Каталог :: География

Курсовая: РПС Вінницької області

                                      ЗМІСТ                                      
Вступ.............................3
1.Роль Вінницької області у народно-господарському
комплексі України.......................4
2.Оцінка передумов, що візначають розвиток та
розміщення продуктивних сил області...............5
3.Населення і трудові ресурси Вінниччини..............8
4.Характеристика провідних галузей промисловості..........12
5.Розвиток та розміщення агропропромислового
комплексу...........................17
6.Економічні зв’язки Вінниччини....................22
7.Проблеми та перспективи РПС Вінниччини..............24
Висновок..............................26
Використана література.....................27
     

Вступ

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили. Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Розглядаючи РПС України, то, з одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом промислового й сільськогосподарського виробництва всередині 80-х років її можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас є висикокваліфіковані наукові й виробничі кадри. З іншого боку, продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природній приріст населення. Причини такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи, виходить за межі курсу РПС.

Роль Вінницької області в

народно-господарському комплексі України Вінниччина - край високого рівня господарського освоєння і розвитку. Область характеризується динамічною індустрією, потужним агропромисловим комплексом (АПК) та розвиненою транспортною системою. Народне господарство області є складовою частиною економіки України. Вінницька область поміж інших областей виділяється аграрним сектором та переробною промисловістю. В цілому як домінуючі галузі народного господарства Вінниччині виступають машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, ряд галузей легкої та харчової промисловості, бурякоцукрове і зернове виробництво, м’ясо-молочне тваринництво. За обсягом виробництва валового національного продукту область посідала в 1992 році 12-те місце в Україні. За виробництвом національного доходу з розрахунку на душу населення Вінниччина займає 16-ту позицію серед областей України. Це зумовлено, в основному, сільськогосподарською спеціалізацією. Близько 38% національного доходу по Вінницькій області виробляється аграрним сектором господарства. Виробницство характеризується низьким ривнем матеріало-місткості, який один з найнижчих в країні. Це свідчить, з одного боку, про низьку ресурсну забезпеченість, а з другого - про переважання трудомістких галузей в її господарстві. Оцінка передумов, що визначають розвиток і розміщення продуктивних сил області Передумови розміщення продуктивних сил – це умови, без яких розміщення і розвиток виробництва неможливі. Є природні, демографічні та економічні передумови розміщення продуктивних сил. Природні умови істотно впливають на особливості й засади територіальної організації виробництва. Природні умови, що до них зараховують клімат, рельєф, геологічну будову, географічне положення, можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва (сільське господарство в Сахарі) та вважатись несприятливими, а в іншому – створювати додаткові умови для прогресу: нормальне зволоження, достатня річна сума додатніх температур, родючість рівнинного грунту. Металогенічні пояси у гірських системах сприяють розвитку добувної, а потім – і переробної промисловості. Наявність тих або інших природніх ресурсів (лісових, водних, земельних, рекреаційних), а також корисних копалин може правити за стимул, поштовх для розвитку економіки країни. Що стосується Вінницької області, то за природніх умов, вона відзначається високою концентрацією підприємств цукрової промисловості. Відомим фактом для багатьох є закріплення за краєм назви “цукрового Донбасу”. Також Вінниччина славиться своїми багатими родовищами граніту, каоліну, вапняка, глини. Найвідоміші із них Жежелевський гранітний та Глуховецький каоліновий кар’єри. У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демографічні є найважливішою складовою частиною, бо трудові ресурси – головна продуктивна сила. Аналізуючи вплив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення – не лише виробник матеріальних благ і послуг, але й і їхній споживач. Тому врахувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживацький ринок, і ринок праці. Аналізуючи демографічні передумови розміщення продуктивних сил, треба врахувати чисельність населення регіону на даний момент і його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, щкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність. Вінницька область відносно негусто заселений регіон України. Найбільша щільність населення в основному у районах, де розташовані промислові підприємства. Це Вінницький, Козятинський, Шаргородський, Барський та Бершадський райони. Економічні передумови розмішення – це сукупність економічних умов та відношень, що впливають на особливості РПС. Вони великою мірою визначають територіально-галузеву структуру виробництва, ефективність розміщення об’єктів народного господарства, напрям міжрегіональних зв’язків. Економічні передумови РПС погрупувати таким чином: · історико-економічні передумови; · особливості суспільної організації виробництва; · характер прояву територіального поділу праці; · загальний рівень економічного розвитку регіону. Ці передумови взаємопов’язані й взаємозумовлені. Так, історико-економічні передумови докладно визначають загальний економічний потенціал країни та участь її у територіальному поділі праці (ТТП). В свою чергу, ТТП впливає на структуру народногосподарського комплексу. Форми суспільної організації виробництва великою мірою є підсумком історико-економічного розвитку країни. Економічна криза в країні вплинула на стан розвитку промислових підприємств Вінницької області. Відсутність інвестицій у виробництво недає змоги технічно переобладнати підприємства під випуск конкурентноспроможної продукції, в зв’язку з цим окремі підприємства зупинились. Населення і трудові ресурси Вінниччини Загальна чисельність населення Вінницької області на 01.01.1996 року становила 1 млн. 876 тис. чол., в тому числі міського – 888,5 тис. (47,4%), сільського – 987,5 тис. чол. (52,6%). Всього на території Вінницької області розташовано 17 міст, 30 селищ міського типу і 1467 сільських населених пунктів. Демографічна ситуація в області характеризується тенденцією до скорочення загальної чисельності населення, що обумовленео зменшенням рівня народжуваності, від’ємним природним приростом та значним міграційним відтоком за межі області. Розглянемо таблицю природньго руху населення: Таблиця 1. Природний рух населення Вінниччини (у розрахунку на 1000 жит.)
РокиНароджуваністьСмертністьПриродній приріст
197014,210,4+3,8
198513,714,4-0,7
199112,414,5-2,1
199311,216,6-5,4
1995---12,7
З таблиці ми бачимо, що починаючи з 80-х років Вінницька область має від’ємний природній приріст населення і на 1995 рік склав –12,7%, в тому числі міського –0,5%, сільського -12,2%, а в 1998 році звичайно цей коефіцієнт ще збільшився. За показниками відтворення населення область займає 11-те місце в Україні з народжуваності, 2-ге – зі смертності і 20-те – за природнім приростом. Показники природного руху населення відрізняються у міській та сільській місцевостях. Але як у містах, так і у сільській місцевості, коефіцієнт природного приросту негативний. Всі райони області мають від’ємний приріст населення. Лише у м.Вінниці, Могилеві-Подільському та Хмільнику приріст населення додатній. На стан народжуваності і смертності в будь-якому суспільстві впливає комплекс соціальних, економічних, природних та інших умов. Один з основних факторів, що визначає природний рух населення – його вікова і статева структура. Вінниччина характеризується вкрай несприятливою віковою структурою населення. З 80-х років, в області спостерігається процес старіння населення. Середній вік чоловіків за останні 15 років зріс від 34 до 36,1 року, жінок – з 41 до 42 років. Щодо статевої структури, то у Вінницькій області 45% населення – чоловічої статі. Середня щільність населення області 71 чол. на кв.км. Найбільшою щільністю населення відзначаються Вінницький, Шаргородський, Могилів-Подільський та Бершадський райони. Найменш заселені Муровано-Куриловецький, Тиврівський, Чечельницький, Піщанський, Погребищенський та Оратівський райони. У формуванні населення області провідну роль, як уже зазначалося, відіграють міграції. Масштаби переміщення населення із сіл в міста – найбільші в країні. Основні ж напрямки виїзду населення за межі області – Київська, Одеська, Хмельницька та Чернівецька області. Міграційні процеси суттево торкаються і динаміки основного джерела формування трудових ресурсів – населення в працездатному віці. Трудові ресурси області складають 913 тис. чол. (48,7%). Таблиця 2 вміщує дані щодо розподілу працюючих в основних галузях народного господарства. Таблиця 2. Структура зайнятості працездатного населення
Назва галузіКількість працюючих (тис.чол.)Частка від заг. Кількості (%)
Промисловість21023
Будівництво556
Сільське господарство26529
Лісове господарство30,3
Транспорт та зв’язок738,3
Освіта, культура, наука9610,5
Охорона здоров’я, фізична культура, спорт та соціальне забазпечення576,2
Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування232,5
Інші13114,2
Всього в сфері матеріального виробництва працює 663 тис. чол. (72,6% трудових ресурсів), а в невиробничій сфері – 250 тис. (27,4%). В переспективі, за даними ради по вивченню виробничих сил України, спостерігатиметься значне скорочення кількості працюючихв таких матеріальних галузях як сільське господарство, промисловість, будівництво. На виконання обласної Програми зайнятості населення у 1998 році вживалися заходи щодо поліпшення становища на ринку праці та захисту неконкурентноздатної категорії незайнятого населення. За рік працевлаштовано 15,1 тис. чоловік (130% до передбачених Програмою), виконували оплачувані громадські роботи 7,7 тис.чол. (139%), пройшли профнавчання 4,3 тис.чол. (119,9%), надано профконсультаційних послуг 58,6 тис.чол. (116%). Проте на зареєстрованому ринку праці в 1998 році продовжувалась тенденція зростання обсягів безробіття. Кількість громадян, яким надано статус безробітного, порівняно з минулим роком зросла в 1,33 рази і становила на початок 1999 року 29,5 тисяч чоловік. Рівень зареєстрованого безробіття за 1998 рік збільшився на 1,01 процентних пункта і на 1 січня 1999 року становив 3,2% працездатного населення працездатного віку. З державного фонду сприяння зайнятості населення на допомогу по безробіттю витрачено 5,8 млн.грн. Працевлаштування незайнятих громадян стримується скороченням потреби в працівниках на підприємствах області та прихованим безробіттям. З метою попередження масового некерованого безробіття в 1998 році в області розроблені та затверджені на сесіях обласної, районних, міських рад регіональні та обласна Програми зайнятості населення на 1999 рік. Середньомісячна заробітна плата одного працюючого за січень-листопад (без сільського господарства) в області становила 129,8 грн., що на 5,6% більше, ніж у відповідному періоді минулого року, в листопаді – 130,6 грн. (на 1,3% більше, ніж у листопаді 1997 року). Незважаючи на постійний контроль за виплатою зарплати, застосування натуральних форм виплати, в області заборгованість із зарплати працівникам закладів соціальної сфери порівняно з початком року збільшилась в 2,6 рази. На 01.12.1998 р. вона становила 18,7 млн.грн. Особливо складне становище спостерігається в галузі сільського господарства. Станом на 10.12.1998 р. заборгованість із виплати заробітної плати склала 132 млн.грн. і зросла в порівнянні з початком року в 1,6 рази.

Характеристика провідних галузей

промисловості В області склався багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце в якому належить харчовій та легкій промисловості, машинобудуванню та металообробці, промисловості будівельних матеріалів. На них припадає 85% всієй промислової продукції області. В таблиці 3 подано темпи розвитку промисловості Вінницької області:

Таблиця 3. Темпи розвитку промисловості області

Галузі

Питома вага в загальному обсязі, %Темп спаду(-) зросту(+) виробництва проти відповідного періоду минулого року, % Темп спаду(-) зросту(+) виробництва проти плану-прогнозу на 1998 рік, %

Всього промисловість

в тому числі:

100,0+5,5-1,2
Електроенергетика, теплові електростанції18,8+8,43+13,4

Чорна металургія

0,4-6,21+1,5

Хімічна і нафтохімічна промисловість

3,3-40,06-39,2

Машинобудування і метелообробка

8,5-9,14-8,8

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова

0,7+11,05+35,0

Промисловість будівельних матеріалів

3,5+31,39+26,5

Легка промисловість

6,0+3,01+7,9

Харчова промисловість

50,4-1,6-2,0

Мікробіологічна промисловість

0,2+7,14+17,0

Медична промисловість

--78,8-99,0

Поліграфічна промисловість

0,5-9,43-8,6

Інші виробництва промисловості

2,2-2,01-2,3
На основі таблиці 3 охарактеризуємо основні галузі промисловості Вінниччини. Паливно-енергетичний комплекс області представлений, в основному, електроенергетикою та торфяною промисловістю. В 1990 р. було вироблено 12,5 млрд. кВт/год електроенергії (5% державного виробництва), при потребі в 4 млрд. Якщо порівняти виробництво електроенергії у 1998 році з попереднім роком, то воно зросло на 8,43%. Найпотужніше підприємство в цій галузі – Ладижинська ДРЕС, яка в рік виробляє 1,8 млн. кВт/год). Крім неї працює декілька невеликих ГЕС на р. Південний Буг у Собарові, Сутисках та інші. Загальна кількість працюючих в електроенергетиці 5,5 тис.чол. Паливна промисловість складається з однієї галузі – торфяної. Підприємствами галузі в 1995 році було видобуто близько 450 тис.тон торфу (11% державного видобутку). З цієї кількості 88% використовується як добриво, решта – як побутове паливо. В галузі працює бдизбко 200 тис.чол. Машинобудівний комплекс займає в області одне з провідних місць. Питома вага машинобудування та металопереробки області в загальному обсязі виробництва складає 8,5%. В області розміщенні підприємства верстатобудівної, інстументальної, автомобільної, підшипникової, приладобудівної промисловості. Підприємства, що випускають обладнання для сільського, будівельно-дорожного та комунального господарства, для легкої та харчової промисловості. Більшість підприємств машинобудування нашої області мають середню та низьку металоємність і значну трудомісткість. Машинобудівними центрами є міста: Вінниця (інструментальний, електротехнічний, підшипниковий, тракторних агрегатів та інші заводи), Калинівка (устаткування для цукрових заводів), Могилів-Подільський (машинобудівний завод), Бар (приладобудівний завод та інші), Жмеринка (вагоноремонтний завод тощо). Підприємствами галузі випускаються трансформатори, вимикачі, електроверетена та пускачі до них (Вінницький інстументальний завод), плафонні ліхтарі, фари для мотоциклів та електроосвітлювальна апаратура для автомобілів(смт Сутиски), кукурудзонавантажувачі (Могтлів-Подільський машзавод), автоматизовані лінії для хачової промисловості (Барський машзавод) тощо. За останні роки (1997- 98рр.) спостерігається спад виробництва в цій галузі. Хімічний комплекс на території області представлений п’ятьма підприємствами, які знаходяться на самостійному балансі: вінницькі фабрика фарб і виробниче об’єднання “Хімпром”, Могилів-Подільський звод “Побутхім”, Тиврівський цех пластмасових виробів та Гніванський шиноремонтний комбінат. Підприємства орієнтуються, в основному, на місцевого споживача і випускають мінеральні добрива (8% державного виробництва), сірчану кислоту (4%), лаки (2%), вироби з пластмас (2%), формові гумо-технічні вироби (1%), оліфу, емалеві фарби, товари побутової хімії (миючі засоби) та інші. Найбільшим підприємством є Вінницьке в/о “Хімпром”, на долю якого припадає 91% всієї продукції хімічної промисловості Вінницікої області. Інші підприємства невеликі, з низьким технічним рівнем виробництва і якістю продукції. Всьго на підприємствах комплексу працює близько 3 тис.чол. В області виробляється 2% мінеральних добрив країни. В 1995 році Вінниччина давала Україні 200 тис.т сірчаної кислоти, 112 тис.т миючих засобів і 11 тис.т лакофарбових матеріалів. В 1998 р. спостерігається спад обсягів виробництва і в порвнянні з мминулим роком склав 40,06%. Лісовий комплекс області представлений лісовим господарством, а також лісовою, деревообробною, целюлозно-паперовою промисловістю. Основа комплексу – лісове господарство, основним напрямком якого є раціональне використання лісових ресурсів. У Вінницькій області територія в 333 тис.га зайнята лісами. Це складає 12,5% від загальної площі області. В перспективі збільшення площі лісів буде проводитися за рахунок посадки дерев на схилах ярів та балок, на пісках та інших незручних для сільськогосподарського використання землях. Значна увага в області приділяється побічному використанню лісів – заготівлі плодів, ягід, лікарської сировини, березового соку. Планується спеціальні посадки горіхів, ліщини, фундуку, шипшини, обліпихи, калини. В загальному об’ємі продукції промисловості області лісова, деревообробна та целюлозно-паперова галузі мають 0,7%. В 1998 році зросло виробництво продукції цієї галузі проти попереднього року на 11,05%. В області діє 5 меблевих фабрик (Бершадська, Тульчинська, Хмільницька, Барська, Гайсинська), один меблевий комбінат (Вінницький), експериментальний завод деревних матеріалів (Калинівка), Росошанська паперова фабрика (Липовецький район), Вінницький лісотарний та Погребищенський контейнерний заводи. За иежі області щорічно вивозиться досить значна частина деревини – близько 400 тис. Кубометрів, не зважаючи на лісодефіцитність регіону. На підприємствах комплексу працює близько 9 тис. чол. Харчова промисловість області представлена цілою низкою молоко- та спиртових заводів, борошномельно-круп’яних, хлібопекарських, плодоовочеконсервних підприємств, м’ясокомбінатів тощо. Підприємствами харчової промисловості в 1998 році, на які припадає 50,4% всього обсягу продукції минулого року, зменшено обсяги виробництва проти 1997 року на 1,6%. Це викликано, в першу чергу, зниженням обсягів виробництва товарної продукції на підприємствах спиртової, олійно-жирової та м’ясомолочної галузей. За 1998 рік забезпечено зростання обсягів виробництва алкогольних напоїв на 23,6%, але починаючи з вересня обсяги їх виробництва різко скоротилися в зв’язку із збільшенням розміру ставки акцизного збору і падінням курсу гривні до долара США. Виробництво спирту через відсутність ринків збуту зменшилось наполовину, його потужності використовувались лише на 16,1%, а лікеро-горілчаних виробів – на 38,4%. Внаслідок незабезпеченності насінням олійних культур, перенасиченням внутрішнього ринку більш дешевим імпортним туалетним милом, Вінницький олійно-жировий комбінат зменшив обсяги промислового виробництва у 2,1 рази, Калинівський завод по фракціонуванню олії та жирів -–на 24,3%. Наявні потужності промисловості області по переробці соняшника використовувались лише на 13,8%, мила господарського на 11,5%, туалетного – на 0,5%. Зменшилось виробництво хліба і хлібобулочних виробів на 12,8%, масла тваринного – на 12,2%, м’яса і м’ясопродуктів 1 категорії – на 11,3%, консервів всіх видів – на 52,1%. Негативні тенденції в промисловості почали чітко проявлятися в серпні-вересні 1998 року. Вони пов’язані з різким загостренням фінансової кризи, що призвело до скорочення обігових коштів підприємств та посилення темпів зростання кредиторської заборгованості. Даний фактор в значній мірі вплинув на динаміку обсягів промислового виробництва з початку 1999 року.

Розвиток і розміщення агропромислового

комплексу Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво – посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку – відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів росту валової продукції протягом останього десятиліття. За потенціалом земельних ресурсів область займає перше місце в країні. Володіючи майже 5-відсотковою площею сільгоспугідь країни та 5,4% пасовищ, обсяг виробництва валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за 1998 рік склав 1668,5 млн. грн. У тому числі продукції рослинництва – 1066,4 млн. грн., тваринництва – 602,1 млн. грн. У порівнянні з 1997 роком обсяг виробництва продукції сільського господарства зменшився на 165,9 млн. грн. (9,0%), у тому числі рослинництва – на 162,0 млн. грн. (13,2%), тваринництва – на 3,9 млн. грн. (0,6%). З 837 сільськогосподарських підприємств 782, або 93,4% збиткові. Загальний рівень збитковості складає 19,2%. В сільськогосподарських підприємствах рентабельним є лише виробництво зерна (16,7%) і картоплі (25,3%). Збитковим стало навіть виробництво цукрових буряків на 6 відсотків. Площа сільськогосподарських угідь займає 2044 тис. га. З них орні землі – 1853 тис. га, сіножаті – 47 тис. га, пасовища – 82 тис. га, інші – 62 тис. га. Діаграма структури посівних площ.
У 1998 році зернових культур у всіх категоріях господарств зібрано з 764,3 тис. га, цукрових буряків – з 127,1 тис. га, соняшнику – з 49,5 тис. га, картоплі – з 115,0 тис. га, овочів – з 15,3 тис. га. У порівнянні з 1997 р. площа збирання зернових культур зменшилася на 3,6%, цукрових буряків – на 6,1%, соняшнику – на 13,9%, картоплі – на 2,4%, овочевих культур – на 10,0%. Розглянемо таблицю урожайності основних видів с/г продукції. Таблиця 4. Урожайність основних видів с/г продукції

Види

с/г продукції

Зібрано в 1997 р.,

ц/га

Зібрано в 1998 р.,

ц/га

Зернові27,624,3
Соняшник5,34,7
Цукровий буряк177,1186,3
Картопля102,5121,7
Овочі94.7106,5
Аналізуючи таблицю 4 ми бачимо, що в 1998 році підвищився рівень урожайності картоплі, цукрового буряка та овочей в порівнянні з попереднім роком. Якщо розглянути урожайність цукрових буряків і зернових по районах, то перші місця серед 27 районів зайняли Тростянецький район – перше місце, Томашпільський – друге, Ямпільський – третє, а Вінницький район зайняв 10 місце. Під урожай 1999 р. у сільськогосподорських підприємствах озимих на зерно і зелений корм посіяно 404,3 тис. га (в 1997 р. – 401,3 тис. га), що становить 98,3% до прогнозу. Крім того, озимого ріпаку на зерно посіяно 12,5 тис. га, або в 1,3 рази більше, ніж передбачалося. Провідні галузі тваринництва – скотарство і свинарство. В 1994 році область займала 1 місце в країні по виробництву м’яса – 160,8 тис. т, в той час як в 1990 році з 230 тис. т вона посідала 3-те місце. А от за споживання м’яса на душу населення область займає 5-те місце. У 1998 році всіма категоріями господарств вироблено 156,9 тис.т живої ваги м’яса, молока – 710,3 тис. т, вовни – 73 т, яєць – 351,7 млн. штук. У порівнянні з 1997 роком виробництво м’яса зменшилося на 18,7 тис. т (10,6%), молоко – на 32,6 тис. т (4,4%), вовни – на 41 т (в 1,6 раза). Деяке пожвавлення виробництва відмічено в птахівництві. Виробництво яєць збільшилось на 8,8 млн. штук (2,6%). Чисельність поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств на 1 січня 1999 року становила 659,2 тис. голів. Таблиця 5. Чисельність поголів’я основних видів тварин
Види тварин

Поголів’я на 1.01.1999р.

(тис.голів)

Поголів’я на 1.01.1998р.

(тис.голів)

Корів310,1319,8
Свиней775,1720,3
Овець та кіз76,182,3
Птиці6744,46619,6
Як ми бачимо з таблиці у 1999 році скоротилося поголів’я великої рогатої худоби в порівнянні з попереднім роком, але в той же час збільшилось поголів’я свиней і птиці. Якщо розглядати чисельність ВРХ на 1998 рік в розрахунку на 100 га сільгоспугідь по районах, то перше місце займає Бершадський район (39 голів), друге – Козятинський (38 голів), третє – Калинівський (36 голів), а Вінницький район займає сьоме місце, За 1998 р. у рахунок регіонального контракту по зерну надійшло 12,0 тис. т зерна, що становить 8,0% до обсягу передбаченого контрактом. Крім того, в рахунок погашення одержаних авансів минулих років поставлено у держресурси 138,1 тис. т зерна. Всіма категоріями господарств за 1998 р. заготівельним організаціям продано 2366,0 тис. т цукрових буряків, картоплі – 2,5 тис. т, овочів – 3,6 тис. т, фруктів – 5,1 тис. т. У порівнянні з відповідним періодом минулого року заготівельним організаціям продано менше: цукрових буряків – на 20,5 тис. т, картоплі – на 0,9 тис. т, овочів – на 0,5 тис. т, фруктів – на 53,5 тис. т. Ще хочу відмітити, що спеціалізація АПК має певні відмінності в різних частинах області. Тому можна виділити чотири агропромислових підрайони: Північний, Центральний, Південно-східний та Південно-західний. Північний агропромисловий підрайон займає територію Хмільницького, Літинського, Козятинського, Калинівського, Погребищенського, Липовецького, Іллінецького та Оратівського адміністративних районів. Він спеціалізується на вирощуванні цукрових буряків, зерновому господастві, тваринництва м’ясо- молочного напрямку та свинарстві. Потужні переробні підприємства розташовані в Хмільнику, Козятині, Погребищі, Калинівці, Уладівці та Іллінцях. Центральний підрайон охоплює територію Барського, Жмеринського, Вінницького, Немирівського та Гайсинського районів. Спеціалізується на буряківництві, зерновому господарстві, садівництві, м’ясо-молочному тваринництві та свинарстві. Крім того тут розвинуте овоче-молочне господарство приміського типу. В усіх районних центрах даного підрайону є підприємства харчової промисловості. Південно-східний підрайон за площею найбільший. Десять адміністративних районів входять до його складу: Тиврівський, Шаргородський, Тульчинський, Томашпільський, Крижопільський, Тростянецький, Піщанський, Тепликський, Бершадський, Чечельницький. Поряд з традиційними для області галузями спеціалізації, як то: буряківництво, зернове господарство, свинарство та тваринництво м’ясо-молочного напрямку, – в підрайоні вирощуються олійні рослини та займаються птахівництвом. Підприємства харчової промисловості розташовані в таких населених пунктах, як Шаргород, Гнівань, Тульчин, Вапнярка, Ладижин, Тростянець, Городівка, Крижопіль, Бершадь та інші. Південно-західний підрайон займає решту території області, а саме: Муровано- Куриловецький, Могилів-Подільський, Чернівецький та Ямпільський райони. Крім традиційних розвинутих на Вінниччині галузей, тут займаються тютюнництвом, садівництвом, вівчартвом. Великі підприємства переробної ланки є в Мурованих Курилівцях, Могилеві-Подільському, Вендичанах, Ямполі. Економічні зв’язки Вінниччини Зовнішньоекономічні зв’язки за січень-листопад 1998 року Вінницька область здійснювала з 82 країнами. За даний період спостерігається скорочення обсягів експорту-імпорту товарів. Оборот зовнішньої торгівлі товарами області за січень-листопад 1998 року склав 186436,19 тис. доларів США, що на 36,0% менше проти відповідного періоду минулого року. При цьому обсяги експорту склали 99087,93 тис. доларів США, імпорту – 87348,26 тис. доларів США, що, відповідно, на 40,3% і 30,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. Коефіцієнт покриття імпорту- експорту становив 1,1 (за відповідний період 1997 року – 1,3). Найбільшу частку експортних поставок області становив текстиль та текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних – 12,1%, електричних – 0,6%). На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження – 10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%. Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товаробмінні операції підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень-листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти 17,7 відповідного періоду минулого року. Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%, Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%. Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%. Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області, Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%.

Проблеми та перспективи РПС

Вінницької області

Народногосподарський комплекс Вінниччини переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з керівниками підприємств та організацій, науковцями та громадськістю продовжують роботу по поліпшенню ситуації в економіці області. Як перші кроки, запропоновано поступове якісне оновлення виробничого потенціалу. Тільки в 1998 році комплексно механізовано і автоматизовано 17 дільниць та цехів, введено в дію 2 механізовані потокові та одну атоматичну лінію, одну гнучку виробничу систему та 23 металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням. Так, на відкритому акціонерному товаристві “Володарка” введено в дію цех по проектуванню нових моделей, проведена комплексна механізація одного із цехів, впроваджено 38 нових технологічних процесів. На Барському спиртзаводі впроваджено новий технологічний процес виробництва високооктанової кисневої добавки до бензинів. На Бершадській птахофабриці освоєно 4 нових технологічних процеси по виробництву м’ясних консервів та напівфабрикатів. Постійно розширюється асортимент нових видів продукції на Вінницькій кондитерській фабриці, відкритому акціонерному товаристві “Вінницяхліб”, асоціації “Вінницяплодоовочпром”, закритому акціонерному товаристві “Поділля” тощо. У січні 1999 року на підсумковій нараді за минулий рік голова обласної державної адміністрації ??? окреслив основні стратегічні заходи по соціально- економічній стабілізації, які передбачають: · збільшення обсягів реалізаціїї готової продукції за грошові кошти; · зростання дохідної частини бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних видатків; · підвищення рівня зайнятості населення та зменшення прихованих форм безробіття; · зростання заробітної плати та поступове погашення заборгованості по виплаті зарплати і пенсій. Досягнення стратегічних цілей передбачає формування чітких шляхів їх реалізації, спрямованих на пряму та опосередковану підтримку провідних галузей та підприємств області по нарощуванню обсягів виробництва та підвищенню його ефективності, зокрема: · в машинобудівній – реконструкція підприємств, розширення виробництва та реалізації сільгосптехніки; · в легкій промисловості – стабілізація виробництва та розширення випуску продукції на внутрішній ринок і ринки країн СНД; · в енергетичній – розвиток малих генеруючих об’єктів, широкий розвиток енергозбереження в усіх напрямках і галузях; · в будівництві – розвиток будівельних енергозберігаючих технологій, створення технологій будівництв; · в м’ясній та молочній промистловості – розробка та реалізація механізмів стимулювання виробництва м’яса в приватному та громадському секторі, структурна перебудова м’ясо переробних підприємств, пощук та розширення ринкового збуту продукції; · в цукровій галузі – реструктуризація галузі, залучення інвестицій, переробка цукру-сирцю, освоєння виробництва нових видів продукції в міжсезоння розширення зовнішніх ринків збуту цукру. Чітке і послідовне виконання цих та інших важливих завдань розвитку господарства області дозволить впливати на хід подій, відслідковувати негативні тенденції і завчасно приймати коректні заходи по їх упередженню.

Висновок

Пійшов в історію 1998 рік, який був надзвичайно важким, сьогодні ми стоїмо перед необхідністю реалізації принципово нових засад економічної політики в 1999 році. Кожен подолянин розуміє складність ситуації в країні і в області, разом з тим ми всі добре відчуваємо, що тільки від зусиль і праці кожного з нас залежить майбутнє наших нащадків і держави Україна.

Використана література

1. Географія, П.О.Масляк, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко, П.Г.Шищенко, Київ, «Знання», 1998. 2. Географія Вінницької області, В.Є.Любченко, А.С.Космина, Вінниця, ЕкоБізнесЦентр, 1996. 3. Розміщення продуктивних сил, за редакцією В.В.Ковалевського, Київ, «Знання», 1998. 4. Газета «Вінниччина», Обласне управління статистики, 5.02.1999 р. 5. Звіт про економічний стан Вінницької області, за матеріалами Обласного управління економіки. 6. Проблеми економіки та перспективи розвитку народногосподарського комплексу Вінниччини, за матеріалами Обласного управління з питань внутрішньої політики.