Каталог :: История

Реферат: Бій у Катеринославі, 1917 рік

                                     Реферат                                     
                         з Історії Збройних сил України                         
                     на тему : “Бій у Катеринославі”(1917р.)                     
                              студента 33-ю взводу                              
                            Бонюка Олексія Петровича                            
                                    Київ 1996                                    
Наприкінці грудня 1917 року в Україні склалась вкрай напружена політична
ситуація . Тривала ворожнеча в керівництві Центральної Ради , а Центральна
Рада та Раднарком в свою чергу конфліктували між собою . Раднарком не міг
дійти згоди із більшовиками Харкова , а харківські більшовики не хотіли
визнавати     самостійність київських більшовиків .Тривала боротьба
Раднаркому з Донським урядом та білогвардійцями , ситуація на німецькому
фронті була нестабільною в тилу панував розлад та анархія . За таких обставин
неможливо було вирішити кожну проблему окремо , а тому українські та
радянські діячі перебували у розгубленості , оскільки  ані перші ані другі не
наважувались брати на себе вирішення усіх проблем .
За вирішення цих проблем взявся Раднарком , згідно з особистим наказом Леніна
була призначена особа , яка б керувала бойовими діями проти донців ,
білогвардійців та  “їх посібників “.Це був В.Антонов -Овсієнко .Під
посібниками Ленін мав на увазі Центральну Раду . Але завдання це було не з
легких оскільки Харківські більшовики не підтримували відкриту агресію проти
Центральної Ради . Але не зважаючи на це радянські війська поступово почали
переходити до бойових дій . Яскравим прикладом можуть слугувати збройні
сутички на станціях Лозовій та Синельниково  . Подальші кроки В.Антонова-
Овсієнко вгадати було неважко - Харків та Кареринослав . Тим більше , що
Харків уже знаходився у його руках , а Катеринослав з великою кількістю
місцевої червоної гвардії в будь- який момент готовий був повстати .
Збройна сутичка у Катеринославі , на відміну від попередніх , була вже
відкритим втручанням у внутрішні справи України , служила початком війни
Раднаркому з Центральною Радою .Адже попередні сутички можна було пояснити
необхідністю боротьби  з білогвардійцями Корнілова та Донським урядом
генерала Каледіна  , а в цьому випадку втручання у відносини між українською
владою Катеринослава та більшовицьким ревкомом було неприхованою агресією .
Навіть Антонов -Овсієнко в своїх записках наводить наказ за яким  загону
Єгорова доручалось підняття в Катеринославі повстання та захоплення міста .
На той час в Катеринославі нараховувалось близько 1500 багнетів військ
Центральної Ради . За спогадами Антонова -Овсієнко там знаходилось 5000
червоногвардійців , полк імені Пилипа Орлика , що тяжів до останніх ,
нейтральна артилерія та 1500 гайдамаків . Як згадував генерал М.Омельянович -
Павленко , вже восени 1917 року в Катеринославі був утворений гайдамацький
курінь , який був єдиною місцевою військовою українською формацією .Але більш
реальною виглядає інформація про наявність в місті трьох українських
угрупувань:    Катеринославського куреня “вільного козацтва”, Сердюцького
полку  імені П.Орлика та зукраїнізованого  134-го Феодосійського . Що ж
становили ці військові підрозділи : гайдамацький  курінь був укомплектований
переважно з добровольців і справляв дуже добре враження .Звичайно до нього
вступила студентська та гімназична молодь , яка не мала військової підготовки
. Цей курінь знаходився під командуванням майбутнього захисника Карпатської
України тоді старшини , а потім штабс -капітана Сергія Єфремова . Йому
допомагав теж старшина і його брат Олександр Єфремов  та комісар Центральної
Ради інженер Іван Труба .
Другим     військовим формуванням на яке спирались місцеві представники
Центральної Ради був 134-й Феодосівський полк . Радянські комісари у своїх
спогадах писали, що цей полк під впливом агітації  офіцерів схилявся до
підтримки української влади .Разом з гайдамацьким куренем Феодосійський полк
нараховував   близько 1500 багнетів , але  навіть за такої чисельності
враховуючи непідготовленість студентів навряд чи він був серйозною перепоною
для більшовиків .
Третім підрозділом , що мав відношення до військ Центральної Ради , як
зазначалось був сердюцький полк імені Пилипа Орлика . Цей полк прибув  з
півночі . Цей полк був створений влітку 1917 року з вояків -українців 60-ої
дивізії на Північному фронті . Переважали в полку українські кадри 240-го
російського полку , а очолював його підполковник Липовець . Після Жовтневого
перевороту у Петреграді  більшовики значно посилили вплив у цьому полку .На
чолі військової ради став українець - більшовик , який поступово почав
демобілізовувати кращі кадри . За таких обставин полк залишила значна
кількість старшини . Підполковник Липовець втратив вплив на вояків полку ,
оскільки ті робили на нього замах . Незабаром майже повністю збільшовичений
полк виїхав до Катеринослава . Хоча він складався з українців , але
більшовицькі погляди переважали за інтересидержавницькі. Сила  полку сягала
майже 1000 багнетів . Не зважаючи на те, що і самі більшовики висловлювали
побоювання щодо прихильності даного полку , але врешті під час вуличних боїв
він виступив на боці більшовиків.
Крім того в місті знаходились 228-й та 271-й запасні полки , запасний
гарматний дивізіон та  запасний уланський ескадрон. Піхотні підрозділи
оголосили підтримку більшовиків , але були роззброєні і не становили
серйозної військової сили . Гармаші ж підтримували війська ЦР . Уже під час
боїв деяка частина солдатів хнову була озброєна  більшовиками та брала участь
в подіях на їхньому боці.
Досить чисельною була червона гвардія Катеринослава . Однак справжня її
чисельність була набагато меншою ніж писав Антонов -Овсієнко . Загалом
чисельність  червоної гвардії  доходила до 2000 багнетів , які отримали 10000
квинтівок , 10 мільйонів патронів , десять кулеметів та кількасот наганів  за
допомогою Леніна .З такими силами можна було виступати проти військ ЦР.
Незабаром було знайдено і привід до повстання . Ним став броньовик  ,   який
24   грудня    гайдамаки   привезли  з Олександрівська  і кілька разів
прїхали на  ньому по проспекту. Споївши охорону броньовика вином , більшовики
вивезли його на подвір”я Брянського заводу . На ранок 26 грудня представники
української влади прибули на завод з умовою повернути броньовик до 14-00 .
Звичайно, що червоногвардійці броньовик не повернули , а тому 8 січня у
Катеринославі було розпочато вуличні бої . Розташована біля монастирського
лісу артилерія почала обстріл Брянського заводу .
Украйнські підрозділи  міцно закріпились на околиці міста , де знаходились
їхні казарми і вжили  заходи  для розміщення посилених загонів на станції та
на вокзалі  Катеринослава.  Крім того, в центрі міста , на пошті були зібрані
потужні сили для штурму  Ради  робітничих та солдатських депутатів, де
знаходився  Ревком   з великим  червоногвардійським загоном. Поруч  із
Озерним  базаром розташовувалися резерви військ ЦР. Полк ім.  Орлика , що
перебував у казармах , оголосив про свій нейтралітет. Про це оголосили і 228-
й  та 271-й запасні полки.
Головні сили червоногвардійців дислокувались на Брянському  заводі. З
розробленим планом більшовики створили кілька ударних груп , які направили в
різні кінці міста. Але вжиті ними заходи виявились недостатніми. Увечері 26
грудня  українські підрозділи майже повністю оволоділи ситуацією і в
приміщенні міської думи  розпочалися мирні переговори. Звичайно для
більшовиків  ці переговори були зволіканням часу, оскільки за наказом
Антонова-Овсієнко їм на допомогу вирушив загін червоногвардійців на чолі з
Єгоровим, крім того вони всіма засобами намагались  притягнути на свій бік
нейтральні полки. 27 грудня в зв”язку з переговорами  вся перша половина дня
минула в спокої, але це дало змогу більшовикам оговтатись та мобілізувати
свої сили:  до будинку Рад підійшло солідне підкріплення - червоногвардійці
Амурського та Брянського заводів і  частина полку ім. Орлика згодилась
виступити на їх боці. Цей полк захопив батарею, що обстрілювала Брянський
завод  і вибив підрозділи ЦР з вокзалу. Розуміючи важливість  захоплення
будинку Рад, українські частини в ніч з 27 на 28 грудня пішли в наступ, але
ця атака закінчилась невдачею. Тією ж ніччю на станцїю Ігрень , що поруч з
Катеринославом, прибув загін Єгорова, в якому був навїть бронепоїзд.  В місті
продовжував майоріти жовтоблакитний прапор лише над однією будівлею - поштою.
У ніч на 29 грудня російський загін з тилу ввірвався на пошту, пудкріплений
атакою катеринославців. О 12 годині ночі українські представники підписали
акт капітуляції.В результаті боїв російські червоногвардійці втратили  10
чоловік убитими та 20 пораненими , а катеринославці - 11 убитими і кілька
десятків поранених. На жаль даних про втрати українських підрозділів  немає.
Частини решток військ Центральної Ради  відійшли до Олександрійська. Один
загін гайдамаків виїхав до Києва, де згодом брав участь  в обороні столиці
від   радянських військ.
Піля бою в Катеринославіможна було вже сказати. Що більшовицький уряд почав
вести відкриті бойові   дії проти Центральної Ради.  Отже, розпочалась
українсько-більшовицька війна. Україна була втягнута в громадянську війну,
початок якій поклав  похід Антонова-Овсієнка   проти білогвардійців .
                                   Література:                                   
1.Революція на Україні , К.1930
2.Новіков А. Катеринославський жовтень. К.87
3.Д.Дорошенко .Історія України.
4.ПотаповМ.ЧервонаГвардіяКатеринослава.К.87 5.Я.Тинченко . Перша українсько-
більшовицька війна (грудень 1917-березень 1918).К96