уку, ес­ те­ тич­ ну свідомість)
     СУСПІЛЬСТВО ЯКСА­ МО­ ОР­ ГАНІЗО­ ВА­ НА 
     СИ­ С­ ТЕ­ МА
Впер­ ше по­ гляд на суспільство як на са­ мо­ ор­ ганізо­ ва­ ну си­ с­ те­ му
зустрічається у Г.-В.-Ф. Ге­ ге­ ля. Ос­ но­ вою істо­ рич­ но­ го роз­
вит­ ку у ньо­ го є Світо­ вий Дух, який ре­ алізується че­ рез дух епо­
хи, що в свою чер­ гу пе­ ред­ ба­ чає ак­ тив­ ну діяльність лю­ ди­ ни. Ме­
та історії за Ге­ ге­ лем - роз­ ви­ ток і ре­ алізація сво­ бо­ ди гро­ ма­
дя­ ни­ на в гро­ мадсь­ ко­ му суспільстві. От­ же Ге­ гель ро­ зумів
суспільство як цілісну си­ с­ те­ му, що са­ мо­ роз­ ви­ вається за­ вдя­ ки
діяль­ ності лю­ дей, про­ те за цим стоїть са­ модіяльність Світо­ во­ го Ду­
ха
     К. Маркс ство­ рює діалек­ ти­ ко-ма­ теріалістич­ не вчен­ ня про
суспільство. Опорні ка­ те­ горії йо­ го ба­ чен­ ня: суспільно-еко­ номічна
фор­ мація, спосіб ви­ роб­ ництва, про­ дук­ тивні си­ ли та ви­ роб­ ничі
відно­ си­ ни, ба­ зис і над­ бу­ до­ ва, соціаль­ на ре­ во­ люція
     М. Ве­ бер у своїй кон­ цепції іде­ аль­ них типів за­ пе­ ре­ чу­ вав
те­ орію фор­ маційно­ го аналізу соціуму. В історії, на йо­ го дум­ ку,
домінує оди­ нич­ ний факт, унікаль­ на подія, схе­ ма ж уза­ галь­ нює, іде­
алізує, по­ дає у ви­ гляді за­ ко­ номірності, якої в ре­ альній історії не
існує. Всі фак­ то­ ри роз­ вит­ ку суспільства - рівно­ правні: куль­ ту­ ру
мож­ на тлу­ ма­ чи­ ти як про­ дукт еко­ номіки і на­ впа­ ки - еко­ номічні
відно­ си­ ни як про­ дукт куль­ ту­ ри. Ве­ бер ствер­ д­ жу­ вав, що ос­ но­
вою капіталістич­ ної еко­ номіки є не що інше як релігія про­ те­ с­ тан­ тиз­
му та про­ те­ с­ тантсь­ ка ети­ ка
     Т. Пар­ сонс ство­ рює те­ орію струк­ тур­ но-функціональ­ но­ го
аналізу суспільства. Він тлу­ ма­ чить суспільство як са­ мо­ ор­ ганізо­ ва­
ну си­ с­ те­ му че­ рез взаємодію “я” та “іншо­ го”. Са­ ме на за­ са­ дах
взаємодії відбу­ вається поєднан­ ня си­ с­ тем осо­ би­ с­ тості та соціаль­
ної си­ с­ те­ ми з при­ во­ ду взаємо­ до­ пов­ нен­ ня ек­ с­ пек­ тацій
Та­ кож за­ слу­ го­ ву­ ють на ува­ гу те­ орія соціаль­ них ха­ рак­ терів 
Е. Фром­ ма та си­ нер­ ге­ тич­ на те­ орія М.Мой­ сеєва
     СОЦІАЛЬ­ НАСТРУК­ ТУ­ РА
Соціальні відно­ си­ ни скла­ да­ ють­ ся з при­ во­ ду ре­ алізації са­ мо­
го соціаль­ но­ го взаємозв’яз­ ку, за до­ по­ мо­ гою яко­ го ви­ яв­
ляється соціаль­ не ста­ но­ ви­ ще лю­ дей та їх спільно­ с­ тей у
соціальній струк­ турі суспільства, ха­ рак­ тер їх соціаль­ них взаємовідно­
син, по­ глиб­ лен­ ня або на­ впа­ ки - по­ до­ лан­ ня відмінно­ с­ тей між
соціаль­ ни­ ми спільно­ с­ тя­ ми, роз­ ви­ ток чи де­ гра­ дація соціаль­
них спільно­ с­ тей, соціаль­ ної струк­ ту­ ри в ціло­ му. Соціаль­ на
струк­ ту­ ра є фор­ мою ор­ ганізації, крит­ салізацією соціаль­ них відно­
син.
     Соціаль­ на струк­ ту­ ра - це су­ купність віднос­ но стійких, стабільних
соціаль­ них спільно­ с­ тей, груп і пев­ ний по­ ря­ док їх взаємозв’яз­ ку та
взаємодії. Це цілісна су­ купність усіх функціону­ ю­ чих у ньо­ му спільно­ с­
тей і груп у їх вза­ е­ мозв’яз­ ку
     СОЦІАЛЬ­ НАГРУ­ ПА. КЛА­ СИ. КА­ С­ ТИ.
     СОЦІАЛЬНІВЕР­ СТ­ ВИ. СТРА­ ТИ
     Соціаль­ на гру­ па - це порівня­ но ста­ ла спільність лю­ дей, яка є скла­
до­ вим еле­ мен­ том соціаль­ ної струк­ ту­ ри пев­ но­ го суспільства і ха­
рак­ те­ ри­ зується спільністю інте­ ресів, норм по­ ведінки, соціаль­ но-пси­
хо­ логічних оз­ нак, цінно­ с­ тей то­ що
     Кла­ си (за Леніним) - це ве­ ликі гру­ пи лю­ дей, що різнять­ ся між со­
бою за їх місцем в істо­ рич­ но виз­ на­ ченій си­ с­ темі суспільно­ го ви­
роб­ ництва, за їх відно­ шен­ ням (здебільшо­ го закріпле­ ним і оформ­ ле­
ним у за­ ко­ нах) до за­ собів ви­ роб­ ництва, за їх рол­ лю в суспільній ор­
ганізації праці, а от­ же за спо­ со­ бом одер­ жан­ ня і розміром тієї ча­ с­
ти­ ни спільно­ го ба­ гат­ ст­ ва, яка є в їх роз­ по­ ря­ д­ женні
     Ка­ с­ ти - це гру­ пи лю­ дей, що зай­ ма­ ють пев­ не ус­ пад­ ко­ ву­ ва­
не місце в соціальній ієрархії, пов’язані з тра­ диційни­ ми за­ нят­ тя­ ми і
об­ ме­ жені у спілку­ ванні од­ на з од­ ною
     Соціаль­ на вер­ ст­ ва - це проміжна або пе­ рехідна соціаль­ на гру­ па, що
фор­ мується порівня­ но са­ мостійно (на­ при­ клад, інте­ ле­ генція, уп­
равлінці, служ­ бовці) або є еле­ мен­ том суспільно­ го кла­ су (на­ при­
клад, се­ ред­ ня та дрібна бур­ жу­ азія), що ха­ рак­ те­ ри­ зується пев­
ни­ ми соціаль­ ни­ ми оз­ на­ ка­ ми
     Стра­ ти - це соціальні гру­ пи, відмінність між яки­ ми обу­ мов­ ле­ на
розміра­ ми при­ бутків, сти­ лем та спо­ со­ бом жит­ тя, рівнем куль­ ту­ ри,
освіти, по­ бу­ то­ ви­ ми умо­ ва­ ми, пси­ хо­ логічни­ ми ри­ са­ ми та
релігійни­ ми пе­ ре­ ко­ нан­ ня­ ми
     СІМ’Я
     Сім’я - це за­ сно­ ва­ на на шлюбі чи кров­ но-ро­ дин­ них зв’яз­ ках ма­
ла соціаль­ на гру­ па, чле­ ни якої зв’язані спільністю по­ бу­ ту, взаємною
мо­ раль­ ною відповідальністю та взаємо­ до­ по­ мо­ гою
Як стійке соціаль­ не об’єднан­ ня сім’я ви­ ни­ кає в епо­ ху пізньо­ го не­
оліту, у про­ цесі роз­ кла­ ду ро­ до­ во­ го­ ла­ ду і пов’яза­ на з по­
явою при­ ват­ ної влас­ ності, класів та дер­ жа­ ви. Сім’я за­ сно­ вується
на пев­ них фор­ мах шлюб­ них со­ юзів, най­ по­ ши­ реніши­ ми се­ ред яких
є полігамія та мо­ но­ гамія
Са­ ме в сім’ї відбу­ вається відтво­ рен­ ня фізич­ них і ду­ хов­ них сил
лю­ ди­ ни, котрі спри­ я­ ють кра­ що­ му ви­ ко­ нан­ ню нею своїх робітни­
чих, соціаль­ них і куль­ тур­ них функцій у соціумі
     ЕТ­ НОС. РІД. ПЛЕМ’Я
Ет­ но­ си - це біофізичні ре­ аль­ ності, завжди опо­ виті соціаль­ ною обо­
лон­ кою, втілені в ту чи іншу соціаль­ ну фор­ му
     Ет­ нос (за Л. Гу­ ми­ ль­ о­ вим) - це пе­ ре­ дусім струк­ ту­ ро­ ва­ ний
кон­ гло­ ме­ рат лю­ дей зі спільним сте­ рео­ ти­ пом по­ ведінки, здат­ ний
до ціле­ с­ пря­ мо­ ва­ них дій
Ет­ нос, що з’яв­ ляється на істо­ ричній арені спо­ чат­ ку бе­ реть­ ся за
ство­ рен­ ня штуч­ ної еко­ си­ с­ те­ ми. Про­ тя­ гом на­ ступ­ ної - ак­
ма­ тич­ ної - фа­ зи ет­ нос є ак­ тив­ ним, здат­ ним до на­ пру­ жен­ ня,
спря­ мо­ ва­ но­ го на пе­ ре­ тво­ рен­ ня довкілля. Про­ тя­гом куль­ тур­
ної фа­ зи відбу­ вається на­ ко­ пи­ чен­ ня технічних до­ сяг­ нень та іде­
о­ логічних цінно­ с­ тей. Потім по­ чи­ нається об­ ску­ рант­ на фа­ за -
фа­ за істо­ рич­ ної інерції. Про­ тя­ гом ос­ тан­ ньої - го­ мео­ стаз­
ної - фа­ зи ет­ нос по­ сту­ пається на істо­ричній арені місцем но­ вим ет­
но­ сам
     Рід - це об’єднан­ ня гру­ пи кров­ них ро­ дичів, що ве­ дуть своє по­ хо­
д­ жен­ ня по одній лінії (ма­ те­ ринській чи батьківській), усвідо­ млю­ ють
се­ бе на­ щад­ ка­ ми од­ но­ го ре­ аль­ но­ го чи міфічно­ го пред­ ка, ма­
ють спільне ро­ до­ ве ім’я
Виз­ на­ чаль­ ни­ ми ри­ са­ ми ро­ до­ вих відно­ син є: рівність всіх
членів ро­ ду, відсутність май­ но­ вих відно­ син між ро­ ди­ ча­ ми, до­
три­ ман­ ня ек­ зо­ гамії
     Плем’я - це фор­ ма етнічної спільності й суспільної ор­ ганізації до­ кла­
со­ во­ го суспільства, що ви­ ни­ кає на ос­ нові фор­ му­ ван­ ня ро­ до­ во­
го суспільства, бо ек­ зо­ гамність ро­ ду по­ тре­ бує постійних зв’язків при­
наймні між дво­ ма ро­ да­ ми
     НА­ РОДНІСТЬ. НАЦІЯ
     На­ родність - це ет­ но­ соціаль­ на спільність лю­ дей, що про­ жи­ ва­ ють
на спільній те­ ри­ торії, роз­ мов­ ля­ ють однією мо­ вою, ма­ ють спільні
ри­ си ха­ рак­ те­ ру, пси­ хо­ логічний склад, особ­ ли­ вості куль­ тур­ но­
го роз­ вит­ ку
Виз­ на­ ча­ ю­ чи по­ нят­ тя “нація” слід поєдну­ ва­ ти та вра­ хо­ ву­ ва­
ти і соціаль­ но-еко­ номічні, і етнічні, і соціокуль­ турні, і ду­ ховні фак­
то­ ри. Націю мож­ на трак­ ту­ ва­ ти як спільність лю­ дей, що фор­ мується
за­ вдя­ ки єдності та­ ких за­ сад: 1. те­ ри­ торіаль­ них (кож­ на
нація має свою те­ ри­ торію, “життєвий простір”); 2. етнічних (нація
фор­ мується з лю­ дей од­ но­ го етнічно­ го скла­ ду); 3. еко­ номічних 
(спільність гос­ по­ дарсь­ ких зв’язків кон­ солідує лю­ дей); 4. за­ галь­
но­ куль­ тур­ них (мо­ ва, тра­ диції, зви­ чаї, об­ ря­ ди); 5. пси­
хо­ логічних (спільні ри­ си психічно­ го скла­ ду)
Аб­ со­ лю­ ти­ зація будь-якої з цих рис при­ зво­ дить до ви­ к­ рив­ ле­
но­ го ро­ зуміння нації
     МЕН­ ТАЛІТЕТТАМЕН­ ТАЛЬНІСТЬ
По­ нят­ тя мен­ тальність по­ хо­ дить від ла­ тинсь­ ко­ го mentalis -
спосіб мис­ лен­ ня, при­ на­ лежність до ро­ зу­ му, ду­ шев­ ний склад
     Мен­ тальність - це су­ купність ус­ та­ но­ вок та схиль­ но­ с­ тей діяти,
мис­ ли­ ти, по­ чу­ ва­ ти і сприй­ ма­ ти світ пев­ ним чи­ ном, що вклю­ ча­
ють цінності, нор­ ми, віру­ ван­ ня та сталі не­ усвідо­ млю­ вані фор­ ми
світо­ с­ прий­ нят­ тя, при­ та­ манні якійсь групі лю­ дей, котрі виз­ на­
ча­ ють спільні ри­ си їх по­ ведінки та став­ лен­ ня до фе­ но­ менів їхньо­
го бут­ тя - жит­ тя і смерті, ди­ тин­ ст­ ва і ста­ рості, здо­ ров’я фізич­
но­ го і мо­ раль­ но­ го, сім’ї і дер­ жа­ ви, праці і спо­ жи­ ван­ ня, ми­
ну­ ло­ го і май­ бут­ нь­ о­ го то­ що
Розрізня­ ють мен­ тальність: ста­ те­ ву, віко­ ву, про­ фесійну, національ­ ну
     Мен­ талітет - це мен­ тальність як її соціаль­ но-прак­ тич­ не втілен­ ня,
так са­ мо як мен­ тальність є ніщо інше як мен­ талітет з по­ гля­ ду соціаль­
но-істо­ рич­ ної та куль­ тур­ ної укоріне­ ності в бутті
Ха­ рак­ тер­ ни­ ми для ук­ раїнської мен­ таль­ ності є ар­ хе­ ти­ пи ан­
т­ ро­ по­ цен­ т­ риз­ му та софійності світу. За­ га­ лом в ук­ раїнсько­
му мен­ талітеті та в ук­ раїнській куль­ турі спо­ с­ терігається па­ ра­
лелізм у зо­ б­ ра­ женні жит­ тя при­ ро­ ди та лю­ ди­ ни, ор­ганічний
зв’язок при­ род­ но­ го та соціаль­ но­ го. Інши­ ми ха­ рак­ тер­ ни­ ми
ар­ хе­ ти­ па­ ми мен­ таль­ ності є “сер­ це”, “по­ ле”, “сло­ во”
     СУСПІЛЬНИЙПРО­ ГРЕСІПЕРІОДІЗАЦІЯ
     СУСПІЛЬНО­ ГОРОЗ­ ВИТ­ КУ
     Суспільний про­ грес - це та­ кий по­ сту­ паль­ ний роз­ ви­ ток
суспільства, що сприяє збільшен­ ню міри сво­ бо­ ди лю­ ди­ ни, роз­ ши­ рен­
ню мож­ ли­ во­ с­ тей для вільно­ го роз­ вит­ ку її індивіду­ аль­ ності, ут­
вер­ д­ жен­ ню у взаєми­ нах між людь­ ми і соціаль­ ни­ ми гру­ па­ ми гу­
манізму, соціаль­ ної спра­ вед­ ли­ вості, зла­ го­ ди і де­ мо­ кратії
В ге­ гелівській кон­ ценпції суспільно­ го роз­ вит­ ку мас­ шта­ бом
вимірю­ ван­ ня всесвітньої історії та сту­ пенів її про­ гре­ су бу­ ло
усвідо­ млен­ ня сво­ бо­ ди. На­ ро­ ди поділя­ ли­ ся на всесвітньо-істо­
ричні та на ті, що не ма­ ли за­ галь­ но­ людсь­ ко­ го на­ ча­ ла. Три
стадії людсь­ ко­ го про­ гре­ су - східні де­ с­ потії, гре­ ко-римсь­ кий
світ та гер­ мансь­ кий світ
О.Конт вимірю­ вав про­ грес за рівнем роз­ вит­ ку людсь­ кої свідо­ мості і
типів мис­ лен­ ня. 3 стадії суспільно­ го роз­ вит­ ку за О. Кон­ том: те­
о­ логічне мис­ лен­ ня, міфо­ логічне мис­ лен­ ня та на­ уко­ ве мис­ лен­
ня
В тех­ но­ кра­ тич­ них те­ оріях ХХ ст. (Д.Белл, З.Бже­ зинсь­ кий, А.То­
ф­ лер та ін.) кри­ терієм роз­ вит­ ку суспільства виз­ нається па­ ну­ ю­
чий тип тех­ но­ логії
Марк­ систсь­ ка кон­ цепція суспільства, йо­ го роз­ вит­ ку спи­ рається на
ро­ зуміння цьо­ го роз­ вит­ ку як зміни суспільно-еко­ номічних фор­ мацій,
кож­ на з яких є істо­ рич­ ним ти­ пом суспільства, за­ сно­ ва­ но­ го на
пев­ но­ му спо­ собі ви­ роб­ ництва. П’ять тра­ диційних суспільно-еко­
номічних фор­ мацій: первісно­ об­ щин­ на, ра­ бо­ влас­ ниць­ ка, фе­ о­
даль­ на, капіталістич­ на та ко­ муністич­ на. Три не­ тра­ диційні стадії:
пер­ вин­ на фор­ мація, вто­ рин­ на фор­ мація, ко­ муністич­ на фор­ мація
Існу­ ють та­ кож те­ орії циклічності роз­ вит­ ку (Дж. Віко). П. Со­ рокін
вва­ жав, що в історії кож­ но­ го суспільства не існує стійкої за­ ко­
номірності ні про­ гре­ сив­ но­ го, ні ре­ г­ ре­ сив­ но­ го ха­ рак­ те­
ру
По­ ши­ рені та­ кож три лінії за­ пе­ ре­ чен­ ня про­ гре­ су: 1. кож­ ний
на­ род має свою історію і тво­ рить свою не­ по­ втор­ ну куль­ ту­ ру, які
не підля­ га­ ють порівнян­ ню з інши­ ми (В. Дільтей, К. Леві-Стросс); 2.
роз­ ви­ ток історії су­ пе­ реч­ ли­ вий, в ньо­ му ре­ г­ рес здебільшо­ го
домінує над про­ гре­ сом (Б. Рас­ сел, А. Дж. Тойнбі); 3. за­ пе­ ре­ чен­
ня про­ гре­ су в ок­ ре­ мих сфе­ рах суспільно­ го бут­ тя (К.Яс­ перс)
     ОС­ НОВНІВИЗ­ НА­ ЧЕН­ НЯЗРОЗДІЛУ
     “ЕК­ НОМІЧНЕЖИТ­ ТЯСУСПІЛЬСТВА”
     Пра­ ця - це про­ цес ак­ тив­ но­ го пе­ ре­ тво­ рен­ ня лю­ ди­ ною при­
ро­ ди з ме­ тою ство­ рен­ ня не­ обхідних для се­ бе умов існу­ ван­ ня
     Про­ дук­ тивні си­ ли - це ор­ ганічна єдність на­ гро­ ма­ д­ же­ ної та
жи­ вої праці, тоб­ то су­ купність ре­ чо­ вих та осо­ би­ с­ тих еле­ ментів
ви­ роб­ ництва, не­ обхідних для ви­ роб­ ництва то­ го , що здат­ не за­ до­
воль­ ня­ ти по­ тре­ би лю­ дей
     Ви­ роб­ ничі відно­ си­ ни - це су­ купність ма­ теріаль­ них еко­ номічних
відно­ син між людь­ ми у про­ цесі суспільно­ го ви­ роб­ ництва та ру­ ху
суспільно­ го про­ дук­ ту від ви­ роб­ ництва до спо­ жи­ ван­ ня
     Спосіб ви­ роб­ ництва - це істо­ рич­ но-кон­ крен­ та єдність про­ дук­
тив­ них сил і ви­ роб­ ни­ чих відно­ син
     Власність - це істо­ рич­ но виз­ на­ че­ ний суспільний спосіб при­ своєння
людь­ ми пред­ метів ви­ роб­ ни­ чо­ го та не­ ви­ роб­ ни­ чо­ го спо­ жи­
ван­ ня
     То­ вар - це про­ дукт праці, при­ зна­ че­ ний для обміну
     Вартість - це втіле­ на у то­ варі пра­ ця
     Капітал - це са­ мо­ зро­ с­ та­ ю­ ча вартість, або вартість, що дає до­
дат­ ко­ ву вартість
     До­ дат­ ко­ ва вартість - це над­ ли­ шок вар­ тості, ство­ ре­ ний пра­ цею
най­ ма­ но­ го працівни­ ка по­ над вартість йо­ го ро­ бо­ чої си­ ли і який
при­ своюється влас­ ни­ ком підприємства бе­ зо­ плат­ но
     Ціна - це ви­ ра­ же­ на в гро­ шах вартість то­ ва­ ру
     Кон­ ку­ ренція - бо­ роть­ ба при­ ват­ них то­ ва­ ро­ ви­ роб­ ників за
кращі умо­ ви ви­ роб­ ництва і збу­ ту то­ варів з ме­ тою от­ ри­ ман­ ня
мак­ си­ маль­ них при­ бутків
     Ри­ нок - це си­ с­ те­ ма еко­ номічно­ го при­ му­ су, тоб­ то впли­ ву на
еко­ номічні інте­ ре­ си при повній сво­ боді еко­ номічної діяль­ ності
суб’єктів то­ вар­ но­ го ви­ роб­ ництва
     Мар­ ке­ тинг - це си­ с­ те­ ма ор­ ганізації гос­ по­ дарсь­ кої діяль­
ності, за­ сно­ ва­ на на по­ пе­ ред­ нь­ о­ му вив­ ченні ста­ ну і пер­
спек­ тив рин­ ко­ во­ го по­ пи­ ту та націлен­ ності на вирішен­ ня про­ бле­
ми ре­ алізації ви­ роб­ ле­ ної про­ дукції з мак­ си­ маль­ ним при­ бут­ ком
     Ме­ недж­ мент - це уп­ равління про­ це­ сом ви­ роб­ ництва при де­ ле­
гації влас­ ни­ ком прав уп­ равління та роз­ по­ ря­ д­ жен­ ня про­ фесійним
уп­ равлінцям
     ВЛА­ ДАІПОЛІТИ­ КА. 
     ЇХСПІВВІДНО­ ШЕН­ НЯ
Тлу­ ма­ чень по­ нят­ тя політи­ ка на сьо­ годні існує декілька: 1. політи­
ка як відно­ си­ ни (зго­ да, підпо­ ряд­ ку­ ван­ ня, па­ ну­ ван­ ня,
конфлікт між гру­ па­ ми, ок­ ре­ ми­ ми людь­ ми та дер­ жа­ ва­ ми); 2.
політи­ ка як курс (на­ прям, на ос­ нові яко­ го прий­ ма­ ють­ся рішен­
ня); 3. політи­ ка як кон­ крет­ на сфе­ ра (сфе­ ра ве­ ден­ ня бо­ роть­ би
за за­ во­ ю­ ван­ ня дер­ жав­ ної вла­ ди); 4. політи­ ка як ми­ с­ тецтво
уп­ равління людь­ ми
Виз­ на­ чаль­ ним для політи­ ка є три якості: при­ ст­ расть (відданість
справі); відповідальність та окомір (здатність відчу­ ва­ ти ре­ алії)
     Політи­ ка - це особ­ ли­ вий вид людсь­ кої діяль­ ності, пов’яза­ ний з
одер­ жан­ ням і здійснен­ ням вла­ ди. Це відно­ си­ ни, які ви­ ни­ ка­ ють і
існу­ ють між гру­ па­ ми лю­ дей, ок­ ре­ ми­ ми людь­ ми сто­ сов­ но вла­ ди
Кон­ цепція вла­ ди є го­ ло­ вною в аналізі політи­ ки як ви­ ду діяль­ ності
     Вла­ да - це здатність і мож­ ливість ок­ ре­ мих осіб або соціаль­ них груп
здійсню­ ва­ ти виз­ на­ чаль­ ний вплив на діяльність інших лю­ дей, спільнот,
суспільства еко­ номічни­ ми, політич­ ни­ ми, ідей­ ни­ ми та мо­ раль­ ни­ ми
за­ со­ ба­ ми, про­ во­ ди­ ти свою во­ лю в суспільно-політич­ но­ му житті,
підпо­ ряд­ ко­ ву­ ва­ ти їй дії і во­ лю інших соціаль­ них суб’єктів
Розрізня­ ють вла­ ду дер­ жав­ ну, політич­ ну, еко­ номічну, ду­ хов­ ну,
сімей­ ну та ін.
Із по­ нять політи­ ка та вла­ да політи­ ка є пер­ вин­ ним, а вла­ да є
за­ со­ бом здійснен­ ня політи­ ки. Інши­ ми сло­ ва­ ми політи­ ка є при­
чи­ ною вла­ ди, а вла­ да - при­ чи­ ною політи­ ки
     Вплив - це будь-яка по­ ведінка од­ но­ го індивіда чи гру­ пи, які вно­ сять
зміну в по­ ведінку, відно­ си­ ни, сто­ сун­ ки, відчут­ тя то­ що іншо­ го
індивіда чи гру­ пи, не вда­ ю­ чись до при­ му­ су, на­ силь­ ст­ ва
     Ос­ новні дже­ ре­ ла вла­ ди: патріар­ халь­ не (спад­ ко­ ве), ха­ риз­
ма­ тич­ не (по­ тре­ ба в лідері), раціональ­ не (де­ мо­ кратія, ви­ бо­ ри),
не­ за­ кон­ не
     Ме­ то­ ди ре­ алізації вла­ ди: ав­ то­ ри­ тет, на­ силь­ ст­ во, за­
охо­ чен­ ня
     Вла­ с­ ти­ вості вла­ ди: 1. су­ ве­ ренітет (вер­ хо­ вен­ ст­ во вла­
ди), ав­ то­ ри­ тарність, амбіва­ лентність; 2. відповідальність вла­
ди пе­ ред на­ ро­ дом; 3. во­ льо­ ва спря­ мо­ ваність вла­ ди (вла­
да ре­ алізується че­ рез пра­ во, за­ ко­ ни і нор­ ма­ тивні ак­ ти); 4. 
при­ му­ совість; 5. ле­ ги­ тимність (здатність си­ с­ те­ ми по­ ро­
ди­ ти і підтри­ му­ ва­ ти віру на­ ро­ ду в те, що її політичні інсти­ ту­ ти
і ліде­ ри відповіда­ ють інте­ ре­ сам на­ ро­ ду і йо­ го мо­ ралі)
     ПОЛІТИЧ­ НАСИ­ С­ ТЕ­ МА. 
     ПОЛІТИЧ­ НИЙРЕ­ ЖИМ.
     ТО­ ТАЛІТА­ РИЗМТААВ­ ТО­ РИ­ ТА­ РИЗМ
     Су­ купність політич­ них інсти­ тутів та ус­ та­ нов, що взаємодіють з ме­
тою ре­ алізації пев­ них політич­ них ідей та норм, на­ зи­ вається політич­
ною си­ с­ те­ мою суспільства
Скла­ до­ ви­ ми еле­ мен­ та­ ми б.-якої політич­ ної си­ с­ те­ ми є:
політичні відно­ си­ ни, політич­ на діяльність, політич­ на ор­ ганізація
суспільства, політич­ на свідомість і політич­ на куль­ ту­ ра, політичні і
пра­ вові нор­ ми, ЗМІ
Функції політич­ ної си­ с­ те­ ми: 1. виз­ на­ чен­ ня цілей і за­ вдань
політич­ но­ го роз­ вит­ ку; 2. мобілізація ре­ сурсів з ме­ тою їх роз­
поділу та ре­ алізації; 3. інте­ г­ рація всіх еле­ ментів суспільства; 4.
легіти­ мація
До­ сить по­ ши­ ре­ ним є поділ си­ с­ тем на то­ талітарні, ав­ то­ ри­ тарні
та де­ мо­ кра­ тичні. Кри­ терієм їх роз­ ме­ жу­ ван­ ня є політич­ ний
ре­ жим як су­ купність за­ собів, спо­ собів і ме­ тодів ор­ ганізації і
здійснен­ ня політич­ ної вла­ ди на ос­ нові ха­ рак­ те­ ру і спо­ собів
взаємовідно­ син вла­ ди, суспільства (на­ ро­ ду) і осо­ би (гро­ ма­ дян),
межі ре­ алізації де­ мо­ кра­ тич­ них прав і сво­ бод
     То­ таліта­ ризм оз­ на­ чає праг­ нен­ ня вла­ ди кон­ тро­ лю­ ва­ ти всі
сфе­ ри суспільно­ го жит­ тя і осо­ би­ с­ те жит­ тя гро­ ма­ дян
Ос­ новні ри­ си то­ таліта­ риз­ му: 1. за­ бо­ ро­ на де­ мо­ кра­ тич­ них
ор­ ганізацій; 2. ліквідація кон­ сти­ туційних прав і сво­ бод; 3. ма­ со­
ве по­ ру­ шен­ ня за­ конів струк­ ту­ ра­ ми дер­ жав­ ної вла­ ди; 4. ре­
пресії; 5. мілітарізація
     Ав­ то­ ри­ тар­ ний ре­ жим за своїм ха­ рак­ те­ ром посідає проміжне ста­
но­ ви­ ще між то­ таліта­ риз­ мом і де­ мо­ кратією
Ос­ новні ри­ си ав­ то­ ри­ та­ риз­ му: 1. в ру­ ках найбільш впли­ во­ во­
го кла­ ну зо­ се­ ре­ д­ же­ на ви­ ко­ нав­ ча вла­ да, чиї по­ вно­ ва­
жен­ ня знач­ но пе­ ре­ ва­ жа­ ють за­ ко­ но­ дав­ чу; 2. за­ ко­ ни діють
в інте­ ре­ саї дер­ жа­ ви, а не осо­ би; 3. постійно зву­ жу­ ють­ся мож­
ли­ вості для діяль­ ності опо­ зиції, яка про­ те все ж та­ ки існує; 4.
найбільшу роль відіграє прав­ ля­ ча партія, всі інші - або не­ значні, або
не існу­ ють; 5. цен­ зу­ ра ЗМІ; 6. існу­ ван­ ня офіційної іде­ о­ логії;
7. си­ лові струк­ ту­ ри ви­ ко­ ну­ ють функцію ка­ раль­ них ор­ ганів; 8.
суспільство підтри­ мує вла­ ду; 9. знач­ ний сек­ тор еко­ номіки кон­ тро­
люється дер­ жа­ вою; 10. нор­ ми мо­ ралі ма­ ють кон­ сер­ ва­ тив­ ний ха­
рак­ тер; 11. фор­ ма ус­ т­ рою - унітар­ на; 12. пра­ ва нац. мен­ шин про­
го­ ло­ шені, але об­ ме­ жені
     ДЕ­ МО­ КРАТІЯ
Де­ мо­ кратія пе­ ре­ кла­ дається з дав­ нь­ о­ г­ рець­ кої як на­ ро­ до­
влад­ дя. Ідея де­ мо­ кратії за­ ро­ ди­ ла­ ся в ан­ тич­ но­ му полісі.
Ав­ то­ ром цьо­ го по­ нят­ тя вва­ жається Ге­ ро­ дот
     Де­ мо­ кратія - це фор­ ма ус­ т­ рою б.-якої ор­ ганізації, що грун­
тується на рівно­ правній участі її членів в уп­ равлінні та прий­ нятті рішень
за більшістю
В іншо­ му трак­ ту­ ванні, де­ мо­ кратія - це пев­ ний іде­ ал суспільно­
го ус­ т­ рою і відповідний йо­ му світо­ гляд, що грун­ тується на певній си­
с­ темі цінно­ с­ тей
Ос­ новні ри­ си де­ мо­ кратії як фор­ ми правління: 1. юри­ дич­ не виз­
нан­ ня та інсти­ туціаль­ ний ви­ раз су­ ве­ реніте­ ту, вер­ хов­ ної вла­
ди на­ ро­ ду; 2. періодич­ на ви­ борність ос­ нов­ них ор­ ганів дер­ жа­
ви; 3. рівність прав гро­ ма­ дян що­ до участі в уп­ равлінні дер­ жа­ вою;
4. прий­ нят­ тя рішень більшістю і підпо­ ряд­ ку­ ван­ ня мен­ шості
більшості при ре­ алізації цих рішень
     Лібе­ ралізм впер­ ше в історії суспільної дум­ ки по­ нятійно відділив
індивіда від суспільства і дер­ жа­ ви, роз­ ме­ жу­ вав дві ав­ то­ номні сфе­
ри - дер­ жа­ ву та гро­ ма­ дянсь­ ке суспільство. Лібе­ ральній де­ мо­
кратії вла­ с­ тиві такі ри­ си: 1. ото­ тож­ нен­ ня на­ ро­ ду як дже­ ре­ ла
вла­ ди з індивідом, осо­ бистістю; 2. виз­ нан­ ня осо­ би­ с­ тості пер­ вин­
ним і го­ ло­ вним дже­ ре­ лом вла­ ди; 3. фор­ маль­ ний ха­ рак­ тер ро­
зуміння де­ мо­ кратії як сво­ бо­ ди; 4. пар­ ла­ мен­ та­ ризм; 5. об­ ме­
жен­ ня ком­ пе­ тенції і сфе­ ри діяль­ ності дер­ жа­ ви; 6. роз­ поділ вла­
ди; 7. об­ ме­ жен­ ня вла­ ди більшості над меншістю
Відомі та­ кож кон­ цепції ко­ лек­ тивістської (іден­ ти­ тар­ ної) де­
мо­ кратії: ко­ лек­ тивізм у трак­ ту­ ванні на­ ро­ ду і сво­ бо­ ди, єдність
все­ ре­ дині на­ ро­ ду, аб­ со­ лют­ ний, аож­ дистсь­ кий ха­ рак­ тер вла­
ди, по­ вна без­ за­ хисність мен­ шості і т.д. Не ос­ таннє місце зай­ має те­
орія плю­ ралістич­ ної де­ мо­ кратії: го­ ло­ вний еле­ мент політич­
ної си­ с­ те­ ми - зацікав­ ле­ на гру­ па; спільна во­ ля - ком­ проміс
різних груп; су­ пер­ ництво - соціаль­ на за­ са­ да; стри­ ман­ ня і про­ ти­
ва­ ги по­ ши­ рю­ ють­ ся на соціаль­ ну сфе­ ру; дер­ жа­ ва - арбітр, який
га­ ран­тує до­ три­ ман­ ня за­ конів; роз­ по­ ро­ шен­ ня вла­ ди між різни­
ми цен­ т­ ра­ ми політич­ но­ го впли­ ву; де­ мо­ кра­ тичність ор­ ганізації
кож­ ної ба­ зис­ ної гру­ пи та ціннісний кон­ сен­ сус в суспільстві
     ДЕР­ ЖА­ ВА
Пла­ тон уяв­ ляв іде­ аль­ ну дер­ жа­ ву як ієрархію пра­ ви­ телів-му­ д­
реців, воїнів і чи­ нов­ ників і се­ лян та ремісників. Т.Мор вва­ жав, що
дер­ жа­ ва - це змо­ ва ба­ га­ тих про­ ти бідних. На дум­ ку Ге­ ге­ ля
дер­ жа­ ва - об­ раз і дійсність ро­ зу­ му, хід Бо­ га в світі
Існу­ ють три підхо­ ди до виз­ на­ чен­ ня дер­ жа­ ви: ор­ ганізація ве­
ли­ кої соціаль­ ної гру­ пи, відно­ си­ ни політич­ ної вла­ ди, адміністра­
тивні ор­ га­ ни та си­ с­ те­ ма пра­ во­ вих норм
Су­ час­ на політо­ логія виз­ на­ чає дер­ жа­ ву як політич­ ну спільно­
ту, скла­ до­ ви­ ми еле­ мен­ та­ ми якої є те­ ри­ торія, на­ се­ лен­ ня та
вла­ да
Дер­ жа­ ва - це ба­ га­ то­ а­ с­ пект­ ний інсти­ тут, який ви­ с­ ту­ пає, з
од­ но­ го бо­ ку, як особ­ ли­ вий апа­ рат уп­ равління суспільством, а з
дру­ го­ го - як асоціація всіх членів суспільства, роз­ та­ шо­ ва­ но­ го на
певній те­ ри­ торії. Дер­ жа­ ва - це фор­ ма політич­ ної ор­ ганізації
суспільства, ос­ нов­ не зна­ ряд­ дя здійснен­ ня політич­ ної вла­ ди
За­ галь­ ни­ ми оз­ на­ ка­ ми дер­ жа­ ви є: 1. відо­ крем­ лен­ ня
публічної вла­ ди від суспільства; 2. те­ ри­ торія, що ок­ рес­ лює кор­ до­
ни дер­ жа­ ви; 3. су­ ве­ ренітет, вер­ хо­ вен­ ст­ во на певній те­ ри­
торії; 4. на­ явність за­ ко­ ну; 5. мо­ но­ полія на ле­ галь­ не за­ сто­
су­ ван­ ня си­ ли, при­ му­ су; 6. пра­ во стя­ гу­ ва­ ти по­ дат­ ки і
збо­ ри; 7. обов’яз­ ковість член­ ст­ ва в дер­ жаві; 8. пре­ тензія на
пред­ став­ ництво суспільства в ціло­ му
Дер­ жа­ ви розрізня­ ють­ ся за фор­ мою дер­ жав­ но­ го правління - си­
с­ те­ мою ор­ ганізації вер­ хов­ ної вла­ ди, по­ ряд­ ком ут­ во­ рен­ ня її
ор­ ганів і їх взаємовідно­ син з на­ се­ лен­ ням. Виділя­ ють мо­
нархію (кон­ сти­ туційну та аб­ со­ лют­ ну) і ре­ с­ публіку 
(пре­ зи­ дентсь­ ку, пар­ ла­ ментсь­ ку, зміша­ ну)
Та­ кож виділя­ ють різні фор­ ми дер­ жав­ но­ го ус­ т­ рою - теріторіаль­
но-політич­ ну ор­ ганізацію дер­ жа­ ви, що вклю­ чає політи­ ко-пра­ во­ вий
ста­ тус її скла­ до­ вих ча­ с­ тин та прин­ ци­ пи взаємовідно­ син цен­ т­
раль­ них і регіональ­ них дер­ жав­ них ор­ ганів. Розрізня­ ють 
унітарні дер­ жа­ ви, фе­ де­ рації та кон­ фе­ де­ рації
     Гро­ ма­ дянсь­ ке суспільство - це та ча­ с­ ти­ на суспільства, яку не
охоп­ лює дер­ жа­ ва чи її струк­ ту­ ри
Гро­ ма­ дянсь­ ке суспільство у вузь­ ко­ му ро­ зумінні не­ роз­ рив­ но
пов’яза­ не з пра­ во­ вою дер­ жа­ вою, во­ ни не існу­ ють од­ не без од­
но­ го. Еко­ номічни­ ми за­ са­ да­ ми гро­ ма­ дянсь­ ко­ го суспільства є
при­ ват­ на власність
Філо­ софсь­ ка ос­ но­ ва пра­ во­ вої дер­ жа­ ви, як об’єднан­ ня лю­
дей, підпо­ ряд­ ко­ ва­ них пра­ во­ вим за­ ко­ нам, бу­ ла роз­ роб­ ле­
на І.Кан­ том. Оз­ на­ ки (за Кан­ том): 1. вер­ хо­ вен­ ст­ во пра­ ва; 2.
відповідність за­ ко­ ну пра­ вові; 3. фор­ маль­ на рівність
В уза­ галь­ не­ но­ му ви­ гляді мож­ на виділи­ ти такі ри­ си пра­ во­ вої
дер­ жа­ ви: 1. на­ явність роз­ ви­ ну­ то­ го гро­ ма­ дянсь­ ко­ го
суспільства; 2. об­ ме­ жен­ ня сфе­ ри діяль­ ності дер­ жа­ ви охо­ ро­ ною
прав і сво­ бод гро­ ма­ дян; 3. світо­ гляд­ ний індивіду­ алізм; 4.
пріорітет прав лю­ ди­ ни над за­ ко­ на­ ми дер­ жа­ ви: 5. за­ гальність
пра­ ва; 6. су­ ве­ ренітет на­ ро­ ду; 7. роз­ поділ вла­ ди; 8. пріори­ тет
ме­ то­ ду доз­ во­ лу; 9. об­ ме­ женість сво­ бо­ ди індивіда ли­ ше сво­
бо­ да­ ми і пра­ ва­ ми інших лю­ дей; 10. виз­ на­ чаль­ на роль су­ ду в
розв’язанні спорів; 11. відповідність за­ конів нор­ мам міжна­ род­ но­ го
пра­ ва
     Соціаль­ но-спра­ вед­ ли­ ва дер­ жа­ ва - це дер­ жа­ ва, яка бе­ ре на се­
бе відповідальність за кож­ но­ го гро­ ма­ дя­ ни­ на і праг­ не за­ без­ пе­
чи­ ти кожній лю­ дині гідні умо­ ви існу­ ван­ ня, соціаль­ ний за­ хист,
співу­ часть в уп­ равлінні ви­ роб­ ництвом
     ГРО­ МАДСЬКІОР­ ГАНІЗАЦІЇ
     Гро­ мадські ру­ хи - це до­ б­ ровільні фор­ му­ ван­ ня лю­ дей, що ви­ ни­
ка­ ють на ос­ нові їх свідо­ мо­ го во­ ле­ ви­ яв­ лен­ ня відповідно до
спільних інте­ ресів, прав і сво­ бод
     Гро­ мадські ор­ ганізації - це до­ б­ ровільне об’єднан­ ня лю­ дей на ос­
нові пев­ ної про­ гра­ ми дій і відповідно­ го ха­ рак­ те­ ру їх ре­ алізації
Існу­ ють гро­ мадські ор­ ганізації для за­ до­ во­ лен­ ня осо­ би­ с­ тих
по­ треб та ті, які ство­ рю­ ють­ ся відповідно до форм участі гро­ ма­ дян
у ви­ роб­ ничій діяль­ ності або у гро­ мадсь­ ко­ му і соціаль­ но­ му
житті
     Політич­ на партія - ор­ ганізо­ ва­ на гру­ па од­ но­ думців, яка ви­ ра­
жає і пред­ став­ ляє інте­ ре­ си ча­ с­ ти­ ни на­ ро­ ду або пев­ ної
соціаль­ ної гру­ пи чи кількох груп і має за ме­ ту ре­ алізацію та до­ сяг­
нен­ ня цих інте­ ресів шля­ хом за­ во­ ю­ ван­ ня дер­ жав­ ної вла­ ди або
участі в її здійсненні
Виділя­ ють партії, що пред­ став­ ля­ ють інте­ ре­ си ок­ ре­ мих соціаль­
них груп або їх су­ куп­ но­ с­ тей. За світо­ гляд­ ни­ ми по­ зиціями пев­
ною мірою розрізня­ ють: ідей­ но-політичні та праг­ ма­ тичні партії. Се­
ред ідей­ но-політич­ них партій виділя­ ють: 1. кон­сер­ ва­ тивні (партії,
які праг­ нуть збе­ рег­ ти існу­ ю­ чий суспільно-політич­ ний лад); 2. ре­
формістські (орієнту­ ють­ ся на значні зміни та пе­ ре­ тво­ рен­ ня то­ го
чи іншо­ го ла­ ду); 3. ре­ во­ люційні (став­ лять за ме­ ту по­ ва­ лен­ ня
існу­ ю­ чо­ го ла­ ду); 4. ре­ акційні (праг­ нуть по­ вер­ нен­ ня до по­
пе­ ред­ нь­ о­ го ла­ ду)
Ча­ с­ то політичні партії поділя­ ють на 4 гру­ пи: 1. марк­ систсь­ ко-
ленінські, аван­ гардні партії; 2. пар­ ла­ ментські партії; 3. партії, го­
ло­ вна ме­ та яких - участь у ви­ бо­ рах; 4. партії-клу­ би
     ПОЛІТИ­ КАІІДЕ­ О­ ЛОГІЯ
     Іде­ о­ логія - це ілю­ зор­ не ба­ чен­ ня лю­ ди­ ною дійсності, яке з не­
обхідністю ви­ ма­ гає сво­ го те­ о­ ре­ тич­ но­ го об­ грун­ ту­ ван­ ня і
прак­ тич­ ної ре­ алізації
Те, що ро­ бить будь-яку ідею логічно виз­ на­ че­ ною, - по­ стає як іде­ о­
логія. Іде­ о­ логія - це оз­ доб­ ле­ на мрія
     Політич­ на іде­ о­ логія - це те­ о­ ре­ тич­ не ок­ рес­ лен­ ня прак­ тич­
но­ го шля­ ху ре­ алізації вла­ ди пев­ ної соціаль­ нолї си­ ли у суспільстві
     Іде­ о­ логізація - це та­ ке яви­ ще, ко­ ли іде­ о­ логія пев­ ної соціаль­
ної си­ ли, в ру­ ках якої зо­ се­ ре­ д­ же­ на вла­ да, по­ чи­ нає про­ ни­
ка­ ти як вла­ да­ рю­ ю­ ча си­ ла, у всі сфе­ ри жит­ тя суспільства, зни­
щу­ ю­ чи на своєму шля­ ху інші іде­ о­ логії
     ПОЛІТИЧ­ НАЕЛІТАІНА­ РОД
     Політич­ на еліта - це ви­ б­ рані ча­ сом, вла­ сним інте­ лек­ том та на­
ро­ дом лю­ ди, які ре­ аль­ но виз­ на­ ча­ ють владні відно­ си­ ни у країні
Тільки гар­ монійне відно­ шен­ ня політич­ ної еліти і на­ ро­ ду мо­ же ве­
с­ ти суспільство у про­ гре­ сив­ но­ му на­ прямі роз­ вит­ ку. Сутність
цієї гар­ монії по­ ля­ гає в та­ ко­ му: 1. на­ род дійсно су­ ве­ рен­ ний;
2. політич­ на еліта ве­ де за со­ бою на­ род за ідеєю, яку во­ на по­ ро­
ди­ ла і яка є на­ ро­ дові близь­ кою і рідною
     ПО­ НЯТ­ ТЯКУЛЬ­ ТУ­ РИ
Впер­ ше по­ нят­ тя куль­ ту­ ри ввів Марк Туллій Ци­ це­ рон для виз­ на­
чен­ ня філо­ софії як “куль­ ту­ ри ро­ зу­ му”.
Куль­ ту­ ра - яви­ ще ши­ ро­ ке і ба­ га­ то­ г­ ран­ не. В по­ нятті куль­
ту­ ри фіксу­ ють­ ся: 1. за­ галь­ на відмінність людсь­ кої життєдіяль­
ності від су­ то біологічних форм життєдіяль­ ності тва­ рин; 2. су­ купність
над­ бань суспільства; 3. виз­ на­ чальні прин­ ци­ пи пев­ но­ го став­ лен­
ня до світу; 4. пев­ на си­ с­ те­ ма норм і цінно­ с­ тей та ме­ ханізмів їх
ре­ алізації; 5. різні спо­ со­ би смис­ ло­ тво­ рен­ ня; 6. до­ сяг­ нен­
ня в усіх сфе­ рах діяль­ ності у їх єдності, ви­ яв­ ля­ ю­ чи якісну спе­
цифіку до­ сяг­ нень кож­ ної з істо­ рич­ них епох ок­ ре­ мо; 7. особ­ ли­
вості життєдіяль­ ності етнічних та національ­ них куль­ тур; 8. спе­ цифіку
діяль­ ності, по­ ведінки, мис­ лен­ ня, по­ чу­ ван­ ня лю­ дей у різних
сфе­ рах суспільно­ го жит­ тя; 9. особ­ ливість куль­ ту­ ри за­ леж­ но від
її носія
     Куль­ ту­ ра - це спе­ цифічний спосіб ор­ ганізації і роз­ вит­ ку людсь­
кої життєдіяль­ ності, пред­ став­ ле­ ний у про­ дук­ тах ма­ теріаль­ ної та
ду­ хов­ ної праці, у си­ с­ темі норм та за­ кладів, у ду­ хов­ них цінно­ с­
тях, у су­ куп­ но­ с­ тях став­ лень лю­ дей до при­ро­ ди, між со­ бою і до
са­ мих се­ бе
Ос­ новні функції куль­ ту­ ри: пізна­ валь­ на (про­ цес осяг­ нен­ ня
світу); про­ гно­ с­ тич­ на (фор­ му­ ван­ ня уяв­ лень про май­ бутнє);
інте­ г­ ра­ тив­ на (об’єднан­ ня лю­ дей); ко­ муніка­ тив­ на (спілку­
ван­ ня лю­ дей); функція ціннісної орієнтації та ре­ гу­ ляції по­ведінки;
освітньо-ви­ хов­ на; функція соціаль­ ної пам’яті
     МА­ ТЕРІАЛЬ­ НАТАДУ­ ХОВ­ НАКУЛЬ­ ТУ­ РА
     Ма­ теріаль­ на куль­ ту­ ра - це до­ сяг­ нен­ ня, які ви­ ра­ жа­ ють
го­ ло­ вним чи­ ном рівень ос­ воєння лю­ ди­ ною сил при­ ро­ ди, важ­ ли­
вим по­ каз­ ни­ ком яко­ го є зна­ ряд­ дя праці, про­ дук­ тивні си­ ли
суспільства
     Ду­ хов­ на куль­ ту­ ра - це до­ сяг­ нен­ ня, що ви­ ра­ жа­ ють рівень
та гли­ би­ ну ду­ хов­ но-те­ о­ ре­ тич­ но­ го ос­ воєння дійсності, це су­
купність до­ сяг­ ну­ то­ го суспільством у сфері мо­ раль­ но­ го та ху­ дож­
нь­ о­ го жит­ тя, в на­ уці і філо­ софії, політиці і праві то­ що
     КУЛЬ­ ТУ­ РАІЦИВІЛІЗАЦІЯ
В інтер­ пре­ тації по­ нят­ тя цивілізації спо­ с­ теріга­ ють­ ся два ос­
нов­ них підхо­ ди: по­ зна­ чен­ ня пев­ но­ го рівня роз­ вит­ ку
суспільства та ха­ рак­ те­ ри­ с­ ти­ ка ма­ теріаль­ но-технічних до­ сяг­
нень суспільства порівня­ но з ду­ хов­ ни­ ми над­ бан­ ня­ ми
Л. Мор­ ган за до­ по­ мо­ гою цивілізації по­ зна­ чав стадії роз­ вит­ ку
суспільства, яка на­ стає після вар­ вар­ ст­ ва. Маркс і Енг­ шельс за­ сто­
со­ ву­ ва­ ли по­ нят­ тя цивілізація для по­ зна­ чен­ ня пе­ ре­ ваг бур­
жу­ аз­ но­ го ла­ ду пе­ ред фе­ о­ даль­ ним. О.Шпен­ г­ лер різко роз­ ме­
жо­ ву­ вав по­ нят­ тя куль­ ту­ ра і цивілізація, вва­ жа­ ю­ чи
цивілізацію ста­ ном вми­ ран­ ня куль­ ту­ ри
     СПАД­ КОЄМНІСТЬ,ТРА­ ДИЦІЯ 
     І НО­ ВА­ ТОР­ СТ­ ВО В КУЛЬ­ ТУРІ
     Спад­ коємність є відтво­ рен­ ням ціннісних оз­ нак тра­ диції у но­ во­ му
че­ рез ос­ мис­ лен­ ня і ре­ алізацію гар­ монії тра­ диції і но­ ва­ тор­
ст­ ва, збе­ ре­ жен­ ня вічних цінно­ с­ тей шля­ хом їх пе­ ре­ ос­ мис­ лен­
ня в про­ цесі твор­ чості
     Тра­ диція - пев­ ний тип відно­ шен­ ня між послідо­ вни­ ми стадіями куль­
тур­ но­ го роз­ вит­ ку, ко­ ли “ста­ ре” пе­ ре­ хо­ дить у “но­ ве” і про­
дук­ тив­ но пра­ цює в ньо­ му
     Но­ ва­ тор­ ст­ во - це ди­ намічний, вільний са­ мо­ ви­ яв людсь­ кої
твор­ чості
     НАЦІОНАЛЬ­ НЕІЗА­ ГАЛЬ­ НО­ ЛЮДСЬ­ КЕВКУЛЬ­ ТУРІ
Національ­ не і за­ галь­ но­ людсь­ ке в куль­ турі роз­ гля­ да­ ють­ ся як
діалек­ тич­ на єдність. Виз­ на­ чи­ ти співвідно­ шен­ ня національ­ но­ го і
за­ галь­ но­ людсь­ ко­ го в куль­ турі мож­ на ли­ ше за до­ по­ мо­ гою 
національ­ ної куль­ ту­ ри - про­ це­ су ста­ нов­ лен­ ня і роз­ крит­ тя сут­
ності людсь­ кої цивілізації у кон­ крет­ но­ му на­ роді уп­ ро­ довж усієї
йо­ го історії, а та­ кож су­ куп­ ності ма­ теріаль­ них і ду­ хов­ них цінно­
с­ тей, ство­ ре­ них як са­ мим на­ ро­ дом, иак і за­ по­ зи­ че­ них в інших
на­ родів, та та­ ких, що ви­ ко­ ри­ с­ то­ ву­ ва­ ють­ ся на­ ро­ дом у
своєму роз­ вит­ ку
За­ галь­ но­ людсь­ ке ха­ рак­ те­ ри­ зує не ли­ ше за­ галь­ не в куль­
турі різних на­ родів, а на­ сам­ пе­ ред соціальність лю­ ди­ ни та її бут­
тя, той соціаль­ ний зміст ма­ теріаль­ ної і ду­ хов­ ної діяль­ ності,
куль­ ту­ ру, яка є сутністю лю­ ди­ ни та її життєдіяль­ ності
     КУЛЬ­ ТУ­ РАОСО­ БИ­ С­ ТОСТІ. ГУ­ МАНІЗМ
     Куль­ ту­ ра осо­ би­ с­ тості - це ос­ воєна та за­ своєна в про­ цесі
соціалізації, ви­ хо­ ван­ ня і освіти си­ с­ те­ ма знань, цінно­ с­ тей,
норм, іде­ алів як індивіду­ алізо­ ва­ не ви­ ра­ жен­ ня куль­ ту­ ри да­ но­
го суспільства; її творчі здат­ ності до куль­ ту­ ро­ тво­ рен­ ня, до діяль­
ності в ас­ пекті ут­ вер­ д­ жен­ ня ви­ щих за­ галь­ но­ людсь­ ких гу­
маністич­ них цінно­ с­ тей та їх ре­ алізації в усіх сфе­ рах життєдіяль­
ності осо­ би­ с­ тості: в діяль­ ності, по­ ведінці, спілку­ ванні
     Гу­ манізм - це оз­ на­ ка, при­ та­ ман­ на куль­ турі та світо­ гля­ ду,
згідно з якою куль­ ту­ ра здат­ на за­ без­ пе­ чу­ ва­ ти всебічний роз­ ви­
ток здібно­ с­ тей та сутнісних сил лю­ ди­ ни, са­ мо­ ре­ алізацію та са­ мо­
ут­ вер­ д­ жен­ ня лю­ ди­ ни як са­ моцінної осо­ би­ с­ тості, по­ вне роз­
крит­ тя її по­ тенцій як не­ по­ втор­ ної індивіду­ аль­ ності, ре­ алізацію
сво­ бо­ ди лю­ ди­ ни в усіх сфе­ рах життєдіяль­ ності 
     ПО­ НЯТ­ ТЯІСТРУК­ ТУ­ РАСВІТО­ ГЛЯ­ ДУ
Під світо­ гля­ дом слід ро­ зуміти ре­ зуль­ тат ду­ хов­ но­ го осяг­ нен­
ня лю­ ди­ ною, люд­ ст­ вом світу. Об’єкт світо­ гля­ ду - світ як
цілісність. Пред­ мет світо­ гля­ ду - відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ”.
Роз­ ви­ ток світо­ гля­ ду відбу­ вається шля­ хом зміни форм прак­ тич­ но­
го ос­ воєння лю­ ди­ ною світу і її те­ о­ ре­ тич­ но­ го са­ мо­ усвідо­
млен­ ня. Світо­ гляд - най­ ви­ ща фор­ ма са­ мо­ усвідо­ млен­ ня лю­ ди­
ни, логічно впо­ ряд­ ко­ ва­ на си­ с­ те­ ма світовідчут­ тя, світо­ с­
прий­ нят­ тя та світо­ ро­ зуміння
     Світо­ гляд - це цілісна кар­ ти­ на світу, в який го­ ло­ вний сю­ жет -
відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ”, а го­ ло­ вна дійо­ ва осо­ ба - лю­ ди­ на
Ос­ нов­ ни­ ми струк­ тур­ ни­ ми еле­ мен­ та­ ми світо­ гля­ ду по­ ста­
ють по­ гля­ ди, уяв­ лен­ ня, знан­ ня, оцінка знань, пе­ ре­ ко­ нан­ ня,
віра та іде­ а­ ли
     По­ гля­ ди - це вибірко­ ве відо­ б­ ра­ жен­ ня свідомістю лю­ ди­ ни
дійсності, яке відповідає пев­ ним по­ тре­ бам чи інте­ ре­ сам. По­ гля­
ди є ви­ пад­ кові, стихійні
     Уяв­ лен­ ня - це збе­ ре­ же­ ний і відтво­ рю­ ва­ ний у свідо­ мості лю­
ди­ ни об­ раз раніше сприй­ ня­ то­ го у світі, а та­ кож тво­ рен­ ня ба­ жа­
но­ го і очіку­ ва­ но­ го ре­ зуль­ та­ ту. В уяв­ ленні розрізняється
пам’ять і фан­ тазія
     Знан­ ня - це ство­ ре­ ний лю­ ди­ ною, си­ с­ тем­ но-уза­ галь­ не­ ний
об­ раз дійсності. Че­ рез оцінку знань світо­ гляд по­ чи­ нає ви­
яв­ ля­ ти зна­ чущість тих чи інших явищ сто­ сов­ но ми­ ну­ ло­ го, те­
перішньо­ го і май­ бут­ нь­ о­ го в житті лю­ ди­ ни
     Пе­ ре­ ко­ нан­ ня - це не­ зво­ руш­ на впев­ неність що­ до пра­ виль­
ності іде­ алів, прин­ ципів, ідей, по­ глядів, які не­ мов­ би ово­ лодівши
лю­ ди­ ною, підпо­ ряд­ ко­ ву­ ють собі її по­ чут­ тя, ро­ зум, во­ лю,
совість і вчин­ ки
     Віра - це став­ лен­ ня лю­ ди­ ни до пев­ но­ го знан­ ня, су­ д­ жень, уяв­
лень, ідей як до та­ кої істи­ ни, якій не потрібна пе­ ревірка пізна­ валь­
ною діяльністю
     Іде­ а­ ли - це те, до чо­ го пря­ му­ ють усі дум­ ки, по­ чут­ тя і діян­
ня лю­ ди­ ни
     БУ­ ДЕН­ НИЙІТЕ­ О­ РЕ­ ТИЧ­ НИЙСВІТО­ ГЛЯД.
     ПРИН­ ЦИ­ ПИСВІТО­ ГЛЯ­ ДУ
Струк­ ту­ ра світо­ гля­ ду з не­ обхідністю висвічує та­ кож міру на­ бли­
жен­ ня лю­ ди­ ни до світу при тво­ ренні ос­ нов­ них рівнів йо­ го си­ с­
тем­ но-уза­ галь­ не­ но­ го об­ ра­ зу
     Бу­ ден­ ний сіто­ гляд - це стихійно си­ с­ те­ ма­ ти­ зо­ ва­ не знан­ ня
про дійсність, що спи­ рається в пер­ шу чер­ гу на чуттєвість, і на рівні яко­
го дійсність оцінюється як ак­ тив­ но діюча що­ до лю­ ди­ ни
Світо­ ба­ чен­ ня лю­ ди­ ни по­ чи­ нається з бу­ ден­ но­ го світо­ гля­
ду. Він - підва­ ли­ на, ос­ но­ ва цілісної кар­ ти­ ни світу, бо ви­ то­
ка­ ми йо­ го є пе­ ре­ дусім чуттєвість
До те­ о­ ре­ тич­ но­ го рівня світо­ ба­ чен­ ня лю­ ди­ на підно­ сить­ ся
тоді, ко­ ли у неї ви­ ни­ кає ор­ ганічна по­ тре­ ба по­ яс­ нен­ ня ми­
ну­ ло­ го і сьо­ го­ ден­ ня, а та­ кож про­ гно­ зу­ ван­ ня сво­ го май­
бут­ тя
     Те­ о­ ре­ тич­ ний світо­ гляд - це си­ с­ тем­ не ба­ чен­ ня лю­ ди­ ною
сво­ го взаємовідно­ шен­ ня зі світом на ос­ нові знан­ ня, по­ яс­ нен­ ня,
пе­ ред­ ба­ чен­ ня 
Прин­ ци­ пи світо­ гля­ ду: дог­ ма­ тизм, скеп­ ти­ цизм, монізм, плю­
ралізм, досвід і мудрість
     Дог­ ма­ тизм - спосіб осяг­ нен­ ня світу, за яко­ го те чи інше по­ ло­
жен­ ня сприй­ мається як ос­ та­ точ­ на не­ по­ бор­ на істи­ на
     Скеп­ ти­ цизм - кон­ цепція, що піддає сумніву мож­ ливість тво­ рен­ ня
адек­ ват­ но­ го об­ ра­ зу об’єктив­ но існу­ ю­ чо­ го світу
     Монізм - прин­ цип, ви­ хо­ дя­ чи з яко­ го світ по­ яс­ нюється як про­ яв
єди­ но­ го на­ ча­ ла
     Плю­ ралізм - це світо­ гляд­ на кон­ цепція, за якою все існу­ ю­ че скла­
дається з кількох на­ сам­ пе­ ред ду­ хов­ них сут­ но­ с­ тей, які не зво­
дять­ ся до єди­ но­ го на­ ча­ ла
     Досвід - це су­ купність знань і на­ ви­ чок їх на­ бут­ тя, що ви­ ни­ кає
на ос­ нові й у про­ цесі без­ по­ се­ ред­ ньої прак­ тич­ ної взаємодії лю­
дей зі світом
     Мудрість - це та­ ке відно­ шен­ ня лю­ ди­ ни до дійсності, ко­ ли во­ на
вміє да­ ти найбільш до­ с­ ко­ на­ лу оцінку са­ мо­ му світу і знай­ ти оп­
ти­ маль­ ний варіант йо­ го пе­ ре­ тво­ рен­ ня згідно з її по­ тре­ ба­ ми і
інте­ ре­ са­ ми
     МО­ РАЛЬ
     Мо­ раль - це сфе­ ра соціаль­ но­ го, що існує як си­ с­ те­ ма по­ глядів і
уяв­ лень, норм і оцінок, прин­ ципів, пра­ вил і пе­ ре­ ко­ нань, у ме­ жах
яких ре­ гу­ люється по­ ведінка лю­ дей
Ця сфе­ ра є про­ явом істо­ рич­ но виз­ на­ че­ них ре­ аль­ них відно­ син
лю­ дей: як од­ них до інших, так і са­ мої лю­ ди­ ни до різних форм її
істо­ рич­ но сфор­ мо­ ва­ них спільно­ с­ тей
     МИ­ С­ ТЕЦТВО ІЙО­ ГОВИ­ ДИ
     Ми­ с­ тецтво - це ес­ те­ тич­ не ос­ воєння світу в про­ цесі ху­ дож­ ньої
твор­ чості
     Жи­ во­ пис - зо­ ро­ ве втілен­ ня за­ ду­ му за до­ по­ мо­ гою ком­ по­
зиції і ма­ люн­ ка, а та­ кож втілен­ ня об­ ся­ гу і роз­ та­ шу­ ван­ ня у
про­ сто­ ро­ во-ча­ со­ во­ му вимірі по­ ста­ тей і пред­ метів, що пе­ ре­
дається за до­ по­ мо­ гою світлотіні, лінійної та про­ сто­ ро­ во-ко­ ль­ о­
ро­ вої пер­ спек­ ти­ ви
     Графіка - це спе­ цифічне зо­ б­ ра­ жен­ ня лю­ ди­ ною ре­ аль­ них пред­
метів чи за­ ду­ му за до­ по­ мо­ гою лінії, штри­ ху і пля­ ми у взаємодії з
не­ зай­ ма­ ним тлом
     Архітек­ ту­ ра - ми­ с­ тецтво ство­ рен­ ня бу­ динків і спо­ руд, а та­
кож їхніх ком­ плексів і самі бу­ дин­ ки й спо­ ру­ ди, які фор­ му­ ють про­
сто­ ро­ ве се­ ре­ до­ ви­ ще для жит­ тя та діяль­ ності лю­ дей
     Скульп­ ту­ ра - вид ми­ с­ тецтва, ос­ нов­ ним за­ со­ бом ху­ дож­ ньої
ви­ раз­ ності яко­ го є співвідно­ шен­ ня об­ ся­ го­ вих форм у ре­ аль­ но­
му про­ сторі
     Де­ ко­ ра­ тив­ но-ужит­ ко­ ве ми­ с­ тецтво - це ряд га­ лу­ зей твор­
чості, пов’яза­ них із ство­ рен­ ням ху­ дожніх ви­ робів для по­ бу­ ту
     Фоль­ к­ лор - це су­ купність на­ род­ них тра­ дицій, по­ глядів, зви­
чаїв, об­ рядів, віру­ вань, що от­ ри­ ма­ ли ху­ дож­ ньо-твор­ че, ми­ с­
тець­ ке оформ­ лен­ ня
     Му­ зи­ ка - вид ми­ с­ тецтва, який відо­ б­ ра­ жає світ у ху­ дожніх зву­
ко­ вих об­ ра­ зах
     Те­ атр - вид ми­ с­ тецтва, який відо­ б­ ра­ жає світ у ху­ дож­
ньо-сценічних об­ ра­ зах
На про­ тязі ос­ танніх 100-150 років із роз­ вит­ ком на­ уки і техніки на­
бу­ ли по­ ши­ рен­ ня такі ви­ ди ми­ с­ тецтва як кіне­ ма­ то­ графія, те­
ле­ ба­ чен­ ня, радіо, ди­ зайн та комп’ютер­ на творчість
     ІСТО­ РИЧНІСТЬСВІТО­ ГЛЯ­ ДУ
Мо­ раль­ ний і ми­ с­ тець­ кий ас­ пек­ ти фор­ му­ ван­ ня і роз­ вит­ ку
світо­ гля­ ду по­ ка­ зує, що відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ” у своєму
про­ яві має кон­ крет­ ний, все­ охоп­ лю­ ю­ чий, про­ сто­ ро­ во-ча­ со­
вий ха­ рак­ тер існу­ ван­ ня
     Історія - це об’єктив­ ний ха­ рак­ тер існу­ ван­ ня відно­ шен­ ня “лю­ ди­
на - світ” у ми­ ну­ ло­ му; це си­ с­ тем­ но-ор­ ганізо­ ва­ не відо­ б­ ра­
жен­ ня ми­ ну­ ло­ го лю­ ди­ ною, люд­ ст­ вом; це - суб’єктив­ ний об­ раз
ми­ ну­ ло­ го, оз­ доб­ ле­ ний тлу­ ма­ чен­ ням різно­ барв’я подій і
фактів; це - сьо­ го­ ден­ ня, яке в якусь мить стає ми­ ну­ лим, за­ ли­ ша­
ю­ чи свій слід у світі і пам’яті лю­ ди­ ни
Лю­ ди­ на кож­ на по-своєму тво­ рить кар­ ти­ ну світу. У си­ с­ тем­ но-
ор­ ганізо­ ва­ но­ му, логічно­ му і те­ о­ ре­ тич­ но­ му об­ ла­ ш­ ту­
ванні, а та­ кож у історією ок­ рес­ леній суспільній формі світо­ гляд по­
стає як “істо­ рич­ ний тип”. Виділя­ ють такі істо­ ричні ти­ пи світо­ гля­
ду: міфо­ логічний, релігійний, на­ уко­ вий і філо­ софсь­ кий
     МІФІМІФО­ ЛОГІЯ
     Міф - це але­ го­ рич­ на роз­ повідь про особ­ ли­ вий ха­ рак­ тер діяль­
ності богів, ге­ роїв та інших фан­ та­ с­ тич­ них істот, які зай­ ня­ ли виз­
на­ чаль­ не місце у при­ роді і суттєво впли­ ва­ ють на жит­ тя лю­ ди­ ни
Міфи існу­ ють ко­ с­ мо­ гонічні, ан­ т­ ро­ по­ гонісні, те­ о­ гонічні,
ес­ ха­ то­ логічні, міфи про по­ хо­ д­ жен­ ня благ, “близ­ ню­ кові” міфи
В про­ цесі міфо­ твор­ чості міфи ут­ во­ рю­ ють си­ с­ те­ му, яка по­
стає як міфо­ логія
     Міфо­ логія - це істо­ рич­ ний тип світо­ гля­ ду, в яко­ му тво­ рен­ ня
лю­ ди­ ною цілісної кар­ ти­ ни світу грун­ тується на аб­ со­ лю­ ти­ зації
ролі, зна­ чен­ ня при­ род­ но­ го сто­ сов­ но людсь­ ко­ го. Міфо­ логія -
фан­ та­ с­ тич­ не уяв­ лен­ ня про ото­ чу­ ю­ чу лю­ ди­ ну при­ ро­ ду і
соціаль­ ну дійсність, яке грун­ тується на виз­ нанні ор­ ганічної єдності лю­
ди­ ни і світу
По­ зи­ тивні якості міфо­ логії як світо­ гля­ ду - орієнтація лю­ ди­ ни на
мрію, праг­ нен­ ня до сво­ бо­ ди і ща­ с­ тя, по­ тре­ ба в са­ мостійній
думці і дії. Не­ га­ тивні - сліпе по­ клоніння силі при­ ро­ ди, дек­ ла­
ру­ ван­ ня па­ сив­ но­ го ха­ рак­ те­ ру відно­ шен­ ня лю­ ди­ ни до
світу
     РЕЛІГІЯ
     Релігія - це та­ кий істо­ рич­ ний тип світо­ гля­ ду, який за своєю
сутністю є фан­ та­ с­ тич­ ним відо­ б­ ра­ жен­ ням лю­ ди­ ною дійсності на
ос­ нові аб­ со­ лю­ ти­ зації ролі і зна­ чен­ ня над­ при­ род­ них сил сто­
сов­ но явищ світо­ во­ го по­ ряд­ ку
Ета­ па­ ми ево­ люції релігії бу­ ли первісні віру­ ван­ ня (то­ темізм, фе­
ти­ шизм, анімізм), політеїзм, ге­ но­ теїзм і мо­ но­ теїзм світо­ вих
релігій (хри­ с­ ти­ ян­ ст­ во, іслам, буд­ дизм)
По­ зи­ тивні якості релігії як світо­ гля­ ду - тво­ рен­ ня мо­ раль­ них
взірців, до­ клад­ не по­ яс­ нен­ ня місця і ролі лю­ ди­ ни в світі, зна­
чущість віри в Бо­ га. Не­ га­ тивні - при­ ни­ жен­ ня ролі людсь­ ко­ го
пізнан­ ня і прак­ тич­ но-пе­ ре­ тво­ рю­ ю­ чої діяль­ ності, аб­ со­ лю­
ти­ зація ідеї по­ тойбічно­ го ща­ с­ тя
     НА­ УКА
     На­ ука - це те­ о­ ре­ тич­ но і прак­ тич­ но оз­ на­ че­ на си­ с­ те­ ма
знань про об’єктив­ ну дійсність, що пе­ ре­ бу­ ває у без­ пе­ рерв­ но­ му
роз­ вит­ ку і на­ ма­ гається віднай­ ти об’єктив­ ну істи­ ну в тій чи іншій
сфері відно­ шен­ ня “лю­ ди­ на - світ”
     Знан­ ня - це еле­ мен­ тар­ ний, віднос­ но за­ вер­ ше­ ний об­ раз
дійсності, що тво­ рить­ ся людсь­ кою свідомістю
Життєвий сенс кож­ ної на­ уки мож­ на ко­ рот­ ко сфор­ му­ лю­ ва­ ти так:
зна­ ти, щоб вміти пе­ ред­ ба­ ча­ ти, а пе­ ред­ ба­ ча­ ти, щоб ефек­ тив­
но діяти
Кри­ терій фор­ му­ ван­ ня б.-якої на­ уки за­ галь­ ний: виз­ на­ чен­ ня
пред­ ме­ та досліджен­ ня, ви­ роб­ лен­ ня по­ нять, які відповіда­ ють
цьо­ му пред­ ме­ тові, вста­ нов­ лен­ ня фун­ да­ мен­ таль­ но­ го за­ ко­
ну, вла­ с­ ти­ во­ го цьо­ му пред­ ме­ тові, відкрит­ тя прин­ ци­пу чи
ство­ рен­ ня те­ орії, які да­ ють змо­ гу по­ яс­ ню­ ва­ ти ве­ ли­ чез­
ну кількість фактів
     Віра в на­ уці роз­ гля­ дається пе­ ре­ дусім як впев­ неність, що грун­
тується на знанні, яке має си­ с­ тем­ но-те­ о­ ре­ тич­ ну ор­ ганізацію і
прак­ тич­ но-логічне підтвер­ д­ жен­ ня
По­ зи­ тивні якості на­ уки як світо­ гля­ ду - ши­ ро­ ке ви­ ко­ ри­ с­
тан­ ня пе­ ре­ до­ вих ме­ тодів, техніки та тех­ но­ логії, тво­ рен­ ня
цих ме­ тодів. Не­ га­ тивні - уніфіку­ ван­ ня, стан­ дар­ ти­ зація ба­
чен­ ня світу лю­ ди­ ною, ви­ клю­ чен­ ня осо­ бистісно­ го, при­ ни­ жен­
ня людсь­ кої здат­ ності зна­ хо­ ди­ ти у світі своє, особ­ ли­ ве і не­
по­ втор­ не
     ФІЛО­ СОФІЯ
Філо­ софсь­ ка дум­ ка - це мірку­ ван­ ня про вічність. Філо­ софія з’яв­
ляється в про­ цесі та­ ко­ го поділу людсь­ кої діяль­ ності, ко­ ли ви­ ни­
кає не­ обхідність інте­ лек­ ту­ аль­ но­ го ос­ воєння дійсності на
найбільш за­ галь­ но­ му рівні її ба­ чен­ ня
     Філо­ софія - це усвідо­ млен­ ня сут­ ності всьо­ го су­ що­ го
Філо­ софія є те­ о­ ре­ тич­ ни­ ми за­ са­ да­ ми б.-яко­ го світо­ гля­ ду
, по­ за­ як тільки в ній знан­ ня стає пе­ ре­ ко­ нан­ ням, за­ хи­ ща­ ти
і об­ сто­ ю­ ва­ ти яке лю­ ди­ на бу­ де до ос­ тан­ нь­ о­ го сво­ го по­
ди­ ху б.-якою ціною, навіть ціною влас­ но­ го жит­ тя
     Ук­ раїнська філо­ софія - це оригіна­ ль­ на си­ с­ те­ ма, за­ са­ да­ ми
якої є філо­ софсь­ кий дух ук­ раїнсько­ го на­ ро­ ду як ор­ ганічна єдність
віри, надії і лю­ бові. Ос­ нов­ ний ме­ тод ук­ раїнської філо­ софії - 
кор­ до­ ан­ тейність, тоб­ то спосіб філо­ софсь­ ко­ го осяг­ нен­ ня
дійсності, в яко­ му людсь­ ке пе­ рей­ мається ду­ хов­ ним, що пе­ ре­ бу­
ває в ор­ ганічній єдності із зем­ ним та гли­ бо­ ко осо­ бистісним усвідо­
млен­ ням ре­ аль­ но­ го жит­ тя лю­ ди­ ни і суспільства
Син­ те­ зу­ ю­ чи влас­ не ба­ чен­ ня світу і суспільно-уза­ галь­ не­ не
відно­ шен­ ня до ньо­ го, лю­ ди­ на ро­ бить свій єди­ ний і не­ по­ втор­
ний світо­ гляд­ ний вибір - зай­ має відповідну своїй ду­ шев­ но- і при­
род­ но-соціальній сут­ ності життєву по­ зицію
     Життєва по­ зиція - це вихідний мо­ мент, по­ ча­ ток діяль­ ності в пев­ но­
му на­ прямі