Каталог :: География

Реферат: Ерозія ґрунтів

Міністерство науки та освіти України

середня загальноосвітня школа № 133

Реферат на тему:

Ерозія ґрунтів

Виконала:

Кушпетюк Юлія

11-А клас

Дніпропетровськ

2004

Зміст

Вступ 3

Поширеність основних типів ґрунтів світу і ступінь їхнього освоєння 4

Водна й вітрова ерозія 5

Заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів 7

Земельні ресурси України 11

Висновок 13

Література 14

Вступ

Ерозія — це природний геологічний процес, що нерідко збільшується необачною господарською діяльністю людини. На еродованих або еродійно небезпечних землях врожайність сільскогосподарских культур знижується на 10-30%, а, з часом і на 90%. Слово «ерозія» походить від латинського «erosio», що означає «роз'їдати» або «вигризати». У залежності від факторів, що обумовлюють розвиток ерозії, виділяють два основних її типи — водну й вітрову. У свою чергу, водна ерозія підрозділяється на поверхневу (площинну) і лінійну (яружну), яка розмиває ґрунти й підґрунтя. З давніх здавен ерозія ґрунтів була великим лихом для хлібороба й усе ще їм залишається. Сучасній науці вдалося у визначеній мірі установити закономірності виникнення цього грізного явища, намітити й здійснити ряд практичних заходів для боротьби з ним. Виникли екологічні проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько 4 тисяч років тому вавілонський цар Хаммураті, пізніше - китайські й монгольські імператори, а потім і європейські монархи вже дбали про збереження природи й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел. Українська козацька старшина теж уболівала за збереження довкілля й видавала ряд наказів і документів про охорону придніпровських лісів і лук, заборону спалювання лісів, браконьєрства, хижацького знищення звірів та риби, незважаючи на надзвичайне багатство природи тих часів. З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Страшною дійсністю стали голод, отруєні річки та моря, задушливе шкідливе повітря у великих промислових центрах, загублені ліси, сотні зниклих видів тварин і рослин, загроза кліматичних аномалій, ерозія та майже повне виснаження ґрунтів в аграрних районах. Спостерігається подальше підкислення ґрунтів, зменшення рухомого фосфору та обмінного калію. Зменшення фізичної площі зрошення, сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем (понад 20% зрошених та близько 10% осушених площ, які потребують підвищення технічного рівня меліоративних систем), значні площі підтоплених зрошених земель та кислих і зарослих чагарниками осушених земель та ін. призвели до зниження загальної врожайності сільськогосподарських культур щодо її проектного рівня на 30–40% на зрошених та на 15–37% на осушених землях. Поширеність основних типів ґрунтів світу і ступінь їхнього освоєння Земля завжди займала чільне місце серед національних багатств будь-якої держави. Нижче в таблиці приведені дані про ґрунтові ресурси планети, про поширення різних типів ґрунтів. Тут же приведені дані і про їхнє господарське освоєння. У залежності від особливостей структури, механічного і хімічного складу всі типи ґрунтів підрозділяються на підтипи, пологи, види й різновиди.

Географічні пояси й типи ґрунтів

Загальна площа

Відсоток освоєння

млн. км2

%

1

2

3

4

Тропічний пояс

Ґрунти дощових лісів – червоні і жовті ферралитные ґрунти25,919,57,4
Ґрунти сезонно-вологих ландшафтів – червоні саванновые, чорні злиті17,613,212,6
Ґрунти напівпустель і пустель12,89,60,8

Субтропічний пояс

Ґрунти постійно вологих лісів – червоноземи, желтоземы6,64,919,7
Ґрунти сезонно-вологих ландшафтів – коричневі й ін.8,66,525,6
Ґрунти напівпустель і пустель10,67,97,6

Суббореальний пояс

Ґрунти листяних лісів і прерій – бурі лісові й ін.6,14,633,4
Ґрунти степових ландшафтів – чорноземи, каштанові7,95,931,6
Ґрунти напівпустель і пустель7,95,91,3

Бореальний пояс

Ґрунти хвойних і змішаних лісів – підзолисті, дерено-підзолисті15,511,68,4
Ґрунти мерзлотно-тайгових ландшафтів8,26,1-

Полярний пояс

Ґрунти тундрових і арктичних ландшафтів5,74,3-
Зараз на Землі по поширеності ведуче положення займають чотири типологічні групи ґрунтів: 1) ґрунти вологих тропіків й субтропіків, переважно червоноземи й жовтоземи, для яких характерні багатство мінерального складу і велика рухливість органіки (більш 32 млн. км2); 2) родючі ґрунти саван і ступенів – чорноземи, каштанові і коричневі ґрунти з могутнім гумусовим шаром (більш 32 млн. км2); 3) убогі і вкрай хитливі ґрунти пустель і напівпустель, що відносяться до різних кліматичних зон (більш 30 млн. км2); 4) відносно бідні ґрунти лісів помірного пояса – підзолисті, бурі і сірі лісові ґрунти (більш 20 млн. км2).

Водна й вітрова ерозія

Причиною зниження біопродуктивності ґрунтів сільгоспугідь є зменшення запасів гумусу. Щорічні його втрати складають у середньому 0,62 т/га. Згідно з прогнозом Інституту спостережень за станом світу (Нью-Йорк), при існуючих темпах ерозії й збезлісення до 2030 року родючої землі на планеті стане менше на 960 млрд. т, а лісів — на 440 млн. га. Якщо зараз на кожного жителя планети приходиться в середньому по 0,28 га родючої землі, то до 2030 р. площа скоротиться до 0,19 га. Щовесни з таненням снігів спочатку маленькі струмочки, а потім і гучні потоки спрямовуються по схилах у низини, змиваючи й несучи із собою відталий ґрунт. При бурхливому сніготаненні в ґрунті з'являються вимоїни — початок процесу утворення ярів. Яри, віялом, що розходяться від центрального «стрижня» — балки, руйнують поля, луги, перерізають дороги. Нерідко довжина балки досягає десятків кілометрів, а ярів — декількох кілометрів. Вчасно не зупинений яр росте вглибину і вшир, захоплюючи усе більше й більше родючої землі. Найчастіше яри зароджуються на схилових пасовищах із сильно рідким травостоєм. Однак там, де добре розвитий травостій, навіть на дуже крутих схилах нові яри, як правило, не утворяться. До того ж створення гарного рослинного покриву сприяє різкому підвищенню продуктивності всіх земель. Швидкість ерозії перевищує швидкість природного формування й відновлення ґрунту. Забруднення водойм продуктами водної ерозії по своїх негативних наслідках не уступають впливу скидання забруднених промислових стоків. Зниження врожаю на ерозійних ґрунтах складає 36—47%. Інше лихо — вітрова ерозія, викликуване курними бурами. Вітер піднімає хмари пилу, ґрунту, піску, мчить їх над широкими степовими просторами, і все це осідає товстим шаром на землю й поля. Іноді наноси бувають до 2—3 м висотою. Гинуть посіви і сади. Вітер видуває шар ґрунту на 16—25 см, піднімає її на висоту 1— 3 км і переносить на величезні відстані. Не раз уже фіксувався перенос курних бур з Африканського континенту на Американський. Наприклад, після курної бури, що розігралася у Східній Україні, частки ґрунту були виявлені на снігу Фінляндії, Швеції та Норвегії. Відмінність вітрової ерозії від водної виражається в тім, що перша не зв'язана з умовами рельєфу. Якщо водна ерозія спостерігається при визначеному ухилі, то вітрова може спостерігатися навіть на зовсім вирівняних майданчиках. При водній ерозії продукти руйнування переміщуються тільки зверху вниз, а при вітровий — не тільки по площині, але й нагору. Важливою відмінністю цих двох типів ерозії є те, що при вітровій ерозії відбувається видування лише механічних елементів ґрунту, а при водної — не тільки змиваються частки ґрунту, але одночасно відбувається розчинення в потоковій воді живильних речовин, видалення їх. При інтенсивній ерозії вимоїни, вибоїни, яри перетворюють сільськогосподарські угіддя в незручні землі, утрудняють обробку полів. Змиваний шар ґрунту виноситься в ріки й водойми, викликає їх замулювання. Руйнівна ерозія виникає й розвивається при відсутності або слабкій захищеності ґрунту культурними сільськогосподарськими рослинами від впливу (ударів) дощових крапель, зливових струменів і поталих вод. Тому чим дружніше сходи і чим швидше розвиваються й стуляються культурні рослини, тим краще захищений ґрунт від впливу води, що руйнує, і вітру. У результаті ерозії в ґрунтах зменшується зміст азоту і засвоюваних рослинами форм фосфору й калію, ряду мікроелементів (йоду, фтору, міді, цинку, кобальту, марганцю, нікелю, молібдену, селену), від яких залежить не тільки врожай, але і якість сільськогосподарської продукції, продуктивність тварин, а також бути причиною виникнення ендемічних захворювань серед населення. За даними різних досліджень вміст, наприклад, йоду в рослинній та тваринній продукції в окремих районах Полісся в 10–20 разів нижчий, ніж в аналогічних продуктах США, Японії та інших країн. Ерозія сприяє прояву ґрунтової посухи. Це порозумівається не тільки тим, що значна частина опадів стікає зі схилів, але і тим, що на еродованих ґрунтах із поганими фізичними властивостями збільшується втрата вологи. Посуху в районах прояву ерозії нерідко називають «ерозійною посухою». У зв'язку зі змивом мінеральних елементів харчування рослин, посиленням ґрунтової посухи, погіршенням фізичних властивостей ґрунтів, зниженням їхньої біологічної активності на схилах з еродованими ґрунтами різко знижується врожай оброблюваних культур. Найважливішу роль у боротьбі з ерозією ґрунтів грають захисні сівозміни, агротехнічні й лісомеліоративні заходи, будівництво гідротехнічних споруджень та ін., що захищають ґрунт.

Заходи щодо боротьби з ерозією ґрунтів

Сівозміни, що захищають ґрунт Щоб захистити ґрунти від руйнування, необхідно правильно визначити склад оброблюваних культур, їхнє чергування й агротехнічні прийоми. При сівозмінах, що захищають ґрунт виключають просапні культури (тому що вони слабко захищають ґрунт від змиву, особливо навесні і на початку літа) і збільшують посіви багаторічних трав, проміжних підсівних культур, що добре захищають ґрунт від руйнування в ерозійне небезпечні періоди і служать одним із кращих способів окультурення еродованих ґрунтів. На схилах крутістю до 3—5° із слабко - і середньо - змитими ґрунтами, де з'являється небезпека прояву ерозії, перевагу в сівозмінах віддають травам і однолітнім культурам суцільної сівби. На більш крутих схилах (крутість 5—10°), в основному із середньо - і сильно змитими ґрунтами, у сівозмінах збільшують посіви багаторічних трав і проміжних культур, що добре захищають ґрунт від ерозії. Агротехнічні проти ерозійні заходи Ґрунт на схилах різко відрізняється від ґрунтів на рівнинних ділянках, тому і прийоми землеробства в першому випадку повинні мати специфічний характер. Найбільш простими заходами щодо регулювання поверхневого стоку поталих вод є оранка, культивація і рядовий посів сільськогосподарських культур поперек схилу, по можливості паралельно основному напрямку горизонталей. Один із найбільш ефективних прийомів, що захищають ґрунт, на землях на схилі — заміна відвальної оранки обробкою ґрунту без обороту шару.

Лісомеліоративні проти ерозійні заходи

У комплексі мір, спрямованих на боротьбу з водною й вітровою ерозією ґрунтів, важливе місце належить агролісомеліорації через її дешевину й екологічну нешкідливість. Створенням захисних лісонасаджень займаються в Україні спеціалізовані станції, що захищають ліси. Основними лісомеліоративними протиерозійними заходами є: Ø створення водорегулювальних лісосмуг у малолісних районах; Ø створення водоохоронних лісових насаджень навколо ставків і водойм; Ø створення суцільних протиерозійних лісопосадок на сильно еродованих круто схилах і непридатних землях, непридатних для використання в сільському господарстві. Водорегулювальні лісосмуги закладаються на еродованих схилах, використовуваних під сільськогосподарські культури, і призначені для перекладу поверхневого стоку в усередині ґрунтовий. Число лісосмуг і відстань між ними залежать головним чином від крутості і довжини схилу: із збільшенням крутості відстань між лісосмугами зменшується. Розташовуються водорегулювальні лісосмуги уздовж горизонталей. Ширина смуг повинна бути не менш 12,5 м. Скорочення або припинення змиву ґрунту й поліпшення водного режиму водорегулювальними смугами підвищують продуктивність сільськогосподарських угідь у півтора-два рази. Водоохоронні лісові насадження навколо ставків і водойм створюються для захисту берегів від руйнування, водойм — від замулення продуктами ерозії. Ширина водоохоронних лісових насаджень (смуг) навколо ставків і водойм у залежності від крутості схилу і механічного складу ґрунту коливається від 10 до 20 м. Лісомеліоративні проти яружні заходи Лісомеліоративні проти яружні заходи проводяться для призупинення росту і закріплення діючих ярів з метою перекладу поверхневого стоку у усередині ґрунтовий, збільшення протиерозійної стійкості ґрунту, розпилення поверхневого стоку й скріплення ґрунтового ґрунту. Лісомеліоративні насадження, що захищають ґрунт сприяють підвищенню ефективності всіх заходів єдиного протиерозійного комплексу. Застосовуються два види насаджень: а) прияружні, прибалкові і над верхові лісонасадження; б) залісення мережного фонду — дна й укосів ярів, балок. Прияружні і прибалкові лісосмуги створюються на відстані 2—5 м від брівок і над їхніми вершинами для перехоплення стокових вод і скріплення ґрунтового ґрунту кореневими системами з метою уповільнення або повного припинення росту ярів. Ширина прияружних і прибалкових лісосмуг повинна бути не менш 15 м. Над верхові насадження створюються в основному над головними вершинами діючих ярів, ширина їх відповідає ширині балок, що підводять воду; довжина залежить від площі водоскиду. Суцільне залісення проводиться на укосах ярів крутістю 8° і більш, а також на берегах балок (лощин), що мало придатні для лугових і пасовищних угідь. Залісення укосів ярів допускається тільки в тому випадку, якщо укоси сформували стійкий профіль, тобто кут їхнього природного укосу складає не більш 32° на суглинках і 26° — на супесях. Лісові насадження на дні яру дозволяють уникнути подальшого його поглиблення. На ранній стадії розвитку дно яру вузьке і залісення зробити важко, тому спочатку усувають загати, а потім дно закріплюють вологолюбними швидко зростаючими породами дерев. Гідротехнічні спорудження За допомогою гідротехнічних споруджень виробляється затримка, відвід і безпечне скидання тієї частини атмосферних опадів, що не вдається затримати на прилягаючим до ярів полях агротехнічними й лісомеліоративними прийомами. По призначенню гідротехнічні спорудження підрозділяються на три групи: затримуючі стікаючі в яр стокові води на прибалковій смузі; здійснююче безпечне скидання поверхневих вод у яри; зміцнювальне дно й укоси яру від подальшого розмиву й руйнування. Води на прибалковій смузі затримують, влаштовуючи систему валів, що перехоплюють у самого яру ту частину поверхневих вод, що не була затримана на водозборі. Вали, що затримують воду, споруджують паралельно горизонталям поверхні на відстані не менш 15 м від вершини зростаючого яру або ерозійного схилу, щоб запобігти скидання усієї води при одиночному прориві. Через 50—150 м під прямим кутом до осі вала будують перемички, а для скидання незатриманого стоку — водозливи. Для спорудження валів, що затримують воду, і перемичок більш придатні суглинні ґрунти. Щоб води, що скидаються в яр не розмивали його дно, у руслі яру встановлюють систему поперечних стінок, що розбивають подовжній профіль дна на ряд терас. Дерев'яні і плотові загати застосовуються тільки у вибалках, тому що термін їхньої дії не перевищує двох-трьох років. Закріплені яри, перетворені в задернену балку, використовують у сільському господарстві. Багате мулистими відкладеннями дно відводять під штучні луги, а укоси — під деревні насадження або під ягідники. Система землеробства, що захищає ґрунт Велику шкоду ґрунтам наносить багаторазова механічна обробка: оранка, культивація, боронування і т.д. Усе це підсилює вітрову й водну ерозію. Тепер на зміну традиційним методам обробки ґрунтів поступово приходять методи, що захищають ґрунт, із помітно меншим обсягом механічного впливу. Ґрунт у результаті такої обробки, що щадить, здобуває майже ідеальні якості: вона не ущільнюється, стає в достатньому ступені пухкої, із численними невеликими ходами, що сприяють провітрюванню і швидкому відводу води після сильних злив, що запобігає утворенню застійної вологи. При оранці така структура була б зруйнована. Оскільки при обробці, що щадить, земля може усмоктувати вологу у великих кількостях і відводити її надлишки, ґрунт не вимивається і не вивітрюється. Щоб важкі трактори не ущільнювали і не руйнували ґрунт, важливо «узути» їх в особливі шини низького тиску. Цю складну задачу вдалося вирішити конструкторам Українського державного НДІ КГШ із міста Дніпропетровська. Розроблені ними шини наднизького тиску мінімально травмують ґрунт. Велике значення має впровадження безплужної системи землеробства, що захищає ґрунт. Тільки перехід від відвальної оранки до безплужної обробки зменшує змив ґрунту в 2—4 рази. А доповнення її щілюванням на схилах крутіше 1° зменшує змив ґрунту в 18—23 рази. Безплужна обробка запобігає появі курних бур, у значній мірі знижує потенційну засміченість орного шару насіннями бур'янистих рослин, очищає ґрунт від бур'янів, що, у свою чергу, дозволяє зменшити пестицидне навантаження. Безплужна обробка, сповільнюючи нітріфікаційні процеси в ґрунті, зменшує зміст вільних нітратів у сільськогосподарській продукції, тобто дозволяє виростити екологічно чисту продукцію. Оранка з оборотом шару, що сторіччями культивується у вітчизняному землеробстві, порушує природні закони ґрунтоутворення й усередині ґрунтові взаємозв'язки. Справа в тім, що верхні обрії ґрунту заселені аеробною біотой, що вимагає для життя кисень, а нижні обрії, навпаки, — анаеробною біотой, для якої кисень згубний. З оборотом шару ґрунтова біота стає нежиттєвою і гине, перетворюючи орний шар у наполовину інертну порошкоподібну масу, порушуючи усередині ґрунтові взаємозв'язки. Щоб після такого утручання відновити рівновагу, потрібно систематична бесплужна обробка протягом 5—10 років. Безплужна обробка ґрунту — високоефективний агро меліоративний прийом. Річний влагонакопичувальний ефект її дорівнює 30—50 мм, що стабілізує землеробство, особливо під час сильних посух. Таким чином, безплужна система землеробства, що захищає ґрунт — альтернатива загрозливої екологічної ситуації, що створилася в сільськогосподарському виробництві. При обробці ґрунту без обороту шару в ґрунті прискорюються відбудовні процеси, зростають коефіцієнти гуміфікації органічної речовини і потенційна ґрунтова родючість. Переставши обертати шар і, залишивши на поверхні ґрунту менш коштовну частину врожаю, моделюють дерновий (чорноземний) процес ґрунтоутворення у виробничих умовах. Безплужна обробка ґрунту дозволила використовувати як добриво крім гною, якого завжди не вистачає, малоцінну частину врожаю: солому, здрібнені стебла кукурудзи, соняшника й інших грубо стеблових культур, бадилля картоплі, томатів, кормового й цукрового буряка і т.п. будь-які пожнивні органічні залишки при безплужної обробці ґрунту можна використовувати для відтворення ґрунтової родючості.

Земельний кадастр

Для забезпечення раціонального використання й охорони земель, захисту прав власників землі, землекористувачів і орендарів і створення об'єктивної основи для встановлення ціни на землю, земельного податку, орендної плати в Україні ведеться Державний земельний кадастр. Державний земельний кадастр містить інформацію про землі всіх категорій і ведеться за єдиною методикою в тісному взаємозв'язку і з дотриманням принципу сумісності з територіальними, лісовими, водним кадастрами й кадастрами інших видів природних ресурсів. Одержання вихідної інформації для ведення Державного земельного кадастру забезпечується проведенням необхідних космічних аерознімань, топографо- геодезичних і інших обстежень і вишукувань. Для оперативного відновлення земельно-кадастрової інформації використовуються матеріали поточних обстежень, зйомок і моніторингу земель. Оцінка земель населених пунктів і інших категорій земель здійснюється з урахуванням їх місцеположення, функціонального використання, ступеня соціальної й інженерно-транспортної облаштованості, екологічної ситуації. Дані Державного земельного кадастру підлягають обов'язковому застосуванню при плануванні, використанні й охороні земель, їхньому вилученні і наданні, визначенні платежів за землю, проведенні землевпорядження, оцінці господарської діяльності, здійсненні державного контролю й інших заходів, зв'язаних із використанням і охороною земель.

Земельні ресурси України

Згідно довідки відділу реформувань сільськогосподарських структур Державного комітету України по земельним ресурсам станом на 20 червня 2002 року (остання офіційна інформація) загальна площа земель по Україні становить 60354, 8 тис. га., з них: ¨ сільськогосподарських угідь 41817, 0 тис. га. в т. ч. ріллі 32537, 1 тис. га. ¨ багаторічні насадження 924, 4 тис. га., ¨ природних кормових угідь 7924, тис. га., ¨ перелоги 431, 2 тис. га. На сьогодні в структурі земельного фонду України деградовані малопродуктивні ґрунти, які необхідно вилучити з обороту до 2005 року: наступним переведенням їх у природні угіддя або під заліснення, складають близько 4, 85 млн. га в тому числі ріллі - 3, 2 млн. га. До 20% забруднених земель міських, приміських та індустріальних районів перебувають у кризовому стані. Ще в 1998 році були розроблені проекти землеустрою з контурно-меліоративною організацією території в 2471 господарстві на площі 9,36 млн. га, тобто на четвертій частині від передбаченої площі. Але закріплення контурних меж полів і робочих ділянок у 1998 році не проводилось. Причиною припинення виконання комплексу протиерозійних заходів, в т. ч. агротехнічних, по захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії у більшості регіонів України - відсутність фінансування. Площа забруднених сільськогосподарських угідь, які не використовуються в сільськогосподарському виробництві, в тому числі техногенно-забруднені, включаючи радіоактивне, становить 0, 2% від загальної площі сільськогосподарських угідь. Охорона земель має забезпечуватись як законодавчо так і фінансово. Тому у 2003 році Держкомземом України розробив і подав до Верховної Ради України проект Закону України "Про охорону земель", який би визначав правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх, раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля. Цей закон був прийнято Верховною Радою України 19 червня 2003 року. Поряд із законодавчим забезпеченням значний вплив на проведення робіт з охорони земель має фінансування. Так в 2001 році було передбачено Державним бюджетом по розділу "Охорона і раціональне використання земель" 3730 тис. грн., а профінансовано всього 2128, 0 тис. грн., що склало 57%. Також роботи з охорони земель фінансувались за рахунок коштів що надійшли в порядку відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва - 19399, 0 тис. грн. Однак, незважаючи на обмежене фінансування, роботи з охорони земель у 2001 році проводились по різних напрямах: ¨ збудовано земляні вали, вали-канави, вали-тераси, вали-дороги 21,42 км, водоскидні споруди (лотки, перепади, водоскиди, загати, інші) -16 шт., протиерозійні ставки для затримання твердого стоку - 10 шт., загальною площею водного дзеркала - 32,3 га, берегоукріплення - 1,12 км; ¨ захисні лісові насадження створені на площі 8,7 тис. га, полезахисні лісові смуги на площі 0,34 тис. гектарів; ¨ виконано залуження сильно деградованої й забрудненої шкідливими речовинами ріллі на площі 3510 гектарів. В Україні за 2001 рік рекультивовані 2604,9 га земель, із них під сільськогосподарські угіддя - 1358,4 га, в тому числі: під ріллю - 771,8 га, лісові (чагарникові) насадження - 897,9 га, водоймища - 133,4 га, забудову - 31,0 га, рекреаційні та інші цілі - 184,2 гектари. В 2001 році знято родючого шару ґрунту - 3361,3 тис. м3, використано родючого шару ґрунту - 5166,4 тис. м3, в тому числі накопиченого на цукрових заводах - 494,8 тис. м3. Заскладовано родючого шару ґрунту всього - 3333,1 тис. м3, в тому числі на цукрових заводах - 1549,2 тис. м3. Покрашено малопродуктивних сільськогосподарських угідь родючим шаром ґрунту (усього) - 495,5 га, у тому числі ріллі - 412,6 гектарів. Наявність на кінець 2001 року: § порушених земель (усього) - 161284,6 га, у тому числі при торфорозробках - 24874,7 га; § відпрацьованих порушених земель (усього) - 43532, 2 га, у тому числі при торфорозробках - 9080, 9 га; § земель, які знаходяться у стадії рекультивації: гірничотехнічної - 2098, 9 га, з них у процесі усадки після завершення планувальних робіт - 494, 6 га; біологічної - 459, 2 га; § заскладовано родючого шару ґрунту наростаючим підсумком (усього) - 57322, 5 тис. м3, у тому числі на цукрових заводах - 14163, 4 тис. м 3. Проектів землеустрою з контурно-меліоративною організацією території (наростаючим підсумком), починаючи з 1986 року, розроблено в 2476 господарствах на площі 9,37 млн. га, тобто на четвертій частині від передбаченої площі. Закріплення в натурі (на місцевості) контурних меж полів і робочих ділянок в 2001 році проведено у 47 господарствах на площі 117 тис. гектарів.

Висновок

Ґрунт – це колосальне природне багатство, що забезпечує людину продуктами харчування, тварин - кормами, а промисловість сировиною. Він створювався століттями й тисячоріччями. Щоб правильно використовувати ґрунт, треба знати, як він утворювався, його будівлю склад і властивості. Ґрунт має особливу властивість - родючість, він є основою сільського господарства всіх країн. Ґрунт при правильній експлуатації не тільки не втрачає своїх властивостей, але і поліпшує їх, стає більш родючім. Однак цінність ґрунту визначається не тільки його господарською значимістю для сільської, лісової й іншої галузей народного господарства; вона визначається також незамінною екологічною роллю ґрунту як найважливішого компонента всіх наземних біоценозів і біосфери Землі в цілому. Через ґрунтовий покров Землі йдуть численні екологічні зв'язки всіх живучих на землі організмів (у тому числі і людини) із літосферою, гідросферою й атмосферою. З усього вище сказаного ясно, як великі й різноманітна роль і значення ґрунту в народному господарстві і взагалі в житті людського суспільства. Так що охорона ґрунтів і їхнє раціональне використання, є однієї з найважливіших задач усього людства!

Література

1. Закон України № 962-IV «Про охорону земель» від 19.06.2003 р. 2. Довідка відділу реформувань сільськогосподарських структур Державного комітету України по земельним ресурсам станом на 20 червня 2002 року 3. Ю. В. Новиков «Екологія, навколишнє середовище й людина»; М., 1999 р. 4. Л. Дотто «Планета Земля в небезпеці»; М., 1988 р. 5. М. Іванов «У долі природи – наша доля»; М., 1990 р. 6. А. П. Ошмарін «Екологія»; Ярославль, 1998 р. 7. Т.В. Афанасьєва й ін. «Ґрунти СРСР» Москва, Думка,1979 р.