Каталог :: Политология

: Содержание, особенности и задание украинской политологии

             Тема №10: ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАВДАННЯ             
                          УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ.                
                                      ПЛАН.                                      
1. Зміст Української політології.
2. Особливості розвитку і становлення української політології.
3. Основні завдання та проблеми української політології.
4. Висновок.
                         Список використаної літератури:                         
1. Гаєвський Б.А. Українська політологія. - К.: МАУП, 1994р.
2. Кирилюк Ф.М. Українська політологія; рівень розвитку, проблеми. -
Політологічний вісник, 1993р. - №4.
3. Кирилюк Ф.М. Основи політології. - К.: 1995р.
4. Потульницький В. Історія української політології. - К.: 1992р.
Творення нової України викликає нагальну необхідність в теоретичному
осмисленні і наданні будівничим силам наукового інструментарію, що зробить
досить ефективним сам процес цього творення. Без науки, яка безпосередньо
служить конкретній українській будівничій практиці, неможливе здійснення
нинішнім поколінням історичної місії - побудови вільної, демократичної,
правової, громадської держави як спільності, що зветься “народ України”.
Основне навантаження лягає на науки, покликані осмислювати політичне життя,
політичні відносини, політичну діяльність в Україні, оскільки саме з ними
пов’язані основні реформаційні процеси, саме вони сьогодні є одним з
найефективніших елементів української самоорганізації, за допомогою якої
народ України виходить на сучасний рівень цівілізованості.
Питання про рівень політизації суспільного життя і суспільної свідомості в
Україні сьогодні визначене досить виразно: вони набрали характеру основного
соціального руху за радикальні перетворення, насамперед за допомогою
політики, політичної організації, політичної діяльності, політичного
менталітету. Факт загального підвищення політизації українського суспільства
став незаперечним, а загальноукраїнська стратегія кардинальних реформ за
допомогою нової правової органїзації суспільних, зокрема економічних,
відносин принципово змінила роль політики у розбудові нової України.
Отже, зміст української політології неважко визначити: це політичне життя
українського народу в його багатонаціональній структурності, українська
політична історія в еволюційному зв’язку з сьогоденням як певний
магістральний шлях нації, його національна і загальнолюдська сутність,
творчій зміст боріння українства, народу України за можливість національного
самоутвердження і набуття, таким чином, необхідних інтеграційних якостей щодо
загальнолюдської цівілізації.
Нинішній стан політики і політології в Україні нетиповий для, так званого,
цівілізованого світу, бо України лише створює своє політично - організзаційне
обличча. Тому й судити про політичні процеси в Україні не можна с класичної
точки зору західної політології, з її канонами історично поступового
державотворення. Можна відразу зауважити: американці, анцлійці, французи
будуючи свою державу, українську політичну думку не використовували. Вони
розробляли політологічні проблеми відповідно до власних потреб, власного
бачення. Отже, саме період початкового будівництва, як правило, в усіх
країнах був перідом інтенсивного пошуку шляхів власного, зокрема
національного самоутвердження. Протягом століть політичної залежності в
Україні формувалась певна духовна структура, основні елементи якої були
спрямовані на власне духовне розкріпачення. Українська державність зазнавала
тяжких історичних випробувань, протистояла різним завойовникам з Візантії,
Варшави, Москви, Відня, Прибалтії.
Політичні режими, які встановлювались завойовниками на українських землях,
булиздебільшого неорганичними для українства. Народ шукав заходи
самозбереження, виховувалось почуття національної гідності й непримиренності
до загарбників, що в політичному вигляді найбільш опукло виявилось в житті
українського козацтва та його державному оформленні - Запорізькій Січі,
зародку нової українськоїдержавності, політичного устрою українства.
Запорізька Січ та інститут гетьманів (від засновника Вишневецького до
Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи, Орлика, Дорошенка.) залишились в
українському і світовому політичному світовому досвіді як форма політичного
суверінитету нації, а в українському політичному уявлення - як власна
політична традиція, варта не лише уваги, але й розвитку. Адже політична
організація часів гетьманщини може живити й сучасне політичне життя України.
Політичне становище українства у труднювалося тим, що воно вело визвольну
війну без підтримки. Хоча царська Росія була тюрмою народів, будь - яка
визвольна акція чи рух не могли одержати світової підтримки, ьо це було б
“втручання у внутрішні справи Російської імперії”, а після встановлення
Радянської влади колоніальне становище України було прикрите славнозвісною
“соціалістичною дружбою народів”. Об’єктивне тяжіння народів до миру і
злагоди, до співробітництва використовувалось для збереження і зміцнення
більшовицької диктатури. Диктат більшовицької політичної системи перетворював
українську національну ідею в антиімперську, антирадянську. Хоча і за
більшовицького режиму багато національно свідомих  українців робиле все
можливе і неможливе, щоб зберегти власну націю. Для цього потрібна була
принципово інакша  методологія, що століттями визрівала в українстві й згодом
набула рівня розвитку, який дав їй змогу стати українською національною
ідеєю, що покладена в основу стратегії і тактики української національно
визвольної революції, а в сучасних умовах - будівництва української
державності.
Революційним за своїм місцем в історії українського народу єАкт проголешення
незалежності України 1991 року, який став логічним результатом, великою
політичною перемогою українського національно-визвольного руху, початком
нової історії Українства. Як і будь - яке політичне рішення, Акт проголошення
незалежності України покладає лише правовий початок повній незалежністі, яка
можлива лише як нрезультат всебічного творення матеріальних і духовних основ
існування і розвитку народу України.
Українська політологія може бути принципово саамодостатньою і досить
ефективною, якщо охоплюватиме необхідне нині коло проблем та завдань
Політична думка Українства постійно спрямовувалась не на прогрес власної
нації, а на боротьбу за існування, що позначилося на її конструктивному,
будівничому рівні. Тому завдання політології - представити конструктивізм
української політичної думки як класичну методологію українського політичного
менталітету, служитиме сучасній політичній практиці в Україні.
Завдання української політології - простежити становлення і розвиток
української національної ідеї, її основні форми в історії політичної думки в
Україні, розмаїття поглядів і течій в українському суспільстві протягом
століть боротьби “українського духу” за своє розкріпачення і утвердження  в
суспільній свідомості.
Завдання української політології - дати оцінку політологічним основам
сучасного українського націоналізму. Доцільно розповідати про політичну
еволюцію українського націоналізму, його різні течії, про потворну сутність
“радянського патріотизму”.
Проблемою українськоїполітології, яка вимагає першочергового розв’язання, є
реальний стан політичних відносин в Україні. Їх треба корегувати, виправляти,
оскільки саме політична сфера - один з найнебезпечніших каталізаторів
порушення стабільного розвитку суспільства.
Потребує вивчення проблема сучасної української політичної системи і
національних політичних традицій. Насамперед, виникає питання про природність
парламентарізму для України, принаймні у його теперішньому вигляді. Система
виборів, яка пропонується сьогодні недосконала. Якого типу парламент і
президент нам потрібні і як домогтися обрання саме таких основних політичних
інституцій.
Практично не розпочиналось ще вивчення проблеми національного лідерства.
Сучасний розвиток цівілізації та демократизму, як її форми, характерний
наявністю політичного лідерства. Економічні й соціальні підвалини лідерства
ще тільки визрівають. Тому будівництво української демократії - це економічне
і культурне явище, хоча будівництво нової, незалежної України і відбувається
за допомогою ораганізаційних заходів, що з неминучістю підносить роль
лідерства, зокрема політичного, у становленні української державності.
     Висновок.
В цій контрольній роботі розглянуті деякі основні завдвння і проблеми
української політології. Ця наука досить молода, але вже стала досить
ефективним знанням, намагається забезпечити можливу безпомилковість
політичних рішень, їхній оптимальний вплив  на життя народу України.
Українська політологія- це політична мудрість, яка в боротьбі політичних сил
бачить її першоджерело, фактори, що полягають в основі тих чи інших
політичних явищ, кроків, акцій.
Спрямування наукового пошуку саме на них і є вищим призначенням української
політології, їїосновною проблематикою.