Каталог :: География

Курсовая: РПС Одеської області

Зміст роботи:

Вступ.

1. Населення і зайнятість.

2. Промислові потенціали і матеріало-енергетичні ресурси. 3. Природньо-ресурсні потенціали. 4. Економічні зв’язки Одеської області. 5. Розміщення і показники економіки сільського господарства. 6. Проблеми та перспективи РПС Одеської області. Висновок.

Вступ.

Сім років Україна виступає на світовій арені, як незалежна європейська країна. Молода держава отримала у спадок громіздку і неефективну постачальну структуру основних виробничих фондів, вичерпання і збідненість доступних родовищ корисних копалин, деградацію трудового і творчого потенціалу кадрів та депресійну корозію в суспільстві. Народне господарство переживає затяжну економічну кризу, що викликана не тільки труднощами постколоніального розвитку і втратою переходу від командно- адміністративної економіки до ринкової, а й наслідком некомпетентності керівництва та відсутністю цілісної програми стабілізації виробництва яка б відзначалася комплексністю заходів на мікро і макроекономічних рівнях. Щоб стати рівноправним і рівно спроможним учасником загальноєвропейського процесу інтеграції та раціоналізації України необхідно: · докорінно перетворити або створити нову економічну систему перейшовши перехідний стабілізаційний період, подолавши спочатку кризу економіки; · відкритись зовнішньому світові, усунувши бар’єри, що, гальмують торгівельних, науково-технічних і культурних зв’язків з іншими країнами; · налагодити і зробити активними взаємовигідні економічні зв’язки, насамперед з країнами-партнерами. Інакше кажучи в Україні має бути створена економічна структура, сумісна з західноєвропейською, здатна функціонувати в одній системі координат. Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили. Продуктивні сили – це система суб’єктивних (людина) і речових (засобів виробництва) елементів, що виражають активне ставлення людей до природи. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людей, відбувається соціальний розвиток. Наука про розміщення продуктивних сил вивчає територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Розглядаючи РПС України, то, з одного боку, Україна – одна з найбільших держав світу за економічним потенціалом. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією й шосте за чисельністю населення. За обсягом промислового й сільськогосподарського виробництва всередині 80-х років її можна було порівнювати з Францією, Великобританією, Італією. За такими видами сировини й виробництва, як залізна й марганцева руди, чорні метали, вугілля, електроенергія, металургійне та енергетичне устаткування, цукор, соняшникова олія тощо Україна посідала одне з перших місць у Європі. У нас є висококваліфіковані наукові й виробничі кадри. З іншого боку, продукування національного продукту на душу населення істотно відстає від багатьох розвинутих країн, падає природній приріст населення. Причини такого стану мають соціально-економічний характер, що, загалом беручи, виходить за межі курсу РПС. 1. Населення і зайнятість. В Одеській області українців 1433 тис. чол. (54,6 % усього насе­лення), росіян – 719 тис. (27,4 %), майже 430 тис. представників інших національностей (18 %): болгар – 166 тис. (6,3 %), молдаван – 144 тис. (5,5 %), євреїв – 69 тис. (2,6 %), гагаузів – 27 тис. (1,0 %), білорусів – 21 тис. (0,8 %). Демографічна ситуація в області характеризується тенденцією до скорочення загальної чисельності населення, що обумовлена зменшенням рівня народжуваності, від’ємним природним приростом та значним міграційним відтоком за межі області. Розглянемо таблицю природного руху населення: Таблиця 1. Природний рух населення Одеської області (у розрахунку на 1000 жит.)
РокиНароджуваністьСмертністьПриродній приріст
197014,210,4+3,8
198513,714,4-0,7
199112,414,5-2,1
Продовження таблиці 1.
199311,216,6-5,4
1995---12,7
З таблиці ми бачимо, що починаючи з 80-х років Одеська область має від’ємний природній приріст населення і на 1995 рік склав – 12,7%, в тому числі міського – 0,5%, сільського – 12,2%, а в 1998 році звичайно цей коефіцієнт ще збільшився. За показниками відтворення населення область займає 11-те місце в Україні з народжуваності, 2-ге – зі смертності і 20-те – за природнім приростом. Показники природного руху населення відрізняються у міській та сільській місцевостях. Але як у містах, так і у сільській місцевості, коефіцієнт природного приросту негативний. Всі райони області мають від’ємний приріст населення. Лише у м. Одесі, Бєлгород-Дністровському приріст населення додатній. На стан народжуваності і смертності в будь-якому суспільстві впливає комплекс соціальних, економічних, природних та інших умов. Один з основних факторів, що визначає природний рух населення – його вікова і статева структура. Одеська область характеризується вкрай несприятливою віковою структурою населення. З 80-х років, в області спостерігається процес старіння населення. Середній вік чоловіків за останні 15 років зріс від 34 до 36,1 року, жінок – з 41 до 42 років. Щодо статевої структури, то у Одеській області 45% населення – чоловічої статі. У формуванні населення області провідну роль, як уже зазначалося, відіграють міграції. Масштаби переміщення населення із сіл в міста – найбільші в країні. Основні ж напрямки виїзду населення за межі області – Київська, Вінницька, Хмельницька та Чернівецька області. Міграційні процеси суттєво торкаються і динаміки основного джерела формування трудових ресурсів – населення в працездатному віці. Трудові ресурси області складають 913 тис. чол. (48,7%). Таблиця 2 вміщує дані щодо розподілу працюючих в основних галузях народного господарства. Таблиця 2. Структура зайнятості працездатного населення
Назва галузіКількість працюючих (тис. чол.)Частка від заг. Кількості (%)
Промисловість31023
Будівництво553
Сільське господарство26519
Лісове господарство30,3
Транспорт та зв’язок23318,3
Продовження таблиці 2.
Освіта, культура, наука9610,5
Охорона здоров’я, фізична культура, спорт та соціальне забезпечення573,2
Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування231,5
Інші33123,2
В перспективі, за даними ради по вивченню виробничих сил України, спостерігатиметься значне скорочення кількості працюючих в таких матеріальних галузях як сільське господарство, промисловість, будівництво. На виконання обласної Програми зайнятості населення у 1998 році вживалися заходи щодо поліпшення становища на ринку праці та захисту не конкурентноздатної категорії незайнятого населення. За рік працевлаштовані 15,1 тис. чоловік (130% до передбачених Програмою), виконували оплачувані громадські роботи 7,7 тис. чол. (139%), пройшли профнавчання 4,3 тис. чол. (119,9%), надано профконсультаційних послуг 58,6 тис. чол. (116%). Проте на зареєстрованому ринку праці в 1998 році продовжувалась тенденція зростання обсягів безробіття. Кількість громадян, яким надано статус безробітного, порівняно з минулим роком зросла в 1,33 рази і становила на початок 1999 року 29,5 тисяч чоловік. Рівень зареєстрованого безробіття за 1998 рік збільшився на 1,01 процентних пункта і на 1 січня 1999 року становив 3,2% працездатного населення працездатного віку. З державного фонду сприяння зайнятості населення на допомогу по безробіттю витрачено 5,8 млн. грн. Працевлаштування незайнятих громадян стримується скороченням потреби в працівниках на підприємствах області та прихованим безробіттям. З метою попередження масового некерованого безробіття в 1998 році в області розроблені та затверджені на сесіях обласної, районних, міських рад регіональні та обласна Програми зайнятості населення на 1999 рік. Середньомісячна заробітна плата одного працюючого за січень-листопад (без сільського господарства) в області становила 129,8 грн., що на 5,6% більше, ніж у відповідному періоді минулого року, в листопаді – 130,6 грн. (на 1,3% більше, ніж у листопаді 1997 року). Незважаючи на постійний контроль за виплатою зарплати, застосування натуральних форм виплати, в області заборгованість із зарплати працівникам закладів соціальної сфери порівняно з початком року збільшилась в 2,6 рази. На 01.12.1998 р. вона становила 18,7 млн. грн. Особливо складне становище спостерігається в галузі сільського господарства. Станом на 10.12.1998 р. заборгованість із виплати заробітної плати склала 132 млн. грн. і зросла в порівнянні з початком року в 1,6 рази. В області склався багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце в якому належить харчовій та легкій промисловості, машинобудуванню та металообробці, промисловості будівельних матеріалів. За вартістю валової продукції на першому місці стоїть харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому — легка. На території області кількість промислових підприємств на самостійному балансі складає 434 підприємства. З них електроенергетика – 8, паливна промисловість – 1, Чорна металургія – 5, хімічна і нафтохімічна – 17, машинобудування та металообробка – 108 з них машинобудування – 66 та інші. В області споруджені теплові електростанції, працює нафтопереробний завод – в Одесі, який виробляє моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо. На території області є гірничодобувна промисловість. Видобу­вається залізна руда, яка готується і транспортується на маріупольські металургійні заводи. В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших підприєм­ствах Одеси. Є окремі судноремонтні заводи в Одесі. Виділяється Одеський завод великого кранобудування, що виго­товляє дизельні крани вантажністю до 100 т, Одеський автоскла­дальний завод (причепи, напівпричепи, фургони). Сільськогосподарське машинобудування представлене Одеським заводом, який робить – тракторні плуги, запасні частини й обладнання для сільськогосподарських машин. Верстатобудування зосереджено в Одесі – два заводи, що про­дукують універсальні верстати та верстати з ЧПУ. 2. Промислові потенціали та матеріально-енергетичні ресурси. Виробництво кіноапаратури зосереджено на Одеському заводі "Кінап", поліграфічне машинобудування, світлокопіювальні й електронно-гравірувальні автомати – в Одесі. Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), частково використовує привізну. Най­більші підприємства – Одеський суперфосфатний, Одеський хіміко-фармацевтичний та фар­бовий. Промисловість будівельних матеріалів не досить розвинена, у значних кількостях видобувають лише вапняк-черепашник, на заво­дах виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. Цемент виробляють в області, проте його не вистачає для власних потреб. Таблиця 3. Виробництво цементу, тис. т
199519961997
267203242
Целюлозно-паперова і деревообробна промисловість зосеред­жена в Ізмаїлі. У легкій промисловості виділяється текстильна галузь. Це Одеська конопле- джутова фабрика. Вовняні фабрики працюють в Одесі. Є трикотажні комбінати в Одесі. Взуття виготовляють також в Одесі. Велике значення має харчова промисловість, що ґрунтується на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроо­лійна, рибна, м'ясна, тютюнова галузі. М'ясна пред­ставлена м'ясокомбінатами в Одесі та Ізмаїлі. Такі галузі, як масло­робна, молочна, сироварна, розташовані рівномірно на всій території області. В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод. Пло­доконсервна промисловість ізмаїльським та одеським заводами. Раніше в області працювало понад 20 % виноробних підприємств, найбільші й найвідоміші з них були у Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському та ін. У період так званої боротьби з алкоголізмом частину з них закрили, виноградники вирубали, тару знищили. Нині виноробні й виноградарські підприєм­ства і господарства починають відбудовуватись. У області є великі елеватори у Одесі. Менше розвинена цукрова промисловість – зосереджена у Одеському районі. 3. Природньо-ресурсні потенціали. Одеська область розташована на південному-заході України. На півночі межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході – з Миколаївською областями, на заході – з Молдовою, на південному-заході – частина державного кордону України з Румунією. На півдні і південному-сході омивається водами Чорного моря. До області належить острів Зміїний. Площа 33,3 тисяч км кв. (5,5 % території України). Населення 2638,2 тисяч чоловік (1990, 5,1 % населення країни). Центр – місто Одеса. В області – 26 районів, 17 міст, у тому числі 5 обласного підпорядкування (Одеса, Білгород–Дністровський, Ізмаїл, Іллічівськ, Котовськ), 33 селища міського типу та 1140 сільських населених пунктів. Широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну й великих річкових магістралей визначає головні позитивні риси економіко-географічного положення області і зумовлює її потужні транспортно-розподільчий і рекреаційний потенціали. З положенням у степовій та лісостеповій природних зонах пов'язане її головне природне багатство – земельні ресурси. Територія Одещини дуже витягнена, з півночі на південь вона простяглася від 45° до 48° північної широти. Тому окремі її частини помітно відрізняються своїми природними умовами. Більша частина області лежить на Причорноморській низовині на північ і північний захід Одещини заходять відроги Подільської височини. Поверхня здебіль­шого рівнинна, з нахилом з північного заходу на південний схід, до узбережжя Чорного моря. Рівнину перетинають глибокі долини річок яри та балки особливо в межах відрогів Подільської височини де різниця між рівнем вододілів і долин становить пересічно 100 м. Чим далі на південь, тим спокійніший менш хвилястий рельєф. Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України, середня і південна – у степовій. У ґрунтовому покриві переважають звичайні і південні чорноземи. Лісів мало, більш-менш площі займають вони в лісостеповій зоні. Клімат переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +7,7° – на півночі області до +11,1° – на півдні. Безморозний період триває від 170 до 210 діб. Річна кількість опадів – від 350 мм на півдні до 460 мм на півночі. Природні умови сприятливі для вирощування найцінніших сільськогосподарських культур: озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. В північній і центральній частинах області добре ростуть цукрові буряки, в південній частині широко розвинуто виноградарство. По території області протікає чимало річок. Північну її частину займають басейни Савранки і Кодими – правих приток Південного Бугу, який тече по границі між Одещиною і Кіровоградщиною. На південному сході протікає Дністер який впадає в Дністровський лиман – велике водоймище площею в 360 кв. км розташоване в межах області. На півдні – нижня течія Дунаю та його Кілійське гирло, по яких проходить державний кордон між Україною і Румунією. На лівобережжі нижнього Дунаю і в долині між Кілійським гирлом та Дністровським лиманом є чимало озер, серед них прісноводні – Кагул, Ялпуг, Катлабух і Китай. Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для меха­нізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промисло­вих споруд, розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а неве­ликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву. Добре забезпечена Одеська область сировиною для будівельної індустрії – різноманітними вапняками, глинами, квар­цовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулка­нічними туфами. Будівельні матеріали поширені скрізь. У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості. На півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу. Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела району. Тривалість безморозного періоду коливається від 160–170 днів на півночі району до 250 днів на Південному березі Одеської області, вегетаційний період – відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий. Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посу­хи, що супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству. Ґрунти району різноманітні. Розміщення їх має добре вираже­ний зональний характер. У північно-західній частині області поши­рені опідзолені чорноземи, у степовій зоні – мало гумусні чорнозе­ми і темно-каштанові слабо солонцюваті ґрунти. Ґрунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і при­морське положення – перетворенню району на велику здравницю. Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина й лежить у лісостеповій зоні. Природна рослинність більшої частини району – степова. Під лісом зайнято не більше як 1,5–2,5 % його території. Важливе народногосподарське значення в житті області має Чорне море. На його узбережжі знаходиться великий промисловий центр та порт Одеса. У водах цього моря водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. У північно- західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості. 4. Економічні зв’язки Одеської області. Зовнішньоекономічні зв’язки за січень-листопад 1998 року Одеська область здійснювала з 82 країнами. За даний період спостерігається скорочення обсягів експорту-імпорту товарів. Оборот зовнішньої торгівлі товарами області за січень-листопад 1998 року склав 186436,19 тис. доларів США, що на 36,0% менше проти відповідного періоду минулого року. При цьому обсяги експорту склали 99087,93 тис. доларів США, імпорту – 87348,26 тис. доларів США, що, відповідно, на 40,3% і 30,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. Коефіцієнт покриття імпорту- експорту становив 1,1 (за відповідний період 1997 року – 1,3). Найбільшу частку експортних поставок області становив текстиль та текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних – 12,1%, електричних – 0,6%). На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження – 10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%. Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товарообмінні операції підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень-листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти 17,7 відповідного періоду минулого року. Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%, Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%. Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%. Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області, Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%. 5. Розміщення і показники економіки сільського господарства. Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво – посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку – відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів росту валової продукції протягом останнього десятиліття. Таблиця 4. Посівні плащі сільськогосподарських культур в Одеській області за 1997 рік.
Вся посівна площа, тис. гаЗернові культуриЦукрові бурякиСоняшник
44,532,80,27,4
Сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з ши­роко розвиненим садівництвом і виноградарством. Структура сільсь­когосподарських земель така: понад 81 % припадає на ріллю, понад 13 % на пасовища і майже 1 % на сіножаті. Таблиця 5. Наявність фермерських господарств в Одеській області.
Кількість господарствПлоща сільськогосподарських угідь, тис. гаУ тому числі ріллі
Продовження таблиці 5.
199619971996199719961997
4035425761,369,456,364,4
Землеробство району продукує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ін. Впроваджуються посі­ви на поливних землях. В основному вирощують соняшник (пов­сюдно), цукрові буряки (у північній частині). Культивуються ефі­роолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна). Тут вирощують тютюн, гірчицю, лікарські росли­ни, південні коноплі та овочево- баштанні культури: томати, бакла­жани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни. У районі поширені сади та виноградники. Найбільше плодів збирають в Одеській області. Виро­щують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яб­луні, груші. Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. Таблиця 6. Поголів’я худоби у фермерських господарствах в Одеській області.

Велика рогата

У тому числі коровиСвиніВівці та кози
19961998199619981996199819961998
Продовження таблиці 6.
25582061167015752848305353895309
Собівартість основної продукції сільського господарства нижча, ніж у середньому в Україні. Таблиця 7. Виробництво продовольчих товарів.
Виробництво борошна, тис. тВиробництво цукру, тис. тВиробництво м’яса, тис. тВиробництво олії, тис. тКонсерви, млн. ум. банок
959697959697959697959697959697
2642392022342124225191354,431,332,21025943
У районі можна виділити такі сільськогосподарські зони: · виноградницько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'яс­ним тваринництвом: південні райони області. · зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом: північні райони області. · овоче-молочна приміського типу: навколо Одеси. · виноградницько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством). У районі зрошено багато земель. Татарбунарська – в Одеській та інші зрошувальні системи. Одна з найважливіших ланок народногосподарського комплек­су Одеської області – її курортно-рекре­аційне господарство. Сприятливі кліматичні умови причорномор­ської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та між­народне значення. Найбільше значення мають бальнеологічні курорти Одеси. В Одеській області – 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функ­ціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – За­тока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному ра­йоні.

6. Проблеми та перспективи РПС

Одеської області.

Народногосподарський комплекс Одеської області переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з керівниками підприємств та організацій, науковцями та громадськістю продовжують роботу по поліпшенню ситуації в економіці області. Як перші кроки, запропоновано поступове якісне оновлення виробничого потенціалу. Тільки в 1998 році комплексно механізовано і автоматизовано 17 дільниць та цехів, введено в дію 2 механізовані потокові та одну автоматичну лінію, одну гнучку виробничу систему та 23 металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням. У січні 1999 року на підсумковій нараді за минулий рік голова обласної державної адміністрації окреслив основні стратегічні заходи по соціально-економічній стабілізації, які передбачають: · збільшення обсягів реалізації готової продукції за грошові кошти; · зростання дохідної частини бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних видатків; · підвищення рівня зайнятості населення та зменшення прихованих форм безробіття; · зростання заробітної плати та поступове погашення заборгованості по виплаті зарплати і пенсій. Досягнення стратегічних цілей передбачає формування чітких шляхів їх реалізації, спрямованих на пряму та опосередковану підтримку провідних галузей та підприємств області по нарощуванню обсягів виробництва та підвищенню його ефективності, зокрема: · в машинобудівній – реконструкція підприємств, розширення виробництва та реалізації сільгосптехніки; · в легкій промисловості – стабілізація виробництва та розширення випуску продукції на внутрішній ринок і ринки країн СНД; · в енергетичній – розвиток малих генеруючих об’єктів, широкий розвиток енергозбереження в усіх напрямках і галузях; · в будівництві – розвиток будівельних енергозберігаючих технологій, створення технологій будівництв; · в м’ясній та молочній промисловості – розробка та реалізація механізмів стимулювання виробництва м’яса в приватному та громадському секторі, структурна перебудова м’ясо переробних підприємств, пошук та розширення ринкового збуту продукції; · в цукровій галузі – реструктуризація галузі, залучення інвестицій, переробка цукру-сирцю, освоєння виробництва нових видів продукції в міжсезоння розширення зовнішніх ринків збуту цукру. Чітке і послідовне виконання цих та інших важливих завдань розвитку господарства області дозволить впливати на хід подій, відслідковувати негативні тенденції і завчасно приймати коректні заходи по їх упередженню. Висновок. Одеська область має велике значення у вирішенні про­блеми нафти в Україні. Опрацьовуються кілька варіантів транспорту­вання нафти. Найоптимальнішими є доставка у порти Одеси танкер­ним флотом з країн Близького Сходу й південного Середземномор'я, перевантаження її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсона, Кременчука й Лисичанська. Част­ково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для чого потрібна його реконструкція. Ця схема транспор­тування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і тран­спортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни. Мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Оде­си по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопрово­ду, посилювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти – Одеса – Снігурівка (з 19 до 45 млн. т) і Снігурівка – Кременчук (з 26 до 37 млн. т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти. Перспективним для результативного геологічного пошуку і геоло­гічної розвідки є шельфи Чорного та Азовського морів, де, як свідчать попередні дослідження, зосереджені значні й доступні для промисло­вого використання мінерально- сировинні ресурси. Тут виявлено 11 родовищ газу та газоконденсату, майже 50 перспективних нафто і газових площ поклади залізної руди, численні поклади важких мета­лів – магнетитові, ільменіт-рутилцирконієві та ін. За попередніми оцінками, запаси нафти у шельфі Чорного моря становлять 7 млрд. т. Український уряд підписав угоду з англійськими фірмами про видо­буток нафти (Великобританія виготовляє устаткування і має досвід видобутку нафти і газу на глибинах понад 1000 м у Північному морі). Спеціалісти США у 1992 р. встановили вітрові установки для виробництва електроенергії в Одеській області. Аналогічні установки, які працюють у США, вироб­ляють щороку по 1 МВт електроенергії. Вже в 1993 р. поряд з аме­риканськими були змонтовані українські вітрові установки, виго­товлені на колишніх військових заводах за американським зраз­ком. Планується в рамках конверсії після випробування виготовле­них зразків налагодити виробництво таких установок. Це дасть змогу значно збільшити виробництво електроенергії і забезпечити робо­тою мінімум 6 тис. працівників. Перспективи розвитку економіки Одеської області потребують наукового обґрунтування і розв'язання ряду важливих проблем. Першочергового значення набуває проблема водних ресур­сів, яка в умовах посушливого Причорномор'я є важливим чинником активізації сільськогосподарського виробництва. Проблема загострю­ється, оскільки в районі немає необхідних джерел власних ресурсів. Серед сучасних природних процесів, несприятливих для розвитку сільськогосподарського виробництва – активна ерозія ґрунтів, при­скорені лінійне розмивання та площинне змивання. На зрошуваних землях розвиваються вторинне засолювання, підтоплення. Спостері­гається замулювання водойм; узбережжя Чорного та Азовського мо­рів зазнають абразії, зсувів тощо. Важливими заходами боротьби з цими негативними процесами є контурне землевпорядкування, ство­рення полезахисних, водоохоронних і протиерозійних лісосмуг, ком­плексна меліорація, лісовідновлення, поліпшення луків, берегоукріп­лення, терасування, селенебезпечних гірських схилів. Збалансований розвиток різних інфраструктурних ланок гос­подарства курортних комплексів, удосконалення управління ними, забезпечення охорони рекреаційних ресурсів і всього навколишньо­го середовища – це основні завдання народногосподарського ком­плексу Одеської області. Розширення зовнішньоекономічних зв'язків потребує вирішен­ня важливих питань розвитку морського транспорту. Для цього необхідно забезпечити зростання вантажообороту морських пор­тів, створити нові глибоководні механізовані порти з урахуванням перевезень Дунаєм. Література. 1. Статистичний щорічник України 96-97 рр. 2. “Розміщення продуктивних сил України” Качан, Забродський, 1997. 3. “Економіка України” Кокошко, Сможенко, 1997. 4. “Географія України” Заставний Ф.Д. 5. “Социально-економическая география Украины”, Шаблий О.И. 6. Географія, П.О.Масляк, Я.Б.Олійник, А.В.Степаненко, П.Г.Шищенко, Київ, «Знання», 1998. 7. Розміщення продуктивних сил, за редакцією В.В.Ковалевського, Київ, «Знання», 1998.