Каталог :: Налоги

Контрольная: Податки та податкова політика

                   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ                   
                            КОНТРОЛЬНА РОБОТА                            
                              з дисципліни:                              
“податки та податкова політика”
     

Виконав:

Рецензент:

Київ - 2002 Зміст

1.

Питання 1

2

2.

Питання 2

7

3.

Питання 3

13

4.

Питання 4

20

5.

Задача

24

6.

Список використаної літератури

25

1. Питання 1.

Плата за торговый патент на некоторые виды предпринимательской деятельности. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про патентування деяких видів підприємницької діяльності (Зі скороченнями) ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 20, ст. 82 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 99/96-вр від 23.03.96, ВВР, 1996, N 20, ст. 83 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 324/96-вр від 12.07.96, ВВР, 1996, N 44, ст.214 N 397/97-вр від 26.06.97, ВВР, 1997, N 36, ст.231 N 499/97-вр від 18.07.97, ВВР, 1997, N 40, ст.268 N 102/98-вр від 10.02.98, ВВР, 1998, N 30-31, ст.193 N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98, ВВР, 1999, N 5-6, ст. 39 N 962-XIV ( 962-14 ) від 15.07.99, ВВР, 1999, N 38, ст.345 N 1160-XIV ( 1160-14 ) від 19.10.99, ВВР, 1999, N 50, ст.437 N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.78 N 1492-III ( 1492-14 ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 21, ст.157) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 16-рп/2000 ( v016p710-00 ) від 21.12.2000 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2410-III ( 2410-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 30, ст.143 N 2881-III ( 2881-14 ) від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.93 ) ( Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку в частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності згідно із Законом N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98 ) ( Дію Закону зупинено у частині придбання торгового патенту для здійснення торговельної діяльності на період проведення експерименту для підприємств - учасників економічного експерименту згідно із Законом N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000 ) Цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності. ( Преамбула в редакції Закону N 102/98-вр від 10.02.98 ) Стаття 1. Загальні положення 1. Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. ( Частина перша статті 1 в редакції Закону N 102/98-вр від 10.02.98 ) 2. Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за цим Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою цієї статті. 3. Дія цього Закону не поширюється на торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг: 1) підприємств і організацій Укоопспілки, військової торгівлі, аптек, які перебувають у державній власності, та торгово-виробничих державних підприємств робітничого постачання у селах, селищах та містах районного підпорядкування; ( Щодо офіційного тлумачення положення пункту 1 частини третьої статті 1 див. Рішення Конституційного Суду N 16-рп/2000 ( v016p710-00 ) від 21.12.2000 ) 2) суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які: здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності; сплачують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством; здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва; сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік; сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб; 3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно з чинним законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих та Українського товариства глухих. ( Частина третя статті 1 в редакції Законів N 324/96-вр від 12.07.96, N 102/98-вр від 10.02.98 ) 4. Не допускається визначення видів підприємницької діяльності, що підлягають патентуванню, порядку та суб'єктів патентування в інших нормативно-правових актах, а також рішеннями органів державної влади та органів місцевого самоврядування. ( Статтю 1 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 102/98-вр від 10.02.98 ) Стаття 2. Визначення і зміст торгового патенту 1. Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування відповідно до цього Закону. ( Частину першу статті 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 102/98-вр від 10.02.98 ) 2. Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється. ( Частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 102/98-вр від 10.02.98 ) 3. Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів. Суб'єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту. Торговий патент містить такі реквізити: номер торгового патенту; найменування володільця торгового патенту; вид підприємницької діяльності; назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу; місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності чи місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу цього суб'єкта); для транспортних засобів - зазначення "виїзна торгівля"; термін дії торгового патенту; місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент; відмітка державного податкового органу про надходження плати за виданий ним торговий патент. Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюються центральним податковим органом України. Додаткові реквізити, які містить спеціальний торговий патент, встановлюються центральним податковим органом України. ( Частина третя статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 324/96-вр від 12.07.96, в редакції Закону N 102/98-вр від 10.02.98 ) 4. Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити: найменування суб'єкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту. Стаття 3. Порядок придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності 1. Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. 2. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. 3. Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки). 4. Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів: на території міста Києва, обласних центрів - від 60 до 320 гривень; на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від 30 до 160 гривень; на території інших населених пунктів - до 80 гривень. У разі коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прийняти рішення щодо збільшення плати за торговий патент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, отримувані внаслідок прийняття зазначених рішень, повністю спрямовуються до відповідних місцевих бюджетів. Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців. Термін дії короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів. Вартість короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень. 5. Оплата вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному, а оплата вартості короткотермінового торгового патенту здійснюється не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності. Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії. Під час придбання спеціального торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності не вносить одноразову плату. Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбати торгові патенти на здійснення торговельної діяльності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків довнесення вартості торгового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту. ................................................................ 2. Питання 2 Подоходный налог с граждан. Что является объектом налогообложения. Льготы по подоходному налогу? Д Е К Р Е Т КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про прибутковий податок з громадян (Зі скороченнями) ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 10, ст.77 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Декретом N 43-93 від 30.04.93, ВВР 1993, N 26, ст.281 Законами N 3355-XII ( 3355-12 ) від 01.07.93, ВВР 1993, N 34, ст.356 N 46/96-вр від 14.02.96, ВВР 1996, N 9, ст.41 N 366/96-вр від 12.09.96, ВВР 1996, N 45, ст.234 N 25/98-вр від 15.01.98, ВВР 1998, N 25, ст.147 N 129/98-вр від 13.02.98, ВВР 1998, N 30-31, ст.195 N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35 N 539-XIV ( 539-14 ) від 23.03.99, ВВР, 1999, N 25, ст.211 N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34 N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000, ВВР, 2000, N 20, ст.149 N 1694-III ( 1694-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.254 N 1954-III ( 1954-14 ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.370 N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10 N 2136-III ( 2136-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.17 N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 Рішенням Конституційного Суду N 3-рп/2001 ( v003p710-01 ) від 05.04.2001 Законами N 2405-III ( 2405-14 ) від 26.04.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.144 N 2831-III ( 2831-14 ) від 29.11.2001, ВВР, 2002, N 8, ст. 63 N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92 N 3045-III ( 3045-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.192 N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 31, ст.214 ) ( Дію Декрету зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області згідно із Законом N 25/98-вр від 15.01.98 ) Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Платники прибуткового податку Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні у цілому не менше 183 днів у календарному році. Стаття 2. Об'єкт оподаткування Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні. При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так і в грошовій (національній або іноземній валюті). Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом. ( Частина четверта статті 2 із змінами, внесеними згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93, в редакції Закону N 46/96-вр від 14.02.96 ) Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в українських карбованцях. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються в українські карбованці за курсом, що встановлюється Національним банком України на дату одержання доходу. Стаття 6. Суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний доход 1. Сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 цього Декрету). 2. Сукупний оподатковуваний доход додатково зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум) одному з батьків (опікунів, піклувальників) на кожну дитину віком до 16 років, якщо місячний сукупний оподатковуваний доход не перевищує розміру десяти мінімальних місячних заробітних плат, встановленого чинним законодавством. Зазначена пільга зберігається до кінця року, в якому діти досягли 16-річного віку, а в разі смерті дітей - протягом наступних дванадцяти місяців. Зменшення оподатковуваного доходу починає провадитися з місяця народження дитини. Довідки про наявність дітей подаються громадянами за місцем їх основної роботи (служби, навчання) до виплати їм заробітної плати за першу половину січня, а в разі зміни кількості утриманців - не пізніше 15 числа наступного після такої зміни місяця. При обчисленні податку податковими органами такі довідки подаються їм одночасно з декларацією про одержані доходи. Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (за місцем основної роботи), зменшення оподатковуваного сукупного доходу в розмірі мінімальної місячної заробітної плати на кожну дитину віком до 16 років провадиться щомісячно. В інших громадян зменшення оподатковуваного сукупного доходу на зазначену суму провадиться податковими органами при нарахуванні авансових і остаточних сум податку відповідно до кількості місяців, за які одержано доход. 3. Сукупний оподатковуваний доход зменшується до десяти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1 та 2 цієї статті, у: а) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2; б) інвалідів війни I групи. 4. Сукупний оподатковуваний доход зменшується до п'яти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1 та 2 цієї статті, у: а) учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій по захисту колишнього СРСР з числа військовослужбовців, які проходили службу у військових частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії, та партизанів; б) військовослужбовців і призваних на навчальні, перевірочні збори військовозобов'язаних, які проходили службу в складі обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та в інших країнах, де в цей період велися бойові дії; в) інвалідів з дитинства, інвалідів I і II групи, крім зазначених у підпункті "б" пункту 3 цієї статті; г) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 3 і 4; д) батьків і одного з подружжя військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти при виконанні службових обов'язків; ( Пункт 4 статті 6 доповнено підпунктом "д" згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 ) е) одного з батьків, який виховує інваліда з дитинства і батьків, які виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з ними і потребують постійного догляду; ( Пункт 4 статті 6 доповнено підпунктом "е" згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 ) є) громадян, реабілітованих відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" ( 962-12 ) . ( Пункт 4 статті 6 доповнено підпунктом "є" згідно із Декретом N 43-93 від 30.04.93 ) Дія пунктів 1, 2, 3 і 4 цієї статті Декрету протягом календарного року поширюється на доходи, одержувані громадянами за місцем основної роботи. 5. Кабінет Міністрів України може постановами надавати додаткові пільги щодо прибуткового податку з громадян. 6. Органи місцевого самоврядування базового рівня, враховуючи матеріальний стан, мають право додатково зменшувати сукупний оподатковуваний доход окремих громадян або звільняти їх від сплати податку в календарному році. 7. Забороняється встановлення іншими законодавчими актами додаткових пільг щодо прибуткового податку з громадян, не передбачених цим Декретом. Інші пільги можуть бути встановлені тільки шляхом доповнення цього Декрету. Стаття 9. Порядок обчислення податку Нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які провадять виплати доходів. Обчислення податку протягом року провадиться з суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, визначеною відповідно до статті 7 цього Декрету. При цьому для громадян, які мають право на одержання пільг згідно з статтею 6 цього Декрету, сума місячного сукупного оподатковуваного доходу зменшується на розмір цих пільг. По закінченні календарного року визначається сума сукупного річного оподатковуваного доходу. Прибутковий податок з річного доходу визначається з середньомісячного доходу, з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадиться підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності до 1 березня року, наступного за звітним, а у строки, визначені законом, такі відомості за установленою формою подаються ними до податкової інспекції за місцем проживання платника. ( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року ) Стаття 12. Порядок обчислення і сплати податку З доходів, зазначених у статті 11, податок обчислюється за ставками, наведеними у пунктах 2, 3 і 4 статті 7, утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету в порядку, встановленому статтею 10 цього Декрету. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела виплати не виключається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються пільги, передбачені статтею 6 цього Декрету. Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної роботи, зобов'язані у строки, визначені законом подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи не за місцем основної роботи, зобов'язані вести облік доходів і витрат, пов'язаних з одержанням цих доходів, за формою і у порядку, встановленому Головною державною податковою інспекцією України. ( Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року ) Підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених доходів, зобов'язані у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає виплата надіслати до податкових органів за місцем проживання громадян відомості, за встановленою Головною державною податковою інспекцією України формою, про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку. ( Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року ) Податкові органи використовують ці відомості для перевірки поданих громадянами декларацій та обчислення сукупної річної суми податку. При обчисленні податковими органами річної суми податку з оподатковуваного доходу виключається встановлений чинним законодавством неоподатковуваний мінімум на дату обчислення податку і суми, передбаченої у статті 6 цього Декрету. У разі виплати громадянам підприємствами, установами і організаціями авторських винагород і винагород за видання, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагород авторам відкриттів, винаходів та промислових зразків, а також при обчисленні податку за сукупним річним доходом враховуються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходів від цієї діяльності. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені при поданні декларації документально, то вони враховуються за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України і узгодженими з Міністерством економіки України та Міністерством культури України. У разі, якщо благодійна допомога надається із порушенням правил, визначених підпунктом "і" пункту 1 статті 5 цього Декрету, відповідальними за нарахування, своєчасне внесення податку до бюджету є: при нецільовому витрачанні коштів, які надійшли на рахунок благодійної організації на користь набувача, - така благодійна організація за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке нецільове витрачання; при перевищенні граничної суми отримання нецільової благодійної допомоги, визначеної абзацом тридцять першим підпункту "і" пункту 1 статті 5 цього Декрету, - такий її набувач за наслідками податкового року, в якому відбулося таке перевищення. У разі коли набувач благодійної допомоги є нерезидентом або не є платником цього податку з інших причин, - благодійна організація; при неповерненні невитрачених сум цільової благодійної допомоги у граничні строки, визначені абзацом двадцятим підпункту "і" пункту 1 статті 5 цього Декрету, - така благодійна організація за наслідками податкового періоду, на який припадає такий граничний строк. ( Статтю 12 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2136-III ( 2136-14 ) від 07.12.2000 ) У разі витрачання основної суми ендавменту або її частини платник податку, на користь якого був відкритий (задепонований) такий ендавмент, має визнати доход, який оподатковується податком у загальному порядку. ( Статтю 12 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2136-III ( 2136-14 ) від 07.12.2000 ) Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, за умови, що їм допомагають члени сім'ї, які спільно з ними проживають, оподатковуваний доход розподіляють між собою за угодою, але частка кожного з них не може перевищувати розміру, пропорційного кількості громадян, що беруть участь у підприємницькій діяльності, якщо один з них має право на пільгове оподаткування. Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання декларації. Стаття 15. Розміри оподаткування З доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується у джерела виплати доходів за ставкою, наведеною у пункті 3 статті 7 цього Декрету, без виключення з доходу встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму та встановлених цим Декретом пільг. Зазначена ставка оподаткування застосовується тоді, коли інше не передбачено міжнародними договорами щодо усунення подвійного оподаткування доходів громадян. Перерахування сум податку здійснюється у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету. Стаття 18. ................. 3. Пільги щодо податку надаються іноземним громадянам в такому ж розмірі і на тих же підставах, що і для громадян України. Іноземні громадяни, які мають право на пільги на дітей, при поданні до податкового органу декларації вперше зобов'язані додати до декларації відповідні документи, що підтверджують наявність утриманців. Документи затверджуються компетентним органом країни, в якій платник постійно проживав до прибуття в Україну, а в разі, коли утриманець перебуває на території України, документи подаються в порядку, встановленому для громадян України. Стаття 19. Обов'язки громадян, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності 1. Громадяни, доходи яких підлягають оподаткуванню відповідно до цього Декрету, зобов'язані: а) вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податковою інспекцією України. Зазначена умова не поширюється на громадян, які одержують доходи лише за місцем основної роботи. За окремими видами підприємницької діяльності облік повинен вестися також із застосуванням технічних засобів - лічильників, касових апаратів тощо; б) подавати в передбачених цим Декретом випадках податковим органам декларації про доходи і витрати за формами, що їх встановлює Головна державна податкова інспекція України, та інші необхідні документи, які підтверджували б достовірність вказаних у деклараціях даних. Неподання громадянином декларації вважається приховуванням доходів від оподаткування; в) пред'являти підприємствам, установам, організаціям і фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, які виплачують доходи, а також податковим органам документи, що підтверджують право на одержання пільг; г) своєчасно і в повному обсязі сплачувати до бюджету належні до сплати суми податку; д) допускати службових осіб податкових органів у приміщення, що використовуються для здійснення підприємницької діяльності та для одержання доходів; е) зберігати облікові дані про доходи, витрати та сплату податків протягом трьох років. 2. Підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані: а) своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету суми податку з доходів громадян, що підлягають оподаткуванню у джерела виплати; б) своєчасно подавати податковим органам відомості за встановленою формою про виплачені громадянам доходи, що підлягають обліку і оподаткуванню; в) у 3-денний строк повідомляти податкові органи за місцем реєстрації громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, про відкриття в установах банків розрахункового рахунку. 3. При укладанні договорів та інших угод забороняється включення податкових застережень, відповідно до яких підприємства, установи, організації, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання нести витрати по сплаті податку за громадян. 4. Контроль за додержанням положень цього Декрету покладається на державну податкову службу в Україні. 3. Питання 3 Амортизация основных фондов. Нормы амортизации. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про оподаткування прибутку підприємств (Зі скороченнями) ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 4, ст. 28 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 335/94-вр від 28.12.94, ВВР 1995, N 4, ст. 29 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 397/95-вр від 20.10.95, ВВР, 1995, N 38, ст.286 N 143/96-вр від 24.04.96, ВВР, 1996, N 25, ст.101 N 303/96-вр від 10.07.96, ВВР, 1996, N 41, ст.192 N 483/96-вр від 12.11.96, ВВР, 1996, N 52, ст.302 ) ( В редакції Закону N 283/97-вр від 22.05.97, ВВР, 1997, N 27, ст.181 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 535/97-вр від 19.09.97, ВВР, 1997, N 47, ст.294 N 607/97-вр від 04.11.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 7 N 639/97-вр від 18.11.97, ВВР, 1998, N 10, ст. 35 ................................................................. N 3045-III ( 3045-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.192 N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 31, ст.214 N 3118-III ( 3118-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.238 N 43-IV ( 43-15 ) від 04.07.2002 ) ( У тексті Закону слова "підприємницька діяльність", "виробнича діяльність", "основна діяльність" (крім слів "основна діяльність" у підпунктах 5.2.5, 5.3.1, 5.4.10, 12.2.3, у пунктах 5.4, 7.11 та статті 14) у всіх відмінках замінено словами "господарська діяльність" у відповідних відмінках згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) ( Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області з питань оподаткування згідно із Законом N 25/98-вр від 15.01.98 ) ( Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку з питань оподаткування, за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8 згідно із Законом N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98 ) Стаття 8. Амортизація 8.1. Визначення амортизації 8.1.1. Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. 8.1.2. Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; ( Абзац п'ятий підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 виключено на підставі Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) придбання, ремонт і модернізацію легкового автотранспорту лише юридичними особами, господарською діяльністю яких є надання платних послуг з перевезення сторонніх громадян (таксомоторні парки) та послуг з надання легкового автотранспорту в оренду (прокат) стороннім громадянам і організаціям; поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом. 8.1.3. Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на: придбання і відгодівлю продуктивної худоби; вирощування багаторічних плодоносних насаджень; придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам; ( Абзац четвертий підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) утримання основних фондів, що знаходяться на консервації. 8.1.4. Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. ( Абзац п'ятий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: ( Абзац шостий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; ( Абзац сьомий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2 і 3 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. ( Абзац восьмий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку. ( Абзац дев'ятий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням. ( Абзац десятий підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) 8.2. Визначення основних фондів та їх груп 8.2.1. Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Ця стаття не регулює порядок віднесення на витрати виробництва (обігу) платника податку витрат на придбання матеріальних цінностей, віднесених згідно з рішенням Кабінету Міністрів України до категорії малоцінних та швидкозношуваних предметів. 8.2.2. Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування); група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2. 8.3. Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань 8.3.1. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. ( Абзац другий підпункту 8.3.1 статті 8 виключено на підставі Закону N 371-XIV ( 371-14 ) від 29.12.98 ) Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів). ( Підпункт 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 568-XIV ( 568-14 ) від 06.04.99 ) 8.3.2. Балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою: Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), де Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду; Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному; П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному; В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному; А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному. 8.3.3 Платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою: Кі = [І(а-1) - 10]:100 , де І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація. ( Абзац другий пункту 8.3.3 пункту 8.3 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться. У разі коли платник податку застосував коефіцієнт індексації, такий платник податку зобов'язаний визнати капітальний доход у сумі, що дорівнює різниці між балансовою вартістю відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів), визначеною на початок звітного року із застосуванням коефіцієнта індексації, і балансовою вартістю такої групи основних фондів (нематеріальних активів) до такої індексації. Зазначений капітальний доход належить до складу валових доходів платника податку кожного звітного кварталу звітного року в сумі, яка дорівнює одній четвертій відсотка річної норми амортизації відповідної групи основних фондів (нематеріальних активів) від суми капітального доходу такої групи (нематеріального активу). При застосуванні прискореного методу амортизації, визначеного підпунктом 8.6.2 цієї статті, коефіцієнт індексації не застосовується. 8.3.4. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи. 8.3.5. Облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів групи 2 або групи 3, з метою оподаткування не ведеться. 8.3.6. Порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України. 8.3.7. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. 8.3.8. Амортизація основних фондів груп 2 і 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. 8.3.9. Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення. 8.4. Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів 8.4.1. У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість. 8.4.2. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість. 8.4.3. У разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку. ( Підпункт 8.4.3 пункту 8.4 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) 8.4.4. У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду. ( Підпункт 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) 8.4.5. У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 в зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються. Зворотне введення основних фондів після проведення їх капітального ремонту, реконструкції або модернізації здійснюється у порядку, встановленому підпунктом 8.4.2 цієї статті. 8.4.6. У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2 і 3 у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх капітального ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами. 8.4.7. Якщо на початок звітного кварталу групи 2 і 3 основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість такої групи відноситься до валових витрат платника податку такого звітного періоду. Норми цього підпункту не застосовуються при визначенні платником податку амортизаційних відрахувань на суму поліпшень основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду). ( Підпункт 8.4.7 пункту 8.4 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) 8.4.8. У разі вимушеної заміни основних фондів, якщо з не залежних від платника податку обставин вони (чи їх частина) зруйновані, вкрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовлятись від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучої заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості у порядку, визначеному законодавством), платник податку в звітному періоді, на який припадає така заміна: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, який підлягає вимушеній заміні, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин стосовно основних фондів цих груп. 8.4.9. У разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, пов'язані з вимушеною заміною основних фондів, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація: а) збільшує валовий доход на суму компенсації за основні фонди групи 1; б) зменшує баланс відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2 і 3. 8.4.10. У разі якщо платник податку приймає рішення про ліквідацію окремого об'єкта основних фондів групи 1, не пов'язане з обставинами, обумовленими підпунктом 8.4.8 цієї статті, балансова вартість такого об'єкта не відноситься до валових витрат і відшкодовується за рахунок власних джерел платника податку. 8.5. Порядок обліку основних фондів, наданих в лізинг (оренду) 8.5.1. Балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду). 8.5.2. Балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів. ( Підпункт 8.5.2 пункту 8.5 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) 8.6. Норми амортизації 8.6.1. Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал): група 1 - 1,25 відсотка; група 2 - 6,25 відсотка; група 3 - 3,75 відсотка. ( Підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 в редакції Закону N 639/97-вр від 18.11.97 ) 8.6.2. Платник податку може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів групи 3, придбаних після набрання чинності цим Законом за такими нормами (у розрахунку на календарний рік): ( Абзац перший підпункту 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) 1-й рік експлуатації - 15 відсотків; 2-й рік експлуатації - 30 відсотків; 3-й рік експлуатації - 20 відсотків; 4-й рік експлуатації - 15 відсотків; 5-й рік експлуатації - 10 відсотків; 6-й рік експлуатації - 5 відсотків; 7-й рік експлуатації - 5 відсотків. Зазначене рішення не може бути прийняте платниками податку, що випускають продукцію (роботи, послуги), ціни (тарифи) на яку встановлюються (регулюються) державою або платниками податку, які визнані такими, що займають монопольне становище на ринку, відповідно до закону. ( Абзац дев'ятий підпункту 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) Облік таких основних фондів ведеться окремо по кожному об'єкту. Амортизаційні відрахування нараховуються на балансову вартість таких об'єктів, яка дорівнює їх первісній вартості, збільшеній на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням таких фондів, у порядку, передбаченому підпунктами 8.3.2 і 8.7.1 цієї статті. 8.6.3. Тимчасово, до 1 січня 2009 року, установити для суб'єктів космічної діяльності щорічну 20-відсоткову норму прискореної амортизації основних фондів групи 3. При цьому амортизація основних фондів групи 3 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. ( Статтю 8 доповнено підпунктом 8.6.3 згідно із Законом N 1559-III ( 1559-14 ) від 16.03.2000 ) 8.7. Поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів 8.7.1. Платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів. 8.8. Амортизація витрат на поліпшення основних фондів, одержаних в оперативний лізинг (оренду) 8.8.1. У разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди) за винятком вартості фактично проведених його поліпшень при застосуванні пункту 8.7 цього Закону. ( Статтю 8 доповнено пунктом 8.8 згідно із Законом N 639/97-вр від 18.11.97 ) 4. Питання 4 Что следует понимать под термином «двойное налогообложение»? Двойное налогообложение возникает при получении гражданами одной страны доходов от своей деятельности в другой стране. Т.е. у него удерживаются налоги в стране, где он получил доход (по нормам этой же страны), а при возвращении в свою страну, у него удерживаются налоги по системе налогообложения своей страны. Для недопущения подобного, Украина подписала с рядом стран международные соглашения, которые позволяют гражданам Украины (и гражданам стран, с которыми Украина подписала соответствующие договора) избегать двойного налогообложения. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про систему оподаткування (Зі скороченнями) ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 39, ст.510 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1252-XII ( 1252-12 ) від 25.06.91, ВВР, 1991, N 39, ст.511 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2199-XII ( 2199-12 ) від 13.03.92, ВВР, 1992, N 23, ст.346 ) ( В редакції Закону N 3904-XII ( 3904-12 ) від 02.02.94, ВВР, 1994, N 21, ст.130 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 96/96-вр від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 ) ( В редакції Закону N 77/97-вр від 18.02.97, ВВР, 1997, N 16, ст.119 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 221/97-вр від 19.04.97, ВВР, 1997, N 22, ст. 159 - термін дії Закону продовжено до 01.01.99 згідно із Законом N 724/97-вр від 16.12.97; термін дії Закону продовжено до 1 січня 2000 року згідно із Законом N 336-XIV ( 336-14 ) від 22.12.98 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 19/98-вр від 15.01.98, ВВР, 1998, N 20, ст.104 N 25/98-вр від 15.01.98, ВВР, 1998, N 25, ст.147 N 199/98-вр від 05.03.98, ВВР, 1998, N 35, ст.239 N 285-XIV ( 285-14 ) від 01.12.98, ВВР, 1999, N 2-3, ст.21 N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98, ВВР, 1999, N 5-6, ст.39 N 333-XIV ( 333-14 ) від 22.12.98, ВВР, 1999, N 7, ст.47 N 588-XIV ( 588-14 ) від 09.04.99, ВВР, 1999, N 20-21, ст.192 N 643-XIV ( 643-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.215 N 784-XIV ( 784-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378 N 1213-XIV ( 1213-14 ) від 04.11.99, ВВР, 1999, N 51, ст.455 N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.78 N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000, ВВР, 2000, N 20, ст.149 N 1770-III ( 1770-14 ) від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 36, ст.298 N 1805-III ( 1805-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 39, ст.333 N 2515-III ( 2515-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.179 N 2740-III ( 2740-14 ) від 20.09.2001, ВВР, 2002, N 5, ст.30 N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114 N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 ) ( Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області в частині сплати податків, включених до складу єдиного податку згідно із Законом N 25/98-вр від 15.01.98 ) ( Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку у частині сплати сум податків і зборів (обов'язкових платежів), включених до складу фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом N 320-XIV ( 320-14 ) від 17.12.98 ) ( Дію Закону зупинено у частині сплати податків і зборів, включених до складу єдиного податку, передбаченого Законом N 1375-XIV від 13.01.2000 на період проведення експерименту для підприємств - учасників економічного експерименту згідно із Законом N 1375-XIV ( 1375-14 ) від 13.01.2000 ) Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників. Стаття 18. Усунення подвійного оподаткування 1. Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку. Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном. 2. Доходи, одержані за межами України фізичними особами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Суми податку з доходів фізичних осіб, сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті цими особами в Україні. 3. Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, які постійно проживають в Україні, за об'єкти, що знаходяться за її межами, зараховуються під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. При цьому розмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні. 4. Зарахування сплачених за межами України сум податків, зазначених у частинах першій-третій цієї статті, провадиться за умови письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податку. Стаття 19. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. Д Е К Р Е Т КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про прибутковий податок з громадян (Зі скороченнями) ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 10, ст.77 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Декретом N 43-93 від 30.04.93, ВВР 1993, N 26, ст.281 Законами N 3355-XII ( 3355-12 ) від 01.07.93, ВВР 1993, N 34, ст.356 N 46/96-вр від 14.02.96, ВВР 1996, N 9, ст.41 N 366/96-вр від 12.09.96, ВВР 1996, N 45, ст.234 N 25/98-вр від 15.01.98, ВВР 1998, N 25, ст.147 N 129/98-вр від 13.02.98, ВВР 1998, N 30-31, ст.195 N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст.35 N 539-XIV ( 539-14 ) від 23.03.99, ВВР, 1999, N 25, ст.211 N 1288-XIV ( 1288-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34 N 1523-III ( 1523-14 ) від 02.03.2000, ВВР, 2000, N 20, ст.149 N 1694-III ( 1694-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 32, ст.254 N 1954-III ( 1954-14 ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.370 N 2120-III ( 2120-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10 N 2136-III ( 2136-14 ) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.17 N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 Рішенням Конституційного Суду N 3-рп/2001 ( v003p710-01 ) від 05.04.2001 Законами N 2405-III ( 2405-14 ) від 26.04.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.144 N 2831-III ( 2831-14 ) від 29.11.2001, ВВР, 2002, N 8, ст. 63 N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92 N 3045-III ( 3045-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.192 N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 31, ст.214 ) ( Дію Декрету зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області згідно із Законом N 25/98-вр від 15.01.98 ) Стаття 3. Усунення подвійного оподаткування Доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні. Суми податку, сплачені за кордоном з одержаних за межами України доходів громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими особами відповідно до законодавства України. Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться лише у разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави факту сплати (утримання) податку. Стаття 4. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила оподаткування, ніж ті, що їх містить законодавство України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору. 5. Задача Гражданину Д., имеющему постоянное место жительства, а Украине, за прочитанные в Германии лекции был начислен гонорар 1000 Евро. Из них удержали подоходный налог по ставке 30% - 300 Евро. Прилагается справка из бухгалтерии Университета г. Лейпцига. В момент получения гонорара курс НБУ за 1 Евро составлял 5,24 грн. По возвращении, гражданин Д. предоставил в налоговую инспекцию по месту жительства документ о полученном доходе и удержанном подоходном налоге. В целях устранения двойного налогообложения был сделан перерасчет. Определить, сколько необходимо удержать в Украине из полученного дохода? РЕШЕНИЕ. Согласно инструкции о подоходном налоге с граждан, утвержденной ГГНИУ от 21.04.93 г. №12 расчет суммы, которую необходимо удержать в Украине из полученного дохода гражданина Д., производится следующим образом. 1. Определим общую базу налогообложения: 1000 Евро х 5,24 = 5240 грн. 2. Определим сумму, которую гражданин Д. должен был бы заплатить в Украине согласно шкале подоходного налога (доход свыше 1700 грн.: 40% от дохода, который превышает 1700 грн. + 393,55 грн.): а) 5240 – 1700 = 3540 грн. б) 3540 х 40% = 1416 грн. в) 1416 + 393,55 = 1809,55 грн. Т.е. в Украине было бы необходимо заплатить подоходный налог в сумме 1809,55 грн. Но, т.к. у Украины и Германии подписан договор, который позволяет гражданам Германии и Украины избегать двойного налогообложения, производим окончательные расчеты. 3. Определим сумму, уже удержанную с гражданина Д. в Германии: 300 Евро х 5,24 = 1572 грн. 4. Определяем окончательную сумму, которую необходимо удержать в Украине с гражданина Д.: 1809,55 – 1572 = 237,55 Т.к. Подоходный налог удерживается от зарплаты в грн., и копейки отбрасываются, мы получаем окончательный результат: 237 грн. Ответ: с гражданина Д. в Украине дополнительно было бы удержано с дохода, полученного им в Германии 237 грн. 6. Список використаної літератури 1. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про патентування деяких видів підприємницької діяльності, - www.rada.gov.ua 2. Д Е К Р Е Т КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про прибутковий податок з громадян,- www.rada.gov.ua 3. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про оподаткування прибутку підприємств, - www.rada.gov.ua 4. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про систему оподаткування, - www.rada.gov.ua 5. Інше - www.rada.gov.ua