Каталог :: Инвестиции

Курсовая: Оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту

                      Міністерство освіти та науки України                      
                  Донецький національний технічний університет                  
     

Курсова робота

з дисципліні «Інвестиційна діяльність» на тему «Оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту» Виконала: студентка гр. ЕПР 98 а Іваненко Ірина Перевірила: асистент Фіщенко О.М. Донецьк-2001

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить: 57 сторінок, 17 малюнків, 15 таблиць, 35 формул, 1 додаток, 4 літературні джерела. Ціль курсової роботи: прогнозування параметрів інвестиційного проекту, оцінка ефективності інвестиції, підвищення обґрунтованості інвестиційних рішень. Об'єкт дослідження: інвестиційний проект, що здійснюється на підприємстві ДЗГА. Задачею виконання курсової роботи: формування навичок по: - формуванню інформаційної бази на стадії підготовки інвестиційного проекту; - моделюванню інвестиційного процесу; - оцінці ефективності інвестиції з використанням різних методів; - обліку впливу ризику на результативність інвестиції; - підготовці різних організаційно – інформаційних форм, що характеризують інвестицію. Методи дослідження: методи системного, економічного аналізу, економіко-статистичні методи, методи експертних оцінок, методи моделювання. Інформаційна база дослідження: вихідні дані для виконання курсового проекту були зібрані під час проходження техніко-економічної практики на підприємстві ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури». Ключові слова: ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, ГРОШОВІ ПОТОКИ, ПРОДУКЦІЯ, ОБСЯГ РЕАЛІЗАЦІЇ, ДОХОДИ, ВИТРАТИ, КРЕДИТ, ДИСКОНТ, АНУІТЕТ, ФІНАНСОВИЙ ПЛАН, ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ

ЗМІСТ

ВСТУП...............................4 1 ФОРМУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ........6 1.1 Сутність інвестиційного проекту..................6 1.2 Формування виробничих показників по проекту.............8 1.3 Організаційний план здійснення проекта ...................................12 1.4 Обґрунтування джерел фінансування................13 1.5 Формування платіжних потоків по проекту..............15 2 РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ.................18 2.1 Статичні показники економічної ефективності...............................18 2.2 Розрахунок точки беззбитковості. .........................................27 2.3 Динамічні показники економічної ефективності..............................32 2.4 Фінансовий план інвестиції. ..............................................40 3 ОЦІНКА Й ОБЛІК ВПЛИВУ РИЗИКУ В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЕКТІ....44 3.1 Класифікація ризиків......................................................44 3.2 Вимір і облік впливу ризику...............................................45 3.3 Розробка заходів щодо зниження ризику.....................................51 4 РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОЛОЖЕННЯ.........................................52 5 РЕКЛАМНИЙ ПРОСПЕКТ........................................................53 ВИСНОВОК......................................................................54 ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................56 ДОДАТОК.......................................................................57

ВСТУП

Важливим аспектом нормального функціонування будь-якого підприємства є інвестиційна діяльність, що відіграє ключову роль в економічному розвитку держави та забезпеченні розширеного відтворення. В умовах ринкової економіки на основі інвестиційних розрахунків вже на стадії планування виконується відбір інвестиційних проектів. Для того, щоб ця важлива функція розрахунків ефективності виконувалася успішно, вони повинні враховувати умови реалізації інвестицій. Тепер, коли суб'єкти підприємницької діяльності здобули господарську самостійність, цілком закономірно, що інвестиційні проекти відбираються ними на свій розсуд. Фінансування здійснюється за рахунок власних або залучених коштів. Окремих самостійних учасників ринкових відносин цікавить насамперед оцінка відповідності проекту їх суб'єктивним інтересам, яка базується на індивідуальних витратах і цінах, попередньому результаті ланцюга “проектування-виготовлення-використання”. Учасників інвестиційного процесу цікавлять конкретні абсолютні результати їхньої діяльності. Спираючись на те, що основна мета діяльності підприємства – одержання прибутку, вся його діяльність повинна передбачати отримання позитивного фінансового результату. Цей же принцип стосується і процесу вкладення інвестицій. Додаткові кошти підприємство буде вкладати у виробництво тільки в тому випадку, якщо воно впевнено в тому, що зусилля будуть ефективні. Але ефективність інвестицій – поняття достатньо суб'єктивне в зв'язку з тим, що грошові потоки мають місце в декількох періодах, а гроші мають властивість збільшувати свою вартість шляхом дисконтування. Ось чому на підприємстві виникає об'єктивна необхідність кількісного виміру ефекту від здійснення інвестиційного проекту. На основі вищевикладеної специфіки сучасних економічних умов фінансово- господарської діяльності самостійних суб'єктів можна сформулювати наступні принципи оцінки інвестицій: 1. Застосування адекватної економічним умовам господарювання методології проведення розрахунків. 2. Багатокритеріальність оцінки ефективності, оптимальність вибору комплексу показників та встановлення їхньої ієрархії для кожного інвестиційного проекту з урахуванням його індивідуальних особливостей і фінансово-господарської ситуації. 3. Урахування багатоцільового аспекту інвестиційної діяльності і вироблення відповідного методичного підходу при різних постановках мети інвестиції, що здійснюється. 4. Охоплення широкого спектра альтернативних інвестиційних дій під час виконання інвестиційних розрахунків. 5. Урахування фактора часу й оцінка його впливу на перспективи здійснення інвестицій. В цій роботі проведена комплексна оцінка ефективності здійснення інвестиційного проекту щодо проведення модернізації устаткування ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури». В окремих розділах була здійснена оцінка ефективності статистичними методами, динамічними методами, проведений розрахунок точки беззбитковості, здійснений аналіз ефективності інвестиції за допомогою побудови фінансового плану. Також проведений вимір і урахування впливу ризику на ефективність інвестиції на основі профілю ризику, розроблені заходи щодо зменшення ризику. З метою просування продукції підприємства на ринок був розроблений приблизний проект рекламного проспекту. 1ФОРМУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ 1.1 Сутність інвестиційного проекту. ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури» є підприємством машинобудівної галузі; спеціалізується на випуску засобів індивідуального захисту трудящих, контрольно-вимірювальної апаратури й інших видів продукції для нестатків вугільної, хімічної, металургійної й іншої галузей промисловості. До складу заводу входить три основних і три допоміжних виробництва. До основних виробничих одиниць відносять наступні: - цех з виробництва та ремонту саморятувальників; - цех киснево-дихальної і контрольно-вимірювальної апаратури; - ділянка з виробництва індикаторних трубок. Допоміжні виробництва включають: - інструментальна ділянка; - ремонтно-будівельна ділянка; - парокотельна. Завод випускає засоби індивідуального захисту для роботи в шахтах – респіратори, аспіратори, а також патрони до них. Обсяг і структура виробленої продукції в натуральному вираженні представлені в таблиці 1.1. Таблиця 1.1 – Обсяг і структура продукції, що випускається, ДЗГА

Найменування виробу

Обсяг виробництва, од.

1999 р.

2000 р.

плановий

фактичний

плановий

фактичний

Респіратор Р3013401220832720
Патрон Р305202506050
Аспіратор АМ56500590742092394
Компресор КД823161622
Прилад УК5 -457560
Респіратор Р34 - -906940
Сумка Р34 - -858940
Приставка Р34 - -705779
Патрон Р34 - -10020
Прилад ПГС - -6030
Катушка зв’язку - -210154
Запчастини,тис.грн168,427995,5187,5
Якість виробленої продукції підтверджена національними сертифікатами Укр СЕПРО, завод має також міжнародний сертифікат на систему якості фірми TNO (Голландія), а також сертифікат якості на систему Укр СЕПРО. Продукція, що випускається на ДЗГА, є порівняно якісної, однак вона уступає іноземним аналогам – голландському устаткуванню “Holmatro” і німецькому “Drager”. Причина недостатньої конкурентноздатності полягає насамперед у значній мірі морального і фізичного зносу основних фондів заводу – машин і обладнання. Хоча на підприємстві упроваджені верстати з ЧПУ і спеціальне обладнання, його недостатньо для досягнення міжнародного рівня якості продукції. Крім того, підприємству необхідно впроваджувати інновації, проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи з метою підвищити споживчі властивості продукції, що випускається. Завод має потребу в розробці нових видів і модифікацій продукції, тобто в розширенні номенклатури й асортименту товарів. Продукція заводу користується попитом у таких країнах дальнього зарубіжжя, як Чехія, Словенія, Іран, Болгарія, Індія. Споживачами продукції, яку випускає ДЗГА, є шахти, шахтні гірничорятувальні станції, гірничорятувальні служби Донбасу. Комплектування засобами індивідуального захисту цих підприємств є необхідним відповідно до техніки безпеки. Існують спеціальні норми наявності респіраторів на шахтах, що обумовлені чисельністю персоналу й особливих геологічних умов. Форма власності - колективна, місце розташування підприємства (адреса): 83048, м.Донецьк, вул. Левицького, 31. Розташування в центральній частині Донецька – в безпосередній близькості від основних споживачів значно скорочує транспортні витрати на доставку продукції, а отже і підвищує конкурентноздатність товарів. 1.2 Формування виробничих показників по проекту. ВАТ «ДЗГА» володіло основними фондами на кінець 1999 року на суму 12871 тис. грн., а на кінець 2000 року – 13403. Склад основних фондів основного виду діяльності за ці два роки в абсолютному та відносному значенні наведень у таблиці 1.2. Таблиця 1.2 – Склад основних фондів основного виду діяльності

Найменування показника

Наявність на кінець року

1999

2000

тис. грн.

%

тис. грн.%
Основні фонди основного виду діяльності1224910012898100

в тому числі:

1. будівлі, споруди та передавальні пристрої

773663,16793861,54

з них:

будівлі

76357769
споруди93161
передавальні пристрої88
2. Транспортні засоби, меблі, прилади та інструменти9848,0311188,67

з них:

транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі

732842
прилади та інструменти побутові електромеханічні130108
Інформаційні системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші122168
3.Інші основні засоби (машини та обладнання)352928,81384229,79
У цеху №1, по якому була зібрана вся інформація, мається кілька видів верстатів, допоміжні машини й агрегати. У процесі виробництва застосовуються фрезерні, токарські, свердлильні, пружинонавивні верстати, а також одношпиндельні автомати, верстати з ЧПУ, ковальсько-пресувальне обладнання (кривошипні, дугостаторні преса). Як допоміжне обладнання використовуються: - повітряні преси; - настільно-свердлильні верстати; - вертикально-свердлильні верстати; - заклепувальні машини; - електротельфери і т.д. У таблиці 1.3 наведені дані, що характеризують наявне обладнання.

Таблиця 1.3 - Характеристика наявного обладнання

Вид обладнанняМодельКатегорія ремонтної складностіПотужність електро-двигуна , КвтОптова ціна за одиницю, грн.

1

2

3

4

5

Токарне

1К62117
1К62512,57
1Д62М107
16Б16КП11,54,2
1Н616П124,2
1А61693

Фрезерне

6Т12-29117
6Р12Б117
FV-32106
FGS-25-32108

Свердлильне

вертикально свердлильные2170125
настольно свердлильные2Н1185,52,2

Пружинонавивне

5218
А521
А52144
Зим 430

Верстати з ЧПУ

16Б16Т1127,1
1В340Ф3012,57,1
EEN-340127,1
Таблиця 1.3 - Продовження

1

2

3

4

5

Одношпиндельні автомати

1М10А114
1Б10А114
1Д11811,54
ЛА157124
На жаль, майже все обладнання застаріле і має потребу в заміні або модернізації. У перспективі передбачається впровадити більш продуктивне автоматизоване обладнання. Але коштів, що знаходяться в амортизаційному фонді підприємства і призначених саме для цих цілей, явно недостатньо. Тому заводу необхідно шукати інші джерела фінансування відновлення основних фондів - зовнішні. Вигоди від вкладання коштів в удосконалення виробничої бази очевидні. Перш за все, заміна обладнання забезпечила б зростання обсягу виробництва на 5-15% щокварталу, тобто підприємство зекономило би на умовно-постійних витратах за рахунок збільшення обсягу виробництва. Крім того, висока якість продукції, виробленої на більш прогресивному обладнані, дозволила б збільшити ціну на продукцію на 10%. Таким чином, планований обсяг реалізації у вартісному вимірі після впровадження нового обладнання збільшився би на 32% в кінці планового періоду. Планується, що термін здійснення цього інвестиційного проекту – 1 рік з розбиттям на 4 квартали. Обсяг виробництва по кварталах наведений в таблиці 1.4. Таблиця 1.4 – Прогноз обсягу реалізації продукції
Найменування виробуВиробнича програма на I квартал 2002 рокуВиробнича програма на II квартал 2002 рокуВиробнича програма на III квартал 2002 рокуВиробнича програма на IV квартал 2002 року
Оптова ціна за од., грн.Обсяг реалізації в натуральному вигляді, од.Обсяг реалізації у вартісному вигляді, тис. грн.Оптова ціна за од., грн.Обсяг реалізації в натуральному вигляді, од.Обсяг реалізації у вартісному вигляді, тис. грн.Оптова ціна за од., грн.Обсяг реалізації в натуральному вигляді, од.Обсяг реалізації у вартісному вигляді, тис. грн.Оптова ціна за од., грн.Обсяг реалізації в натуральному вигляді, од.Обсяг реалізації у вартісному вигляді, тис. грн.
Саморятувальник ШСС-1У110260002860150270004050150299004485150310004768
Респіратор Р30210065013652300670154123006851575,523007201656
Респіратор Р342200103226,62350125293,752350135317,252350150352,5
Сумка Р3420010320,622012527,522013529,722015033
Приставка Р 34601036,2651258,125651358,775651509,75
Аспіратор АМ 55550027,56057534,56063538,16070042
Пристрій ПГС70020147702317,717702519,257702922,33
Газоаналізатори хімічні, тис..шт.427487208470560263,2470645303,15470690324,3
Запасні частини25405240
Інші вироби342370395445
Всього5094,96675,7857223,7257682,88
1.3 Організаційний план здійснення проекту Організаційний план здійснення проекту містить найменування робіт та основні етапи їх виконання, термін виконання. Таблиця 1.5 – Календарний план виконання робіт

Найменування робіт та основних етапів їх виконання

Вартість етапа, тис. грн.

%

Термін виконання

Відповідаль ний

Поча ток

Закінчен

ня

1

2

3

4

5

Підготовка та укладення угоди на закупівлю нового обладнання

Закупівля обладнання

Транспортування об’єкта

Установка та монтаж

Технічне обслуговування

Разом

3,3

9740

12,7

75

169

10000

0,0033

97,40

0,127

0,75

1,69

100

14.11.01

4.12.01

6.12.01

10.12.01

1.01.02

3.12.01

5.12.01

9.12.01

31.12.01

31.12.02

Заболотня Р.В.

Петров К.Н.

Лунєв П.К.

Ткач Н.І.

Ткач Н.І.

Для того, щоб закупити необхідне обладнання, підприємству необхідно спочатку знайти виробника, який би міг продати його на прийнятних умовах. Якщо йдеться про значну вартість закупівель, то доцільно провести тендер з метою визначення найкращої пропозиції від виробника. Лише після цього складається угода між постачальником і замовником обладнання. Узгодження цих питань потребує деякого часу (приблизно 3 тижні) та витрат коштів (близько 3300 грн.). Безпосередньо закупівля обладнання займе 1-2 дні для підписання угоди і переведення грошей в розмірі 9740 грн. на рахунок постачальника. Транспортування об’єкта угоди може затягнутися на декілька тижнів, якщо виробник знаходиться за кордоном. Але в нашому випадку цей термін складає 3 дні. Транспортування передбачає витрати підприємства для оплати послуг транспортних організацій, а також сплату деяких зборів та пошлін – разом 12,7 тис. грн. Складне високотехнологічне обладнання потребує вмілих установки монтажу за допомогою спеціалістів, із використанням спеціальної техніки та матеріалів – це ще 75 тис. грн. І вже під час експлуатації об’єкту протягом року – з 1.01.02 до 31.12.02 – необхідно проводити його плановий ремонт та технічне обслуговування, що вимагає додатково 169 тис. грн. Таким чином, всі етапи робіт разом складатимуть 10000 грн. 1.4 Обґрунтування джерел фінансування Кожен інвестиційний проект до початку свого здійснення включає процес пошуку фінансових засобів. Через одержання цих засобів необхідно забезпечити рівновагу між інвестиційними витратами і фінансовими можливостями. Інвестиційна діяльність може реалізовуватися за рахунок: 1. Власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб і т.п.). 2. Позикове фінансування засобів інвестора (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити). 3. Залучення фінансових засобів інвестора (засоби, отримані від продажу акцій, пайові й інші внески громадян і юридичних осіб). 4. Бюджетних інвестиційних асигнувань. 5. Безоплатних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян. Аналіз наявних можливостей фінансування й оцінку їхнього впливу на ефективність інвестиційних процесів доцільно проводити на основі класифікації джерел, що наведена на мал. 1.1. Малюнок 1.1 - Класифікація джерел фінансування інвестицій Використання внутрішніх джерел (самофінансування) має ряд переваг: підвищується стійкість, надійність і кредитоспроможність підприємства, виключаються витрати на фінансування, підвищується незалежність від зовнішнього капіталу. Однак в умовах економічної кризи можливості внутрішнього фінансування підприємств обмежені низькими результатами виробничо- господарської діяльності. Фінансування на основі власних засобів власників підприємств, акціонерів, пайовиків є найбільш кращим з видів зовнішнього фінансування, тому що воно не знижує фінансової стійкості підприємства і полегшує умови одержання засобів. Іншим різновидом зовнішнього фінансування є використання засобів, наданих кредиторами. Основою залучення цього джерела є не участь власників фінансових засобів в інвестиційних процесах, а кредитні відносини, що приводять до додаткових витрат виплати відсотків і зниження прибутку. У зв’язку з тим, що на підприємстві відсутні вільні кошти для реалізації даного інвестиційного проекту, то для його впровадження використовуються позикові кошти. Кредит буде отриманий одноразово на суму 10000 тис. грн. під 8% річних (2% у квартал). Повернення коштів буде здійснюватися в два етапи: у другому і четвертому кварталах по половині суми кредиту. 1.5 Формування платіжних потоків по проекту Витрати на створення (придбання) інвестиційного об'єкта – одноразові витрати, що здійснюються на початку інвестиційного періоду й обумовлюють наступні надходження доходів і витрат. Вони є найбільш важливою статтею витрат інвестиційного процесу як за часом здійснення, так і за розміром. Під час оцінки розміру цих витрат крім прямої вартості інвестиційного об'єкта необхідно враховувати супутні капітальні вкладення. Поточні витрати – витрати, що періодично повторюються та призначені для компенсації споживаних ресурсів у процесі використання інвестиційного об'єкта. Їхній розрахунок повинний здійснюватися на весь життєвий цикл інвестицій з урахуванням характеру зміни окремих видів витрат. До доходів інвестицій варто віднести два компоненти: доходи від реалізації створюваної продукції (послуг) чи отримані за рахунок зниження собівартості продукції, доход від ліквідації інвестиційного об'єкта. Доходи від реалізації можуть бути представлені у вигляді прибутку чи визначені за схемою витрати – доход. Для визначення поточних доходів велике значення має вивчення характеру зміни обсягу продажів у часі. Тому розрахунок розмірів поточних доходів від інвестування засобів зв'язаний із проблемою маркетингового дослідження ринку: конкурентів, політики цін, кількості потенційних споживачів і т.д. Доход від ліквідації інвестиційного об'єкта визначається з урахуванням витрат на ліквідацію і в окремих випадках може перейти в категорію витрат. Інвестиційний процес схематично зображений на мал. 1.2.

0 1 2 Малюнок 1.2 - Схема інвестиційного процесу Найважливішим моментом є встановлення загальної тривалості аналізованого періоду, так називаного планового обрію. Від його розміру значною мірою залежить ухвалення рішення про здійснення інвестиції. Таблиця 1.6 – Основні економічні показники проекту.

Показники

I кв.

II кв.

III кв.

IV кв.

За рік

1Обсяг виробленої продукції у діючих цінах, тис. грн.511067207213,9764126684,9
2Витрати на виробництво продукції, тис. грн.29612931,73103,9331812714,6
3

У тому числі за елементами витрат:

Матеріальні витрати

Амортизація

Витрати на оплату праці

Відрахування на соціальні заходи

Інші витрати

1615

127

741,5

264,4

213,1

1623,7

101,2

648,2

227,6

331

1619,7

100,4

685

271,4

427,4

1606,2

99,8

852,2

360,4

399,4

4Довідково: обсяг виробленої продукції за минулий рік, тис. грн.3930,1473138523826,116339,2
5Обсяг реалізованої продукції, тис. грн.5094,96675,87223,77682,926677,3
6Прибуток до оподаткування2133,93744,14119,84364,913962,7
Витрати на придбання інвестиційного проекту дорівнюють 10000 тис. грн., доход від ліквідації - нуль, витрати і доходи представлені в таблиці 1.6. Витрати, пов'язані з залученням позикових засобів складають 2% від суми кредиту в квартал. Виходячи з даних про обсяг реалізацій продукції та про витрати на її виробництво, можна скласти схему інвестиційного проекту, яка наведена на малюнку 1.3.
t 0 1 2 3 4

2931,7

Малюнок 1.3 - Схема інвестиційного проекту по заміні обладнання на підприємстві ДЗГА. 2 РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ 2.1Статичні показники економічної ефективності 2.1.1. Метод порівняння витрат Для характеристики інвестиційних витрат у статичній моделі можна використовувати показник середньорічних витрат (К), пов'язаних зі здійсненням інвестицій, або собівартість одиниці продукції (к), яка виробляється з використанням інвестиційного об'єкта. При визначенні показника інвестиційних витрат усі витрати доцільно представити у вигляді двох елементів: - вартість інвестиційного об'єкта (постійні витрати); - поточні витрати. Вартість інвестиційного проекту (Крік) необхідно розрахувати з урахуванням принципу упущеної вигоди і включити витрати на придбання і відсотки на задіяний інвестиційний капітал. У випадку, коли залишкова вартість дорівнює нулю, вартість інвестиційного об'єкта складає: (2.1) де А – витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта, ГО; i – прийнята процентна ставка на капітал, %. У ситуації, коли залишкова вартість не дорівнює нулю, вартість інвестиційного об'єкта визначається за формулою 2.2: (2.2) де R – залишкова вартість, ГО; n – період експлуатації, років. Поточні витрати (В) включають середньорічні витрати, пов'язані з використанням інвестиційного об'єкта: інвестиція 1 вигідніше ніж інвестиція 2, якщо середньорічні витрати по її реалізації К1 менше, ніж К2 (К1 < К2), чи якщо середня собівартість одиниці продукції К1 менше К2 (К1 < К2). На основі вищевикладеного для випадку R=0 критерій добору альтернатив можна представити у вигляді:

(2.3) Якщо порівнювані альтернативні об'єкти мають залишкову вартість (R № 0), критерій формулюється таким чином:

(2.4) Порівняємо два альтернативних інвестиційних проекти. Перший об'єкт: залишкова вартість R1=0, витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта А1=10000 тис. грн., прийнята процентна ставка на капітал i=8 %, потокові витрати В1=3178,65 тис. грн., період експлуатації, n=4 квартали. Інший об'єкт: залишкова вартість R2=0, витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта А2=12000 тис. грн., прийнята процентна ставка на капітал i=8%, потокові витрати В2=2100 тис. грн., період експлуатації, n=3 квартали. У зв’язку з тим, що альтернативні об'єкти, яки ми порівнюємо, мають залишкову вартість R=0, критерій вигідності інвестиції формулюється згідно з формулою 2.3. Таким чином отримаємо: < Перша інвестиція (наш інвестиційний проект) вигідніший за іншу інвестицію з точки зору методу порівняння витрат. 2.1.2. Метод порівняння доходів Для оцінки ефективності інвестицій з використанням показника доходів необхідно створити цільову функцію, що характеризує середньорічний розмір прибутку або чистого доходу. При оцінки окремої інвестиції доходи повинні як мінімум дорівнювати нулю (Д і 0). При розгляді альтернативних варіантів вигіднішою є інвестиція з більшими середньорічними доходами, наприклад інвестиція 1 при Д1 > Д2. Для практичних розрахунків критерій порівняних доходів для окремої інвестиції в загальному вигляді можна сформулювати таким чином: (Е1 – Кзаг1) >0 (2.5) де Е – доходи від інвестицій, ГО/рік; Кзаг – загальні витрати на інвестиційний об'єкт, ГО/рік. Зважаючи на те, що залишкова вартість інвестиційних об'єктів (R) може приймати різні значення, зазначений критерій варто розглядати для двох ситуацій. При R = 0 (2.6) де Р – ціна одиниці виробленої продукції, ГО; Х – обсяг виробленої продукції, одиниць. При R1 > 0 та R2 > 0 (2.7) Визначимо вигідність нашого інвестиційного проекту з точки зору методу порівняння доходів: залишкова вартість R=0, середньорічні доходи Е=5945 тис. грн., витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта А=10000 тис. грн., прийнята процентна ставка на капітал i=8 %, потокові витрати В=3528,65 тис. грн., період експлуатації, n=4 квартали. Наш інвестиційний проект є вигідним з погляду методу зіставлення доходів, тому що Д=90,68>0. 2.1.3. Метод окупності Показник окупності або термін амортизації інвестиції характеризує час, необхідний для компенсації задіяного в інвестиції капіталу за рахунок доходів, що отримуються. Для оцінки ефективності проекту необхідно визначити термін окупності за наявними характеристиками об'єкта та порівняти його з установленим критерієм. Критерій можна сформулювати таким чином: доцільно реалізувати ті інвестиційні об'єкти, за якими фактичний час (t) амортизації не перевищує максимально припустимий (tmax). За амортизаційним критерієм первинна інвестиція є вигідної тільки тоді, коли отримані доходи перевищать витрачені кошти протягом періоду амортизації (t Ј t max). Максимально припустимий час амортизації встановлюється під час планування інвестиційного проекту. Визначення фактичного періоду окупності інвестиції можна здійснити прискореним і накопичуваним способом. Рівняння (2.8) і (2.9) побудовані на основі усередненого способу з урахуванням варіанта залишкової вартості об'єкта. При R = 0

(2.8)

де е – щорічні доходи, ГО; а – щорічні витрати, ГО. При R № 0 (2.9) Як видно з вищенаведених формул, інвестиційні витрати з обліком чи без обліку залишкової вартості зіставляються із середньорічним чистим доходом, тобто не враховуються можливі різниці в доходах, отриманих у різні періоди існування інвестиційного об'єкта. Для нашого інвестиційного проекту залишкова вартість R=0, витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта А=10000 тис. грн., різниця доходів і витрат в I, II, III, IV кварталах дорівнює відповідно 2133,9; 3744,1; 4119,8 та 4364,9 тис. грн. Максимально припустимий час амортизації tmax =4 квартали. Визначимо середньоквартальний показник: Визначимо фактичний період окупності інвестиції: Згідно з прискореним способом, інвестиція є вигідною, бо термін фактичної окупності - 2,7 кварталів менший за максимальний – 4 квартали. На відміну від цього способу накопичуваний спосіб бере до уваги тимчасову різницю в рівні чистих річних доходів. Критерій окупності при цьому встановлюється шляхом зіставлення інвестиційних витрат з сумою чистого доходу, яка накопичується: А = (е1 – а1)+(е2 – а2)+....+(еn – an + R), 0 = (e1 – a1)+(e2 – a2)+..+(en – an + R) – A (2.10) Визначимо фактичний період окупності витрат накопичуваним способом (табл. 2.1) і побудуємо графік. Таблиця 2.1 - Накопичуваний спосіб амортизації

Квартал

Квартальна сума амортизації, тис. грн.

Накопичувана сума амортизації, тис. грн.

1

2

3

4

2133,9

3744,1

4119,8

4364,9

2133,9

5878

9997,8 tф

14362,7

Інвестиція є вигідною, тому що фактичний строк окупності менше, ніж максимально припустимий. 2.1.4. Метод рентабельності Рентабельність є відносним показником, що характеризує величину доходу на одиницю капіталу. В умовах ринкової економіки мінімальна рентабельність може встановлюватися суб'єктивно підприємець, визначаючи його мотивацію інвестування очікуваним розміром прибутку. Вона порівнюється з фактичною рентабельністю об'єкта. 1-й випадок 2-й випадок R=0 K K ДО=А А К=А / 2 А n t n t 3-й випадок 4-й випадок R=0 К K А А R n t 1 2 3 4 t 5-й випадок K А R 1 2 3 4 t Малюнок 2.2 - Зміна часі вартості капіталу з часом. По первинним інвестиціям критерій рентабельності дотримується, коли фактична рентабельність не менше ніж мінімально припустима ( Rent і Rentmin ). По альтернативним об'єктам позитивне рішення приймається по інвестиції з більш високою рентабельністю. При цьому кожна інвестиція повинна оцінюватися з позиції мінімальної рентабельності (Rent1 > Rent2; Rent1 і Rentmin Rent2 і Rentmin ). Використання показника рентабельності пов'язано з проблемою визначення розміру капіталу, залученого в інвестиції. Можна сформулювати два підходи до встановлення цього показника. Згідно з першим розмір задіяного в інвестиції капіталу прирівнюється до повної суми інвестиції. При цьому показники економічної ефективності за весь інвестиційний період визначаються на рівні повних інвестиційних витрат. Графічно такий підхід до розгляду задіяного в інвестиції капіталу зображений на мал. 2.2 (перший випадок). Цей підхід доцільно використовувати для інвестиційних об'єктів, що не змінюють з часом свою первісну вартість, наприклад для земельних ділянок. Інший підхід враховує процес окупності витрат і розглядає вартість капіталу, задіяного в інвестиції, як витрати на придбання (створення) інвестиційного об'єкта за винятком сум накопичених доходів. Існує кілька методів розрахунку апроксімативного показника розміру капіталу, задіяного в інвестиції. 1. Розмір капіталу прирівнюється до половини інвестиції. 2. Розмір капіталу відповідає залишкової вартості інвестиції. Як у першому так і в другому випадку варто розрізняти дві ситуацій. а) залишкова вартість об'єкта дорівнює нулю (R = 0). б) залишкова вартість об'єкта не дорівнює нулю (R № 0). При методі витрат на придбання інвестиційного об'єкта (випадок 2 і 3 на мал. 2.2) прирівнюється до половини інвестиції (А): при R=0 (2.11) при R≠0 (2.12) При другому методі (випадок 4 і 5 на малюнку 2.2) визначається розмір із залишкових вартостей інвестиційного об'єкта при рівномірній амортизації. Залишкова вартість при строку окупності, рівному п, може бути представлена при R=0 для i–го року використання як сума членів арифметичної прогресії в наступному вигляді: (2.13) Значення залишкової вартості є членами арифметичної прогресії. Згідно з формулою суми членів арифметичної прогресії середній розмір залишкової вартості дорівнюватиме: (2.14) При R № 0 (випадок 5 на мал. 4) середній розмір капіталу, задіяного в інвестиції, визначається за наступною формулою: (2.15) Можливість використання різних підходів і різних методів обліку розміру задіяного в інвестиції капіталу повинна враховуватися під час добору інвестиційних альтернатив. Рентабельність визначається: (2.16) П=354,34 тис. грн. Розмір капіталу визначимо трьома методами: 1) К=А=10000 тис. грн. К=10000 1 2 3 4 t Малюнок 2.3 - Капітал дорівнює повній сумі інвестиції 2) К=А/2=5000 тис. грн. К= 10000 1 2 3 4 t Малюнок 2.4 - Капітал дорівнює половині суми інвестиції 3) Спочатку визначимо залишкову вартість в кожному з 4-х кварталів: К= (10000+7500+5000+2500)/4=6250 або
К 10000 7500 5000 2500
Малюнок 2.5 - Капітал дорівнює залишкової вартості інвестиції Найбільш ефективним є другий підхід до визначення вартості капіталу: найбільша рентабельність R=63%. 2.2Розрахунок точки беззбитковості Визначення умов беззбиткової роботи підприємства або визначення „точки беззбитковості” є ні чим іншим, як визначенням вартості обсягу продажу продукції, при якому підприємство покриває свої витрати на виробництво та реалізацію продукції без отримання прибутку та збитку. В практиці країн з ринковою економікою для цього використовують графічні методи (див. мал. 2.6). Малюнок 2.6 – Визначення критичного обсягу реалізації. В цьому випадку точка перетину Д з прямою виторгу від реалізації (Вр) із сукупними витратами (Всп) відмічає так званий критичний виторг, за якого немає ані прибутку, ані збитків. Точка Е вказує, яким при цьому має бути обсяг реалізації (продажу), який має назву критичний обсяг реалізації, тобто підприємство за такого обсягу реалізації не отримує прибутку та не несе збитків. Встановити умови беззбитковості роботи підприємства потрібно на основі валової маржі, яку ще називають доходом після покриття постійних витрат: , , (2.17) де Мв – валова маржа, грн., Вр – виторг від реалізації, грн., Впер – перемінні витрати, грн., А – відсоток валової маржі до виторгу від реалізації, Ц – ціна за одиницю продукції, грн./од. Графічно це виглядає таким чином, як зображено на малюнку 2.7. Малюнок 2.7 – Визначення критичного виторгу від реалізації Фізичний сенс маржі полягає в тому, що вона показує прибуток, який підприємство отримує після покриття постійних витрат. Коли ці витрати дорівнюють маржі, то результат діяльності підприємства нульовий. У зв’язку з цим дуже корисно знати критичну рентабельність. Вона визначається за наступною формулою: , (2.18) де Впост – постійні витрати, грн., Мпр – відсоток прибутку до виторгу від реалізації, Rn – поріг рентабельності або критична рентабельність. Критична рентабельність обсягу продажу визначається за формулою: або , (2.19) де Rn – критичний обсяг реалізації, Ц- ціна за одиницю продукції, грн./шт.. Впер.ср. – середні перемінні витрати, грн. Впост – постійні витрати, грн. Під час визначення рівня збитковості, необхідно також знати, в яких межах можна зменшити обсяг виторгу без зміни розміру прибутку. Для цього рекомендують визначати запас фінансової стійкості. Він представляє собою суму, на яку підприємство може дозволити собі зменшити розмір прибутку, не виходячи при цьому із зони прибутку. Запас фінансової стійкості (Зст) визначається за формулою: , (2.20) Для нашого підприємства розрахунок точки беззбитковості буде здійснюватися за товаром „Респіратор Р-30” Розрахунок точки беззбитковості виконується для декількох рівнів можливої ціни реалізації продукції. Розрахунок виконується аналітично і графічно. Дані для аналітичного розрахунку точки беззбитковості необхідно звести у таблицю 2.2. Таблиця 2.2 – Розрахунок точки беззбитковості для трьох варіантів ціні

Показники

Тис. грн.

1 варіант

2 варіант

3 варіант

Виторг від реалізації13651228,51638
Перемінні витрати1037,41037,41037,4
Валова маржа327,6191,1600,6
Постійні витрати277,875277,875277,875
Ціна, грн./шт.210018902520
Обсяг реалізації650650650
Умовно-перемінні витрати, грн./шт.159615961596
Обсяг беззбитковості, шт.551945301
1. Якщо ціна на продукцію дорівнюватиме 2100 грн. за одиницю, то поріг рентабельності, згідно з формулою (2.18), складатиме: Критичний обсяг реалізації згідно з формулою (2.19), складатиме: Запас фінансової стійкості, в межах якої можна зменшувати обсяг виторгу, згідно з формулою (2.20), складатиме: 1365 – 1157,8125 =207,1875 (тис. грн.). Звідси можна зробити висновок, що беззбитковість настає при виторгу від реалізації 1157,8125 тис. грн. та обсягу реалізації 551 шт. 2. Якщо ціна на продукцію зменшиться на 10% і складатиме 1890 грн. за одиницю, то поріг рентабельності дорівнює: Критичний обсяг реалізації згідно з формулою (2.19), складатиме: Запас фінансової стійкості значно зменшиться і буде менший за ноль: 1228,5 – 1781,25 = -552,75 (тис. грн.). Звідси можна зробити висновок, що підприємства за такої ціни на продукцію не покриває навіть перемінних витрат, щоб досягти точки беззбитковості йому необхідно збільшити виторг від реалізації до 1785,829 тис. грн. та мати обсяг реалізації 945 шт. 3.Якщо ціна на продукцію, навпаки, збільшиться на 10% і складатиме 2520 грн. за одиницю, то поріг рентабельності дорівнює: Критичний обсяг реалізації складатиме: Запас фінансової стійкості, в межах якої можна зменшувати обсяг виторгу зменшиться і складатиме: 1638 – 757,152 =880,848 (тис. грн.). Звідси можна зробити висновок, що беззбитковість настає при виторгу від реалізації 757,152 тис. грн. та обсягу реалізації 301 шт. Запас фінансової стійкості найбільші і третьому випадку, коли ціна на продукцію найбільша. За результатами аналітичного розрахунку необхідно побудувати графік беззбитковості інвестиції для усіх варіантів ціни (мал.2.8) Малюнок 2.8. - Динаміка точки беззбитковості при зміні ціни одиниці продукції. 2.3 Динамічні показники економічної ефективності Необхідно дати огляд динамічних методів і умов їхнього використання для оцінки проекту. Динамічні моделі побудовані на врахуванні декількох періодів існування інвестиційних об'єктів. Об'єкти характеризуються через платіжні ряди надходжень і виплат, що очікуються протягом певного часу. При цьому для спрощення виходять з того, що всі платежі здійснюються наприкінці визначеного відрізку часу, найчастіше року, а в нашому прикладі - кварталу. Тимчасові розходження елементів чисельного ряду при використанні динамічних методів обумовлені нарахуванням відсотків. Через нарахування відсотків забезпечується різне сприйняття платежів, які здійснюються в різні періоди часу. 2.3.1Метод чистої дисконтованої вартості Визначення первісної суми по заданій нарощеній сумі охоплює проблему визначення грошової вартості (еквівалента товарної вартості), що підлягає виплаті для одержання через n років кінцевої вартості в розмірі kn при існуючій відсотковій ставці i. На мал. 2.9 наведене графічне зображення поставленого питання.
K0=? Kn вартість
0 1 2 3 . . . . . . . n роки Малюнок 2.9 - Визначення первісної вартості капіталу по заданій кінцевій сумі. Вирішити цю проблему можна, використовуючи коефіцієнт дисконтування, що визначається за наступною формулою: (2.21) Таким чином, (2.22) Показник чистої дисконтованої вартості капіталу (В0) визначається зіставленням дисконтованих розмірів доходів (Е0) і витрат (А0 ): В0 = Е0 - А0 (2.23) Критерій методу чистої дисконтованої вартості полягає в наступному: інвестиція є вигідної при обраній відсотковій ставці на капітал, якщо чиста дисконтована вартість капіталу більша або дорівнює нулю В0 і 0. При В0 = 0 інвестор тільки відшкодовує свої витрати. Інвестиція більш вигідна при більшому значенні В0. На практиці інвестиції часто характеризуються не двома числами, а чисельним рядом із щоквартальними платежами:доходами (е) і витратами (а). Якщо річні платежі представлені нерівномірним чисельним рядом, то В0 визначається за наступною формулою: (2.24) Розмір чистої дисконтованої вартості залежить від розміру встановленої процентної ставки. Залежність між цими даними показана в табл. 2.3 і на мал.2.8 для нашого інвестиційного проекту. А0=10000 тис. грн., i=2% на квартал, n=4 квартали, доходи і витрати наведені на малюнку 1.3. Виходячи з того, що В0= 3615,5 тис. грн.>0, то інвестиційний проект є вигідним з точки зору методу чистої дисконтованої вартості. Таблиця 2.3 - Вартість капіталу і відсоткова ставка

i

Е0

В0 = Е0 - А0

0,01

0,02

0,03

0,04

0,06

0,08

0,10

0,12

0,14

0,15

0,16

13976,27

13615,5

13249,23

12907,03

12261,77

11664,51

11110,73

10596,35

10117,87

9891,07

9672,08

3976,27

3615,5

3249,23

2907,03

2261,77

1664,51

1110,73

596,35

117,87

-108,93

-327,92

За графіком, що зображений на малюнку 2.10, можна зробити висновок про те, що інвестиційний проект буде вигідно реалізовуватися навіть при зростанні відсоткової ставки до значення більш ніж 12% у квартал. 2.3.2 Метод внутрішньої відсоткової ставки Критерій внутрішньої ренти полягає в наступному: коли внутрішня відсоткова ставка інвестиції (r) принаймні не менша за мінімальний відсоток, який встановлюється для цієї інвестиції (r і i), то така інвестиція є вигідною. Встановлення вимоги мінімальної відсоткової ставки повинне здійснюватися з урахуванням можливості використання різних джерел фінансування інвестиційних об'єктів. При фінансуванні інвестиції цілком за рахунок власного капіталу необхідно розглядати альтернативну можливість використання своїх коштів інвестором на ринку капіталу. Тому мінімальна вимога відсотка для інвестиції не може бути меншою за відсоток (Ip), який банки сплачують по внесках: i і ip . Вказаний відсоток (ip) являє собою нижню межу для вимоги, що встановлюється. До того ж, із зростанням ризику інвестиції зростає і вимога до розміру мінімальної відсоткової ставки. Якщо позначити добавку, що обумовлена мірою ризику, як величину Z, то можна записати наступне рівняння: i = ip + Z (2.25) Якщо інвестиція фінансується цілком за рахунок позикового капіталу, то орієнтиром для встановлення мінімального відсотка є вимога відсоткової ставки кредитора, який надає капітал (iкр): i > iкр . (2.26) В той же час вимога кредитора визначає нижню межу. Формування остаточного значення обумовлено ризиком, пов'язаним з конкретною інвестицією. i = iкр + Z (2.27) У випадку якщо, інвестиція фінансується частково за рахунок власного (Вк) і частково за рахунок позикового капіталу (Пк), як орієнтир розраховується змішана процентна ставка з урахуванням рівня використання кожного джерела. (2.28) На практиці вимога до мінімальної процентної ставки встановлюється підприємцем суб'єктивно на підставі статистичних даних про прибутковість інвестицій, що здійснювалися раніше, й умов надання та отримання кредитів на ринку капіталу. Вихідною умовою для визначення є критерій приведеної вартості капіталу: (2.29) де Zt – інвестиційні платежі в t – м періоді. F(x) = -10000X4+2133,9X3+3744,1X2+4119,8X+4364,9 F|(x) = -40000X3+6401,7X2+7488,2X+4119,8 Візьмемо відсоткову ставку, що дорівнює 14%, тобто Х=1,14. В такому випадку: 1) F(1,14) = -16889,6+3161,47+4865,83+4696,57+4364,9=199,17 F|(1,14) = -59261,76+8319,65+8536,55+4119,8= -38285,76 2) Х=1,14311 F(1,14311) = -17074,66+3187,41+4892,42+4709,38+4364,9=79,45 F|(1,14311) = -59748,095+8365,10+8559,84+4119,8= -38703,355 3) Х=1,14516 F(1,14516) = -17197,6647+3204,59+4909,98+4717,83+4364,9= -0,17 F|(1,14516) = -60070,12+8395,13+8575,19+4119,8= -38980 Таким чином, після розрахунку в 3 етапи, визначили, що внутрішня відсоткова ставка дорівнює r=0,14516=14,516% Приймемо за мінімальну процентну ставку процентну ставку кредитора, що надає капітал, тому що наш проект фінансується цілком за рахунок позикових коштів: i=2% у квартал. З огляду на це, інвестиційний проект є вигідним: r=14,516%>i=2% (з точки зору внутрішньої відсоткової ставки). 2.3.3 Метод ануітетів Метод ануітетів дозволяє інвестиції, які здійснюються єдиним платежем, розподілити рівномірно на всі роки експлуатації інвестиційного об'єкта. При цьому вирішуються дві проблеми. Перша проблема полягає у формуванні еквівалентного внеску, який здійснюється сьогодні, платіжного ряду на n років з річними платежами q при відсотковій ставці i, якщо сума, яку сплачують на початок інвестиційного періоду, складає К 0 (мал. 2.11).

K0 g g g g g вартість

0 1 2 3 4 . . . . . . . n роки Малюнок 2.11 - Розподіл первісного платіжного внеску на весь період існування інвестиційного об'єкта. Таку проблему вирішують у випадках, коли плата за придбання інвестиційного об'єкта або вартість страховки, що підлягають виплаті на початку інвестиційного періоду, розподіляються на весь період існування об'єкта, або коли визначається ануітет, що відноситься до позики, – незмінна протягом усього періоду величина, яка включає в даному випадку розмір погашення позики і відсотки за неї. Вирішити дану проблему можна за допомогою наступних формул: (2.30) де (2.31) Фактор АФ називається ануітет–фактором. Він дозволяє розподілити суму, що підлягає оплаті на початку періоду, у рівний ануітет на майбутній період. Друга проблема полягає у визначені значень членів рівномірного чисельного ряду, що при відсотковійій ставці i відповідає відомій величині Kn, яка знаходиться в кінцевій точці n (мал. 2.12). g g g g g Kn вартість 0 1 2 3 4 . . . . n роки Малюнок 2.12 - Розподіл платежів, які здійснюються наприкінці інвестиційного періоду, на весь період існування об'єкта Вирішити дану проблему дозволяє наступна формула: (2.32) де ФРЗВ – фактор розподілу залишкової вартості. ФРЗВ дозволяє побудувати чисельний ряд, що еквівалентний сумі Kn у пункті n, приймаючи до уваги складні відсотки за n років. ФРЗВ знаходить застосування, коли залишкова вартість інвестиції розподіляється по роках використання, коли необхідно розкласти для рівномірного включення у витрати виробництва суму, що підлягає оплаті наприкінці інвестиційного періоду. Критерій ануітетів, так само як критерій чистої дисконтованой вартості, заснований на зіставлення доходів і витрат. Під час використання методу ануітетів порівнюються рівні річних доходів і витрат. У зв'язку з тим, що річні доходи і витрати на практиці рідко бувають у вигляді рівномірного ряду, під час застосування критерію ануітетів використовують розмір середніх річних доходів (е), що приносить інвестиція, і середніх річних витрат (а), які вона викликає. Критерій ануітетів можна сформулювати таким чином: інвестиція вигідна, якщо середньорічні доходи не нижчі за середньорічні витрати: ē і ā. Під час визначення середніх величин необхідно враховувати фактор часу і його вплив на цінність платежів, які здійснюються у різні періоди. Так наприклад, при визначенні середнього розміру доходів залишкова вартість інвестиції повинна використовуватися з урахуванням фактора розподілу залишкової вартості. Для чисельного ряду з постійними річними платежами це можна здійснити за наступною формулою: (2.33) Під час визначення середніх річних витрат необхідно розподілити плату за придбання інвестиційного об'єкта: (2.34) У зв’язку з тим, що метод ануітетів доцільно використовувати тільки для оцінки інвестиції з рівномірними рядами доходів і витрат, то для оцінки даного інвестиційного проекту застосування цього методу неможливо (доходи і витрати являють собою нерівномірні платіжні ряди, див. мал.1.3). 2.4 Фінансовий план інвестиції Фінансовий план інвестиції являє собою спеціальний метод, за допомогою якого враховується потреба у фінансових засобах і в залежності від умов їхнього одержання і прибутковості розраховується ефективність проекту. Фінансовий план відноситься до динамічних моделей. Він є спеціальним методом нарахування відсотків. Побудова фінансового плану інвестиції (ФП) базується на дотриманні фінансово–господарської рівноваги в кожнім періоді для кожній зробленій альтернативі. Для забезпечення фінансово-господарської рівноваги в кожнім тимчасовому відрізку витрати протиставляються доходам. Перевищення доходів над витратами вкладається в умовні додаткові фінансові інвестиції. У випадку перевищення витрат здійснюється одержання кредиту. Через вкладення надлишків і фінансування дефіциту вирівнюються щорічні платежі. Під час побудови ФП мають виконуватися наступні умови: - забезпечується повна порівнянність інвестиційних альтернатив через використання додаткових інвестицій і заходів фінансування. - не потрібне узгодження відсоткових ставок на одержання кредиту і вкладення вільних коштів. - допускаються в різні періоди часу різні рівні відсоткових ставок. З метою оптимізації процесу побудови ФП сформульовані основні правила. 1. ФП будують виходячи з того, що всі платежі здійснюються наприкінці відповідного періоду. Виключенням із загальної структури платежів є точка інвестування. 2. Точка t = 0 завжди позначає момент інвестування, а точка t = 1 кінець першого року інвестиції. Кожна наступна точка характеризує закінчення чергового року інвестиції. 3. Усі платежі повинні здійснюватися за умови фінансово–господарської рівноваги надходжень і витрат у кожнім розрахунковому періоді t і пункті t 0. 4. Метою створення фінансового плану є визначення кінцевої вартості чи капіталу майна (М). Цей показник визначається наприкінці кожного розрахункового періоду. При цьому вимога фінансової рівноваги у всіх періодах від t1 до t – 1 включно обумовлює нульове значення вартості капіталу, на основі якого оцінюється ефективність інвестиції і приймається рішення або про доцільність її здійснення, або про зміну умов її здійснення, або про відмовлення від неї. 5. Критерій оцінки інвестиції залежить від поставленої мети. У загальному вигляді як мету можна визначити накопичення або споживання. У першому випадку критерієм є максимум вартості майна, у другому максимум засобів, вилучених для споживання. 6. Всі платіжні процеси одного періоду t за умовами фінансування можна пояснити через п'ять видів платежів. Cк - наявний у точці інвестування t0 стартовий капітал, що може використовуватися для фінансування цієї інвестиції. ПР – платіжний ряд матеріальної інвестиції, що включає плату за придбання А 0 , річні платежі-надлишки qt і можливий виторг від ліквідації. К – платежі, пов'язані з використанням кредиту. ДФ – платіжний ряд додаткової фінансової інвестиції. П – платежі, що характеризують річне вилучення засобів з інвестиційного процесу на споживання. Потреба в кредиті чи необхідність здійснення додаткових фінансових інвестицій випливає з нульового рівня платоспроможності в періоді, що розглядається. Ця умова платоспроможності в точці t=0 має наступну структуру. Ск + ПР0 + К0 – ДФ0 = 0 (2.35) Розмір ПР0 відповідає платі за придбання інвестиції А0 і є негативною. Виходячи із суми стартового капіталу СК і плати за придбання ПР 0, з'являється необхідність чи одержання кредиту (ДО0), чи можливість здійснення додаткової фінансової інвестиції (ДФ0) за рахунок надлишкових засобів. Як вихідна інформація - потоки платежів повинні бути представлені в кожному періоді як підсумкові. Фінансовий план заповнюється згідно зі спеціальною формою (див. табл. 2.4) Складемо фінансовий план для нашої інвестиції з річним потоком платежів: - 10000; 2133,9; 3744,1; 4119,8; 4364,9 за умови одержання кредиту під 2% у квартал, при можливості одержання одноразового кредиту під 2 % у квартал або вкладення засобів на депозит під 1,6% у квартал. Вилучення засобів на споживання не передбачається. Додаткові внески теж не будуть робитися. Погашення кредиту проводиться в другому і четвертому кварталах по половині суми кредиту. Таблиця 2.4 - Фінансовий план інвестиції тис. грн.

Показники

Період часу

0

1

2

3

4

Стартовий капітал (СК)

Споживання (П)

Квартальні платежі (ПК)

Кредитна позика (К):

-розмір кредиту

-погашення

-відсотки (iк)

Разовий кредит (РК):

-розмір кредиту

-погашення

- відсотки (iрк)

Додаткове фінансування (ДФ):

-внесок

-повернення

-відсотки (iд)

Вартість майна (М)

0

-

-10000

+10000

0

-

+2133,90

-200

-1933,90

0

-

+3744,10

-5000

-200

+508,94

+1933,90

+30,94

0

-

+4119,8

-100

-508,94

-10,18

-3500,68

0

-

+4364,9

-5000

-100

+3500,68

+56,01

2721,59

Як видно з таблиці 2.4, наприкінці планового обрію, що дорівнює чотирьом кварталам, була отримана вартість капіталу 2721,59 тис.грн. Інвестиційний проект вигідний, тому що вартість майна на кінець періоду >0. Для ухвалення рішення про доцільність здійснення цієї інвестиції, необхідно розглянути альтернативні варіанти інвестицій. Як альтернативи можна розглядати як матеріальні, так і фінансові інвестиції. Складемо альтернативний фінансовий план для нашої інвестиції з річним потоком платежів: -10000; 2133,9; 3744,1; 4119,8; 4364,9 за умови, що в підприємства є власні засоби в розмірі 3,2 тис. грн. (табл. 2.5). Умови одержання позик і додаткового фінансування і погашення кредиту залишаються колишніми. Таблиця 2.5 - Альтернативний фінансовий план тис. грн.

Показники

Період часу

0

1

2

3

4

Стартовий капітал (СК)

Споживання (П)

Квартальні платежі (ПК)

Кредитна позика (К):

-розмір кредиту

-погашення

-відсотки (iк)

Разовий кредит (РК):

-розмір кредиту

-погашення

- відсотки (iрк)

Додаткове фінансування (ДФ):

-внесок

-повернення

-відсотки (iд)

Вартість майна (М)

3200

-

-10000

+6800

0

-

+2133,90

-136

-1997,90

0

-

+3744,10

-3400

-136

-2237,97

+1997,90

+31,97

0

-

+4119,8

-68

-6325,58

+2237,97

+35,81

0

-

+4364,9

-3400

-68

+6325,58

+101,21

7323,69

Як видно з таблиці, наприкінці планового обрію, що дорівнює чотири квартали, була отримана вартість капіталу 7323,69 тис. грн. Цей інвестиційний проект також вигідний, тому що вартість майна на кінець періоду >0. При порівнянні вартості майна на кінець періоду видно, що коли підприємство використовує для фінансування проекту не тільки позикові, але і власні засоби, інвестиційний проект стає значно вигіднішим (7323,69>2721,59). Вартість майна, що була отримана в проекті із залученням всього 3200 тис. грн. власних коштів, перевищує вартість майна, отриманого лише за рахунок позикового капіталу, на 4602,1 тис. грн. Тобто зростання капіталу склало (4602,1-3200):3200х100% = 42,8%. Але залучення до проекту власних коштів призводить до вилучення коштів з обороту підприємства, що може призвести до зниження ефективності господарювання. 3 ОЦІНКА Й ОБЛІК ВПЛИВУ РИЗИКУ В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЕКТІ 3.1 Класифікація ризиків Існує велика кількість класифікацій ризиків за різними ознаками. Ці класифікації не виключають один одного і можуть застосовуватися паралельно при аналізі окремої інвестиції. На мал. (див. додаток А) наведені види ризиків, сформовані за рядом ознак. Насамперед, варто розглянути види ризиків за сферою їхньої появи. Економічний або політичний розвиток породжує нові види ризику і змінює вплив тих, що діяли раніше. Так, на діяльність інвестора впливає політична обстановка, яка може привести до несприятливої ситуації, наприклад, конфіскація майна, збитки від обмінних операцій і т.д. На результати інвестиційної діяльності може вплинути зміна законодавства, динаміка цін, неплатоспроможність дебіторів і інші чинники, пов'язані з виробничо-господарською діяльністю, у рамках якої здійснюється проект. У класифікації, наведеної на мал. 10, показано, що в залежності від розміру ризик поділяють на мінімальний, середній і максимальний. Великий ризик може привести до негативного рішення негативно аналізованої інвестиції. Однак відмовлення від здійснення ризикового заходу пов'язано з неотриманням прибутку. При ухваленні позитивного рішення інвестором може бути визнаний установлений розмір ризику й у його рамках будуть здійснюватися заплановані дії. Як показано в класифікації, ризики поділяють за можливостями запобігання на систематичні і несистематичні, а за можливостями компенсації втрат на ті, що підлягають і не підлягають страхуванню. До систематичних ризиків відносять ризик, пов'язаний із загальною політичною, законодавчою й економічною ситуацією в країні, збільшенням цін на ресурси, підвищенням інфляції, зміною грошової політики, кредитної політики й ін. До несистематичних ризиків відносять неплатоспроможність споживача, банкрутство постачальників, розвиток конкуренції, страйку та ін. 3.2 Вимір і облік впливу ризику Вимір ризику можна здійснити статистичним методом, методом експертних оцінок, комбінуванням статистичного й експертного методів і спеціальних методів. Мета цього процесу полягає у встановленні розміру аналізованого чинника, що характеризує доходи або втрати, та у ймовірності його настання. З використанням статистичного методу ймовірність настання події визначається на основі частоти, з якою відбувається ця подія. При експертному методі ці дані базуються на суб'єктивних оцінках експертів, тобто їхніх пропозиціях. Для використання об'єктивного статистичного методу необхідно мати статистичні дані про рівень доходів або витрат, що мали місце під час здійснення процесу, який оцінюється, чи аналогічного йому, для встановлення розміру і частоти одержання визначеного результату і складання прогнозу. Метод експертних оцінок використовується в тому випадку, коли відсутня необхідна статистична інформація для розрахунку показників, що характеризують рівень ризику, а також коли інвестиційний проект не має аналогів. Зміна ризику складає лише один бік впливу чинника невизначеності. Необхідно співвіднести ризик з очікуваними доходами і відібрати прийнятні інвестиції для стратегії, яка була вироблена. На практиці набули поширення наступні методи обліку впливу невизначеності та ризику: · метод виправлень; · аналіз чутливості; · побудова профілю ризику; · спеціальні методи формалізованого опису невизначеності. Найбільш простим є метод виправлень. Цей метод дозволяє врахувати невизначеність шляхом корегування параметрів проекту на величину виправлень. З поправленими даними потім проводять обчислення як у випадку визначеної інформації. Метод виправлень спрямований на встановлення результатів інвестування в гіршій ситуації. Якщо інвестиція залишиться вигідною в несприятливій ситуації, що створюється штучно за допомогою виправлень, то вона буде задовольняти встановленим критеріям у більш сприятливій ситуації. Значного поширення набуло корегування норми дисконтування або норми накопичення капіталу. Для обліку ризику, користаючись методом виправлень, необхідно змінювати ставку дисконтування. Розмір корегування залежить від розміру ризику. У результаті ставка дисконтування (i) корегується на розмір ризику (Z): r = (i +Z). Визначити розмір корегування ставки дисконтування на ризик можна на підставі експертних оцінок, а також за допомогою спеціальних методів. Під час використання методу виправлень необхідно враховувати, що він недостатньо точно обґрунтовує розмір виправлень, що може призвести до нереальності інвестиційних розрахунків за проектом. Тому цей метод можна назвати простим, але недостатньо точним. Його використовують найчастіше для оцінки загального ризику інвестиції, а потім окремі операції по проекту підрозділяють за рівнем ризику й уточнюють вплив ризику. Наступним методом виконання інвестиційних розрахунків при невизначеності є аналіз чутливості. Аналіз чутливості відповідає на запитання, чи залишиться колишнє рішення після змін даних. У випадку, якщо рішення є незмінними для визначених областей з інтервалу невизначеності даних, необхідно визначити критичні значення, при яких оптимальне рішення змінюється. Аналіз чутливості інвестиційного проекту включає наступні етапи: - вибір ключового показника, щодо якого проводиться оцінка чутливості (прибуток, чиста дисконтована вартість капіталу, внутрішня норма рентабельності та ін.). - вибір чинників, що обумовлюють зміну ключового показника (рівень інфляції, конкуренції та ін.). - розрахунок значення ключового показника на різних стадіях здійснення проекту і перевірка чутливості прийнятого рішення. Аналіз ризику інвестиції може виконуватися на основі профілю ризику, тобто накопичених ймовірностей досягнення визначених результатів. Для його побудови повинні бути виділені параметри проекту, що впливають на результативність інвестиції, що пов'язані з невизначеністю, і задані варіанти їхніх значень, що формуються в залежності від сформованої ситуації. Наочно це можна представити у вигляді дерева рішень. Аналіз ступеня ризику здійснюється за наступними правилами: - аналіз умов здійснення інвестиційного проекту і вибір параметрів, пов'язаних з невизначеністю інформації; - фіксація точки ухвалення рішення, вхідної інформації, встановлення цільової функції; - встановлення альтернативних варіантів випадкового розвитку подій; - встановлення ймовірності здійснення події; - визначення значень цільової функції; - побудова профілю ризику; - аналіз профілю ризику та схвалення інвестиційного рішення згідно зі стратегією, що була вироблена. Основною перевагою використання профілю є попереднє пророблення інформації про розвиток ситуації інвестування. Разом з тим цей метод аналізу ризику має наступні обмеження: - велика кількість альтернатив у реальних умовах здійснення інвестицій, що значно ускладнює розрахунок; - проблема в отриманні альтернативної оцінки ймовірності настання ситуацій, що аналізуються. Для виміру ризиків нашого інвестиційного проекту використовуємо метод експертних оцінок. Для обліку впливу ризику побудуємо профіль ризику. Проаналізувавши умови функціонування розглянутого інвестиційного проекту, експерти прийшли до висновку, що ризик даного проекту пов'язаний з обсягом реалізації, витратами на ремонт обладнання і часткою податків, що сплачує підприємство. Дані розрахунки для цього випадку наведені в табл. 3.1. Таблиця 3.1 - Розмір прибутку до оподатковування при різних ймовірностях обсягу реалізації та витрат на ремонт устаткування

Показники

Сприятливий випадок 0,1

Нормальний випадок 0,8

Несприятливий випадок 0,1

Обсяг реалізації,

тис. грн.

71006669,334800
Витрати на ремонт обладнання, тис. грн.85107,25220
Прибуток до оподатковування, тис. грн.50003490,682000
Імовірність того, що частка податків залишиться незмінною, складає 0,6: імовірність того, що вона підвищиться на 10% чи знизиться на 1% - відповідно 0,25 і 0,15. При цьому зміна частки податків не залежить від обсягу реалізації та витрат на ремонт обладнання. При такій кількості пропозицій можливі дев'ять різних випадків, що наведені в таблиці 3.2. Найбільш ймовірний випадок має імовірність 0,48. Ймовірність інших комбінацій значно менша. Сума ймовірностей дорівнює 1, це значить, що «дерево рішень» враховує всі розрахункові випадки. Далі наведений розрахунок прибутку для всіх дев'яти випадків. Розрахунки наведені в таблиці 3.3. Таблиця 3.2 - Зображення можливих випадків капіталовкладень за допомогою «дерева рішень»

Ймовірність прибутку

Ймовірність зміни податків

Сумарна ймовір ність

0,1

Обсяг реалізації – 7100 тис.грн.

Витрати на ремонт обладнання - 85 тис. грн

0,25 Податки зростуть на 10%

0,6 Податки не зміняться

0,15 Податки знизяться на 1%

0,025

0,06

0,015

0,8

Обсяг реалізації – 6669,33 тис. грн.

Витрати на ремонт обладнання - 107,25 тис. грн.

0,25 Податки зростуть на 10%

0,6 Податки не зміняться

0,15 Податки знизяться на 1%

0,2

0,48

0,12

0,1

Обсяг реалізації – 4800 тис. грн.

Витрати на ремонт устаткування - 220 тис. грн.

0,25 податки зростуть на 10%

0,6 податки не зміняться

0,15 Податки знизяться на 1%

0,025

0,06

0,015

Результати аналізу ризику наочно представлені на мал.3.1 у вигляді профілю ризику. На ньому графічно зображена тенденція зміни розміру прибутку та ймовірність кожного можливого випадку. З графіка випливає, що найбільш ймовірний випадок (48%) відповідає прибутку в розмірі 2443,48 тис. грн. Таблиця 3.3 - Розрахунок чистого прибутку (тис. грн.)

Комбінація компонентів

Ймовірнисть

Прибуток до оподаткування

Податок на прибуток

При буток

Обсяг реалізації – 7100 тис.грн.

Витрати на ремонт обладнання - 85 тис. грн

Податки:

Зростуть на 10%

Не зміняться

Зменшаться на 1%

0,025

0,06

0,015

5000

5000

5000

1650

1500

1485

885,79

1033,35

1048,11

Обсяг реалізації–6669,33тис. грн.

Витрати на ремонт обладнання - 107,25 тис. грн.

Податки

Зростуть на 10%

Не зміняться

Зменшаться на 1%

0,2

0,48

0,12

3490,68

3490,68

3490,68

1151,92

1047,20

1036,73

2338,76

2443,48

2453,95

Обсяг реалізації – 4800 тис. грн.

Витрати на ремонт устаткування - 220 тис. грн.

Податки:

Зростуть на 10%

Не зміняться

Зменшаться на 1%

0,025

0,06

0,015

2000

2000

2000

660

600

594

1340

1400

1406

Під час порівняння варіантів капіталовкладень іноді зручніше користатися кривою, побудованою на основі суми ймовірностей. Така крива (мал. 3.2) показує кумулятивні ймовірності того, що об'єкт капіталовкладень повинен принести визначений щомісячний доход. Кумулятивні імовірності щомісячного прибутку від інвестиції наведені в таблиці 3.4. Таблиця 3.4 - Кумулятивні ймовірності прибутку від інвестицій

Прибуток, тис. грн.

Кумулятивна ймовірність

885,791,0
1033,350,975
1048,110,915
13400,9
14000,875
14060,815
885,790,8
1033,350,6
1048,110,12
Основною перевагою використання профілю ризику є попередній аналіз варіантів розвитку зовнішнього середовища реалізації інвестиційного проекту. 3.3 Розробка заходів щодо зниження ризику Найбільш ймовірним є підвищення податків на 10% за умов, що обсяг реалізації – 6669,33 тис. грн., а витрати на ремонт обладнання - 107,25 тис. грн. (тобто звичайні) (мал. 3.1). На другому місці по ймовірності є випадок, коли податки зменшаться на 1% за умови збереження звичайного рівня обсягу реалізації та витрат на ремонт обладнання. Для зниження ступеня ризиків необхідно здійснити наступні заходи: для зниження імовірності зменшення обсягу реалізації варто зберігати існуючих споживачів продукції та залучати нових шляхом запровадження активних заходів (участі у виставках-продажах, друкування у спеціалізованих журналах, розсилання рекламних проспектів та ін.) Для запобігання додаткових витрат на ремонт устаткування потрібно удосконалити систему планово-попереджувальних ремонтів, а також підвищити відповідальність робітників за стан устаткування. Крім ризиків, за якими були проведені розрахунки, на ефективність впровадження інвестиційного проекту можуть вплинути наступні фактори: · неплатоспроможність споживача; · банкрутство постачальників; · страйк транспортних організацій, які здійснюють перевезення продукції; · підвищення інфляції; · зміна грошової політики і кредитної політики держави й ін. Для зменшення впливу деяких ризиків підприємство може їх застрахувати в страхових компаніях, може створити власний резервний фонд на покриття збитків у випадку несприятливої ситуації. 4 РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ На основі наведених вище розрахунків ефективності інвестиційного проекту, що був обраний для розглядання, можна зробити позитивні висновки про доцільність його впровадження. При використанні статичних методів оцінки ефективності інвестиції отримуємо наступні результати: наш інвестиційний проект вигідніший за альтернативну інвестицію з погляду методу порівняння витрат, бо 6078,65<6580 (тис. грн.); проект є вигідним з погляду методу зіставлення доходів, тому що Д=90,68 тис. грн.>0; фактичний термін окупності проекту (t=2,785≈3 квартали) менший за максимально припустимий (t=4 квартали); залежно від того, який підхід був обраний для визначення вартості капіталу, рентабельність проекту складає: 39%, 78% і 57%. Вигідність інвестиційного проекту підтверджується розрахунками динамічних показників економічної ефективності: інвестиційний проект є вигідним з погляду методу чистої дисконтованої вартості: В0= 3615,5 тис. грн.>0; реалізація проекта буде вигідною навіть за умови зростання відсоткової ставки до 14% у квартал; проект є вигідним з погляду методу внутрішньої відсоткової ставки: r=14,516%>i=2%, якщо прийняти за мінімальну процентну ставку банківську ставку по кредитах: i=2% у квартал. В результаті побудові фінансового плану інвестиції отримуємо наприкінці планового обрію, що дорівнює чотири квартали, вартість капіталу 2721,59 тис. грн., що є показником вигідності інвестиційного проекту, тому що вартість майна на кінець періоду >0. Проаналізувавши умови функціонування розглянутого інвестиційного проекту, експерти дійшли висновку, що ризик цього проекту пов'язаний з обсягом виробництва, витратами на ремонт устаткування і часткою податків, яку сплачує підприємство. Для зниження імовірності такого ризику, як зменшення обсягу реалізації варто зберігати існуючих споживачів продукції та залучати нових шляхом запровадження активних заходів (участі у виставках-продажах, друкування у спеціалізованих журналах, розсилання рекламних проспектів та ін.). Для запобігання додаткових витрат на ремонт устаткування потрібно удосконалити систему планово-попереджувальних ремонтів, підвищити відповідальність робітників за стан устаткування. Для зменшення впливу деяких ризиків підприємство може їх застрахувати в страхових компаніях, може створити власний резервний фонд на покриття збитків у випадку несприятливої ситуації. З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що впровадження розглянутого інвестиційного проекту є вигідним, і що вкладені в нього засоби повернуться кредитору і ДЗГА отримає достатній прибуток для сплати відсотків по кредиту і для подальшого розвитку підприємства. 5 РЕКЛАМНИЙ ПРОСПЕКТ ВИСНОВОК Об’єктом цієї курсової роботи став інвестиційний проект, спрямований на підвищення технічного рівня виробництва на підприємстві ВАТ «Донецький завод гірничорятувальної апаратури». У зв’язку з тим, що діюче обладнання вже давно морально та фізичну устаріло, продукція заводу перестала відповідати вимогам якості й технологічності. Підвищення рівня конкурентоспроможності продукції неможливе без використання більш прогресивного і якісного обладнання. В умовах загального кризового стану економіки підприємства не володіють коштами у розмірі, достатньому для здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності. Це призводить до необхідності використання зовнішніх джерел фінансування, таких як кредити банку. Отже, на визначальні позиції у фінансовому забезпеченні інноваційної діяльності має виходити банківське кредитування. Кредит є важливим фактором прискорення інноваційних відтворювальних процесів за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, та через його стимулюючи властивості (необхідність повернення позики спонукає позичальника інтенсифікувати виробничий процес). Для цілей заміни обладнання ДЗГА необхідна сума у розмірі 10000 тис. грн. (враховуючи всі стадії здійснення інвестиційного проекту). Це досить велика сума кредиту, тому підприємство може зіштовхнутися з певними труднощами під час його отримання: складна та довга процедура укладення кредитної угоди, вимагання застави, контролювання з боку банку доцільноcті використання наданих коштів, необхідність сплачувати відсотки за кредит, обмежений термін використання коштів та деякі інші. Якщо все ж таки підприємству пощастить отримати позику, то результат здійснення проекту буде доволі добрим – з точки зору всіх методів обчислення економічного ефекту (як статистичних, так і динамічних). Альтернативою кредиту є нетрадиційний метод фінансування інновацій – лізінг. Сутність його полягає в наданні машин та обладнання лізінгодавцем у виняткове користування на певний термін лізінгоотримувачу з подальшою виплатою останнім лізінгових платежів. Причому, лізінгові операції може здійснювати той самий банк, що надає кредит. Однак, на відміну від кредиту лізінг має певні, лише йому властиві переваги. Саме лізінг дозволяє суб'єктам господарювання одержувати необхідне більш прогресивне устаткування без значних одноразових витрат та уникати втрат, пов'язаних з володінням морально застарілими засобами виробництва. На відміну від банківської позики лізінг являє собою стопроцентне кредитування, яке не вимагає негайного початку платежів. Крім того, сам об’єкт лізінгу вже є забезпеченням лізингової операції, а кредитна угода вимагає існування забезпечення у вигляді ТМЦ. Банк-кредитор контролює спрямування вкладення капіталу та цільове використання наданої позики, а при лізингових операціях необхідність контролю зникає. До того ж, останнім часом банки України не практикують довгострокове кредитування підприємств, яким необхідний деякий час для розгортання виробництва та отримання більш-менш постійних прибутків. Сама сутність лізінгу обумовлює і деякі інші переваги під час його використання. Так, з орендою сучасних високоякісних технічних засобів з’являється можливість оперативно реконструювати виробництво і спрямувати зекономлені фінансові ресурси на інші цілі. Лізінг дає змогу використовувати значно більші виробничі потужності, ніж у разі покупки. У лізингоотримувача – акціонерного товариства збільшується ліквідність, що позначається на підвищені курсу його акцій на біржі. Також можливе одержання пільг в оподаткуванні (залежно від виду лізінгу). Спираючись на вищевикладене, підприємству пропонуються два альтернативні варіанти. Перший полягає в заміні обладнання на більш сучасне за допомогою банківського кредиту. Другий – в отриманні того ж самого обладнання на умовах лізінгу. Обидва варіанти мають свої переваги. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Методика разработки бизнес - плана. Состав инвестиционного проекта. (Российский экономический журнал. – 1994. - №4). 2. Методические рекомендации по составлению бизнес–плана. (Министерство промышленности Украины. - 1994). 3. Хобта В. М. Управление инвестициями. Механизм, принципы, методы. – Донецк 1996г. 4. Хобта В. М. Управление инвестиционными рисками. – Донецк 1996г. Додаток А Класифікація ризиків