Каталог :: Право

Контрольная: Організаційно-правові форми роботи Верховної Ради України

                               ЗМІСТ                               
     
Вступ.........................................................................................................3
     1.  Роль парламенту в державі. Парламентська процедура...........5
     2.  Законодавча влада в
Україні...........................................................6
     3.  Функції та повноваження Верховної Ради України....................8
     4.  Організація роботи Верховної
Ради..............................................11
     5.  Законодавчий
процес.......................................................................19
     
Заключення............................................................................................21
     
Література..............................................................................................23
                               ВСТУП                               
Конституційне право України є провідною галуззю системи права України. Така
роль конституційного права обумовлена тим, що саме ця галузь права
складається з принципів і норм Конституції України, охоплює правові
відносини, які виникають і розвиваються на основі цих норм. Конституційний
статус людини і громадянина, загальні положення та принципи щодо організації
державної влади і розвитку суспільства, визначення соціальної спрямованості
та правового статусу кожної з ланок державного апарату України, закріплення
статусу системи органів місцевого самоврядування - всі ці та низка інших
принципово важливих питань є об’єктом дослідження науки конституційного
права.
Конституційне право, як і будь-яка інша галузь складається із норм, принципів
та інститутів. Джерелами конституційного права є: природне право і позитивне
право. Джерела позитивного конституційного права систематизуються за їх
юридичною силою. До них відносяться: Конституція України; закони України;
інші акти нормативного характеру, що містять конституційно-правові норми і
приймаються Верховною Радою України або іншим шляхом всеукраїнського
референдуму; нормативні акти Президента України, що містять конституційні
правові норми; нормативні акти Кабінету Міністрів України, що містять
конституційно-правові норми; рішення Конституційного Суду України, в яких
дається офіційне тлумачення Конституції та законів України; міжнародні
договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; акти
органів місцевого самоврядування.
Верховна Рада України - український парламент - є єдиним органом, який
належить до законодавчої гілки державної влади. Його конституційний склад
становлять 450 депутатів, які обираються на загальних, рівних, прямих виборах
строком на чотири роки. Кожен депутат незалежно від того, як він був обраний
(в одномандатному виборчому окрузі або за партійним списком), представляє у
парламенті народ України в цілому, а не лише виборців свого округу чи
прихильників його політичної партії (тому депутатів до Верховної Ради України
називають народними).
       1. Роль парламенту в державі. Парламентська процедура       
У системі розподілу влади обов'язковою складовою є законодавчий орган, який з
додержанням спеціальної процедури приймає найважливіші юридичні акти, що мають
вищу юридичну силу, — закони; звідси й назва — законодавча
влада. Загальна традиційна назва таких органів парламент. 
Основними функціями парламентів і їх палат вважаються представницька,
законодавча, установча, парламентського контролю, фінансова
зовнішньополітична та деякі інші; але всеж приоритетним і основним завданням
парламенту будь-якої країни є створення і вдосконалення законів. Законодавча
влада затверджує бюджет (тобто прибутки і видатки держави), контролює його
виконання, має право контролю за діяльністю уряду. Характерними рисами
діяльності парламентів є те, що вони формуються шляхом виборів, працюють на
постійній основі протягом певного визначеного законом часу. Свої рішення
парламенти приймають колегіально, шляхом голосування.
За структурою розрізняють два види парламентів – однопалатні та двопалатні.
Двопалатні (бікамерні), як правило, характерні для великих демократичних та
федеративних держав (США, Велика Британія, Італія, Німеччина та ін.);
однопалатні (монокамерні) парламенті переважно властиві унітарним державам з
числа середніх і малих за розміром, а також країнам, які розвиваються.
Порядок організації і діяльності більшості парламентів (парламентська
процедура) визначається, як правило, конституціями і регламентами, які
приймаються самими парламентами або їх палатами. Ці документи регулюють
організацію сесій, порядок проведення засідань, голосування і прийняття
рішень, порядок підтримання порядку під час проведення засідань, процедури
здійснення окремих парламентських функцій і повноважень.
Приоритетне значення в регламентах надається регулюванню порядку скликання
сесій, їх початку, закінченню і тривалості, а також – розпуску парламенту,
тобто достроковому припиненню його повноважень.
Засідання парламентів є, як правило, відкритими; вони постійно і широко
висвітлюються пресою, радіо, телебаченням. Для проведення закритих засідань
необхідне особливе рішення парламенту або його палат. Засідання парламентів і
палат вважаються правомочними при наявності передбаченого конституціями і
регламентами кворуму: або більшості (США, Франція, Італія, Іспанія), або
певної частини депутатів (1/3 – в Японії, 1/10 в Індії тощо. Порядок денний
засідань визначається попередньо партійними фракціями (групами).
Програми роботи сесій і порядок денний визначаються самими парламентами, їх
органами або урядами. Процедура парламентських дебатів визначається палатами,
їх організація покладається на голову палати і його заступників або
колегіальний орган.
Рішення в парламентах (палатах) приймаються голосуванням. Як правило, для
схвалення рішення потрібна проста більшість від загальної кількості поданих
голосів, або від фактичного числа членів парламенту чи палат, або від їх
конституційного складу, або від кількості присутніх тощо. Голосувати
парламентарії мають особисто.
В цілому роботу парламенту та його палат забезпечує голова парламенту або
палати (спікер, маршал тощо). Вони керують роботою парламентів, дебатами,
стежать за дотриманням регламенту; окрім того, вони здійснюють посередницьку
функцію між парламентом та іншими органами державної влади. Голови та
заступники голів парламентів та їх палат, як правило, обираються з числа
депутатів.
                  2. Законодавча влада в Україні                  
Конституція України, прийнята у 1996 р., закріпила нову організацію державної
влади, яка суттєво відрізняється від тої, що існувала до здобуття нашою
країною державної незалежності, - ієрархічної системи. Основний закон України
сприйняв загальновизнаний принцип організації влади у державі – принцип
поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Органи державної влади
отримали рівноправність та незалежність один від одного. Верховна Рада набула
всіх основних рис парламенту – єдиного, загальнонаціонального,
представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого
органу законодавчої влади в Україні.
Приоритетною рисою українського парламенту як органу законодавчої влади є
його єдинність, виключність, універсальність в системі органів державної
влади, що зумовлено насамперед унітарним характером нашої держави, вже
згаданим поділом державної влади, його внутрішньою структурою та ін. Ці та
інші риси парламенту обумовлюють властиве лише йому місце в системі органів
державної влади. В системі органів державної влади в Україні парламент займає
приоритетне місце, він перший серед рівних. Він здійснює законодавчу владу,
бере участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, є загальним
представником народу і виразником його волі.
В Конституції України Верховній Раді присвячений розділ ІV. Стаття 75
Конституції наголошує: „Єдиним органом законодавчої влади в Україні є
парламент — Верховна Рада України” [1] Це положення Конституційний Суд
України (у Рішенні від 17.10.2002 у справі за конституційним поданням 50
народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82,
84, 91, 104 Конституції України) тлумачить таким чином: „Положення статті 75
Конституції України у взаємозв’язку з положеннями статей 5, 76, 85
Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган
державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п’ятдесят
народних депутатів України.
Верховна Рада України за своєю природою є представницьким органом державної
влади і здійснює законодавчу владу. Визначення Верховної Ради України єдиним
органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не
уповноважений приймати закони.
Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних
депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій” [3].
         3. Функції та повноваження Верховної Ради України         
Оскільки парламент є єдиним колегіальним органом держави, який обирається
Українським народом і представляє його, тільки йому належить повноваження
закладати правові основи суспільного та державного життя шляхом
законотворення (внесення змін до Конституції України та прийняття законів),
визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики України, затвердження
загальнонаціональних програм економічного, науково-технічного, соціального,
національно-культурного розвитку, охорони довкілля, надання згоди на
обов'язковість міжнародних договорів України тощо.
Крім законотворення, Верховна Рада України здійснює цілу низку інших функцій.
Зокрема, однією з них є функція затвердження Державного бюджету України -
основного фінансового закону держави, - внесення до нього змін та контролю за
його виконанням.
Здійснюючи функцію формування інших державних органів, Верховна Рада України
призначає на посаду та звільнення з посади Голову Національного банку України
за поданням Президента України, призначає та звільняє половину складу Ради
Національного банку України, призначає половину складу Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення, призначає на посаду та припиняє
повноваження членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента
України, надає згоду на призначення Президентом України на посаду
Генерального прокурора України та висловлює недовіру Генеральному прокуророві
України, що має наслідком його відставку з посади, призначає третину складу
Конституційного Суду України, обирає суддів безстроково тощо.
Однією з найважливіших функцій українського парламенту є функція контролю за
дотриманням Конституції та законів України, прав і свобод людини і
громадянина тощо. Її Верховна Рада здійснює як безпосередньо шляхом
направлення депутатських звернень до тих чи інших посадових осіб або органів
держави, шляхом заслуховування звітів урядовців та інших посадових осіб тощо,
так і за допомогою спеціально створених органів. Зокрема, функцію
парламентського контролю за дотриманням конституційних прав і свобод людини і
громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який
призначається на посаду та звільняється парламентом. Контроль за
використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради
України здійснює Рахункова палата, склад якої також повністю формується
парламентом.
Верховна Рада України здійснює і ряд інших повноважень, прямо передбачених
Конституцією України. Її рішення оформлюються в законах, постановах та інших
актах і ухвалюються, як правило, більшістю від конституційного складу
Верховної Ради України (226 і більше голосів народних депутатів).
За тлумаченням Конституційного Суду України, Верховна Рада України є
повноважною, тобто правомочною приймати закони і реалізовувати інші
конституційно визначені повноваження, за умов обрання не менш як двох третин
від її конституційного складу і складення новообраними народними депутатами
України присяги. Ця конституційна вимога є умовою повноважності Верховної
Ради України протягом всього періоду скликання і не може розглядатися лише як
підстава для відкриття її першого засідання першої сесії.
Особливу увагу привертає до себе взаємодія Парламенту України з Президентом
держави та Кабінетом Міністрів.
Як єдиний загальнонаціональний колегіальний представницький орган державної
влади Верховна Рада України має низку повноважень у відносинах з главою
держави, які покликані забезпечити стабільність державної влади, запобігти її
узурпації та можливим зловживанням з боку особи, яка посідає найвищу у
державі посаду.
Верховна Рада України призначає вибори Президента у передбачені Конституцією
строки, може усунути голову держави з посади у порядку особливої процедури
(імпічменту), встановлює факт неможливості виконання Президентом своїх
повноважень за станом здоров'я. Парламент заслуховує щорічні та позачергові
послання глави держави про внутрішнє і зовнішнє становище України, приймає
рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного
депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради
України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного
складу Верховної Ради України. Крім того, парламент у багатьох випадках бере
участь у процесі здійснення Президентом його кадрових повноважень шляхом
надання згоди на відповідні призначення або звільнення.
Щодо взаємин із Кабінетом Міністрів, то необхідно зазначити, що парламент
формально причетний до формування складу Кабінету Міністрів України лише на
стадії призначення його керівника - Верховна Рада України дає згоду на
призначення Президентом України тієї чи іншої особи на посаду Прем'єр-
міністра України. Хоча, фактично, у процесі визначення кандидатур майбутніх
урядовців, як правило, відбуваються численні консультації з політичними
силами, представленими у парламенті, як з боку глави держави, так і з боку
керівника Уряду.
Верховна Рада України розглядає Програму діяльності Кабінету Міністрів
України та приймає рішення щодо її схвалення або відхилення.
Відповідно до Конституції України парламент здійснює контроль за діяльністю
Уряду, одним з наслідків якого може бути висловлення недовіри Кабінету
Міністрів, що тягне за собою відставку останнього.
               4. Організація роботи Верховної Ради                
Одним з найскладніших, найтриваліших і найважчих етапів становлення
парламентаризму майже в кожній країні є встановлення певної системи, порядку в
роботі її парламенту. Першочергове значення у встановленні порядку роботи
парламенту має його нормативно-правове визначення. В с. 1.0.1. Регламенту
Верховної Ради України від 27.07.1994 р. зазначено: „Порядок  діяльності
Верховної Ради України, її органів  та посадових  осіб  визначається
Конституцією України, цим Регламентом,  законами України про постійні комісії
Верховної Ради України, статус народного  депутата  України, іншими
законодавчими актами” [5]. Відповідно до цих правових актів основними
організаційними (організаційно-правовими) формами роботи Верховної Ради є її 
сесії і засідання.
Як записано у Конституції, Верховна Рада працює сесійно (ст..82). Тлумачення
Конституційного Суду України: „Положення статей 82, 84, 104 Конституції
України стосовно юридичного змісту понять „сесія“ та „засідання“ Верховної
Ради України і необхідної кількості присутніх на засіданні народних депутатів
України треба розуміти так, що Верховна Рада України працює протягом певних
періодів – сесій, на які вона збирається у конституційно визначені строки, як
правило, двічі на рік.
Основною формою діяльності Верховної Ради України є пленарні засідання під
час сесій, які є регулярними зібраннями народних депутатів України
відповідного скликання у визначений час, у визначеному місці і які
проводяться за встановленою процедурою. На пленарних засіданнях розглядаються
питання, віднесені Конституцією України до повноважень Верховної Ради
України, і шляхом голосування народних депутатів України приймаються рішення
з цих питань” [3].
Відкриття сесії  Верховної  Ради  оголошується  головуючим  на  засіданні на
початку першого пленарного засідання Верховної Ради, яке проводиться в перший
день роботи сесії. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше
ніж на тридцятий
день після офіційного оголошення результатів виборів.
Сесії Верховної Ради поділяються на чергові та позачергові
. Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого
вівторка вересня. У зв¢язку з такою чіткою визначеністю у Конституції,
чергові сесії не скликаються.
Позачергові сесії Верховної Ради із зазначенням порядку денного скликаються
Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини народних депутатів від
конституційного складу Верховної Ради, або на вимогу Президента. За статтею
83 Конституції, у разі запровадження воєнного чи надзвичайного стану в
Україні Верховна Рада збирається у дводенний термін без скликання.
В разі закінчення строку повноважень Верховної Ради під час воєнного чи
надзвичайного стану її повноваження тривають до дня першого засідання першої
сесії Верховної Ради, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного
стану.
Проекти законів, постанов та інші документи поширюються серед депутатів під
час їх реєстрації. Порядок денний чергової сесії Верховної Ради
затверджується на кожну чергову сесію. Цей документ включає, зазвичай, два
розділи: у перший входять питання, повністю підготовлені до розгляду на
пленарних засіданнях, до другого включені питання, підготовку та
доопрацювання яких Верховна Рада доручає здійснити комітетам, тимчасовим
комісіям чи відповідним органам або особам.
Рішення про зміну чи виключення питань із затвердженого порядку денного сесії
приймається не менш, як за 2/3 голосів депутатів від конституційного складу
Верховної Ради. У разі, коли із зазначеного питання є пропозиція
погоджувальної ради депутатських фракцій (груп), рішення щодо неї приймається
без обговорення більшістю голосів депутатів від конституційного складу.
Засідання Верховної Ради поділяються на пленарні, тобто –
загальні, і засідання комітетів, комісій, тобто – 
парламентських органів.
Важливими суб'єктами парламентської діяльності є депутатські фракції та
групи, які об'єднують народних депутатів за ознакою партійної належності або
спільності політичних поглядів.
Депутатські фракції та групи беруть активну участь у формуванні керівного
складу Верховної Ради України (керівництва парламенту та комітетів),
визначенні порядку денного засідань парламенту та вирішенні інших питань
організації роботи єдиного законодавчого органу влади. Водночас, депутати у
своїй діяльності формально не зв'язані рішеннями фракцій (груп), до яких вони
належать. Однак, фактично, незгода народного депутата виконувати рішення
фракції (групи) може, за рішенням відповідного депутатського об'єднання, мати
наслідком виключення депутата з його складу.
Для здійснення організаційних, представницьких функцій, ведення засідань
парламенту, підписання прийнятих Верховною Радою України актів остання обирає
зі свого складу Голову. Голова парламенту має Першого заступника і
заступника, які також обираються з числа народних депутатів України. Вони
виконують функції Голови Верховної Ради України у разі його відсутності, а
також здійснюють інші повноваження за його дорученням.
З метою сприяння організації попередньої підготовки та розгляду питань, які
вносяться до Верховної Ради України, утворюється Погоджувальна рада
депутатських фракцій (груп),  головною функцією якої є вироблення проектів
планів роботи та порядку денного Верховної Ради України. Вона також
повноважна вирішувати й інші питання організації роботи парламенту.
З метою ефективної організації роботи парламенту у його структурі діють
спеціалізовані комітети. Сфери діяльності комітетів визначаються Верховною
Радою України із врахуванням важливості тих чи інших питань державного,
господарського та соціально-культурного будівництва. Щоправда, на відміну від
європейських країн, в Україні перелік парламентських комітетів не збігається
з переліком міністерств.
Комітети Верховної Ради України займаються підготовкою проектів законів та
інших питань до розгляду у парламенті, здійснюють контроль за виконанням
Конституції та законів України, вивчають, наскільки ефективно втілюються у
життя законодавчі акти тощо.
З метою правового, наукового, організаційного, документального,
інформаційного, кадрового, фінансово-господарського, матеріально-технічного,
соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Верховної Ради
України, народних депутатів України у її структурі діє апарат.
До складу апарату парламенту входять численні управління (наприклад, Головне
науково-експертне, Головне юридичне управління, інформаційне, управління
кадрів тощо) та відділи (наприклад, відділи контролю, зв'язків з органами
правосуддя, з питань звернень громадян та інші), секретаріати керівництва
Верховної Ради, комітетів, депутатських груп та фракцій парламенту та інші
структурні підрозділи.
Керівник апарату парламенту призначається і звільняється Верховною Радою
України. Організовує роботу апарату Верховної Ради України Голова парламенту.
Як правило, засідання Верховної Ради відбуваються відкрито,
тобто, висвітлюються пресою, радіо, телебаченням, таким чином реалізуючи
принцип гласності. Рішення про проведення закритого засідання,
за ст.. 84 Конституції, приймається більшістю від конституційного складу
Верховної Ради. На закритому засіданні Верховної  Ради  мають  право  бути
присутніми  Президент  України,  члени Кабінету Міністрів України, інші особи,
уповноважені від органів, що мають право законодавчої ініціативи,  а  також
особи,  присутність яких визначена Президією Верховної Ради необхідною для
розгляду відповідного питання. наприкінці  закритого  засідання  Верховна Рада
приймає рішення щодо публікації, поширення протоколу, стенографічного бюлетеня
та інших матеріалів цього засідання.
Основним видом засідань – і, тим самим, приоритетною формою їх роботи, - є
пленарні засідання. Рішення Верховної Ради приймаються виключно на її
пленарних засіданнях шляхом голосування. До того ж голосування на засіданнях
здійснюється народними депутатами особисто. „Положення частин другої, третьої
статті 84 та статті 91 Конституції України щодо участі народних депутатів
України у прийнятті Верховною Радою України рішень треба розуміти так, що
коли за пропоноване рішення проголосувала визначена Конституцією України
кількість народних депутатів України, воно вважається прийнятим незалежно від
того, скільки народних депутатів України не брали участі у голосуванні.
Неучасть певної кількості народних депутатів України у голосуванні не є
складовою процесу прийняття рішень Верховною Радою України”[3].
Засідання Верховної Ради проводяться згідно з розкладом засідань. Рішення, за
винятком процедурних, приймаються лише з питань, які віднесено до порядку
денного засідання, крім випадків, встановлених Регламентом Верховної Ради. У
разі порушення цієї вимоги прийняте рішення є недійсним, і Голова Верховної
Ради не має права підписувати відповідний акт.
Засідання Верховної Ради відкривають, ведуть і закривають Голова Верховної
Ради або його заступники. Якщо вони з будь-яких причин не здійснюють цього,
то ці функції виконує один з голів комітету Верховної Ради, визначений
Головою Верховної Ради, один з його заступників або ж обраний депутатами
головуючий на засіданні. Під час обрання головуючого засідання веде
найстаріший за віком присутній у залі засідання депутат. Те ж стосується й
першого засідання новообраної Верховної Ради: „Перше засідання Верховної Ради
України відкриває найстарший за віком народний   депутат України” [1].
Перед кожним пленарним засіданням відбувається поіменна реєстрація депутатів з
пред¢явленням посвідчення, персональної картки для голосування і з
особистим підписом депутата. На початку кожного засідання Верховної Ради
головуючий повідомляє про кількість присутніх (які зареєструвалися) депутатів,
а також про тих, про яких відомо, що вони є відсутніми з поважних причин.
Кожного робочого дня на початку першого засідання головуючий оголошує порядок
денний на весь день роботи. Питання розглядаються в тій послідовності , в якій
вони включені до порядку денного. Перед закриттям засідання робочого дня
головуючий уточнює та оголошує порядок денний на наступний день пленарної
роботи відповідно до розкладу засідань Верховної Ради.
Рішення парламенту з будь-якого питання приймаються, як правило, після його
обговорення. Голосування депутати здійснюють особисто в залі засідань, або у
відведеному для таємного голосування місці біля зали засідань.
Верховна Рада приймає Закони, постанови та інші нормативно-правові акти
більшістю депутатських голосів від її конституційного складу, за винятком
випадків, що передбачені Конституцією.
Рішення з питань парламентської процедури у ході засідання – процедурних
питань – приймаються більшістю голосів депутатів, які взяли участь у
голосуванні, крім випадків, передбачених законом.
Рішення Верховної Ради приймаються відкритим голосуванням за допомогою
електронної системи підрахунку голосів та таємним голосуванням шляхом подачі
бюлетенів.
Поіменне голосування проводиться за пропозицією будь-кого з депутатів, яку
підтримало не менше 1/3 депутатів, які взяли участь у голосуванні. На
голосування ця пропозиція ставиться першою серед інших пропозицій щодо
способу голосування.
Під час розгляду й обговорення питань порядку денного надається час для
доповіді (не менше 30 хвилин), співдоповіді (20 хвилин) і заключного слова
(10 хвилин). Виступаючим у обговоренні надається 10 хвилин, для заяв,
внесення запитів, резолюцій, виступів – 5 хвилин, для повторних виступів – 3
хвилини.
На пленарному засіданні ніхто не може виступати без дозволу головуючого.
Промовець мусить виступати тільки –з питання, з якого йому надано слово; він
не повинен вживати образливі висловлювання та нецензурні слова, закликати до
незаконних чи насильницьких дій. Головуючий на засіданні має попередити
промовця про неприпустимість таких висловлювань і закликів, або припинити
його виступ, а в разі повторного порушення цих правил – позбавити його права
виступу на поточному засіданні.
Здійснення кожної з функцій Верховної Ради – законодавчої, установчої,
контрольної та ін. – називається процедурою, або процесом; кожна з них має
свій порядок здійснення та власні особливості.
                    5.     Законодавчий процес                    
Оскільки приоритетною функцією парламенту є саме законодавча, надамо короткий
огляд законодавчої процедури.
Під час здійснення головної своєї функції парламент повинен дотримуватися
чіткої визначеної у Конституції України та Регламенті Верховної Ради України
процедури. інакше, прийняті закони, постанови та інші акти не матимуть
юридичної сили.
Право подати до парламенту проект закону (право законодавчої ініціативи)
мають Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України
та Національний банк України.
Розгляд законопроектів у Верховній Раді Україні здійснюється, як правило, у
трьох читаннях. Під час першого читання на пленарному засіданні парламенту
обговорюються основні положення проекту закону. У разі схвалення законопроект
спрямовується на доопрацювання у профільний комітет Верховної Ради, де він
доопрацьовується з урахуванням пропозицій та зауважень народних депутатів. На
другому читанні законопроект обговорюється постатейно, після чого або
приймається у цілому, або направляється на доопрацювання у відповідний
комітет парламенту. Логічним завершенням третього читання може бути прийняття
проекту закону в цілому. За це повинні проголосувати не менше половини
конституційного складу народних депутатів (226 або більше). У передбачених
Конституцією України випадках (внесення змін до Конституції, законодавче
встановлення державних символів) для прийняття рішення необхідна т.зв.
"конституційна" більшість голосів (300 і більше народних депутатів).
Прийнятий парламентом законопроект підписується Головою Верховної Ради
України, який невідкладно направляє його Президенту України. Протягом
п'ятнадцяти днів глава держави може або підписати закон, або застосувати
право вето, тобто, повернути його на повторний розгляд Верховної Ради зі
своїми зауваженнями і пропозиціями. Для подолання вето Президента за
законопроект мають віддати свої голоси не менше двох третин конституційного
складу парламенту (300 і більше народних депутатів). У разі, якщо Президент
України протягом п'ятнадцяти днів не повернув закон для повторного розгляду,
він вважається схваленим Президентом України.
Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення,
якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
                            ЗАКЛЮЧЕННЯ                            
На сьогоднішній день парламенти є рушійним фактором демократичного розвитку
держав і гарантією проти диктатури. Організація влади на засадах
парламентаризму надає можливість залучити до участі в управлінні державою
найбільш підготовлених до цього представників народу. Парламенти діють від
імені народу, виражають його волю та інтереси.
На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади
приймають свої рішення відкрито, публічно. І хоча не можна не визнати, що й
парламенти припускаються помилок, але ж безсумнівним є те, що без
парламентів, без парламентаризму існування демократії неможливе. Тому питання
сьогодні полягає не в доцільності парламентаризму, а в його вдосконаленні.
Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі
загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому притаманні й певні
національні особливості, які зумовлено не тільки специфікою сучасних
соціально-економічних процесів і державного устрою України, але й історичними
передумовами та традиціями становлення парламентаризм в нашій державі.
В даній роботі були розглянуті у загальних рисах функції та принципи роботи
парламентів, з акцентом на парламентській процедурі (відповідно до обраної
теми роботи), проведений короткий огляд функціонування сучасного українського
парламенту та зроблений більш детальний аналіз нормативно-правових джерел
стосовно саме організаційно-правових форм роботи Верховної Ради України.
Як підсумок, відмітимо, що Верховна Рада України - український парламент - є
єдиним органом, який належить до законодавчої гілки державної влади в нашій
державі. Його конституційний склад становлять 450 депутатів, які обираються
на загальних, рівних, прямих виборах строком на чотири роки. Кожен депутат
незалежно від того, як він був обраний, представляє у парламенті народ
України в цілому, а не лише виборців свого округу чи прихильників його
політичної партії. Верховна Рада України працює сесійно. Це означає, що
робочий рік парламенту поділений на два періоди (сесії), розмежовані так
званими "парламентськими канікулами". У свою чергу, сесії поділяються на
періоди, протягом яких відбуваються пленарні засідання парламенту, на яких
Верховна Рада України обговорює різноманітні питання і приймає відповідні
рішення, депутати працюють у парламентських комітетах та у виборчих округах.
                            ЛІТЕРАТУРА                            
1.     Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. – К.: Українська
Правнича Фундація, 1998 р.
2.     Конституційне право України: Підручник / За ред. Проф..Погорілка В.Ф.
– К.: Наукова думка, 1999 р. – 736 с.
3.     Матеріали сайту rupor.info/news/2002/10/21
4.     Матеріали Лабораторії законодавчих ініціатив, www.parlament.org.ua
5.     Матеріали сайту www.rada.kiev.ua
6.     Матеріали сайту www.ukrpravo.com