Каталог :: Страхование

Реферат: страхование в Украине

     Вступ.
Страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Зародившись у
період розкладання первіснообщинного строю, воно поступово стало неодмінним
супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття
зв'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи між собою у виробничі
відношення, випробували страх за його цілість, за можливість знищення або
втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими
непередбаченими небезпеками економічного життя.
Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина занепокоєння
кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На
цьому грунті закономірно виникнула ідея відшкодування матеріального збитку
шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби
кожний окремо узятий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок,
то він був би змушений створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по
розмірі вартості свого майна, що природно, руйновано.
Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях,
дозволив зробити вивід про випадковий характер настання надзвичайних подій і
нерівномірності нанесення збитку. Було замічено, що число зацікавлених
господарств, часто бувають більше числа постраждалих від різних небезпек. За
таких умов солідарна розкладка збитку між зацікавленими господарствами
помітно згладжує наслідку стихії й інших випадків.
При цьому чим більша кількість господарств бере участь у розкладу збитку, тим
менша частка засобів доводитися на частку одного учасника. Так виникнуло
страхування, сутність якого складає солідарна замкнута розкладка збитку.
Найбільше примітивною формою розкладу збитку було натуральне страхування. За
рахунок запасів зерна, фуражу й інших однорідних, легко ділених  продуктів,
формованих шляхом подушних натуральних внесків, виявлялася матеріальна
допомога окремим постраждалим селянським господарствам. Однак таке
страхування обмежувалося природними рамками однорідності і подільності
формованих із його допомогою натуральних запасів, тому в міру розвитку
товарно-грошових відношень воно поступилося місцем страхуванню в грошовій
формі.
Розклад збитку в грошовій формі створювала широкі можливості насамперед для
взаємного страхування, коли сума збитку відшкодовувалася його учасниками на
солідарних початках або після кожного страхового випадку, або по закінченні
господарського року. Взаємне страхування в умовах капіталізму стало
закономірно переростати в самостійну галузь страхової справи. Якщо при
взаємному страхуванні ще не формувався заздалегідь розрахований за допомогою
теорії імовірності страховий фонд, то надалі ймовірний середній розмір
можливого збитку, що доводиться на кожного учасника страхування, стала
застосовуватися в якості основи страхових внесків для завчасного формування
страхового фонду.
У умовах сучасного товариства страхування перетворилося в загальний
універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, прибутків і інших
інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.
Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відношення, із приводу
відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значеннєвих значень цього
слова. Зокрема, вираження “страхування” (страховка, підстрахування) іноді
вживається в значенні підтримки в якій справі, гарантії удачі в чим-небудь,
забезпечення безпеки людей при проведенні небезпечних робіт, при виступах
гімнастів і акробатів, а також запасу тривкості і надійності споруджень і
механізмів і т.д. У даному випадку цей термін вживається в значенні
інструмента відшкодування збитку.
Перерозподільні відносини, властиві страхуванню, звязані , з одного боку, із
формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових
платежів, з іншого боку - із відшкодуванням збитку з цього фонду учасникам
страхування. Оскільки зазначені перерозподільні відношення звязані з рухом
грошової форми вартості, економічна категорія страхування є складовою
частиною категорії фінансів. Специфічність фінансових відношень при
страхуванні перебуває в ймовірному характері цих відношень. Імовірність
збитку лежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких
формується страховий фонд. Використання засобів страхового фонду вимушено з
настанням і наслідками страхових випадків.
Ці особливості страхових відношень включають їх у самостійну сферу фінансових
відношень.
Специфічні страхові відношення є об'єктом страхової науки. Ця наука висвітлює
фундаментальні теорії страхування, що охоплюють розгляд його економічної
сутності, функції, ролі і сфери застосування в сучасному товаристві. Вона
вивчає зміст найважливішої страхової термінології, класифікацію страхування й
організаційні принципи побудова системи страхових організацій, методику
числення страхових тарифів; висвітлює найважливіші умови кожного виду
страхування, методику визначення збитку і страхового відшкодування збитку,
економічного аналізу і планування страхових операцій, питання
перестрахування.
Страхування за всіх часів вважалося дохідною справою. Такі фірми, як скажемо,
англійська “Ллойдс”, є явними “передовиками виробництва” по частині збору
прибутку в країнах із ринковою економікою.
     

І Економічна суть і сфера застосування страхування.

Страхування - це спосіб відшкодування збитків, що постигло фізичну або юридичну особу, за допомогою розподілу між багатьма особами (страховою сукупністю). Відшкодування збитків здійснюється з засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації (страховика). Об'єктивна потреба в страхуванні обумовлюється тим, що збитки часом виникають унаслідок руйнівних факторів, в загалі не підконтрольних людині (стихійних сил природи), у всякому разі не тягнуть чий цивільно-правовий відповідальності. У подібній ситуації буває неможливо стягувати збитки з кого б те ні було, і вони "осідають" у майновій сфері самого потерпілого. Заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку. Страхування доцільно тільки тоді, коли передбачені правовідносинами страхувальника і страховика страхові події (ризики) викликають значну потребу в грошах. Так, наприклад, фізична особа, у котрого ця потреба виникає, як правило, не може покрити її з власних засобів без дошкульного обмеження свого життєвого рівня. Страхування - одна з трьох сфер фінансової системи. Страхування зв'язане з розподілом СОП і частини НБ. Для страхування в той же час характерні економічні відношення тільки по перерозподілу прибутків і накопиченю, зв'язаних із відшкодуванням матеріальних і інших утрат. Таким чином, страхування зв'язане з наявним рухом грошової форми власності. Страховий випадок може і не наступити. Для страхування характерні всі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки: 1. Виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності і можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний і інший збиток. 2. Для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, зв'язані із солідарною розкладкою суми збитку одного або декількох суб'єктів на всіх суб'єктів, залучених у страхування. Це замкнута розкладка заснована на імовірності того, що число постраждалих господарств звичайно менше числа учасників страхування. Як правило, число постраждалих повинно бути істотно менше числа застрахованих. Для організації замкнутої розкладки збитку створюється грошовий страховий фонд, сформований за рахунок внесків всіх учасників. Розмір страхового внеску представляє частку кожного з них у розкладці. Таким чином, чим ширше коло учасників, тим менше сума страхового внеску і вони більш доступні. Обов'язкове страхування втягує найбільше число учасників, отже менший страховий тариф і ризик настання страхового випадку. 3. Страхування передбачає перерозподіл збитку в часу й у територіальному розрізі. 4. Характерною рисою страхування є відносна безповоротність мобілізуючих засобів. Страхування - це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відношень між його учасниками з приводу формування за рахунок внесків страхових фондів, призначених для відшкодування матеріального й іншого збитку підприємствам, організаціям і фізичним особам. У світовій практика існує 2 системи страхування: 1. Система першого ризику - при настанні страхового випадку виплачується страхове відшкодування в межах страхової суми, на якій полягає договір, але не більше суми збитку. Страх. сума -15 тис.грн. Збиток - 25 тис.грн. Страхове відшкодування - 15 тис.грн. 2. Система пропорційного ризику - виплачують тільки ту частину збитку, якої визначається страхове забезпечення. Вартість об'єкта - 30 тис.грн. Страхове забезпечення - 50% Страхове відшкодування - 50% збитку Функції страхування: Перша функція - це формування спеціалізованого страхового фонду коштів як плати за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії. Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава, виходячи з економічної і соціальної обстановки, регулює розвиток страхової справи в країні. Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань. Якщо в комерційних банках акумулювання засобів населення з метою, наприклад, грошових накопичень, має тільки ощадний початок, то страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе ощадно-ризиковий початок. У моральному плані кожний учасник страхового процесу, наприклад при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення на випадок нещасної події і при завершенні терміна дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки вирішується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але і створюються умови для матеріального відшкодування частини або повної вартості постраждалого майна. Через функцію формування спеціалізованого страхового фонду вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів і ò. ä. З розвитком ринку в страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасово вільних коштів. Значення функції страхування як формування спеціальних страхових фондів буде зростати. Друга функція страхування - відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення громадян. Право на відшкодування збитку в майні мають тільки фізичні і юридичні особи, що є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичним або юридичним особам у рамках наявних договорів майнового страхування. Порядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями виходячи з умов договорів страхування і регулюється державою (ліцензування страхової діяльності). За допомогою цієї функції одержує реалізацію об'єктивного характеру економічної необхідності страхового захисту. Третя функція страхування - попередження страхового випадку і мінімізація збитку – це широкий комплекс мір, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника, закріплене в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе відношення до застрахованого майна. Міри страховика по попередженню страхового випадку і мінімізації збитку звуться превенції. З метою реалізації цієї функції страховик утворить особливий грошовий фонд попереджувальних заходів. ІІ Класифікація й основні поняття в страховій справі. Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними і недержавними. Сфера їхньої діяльності може охоплювати внутрішній (обмежений), зовнішній або змішаний страховий ринок. Тим самим страхування в умовах розвитого страхового ринку здійснюється як усередині даної країни, так і за рубежем. Це - організована класифікація страхування. Однак істота страхових відношень виражається за допомогою класифікації по об'єктах страхування і роду небезпек. Страхування охоплює різні категорії страхувальників. Його умови відрізняються по об'єму страхової відповідальності; воно може проводитися в силу закону або на добровільних початках. Для упорядкування зазначеної розмаїтості страхових відношень і створення єдиної взаємозалежної системи необхідна класифікація страхування. Під класифікацією звичайно розуміють ієрархічно підпорядковану систему взаємозалежних ланок, що дозволяє створити струнку картину єдиного цілого з виділенням його сукупних частин. Класифікація страхування покликана вирішити ту ж задачу: розділити всю сукупність страхових відносин на взаємозалежні ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості. У основі будь-якій класифікації повинні бути такі критерії, що пронизують усі взаємозалежні ланки. В основу класифікації страхування покладені три категорії: розходження в об'єктах страхування та в об'ємі страхової відповідальності. Відповідно до цого застосовуються дві класифікації: по об'єктах страхування і по роду небезпеки. Перша класифікація є загальної, друга - часткової, що охоплює тільки майнове страхування. Можна дати наступне визначення загальної класифікації страхування по об'єктах страхування. Це ієрархічна система розподілу страхування по галузям, підгалузям і видам, що є ланками класифікації. Всі ланки класифікації розташовуються так, щоб кожна наступна ланка була частиною попереднього. За вищу ланку прийнята - галузь, середнє - підгалузь, нижче - вид страхування. Всі ланки класифікації охоплюють форми проведення страхування - обов'язкову і добровільну. В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження в об'єктах страхування. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відношень можна підрозділити на чотирьох галузі: майнова, страхування рівня життя громадян, страхування відповідальності і страхування підприємницьких ризиків. У майновому страхуванні в якості об'єкта виступають матеріальні цінності; при страхуванні рівня життя громадян - їхнє життя, здоров'я і працездатність. Якщо в зв'язку з наслідками визначених подій життєвий рівень знижується, то на допомогу приходить страхування. По страхуванню відповідальності в якості об'єкта виступає обов'язок страхувальників виконувати договірні умови по постачанню продукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкодовувати матеріальний і інший збиток, якщо він був нанесений іншим особам. Коли, наприклад, при авто аварії власник засобів транспорту завдав шкоди майну і здоров'ю іншої особи, то в силу діючого цивільного законодавства про відшкодування шкоди він зобов'язаний оплатити відповідні витрати постраждалому. При страхуванні відповідальності відповідне відшкодування шкоди робить за нього страхова організація. Те ж при страхуванні відповідальності по погашенню заборгованості. Об'єктами страхування підприємницьких ризиків є потенційно можливі різні втрати прибутків страхувальника, наприклад, збиток від простоїв устаткування, упущена вигода що не відбулися або не вдалася угодам, ризик впровадження техніки і технології. Тим часом розподіл страхування на зазначені галузі ще не дозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси підприємств, організацій, громадян, що дають можливість проводити страхування. Для конкретизації цих інтересів необхідно виділення з галузей - підгалузі і види страхування. Майнове страхування ділитися на декілька підгалузей, в залежності від форм власності і категорії страхувальників: страхування майна державних підприємств, колгоспів, орендарів, кооперативних і громадських організацій, майно громадян. Страхування рівня життя громадян має дві підгалузі соціального страхування робочих, службовців і колгоспників і особисте страхування громадян. У свою чергу, соціальне й особисте страхування може мати більш конкретні підгалузі. Наприклад, по соціальному страхуванню: страхування посібників, страхові пенсії, страхування пільг; по особистому страхуванню: страхування життя і страхування від нещасних випадків. По страхуванню відповідальності підгалузями є: страхування заборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди, що також називають страхуванням цивільної відповідальності. У страхуванні підприємницьких ризиків - дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих утрат прибутків. До прямих утрат відносяться, наприклад, утрати від простою устаткування, до непрямих - страхування від перерв у торгівлі, страхування упущеної вигоди. Для вступу страховика зі страхувальниками у визначені страхові відношення страхові інтереси страхувальників повинні одержати своє вираження в потребі застрахувати ті або інші об'єкти від тих можливих небезпек, що загрожують цим об'єктам. При з'ясуванні видів страхування відбувається конкретизація страхувальника, об'єму страхової відповідальності і відповідних тарифних ставок. Видом страхування називається страхування конкретних однорідних об'єктів у визначеному об'ємі страхової відповідальності по відповідних тарифних ставках. Видами майнового страхування є, наприклад, страхування будівель, тварин, домашнього майна, засобів транспорту і т.д. У якості видів соціального страхування виступають: страхування пенсій за віком, по інвалідності, із нагоди втрати годувальника і т.д. По особистому страхуванню проводяться такі види страхування, як змішане страхування життя, страхування дітей, страхування від нещасних випадків і інші. По страхуванню відповідальності - страхування непогашення кредиту або іншої заборгованості. Види страхування підприємницьких ризиків прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва або надання послуг, що видно з приведених вище варіантів даного страхування. Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формі. Товариство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідними страхувальниками фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання іншої грошової допомоги зачіпає інтереси не тільки конкретної постраждалої особи, але і суспільні інтереси. Тому соціальне страхування, страхування будівель і деяких господ. тварин у громадян, страхування військових, пасажирів і деякі інші види страхування в нашій країні є обов'язковими. Оптимальне сполучення обов'язкового і добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему видів страхування, що забезпечує універсальний об'єм страхового захисту суспільного виробництва. Класифікація майнового страхування по роду небезпек передбачає виділення чотирьох видів, що не знаходяться між собою в ієрархічному зв'язку: 1. Страхування від вогню й інших стихійних явищ таких об'єктів, як будівлі, спорудження, устаткування, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно і т.п. 2. Страхування сільськогосподарських культур від посухи й інших стихійних явищ. 3. Страхування на випадок відмінка або змушеного вибою тварин Страхування від аварій, викрадення й інших небезпек засобів транспорту. Зазначені ланки, що також називають видами страхування в рамках даної класифікації, відбивають розходження в об'ємі страхової відповідальності при страхуванні відповідних об'єктів. Класифікація по роду небезпек застосовується для розробки методів визначення збитку і страхового відшкодування. Основні терміни і поняття: Страхувальник - фізична або юридична особа, що сплачує грошові (страхові) внески, що має , за законом або на основі договору одержує грошову суму при настанні страхового випадку. Страхувальник має визначений страховий інтерес. Через страховий інтерес реалізуються конкретні відношення, у які вступає страхувальник із страховиком. Страховик - організація (юридична особа), що проводить страхування, що приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток або виплатити страхову суму, а також питання створення і витрати страхового фонду. В Україні страховиками в даний час виступають акціонерні страхові компанії. У міжнародній страховій практиці для позначення страховика також використовується термін андеррайтер. Страховик вступає в конкретні відношення зі страхувальником. У своїх діях, формуючи ці відношення, він керується наявними в страхувальника і у товариства в цілому страховими інтересами. Застрахований - фізична особа, життя, здоров'я і Працездатність якого виступають об'єктом страхового захисту. Застрахованим є фізична особа, на користь якої укладено договір страхування. На практику застрахований може бути одночасно страхувальником, якщо сплачує грошові (страхові) внеску самостійно. Страховий інтерес - міра матеріальної зацікавленості фізичної або юридичної особи в страхуванні. Носіями страхового інтересу виступають страхувальники і застраховані. Стосовно до майнового страхування наявний страховий інтерес виражається у вартості застрахованого майна. В особистому страхуванні страховий інтерес полягає в гарантії одержання страхової суми у випадку подій, обумовлених умовами страхування. Наявний страховий інтерес конкретизується в страховій сумі. Страхова сума - грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності (у майновому страхуванні), життя, здоров'я, працездатність (в особистому страхуванні). Об'єкт страхування - життя, здоров'я, працездатність громадян - в особистому страхуванні; будинки, спорудження, транспортні засоби, домашнє майно та інші матеріальні цінності - у майновому страхуванні. Страховий поліс - документ встановленого зразка, що видається страховиком страхувальнику (застрахованому). Засвідчує укладений договір страхування і містить усі його умови. Страхова оцінка - критерій оцінки страхового ризику. Характеризується системою грошових вимірників об'єкта страхування, тісно ув'язаних з імовірністю настання страхового випадку. У якості страхової оцінки можуть бути використані дійсна вартість майна або якийсь інший критерій (заявлена вартість, початкова вартість і т.д.). У міжнародній практиці замість терміна "страхова оцінка" застосовується термін страхова вартість. Страхове забезпечення - рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для цілей страхування. В організації страхового забезпечення розрізняють систему пропорційної відповідальності, граничної і систему першого ризику. Найбільше часто на практиці використовується система пропорційної відповідальності і система першого ризику. Система пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в заздалегідь фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується в розмірі тієї частини збитку, у якій страхова сума складає пропорцію стосовно оцінки об'єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 80% оцінки об'єкта страхування, то і страхове відшкодування складе 80% збитку. Частина збитку , що залишилася , (у даному прикладі 20%) залишається на ризику страхувальника. Зазначена частка страхувальника в покритті збитку називається ФРАНШИЗОЮ , або власним утриманням страхувальника. Система граничної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає відшкодування збитку як різницю між заздалегідь обумовленою межею і досягнутим рівнем прибутку. Якщо в зв'язку із страховим випадком рівень прибутку страхувальника виявився нижче встановленої межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманим прибутком. Система першого ризику - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше, ніж заздалегідь установлена сторонами страхова сума. При цьому весь збиток в межах страхової суми (перший ризик) компенсується цілком, а збиток понад страхову суму (другий ризик) взагалі не відшкодовується. Страховий тариф, або брутто-ставка, - нормований стосовно страхової суми розмір страхових платежів. По економічному утриманню це ціна страхового ризику. Визначається в абсолютному грошовому вираженні, у відсотках від страхової суми в заздалегідь обумовленому тимчасовому інтервалі (терміні страхування). При визначенні страхового тарифу в увагу можуть прийматися інші критерії (ризикові обставини), наприклад, надійність, довговічність, вогнестійкість, мореплавність та інще. Елементами страхового тарифу є нетто-ставка і навантаження. Нетто-ставка відбиває витрати страховика на виплати зі страхового фонду. Навантаження - витрати на ведення справи, тобто пов'язані з організацією страхування, а також закладену норму прибутку. Страхова премія - оплачений страховий інтерес; плата за страховий ризик у грошовій формі. Страхову премію оплачує страхувальник і вносить страховику відповідно до закону або договору страхування. По економічному утриманню страхова премія є сума ціни страхового ризику і витрат страховика, пов'язаних із покриттям витрат на ведення страхування. Страхову премію визначають виходячи зі страхового тарифу. Вноситься страхувальником одноразово авансом при вступі в страхові правовідносина або частинами (наприклад, щомісяця, щокварталу) протягом всього терміну страхування. Розмір страхової премії відражається в страховому полісі. Об'єм надходження страхової премії від усіх функціонуючих страховиків - один із найважливіших показників стана страхового ринку. Синонімами терміна "страхова премія" є страховий внесок і страховий платіж. Термін страхування - тимчасовий інтервал, протягом якого застраховані об'єкти страхування. Може коливатися від декількох днів до значного числа років (15-25). Крім того, можливий невизначений термін страхування, що діє доти, поки одна зі сторін правовідносин (страхувальник або страховик) не відмовиться від їхнього подальшого продовження, заздалегідь повідомив іншу сторону про свій намір. Поняття регресивного права: Відповідно до міжнародного законодавства після виплати страхового відшкодування до страховика переходить (у межах виплачених сум) право пред'явлення регресної вимоги до винної сторони - ПРАВО НА РЕГРЕС. У цьому випадку страхувальник повинний вчасно забезпечити страховику одержання такого права, передавши йому свої повноваження.

.

.

. . . . 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2

ІІІ Майнове та особисте страхування, його форми і види.

Майнове страхування.

Існує богато видів майнового страхування. Усі їх можна згрупувати по наступній схемі: 1. Сільськогосподарське страхування: - с/г культур; - тварин; - іншого майна с/г підприємств 2. Транспортне страхування: - страхування вантажів; - морських судів; - авіаційне; 3. Страхування майна юридичних осіб (усі, що не входить у с/г і транспортне страхування). 4. Страхування майна фізичних осіб: - страхування будівель - тварин - домашнього майна - транспортних засобів громадян Зараз переважає добровільне страхування майна. Умови страхування визначає кожна компанія самостійно. Розмір страхового тарифу: à по страхуванню будівель коливається від 0,1-1,0% від страхової суми, à по страхуванню домашнього майна -1-5%, à по страхуванню тварин 5-20%, à транспортних засобів 1-12%, à майно підприємств 0,05-8%, à майна держпідприємств 3-20%, à морських судів 0,4-4%, à авіація, вантажів 0,5-5%. Багато страхових компаній диференціюють страхові тарифи по обсягу страхового ризику. По ризику пожежа - 0,7%, крадіжка - 1-2%, проривши каналізації 0,2-0,3%. Чинне законодавство забороняє виплату страхових відшкодувань перевищуючу реальну вартість застрахованого об'єкта. Т.о. не повинно бути паралельно двох однакових договорів страхування. Страхове відшкодування буде виплачено тільки в 1 випадку (якщо воно перевищує реальну вартість). Для контролю за реальністю настання страхового випадку і запобігання подвійного страхування необхідно надання первинних екземплярів про настання страхового випадку в страхову компанію. Страхова компанія має право на регресивний ризик винуватців страхового випадку. Для стимулювання страхувальників, що дбайливо відносяться до свого майна, деякі страхові компанії роблять знижку зі страхових тарифів при повторному заключенню договорів страхування, якщо по старим (попереднім) договорах не було позовів. Зараз страхові компанії прагнуть розширити коло об'єктів страхування майна: дрібних домашніх тварин, страхування квартир, майна громадян, що знаходяться у відрядженні, пам'ятники ювелірні вироби та інше.

Особисте страхування.

По кількості страхових відшкодувань серед галузей страхування особисте страхування є самим великим після соціального. Особисте страхування ділиться на 2 підотраслі: страхування життя і страхування від нещасних випадків. · Основні випадки страхування життя: на дожиття, на випадок смерті (виплачується родичам (вигодоотримувачам)), · на випадок смерті і втрати здоров'я · змішане страхування (ризики усіх вищезгаданих видів страхування). Виплата відшкодувань здійснюється при дожитті, смерті і втрати працездатності. · страхування ренти - на дожиття, по настанні обговореного часу компанія виплачує регулярно страхові виплати протягом визначеного часу, у т.ч. можуть бути довічні (додаткове пенсійне страхування). · страхування дітей (страхувальник одна особа, застрахований - дитина - інша особа) на випадок смерті, утрати здоров'я, дожиття до повноліття (18 л). весільне страхування - страхування дітей. Випадок - договір одруження. Страхування від нещасних випадків: 1. Індивідуальне страхування від нещасного випадку. Може бути окремих категорій працівників, окремих професій. Здійснюється за рахунок засобів страхувальника, добровільне страхування. Сума, на яку полягає договір, може бути дуже велика. 2. Страхування від нещасних випадків працівників підприємств - колективне страхування, здійснюється за рахунок засобів підприємства, добровільне. 3. Обов'язкове страхування від нещасних випадків - пасажирів ж/д. транспорту і деяких інших міжміських видів транспорту, також військовослужбовців, працівників податкової інспекції, митниці і т.д. 4. Страхування дітей від нещасних випадків - повернення суми до закінчення терміна договору не буде, якщо страховий випадок не наступив. Більшість видів страхування життя є накопичувальними (крім смерті і втрати здоров'я і працездатності) - компанія зобов'язується виплатити суму по закінченні терміна договору. Ризики банкрутства, ризик невидачі кредиту, ризик інвестицій. Щоб зберігалася зацікавленість страхувальника в недопущенні збитку страховик повинний залишити частину що відшкодовується збитку страхувальнику (70-80% страховик, інше - страхувальник). Особливість страхування ризику - страховий випадок наступає, як правило, на початку терміна дії страхового договору або після терміна дії (наприклад при страхуванні інвестиційного проекту його спочатку треба реалізувати, одержати результат, а в цей час страховик може використовувати страхові внески). Важливо установити оптимальний термін для виявлення фінансових результатів (буде збиток або немає). Страховик зацікавлений у більш тривалому терміні, тому що за цей час може бути покритий збиток. Для страхувальника вигідніше маленький термін: не дістав прибуток у даному місяці - одержує відшкодування. IV Роздержавлення та розвиток страхового ринку в Україні. Страхове законодавство в Україні бурхливо розвивається. Раніше, в умовах державної монополії на здійснення страхування, коли на страховому ринку були тільки дві установи - Держстрах та Індержстрах, не було потреби в загальному законі про страхування. Достатньо було затвердити умови окремих видів страхування. Зараз, в умовах розвитку страхового ринку, де з'являється багато страховиків, які конкурують між собою, потрібне раціо­нальне державне регулювання страхової діяльності. Яким ж образом здійснюється страхування в ринковій еко­номіці. Суспільна практика виробила три основні організаційні форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси "виступають: 1) держава, 2) окремий товаровиробник. 3) страховик. В цьому зв'язку виділяють державний резерв, який використовується для компенсації втрат у випадках великомас­штабних аварій і може розглядатись як страховий резерв держави, різні страхові резервні фонди підприємств; і, нарешті, спеціальні кошти тих, хто професійно займається страхуванням, - страхові резерви страхових компаній і організацій. Державний резерв утвориться за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення цього фонду є забезпечення відшкодуван­ня збитків і усунення наслідків стихійного лиха і великих аварій, що створили надзвичайну ситуацію, потягли значні руйнування ^ великі людські жертви. Цей фонд формується як в натуральній так і в грошовій формі. Створення в децентралізованому порядку відокремленого фон­ду підприємств дає можливість оперативне подолати тимчасові труднощі в процесі виробництва. При переході до ринкової еко­номіки значно поширюються межі самострахування. Його нова модель трансформується у фонд ризика, що створюється підприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпе­чення їх діяльності при несприятливій економічній кон'юктурі, затримці платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення отриманих позичок. Процес становлення страхового ринку в Україні йде не рівно. Поряд зі становленням і зміцненням одних страхових компанія можна спостерігати і розпад, банкрутство чи відкликання ліцензії у інших. Є багато негативних чинників об`єктивного характеру, що впливають на здійснення страхової діяльності. Це слабка законо­давча база страхування, неузгодженість між собою багатьох актів законодавства, низькі фінансові вимоги до статутного фонду для лицензіювання нової страхової компанії, жорсткий податковий прес (55 % на доход в 1994 році) для страхових організацій, низька платоспрожність потенційних страхувальників. Проте поступово в Україні складається економічно - правовий простір для діяльності страховиків. Держава в особі спеціально уповноваженого на те органу - Комітету в справах нагляду за страховою діяльністю здійснює керування цим процесом. Опра­цьовуються правові норми здійснення страхової діяльності, ведеть­ся лицензіювання страхових компаній, постійно проводяться пе­ревірки на предмет контролю їх платоспроможності, фінансової стабільності і додержання ними вимог законодавства. Найбільш загальні принципи страхування (в основному відносно державного страхування) викладені в Цивільному кодексі Україні. Але, не принижуючи значення норм Цивільного кодексу, все ж треба підкреслити, що основу страхового законодавства України зараз складає Декрет Кабінету Міністрів України №47-93 від 10 травня 1993 року, та закон України “Про страхування” №85/96-ВР від 7 березня 1996 р. Розвиток страхового ринку України відбувався в умовах зниження темпів спаду виробництва промислової продукції, здійснення курсу Уряду подолання інфляції та інших передумов для пожвавлення економічної діяльності. Так, у 1998 році валовий внутрішній продукт зменшився порівняно з 1997 роком в реальному обчисленні на 3,2 відсотка, обсяг промислового виробництва - на 1,8 відсотка. Прибуток підприємств і організацій зменшився на 18 відсотків при зростанні оптових цін у промисловості на 7,7 відсотка. Зазначенні фактори певним чином вплинули на розвиток страхового ринку України. В той же час, страховий ринок розвивався досить високими, порівнюючи з іншими галузями економіки, темпами, а також намітився ряд позитивних якісних тенденцій в його розвитку. В першу чергу, слід відмітити, що вперше за 90-ті роки, в 1998 році відбулось суттєве перевищення темпів росту страхових платежів над темпами інфляції, тобто відбулось реальне зростання обсягів ринку страхових послуг. Крім того, ряд процесів, що свідчать про якісні зміни у розвитку страхового ринку, підтверджують окремі позитивні тенденції, серед яких: Ø темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту страхових виплат; Ø в 1998 році мало місце досить значне збільшення обсягів сформованих резервів на кінець року у відношенні до зібраних за рік платежів. Це відбувається за рахунок впровадження нового порядку формування резервів незароблених премій та формування резервів збитків; Ø намітилася тенденція щодо значного збільшення сплачених статутних фондів. Страховий ринок України на кінець 1998 року налічував 224 страховика, які звітувались перед Укрстрахнаглядом. Ними отримано 408 401 тис. грн. страхових платежів по добровільних та обов'язкових видах страхування, в т. ч. по добровільних видах страхування 319 515 тис. грн., що складає 78 % від загальної суми страхових платежів, та по обов'язкових видах страхування - 88 886 тис. грн., або 22 % від загальної суми надходжень. Надходження страхових платежів по особистому страхуванню в 1998 році складають 74 % від надходжень 1997 року, в тому числі, по страхуванню життя —55 %. По інших видах страхування спостерігалось зростання страхових платежів, а саме: ¨ по майновому страхуванню - в 1, 89 раза; ¨ по державному обов'язковому страхуванню - в 1, 1 раза; ¨ по страхуванню відповідальності - в 1, 05 раза. Виплати страхових сум та страхового відшкодування досягли 129 246 тис. грн., з них по добровільних видах страхування - 113 808 тис. грн., або 88 % від загальної суми виплат; по обов'язкових видах страхування - 15 438 тис. грн., або 12 % від загальної суми виплат. Серед них в 1998 році збільшились виплати страхових сум та страхового відшкодування по таких видах страхування: • по майновому страхуванню - в 1, 46 раза; • по державному обов'язковому страхуванню - в 1, 17 раза; По інших видах страхування відбулось зниження виплат. Страхові виплати складають: • по особистому страхуванню - 69 % від виплат 1997 року, в тому числі, по страхуванню життя — 50 %; • по страхуванню відповідальності - 54%; • по недержавному обов'язковому страхуванню - 8%. Всього надходжень страхових платежів збільшилось порівняно з 1997 роком в 1,29 разів, в той самий час виплати страхових сум і страхового відшкодування, вперше за останні роки, зменшились на 18 129 тис. грн., або в 1,12 раза. Темпи росту страхових платежів перевищували темпи росту страхових виплат в 1,5 раза (в 1997 році - в 1,3 раза). Середній рівень виплат (відношення виплат до платежів у %) становить в 1998 році 31,7 %, з них по страхуванню життя 112,6 %; по видах страхування, інших, ніж страхування життя - 237,8 %. Кількість діючих договорів страхування на кінець звітного року в 1998 році зменшились на 17 відсотків проти попереднього року. Це пояснюється, в першу чергу, скороченням видів недержавного обов'язкового страхування. Між тим, існують і обнадійливі тенденції щодо діючих договорів страхування. Так, по майновому страхуванню і по страхуванню відповідальності відбувся значний ріст договорів (відповідно в 1,8 та 2,4 раза); по особистому страхуванню, в тому числі по страхуванню життя темпи спаду кількості діючих договорів на кінець звітного року значно уповільнились. Обсяг заявлених статутних фондів страхових організацій станом на 01.01.98 становив 131 924 тис. грн., зрісши порівняно з 1997 роком майже в 1,7 раз; обсяг сплачених статутних фондів зріс відповідно майже в 1,9 раз та досягнув 118 656 тис. грн. Змінюється на краще ситуація зі сплаченням статутних фондів страховиків. Так, у 23 страховиків сплачені статутні фонди складають від 500 000 грн. до 1 000 000 грн., у 15 - більше 1 000 000 грн., що не могло не позначитися на середньому сплаченому статутному фонду, який збільшився за рік в 3 рази і досягнув 530 тис. грн. Ситуація із різким ростом статутних фондів страховиків говорить: • з однієї сторони, про виконання вимог страхового законодавства щодо мінімального сплаченого статутного фонду; • з іншої сторони, про привабливість страхового ринку для інвестування як галузі народного господарства, що динамічно розвивається; • усвідомлення страховиками необхідності нарощування фінансових потужностей для безумовного виконання страхових зобов'язань, місця і ролі страховика для успішного функціонування народногосподарського комплексу. Балансовий прибуток страховиків України в 1998 році збільшився в порівнянні з 1997 роком в 2,2 раза, досягнувши 94 880 тис. грн. Причиною такого явища є те, що з квітня 1996 року, у зв'язку з введенням в дію Закону України "Про страхування", використовується нова методика розрахунку технічних резервів, тому 1996 рік виявився перехідним, і як наслідок - значні збитки від страхової діяльності. В 1998 році ситуація вирівнялась, тому від страхової діяльності одержані прибутки. Також на збільшення прибутку вплинули зміна об'єкту оподаткування страховиків з липня 1997 року і зниження на 12 відсотків рівня виплат. В той же час, прибуток за рахунок інвестування тимчасово вільних коштів зменшився на 5 644 тис. грн., або на 16 %, досягнувши 29 379 тис. грн. Витрати на проведення страхування та інші витрати, що відносяться на собівартість, складають 128 170 тис. грн., або 31,5 % від надходжень страхових платежів. Страховики, створені за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, одержали в 1997 році 52 993,4 тис. грн. страхових платежів, або 13 % від загальної суми надходжень. Ними виплачено 17 949,5 тис. грн. страхових сум та страхового відшкодування, або 13,9 % від загальної суми виплат. Рівень виплат по цих страховиках складає 33,9 %. Частка страховиків, створених за участю іноземного капіталу, в загальному обсязі сплачених статутних фондів дещо вища і складає 15,4 %, або 18 319,7 тис. грн. Середній сплачений статутний фонд на 01.01.98 вищезазначених страховиків складає 705 тис. грн. і перевищує середній загальноукраїнський в 1,3 рази. В цілому, страховики, створенні за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, істотно не впливали в 1998 році на стан та розвиток страхового ринку України. Страховики, які звітувались перед Укрсграхнаглядом за 1998 рік по регіонах України підрозділяються таким чином: Західний регіон (Вінницька, Хмельницька, Львівська, Ів.-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Закарпатська, Волинська, Рівненська області - 29 страхових організацій (12,9 % від загальної кількості); Східний регіон (Сумська, Харківська, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Полтавська області - 58 страхових організацій (25,9 від загальної кількості); Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області, АР Крим та М.Севастополь) - 47 страхових організацій (21,0 % від загальної кількості); Центральний регіон (Житомирська, Кіровоградська, Черкаська, Чернігівська, Київська області та М.Київ) - 90 страхових організацій (40,2 % від загальної кількості); Продовжує мати місце вкрай нерівномірна ситуація зі структурою розміщення страхового ринку. Найбільша кількість страхових організацій знаходиться в Центральному, Східному та Південному регіонах, а саме в містах: м. Київ - 78 страховиків; м. Одеса- 18 страховиків; м. Харьків- 14 страховиків. Частка страхових платежів, сплачена перестраховикам в 1998 році, складає 63060 тис. грн., або 16 % надходжень страхових платежів. В порівнянні з 1997 роком питома вага платежів, сплачених перестраховикам, знизилась на 2,2 % при збільшенні суми платежів на 7 610 тис. грн., або в 1,14 рази. Частка страхових відшкодувань, сплачена перестраховиками, складає 3 160,4 тис. грн. Рівень виплат становить 5 % від платежів, які були сплачені перестраховикам. По добровільному майновому страхуванню 68,5 % платежів (43 222 тис. грн.), сплачено перестраховикам, збільшившись у звітному році в 1,74 рази (на 23,6 %). Перестраховиками відшкодовано у звітному періоді по добровільному майновому страхуванню 2 199,3 тис. грн. (5 %). Частка страхових платежів в структурі платежів, сплачених перестраховикам по добровільному страхуванню відповідальності та обов'язковому страхуванню, зменшилась відповідно до 13,3 % та 12,1 %. По добровільному особистому страхуванню було передано в перестрахування лише З 864 тис. грн., що становить 6,1 % проти 12 906 тис. грн., або 23 % минулого року. Крім багатьох позитивних моментів на страховому ринку існують серйозні проблеми, серед них: інвестиційні можливості страховиків використовуються недостатньо; питома вага страхування життя на страховому ринку постійно знижується; впровадження обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів зіткнулося з перепонами на законодавчому рівні; мають місце окремі випадки зволікання страховиками виплат страхових сум та страхового відшкодування, неправомірні відмови в їх виплаті та порушення страхового законодавства. Таблиця 1

Показники діяльності ст

рахових рганізацій України 1996-1998 роки
Показники19961997199897/9698/97
Страхові премії (тис. грн.)244 360317811408401130 %129 %
Страхові виплати (тис. грн.)144 272147311129 182102 %88%
Рівень виплат (відношення виплат до премій (%)594632
Сформовані страхові резерви на 01.01 (тис. грн.)6521692681159 838142 %172 %
Кількість діючих договорів на 01.01. (одиниць)28 534 84428 706 03223 929 082101 %83%
Таблиця 2

Показники діяльності стр

обов'язкового страхуван

ахових орга ня (крім стрнізацій Укр ахування ж

аїни з добро

иття) 1996-

вільного 1998 рокита і
Показники19961997199897/9698/97
Страхові премії (тис. грн.)183372284 357389 841155 %137 %
Страхові виплати (тис. грн.)77185105 449108 285137 %103 %
Рівень виплат (відношення виплат до премій (%)42,1 %37,127,8
Сформовані страхові резерви на 01.01 (тис. грн.)5199183390138 364160 %166 %
Кількість діючих договорів на 01.01. (одиниць)12 550 4891771138814 524 749141 %82%
Короткий звіт про стан на страховому ринку України за період 1998 початок 1999 роки. Проаналізувавши вищенаведені показники діяльності страхового ринку України за період 1997 - 1998 років, можна зробити висновок, що існує певна тенденція росту, та досягнення позитивних результатів, а саме: - зростання частки страхового ринку в НВП; продовження темпів росту страхових платежів; збільшення резервів; збільшення доходів від страхової діяльності. Таке пожвавлення страхової діяльності відбувалося завдяки стабілізації ситуації в країні і, зокрема, деяким позитивним змінам в оподаткуванні страхової діяльності. Проте, існують певні негативні тенденції, котрі не можуть не впливати на стан страхового ринку України. Наприклад, відбувається падіння ринку особистого страхування, що пояснюється зниженням рівня життя в Україні. А з урахуванням фінансової кризи, яка за останній місяць охопила країну, паніку та недовіру громадян до фінансових установ, розкручування інфляційних процесів,- можна передбачити зменшення ліквідності та реального розміру статутного фонду, страхових платежів, доходів, та інших показників страхових організацій. Це, в свою чергу приведе до проблем у виконанні зобов'язань перед страхувальниками та перестраховиками. Серед негативних тенденцій, котрі впливають на розвиток страхового ринку України слід визначити: 1. Відсутність чітко розміркованої та професійно розробленої програми будування страхового ринку прийнятої на державному рівні. 2. Низький рівень освіти на всіх рівнях державного керування, у керівників підприємств та організацій. Наслідком цього нерозуміння ролі страхування як фінансового інструменту у забезпеченні рискової економіки перехідного періоду. 3. Відсутність належної законодавчої та нормативної бази для досконалого виконання страхових операцій. 4. Відсутність інституту страхових брокерів, як невід'ємної частини страхового ринку, для поліпшення якості страхових послуг та професійного захисту інтересів страхувальників та страховиків. 5. Відсутність законодавчої бази для проведення страхової посередницької діяльності. Висновки. Страхування - об’єктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Світовий досвід переконує, що одним з важливіших індикаторів стану економіки будь якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування. Страхування забезпечує надійний захист майнових інтересів підприємців і населення в разі втрат, заподіяних вогнем, стихійним лихом, техногенними аваріями, транспортними пригодами та багатьма іншими непередбачуваними обставинами. Страхування добре зарекомендувало себе як форма нагромадження коштів громадян для вирішення їх соціальних проблем /охорона здоров’я, пенсійне забезпечення, освіта тощо /. В останні роки страхування широко використовується на випадок виникнення відповідальності перед третіми особами. В цілому світові темпи приросту страхових премій значно випереджають зростання валового внутрішнього прибутку. Ця тенденція характерна і для України. Незважаючи на великі труднощі перехідного періоду обсяги страхових операцій помітно зростають. За 1998 р. вони збільшились в перерахунку на доларовий еквівалент на 30%. Очікується зростання страхових послуг і в поточному році. Позитивну роль в цьому відіграв Закон “Про страхування”, інші вжиті законодавчі і організаційні заходи щодо розвитку страхової справи. Зараз на страховому ринку України діє 247 страхових компаній, Моторне, Авіаційне, Морське страхові бюро, ряд страхових пулів. Зросла кількість членів Ліги страхових організацій України. Створено Асоціацію професійних страхових посередників. Разом з тим питома вага нашої країни в світовому страховому ринку досі сягає лише 0.01% ,а в Європі - менше 0,04 %. Якщо прийняти до уваги, що Україна є другою за територією державою на континенті ( 5.6 % ), має понад 51 млн. населення ( 7.4 % ), великий промисловий і аграрний потенціал, означений рівень страхової діяльності слід розглядати як дуже мізерний і не адекватний потребам і можливостям країни. Україна з огляду на наявність об’єктів, що потребують захисту, має надзвичайно великі потенційні можливості для розвитку страхової галузі / індустрії / в усіх напрямах - страхування майна, відповідальності перед третіми особами, життя і здоров’я громадян. Розрахунки показують, що страхове поле за основними видами добровільного страхування освоєно здебільшого лише на 5 - 7 %, тоді як в Великобританії, Німеччині, Нідерландах та низці інших західних країн цей показник вищий за 90%. Швидкими темпами здійснюється охоплення страховим захистом майна комерційних структур, життя, здоров’я і майна громадян в постсоціалістичних державах, зокрема в Польщі, Угорщині, Чехії, країнах Балтії. Вони розпочали активно працювати на міжнародному страховому ринку. Надійшло ряд пропозицій від підприємницьких структур країн Заходу, Естонії, Польщі про інвестування капіталу в страховий бізнес України. Цьому сприяє політика держав - інвесторів, спрямована на забезпечення розвитку страхового бізнесу, і віра в можливу ефективність співпраці з українськими партнерами. Зараз Україна переживає затяжну економічну і загострену фінансову кризи, до яких призвела в числі інших чинників руйнація старої системи страхового захисту /бюджетні резерви, фонди вищестоящих організацій, довготермінові відстрочки погашення позик тощо/, що була притаманна країні з високим ступенем усуспільнення власності і значне відставання в формуванні нової системи захисту. Здійснення в Україні широкої програми приватизації об’єктів державної власності, зміни економічного механізму управління в державному секторі економіки, спрямовані на розширення самофінансування виробничих потреб, зумовлюють переорієнтацію підприємств на захист від ризиків втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників, шляхом впровадження перевірених світовою практикою форм і видів страхування. Проте до цього часу з боку владних структур і самих власників майна недооцінюються можливості страхування в створенні сприятливих умов розвитку підприємництва. Нехтування страховим захистом нерідко призводить до банкрутства підприємств з огляду на що вітчизняні та іноземні інвестори стримуються від спрямування капіталу в розвиток особливо виробничої сфери економіки. Це призводить до невиправданого імпорту продовольчих і промислових товарів, посилення безробіття, підриву купівельної спроможності гривні, наростання зовнішньої валютної заборгованості країни. Виправленню становища сприяли б зокрема такі заходи: · опрацювання глобальної програми організації страхового захисту юридичних і фізичних осіб, яка повинна визначити стосовно до вимог розбудови ринкової економіки нову структуру резервів, шляхи їх наповнення і умови використання, напрямки розвитку загальнодержавних / централізованих/ резервів та децентралізованих резервів на рівні господарських суб’єктів а також місце і принципи страхування в системі захисту на випадок ризикових ситуацій. Така програма дасть підстави для більш обгрунтованого визначення потреби і кращого використання ресурсів, що спрямовуються на забезпечення суспільства відповідними резервами; · встановлення нормативної вимоги до юридичних осіб чітко визначати у статутних документах форму страхового захисту / самострахування, страхування тощо/ на випадок втрати або пошкодження майна, нанесення шкоди здоров’ю працівників внаслідок вогню, стихійного лиха, техногенних аварій, та інших непередбачуваних обставин. Дотримання вимог щодо реальної організації такого захисту має враховуватись під час кредитування суб’єктів господарювання, з’ясування причин виникнення втрат майна і пошуках джерел його відновлення; · прискорення організації в великих господарських структурах спеціалізованої служби, яка займалася б управлінням ризиками / ризик - менеджментом /. В її обов”язки повинно входити прогнозування можливих ризиків, їх оцінка, накреслення і реалізація заходів щодо усунення або зменшення руйнівного впливу ризикових подій на наслідки господарської діяльності, в тому числі і шляхом передачі ризиків на страхування. В середніх та малих структурах цю роботу могли б виконувати консультанти страхових та консалтингових організацій, страхові брокери; · розширення переліку майна і видів відповідальності платежі зі страхування яких можуть бути віднесені на виробничі витрати. Розповсюдити таке право і на платежі за страхування майна виробничого призначення, яке страхується у зв’язку з передачею під заставу; · уніфікація умов страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень в державних, колективних та фермерських господарствах на основі принципу добровільності страхування. Одночасно здійснити уточнення переліку страхових ризиків в сторону їх зменшення за рахунок виключення з під страхового захисту майна від подій малоймовірних або незначних за розміром можливих втрат; · враховуючи позитивний зарубіжний досвід страхування сільськогосподарських товаровиробників рекомендувати аналогічним вітчизняним формуванням розглянути питання про доцільність створення до 2005 року національного товариства взаємного страхування сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Це дасть змогу знизити вартість страхування, ефективніше використовувати резерви, в тому числі і за рахунок раціонального поєднання грошових і натуральних фондів; · більш активне освоєння страхування ризиків підприємств добувної промисловості, водного і лісового господарства; · налагодити страхування життя, здоров’я і пенсій громадян, передбачивши відповідні державні гарантії компаніям або страхувальникам на випадок різкої зміни платоспроможності національної валюти; · вдосконалення страхування фінансових і кредитних ризиків комерційних структур; · ширше використання полісів страхування майна, життя і здоров’я громадян з метою надання їх власникам можливостей придбання в кредит під гарантію страхового полісу і куплених матеріальних цінностей / автомобілів, меблів, квартир та інших товарів / вітчизняного виробництва високої вартості і тривалого користування. Це буде сприяти підвищенню авторитету і привабливості страхування, збільшить попит на промислові товари, що сприятиме розвитку відповідних виробництв, покращанню зайнятості населення, приросту доходів бюджету. Удосконалення системи правового забезпечення страхування повинно охопити внесення необхідних змін і доповнень в законодавчі і нормативні акти різних рівнів, починаючи від Конституції України. Зараз в ній немає жодних посилань на страховий захист матеріальних інтересів юридичних і фізичних осіб. Міжнародні і міждержавні угоди з питань зовнішньо-економічних відносин не завжди враховують інтереси використання і розвитку вітчизняного страхового потенціалу. Підготовлений за дорученням Уряду проект статей нового Цивільного кодексу України, що регулюватимуть страхові відносини, враховує низку важливих потреб розвитку страхового ринку. На жаль прийняття цього документу дуже затримується. Потребують оновлення комплекс спеціальних законів з питань страхової діяльності; постанови розпорядження Уряду України; регулятивні правила / вимоги, обмеження та економічні нормативи /,а також методичні вказівки та роз’яснення, щодо деталізації застосування законодавчих та нормативних актів. У цьому напрямі також ведеться певна робота. У відповідності з підготовленим і переданим на розгляд Верховної Ради України законопроектом щодо внесення змін і доповнень до Закону України “Про страхування” передбачено визначення видів страхування, уточнення низки страхових термінів, конкретизовані функції посередників на страховому ринку, покращанні умови для розширення інвестиційних можливостей страховиків, підвищені кваліфікаційні вимоги до керівництва та провідних працівників компаній. Комплекс законодавчих актів із питань страхування варто доповнити за рахунок прийняття Законів України “Про страховий договір”, “Про медичне страхування”, “Про страхування відповідальності перед третіми особами”, “Про страхування життя та пенсій”, “Про страховий захист в системі АПК”, “Про страхування фінансових і кредитних ризиків”. “Про товариства взаємного страхування”. Потребує впорядкування обов’язкове страхування. Необхідно привести його у відповідність з принципами страхування, уніфікувати умови захисту всіх категорій працівників, страхові платежі за яких сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету. З врахуванням власного і зарубіжного законодавчого досвіду в галузі страхування підготувати до 2005 року проект Страхового кодексу України. Зростання обсягів робіт щодо підготовки проектів законодавчих і нормативних актів потребує активізації діяльності Експертної ради з питань страхування при Кабінеті Міністрів України,. комісій Ліги страхових організацій, правових та фінансово-економічних науково - дослідних установ. Підвищення фінансової надійності страховиків. З цією метою передбачається: · довести мінімальні розміри статутного фонду страховиків України починаючи з 1 липня 2000 року до 500 тис. екю, а з 1 січня 2003 року до 1 млн. екю.; · опрацювати заходи спрямовані на забезпечення нарощування страховиками статутних фондів, особливо за рахунок залучення капіталу акціонерів. Потрібно практикувати випуск облігацій з виплатою їх власникам гарантованого доходу; · створити гарантійний фонд для забезпечення виконання зобов’язань перед страхувальниками, особливо фізичними особами в разі банкрутства страховика; · компетентним органам переглянути діючу систему розміщення страхових резервів, надавши право здійснення їх вкладення у високорентабельні інвестиційні проекти з врахуванням їх пріоритетності за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Опрацювати процедуру дозволу розміщення в окремих випадках частини резервів в вигідні зарубіжні інвестиції; · здійснити заходи щодо розширення ринку перестрахування страхових договорів в Україні, шляхом створення відповідної біржі або професійного республіканського пулу андеррайтерів - перестраховиків; · більш активно працювати з нерезидентами на предмет розширення взаємного перестрахування; · посилити превентивну функцію страхування, дозволивши страховикам відновити створення фонду фінансування запобіжних заходів. При необхідності використовувати можливості об’єднання зусиль страховиків в здійснені превенцій. Удосконалення державного нагляду за страховою діяльністю необхідно спрямувати на: · посилення якості виконання органами державної виконавчої влади функцій щодо нагляду за страховою діяльністю в напрямах упередження: банкрутства страховиків, грубого порушення ними зобов’язань перед страхувальниками, здійснення псевдострахування з метою відмивання грошових коштів, виплати керівникам та інших відповідальним особам підприємств, особливо державного сектору, незаконних комісійних винагород, · підвищення статусу Укрстрахнагляду до Державного комітету в стравах нагляду за страховою діяльністю; · уточнення Укрстрахнаглядом разом з Палатою аудиторів України вимог щодо здійснення обов’язкового щорічного аудиту страхових компаній і визначення переліку аудиторських фірм, яким, виходячи з забезпечення необхідними фахівцями, можна доручати здійснення аудиту страхових компаній. Опрацювати примірні розцінки оплати за аудит. Такий захід дасть змогу підвищити якість і відповідальність за достовірність висновків за наслідками аудиту, зменшити кількість перевірок страховиків з розрізнених питань їх діяльності; · обгрунтованість створення, реорганізацій і ліквідації страхових компаній. Передбачити розширення прав Укрстрахнагляду, в тому. числі і відносно погодження з Комітетом кандидатур керівника і головного бухгалтера страхової компанії. При цьому мають враховуватись наявність у претендента вищої фахової освіти та досвіду роботи в страхуванні, відсутність судимості, аморальних вчинків, тощо; · Укрстрахнагляду разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Держкомстатом з залученням вчених та практиків опрацювати проекти нормативно - інструктивних документів щодо розробки бізнес - планів, ведення спеціального обліку, аналізу і звітності страховиків / включаючи форму балансу/; здійснення реєстрації, обліку та сертифікації страхових посередників. При цьому слід зосередити увагу на максимальне наближення цих документів і процедур до міжнародних стандартів; · посилити кадровий потенціал контролюючих органів за рахунок залучення до роботи в них працівників, що мають достатній теоретичний рівень і практичний досвід страхової діяльності. Вирішити питання мотивації кращої праці службовців Укрстрахнагляду, що дасть змогу уникнути плинності кадрів і підвищити професійні вимоги до них; враховуючи досвід західних країн передбачити щорічні відрахування страховиками частини прибутку / 0,2 % отриманих страхових премій / на спеціальний рахунок Укрстрахнагляду з цільовим використанням цих коштів на формування інформаційно - методичної бази, фінансування науково-пошукових робіт із страхування. Специфіка страхової діяльності вимагає залучення до роботи в галузі великої кількості висококваліфікованих працівників / менеджерів, андиррайтерів, актуаріїв, брокерів, експертів, фінансистів, бухгалтерів, юристів, програмістів тощо /, добре обізнаних з теорією і передовою технологією страхування. В зв’язку з цим доцільно: · визначити типові кваліфікаційні вимоги до працівників страхових компаній, їх посередників та органів нагляду за страховою діяльністю; · передбачити поступовий перехід до заміщення посад керівників страхових компаній, їх заступників та керівників філій особами, які мають вищу фахову освіту. · відкрити в складі номенклатури спеціальностей вищої освіти спеціальність “Страхування”. Визначити державні і комерційні вузи, яким, виходячи із іх матеріальної бази, педагогічного і наукового потенціалу, місця розташування, можна в загальновстановленому порядку дозволити підготовку фахівців на рівні магістрів та спеціалістів із страхування; · вдосконалити програму підготовки молодших спеціалістів із страхування в економічних технікумах та коледжах; · організувати Інститут підвищення кваліфікації персоналу страхових компаній та посередницьких структур; · заінтересованим навчальним закладам разом з Лігою страхових організацій України здійснити відповідні дослідження з метою визначення потреби страхової галузі в спеціалістах певного профілю і рівня підготовки; · організувати при Комітеті в справах нагляду за страховою діяльністю кваліфікаційну комісію з числа відповідальних працівників Комітету. Міносвіти, ЛСОУ, вчених та досвідчених практиків страхової справи. Покласти на комісію функції експертної оцінки і освідчення відповідним сертифікатом рівня знань певних категорій працівників страхових компаній, які не мають дипломів про фахову освіту але за характеристиками страховиків добре виконують свої обов‘язки і самостійно успішно підвищують рівень теоретичних знань. Покращання взаємодії між страховими компаніями, банками та іншими суб’єктами фінансового ринку. Страховим компаніям та банкам природно притаманне прагнення до взаємовигідного обміну послугами і зміцнення надійності партнерства. Розвиток страхових операцій зі страхування майна і відповідальності комерційних структур, населення та інших категорій клієнтів банків веде до зменшення їх залежності від ризиків, розширює діапазон вигідного розміщення кредитних вкладень. З іншого боку в страховиків є інтерес у розміщені в банківських установах за певну плату переважної частини страхових резервів, що збільшує доходи страховиків, ресурси для кредитування. Проте на практиці діяльність банків і страховиків належним чином ще неузгоджена. З метою покращання використання потенціалу банків, страхових компаній та інших суб’єктів фінансового ринку для зміцнення страхового захисту населення і підприємців, покращання надання інших фінансових послуг доцільно: · створити Координаційну раду з питань розвитку фінансового ринку України на яку покласти обов”язки по узгодженню напрямів вдосконалення асортименту і умов надання послуг юридичним та фізичним особам з кредитування, страхування, торгівлі цінними паперами тощо; · залучати установи комерційних банків до здійснення на агентських засадах операції по продажу страхових полісів із страхування життя, від нещасних випадків, домашнього майна та деяких інших видів, які не вимагають складної експертної оцінки ризику; · збільшити межу дозволеної участі комерційних банків в придбанні акцій страхових компаній і одночасно надати більші можливості страховикам в здійснені інвестицій в статутний фонд вітчизняних банків; провести відповідні заходи щодо покращання реалізації і купівлі страховиками цінних паперів. Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному та соціальному розвитку країни, вирішувани проблеми кожного асоційованого чи індивідуального власника.