Каталог :: Бухгалтерский учет и аудит

Диплом: Оцінка в бухгалтерському обліку в Україні

                               Укоопспілка                               
                    Полтавський кооперативний інститут                    
     Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту
                                                  Допускається до захисту
                               Зав.кафедри                                
                                                “_____”___________ 2001р.
                           Магістерська робота                           
     Тема ”Оцінка в бухгалтерському обліку : теорія , практика , перспективи ,
 ( на матеріалах Обласного об¢єднання колгоспних ринків м.Черкаси)” 
     на отримання  освітньо-кваліфікаційного рівня магістра зі спеціальності
8.0501.06. ”Облік і аудит” за напрямком “Економіка і підпрємництво” 
         Роботу виконала студентка_________________Дейсман-Касіянчук С.С.
     Науковий керівник    д.е.н.,професор____________________Линник В.Г.
     Консультант ____________________________
     Рецензент_______________________________
                              Полтава -2001                              
     

Зміст

Реферат________________________________________________________ Вступ _________________________________________________________ Розділ 1.Теоретичні аспекти оцінки в бухгалтерському обліку__________ 1.1.Поняття оцінки, її значення та сутність__________________________ 1.2.Класифікація бухгалтерських оцінок___________________________ 1.3.Оцінка як принцип бухгалтерського обліку______________________ 1.4.Характеристика та аналіз господарсько-фінансової діяльності Обласного Об¢єднання колгоспних ринків м. Черкаси, та наказу про облікову політику ______________________________________________ Розділ 2.Стан оцінки в бухгалтерському обліку______________________ 2.1.Концептуальні підходи до облікової оцінки активів та її методи_________________________________________________________ 2.2.Оцінка та відображення в бухгалтерському обліку основних засобів_________________________________________________________ 2.3. Оцінка та облік товарно-матеріальних запасів___________________ 2.4.Оцінка та облік грошових коштів ______________________________ 2.5. Оцінка та облік коштів в розрахунках__________________________ Розділ 3.Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку_______ 3.1.Проблеми оцінки в бухгалтерському обліку_____________________ 3.2.Шляхи удосконалення оцінки в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку___________________________________________ Розділ 4. Охорона праці на підприємстві____________________________________________________ Висновки і пропозиції____________________________________________ Список літератури_______________________________________________ Додатки________________________________________________________ Зміст..........................................................................2 Реферат........................................................................6 Розділ 1.Теоретичні аспекти оцінки в бухгалтерському обліку....................9 1.1.Поняття оцінки , її значення і сутність..................................9 1.2.Класифікація бухгалтерських оцінок.......................................14 1.3. Оцінка як принцип бухгалтерського обліку.................................24 1.4. Характеристика та аналіз господарсько - фінансової діяльності Обласного Об¢єднання колгоспних ринків м. Черкаси та наказу про облікову політику................................... 29 Розділ 2.Стан оцінки в бухгалтерському обліку.................................48 2.1. Концептуальні підходи до облікової оцінки активів та її методи..........48 Рисунок 2.1.3. Класифікація активів за належністю до підприємства.............51 2.2. Оцінка та відображення в бухгалтерському обліку основних засобів........65 2.3.Оцінка та облік товарно-матеріальних запасів..............................76 2.4. Оцінка та облік грошових коштів.........................................89 2.5.Оцінка та облік коштів в розрахунках......................................92 Розділ 3.Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку..................95 3.1.Проблеми оцінки....................................................95 Але все ж таки:...............................................................96 3.2.Шляхи удосконалення оцінки в умовах комп¢ютеризації бухгалтерського обліку. 108 Розділ 4.Охорона праці на підприємстві.......................................112 Висновки і пропозиції........................................................115 Список літератури............................................................122 Затверджую __________________ __________________ 17.10.2000року План магістерської роботи Дейсман -Касіянчук С.С. на тему “Оцінка в бухгалтерському обліку :теорія, практика, перспективи (на матеріалах Обласного об¢єднання колгоспних ринків м. Черкаси )”. Вступ Розділ 1.Теоретичні аспекти оцінки в бухгалтерському обліку 1.1.Поняття оцінки, її значення та сутність 1.2.Класифікація бухгалтерських оцінок 1.3.Оцінка як принцип бухгалтерського обліку 1.4.Характеристика та аналіз господарсько-фінансової діяльності Обласного Об¢єднання колгоспних ринків м. Черкаси, та наказу про облікову політику Розділ 2.Стан оцінки в бухгалтерському обліку 2.1.Концептуальні підходи до облікової оцінки активів та її методи 2.2.Оцінка та відображення в бухгалтерському обліку основних засобів 2.3. Оцінка та облік товарно-матеріальних запасів 2.4.Оцінка та облік грошових коштів 2.5. Оцінка та облік коштів в розрахунках Розділ 3.Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку. 3.1.Проблеми оцінки в бухгалтерському обліку 3.2.Шляхи удосконалення оцінки в умовах комп’ютеризації бухгалтерського обліку Розділ 4. Охорона праці на підприємстві Висновки і пропозиції 16.10.2000

Реферат

Для функціонування підприємства використовують об’єкти (активи , основні засоби , товарно - матеріальні запаси, кошти в розрахунках , грошові кошти) господарської діяльності . В умовах ринкових відносин справедлива оцінка об’єктів господарської діяльності унеможливлюється . Це пов’язано з тим що на даний час при даній оцінці не враховується фактори інфляції, ризику, часу. Отже, актуальність теми полягає в розробці цих невирішених питань : нових методів оцінки, можливість їх використання та ін. . Даною магістерською роботою буде зроблена спроба вирішити ці питання. Мета дослідження. Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких завдань: ·розкрити роль і значення оцінки в сучасних умовах. З переходом до нових економічних відносин проблема оцінки тих або інших об’єктів обліку набуває великого значення .Це пов’язано з тим , що : по-перше , оцінка майнових статей балансу дозволяє встановити те, чим володіє власник , а також пропорції між окремими групами майна .За допомогою оцінки можна , наприклад, констатувати , в якій мірі підприємство чи фірма забезпечені основними та оборотними засобами , скільки є вільних коштів ,ступінь зношеності; по-друге, при оцінці майнових статей балансу визначається їх грошова вартість.; ·дослідити і проаналізувати діючу практику оцінки в Україні; ·запропонувати основні принципи , методику оцінки; ·розробити пропозиції , практичні рекомендації щодо оцінки на Обласному Об¢єднанні колгоспних ринків(ООКР); ·критично розглянути вітчизняну методику оцінки; ·надати пропозиції щодо удосконалення вітчизняної методики оцінки; Методологія і матеріали дослідження .В процесі дослідження вивчені праці закордонних вчених та вчених України та нормативні документи Верховної Ради ,Кабінету Міністрів України , матеріали Міністерства фінансів України, Укоопспілки , відомчі методичні вказівки та рекомендації , матеріали наукових конференцій , періодичної преси, інструктивні матеріали , що регламентують організацію бухгалтерського обліку та оціни в Україні. Висновки та результати основані на використанні загальнонаукових методів :аналіз , синтез, індукції , дедукції, аналогії, абстрагування ; методів економічного аналізу: статистичних спостережень, експертних оцінок, обробки та аналізу інформації, математичні методи; сходження від абстрактного до конкретного . Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання: підхід до вивчення процесів та явищ з точки зору його історії , розвитку , поглиблення та розширення кола знань. Застосовувались також спеціальні прийоми наукових досліджень: ¨групування ; ¨порівняння; ¨узагальнення економічних показників. Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна в процесі господарювання при надходженні і вибутті активів , при виникненні прав і зобов’язань, при здісненні продажу-купівлі, оренді майна, заставі, страхуванні, інвестуванні, при переоцінці основних засобів, виділенні частки у статутному капіталі, виконанні судового вироку. Обсяг магістерської роботи сторінок друкованого тексту, має таблиць, рисунків , схем, діаграм. Розділ 1.Теоретичні аспекти оцінки в бухгалтерському обліку

1.1.Поняття оцінки , її значення і сутність

Однією з найважливіших особливостей бухгалтерського обліку, що відрізняє його від інших видів обліку (оперативного і статистичного), є обов’язкове застосування грошової оцінки. Оцінка представляє собою результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик керованого об'єкта, а також процесу управління виробничо- господарською діяльністю. Звідси, оцінка по визначенню І.Т.Фролова [69] – це процес усвідомлення позитивної чи негативної значимості будь-яких господарських явищ, результатів праці, форм виробничо-трудової діяльності, матеріальних вчинків, здобутків господарювання для задоволення людських потреб, інтересів, цілей суб’єкта.Оцінка за словником російської мови С.І. Ожегіна –думка про цінність , рівень або значення будь- чого. Під оцінкою, як правило, розуміють представлення розмірів господарських засобів, їх джерел і результатів господарських процесів в грошовому вимірнику. Правильна, достовірна оцінка господарських засобів має велике значення для об’єктивної характеристики ресурсів підприємства, чіткого визначення фінансових результатів, від її правильності залежить адекватність і надійність даних, які надаються бухгалтерським обліком. В більшості випадків оцінка виконується в грошовому виразі. Але в окремих випадках (наприклад, для розроблення прогнозів та прийняття рішень) можуть вимагатись данні і в натуральному виразі – продуктивність обладнання або чисельність працюючих. Суб’єктом оцінки може виступати особа або організація, яка оцінює засоби за певними діючими в даний момент вимогами. Важливим етапом оцінки є виявлення предмету оцінки, тобто виявлення того, що підлягає оцінці, - основні засоби, виробничі запаси, весь комплекс майнових прав на підприємстві, права на матеріальні активи підприємства, права на акціонерний капітал акціонерного товариства, частка учасника в статутному капіталі підприємства, права на пакет акцій підприємства чи будь-який інший інтерес. Таким чином, предмет оцінки – це вид майна, яке оцінюється. В плановій економіці оцінка об’єктів бухгалтерського обліку регулювалась централізовано, в результаті чого в практичній діяльності склались доволі спрощені погляди на цю найскладнішу частину бухгалтерського обліку. В більшості підручників з теорії бухгалтерського обліку [18,21,25,26] зазначено, що оцінка разом із калькуляцією є способом вартісного виміру об’єктів бухгалтерського обліку, але значення і сутність оцінки майже не розкривались. Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна в процесі господарювання при надходженні і вибутті активів; при виникненні прав і зобов’язань; при здійсненні таких операцій, як: купівля-продаж, оренда майна, застава, страхування, інвестування, переоцінка основних засобів, виділення часток в статутному фонді при створенні підприємства та в процесі діяльності, об’єднанні підприємств, встановленні ціни акцій, ліквідації підприємства,; виконанні права успадкування; виконанні судового вироку тощо. Отже, бухгалтерська оцінка(у визначенні фінансово-кредитного словника під редакцією Н.В.Гаретовского[70]) – це науково обґрунтована думка суб’єкта обліку про вартість об’єкта, що ним оцінюється, а також процес визначення вартості об’єкта. У бухгалтерьському розумінні оцінка є способом вираження в узагальнюючому грошовому вимірнику господарських засобів та їх джерел , представляючи собою один із методів бухгалтерського обліку.Вона полдягає в тому , що натуральні показники первинних документів переводяться в грошові множенням встановленої ціни на кількість цінностей. Процес оцінки представляє собою процедуру присвоєння об’єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин, отриманих таким чином, щоб їх можна було використати як агреговано (наприклад, для підсумкової оцінки активів), так і окремо в залежності від певної ситуації. Технологія оцінки – це визначена на підприємстві діючим наказом про облікову політику послідовність процесу оцінки вартості активів і зобов’язань, яка включає в себе наступні етапи: визначення об’єкта, предмета, мети і функції оцінки, розробку способів оцінки, визначення шляху найкращого та найбільш ефективного застосування способу, збір та аналіз необхідної інформації, співставлення вартостей, отриманих різними способами, і встановлення найбільш вірогідної вартості майна, яке оцінюється, складання висновку, одержаного від оцінки фінансового результату. Вибір основи оцінки залежить від її мети. Мета, взагалі,у трактуванні філософського словника [69] - це дещо майбутнє, до чого слід наближатись, тобто намір або підсумок дії, завдання. Оскільки оцінка використовується для цілей бухгалтерського обліку, то останні в значній мірі і є визначними. Мета оцінки – це формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. Визначення мети оцінки – важливий етап, від якого залежить вибір методики оцінки. Формулювання мети оцінки дозволяє встановити, що слід визначити, а саме: Ø повне і правильне найменування об’єкта оцінки; Ø вид активів, які оцінюються; Ø вид майнових прав, які оцінюються; Ø дату оцінки. Мета оцінки визначає вид вартості, яку необхідно з’ясувати. Метою бухгалтерської оцінки завжди є визначення на певну дату фактичної собівартості здійсненого господарського факту. Різновидом такої оцінки вважається калькуляція, тобто обчислення собівартості одиниці продукції на підставі даних облікової інформації. Користувачі оцінки повинні звертати особливу увагу на її функцію. Якщо сформульована функція оцінки не співпадає з завданнями користувача, то результати оцінки не можна використовувати для прийняття управлінського рішення. Від функції оцінки залежить вибір її методу. Сферою використання оцінки є її функція. Оцінка допомагає продавцю чи покупцю у визначенні ціни активів і зобов’язань. Друга функція - оцінка полягає у визначенні вартості всього підприємства для його кредитування і т.д. Отже, функція оцінки – це сфера використання фактичних результатів проведеної оцінки. Отож, субєктом оцінки є особа аьо організіція, яка оцінює обєкти за певними , в даний час діючими вимогами.Обєктом оцінки в бухгалтерському обліку є : засоби, джерела їх утворення , госродарські процеси та їх результати. З плином часу вартість обєкту підприємства, враховуючи надзвичайний характер ситуації , швидко змінюється причому ці зміни навіть за короткі проміжки часу можуть бути значниими.Таким чином, важливість оцінки заключається в тому, що в звязку з вищевказаними причинами, необхідно з самого початку дати оцінку.

1.2.Класифікація бухгалтерських оцінок

Класифікація оцінок викликана різноманітність їх підстав, кількість і характер яких залежить від завдань, що стоять перед дослідником, а також від його схильностей і переваг. Кожна з цільових оцінок може базуватись на різних критеріях і використовувати різні методи, які, в свою чергу, також вимагають класифікації. Класифікація оцінок, на думку Малюги Н.М.[45] за різними ознаками представлена на рисунку 1.2.1.

Рисунок 1.2.1. Класифікація оцінок в бухгалтерському обліку [ 45 ]

Þ за об’єктом, який вимірюється, і який може бути індивідуальним і агрегатним, оцінки поділяються відповідно на індивідуальні і агрегатні. Індивідуальні оцінки вимірюють вартість одиниці ресурсу або витрат. Агрегатні оцінки, необхідні для обчислення вартості певної сукупності засобів, групи активів або пасивів підприємства. Þ за критерієм обчислення оцінки поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні оцінки базуються на єдиному зовнішньому критерії. Суб’єктивні спираються на внутрішні для даного виміру критерії, задані метою вимірювання, характером величини, що вимірюється, а також поглядами і уподобаннями експертів. При цьому, критеріями в таких оцінках можуть бути: експлуатаційна значимість різних видів майна, їх, якісні характеристики, прибутковість тощо. Þ в залежності від подальшого використання майна може застосовуватись оцінка за собівартістю та оцінка за ринковою ціною. Собівартість (виробнича, заготівельна та покупна) і ринкова ціна є основними одиницями виміру при грошовій оцінці активів підприємства. Þ по відношенню до суб’єкта вимірювання оцінок останні можуть бути поділені на історичні та калькуляційні. Історичні оцінки складаються з вже проведених вимірювань; до них слід віднести більшість бухгалтерських оцінок матеріальних ресурсів, які звичайно беруться з первинних документів. Історична оцінка минулого часу, яка називається А.П. Рудановьким в російській літературі первісною , а в західній (Е.Леонте та А.Гільбо) – історичною і яка обчислюється в номінальних цінах придбання, одержала найбільшого поширення і визнання спеціалістами бухгалтерського обліку. Особливістю первісних оцінок в обліку є їх перманентність, тобто відмова від можливого виміру їх в часі, збереження незмінної величини, індиферентність до коливань цін і купівельної спроможності грошового вимірника. Калькуляційні оцінки визначаються дослідником для кожного з вимірювань, які він проводить. До них відносяться економічні і бухгалтерські оцінки собівартості, актуарні та фіскальні оцінки. Þ за видами поділяє всі вартісні оцінки на номінальні, що базуються на грошовій одиниці періоду часу, для якого обчислюються оцінки, і фіксовані, що приймають купівельну спроможність грошової одиниці періоду, який не співпадає з оцінюваним. Інакше кажучи, номінальна оцінка характеризується простим часом: минулим, теперішнім чи майбутнім, тобто відображає первісну вартість, реалізаційну або капіталізовану, а фіксована оцінка застосовується в обчисленнях відновленої вартості, різного роду прогнозах і визначеннях порівняльних величин в аналізі динаміки. Þ в залежності від форми виразу оцінки майнових статей в балансі розрізняють: безпосередні оцінки – за допомогою однієї статті, визначається дійсна ціна наявного активу, яка заноситься до балансу однією статтею, без встановлення будь-якого зв’язку з ціною первісною; опосередковані оцінки – за допомогою двох статей, одна покаже первісну вартість, або собівартість, що переходить з одного звітного періоду до іншого, а друга, контрстаття, відобразить всю різницю між дійсною вартістю і первісною. Þ за часовою належністю оцінки можна поділити в залежності від моменту виміру, до якого відноситься сам критерій оцінки, і моменту, для якого призначені її результати (рисунок 1.2.2.). Þ за методами розрахунку оцінки можна умовно звести до восьми груп (рисунок 1.2.3.)[додаток А]. Першу групу складають незмінні або порівняльні ціни, що представляють обсяг витрат або прибутку при придбанні або реалізації засобів, обчислених в цінах заздалегідь визначеного моменту часу. Другу групу складають початкові або затратні, тобто сукупність затрат на придбання або виробництво засобів, визначена в номінальних цінах моменту, на який здійснюється оцінка затрат. Початкові оцінки представляють собою вартість в момент придбання (фактична вартість) і застосовуються за умови відсутності інфляції протягом всього строку експлуатації засобів.

Подпись: Схема 1.2.2. Класифікація оцінок за часовою належністю

Додаток А

До третьої групи відносяться відновлені оцінки, що визначають затрати на поновлення створеного в минулому потенціалу в теперішньому або майбутньому часі. Поява відновленої оцінки у складі можливих підходів до валютування майна підприємства пов’язана в основному зі зміною купівельної спроможності національної грошової одиниці і у зв’язку з прискоренням темпів науково- технічного прогресу. Відновлена оцінка в обліку представляє собою затратний аналог або реалізаційну оцінку покупця (оцінку придбання теперішнього часу). Четверта група, представлена так званими оцінками заміщення, що визначають вартість засобів як суму збережених або заміщених на аналогічні за своїми властивостями засоби. Цей досить рідкісний метод оцінки застосовується, зокрема, для оцінки природних ресурсів. П’яту групу складають реалізаційні оцінки, що представлять собою обчислений або прогнозований прибуток від реалізації майна. До них відносяться ліквідаційна, роздрібна, оптова, договірна та інші оцінки.Прихильники реалізаційних оцінок Р.Чамберс і Р.Стерлінг пропонують їх для застосування в бухгалтерському обліку з метою визначення ліквідності підприємства, щоб отриматимоожливість інформувати зацікавлених осіб про стан , якого можна досягти , продавши всі активи підприємства в даний час , і для правильного обчислення продажних цін, оскільки собівартість не повинна служити підставою для ціноутворення. Ліквідаційна - вартість об’єктів або окремих їх вузлів, запасних частин, лому та інших відходів за ціною їх, можливого використання, що виникають при ліквідації об’єктів обліку. Така вартість визначається за результатами ліквідації (реалізації) об’єктів обліку. Шоста група містить капіталізовані або рентні оцінки, що визначають цінність засобів розміром доходу або ренти, які можуть бути одержані від експлуатації засобів, що оцінюються. Капіталізовані оцінки найчастіше застосовуються в обліку природних ресурсів. Капіталізована вартість використовується також для оцінки нематеріальних активів (гудвіл). Сьома група, окрім оцінок, одержаних в результаті різних експертиз, включає також оцінки, методика побудови яких полягає у виборі однієї з уже обчислених величин. До таких оцінок відноситься, наприклад, так звана мінімальна або обережна, що приймається рівною початковій або реалізаційній оцінці, в залежності від того, яка з них в необхідний момент є нижчою. Принцип мінімальної або нижчої ціни, при якому майно оцінюється або за ціною придбання ( собівартістю), якщо вона є меншою ніж ціна продажу (різниці в цьому випадку може трактуватись як можливий прибуток), або за ціною реалізації, якщо вона є меншою ніж ціна придбання (собівартість), складається з можливості оцінити господарські засоби в день оцінки за поточними цінами або цінами придбання і отримав велике розповсюдження за кордоном. До восьмої групи відносяться оцінки чисто умовні, призначені не для характеристики цінності засобів, а лише для їх, реєстрації з певною метою. Найбільш характерним прикладом умовних оцінок є оцінка promemoria - величина, рівна певній сумі, як правило, мінімальний, що використовується в бухгалтерському обліку як єдина можливість реєстрації засобів, вартість яких або досить мала, або не може бути обчислена іншим способом. Умовні оцінки перетворюють вартість або в умовну величину, яка не має змісту, подібну оцінці promemoria (для пам’яті), що використовується в обліку, або в шкалу експертних переваг. Þ переоцінці (уточненню вартості) можуть підлягати товари і вироби, а також майно, запаси матеріалів, при цьому переоцінка може здійснюватись в сторону як зменшення, так і збільшення. Зменшуюча переоцінка - уцінка - може здійснюватися згідно законодавства у двох формах. Перша форма полягає в тому, що сума уцінки списується безпосередньо на зменшення вартості окремих видів майна з одночасним зменшенням на ту ж суму доданого капіталу або прибутку, при цій формі в балансі не створюється особлива стаття, яка б відображала сам факт здійсненої оцінки та її розмір. Друга форма проведення уцінки по балансу полягає в тому, що сума уцінки, як і в першому випадку, списується безпосередньо з переоцінкою майна, але з цим на суму уцінки в активі балансу створюється особлива стаття "Уцінка товарно-матеріальних цінностей", яка має контрпасивне значення до даного капіталу або до прибутку, враховуючи те, за рахунок яких джерел буде покриватися ця уцінка. Таким чином, при такій формі грошової оцінки в балансі з'являється особлива стаття, яка має значення контрпасиву. В ній відображається факт проведеної уцінки та її розмір. Збільшуюча переоцінка - дооцінка - проводиться по балансу і може мати дві форми. При першій сума дооцінки безпосередньо додається до вартості переоціненого майна з одночасним збільшенням доданого капіталу або прибутку. Таким чином, при такій формі в балансі не з'являється особлива стаття, яка б показувала сам факт проведеної дооцінки та її розмір. При другій формі суми дооцінки додаються до дооціненого майна, одночасно з цим по пасиву виділяється спеціальна стаття " Дооцінка товарно-матеріальних цінностей", яка є доповненням до доданого капіталу або прибуток. Всі ці класифікації суттєво впливають на роботу бухгалтера, який зустрічається з оцінками, у більшості історичними та об'єктивними, різноманітність оцінок свідчить лише про те, що бухгалтерська оцінка фактів господарського життя не відображає ні їх вартості (цінності), ні будь-яких змістовних характеристик. Вона представляє собою лише певний вимірник, що дозволяє обчислити номінальне майно підприємства, номінальний результат його діяльності. Оскільки метою бухгалтерського обліку найчастіше вважають обчислення фінансового результату, то метод оцінки повинен забезпечувати для цього найкращі і суворо відповідаючи вимогам закону умови. Слід підкреслити, що бухгалтер-практик, повинен знати всі логічно можливі оцінки, але дотримуватись мудрості віків - оцінки початкової, саме вона представляє собою основу здорової бухгалтерії. Отже, на нашу думку в бухгалтерському обліку завжди переважала оцінка за собівартістю , тобто за цінами , які зазначені в документах. Однак, це лише один із багатоьх можливих варіантів оцінки об¢ектів обліку.В господарській практиці застосовуються різноманітні методи оцінювання як засобів так і процесів.Кожна з оцінок необхідна в певній галузі для вирішення будь-якого кола задач. Таким чином , можуть бути виділені оцінки, що застосовуються в плануванні , в галузі фінансів, кредитуванні, в статистиці, в області господарського права і бухгалтерського обліку. Вищенаведені класифікації Малюги Н.М. , на нашу думку , тісно взаємопов¢язані , і кожна з них може бути розгорнута за всіма іншими.Кожен із користувачів даних класифікацій має великий вибір ознак оцінки, які залежать від інтересів підприємця і від певної кон¢юктури , що склалася на ринку, а також і від інших обставин.Отже, види оцінок визначаються цілим набором властивостей, що дозволяють характеризувати об¢єкт і суб¢єкт виміру, час і критерії оцінки, види вимірників, підстави і методи розрахунків.Застосування того чи іншого виду диктується тими чи іншими цілями для яких визначається дана оцінка.

1.3. Оцінка як принцип бухгалтерського обліку

Облікова культура мислення виробляється на підставі вивірених тривалим досвідом, а потім теоретично обґрунтованих логічних конструкцій - правил і принципів обліку. Правила бухгалтерського обліку - це база бухгалтерського обліку, вибрана підприємством для відображення статей в балансах, звітах і рахунках. Оцінка господарських засобів здійснюється на базі певних правил, принципів і за допомогою певних методів оцінки. Під правилами оцінки розуміються загальні правила, які застосовуються при оцінці господарських засобів. Мова йде про методи оцінки, які відносяться до суб'єкту, об'єкту й способу оцінки. Об'єктом оцінки виступають господарські засоби, які відображаються в активі і пасиві балансу, а також затрати і доходи підприємства. Під принципами оцінки розуміють спеціальні правила, що діють при виборі певної ціни. При оцінці господарських засобів принципи оцінки завжди відповідають на питання: яку ціну необхідно в даному випадку використовувати? Що ж таке принципи обліку та їх роль в системі бухгалтерського обліку? Слово "принцип" зустрічається в багатьох роботах вітчизняних авторів з бухгалтерського обліку[25,26,34,42] як універсальна форма мислення та свідомості, що відображає загальні властивості, взаємозв’язки, закономірності розвитку всіх явищ та процесів. На принципах не загострюється увага, вони не систематизуються і мають побутовий, розхожий характер (принципове положення, принциповий характер, справа в принципі тощо). Поява в російській, а пізніше і в український обліковій літературі поняття принципу, як особливої категорії бухгалтерського обліку, є результатом запозичення із джерел, яке не супроводжувалось науковим аналізом його сутності. Переліки багатьох принципів механічно сприймаються та переносяться на нашу теоретичну основу, частіше всього навіть без необхідних коментарів (практика фінансового і податкового обліку їх не застосовує). Більша частина принципів бухгалтерського обліку ототожнює їх взаємозв’язок з принципами суміжних наук та дисциплін. Але від цього вони не стають принципами бухгалтерського обліку, а останні не змінюють своєї суті. Якщо звернути увагу на суть принципів, то можна виявити тенденцію підміни одним терміном "принцип бухгалтерського обліку" таких загальноприйнятих, обґрунтованих та усталених десятиріччям різноманітних термінів і категорії обліку, як способи, прийоми, елементи чи складові методу. Слід зауважити, що в нашій науковій та навчальній літературі[42 та ін], в тому числі з теорії бухгалтерського обліку, ніколи не було такої самостійної категорії, як "принцип бухгалтерського обліку", яким зараз намагаються підмінити давно відомі категорії. Бухгалтерський облік давно має свої принципи, які визначають його суть, і кожний принцип повинен зайняти свою нішу і мати назву відповідно своєму змісту. У сукупності вони визначають певний комплекс, передусім, відображення економічних та правових відносин. Отримуючи відображення в системі бухгалтерського обліку, вони певною мірою відображають конкретний зміст предмету, методику, організацію та техніку ведення обліку. Загальне визнання принципів обліку залежить від того, наскільки точно вони відповідають наступним критеріям: доцільності, об'єктивності і раціональності. Принцип обліку вважається доцільним, якщо його інформація має певний економічний зміст, потрібна і корисна при прийнятті ділових рішень. Принцип обліку вважається об'єктивним, якщо його інформація не піддається впливу та суб'єктивній оцінці обліковця, не може бути результатом суб'єктивних тверджень окремих авторів. Об'єктивність, крім того, передбачає надійність, перевіреність, своєчасність і відповідність дійсності фактів, що характеризуються правильними оцінками кількості, маси, вартості, міри. Принцип обліку вважається раціональним, якщо він може дотримуватись без певних складнощів і значних затрат. Умова і ціна одержання інформації повинні виправдовуватись тими вигодами, які одержить користувач від цієї інформації. Вигода від одержання облікової інформації повинна, як правило, перевищувати затрати на її одержання. В окремий принцип обліку оцінку виділяють тільки деякі автори,Соколв є одним із них[60]. З цими авторами можна погоджуватись, а можна і не погоджуватись.Багато авторів ( Астахов В.П.[16], Бутинець Ф.Ф.[22], Голов С.В.,Єфіменко В.І.[32]Кутер Н.І.[43] та ін.) в окремий принцип обліку виділяють грошовий вимірник. Беручи до уваги, що оцінка є принципом бухгалтерського обліку, спробуємо показати ступінь його відповідності перерахованим вище критеріям та обґрунтованість віднесення його саме до цієї категорії. Перший критерій (принцип обліку вважається доцільним, якщо його інформація має певний економічний зміст, потрібна і корисна при прийнятті ділових рішень). Без сумніву, інформацію без оцінки не можна узагальнити, інформація, що не виражена в одному універсальному вимірнику - грошах, непотрібна і на її підставі не можна прийняти управлінське рішення. Другий критерій (принцип обліку вважається об'єктивним, якщо його інформація не піддається впливу та суб'єктивній оцінці обліковця, не може бути результатом суб'єктивних тверджень окремих авторів). Якщо на підприємстві є наказ про облікову політику і в ньому обумовлена дія оцінок як принципу обліку, то сам процес оцінки є незалежним, надійним, об'єктивним і відповідає чинному законодавству. Третій критерій (принцип обліку вважається раціональним, якщо він може дотримуватись без певних складнощів і значних затрат). Оцінка не вимагає будь-яких складнощів і затрат при наявності наказу про облікову політику. Правильна оцінка об'єктів обліку - це збереження активів підприємства, збільшення його дохідності, підвищення ефективності роботи. Звідси, на наш погляд, немає сенсу поділяти оцінку як принцип обліку на дві частини. Оцінка - це одна цілісна і неподільна категорія обліку, без якої бухгалтерський облік втрачає будь-який зміст. Оцінка - процес, бухгалтерська дія, яка направлена на узагальнення активів підприємства в єдиній грошовій одиниці держави. Перевага обліку в грошовому виразі "полягає в тому, що гроші є загальноприйнятою мірою виміру, за допомогою якої неоднорідні факти про підприємство можуть бути виражені у вигляді чисел, з якими можна проводити арифметичні дії". І, як висновок, можна зазначити, що без принципу оцінки принципи, які застосовуються в бухгалтерському обліку наведені в рисунку 1.3.1[додаток Б] не мають змісту і самостійного значення. Додаток Б

Схема 1.3.1. Оцінка в принципах бухгалтерського обліку
1.4. Характеристика та аналіз господарсько - фінансової діяльності Обласного Об¢єднання колгоспних ринків м. Черкаси та наказу про облікову політику. Обласне об¢єднання колгоспних ринків( ООКР) належить на праві власності Черкаській облспоживспілці, є самостійним господарюючим статутним суб¢єктом створеним відповідно до рішення правління Черкаської облспоживспілки від 25.11.1991 року .До складу Об¢єднання входить Уманський та Смілянський колгоспні ринки. Об¢єднання є юридичною особою , керується в своїй діяльності законодавством України, статутом, має самостійний баланс, печатку зі своєю назвою, штамп, може від свого імені заключати договори , бути позивачем і позивачем у суді , арбітражному суді , третейському суді. Формою фінансування є госпрозрахунок. Обласне об’єднання ринків займається такими видами діяльності продажем і здаванням в в оренду нерухомого майна виробничо-технічного призначення, прокатом предметів культурно-побутового призначення й господарського вжитку, ринковою торгівлею, громадське харчування споживчої кооперації, веде готельне господарство. Метою діяльності є отримання прибутку. Предметом діяльності ринку є : ·організація роботи ринків, підпорядкованих Об¢єднанню; ·створення належних умов для торгівлі с/г продуктами та промисловими товарами населенню, підприємствам та організаціям; ·надання різноманітних послуг: реалізація через підприємство громадського харчування ринку різноманітних кулінарних, кондитерських виробів, вина, лікеро-горілчаних виробів та безалкогольних виробів ; ·виробництво, закупівля та реалізація товарів через структурні підрозділи ринку; ·збирання в установленому порядку разових зборів і плати за послуги з торгуючих на ринку та ін. Структура управління представлена на рисунку 1.4.1.

ОСС (голова правління Боїн В.О.) Обласне об’єднання колгоспних ринків (Генеральний директор Беспалов Л.Б.)

Головний бухгалтер Замісник директора Головний інженер

Бухгалтерія Торгівля Будівельна група Ст. бухгалтер Громадське харчування 5 бухгалтерів Ринки Рисунок 1.4.1. Структура управління ООКР Бухгалтерія підприємства знаходиться на першому поверсі підприємства і знаходиться в двох кабінетах :кабінету головного бухгалтера і кабінету ,де працюють бухгалтери структурі підприємства 6 бухгалтерів, які ведуть комп’ютеризований облік. Обласне Об¢єднання колгоспних ринків (ООКР) здійснює облік своїх результатів, складає бухгалтерську, статистичну та внутрівідомчу звітність в порядку, встановленому законодавством та споживчою кооперацією. Ревізія господарсько-фінансової діяльності проводиться власником, іншими органами, державою. З точки зору ергономічного забезпечення бухгалтерського обліку то на Обласному об’єднанню колгоспних ринків , (де в кабінеті 30м*2 знаходиться 6 комп’ютерів) слід покращити умови праці бухгалтерів: а саме розширити площу бухгалтерії( близько 6 м*2 на одного бухгалтера), поставити захисні екрани на комп’ютери, ввести 15 хвилинні перерви після кожні 3 пророблені години перед комп’ютером, обладнати бухгалтерію сучасним кондиціонером. Для повної характеристики Обласного Об¢єднання колгоспних ринків проведемо аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємства. Одним із основних джерел аналізу фінансового стану Обласного Об¢єднання колгоспних ринків є бухгалтерська звітність і насамперед бухгалтерський баланс і інші форми [додаток ]. Результати аналізу активів ( таблиця 1.4.2 [додаток ] ) свідчать, що за аналізований період (1кв 2001 року) вартість активів зменшилась на 11т.грн.Основну частку у валюті балансу (95,57 на початок та 95,06 на кінець) займають необоротні , тобто неліквідні активи, хоча на кінець періоду їх сума зменшилась на 45 т. грн. або 0,51%, все ж це є недостатнім. З іншого боку загальна вартість оборотних активів збільшилась на 34 т. грн або 0,51%, але є дуже низькою і недостатньою(4,94 на кінець при нормативі не менше 50 %(!).Отже. загальна структура активів підприємства є незадовільною. Позитивно з фінансової точки зору оцінюється збільшення грошових коштів та розрахунків44т.грн. або 6,66% за рахунок зменшення суми(у вигляді продажу) необоротних активів. Загальна оцінка активів незадовільна. А позитивні зрушення занадто незначні для такої структури активів балансу. Структуру пасиву балансу також вважаємо незадовільною, тому що Обласне Об¢єднання колгоспних ринків не ефективно використовує власний капітал, має дефіцит робочого капіталу(43т. грн. станом на початок)-таблиця 1.4.3[додаток ]. Для з’ясування здатності Обласного Об¢єднання колгоспних ринків виконувати свої зовнішні і довгострокові зобов¢язання , використовуючи свої активи, вимірюємо рівень платоспроможності, для якого розраховуємо спеціальні коефіцієнти, які наведені в таблиці .Так, про погіршення фінансового стану свідчить зростання коефіцієнту заборгованості, тобто залежність від позичкових коштів зросла. На кінець Обласне Об¢єднання колгоспних ринків (ООКР) на 1 гривну залучало 1,345 грн. позичкових світовій практиці прийнято, що підприємство яке має значення цього показника вище 1, втрачає фінансову сталість. Хоча, як бачимо коефіцієнт фінансування має тенденцію до збільшення. Якщо на початок на 1 гривню позичкових коштів підприємство могло використовувало 18,757 грн., на кінець 25,046, але як зазначалося вище левова частка коштів знаходиться в 1частині (не ліквідній) і тому нами робляться такі суперечливі висновки. Кінцевий висновок про фінансовий стан підприємства робимо після розрахунку узагальнюючих показників фінансової сталості(таблиця 1.4.5. [додаток ] ) Розрахунки свідчать також, що підприємство недостатньо забезпечене власними оборотними коштами. Як ми раніше відмічали, ця недостатність на початок року складала 566 т. грн., то на кінець цей показник склав +74т.грн. Враховуючи показники фінансової сталості представлені в таблиці 1.4.5. , зробимо висновок , що фінансовий стан ООКР як кризовий. Хоча як показують показники таблиці, на кінець звітного періоду показники Е1, Е2, Е3 хоча і незадовільні(тобто нестача капіталу для формування запасів), але вони значно змінилися і являють собою замість –150т.грн. на початок –23 на кінець. Це є позитивною тенденцією , але все ж таки такі зміни недостатні , і фінансовий стан на кінець періоду кризовий. Враховуючи результати раніше проведеного аналізу , ми можемо відмітити , що фінансовий стан підприємства слід вважати кризовим і однією із основних причин такого становища , на рівні з дією факторів об’єктивного характеру , є недостатність власних оборотних коштів , неефективність використання основних , оборотних, трудових ресурсів. На нашу думку, Обласне Об¢єднання колгоспних ринків не має власних оборотних коштів у значній мірі з таких причин: ·значну шкоду завдає податкова політика; ·матеріально-технічна база об’єктів громадського харчування , готельне господарство, заготівлі досить дорого коштують та побудовані в дореформові часи, зараз важким тягарем лягли на сьогоднішній фінансовий стан Обласного Об¢єднання колгоспних ринків , так як у вигляді амортизаційних коштів відволікається значна частина коштів; На підставі проведеного аналізу нами можуть бути запропоновані наступні напрямки щодо зміцнення фінансового стану підприємства: Þаналіз його балансу свідчить , що однією із причин важкого фінансового стану Обласного Об¢єднання колгоспних ринків є досить громіздка для здійснення господарської діяльності матеріально-технічна база, в яку вкладена значна сума власних та прирівняних до них коштів. Тому бажано провести інвентаризацію основних засобів , при необхідності законсервувати чи здати в оренду ті, що у даний час не використовуються(здати в оренду 5,6,7,8 поверхи не за діючого в готельному господарстві приміщення готелю “Центральний”) ; Þглибоко проаналізувати можливість ефективного використання наявного майна та вдало розпоряджатися ним, провести аналіз доцільності будівництва та прийняття рішення щодо нього(на нашу думку в сторону завершення будівництва нерентабельного готельного господарства); Þзвільнені таким чином кошти направити на збільшення обсягів діяльності, слід нарощувати матеріальні оборотні кошти, в першу чергу товарні запаси, які користуються попитом; Þвибору найбільш ефективного шляху розвитку , на нашу думку буде сприяти, впровадження бізнес планування . Вирішення назрілих проблем буде сприяти фінансовій стабілізації Обласного Об¢єднання колгоспних ринків . Облікова політика Обласного Об¢єднання колгоспних ринків . Оцінка в людській діяльності відіграє орієнтацій ну роль. Порівнюючи оцінку всіх можливостей , людина обирає і втілює в дійсність саме ту , яка найбільш відповідає її потребам, прагненням, уявленням про мету та сенс її буття. Але оцінки можуть правильно скеровувати лише за умови , коли вони правдиві. В бухгалтерському обліку вони передбачаються в наказі про облікову політику, який формується на підставі діючого законодавства. Таким чином , в загальному вигляді облікову політику можна визначити як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, що вибрані підприємством в якості відповідних умов господарювання. Іншими словами , це порядок здійснення первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства або реалізація методу бухгалтерського обліку. Взаємозв’язок методу бухгалтерського обліку (і як елементу –оцінки) і облікової політики підприємства наглядно відображений на рисунку 1.4.7. [додаток ]. На Обласному Об¢єднанні колгоспних ринків наказ про облікову політику був затверджений 30.12.2000 року. Нашою пропозицією для ООКР є розширення до наказу про облікову політику проектом “Додаток до наказу № 97 “Про організацію бухгалтерського обліку Обласного Об¢єднання колгоспних ринків” [додаток ] . А також у пункті 7.33 діючого наказу згідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”[4] замінати слова “.на головного бухгалтера “ словами “.на керівника”, оскільки дане твердження не суперечить чинному законодавству. Додаток Проект Додаток до наказу №97 Про організацію бухгалтерського обліку В зв’язку з вступом в силу 1 січня 2000 року Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і у відповідності з рішенням трудового колективу від " "____ року НАКАЗУЮ Провести наступні організаційні заходи: 1.Встановити форму організації бухгалтерського обліку у вигляді бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. 2.Встановити форму бухгалтерського обліку у вигляді комп’ютерної форми обліку. Покласти на головного бухгалтера відповідальність за контроль відповідності регістрів обліку , порядку і способу узагальнення інформації ,передбачених комп’ютерною програмою та чинним законодавством. 3.Затвердити систему і форми внутрівідомчого обліку, звітності і контролю господарських операцій згідно додатку. 4.Затвердити правила і графік документообігу згідно додатку . 5.Передбачити використання Плану рахунків бухгалтерського обліку і Інструкції по його використанню, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999року №291, починаючи з " "_______.Дозволити головному бухгалтеру, на його розсуд і при необхідності , доповнювати План рахунків новими субрахунками. Генеральний директор ___________(Беспалов Л.Б.) “___” _____ року Додаток Г

Таблиця 1.4.2. Аналіз акт

ивів

На початок зв.п-ду

На кінець зв.п-дуВідхилення
Показники

Сума

Питома СумаПитома СумаПитома

тис.грн

вага,%тис.грнвага,%тис.грнвага,%
Усього активів у т.ч.

6757

100

6746

100

-11

I Необоротні активи

6458

95,57

6413

95,06

-45

-0,51

II Оборотні активи

299

4,43

333

4,94

34

0,51

2.1.запаси

107

35,79

97

29,13

-10

-6,66

2.2.грошові кошти та розрахунки у т.ч.

192

64,21

236

70,87

44

6,66

2.2.1.кошти у розрахунках

32

10,7

36

10,81

4

0,11

2.2.2.грошові кошти та їх еквіваленти

160

53,51

200

89,19

40

35,68

Таблиця

Показники

На початок зв.п-ду

На кінець зв.п-дуВідхилення

Сума

Питома СумаПитома СумаПитома

тис.грн

вага,%тис.грнвага,%тис.грнвага,%
1Усоьго пасивів в т.ч

6757

100

6746

100

-11

2.власний капітал з нього

6415

94,94

6487

96,16

72

1,22

2.1.власні оборотні кошти

-43

-0,67

74

1,14

117

1,81

3.позиковий капітал

342

5,06

259

3,84

-83

-1,22

3.1.довгострокові зобовязання
3.2.короткостр.кредити та позики
3.3.поточна кред.заборгованість

342

100

259

100

-83

Табл. Узагальнені показники фінансової сталості(оцінка виходячи із

ступеню забезпеченості його власними коштами)

Показники

На початок зв.п-ду

На кінець зв.п-ду
1.Наявність власних оборотних коштів

-43

74

для формування запасів

2.Наявність власних оборотних

-43

74

та довговстрокових позичкових капіталів

для формування запасів
3.Наявність власних оборотних довго-

-43

74

строкових та короткострокових

коштів для формування запасів

4.Запаси

107

97

5.Лишок(+),нестача(-) власних оборот.

для формування запасів(Е1)

-150

-23

6.Лишок(+),нестача(-) власних оборот.

Довговстрокових позичкових капіталів

-150

-23

для формування запасів(Е2)

7.Лишок(+),нестача(-) власних оборот.

Довгострокових та короткострокових

-150

-23

коштів для формування запасів(Е3)

Табл. Часткові показники фінансової сталості підприємства
ПоказникиНа початок зв.п-дуНа кінець зв.п-дуВідхилення
1.Коефіціент економічної незалежності(автономії)

0,951

0,962

0,011

2.Коефіціент концентрації залученого капіталу

0,051

0,038

-0,013

3.Коефіціент фінансової залежності

1,053

1,04

-0,013

4.Коефіціент реальної вартості ОЗ у валюті балансу

0,912

0,902

-0,01

5.Коефіціент реальної вартості ОЗ та запасів у валюті
балансу

0,928

0,916

-0,012

6.Коефіціент фінансування (фін.незалежності)

18,757

25,046

6,289

7.Коефіціент заборгованості (спів-ня позик.та власних

0,053

0,0399

-0,0131

коштів)
8.Коефіціент заб-ті запасів власними коштами

-0,402

0,763

1,165

9.Коефіціент заб-ті власними коштами

-0,614

1,345

1,959

10.Коефіціент заб-ті обор. коштами

-0,0067

0,0114

0,0181

11.Коефіціент довготерміновог залучення коштів

1,041

1,067

0,026

12.Коефіціент інвестування

0,269

0,279

0,01

13.Коефіціент маневрування

1,041

1,067

0,026

14.Нагромадження амортизації

0,269

0,279

0,01

15.Коефіціент придатності основних засобів

0,731

0,721

-0,01

16.Коефіціент фінансової сталості

18,757

25,046

6,289

Табл. Показники платоспроможності Обєднання колгоспних ринків
ПоказникиНа початок зв.п-дуНа кінець зв.п-дуВідхилення
1.Коефіціент абсолютної ліквідності(0,2-0,3)

0,468

0,772

0,304

2.Термінової ліквідності

0,561

0,911

0,35

3.К-тліквідності запасів

0,874

1,286

0,412

4.Ліквідності коштів у розрахунках

0,313

0,375

0,062

5.К-т загальної ліквідності(2,0-2,5)

0,094

0,139

0,045

6.Співвідношення кредит. Та дебіторської заборгованості

10,688

7,19

-3,498

7.Відношення активів

0,046

0,052

0,006

На нашу думку ООКР не має власних оборотних коштів у значній мірі з таких причин: ·значну шкоду завдає податкова політика; ·матеріально-технічна база об’єктів громадського харчування , готельне господарство, заготівлі досить дорого коштують та побудовані в дореформові часи, зараз важким тягарем лягли на сьогоднішній фінансовий стан Обласного Об’єднання колгоспних ринків, так як у вигляді амортизаційних коштів відволікається значна частина коштів; На підставі проведеного аналізу нами можуть бути запропоновані наступні напрямки щодо зміцнення фінансового стану підприємства: Þаналіз його балансу свідчить , що однією із причин важкого фінансового стану Обласного Об’єднання колгоспних ринків є досить громіздка для здійснення господарської діяльності матеріально-технічна база, в яку вкладена значна сума власних та прирівняних до них коштів. Тому бажано провести інвентаризацію основних засобів , при необхідності законсервувати чи здати в оренду ті, що у даний час не використовуються(здати в оренду 5,6,7,8 поверхи не задіяного в готельному господарстві приміщення готелю “Центральний”) ; Þглибоко проаналізувати можливість ефективного використання наявного майна та вдало розпоряджатися ним, провести аналіз доцільності будівництва та прийняття рішення щодо нього(на нашу думку в сторону завершення будівництва нерентабельного готельного господарства); Þзвільнені таким чином кошти направити на збільшення обсягів діяльності, слід нарощувати матеріальні оборотні кошти, в першу чергу товарні запаси, які користуються попитом; Þвибору найбільш ефективного шляху розвитку , на нашу думку буде сприяти, впровадження бізнес планування . Вирішення назрілих проблем буде сприяти фінансовій стабілізації ООКР. Облікова політика Обласного Об’єднання колгоспних ринків .Оцінка в людській діяльності відіграє орієнтаційну роль. Порівнюючи оцінку всіх можливостей , людина обирає і втілює в дійсність саме ту , яка найбільш відповідає її потребам, прагненням, уявленням про мету та сенс її буття. Але оцінки можуть правильно скеровувати лише за умови , коли вони правдиві. В бухгалтерському обліку вони передбачаються в наказі про облікову політику, який формується на підставі діючого законодавства. Таким чином , в загальному вигляді облікову політику можна визначити як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, що вибрані підприємством в якості відповідних умов господарювання. Іншими словами , це порядок здійснення первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності підприємства або реалізація методу бухгалтерського обліку. Взаємозв’язок методу бухгалтерського обліку (і як елементу –оцінки) і облікової політики підприємства наглядно відображений на рисунку 1.4. На Обласному Об’єднанні колгоспних ринків ООКР наказ про облікову політику був затверджений 30.12.2000 року. Нашою пропозицією для ООКР є формулювання додатку до наказу про облікову політику “Про організацію бухгалтерського обліку Обласного Об’єднання колгоспних ринків ”(додаток ) . Додаток

Схема 1.4. Взаємозв¢язок методу бухгалтерського обліку і облікової політики підприємства

Розділ 2.Стан оцінки в бухгалтерському обліку

2.1. Концептуальні підходи до облікової оцінки активів та її методи Бухгалтерська і фінансова звітність, що зараз застосовується, має тенденцію і в подальшому керуватись загальноприйнятими міжнародними принципами. У зв'язку з цим особливу увагу слід надавати точності термінології і поняттям, що використовуються в обліковій практиці. Словосполучення “концептуальні підходи” потребує сутнісного визначення термінів, з яких воно утворюється. Концепція – це система поглядів на будь-що, основна думка будь-чого[69]. Підхід – сукупність прийомів відношення до будь-чого (до вивчення будь-чого, до ведення справи тощо)[69]. Отже, під концептуальними підходами слід розуміти систему поглядів на сукупність прийомів. Під методом оцінки розуміється техніка оцінки господарських засобів. На практиці використовуються два методи: індивідуальний і так званий диференційований підхід при оцінці господарських засобів. При диференційованому підході застосовуються різні ціни для оцінки різних видів господарських засобів (основних, оборотних тощо). В господарській практиці як правило використовується метод індивідуальної оцінки. Методи оцінки повинні відповідати таким критеріям: 1) ефективність – забезпечення поставленої мети, результативність, точність дослідження, придатність для практики; 2) простота і надійність – доступність для дослідника, достовірність результатів дослідження; 3) відсутність шкоди – етичність в стосунках з людьми, відсутність матеріального збитку; 4) економічність – економія часу і коштів на дослідження; 5) науковість – застосування методів, обумовлених сучасною наукою. Методологія оцінки включає: Þ формулювання категорій, що використовуються в процесі її здійснення; Þрозробку показників, що відображають зміст категорій; Þ встановлення критерію, на основі якого проводиться порівняння та робиться висновок; Þ вибір методів. Для здійснення безперебійного виробництв, розподілу, обміну та споживання будь-яке підприємство має певну кількість засобів виробництва,предметів обігу і споживання, які становлять економічні ресурси. В практиці фінансово- господарської діяльності підприємств під терміном “економічні ресурси” розуміють “активи”. Термін “актив” походить від латинського слова “activus” – діяльний, діяти, бути тведить Ожегов С.І.[54]. Тобто, активи – це ресурси, які є в розпорядженні власника підприємства, придбані або створені для того. Щоб в результаті господарської діяльності одержувати економічний ефект. Отже, під активами слід розуміти таке групування засобів, яке показує їх дію та функціонування. Згідно з концептуальними основами міжнародних стандартів активи – це господарські засоби, контроль над якими організація одержала в результаті фактів її господарської діяльності, які здійснились і які повинні принести їй економічні вигоди в майбутньому. Активи відображаються в балансі лише за умови існування ймовірності притоку майбутніх економічних вигод, і якщо вартість активу може бути надійно виміряна. Класифікація господарських засобів (активів) є основою для визначення або вибору методу оцінки. Активи в залежності від різних ознак можна класифікувати наступним чином (рисунки 2.1.1, 2.1.2[додаток ], 2.1.3[додаток ], 2.1.4, 2.1.5). В економічній літературі мають місце різноманітні класифікації активів підприємства. У більшості видань вони застарілі (Рисунок 2.1.1)

Рисунок 2.1.1. Класифікація активів в залежності від функціональної ролі в процесі виробництва Із даного рисунку видно, що за новими стандартами не доцільно виділення групи “вилучені засоби” підприємства відрахувань до спеціальних фондів Додаток

Подпись: Грошові кошти та їх еквіваленти

Рисунок 2.1.2. Класифікація активів за ступенем ліквідності

Рисунок 2.1.3. Класифікація активів за належністю до підприємства

Рисунок 2.1.4. Класифікація активів за способом перенесення вартості на продукцію (роботи, послуги)

Рисунок 2.1.5. Класифікація активів за структурою балансу спеціальних фондів не здійснюють, а податок на прибуток (внесення до бюджету) розглядають як витрати. Правила оцінки статей балансу є однією із найскладніших проблем бухгалтерського обліку в умовах ринкової економіки, на відміну від планово- регулюючої, де ціни, а тому і методи оцінки, як правило, є директивними. В багатьох країнах світу бухгалтери та юристи, які займаються цією проблемою, відводять їй значне місце в своїх працях. Проблеми оцінки майнових статей балансу при розширенні макрогосподарських зв'язків, інтеграції національних економік в окремі економічні союзи визначили необхідність створення спеціального Міжнародного Комітету з стандартів оцінки майна (1981 р.). При вирішенні питання про грошову оцінку майнових цінностей балансу важливим моментом є те, за якою ознакою та чи інша частина активів вступає до балансу, залишається на балансі і виходить з нього. Річ в тім, що одним із завдань бухгалтерії є насамперед правильність та повнота визначення всіх операцій, пов'язаних з рухом та станом майнових цінностей. Отже, бухгалтерія повинна відображати в облікових регістрах усі господарські операції, пов'язані з: o отримання майна; o внутрішнім його переміщенням; o і подальшим його відчуженням. Слід також ати на увазі, що спосіб оцінки активів залежить від каналів їх, надходження та вибуття. На рисунку 2.1.6 представлені можливі канали надходження та вибуття активів. Поряд з поняттям “активи” фігурує й інше поняття – майно підприємства. Більшість спеціалістів асоціюють економічне поняття майна з активами балансу, відмічаючи, що активи відображають також і вартість майна. Але з таким визначенням частина авторів не погоджується. Так, в бухгалтерському балансі (ф.№1) Російської Федерації у розділ “Активи” включена стаття “Збитки”, яка входить у валюту балансу і не може виступати ні майном, ні відображати його вартість. Раніше і в бухгалтерському балансі України була ця стаття, але зараз вона виключена з розділу активу. В пасиві українського бухгалтерського балансу вона носить тільки інформаційний характер і не викривлює реальну вартість майна.

Блок-схема: объединение: Канали надходження

Блок-схема: объединение: Канали вибуття

А

К

Т

И

В

И

Рисунок 2.1.6. Канали надходження та вибутті активів

Майно підприємства – це те, чим володіє підприємство: основні й оборотні засоби, виражені в грошовій формі і відображені в статтях балансу. На сьогодні виникла необхідність оцінки вартості майна підприємств. Така оцінка має дуже широку область застосування Це – приватизація державної та муніципальної власності; акціонування; здача майна в оренду і необхідність обґрунтування орендної плати при лізингових операціях; продаж майна всіх форм власності українським і іноземним громадянам і юридичним особам; проведення одноразової переоцінки за рішенням урядових органів; визначення бази для оподаткування; визначення статутного фонду при акціонуванні або утворенні спільних підприємств; підготовка бізнес-плану розвитку і аналіз виробничої діяльності підприємства; здійснення інвестиційних проектів; страхування майна та інші операції. Незважаючи на загальне визнання вартості як важливого економічного показника, існує багато думок про характер, природу та значення цього терміну, причому не тільки серед багатьох прошарків населення, але й серед спеціалістів. Недоліки загальноприйнятих способів виміру величини вартості і дефектів теоретичних підходів заважають правильному розумінню різниці між вартістю будь-якого майна для окремої людини та його вартістю для економіки й суспільства в цілому. Величину вартості будь-якого майна можна визначити, враховуючи два тісно пов'язані між собою моменти. Їх, взаємозв'язок проявляється в тому, що при операціях обміну (купівлі-продажу) майна вартість останнього визначається шляхом розрахунку доходів, очікуваних від його використання. Іншими словами, ціна майна в даному випадку – це фактично ціна прав на отримання очікуваних у майбутньому доходів. Найбільш важливим у зв'язку з цим є питання про джерело вартості: чи є остання внутрішньою характеристикою оцінюваного майна (об'єкта) або, навпаки, вона носить зовнішній по відношенню до нього характер? Економісти минулого століття вважали, що вартість створюється працею людей і матеріалізується в об'єктах, що виробляються, перетворюючись на їх внутрішній атрибут, тому має об'єктивний характер. В останній час широкого розповсюдження набула теорія суб'єктивної вартості, відповідно до якої вартість не існує в речах об'єктивно, а є продуктом свідомості, тобто люди приписують майну деяку вартість тому, що визнають певну його цінність для себе. Основою суб'єктивної цінності вважається функціональна корисність оцінюваного об'єкта (для майна - це здатність приносити доход). Розглядаючи питання в його прикладному аспекті, можна сказати, що існує багато видів вартості майна (об'єкта), кожному з яких відповідає власне визначення. Вартість одного й того ж майна може визначатись по-різному в залежності від обставин, які визначають мету оцінки. Виділять чотири основних фактори, які впливають на вартість: попит, користь, обмежена пропозиція (дефіцит або рідкість), можливість передачі (звертання) (Рисунок 2.1.7). Вирішуючи на практиці конкретне завдання оцінки активів, бухгалтер, насамперед, керується своєю професійною логікою, а не формальним застосуванням правил. На рисунку 2.1.8 відображені фактори, що впливають на порядок застосування тих чи інших прийомів оцінки об'єктів бухгалтерського обліку.

Схема 2.1.8. Фактори, що впливають на величину оцінки активів і зобов'язань

Оскільки різні люди по-різному розуміють значення слова “оцінка”, тому не дивно, що вартісна оцінка носить досить у багатьох випадках суб'єктивний характер, а визначення вартості є досить суперечливим питанням. Тому дуже важливо, щоб сторони, що беруть участь у процесі передачі права власності, з самого початку розуміли, які цілі вони прагнуть досягти, і не тільки у зв'язку з внутрішнім суперечним характером цього заходу, але й у зв'язку з тим, що підходи до оцінки розрізняються в залежності від обставин. До числа найбільш розповсюджених підходів, які застосовуються окремо або в сукупності, відноситься оцінка за фактичною собівартістю, ліквідаційною вартістю, відновленою, балансовою та поточною вартістю і за відношенням ціни до доходу. При розгляді цих підходів предмет оцінки, по відношенню, до якого проводиться вартісна оцінка, називається оціночним об'єктом підприємницької діяльності Діюча бухгалтерська практика сьогодні визнає два найбільш поширені у світі підходи до оцінки вартості активів підприємств (рисунок 2.1.9). Перший підхід полягає у пооб’єктній (попредметній або індивідуальній) оцінці активів підприємства та його зобов’язань, і другий – в оцінці сукупної вартості активів, її ще називають оцінкою бізнесу .

Схема 2.1.9. Підходи до оцінки активів підприємств

або оцінкою підприємства як цілісного майнового комплексу, під яким слід розуміти господарський комплекс з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Цілісним майновим комплексом можуть бути структурні підрозділи підприємства (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються у встановленому порядку в самостійні об’єкти приватизації з подальшим складанням розподільчого балансу. Індивідуально визначене майно (інвентарний об’єкт) – будівлі, машини, споруди, обладнання та інші облікові одиниці основних засобів, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, незавершене капітальне будівництво та інші об’єкти, що реалізуються окремо як самостійні об’єкти продажу. При пооб’єктній оцінці активів підприємства важливе значення мають не загальні економічні погляди, а специфічні бухгалтерські методи оцінки: ð оцінка об’єктів, що відображаються (формуються) на рахунках бухгалтерського обліку, а не вартісне вимірювання абстрактних економічних категорій; ð розгляд об’єктів обліку в рамках балансу і поза ним, їх, безпосередня оцінка або шляхом особливих розрахунків (калькуляційних, кошторисних, планових, стандартизованих, за алгоритмами середніх оцінок тощо); ð відображення результатів оцінювання на бухгалтерських рахунках і наступне їх балансування за визначеними сумами; ð підхід до оцінки в контексті “вступ до балансу”, “перебування на балансі”, “вихід з балансу”; ð обґрунтування величини оцінок, що застосовуються до обліку цінностей; ð різниця оцінювання амортизованих і не амортизованих активів, понесених видатків і витрат в рамках звітного періоду. Концептуальні підходи й методи оцінки об’єктів, що відображаються в активі балансу, можуть бути зведені до чотирьох типів оцінки (Рисунок 2.1.10): за собівартістю або сумою витрат; за сучасною (ринковою) вартістю; за експлуатаційною придатністю; на підставі капіталізації прибутку, що одержується. Кожний з цих підходів, в свою чергу, може бути деталізований.

Схема 2.1.10. Підходи до оцінки активів підприємства

При методі оцінки статей балансу за собівартістю або за сумою витрат слід розрізняти майнові цінності, що надійшли на підприємство ззовні, і предмети, створені в межах самого підприємства. В першому випадку говорять про оцінку за купівельною вартістю (або вартістю придбання), в другому – про оцінку за вартістю виготовлення (Рисунок 2.1.11). Обидва види оцінок є обліковими, оскільки дозволяють визначити вартість майнових цінностей за даними бухгалтерського обліку. Оцінка за собівартістю придбання представляє собою суму грошових коштів або інших цінностей, переданих в оплату отриманих товарів чи послуг. Переваги оцінки за собівартістю придбання полягають в тому, що вона представляє собою ціну реальної угоди і може бути перевірена. Один із головних недоліків оцінки за собівартістю полягає в тому, що цінність активу для підприємства може змінитися з часом; по проходженні тривалого періоду вона може втратити значення міри вартості ресурсів підприємства, оцінки потенціалу або поточної ринкової ціни активу. Оцінки за купівельною вартістю і за вартістю виготовлення використовуються в різних випадках. Так, оцінка за купівельною вартістю в основному застосовується на торгівельних підприємствах, головним чином, до товарів, а на промислових - до сировини, матеріалів, палива тощо. Оцінка за вартістю виготовлення застосовується для об’єктів, що створюються підприємством самостійно. В основі оцінки за сучасною (ринковою) вартістю лежить прагнення врахувати господарську кон'юнктуру, не зупиняючись перед необхідністю облікових оцінок, що вже склалися за даними бухгалтерського обліку, якщо останні знаходять відхилення від тих або інших об’єктивних показників чи норм. Такими показниками можуть бути останні ціни ринку, реалізаційні (в тих випадках, коли ринок не дає достатніх вказівок, або дані предмети на ринку не котируються) і відновлені ціни (рисунок 2.1.12).

Рисунок 2.1.12. Оцінка майна за сучасною вартістю При оцінці за експлуатаційною придатністю майно відображається в балансі не за вартістю його придбання або виготовлення, а в тій сумі, що визначена спеціальною комісією, до складу якої входять спеціалісти з оцінки, яка вивчила стан майна на певний момент (наприклад, дату приватизації). Експлуатаційною вважається вартість об’єктів обліку на період експлуатації за умови планування дострокового вибуття (реалізації) об’єкту обліку. Вона обчислюється як різниця між початковою і ліквідаційною вартістю, що планується. Цей метод оцінки застосовується здебільшого в західному обліку. Метод оцінки на підставі капіталізації прибутку, що одержується широко застосовується в ринковій економіці і використовується, як правило, при визначені вартості підприємства як єдиної господарюючої одиниці. В тих випадках, коли це підприємство передається новому власнику. Оцінка при даному методі базується на визначенні середнього прибутку підприємства за ряд років; отриману суму порівнюють до звичайної в даній галузі господарства норми прибутку і на підставі одержаних цифр проводять капіталізацію. Слід відмітити, що всі методи оцінок мають однакове значення в практиці роботи підприємства. Так, найбільш розповсюдженими є оцінка за собівартістю і за сучасною (ринковою) вартістю. Оцінка за експлуатаційною придатністю в сучасних умовах набуває значення при приватизації або іншій зміні власності. Що ж стосується оцінки на підставі капіталізації прибутку, одержується, то вона має переважне значення для підприємств, що повністю продаються на аукціонах, або в процесі об’єднання окремих підприємств в більш сучасні комерційні структури типу концернів, асоціацій, промислово-фінансових груп тощо. Як самостійний вид оцінки в бухгалтерському обліку виступає експертна оцінка. Експертну оцінку проводять спеціалісти з оцінки для визначення ринкової вартості майна. Вона представляє собою розрахункову величину поточних затрат (або поточної вартості) для періодичного цільового використання. В залежності від цілей розрахунків вона може бути оцінкою придбання або оцінкою вибуття активу. Якщо здійснюється експертна оцінка позаоборотних активів підприємства, яке буде функціонувати необмежений час, то вона відображається поточною оцінкою заміни або вартістю відтворення активу за мінусом накопиченого зносу на дату проведення оцінки. Отже, експертна оцінка – поточна вартість придбання активу підприємством. Основною перевагою експертних оцінок, розрахованих сторонньою особою, є те, що вони виявляються більш об’єктивними, ніж отримані спеціалістами самої фірми. Головний недолік експертної оцінки зводиться до того, що вони можуть визначатись тільки періодично, отже, застарівають. Як і собівартість. Є два підходи до експертної оцінки: оцінка засобів та оцінка бізнесу. Застосовуючи перший підхід, аналізують затрати та використовують метод порівняння з аналогами продаж. Але найбільш ймовірну величину справедливої ринкової вартості підприємства дозволяє одержати оцінка бізнесу. Додаток 2.2. Оцінка та відображення в бухгалтерському обліку основних засобів Серед проблем, які висувалися практикою переходу до ринкової економіки, особливої актуальності набуває оцінка основних засобів та їх відображення в бухгалтерському балансі, а також методи амортизації. Правильне відображення основних засобів в балансі, точне обчислення амортизації є похідними від правильної оцінки основних засобів, адже від того, наскільки правильно і достовірно здійснена їх оцінка, в багатьох випадках залежить точність показників об¢єму, стану і руху, а також точність якісної характеристики. Неправильна оцінка основних засобів може не тільки викривити загальну картину їх відображення, але і сприяти наступним негативним явищам: Þ неточному обчисленню амортизації, а звідси - собівартості і відпускних цін продукції, робіт, послуг, а тому - доходності, рентабельності та прибутку; Þ перекручення сум нарахованого податку як з майна, так і з прибутку; Þ неправильному відображенню в бухгалтерському балансі співвідношення основних і оборотних засобів; Þ неправильному обчисленню ряду техніко-економічних показників, які характеризують використання основних засобів (їх знос, коефіцієнти вибуття і надходження, найважливіші показники ефективності, такі, як фондовіддача, фондомісткість і фондоозброєність). Отже, питанню оцінки основних засобів та шляхів її удосконалення слід приділяти належну увагу. Оцінка основних засобів представляє собою грошовий вираз їх вартості. В бухгалтерському обліку основні засоби оцінювались(до прийняття ПСБО) по- різному: за фактичною ціною придбання (первісною вартістю); за відновленою вартістю; за залишковою вартістю; за постійними цінами; інвентарною оцінкою. Рисунок 2.2.1

Рисунок 2.2.1.Способи оцінки основних засобів Оцінка основних засобів за фактичною ціною придбання (первісною вартістю). Під первісною вартістю основних засобів розуміють вартість, що відображає фактичні витрати підприємства з часу їх формування на дату введення устаткування в експлуатацію, всі затрати по будівництву, спорудженню, монтажу або придбанню основних засобів, включаючи затрати на транспортування об¢єктів (тариф, навантажувальні та розвантажувальні роботи) та затрати на будівельно-монтажні роботи (будівництво фундаменту, монтаж та налагодження). За цією вартістю основні засоби відображаються в балансі підприємства. Але слід пам¢ятати, що реальна вартість основних засобів на кожний конкретний період не співпадає із сумою первісної оцінки на величину зносу об¢єктів, що перебувають в експлуатації. Таблиця 2.2.2.Порядок формування первісної вартості

№ п/п

Об¢єкти оцінки

Первісна вартість

123
1Будинки і спорудиСкладається із затрат на будівничі та монтажні роботи по спорудженню об¢єкта, затрат на проектно-розвідувальні роботи, а також інших затрат, що підлягають включенню у встановленому порядку в інвентарну вартість об¢єктів
2Обладнання, що потребує монтажуСкладається із затрат на придбання, первісних витрат на доставку, на монтаж і установку фундаменту, а також інших витрат, що підлягають включенню в установленому порядку до інвентарної вартості об¢єктів
3Обладнання, що не потребує монтажуСкладається із затрат на придбання, включаючи первісні затрати на доставку, та інших затрат, пов¢язаних з придбанням вказаного обладнання
4 Об¢єкти, що внесені засновниками в рахунок їх внесків до Статутного фондуВизначається за домовленістю сторін
5Об¢єкти безоплатно отримані підприємствомВизначається експертним шляхом або за даними документів приймання - передачі
Сума первісної вартості основних засобів, зафіксована при їх надходженні на підприємство, може бути змінена лише у випадку добудови, дообладнання, модернізації та реконструкції об¢єкту, що проводиться в порядку капітальних вкладень; часткового списання основних засобів; в результаті переоцінки основних засобів, проведеною за постановою правління. Переоцінка відображає однакові основні засоби в порівняльній оцінці і наближає показники середньої норми амортизації на повне відновлення до справжнього стану діючих засобів. Основні засоби, однакові за якістю, конструкцією і потужністю, оцінюються за різними цінами тих періодів, в яких вони були придбані, і це є важливою причиною, яка викликає відхилення ціни придбання основних засобів від їх вартості, отже, на практиці фактична ціна придбання (первісна вартість) не завжди співпадає з реальною вартістю основних засобів. Якщо фактична ціна придбання основних засобів нижче їх вартості, відрахування не будуть достатніми для їх відновлення, і, навпаки, якщо фактична ціна придбання вище реальної вартості, основні засоби будуть відновлюватись передчасно. Взаємозв¢язок фактичної ціни придбання і реальної вартості основних засобів впливає на собівартість і рентабельність. Так, як первісна вартість основних засобів відображається в балансі підприємства і організації за цінами, які склалися під час їх будівництва або придбання, окремі, однакові за типом і марками машини або устаткування, придбані в різний час можуть мати різну первісну вартість в бухгалтерському обліку. Це також відноситься і до однотипових будівель. Оцінка основних засобів за відновленою вартістю. Відновлена вартість основних засобів - це вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах, що встановлюється, як правило, при переоцінках, які проводяться за рішенням уряду. Відновлена вартість представляє собою ціну основних засобів в нових умовах виробництва, яку необхідно було б заплатити при придбанні основних засобів в даний момент. При формуванні такої ціни виходять із сучасних цінових змін. Визначення відновленої вартості основних засобів. Відновленою вартістю вважається вартість, яку визначають внаслідок індексації основних засобів, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України. Для цього необхідно обов¢язково мати інформацію про первісну вартість, тому на підприємствах, де первісна вартість не визначалась, але використовувались нормативні норми зносу при проведенні індексації її необхідно визначити арифметичним розрахунком. Наприклад, залишкова вартість придбаного верстату, що був в експлуатації, на дату придбання (грудень 1995 року) - 500 грн. (ціна придбання), первісна вартість згідно з ринковими цінами на період придбання - 2000 грн. (75% зносу), залишкова вартість на період індексації (1 січня 1997 року) - 450 грн. Тоді балансова вартість верстата на дату переоцінки (1 січня 1997 року) буде становити 4600 (2000*2,3), знос 75% (75%+10% за 1996) - 3910 грн.; залишкова вартість, яку ще має повернути собі підприємство протягом наступних 18 місяців за рахунок собівартості без оподаткування - 690 грн. (4600 грн. - 3910 грн.). Якщо не робити такого розрахунку, то підприємство поверне собі при застосуванні норми зносу 10% суму 1035 (500 грн. * 2,3 * (100% - 10%) : 100%) за 9 років, або в місяць 9 грн., коли можна щомісяця повертати 38 грн. (690 грн. :18 місяців). Оцінка основних засобів за залишковою вартістю Для визначення реальної вартості зношених основних засобів на кожний конкретний період обчислюють залишкову вартість як різницю між їх первісною вартістю і сумою нарахованого за період експлуатації зносу, тобто це оцінка в розмірі вартості, що не витрачена на продукт і залишилася в основних засобах. Приклад. Балансова вартість основного засобу - 3000 грн., станом на 17.06.97 року за період 2 роки і 5 місяців (29 місяців) згідно норм амортизації його знос склав 60%. Реальна (залишкова) вартість основного засобу станом на 17.06.97 р. згідно з нормативним зносом становить 1200 грн. (3000 грн. - 3000 грн. * 60% : 100%). Первісна і залишкова ціни співпадають тільки в момент введення основних засобів в експлуатацію. На підставі змін залишкової вартості можна прослідкувати за співвідношенням між зносом і вартістю відтворення основних засобів. Складність їх оцінки ще більше ускладнює визначення норми амортизації - виразу ступеню зносу. Правильна оцінка основних засобів ускладнюється також затримкою розгляду цін на них у зв¢язку із зростанням продуктивності праці, що повинно було б адекватно відобразитися в зниженні первісної вартості основних засобів. Залишкова вартість визначається шляхом віднімання із первісної вартості або відновленої одного із елементів: зносу, нарахованого за нормами амортизаційних відрахувань і поправочним коефіцієнтам до них; зносу, нарахованого на підставі методу експертних оцінок. Оцінка основних засобів за постійними цінами. Така оцінка використовується в статистиці для встановлення тимчасових рядків при дослідженні динаміки обсягу основних засобів з метою забезпечення їх зіставлення. Оцінка основних засобів за розрахунковими цінами. Така оцінка використовується для основних засобів, які виготовляються у власному виробництві. Вони складаються на підставі попередніх калькуляцій. Згідно ПСБО на даний час в Україні існують такі методи оцінки основних засобів. Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за національним стандартом 7 “Основні засоби”): · первісна вартість; · переоцінена вартість; · залишкова вартість; · справедлива вартість · вартість, яка амортизується; · ліквідаційна вартість. Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Порядок визначення первісної вартості основних засобів відображено на рис. 2.2.3. Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу. Первісна вартість об’єктів основних засобів зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів. Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання. Первісною вартістю основних засобів, що внесені до Статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. Первісна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з Положеннями ( стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” [6] та 16 “Витрати”[9] . Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду. Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх вигод від його використання, включаються до складу витрат. Так Обласне об¢єднання колгоспних ринків в першому кварталі 2001 року придбала офісні меблі вартістю 4800 грн ( в т.ч. ПДВ ).Оплатила витрати по доставці в сумі 360 грн (в т.ч. ПДВ), та витрати на встановлення меблів в сумі 250 грн. В бухгатерському обліку таке придбання і оцінка основних засобів мали відображення: 1.Меблі получені по договору поставки – Дт 152 ” Придбання основних засобів” Кт63 ” Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” -4000 грн. 2.Відображена сума ПДВ, яка включена у вартість меблів по договору- Дт 641 “Розрахунки по податкам” Кт 63” Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”-800 грн. 3.Оплата по договору- 63” Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” Кт 31“Рахунки в банку”- 4800грн. 4.Витрати на транспортування- Дт 152 ” Придбання основних засобів” Кт 685 ”Розрахунки з іншими кредиторами” – 300 грн. 5.Відображена сума ПДВ у складі транспортних витрат –Дт 64 “Розрахунки по податкам і платежам “ Кт 685 ”Розрахунки з іншими кредиторами” – 60 грн. 6.Витрати по встановленню меблів - Дт 152 ” Придбання основних засобів” Кт 66”Розрахунки по оплаті праці”, 65 “Розрахунки по страхуванню” – 250 грн. 7.Зарахування меблів у склад об¢єктів основних засобів – Дт 10 “Основні засоби ” Кт 152 ” Придбання основних засобів” – 4550 грн. Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки. Згідно П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство здійснює переоцінку основних засобів якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об’єкт. Переоцінена вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Звідси переоцінену первісну вартість основних засобів (ППВО.З.) можна визначити за формулою: ППВО.З. = ПВ * Іn, [ 3.2.1.] де ПВ – первісна вартість об’єкта основних засобів; Іn – індекс переоцінки об’єкта основних засобів. Переоцінену суму зносу об’єкта основних засобів (ПSЗо.з.): ПSЗо.з. = SЗ * Іі, [3.2.2.] де З – сума зносу об’єкта основних засобів. Індекс переоцінки об’єкта основних засобів: Іn = СВ / ЗВ, [3.2.3.] де СВ – справедлива вартість; ЗВ – знос об’єкта основних засобів. Приклад. Залишкова вартість об’єкта основних засобів – 10000 грн. Справедлива вартість об’єкта основних засобів - 12000 грн. Знос об’єкта основних засобів – 3000 грн. Первісна вартість об’єкта основних засобів – 13000 грн. Використовуючи формули 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3. ППВО.З. = ПВ * Іn = 13000 * 1,2 = 15600 грн. ПSЗо.з. = SЗ * Іі = 3000 * 1,2 = 3600 грн. Іn = СВ / ЗВ = 12000 / 10000 = 1,2. Звідси залишкова переоцінена вартість (справедлива) вартість об’єкта основних засобів становитиме: ППВ - ПSЗ = 15600 – 3600 = 12000 грн. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку . Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат, крім випадків наведених в п. 20 П(С)БО 7 “Основні засоби”. Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів. Як і більшість підприємств України Обласне об¢єднання колгоспних ринків обліковує свої основні засоби в балансі за залишковою вартістю, керуючись ПСБО 7. Справедлива (реальна) вартість об’єкту основних засобів дорівнює сумі, за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних об’єктів, тобто використання для ведення одного і того ж або аналогічного виду діяльності. Ринкова вартість визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримання інформації про ринкову вартість яких-небудь об’єктів через їх специфічний характер, вони переоцінюються за відновленою вартістю з врахуванням фактичного зносу Вартість, яка амортизується, представляє собою фактичну собівартість об’єкта основних засобів або іншу його оцінку, відображену у фінансовій звітності замість фактичної вартості за вирахуванням ліквідаційної вартості. Якщо величина ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується, її можна не враховувати. Ліквідаційна вартість визначається як чиста сума, яку підприємство розраховує отримати за об’єкт основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об’єкту. Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).

2.3.Оцінка та облік товарно-матеріальних запасів

З метою правильної оцінки товарно-матеріальних запасів їх необхідно правильно класифікувати при постановці на бухгалтерський облік. Класифікація товарно-матеріальних запасів, як об¢єктів бухгалтерського обліку для цілей оцінки залежить від багатьох факторів, основними з яких є належність цінностей до певних їх видів і характер володіння ними. В подальшому на оцінку товарно-матеріальних запасів впливають наступні фактори: порядок використання, форми первинного обліку та інші (рисунок 2.3.1). Оцінку товарно-матеріальних запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, товарів тощо) за їх окремими видами будемо розглядати на наступних етапах їх руху: Þ вступ товарно-матеріальних запасів до балансу; Þ перебування товарно-матеріальних запасів на балансі; Þ вихід товарно-матеріальних запасів із балансу. При оцінці запасів для відображення їх обліку, як правило, використовуються два принципи оцінки: за фактичною і за плановою собівартістю. Інші можливі ціни базуються на цих двох принципах, які часто називаються основними методами оцінки. Більш детально розглянемо способи оцінки ТМЗ, які пропонують застосовувати в обліку та звітності різні автори ( таблиця 2.3.2. )-[додаток ] . Додаток Рисунок 2.3.1. Фактори, що впливають на оцінку ТМЗ Отже, на думку більшості авторів, ТМЗ оцінюється за їх фактичною собівартістю, яка складається із закупівельної ціни і витрат, пов¢язаних із придбанням та транспортуванням, що включають в себе націнки, комісійні винагороди, сплачені постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування тощо. Обласне об¢єднання колгоспних ринків свої товарно- матеріальні запаси оцінює за фактичною собівартістю.Але це має такі недоліки для бухгалтерів об¢єднання: фактичну собівартість ТМЗ можна розрахувати тільки по закінченню місяця, коли в обліку будуть відображені всі складові цієї собівартості. Протягом місяця визначити фактичну собівартість матеріалів в поточному обліку дуже важко, а іноді і неможливо, так як деякі транспортні організації надсилають рахунки за надані ними послуги по транспортуванню матеріалів в кінці місяця або на початку наступного. Тому в поточному обліку, поряд з оцінкою засобів підприємства за їх фактичною собівартістю, з метою забезпечення кращого порівняння з плановим завданням і спрощення техніки облікової реєстрації, доцільно б було використовувати облікові ціни, в якості яких можуть виступати планова собівартість, фактурні ціни постачальників, прейскурантні ціни (Т.С.Мітюшкін [48], В.Макаров [44] , М.Вейсман [26], Н.Чембер [72], Є.Свідерський [59], П.Єфімцев [34] , Л.Соріна [65] , Г.Лазарович, В.Сопко [64], В.Палій [56]). У всіх випадках, коли засоби підприємства обліковуються на бухгалтерських рахунках не за фактичною собівартістю, різницею між їх обліковою оцінкою і фактичною собівартістю повинна відображатись в обліку окремою сумою. Оцінка ТМЗ в залежності від способів їх обліку. Практика обліку запасів відрізняється від ідеї тим, що облікова система слідкує за кожним рухом елементу запасів. Конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості ТМЗ залежить і від способу обліку запасів, який застосовується, - безперервного або періодичного. Основою названих способів ТМЗ є купівельна ціна матеріалів. Способи обліку можна умовно поділити на дві групи: точний облік (одиничний облік) та наближений облік. В залежності від цього застосовують різні методи оцінки (рисунок 2.4.3.)-[додаток ] Згідно GAAP в практиці бухгалтерського обліку допускається використання чотирьох методів оцінки запасів (рисунок 2.4.4.)[37]-[додаток ] Наведемо особливості методів оцінки ТМЗ. Метод середньої вартості (середніх цін) передбачає, що на підставі даних про вартість ТМЗ на початок і на кінець звітного періоду можна отримати достовірну інформацію про ватрість обороту запасів протягом цього періоду. В свою чергу, метод середньої вартості поділяється на: а) оперативний; б) підсумковий методи середньої вартості. Перевага оперативного методу середньої вартості (при безперервному методі обліку ТМЗ) полягає в тому, що оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в залишках ми знаємо відразу в момент здійснення операції. Він надає об¢єктивне уявлення про вартість запасів і практично не дозволяє здійснити маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок досить великого обсягу ручної роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів та собівартості готової продукції не є досить об¢єктивною. Це і є недоліком даного методу. В обліковій літературі можна зустріти і інші назви методів оцінки ТМЗ, які по суті є аналогічними до оперативного методу середньої вартості. Даний метод називають також методом плинної середньої або методом середньої собівартості, який є традиційним для вітчизняної облікової практики, або методом середньозваженої вартості. Перевагою підсумкового методу середньої вартості (при періодичному методі обліку ТМЗ) є можливість при його належному використанні дати об’єктивну картину про стан та рух ТМЗ. Недоліком є те, що простота методу заключає в собі погрозу легкого маніпулювання цифрами вбік завищення або заниження показників витрачених запасів. Вибір методу оцінки використаних запасів може істотно впливати на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Наприклад, використання методу ФІФО в умовах постійного росту цін на матеріали призведе до значного зниження собівартості продукції і, відповідно, збільшення прибутку (в тому числі і оподатковуваного). Метод ЛІФО в цих умовах, навпаки, викличе збільшення собівартості продукції та заниження прибутку. При існуванні різних способів оцінки використаних запасів, метод їх оцінки стає важливим елементом управління собівартістю продукції. Отже, метод ЛІФО дозволяє ліпше адаптуватись до умов інфляції та мати при інших рівних умовах величину собівартості продукції, більш або менш адекватну до ринкових умов. Метод ФІФО також реальний для застосування в умовах інфляції: його застосування веде до зниження собівартості, а, відповідно, і до збільшення прибутку. Таким чином ті підприємства, які повністю або частково мають пільги щодо сплати податку на прибуток, а також мають за мету фінансування розвитку підприємства на даному етапі (в поточному році), можуть розглянути для себе варіант застосування методу ФІФО. Необхідно відмітити, що в нашій країні підготовка звітності підприємств відповідно до міжнародних стандартів часто має за мету надання інформації закордонним партнерам, інвесторам, в той час, як розрахунок податку здійснюється відповідно до діючих нормативних документів, які не діють підприємству можливості вибору між ФІФО і ЛІФО. Тому використання ЛІФО призведе лише до зниження чистого

Суцільної ідентифікації

Метод, при якому облікова ціна відпущеного у виробництво матеріалів визначається розрахунковим шляхом

Середньозваженої собівартості ФІФО ЛІФО Рисунок 2.4.3. Методи обліку ТМЗ в залежності від способу оцінки Подпись: Методи відображення руху запасів згідно з GAAP

Передбачає особливе маркування кожної одиниці ТМЗ. Цей метод повністю поєднує в собі фізичний і вартісний рух ТМЗ.

Передбачає, що на підставі даних про вартість ТМЗ на початок облікового періоду і на його кінець можна отримати достовірну інформацію про вартість обороту запасів протягом періоду

При методі ФІФО застосовують правило: перша партія на надходження - перша на витрачання. ФІФО є найпоширенішим в США та в ряді західних країн методом обліку ТМЗ.

При методі ЛІФО застосовують інше правило остання партія на надходження-перша на витрачання. При цьому спочатку списуються матеріали за собівартістю останньої партії, потім за собівартістю попередньої і так далі.

Рисунок 2.4.4 .Методи відображення руху запасів згідно GAAP. документів, які не діють підприємству можливості вибору між ФІФО і ЛІФО. Тому використання ЛІФО призведе лише до зниження чистого доходу і не дозволить при цьому зекономити на податках. Крім того, підприємству, особливо такому, яке веде пошуки інвестора або партнера, вигідно представити результати своєї діяльності як можна в більш сприятливому світлі, тобто відобразити у згідності, яка орієнтується на зовнішнього приватного користувача, більш високий показник чистого доходу. В подібній ситуації використання ФІФО або інших методів розрахунку вартості ТМЗ (наприклад, як середньо і вартості за період) може виявитись для підприємства переважним. Різниця, яка виникає в результаті відмінності між оцінками ФІФО і ЛІФО, називається резервом ЛІФО. В аналітичній таблиці її додають до балансової вартості, а також до нерозподіленого прибутку – для збереження рівності обох частин балансу. Таким чином одержують поточну вартість запасів. З часом ситуація дещо ускладнюється в зв’язку з інфляцією і поповненням запасів. Ще один варіант оцінки – це отримання середньої величини із оцінок ФІФО і ЛІФО. Визначення вартості ТМЗ як найменшого значення між вартістю придбання і ринковою вартістю (LCM). В стабільному економічному середовищі, що характеризується незначним рівнем інфляційних і циклічних коливань цін, ТМЗ доцільно враховувати за вартістю їх придбання. Однак, при збільшенні річного рівня інфляції, що виражається в відчутних коливаннях цін, відображення ТМЗ за вартістю придбання вже не дає об’єктивної картини їх реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу. З метою збереження об’єктивності оцінки ТМЗ в умовах цінової нестабільності, передбачати оцінку запасів або за вартістю їх придбання, або за ринковою вартістю, обираючи найменшу з них (lower of cost or market- LMC). Найменші або мінімальні оцінки відноситься до класифікаційної групи оцінок за методами розрахунку. В основу такого підходу закладений принцип консерватизму. При збілшенні цін на ТМЗ вже закуплені запси відображаються за вартістю їх придбання, і прибуток, зумовлений зростанням цін, не відоьражається шляхом збільшення вартості ТМЗ доти ,поки вони не будуть реалізовані на ринку. Окрім принципу консерватизму даний підхід спирається також на принцип співввіднесення доходів і затрат.ТМЗ є джерелом потенційного доходу, а при його зменшенні в результаті зниження ринкових цін цінніст ТМЗ, що розглядається в цій якості, також зменшується.З метою збереження об¢єктивності обліку обліку це повинно знайти відображення в реєстрації збитку за період, протягом якого мало місце таке зменшення. При зниженні цін і списанні вартості ТМЗ з рівня витрат на придбання дорівнює їх поточній вартості .Значення останньої визначається на підставі так званих витрат на заміну (replasement cost) – коштів, які в цей момент необхідно витратити на придбання на ринку аналогічного товару. При цьому вартість запасів не завжди дорівнює їх ринковій вартості, тобто витратам на їх заміну. Щоб на основі витрат на заміну (а для окремої одиниці ТМЗ - ціни заміни) отримати вартість запасу, проводиться розрахунок вартості одиниці ТМЗ (рисунок 2.3.5.)-[додаток ]. В залежності від величини даного виду ТМЗ на ринку(його ціни заміни) обирається спосіб оцінки даного виду ТМЗ , що знаходяться у власності підприємства(таблиця 2.3.6.) Таблиця 2.3.6.Способи оцінки запасів в залежності від величини вартості запасів.

Ціна заміни

Спосіб оцінки ТМЗ

1.

Якщо ціна заміни більша ніж чиста вартість реалізації одиниці одного виду ТМЗТМЗ оцінюється за чистою вартістю реалізації

2.

Якщо ціна заміни менша ніж чиста вартість реалізації, але більша чистої вартості реалізації за мінусом нормального прибуткуТМЗ оцінюється за ціною заміни

3.

Якщо ціна заміни менша ніж чиста вартість реалізації за мінусом нормального прибуткуТМЗ оцінюється за чистою вартістю реалізації за мінусом нормального прибутку
При оцінці вартості одиниці ТМЗ чисту вартість заміни також називають верхнім вартості ТМЗ, а чистий прибуток за мінусом нормального прибутку - нижчим рівнем. Але , на жаль зі всієї різноманітності оцінки ТМЗ, які є в бухгалтерському обліку, Обласним об¢єднааням , як і більшістю підприємств , використовується оцінка за фактичною собівартістю.І пов¢язано це не з низьким кваліфікаційним рівнем бухгалтерів, а з недостатністю часу для впровадження іншої оцінки, оскільки у зв¢язку з недосконалістю діючої на підпрємстві програми, бухгалтери займаються монотонною роботою обліковця, а зовсім не бухгалтера- аналітика.Це не дає змогу розрахувати економічний ефект , а значить і вигоду для підпрємства застосування іншого методу і т.ін.

Схема 2.3.5.Розрахунок вартості одиниці ТМЗ

2.4. Оцінка та облік грошових коштів

Грошові кошти є своєрідним товаром, який виділяють в переліку продуктів, товарів, що представляють собою, специфічні об¢єкти ціноутворення. При оцінці грошей діють інші принципи, ніж при оцінці товарів. Якщо при оцінці виробничих запасів за основу береться їх собівартість, а при оцінці товарів - собівартість і ціна, то при оцінці грошей в основу слід покласти їх номінальну ціну, або ж курсову ціну. Основною особливістю грошових коштів як об¢єкта оцінки є те, що гроші продаються за гроші, наприклад при купівлі-продажу іноземної валюти. Оцінку грошових коштів слід здійснювати за такими підгрупами: 1) каса 2) поточні рахунки 3) іноземна валюта і поточні рахунки в іноземній валюті 4) цінні папери 4 підпункт не розглядаємо, оскільки Обласне об¢єднання колгоспних ринків міста Черкаси даною діяльністю не займається. 1) Оцінка грошових коштів в касі. Каса охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках. Касова готівка вступає до балансу за твердим курсом (частіше він співпадає з номінальною ціною), за тією ж номінальною ціною грошові кошти залишаються на балансі, і за нею вони ж виходять з балансу, не підлягаючи ні амортизації, ні переоцінці. Підставою бухгалтерського запису на ООКР по статті «Каса» є первинні касові документи і дані по рахунку «Каса» Головної книги. Залишок каси (касова готівка) і сальдо її рахунку повинно співпадати. Якщо касова готівка в гривнях, то особливої оцінки не вимагається. Якщо серед готівки є іноземна валюта, то з нею слід поступати, як з цінними паперами, які мають ринкову або біржову ціну. Для правильного ведення бухгалтерського обліку на підприємствах при формуванні робочого Плану рахунків доцільно відкривати до рахунку «Каса» два субрахунки «Касова готівка в гривнях» і «Касова готівка у валюті». Готівка в гривнях прямо заноситься до балансу в тому розмірі, який визначається з рахунків Головної книги, порівняних з виписками із рахунків відповідних банків. 2) Оцінка грошових коштів на поточних рахунках. В поточному рахунку необхідно розрізняти дві сторони - юридичну та економічну. За своєю юридичною природою поточний рахунок представляє собою особливий (банківський) договір позики, за яким банк зобов¢язаний перед вкладником як приймати від нього гроші частинами, так і видавати їх частинами на першу вимогу вкладника, що представляється у формі особливого наказу (чеку). Відповідно, грошові суми, які надійшли від вкладника до банку на поточний рахунок як позичені банком гроші, відразу ж стають власністю банку, і тому з юридичної точки зору ці гроші не можна розглядати як «готівку» вкладника; у вкладника немає більше цих грошей, у нього залишились лише розрахункові відносини з банком, а саме - право вимагати сплати грошей, згідно чеків. Таким чином, з юридичної точки зору - місце поточному рахунку в балансі вкладника не в готівкових грошових коштах, а в розрахунках, поряд з різного роду дебіторами. Суми внесені вкладником на поточний рахунок у складі його балансу слід розглядати поряд з касовою готівкою. 3) Оцінка іноземної валюти на поточних рахунках. Слід зауважити, що іноземна валюта і поточні рахунки в інвалюті з¢являються на балансі тих підприємств, які ведуть операції за межами країни. Об¢єднання ринків таким підприємством не є, хоча слід знати, що іноземна валюта включається до валюти балансу, виходячи із курсу НБУ на останній день звітного періоду , а при операціях в бухгалтерському обліку на дату здійснення господарської операції. Оцінка грошових коштів на валютному рахунку здійснюється за курсом валют на дату оцінки.

2.5.Оцінка та облік коштів в розрахунках

Оскільки кошти в розрахунках включають дебіторську та кредиторську заборгованість , розглянемо як вони оцінюються. Оцінка дебіторської заборгованості починається з її аналізу, який полягає в тому, що складається перелік усіх дебіторів, визначаються терміни повернення боргу ,вивчається можливість повернення боргу в строки , передбачені відповідними договорами . Якщо робиться висновок про неможливість повернення боргу в строк чи виявляється прострочена заборгованість, то проводяться необхідні заходи: дебіторам нагадують про повернення боргу, до арбітражного суду подають відповідні позови, з балансу списують борги як безнадійні. Аналізуючи дебіторську заборгованість спеціаліст з оцінки перевіряє , чи не є сумнівними векселя, видані іншими підприємствами; уточнює , чи немає боргів за філіями , бюджетом, персоналом та іншими дебіторами. При оцінці дебіторської заборгованості слід враховувати наступні основні положення: 1.Вимоги до дебіторів мають свою самостійну ціну, незалежну від зміни ціни тих речей або послуг, які стали реальною підставою для виникнення вимог. Так, дебітор ООКР ,який заборгував підприємству , наприклад 550гривен за оренду приміщення магазину , так і залишиться винним ту ж саму суму, навіть якщо ціна оренди підвищиться до 600гривен. 2.При переході від терміново-майбутньої ціни до теперішньої , необхідно застосовувати дисконтування, тобто обчислення з терміново-майбутньої ціни певного проценту за проміжок часу від моменту обліку до строку платежу. 3.При визначенні дійсної ціни вимог до дебіторів, враховуючи надійність останніх, необхідно дебіторів за ступенем їх надійності поділяти на такі три групи: àдебітори (або вимоги).Таких дебіторів слід оцінювати в повній сумі. НА ООКР робота поставлена на високому рівні- дебітори оцінюються в повній сумі і не переводяться в розряд сумнівних та безнадійних.Така ситуація наблюдається з пори, коли підприємство всиало в ранг безнадійного боргу сумму 95 тис.грн , яку заборгував підприємству збанкрутілий банк “Україна” в м.Черкаси; àдебітори сумнівні, коли справи боржника викликають недовіру або боржник значно порушив строки чи призупинив платежі. Таких дебіторів слід оцінювати не в повній сум , а в тій частині , отримання якої в тому чи іншому ступені є безсумнівними ; àдебітори безнадійні, коли боржник знаходиться в такому стані , що отримати з нього хоча б частину боргу не можливо. Такі борги списуються з рахунків дебіторів або відображають малозначною сумою. Щодо оцінки дебіторської заборгованості за ступенем її надійності необхідно: ·борги безнадійні списувати на збиток; ·борги сумнівні переводити в особливу підгрупу “ Сумнівні борги” і розцінювати їх за ймовірною вартістю, відносячи різницю на збиток безпосередньо або з утворенням особливого резерву сумнівних боргів. Щодо оцінки кредиторської заборгованості слід враховувати ті ж самі основні положення , що і при оцінці дебіторської , але необхідно врахувати, що при складанні звітів, в інтересах більшої точності і ясності бажано було б термінову заборгованість відображати за ціною дисконтованою на день складання звіту. Але як і у випадку з дебіторською заборгованістю , на практиці це не завжди виконується, тому що облік активних і пасивних зобов¢язань дає приблизно рівні цифри, які взаємно компенсують одна одну. Щодо оцінки кредиторської заборгованості за ступенем її надійності , то тут , звичайно, не можна застосовувати принцип ймовірної ціни. Використання цього принципу означало б , що ми визнаємо себе неспроможними , що спричиняє неможливість складання балансу. Розділ 3.Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку

3.1.Проблеми оцінки

Проблемами оцінки в бухгалтерського обліку є недосконала організація так званих невідчуджених активів. Зараз нематеріальні активи , що вносяться до капіталу , оцінюються за домовленістю засновників або експертним шляхом , а придбані за плату - виходячи із затрат на їх придбання та проведення до стану готовності .Досвід показує, що ці активи часто не мають реальної оцінки в обліку , зокрема дуже складно об’єктивно оцінити інтелектуальну власність. Але ,на нашу думку, основною проблемою є вирішенні проблеми оцінка ТМЗ в податковому обліку. В процесі аналізу Змін до Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженим наказом ДПАІ від 12.06.2000 року № 306 (в подальшому – Зміни –306)[12], коментатори якось не дуже звертали увагу на п. 4.9, а саме на ту його частину, де затверджується , що “балансова вартість запасів визначається в податковому обліку... по оцінці, яка проводиться в порядку , встановленому Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” ...”[6]. Вважаємо, що незалежно від того, відмінять Зміни –306, чи ні ДПАІ спробують в своїй практичній діяльності використати данні твердження при перевірці підприємства. Виходячи з того, проаналізуємо, можливо чи використати бухгалтерську оцінку запасів в податковому обліку. Відомо, що у відповідності з ПБУ-9 “Запаси”2[6] в бухгалтерському обліку використовуються найменша з двох оцінок; первісна вартість або чиста вартість реалізації. Пункт 9 ПБУ-9 “Запаси”[6]: “ Первісна вартість запасів, придбаних за плату, є собівартістю запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми , які виплачуються згідно договору постачальнику (продавцю) за винятком прямих податків . . .; суми ввізного мита ; суми непрямих податків в зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству ; транспортно-заготівельні витрати . . . ; інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, другі прямі витрати підприємство на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів”. Пункт 4 ПБУ –9 “Запаси”[6]: “ Чиста вартість реалізації запасів – ціна яку очікують від реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних результатів на завершення їх виробництва і реалізації”. Буквально це означає дооцінку первісної вартості виключається як категорія з бухгалтерського обліку взагалі. Іншими словами, запаси в бухгалтерському обліку не можуть дооцінюватись вище первісної вартості, навіть якщо їх первинна вартість набагато зросла протягом деякого часу. ДПАІ цей момент швидко вловила і вирішила, для своєї користі, розширити поле використання бухгалтерських стандартів.

Але все ж таки:

а) первісна вартість, визначена згідно стандартам бухгалтерського обліку , не може бути використані в податковому обліку, тому, що бухгалтерського обліку на прямі витрати на придбання запасів нагромаджується шар за шаром багато інших витрат ( транспортно-заготівельні, ввізне мито), яке в податковому обліку згідно п.5.9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”[3] (в подальшому – Закон про прибуток) в перерахуванні не беруть участь; б) Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива (ринкова) вартість отриманих запасів, що в податковому обліку неможливо. Згідно п. 5.1 Закону про прибуток[3] “валові витрати виробництва і обігу – сума любих витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг, робіт) придбаваємих ( або тих , які виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання в особистій господарській діяльності. Відмітьте: витрати признаються тільки в розмірі переданих за активи компенсацію. Ні більше , ні менше. І балансова вартість товарно-матеріальних цінностей , до яких відносяться запаси регламентовані податковим обліком. З оцінкою запасів ми розібрались. Тепер перейдемо до переобліку. В бухгалтерському обліку “запаси відображаються по чистій вартості реалізації, якщо на дату балансу їх вартість знизилась або вони були зіпсовані , застаріли або іншим шляхом втратили первинну очікувану економічну вигоду”. Тобто стандартам бухгалтерського обліку передбачена уцінка запасів. При цьому “сума , на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, і вартість повністю загублених ( зіпсованих ) запасів списуються на затрати звітного періоду. . .” Якщо б ДПАІ обмовилась в Змінах-306 [12] про те, що рано чи пізно дане перевищення списується на валові витрати, то і проблеми б не було, але ДПІ такої поправки не зробила. Крім цього Закон про прибуток [3] взагалі обходить стороною питання відображення в податковому обліку переоблік ТМЦ. Таким чином, законодавець вирішив непотрібним відображення в податковому обліку яких-небудь переобліків. Правда, на протязі 1997-1998 років були поширені консультації про те, як вигідно зменшити базу оподаткування шляхом дооцінки або уцінки матеріалів, поки ДПАІ не спохватилася ,що сума дооцінки нічим не компенсується. Але сума дооцінки якраз компенсована, і завдяки цьому рано чи пізно має право бути віднесеною до валових витрат. ДПАІ вона встановлює наступне: “У випадках переоцінки товарних запасів, других матеріальних ресурсів для відображення їх в обліку по найменшій вартості (первинної вартості або чистої вартості реалізації запасів)сума уцінки вираховується із балансової вартості таких запасів на початок звітного (податкового) періоду ...” Проілюструємо дану цитату за допомогою порівняльної таблиці.(3.1.1 ) Як бачимо, в підсумку сума уцінки в розмірі 3 грн. ніколи не потрапить у валові витрати, незважаючи на те , що за неї підприємство сплатило компенсацію , що дозволяє йому це зробити . Дооцінювати же запаси платник податків має право після попередньої уцінки і тільки в межах суми попереднього зменшення запасів. У такий спосіб маємо наступні висновки: ДПАІ хоче використовувати бухгалтерську оцінку запасів при проведенні перерахунку балансової вартості запасів по п. 5.9 Закону про прибуток. Проте, коректування балансової вартості запасів ні у бік збільшення, ні в3 сторону зменшення, Законом про прибуток не передбачена. Пункт 5.9 Закону про прибуток просто продовжує в часі (аж ніяк не виключає) віднесення компенсованої вартості до валових витрат ДПІ знову піднімає питання можливих переоцінок у податковому обліку. Однак варто пам'ятати ,що балансова вартість запасів визначається в податковому обліку тільки відповідно до норм Закону про прибуток [3], а не в якому випадку не бухгалтерськими стандартами. В наявності явне прагнення ДПАІ повернутися в 1996 рік з метою підкорити бухгалтерський облік податковому .Але, якщо таке трапиться, і ДПАІ змусить платників податків зменшувати валові витрати на суму уцінки , то в бухгалтерському обліку ніхто уцінку обліковувати не буде. Адже це так вплине на об'єктивність бухгалтерської звітності. Іншою основною проблемою , на нашу думку, є проблема оцінки основних засобів. Проблема оцінки основних засобів пов’язана з довгим строком їх експлуатації. Надходження і поставлення на облік об’єкту основних засобів на підприємство супроводжується його грошовою оцінкою. В результаті використання об’єкта основних засобів його первісна оцінка поступово втрачає своє значення. Тому підприємство повинно періодично переоцінювати основні засоби. Старі правила бухгалтерського обліку визначали точні норми оцінки, які застосовувались до всіх основних засобів для всіх підприємств. Основні засоби оцінювались по вартості їх придбання. Потім ця оцінка підлягала коректуванню, розрахунок яких був суворо визначений такими факторами: · постійне зменшення вартості для відображення результатів використання основних засобів ·періодичне збільшення вартості з метою відображення результатів обезцінення грошової одиниці. Прийняття ПСБО-7 [5] стало переломним моментом в бухгалтерському обліку основних засобів. Нові бухгалтерські правила ставлять своєю метою відобразити в обліку як 1) прогнозуємі зміни вартості основних засобів(у вигляді зносу), 2) так і ті, що не підлягають прогнозуванню . Розглянемо ці варіанти більш детально. 1Прогнозуємі зміни вартості основних засобів. За виключенням земель і предметів мистецтва всі основні засоби втрачають свою вартість в процесі їх використання. Таблиця 3.1.1 . Порівняльна таблиця обліку згідно Закону та обліку, згідно думки ДПІ. У відповідності з новими правилами бухгалтерського обліку підприємство визначає метод амортизації для кожного об’єкту основних засобів. В процесі прийняття рішень про придбання основних засобів необхідно зрівнювати затрати на їх придбання і доходи, які плануються отримати від їх використання. Центральне місце в цьому процесі займає плановий строк використання майна. При придбанні об’єкта приймаються три основних рішення: ¨ про строк його корисного використання ¨ про спосіб його використання ¨про те, що буде з ним після припинення підприємством його використання. Кожне з них відображаються в бухгалтерському обліку (таблиця 3.1.2. )- [додаток ] Виходячи з рішення управління на підприємство покладається відповідальність за визначення методу амортизації по кожному об’єкту. Така політика відповідає МСБО .Але правила бухгалтерського обліку пішли шляхом компромісу: підприємство повинно вибрати метод амортизації ,який відповідав дійсності, але зробити це необхідно тільки у рамках методів , згідно ПСБО 7.Однак для деяких основних засобів ні один із наведених методів не відображає заплановану втрату вартості. В цьому випадку підприємство повинно вибрати метод, який в найменшій степені викривлює дійсність. Шість методів амортизації, запропонованих ПСБО 7 , можна згрупувати в три категорії: 1)один метод ,по якому нараховується одна і та ж сума амортизації на протязі строку корисного використання об’єкту основних засобів(прямолінійний метод); Таблиця 3.2.1. Відображаються в бухгалтерському обліку управлінських рішень
Рішення управлінняЯк відображається в бухгалтерському обліку
12
Строк його корисного використання Строк амортизації
Спосіб його використанняМетод амортизації
Доля майна після припинення підприємством його використання.Ліквідаційна вартість
2)чотири методи, у відповідності з якими сума амортизації постійно зменшується(метод зменшення залишкової вартості, метод прискореної залишкової вартості, кумулятивний метод, а також метод ,визначений Законом про прибуток); 3)один метод ,у відповідності з яким сума амортизації знаходиться в прямій залежності від степеню використання майна(виробничий);. Теоретично самим досконалим методом є виробничий. Але на практиці цей метод достатньо трудомісткий, і підприємства використовують його рідко. Частіше всього використовується прямолінійний метод. Цей вибір логічний при відсутності показників, які б виправдовували використання іншого методу. Однією з відмінностей НСБО від МСБО є можливість використання метод амортизації, передбачений податковим законодавством. Податковий метод амортизації змінюється разом із законодавством про оподаткування прибутку підприємств. На сьогоднішній день амортизація нараховується кожного кварталу на балансову(залишкову) вартість шляхом застосування квартальних ставок від 1,25% до 6,25% з використанням коефіцієнту, який знижує суму нарахованої амортизації на 20%.Підриємство може прийняти рішення про використання цього методу для того чи іншого об’єкта основних засобів при умові, що він відображає реальне використання об’єкта. В той же час НСБО( а значить і законодавство) не дозволяє використовувати податковий метод із міркувань зручності. Що відбудеться у випадку зміни податкового законодавства. Ті підприємства , що використовують сьогоднішній податковий метод, повинні будуть вибирати серед наявних .У той же час підприємства, що застосовують неподаткові методи амортизації , зобов'язані будуть переглянути їх для того, щоб вирішити, чи не буде «новий» податковий метод більш пристосований для відображення окремих об'єктів. Існує точка зору , що ведення податкового методу як одного з методів амортизації призначено для полегшення роботи бухгалтерів. На думку Рішар Мушински і Софії Токар[57 ], ця міра ніякою мірою образом не забезпечить досягнення цієї мети. Навіть якщо підприємство використовує для деяких об'єктів податковий метод амортизації , розходження між оподатковуванням і бухгалтерським обліком залишаються настільки значними, що починаючи з 1 липня 2000 року подвійна система основних засобів необхідна, якщо тільки Закон про прибуток не буде істотно зближений у напрямку зближення з ПСБО –7. 2.Зміна вартості основних засобів , яка не підлягає прогнозуванню. Оцінка ОЗ згідно МСБО і НСБО має значні відмінності. Як відомо МСБО пропонує базовий(рекомендований-оцінка по її собівартості за мінусом накопиченої амортизації) і дозволений альтернативний (оцінка по їх справедливій вартості) підходи. Згідно ПСБО 7 оцінка основних засобів по їх справедливій вартості є основним методом. Для тих засобів ,котрі оцінені по собівартості, справедлива вартість стає основною базою оцінки, починаючи з першої дати балансу, після їх придбання. У відповідності з ПСБУ-7 основні засоби оцінюються на дату складання балансу: ( по справедливій оцінці ( по собівартості за мінусом амортизації при умові, що отримана сума не відрізняється більше ніж на 10% від справедливої вартості. Зменшення корисності основних засобів. ПСБО-7 вимагає проведення уцінок основних засобів на суму зменшення їхньої корисності. Сума корисності(торба очікуваного відшкодування) об'єкта основних засобів дорівнює сумі , яке підприємство очікує одержати в результаті його майбутнього використання, включаючи ліквідаційну вартість об'єкта при вибутті . Це правило узгоджується з оцінкою основних засобів по справедливій вартості(по залишковій вартості, якщо вона не відрізняється більш ніж на 10 % від справедливої).Таким чином, якщо сума очікуваного відшкодування нижче справедливої вартості , у балансі відбивається сума очікуваного відшкодування , якщо справедлива вартість нижче суми очікуваного відшкодування ,то в балансі відбивається справедлива вартість. Іншими словами , на дату балансу основні засоби оцінюються по найменшій із двох вартостей ( справедливій чи вартості сумі очікуваного відшкодування. Слід зазначити , що метод оцінки з урахуванням суми очікуваного відшкодування значно відрізняється від методу , передбаченого МСБО[49]. ПСБО-7 розроблений на основі ( з істотними відмінностями) МСБО-16 «Основні засоби»[50] у редакції до змін , внесених у 1998 році. Крім того, аналізуючи українські стандарти Рішар Мушински і Софія Токар[57], прийшли до висновку що вони розроблені без врахування МСБО –36 «Уцінка активів»[49], затвердженого в 1998 році , що розглядає умови і механізм уцінки активів , у тому числі основних засобів. Таким чином, МББО-16 «Основні засоби»[49] у редакції після змін внесених у 1998 році , відсилає до МСБО –36 «Уцінка активів» у частині , що стосується уцінки основних засобів. Загальне правило МСБО-36 полягає в наступному : якщо сума відшкодування активу нижче його балансової вартості, повинна бути проведена уцінка активу, при якій його балансова вартість зводиться до суми очікуваного відшкодування. При цьому МСБО-36 істотно змінює визначення поняття «сума очікуваного відшкодування» у порівнянні з його визначенням у МСБО-16”Основні засоби” і відповідно ПСБО-7, як було описано вище. Тепер згідно МСБУ сума очікуваного відшкодування активу - це сума , найбільша з двох: сума чистої вартості реалізації чи активу сума його корисності. При цьому визначення суми корисності активу близько до визначення суми очікуваного відшкодування в старій редакції. Перша зміна вартості є результатом впливу часу і використання. Основний принцип нового обліку полягає в зобов'язанні підприємства установити для кожного об'єкта метод амортизації , що реально буде відбивати втрату вартості, яка є результатом вільно вибраного способу експлуатації об’єкту. Це зобов'язання відбивати реальність обмежена, оскільки відповідно до законодавства підприємства для кожного об’єкта повинні вибирати один із шести запропонованих ПСБО-7 методів. Який найкращим чином буде відбивати реальність. Друга зміна вартості(дооцінка чи уцінка) є результатом змін ринкової вартості і суми очікуваного відшкодування кожного об’єкта. Нові правила зобов'язують підприємства визначати на дату кожного балансу ринкову вартість у виді справедливої вартості, а також суму очікуваного відшкодування для кожного об'єкта. Труднощі, зв'язані з прийняттям до уваги ринкової вартості і суми очікуваного відшкодування , збільшуються по двох причинах: 1)справедливу вартість і суму очікуваного відшкодування необхідно визначати чотири рази в рік 2)ці нові поняття визначені в українським стандартах дуже коротко без прикладів по їхньому застосуванню. Таким чином, освоєння і введення нового бухгалтерського обліку основних засобів вимагають від підприємства впровадження нових процедур, у яких буде задіяно керівництво і бухгалтерія. При цьому поряд з бухгалтерським необхідно введення і податкового обліку основних засобів. 3.2.Шляхи удосконалення оцінки в умовах комп¢ютеризації бухгалтерського обліку. Ефективне керування підприємством немислимо без комплексної автоматизації бухгалтерського й оперативного обліку. Для рішення цієї задачі потрібні продукти, що працюють відповідно до ПСБО , мають високу надійність , забезпечують швидке одержання інформації, надають усі необхідні звіти і документи, прості у використанні, адаптуються під будь- які зміни в законодавстві. Найкращим чином досягненню комп¢ютеризації обліку сприяють програмні продукти, призначені для автоматизації бухгалтерських задач. Вони беруть на себе виконання всіх рутинних розрахунків і дозволяють мати повну інформацію про фінансовий стан підприємства на будь-який заданий період часу, а не на кінець кварталу або року коли готується звіт для фіскальних органів. Одним із шляхів удосконалення оцінки в умовах кому¢ютеризації бухгалтерського обліку і автоматизація ділянок роботи по оцінці і веденню бухгалтерського обліку. Автоматизувати бухгалтерію можна двома способами: самостійно розробити необхідну програму або купити готову (тиражну) розробку. Самостійне написання програми здається цілком природнім для багатьох користувачів. Такий шлях автоматизації доцільний для двох категорій користувачів: ¨для підприємств, що мають кваліфікованих штатних програмістів (написання багатофункціональної програми, що стабільно працює , вимагає великих затрат) ; ¨для невеликих підприємств, задачі обліку на яких прості, і які можуть написати програму власними силами. На Заході таких варіант ведення обліку досить розповсюджений тому, що облік у них значно простіший за наш, і крім того, слід зважати на високу комп’ютерну грамотність населення. Працювати і програмувати в EXEL¢і для багатьох бухгалтерів не є проблемою. При придбанні тиражного продукту не можна стверджувати , що такий крок – завжди найкраще рішення. Чим більше підприємство - тим більш індивідуальними є його потреби, і жодний готовий продукт не може його задовольнити. Серед тиражних продуктів все більшим попитом користуються так звані “бухгалтерські конструктори” , які поділяються на дві групи: інструментальні та “готові” системи. Інструментальні системи (X-DOOR, Fin Expert ). Такі програми можуть виконувати лише невеликий набір бухгалтерських розрахунків, але при цьому містять розвинуті засоби налагодження .Для цього слід формалізувати Міністерства фінансів, ДПАУ та вимоги облікової політики свого підприємства в термінах даної мови, або слід залучати постачальника програми. Саме тому, нашою пропозицією для ООКР є використання інструментальної системи “1С:Бухгалтерія” версія 7,5”Фінанси без проблем”, оскільки у програмі реалізована загальноприйнята методика бухгалтерського і податкового обліку для підприємств, що відповідає ПСБО України . Особливий інтерес для бухгалтерів ООКР представить: ¨автоматизація податкового обліку; ¨гнучкі можливості обліку :багатомірний і багаторівневий аналітичний облік; ¨формування і розпечатка різноманітних звітів :звіти за довільний період часу, деталізація звітів до рівня проводок , статистична і податкова звітність ; ¨автоматичний облік бухгалтерських операцій : цілісне відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, автоматичне формування операцій первинними документами( накладними, касовими документами і т.д.); ¨зручність роботи:різні режими допомоги і підказок; ¨сервісні можливості (контроль коректності проводок, контроль зміни і видалення використовуваних елементів довідників, документів і т.д. , можливість архівування робочих даних і використання цих даних із архівної копії, перегляд історії роботи користувачів. “Готові “ системи (“Парус” ,БЕСТ , Smarket 4.0) включають можливості рішення якомога більшої кількості бухгалтерських задач, алгоритми рішення яких не потрібно описувати на спеціальній макромові, але уточнювати параметрично. Комплексні бухгалтерські системи підтримують ведення всіх розділів обліку .Вони є кращими в порівнянні з програмами першого класу за кількістю і різноманітністю можливих обліковий облікових операцій та оброблюваних первинних документів .Вони можуть бути однокористувацькими та мереживними. Що стосується системи обліку міжнародного рівня(Scala, Platinum), то такі системи призначені для ведення бухгалтерського обліку згідно з міжнародними стандартами та формування розгалуженої фінансової звітності. Локалізовані версії пристосовані і до українського законодавства, але іноземне походження все одно нагадує про себе. Для удосконалення оцінки та інших операцій та обліку роботи з фінансами їх автоматизують. Їх існує досить багато: “ЛиС”- розрахунок заробітної плати , Bud Fin- обік операцій бюджетного фінансування ; БУМ- обік операцій руху матеріальних цінностей; “Зарплата” та “ПроЗа” –облік праці та заробітної праці; “Своды”- зведений облік та бухгалтерський аналіз; “Консультант»- інформаційно-пошукова система з фінансово-економічного законодавства.

Розділ 4.Охорона праці на підприємстві.

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон "Про охорону праці"[2]. Цей закон, який вступив у дію з 24 листопада того ж року, розповсюджується на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на всіх громадян ,які працюють, а також залучені до роботи на цих підприємствах. В Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, досвід охорони праці в різних країнах та в Україні в попередні роки. Згідно з Законом, охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно- гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини у процесі праці. Найважливішими принципами державної політики в галузі охорони праці є: пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до діяльності підприємства, повна відповідальність власника за створення безпечних та нешкідливих умов праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків і професійних захворювань. При укладанні трудового договору працівник має бути проінформованим під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я , а також про його права на пільги і компенсації згідно з законодавством та трудовим договором. Нормальна тривалість робочого дня працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Умови праці на робочому місці, безпека робочих машин (для бухгалтера - комп'ютера),стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати нормативних актів про охорону праці. Працівник має право відмовитися від роботи, якщо створилася ситуація, небезпечна для його здоров'я і навколишнього середовища. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Згідно з Законом, усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Джерелом фінансування є внески власників(підприємств),обчислені від витрат на оплату праці та включені у собівартість продукції(необхідні витрати по відтворенню робочої сили).Власник зобов'язаний повернути зазначені суми до фонду соціального страхування, якщо нещасний випадок стався з його вини. Передбачено право працівників на пільги і компенсації за важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, умови підвищеного ризику для здоров’я. Відповідно до статті 9 Закону, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Так в ООКР працівники бухгалтерії забезпечуються молочними продуктами: маслом, сиром. Протягом дії трудового договору власник повинен надавати працівникові повну інформацію про можливі зміни в умовах праці та в розмірах піль і компенсацій, включаючи ті які надані йому додатково. Складовою частиною системи управління охороною праці на підприємстві є навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці. Згідно з Правилами техніки безпеки до споживачів та обслуговуючого персоналу на ЧООКР висуваються такі вимоги: щоб уникнути нещасних випадків всі користувачі зобов’язані знати і виконувати правила техніки безпеки у роботі на ПК. Працівники ,що працюють на ПК знають, що їм заборонено: торкатися до екрана та до тильного боку монітора, працювати на ПК у вологому одязі та вологими руками, перебувати від монітора на відстані не менше 50 см, залишати без нагляду ввімкнену в мережу електронну апаратуру, встановлювати на корпус ПК сторонні предмети. Після закінчення роботи користувач повинен вимкнути ПЕОМ , привести а порядок робоче місце. Не рідше ніж один раз на квартал необхідно очищувати від пилу агрегати та вузли, кабельні канали та між підлоговий простір. До загальних заходів захисту від статичної електрики на ООКР за великої концентрації ПК можна віднести місцеве зволоження повітря . Забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до приміщення. У приміщеннях ,де експлуатують ПК використовують змішане освітлення. На ООКР, де не вистачає природного світла, необхідно встановити додаткові світильники на столах, окрім стаціонарного освітлення. Протипожежний захист. Приміщення, в ООКР, в яких встановлено комп’ютери, належать до тих видів приміщень , де немає необхідності влаштування систем автоматичного пожежегасіння , і тому вони оснащені вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м*2 площі приміщення з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини. Звуковбирне облицювальне стін та стель на ООКР виконано з негорючих і частково важкогорючих матеріалів. Усі працівники при прийнятті на роботу й щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань охорони праці. Цей інструктаж проводиться спеціалістом з охорони праці. Запис про проведення інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі особи , що інструктується.

Висновки і пропозиції

Проведені дослідження дають можливість зробити наступні висновки і внести наступні пропозиції. Загальні питання оцінки та обліку активів підприємств . За багатовікову історію теорії обліку не відпрацьована єдина концепція оцінки активів підприємств тому, що ця досить серйозна проблема пов’язана з інтересами різних фізичних і юридичних осіб. Осмислення цих обставин дасть можливість розробити єдині підходи до проблеми оцінки як елементу методу бухгалтерського обліку. Вивчення питань історії та організації оцінки в обліку зарубіжних країн збагатить нашу теорію і сприятиме подальшому розвитку облікової практики та взаємопроникненню ідей. Проблеми, пов’язані з оцінкою, представляють теоретичну базу основних економічних питань діяльності підприємств і є досить дискусійною темою, яка обговорюється на конгресах бухгалтерів. Правила, принципи і методи оцінки активів виникали поступово, разом з удосконаленням господарського обліку, з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин в певних економічних формаціях. Їх практичному застосуванню слід було б надати такого змісту, який би відповідав принципам господарювання. Правильна оцінка має важливе значення при співставленні балансів одного або багатьох підприємств за різні звітні періоди. Якщо оцінка є стабільною, довготривалою, то вона дає можливість порівнювати баланси підприємств різних форм власності та господарювання або різних галузей за десятки років. Майно, зобов’язання і господарські операції, щоб знайти відображення в бухгалтерському обліку та звітності, повинні піддаватись оцінці, яка здійснюється лише в грошовому виразі. Різноманітність діючих методів свідчить проте, що бухгалтерська оцінка фактів господарського життя не відображає ні їх вартості (цінності), ні будь - яких інших суттєвих характеристик. Вона представляє собою лише певний вимірник, що дозволяє обчислювати наявне майно підприємства, номінальний результат його діяльності. Неправильна оцінка активів викликає багато нарікань з боку керівників підприємств, контролюючих органів, засновників та інвесторів. Помилки в оцінці нерідко носять методологічний характер, оскільки в багатьох випадках виникають через незнання або неправильну інтерпретацію бухгалтерами діючих нормативних актів. Сьогодні немає такого методу оцінки активів підприємств, який би був прийнятним для вивчення фінансового стану підприємства, визначення результатів його господарювання та інформаційного забезпечення процесу прийняття рішень різними користувачами звітності. З 1992 року в Україні діяли чотири методики оцінки державного майна, але жодна з них не відповідає основним вимогам, які пред¢являються до оцінки - визначенню реальної вартості підприємства. Головним недоліком зазначених методик можна назвати той факт, що повна інвентаризація майна на дату оцінки не є обов’язковою, а може проводитись за рішенням органу приватизації; адже для визначення реальної вартості підприємства необхідно проводити повну інвентаризацію його активів і зобов’язань. А тому при оцінці майна підприємства під час його приватизації здебільшого відбувається недооцінка або переоцінка. Переоцінка призводить до значного підвищення коефіцієнта індексації основних фондів, а в результаті - до збільшення статутного фонду; спричиняє зменшення частки трудового колективу в загальній вартості майна підприємства. Недооцінка, навпаки, призводить до зменшення статутного фонду. Виникає ситуація, коли статутний фонд - незначний, а вартість майна - велика, і кожний новий інвестор матиме частку, яка буде перевищувати частки попередніх акціонерів. Тому важливо, щоб оцінка була максимально точною. Особливої актуальності проблема оцінки набуває, коли працівник - акціонер виходить з акціонерного товариства і необхідно з ним розрахуватись за його часткою в статутному фонді . Методика оцінки майна в Україні дозволяє оцінити балансову вартість матеріальних активів підприємства , але , як показує досвід , реальна ціна такого майна на ринку може бути іншою . А в умовах приватизації стратегічних підприємств на перший план виступає вартість нематеріальних активів , особливо якщо матеріальні – зношені . Мета бухгалтерського обліку – це точне і своєчасне обчислення фінансового результату, а метод оцінки повинен забезпечувати для цього найкращі умови і суворо відповідати вимогам законодавства .Таким методом є застосування історичних цін при номінальній грошовій одиниці , що зберігаються перманентно і дозволяють фіксувати точку відліку , початок координат при знаходженні результату. Грошова оцінка активів і зобов¢язань підприємства . Бухгалтерське спостереження охоплює лише ті об¢єкти , які піддаються вартісній оцінці , а сам бухгалтерський облік є вартісним. В бухгалтерському обліку грошова оцінка в більшості випадків розглядається в контексті балансових узагальнень .Безумовно, до статичного чи динамічного балансів неможливо довести правильність і перевагу того або іншого конкретного методу вартісної оцінки. Інформаційні запити багатьох внутрішніх і зовнішніх користувачів виправдовують застосування різних грошових вимірників і передбачають їх розгляд в тісному взаємозв¢язку. Для формування бухгалтерської інформаційної моделі вся сукупність елементів виробничо - господарської та фінансової діяльності – активи , капітал власника , зобов¢язання , господарські і фінансові процеси , фінансові результати – повинна бути оцінена в єдиному (узагальнюючому ) вимірнику , в якості якого виступає грошовий. Всі підприємства України зобов¢язані здійснювати оцінку активів, зобов¢язань і господарських операцій у валюті ,яка діє на території України ,- в гривнях. Оцінка і облік основних засобів. Однією з помилок , яких припускаються бухгалтери при обліку основних засобів , є відображення операцій з придбання таких засобів в облікових регістрах на рахунку 10”Основні засоби» при відсутності документів , які підтверджують введення основних засобів в експлуатацію. Передача приміщень ,а також устаткування в оренду не оформляються двосторонніми актами приймання-передачі. Двосторонній акт повинен містити підписи керівників обох сторін , а також печатки з обов¢язковою наявністю коду ЄДРПОУ . На підприємствах відсутні інвентарні картки , ведення яких передбачено діючою інструкцією з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних засобів . Оцінка та облік товарно - матеріальних запасів . Однією із типових помилок в обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів , а також їх зносу є відсутність пункту в наказі , який визначає метод нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів. Оцінка та облік товарно - матеріальних цінностей. Надходження товарно-матеріальних цінностей оформляється накладними а їх оприбуткування, що зовсім не означає використання їх у виробництві .Передачу в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів вартістю більше 30% неоподаткованого мінімуму доходів громадян необхідно оформляти актами , що містять відповідні реквізити, а також із зазначенням , що предмети відпускаються для виробничих цілей. З позиції структурного підходу ідеальною є оцінка активів за їх собівартістю , вона базується на системі подвійного запису , у відповідності з яким реєструються всі зміни ресурсів підприємства і здійснюється їх наступна ідентифікація. При оцінці цінностей підприємства необхідні обережність та повне розуміння їх характеру. В складі інформації про облікову політику підприємства в бухгалтерській звітності рекомендуємо розкривати, як мінімум наступну інформацію: Þметоди оцінки виробничо - матеріальних запасів за видами ; Þнаслідки змін в обліковій політиці методів оцінки матеріально- виробничих запасів; Þпорядок відображення різниці між фактичною собівартістю матеріально - виробничих запасів та вартістю їх можливої різниці; Þспособи перенесення вартості малоцінних та швидкозношуваних предметів; Виділити і доповнити облікову політику Обласного об¢єднання наказом “Про організацію бухгалтерського обліку” . Використовувати інструментальну систему “1С:Бухгалтерія” версія 7,5”Фінанси без проблем”, оскільки у програмі реалізована загальноприйнята методика бухгалтерського і податкового обліку для підприємств, що відповідає ПСБО України .Перевагою даної системи над нині діючою на Обласному об¢єднанні колгоспних ринків є: ¨автоматизація податкового обліку; ¨гнучкі можливості обліку :багатомірний і багаторівневий аналітичний облік; ¨формування і розпечатка різноманітних звітів :звіти за довільний період часу, деталізація звітів до рівня проводок , статистична і податкова звітність ; ¨автоматичний облік бухгалтерських операцій : цілісне відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій, автоматичне формування операцій первинними документами( накладними, касовими документами і т.д.); ¨зручність роботи:різні режими допомоги і підказок; ¨сервісні можливості (контроль коректності проводок, контроль зміни і видалення використовуваних елементів довідників, документів і т.д. , можливість архівування робочих даних і використання цих даних із архівної копії, перегляд історії роботи користувачів. На підставі проведеного аналізу нами можуть бути запропоновані наступні напрямки щодо зміцнення фінансового стану підприємства: Þаналіз його балансу свідчить , що однією із причин важкого фінансового стану ООКР є досить громіздка для здійснення господарської діяльності матеріально-технічна база, в яку вкладена значна сума власних та прирівняних до них коштів. Тому бажано провести інвентаризацію основних засобів , при необхідності законсервувати чи здати в оренду ті, що у даний час не використовуються(здати в оренду 5,6,7,8 поверхи не задіяного в готельному господарстві приміщення готелю “Центральний”) ; Þглибоко проаналізувати можливість ефективного використання наявного майна та вдало розпоряджатися ним, провести аналіз доцільності будівництва та прийняття рішення щодо нього(на нашу думку в сторону завершення будівництва нерентабельного готельного господарства); Þзвільнені таким чином кошти направити на збільшення обсягів діяльності, слід нарощувати матеріальні оборотні кошти, в першу чергу товарні запаси, які користуються попитом; Þвибору найбільш ефективного шляху розвитку , на нашу думку буде сприяти, впровадження бізнес планування . Вирішення назрілих проблем буде сприяти фінансовій стабілізації Обласного об¢єднання колгоспних ринків.

Список літератури

1. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991 року №785-XII зі змінами та доповненнями.//Записки бухгалтера /Уклад.Л.Маргорська.- Харьков:Фактор,2001, -с.63-75 2. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 року № 2695-XII . //Записки бухгалтера /Уклад.Л.Маргорська.- Харьков:Фактор,2001, с.75-86 3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283-97-ВР. .//Записки бухгалтера /Уклад.Л.Маргорська.- Харьков:Фактор,2001, с.96-135 4. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999року №996-XIV зі змінами та доповненнями.// Вісник податкової служби України,1999р. №33.-с.26-30. 5. Положення стандарт бухгалтерського обліку 7”Основні засоби” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000року №92. Зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 18 травня 2000 року за №2888/4509 //Бухгалтерський облік і аудит ,2000р. №5.-с.17-20 6. Положення стандарт бухгалтерського обліку 9”Запаси” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999року №246. Зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 2 листопада 1999року за №751/4044 // Бухгалтерський облік і аудит,1999р. №11-с.8-11 7. Положення стандарт бухгалтерського обліку 10”Дебіторська заборгованість” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999року №237. Зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 25 жовтня 1999року за №725/4018 // Бухгалтерський облік і аудит,1999р. №11-с.12-13 8. Положення стандарт бухгалтерського обліку 11”Зобов¢язання” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000року №20 . Зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 11 лютого 2000року за №85/4306 // Бухгалтерський облік і аудит ,2000р. №3-с.-73-75 9. Положення стандарт бухгалтерського обліку 16” Витрати” затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999року №318. Зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 19 січня 2000року за № 27/4248//Бухгалтерський облік і аудит ,2000р. №23.-с.3-7 10. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов¢язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999року №291 11. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов¢язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999року №291 12. Наказ ДПАІ від 12.06.2000року № 306”Зміни до порядку складання декларації про прибуток підприємства”.//Записки бухгалтера /Уклад.Л.Маргорська.- Харьков:Фактор,2001, с.25-36 13. А.Карей .Ударим стандартом по бухучету и разгильдяйству(прододжаем изучение ПБУ-7).// Бизнес №48(411).Бухгалтерия 27 ноября 2000года-с.71-76 14. А. Малышкин. Учетная политика в «новом» бухучете или привыкание к новизне.//ГлавБух №9(59) март 2000г.-с.31-34 15. А. Твердомед. Установите учетную политику.//Экспресс анализ законодательных и нормативных актов №17(227) 24 апреля 2000года- с.4-9 16. Астахов В.П. Теория бухгалтерского учета.- М.:”Экспертное бюро-М”, 1997.- 351 с. 17. Бутинець Ф.Ф.Теорія бухгалтерського обліку.-Житомир,1996,-334с. 18. Безруких П.С. и др. Бухгалтерский учет: Учебник/ ПС.Безруких, А.Н.Кашаев, Д.А.Рогулин; Под ред. П.С.Безруких.- 2-е изд.; перераб. И доп. - М.: Финансы и статистика, 1983.-c. 375. 19. Бухгалтерский учет :Учебник, 2-е изд испр. и доп./И.Е.Тишков , А.И.Балдинова, Т.Н.Дементей и др. ; под общей ред. И.Е.Тишкова.- Мн.:Выш.шк., 1994.-688с. 20. Бухгалтерский учет :Учебник/ П.С.Безруких, В.Б. Ивашкевич, Н.П. Кондраков и др.; под общ. ред.П.С.Безруких.-2-е изд., перераб. И доп. - М.:Бухгалтерский учет ,1996.-576с. 21. Бухгалтерский учет на предприятиях мясной и молочной прмышленности. Г. С. Лазарович, К.К. Яковлев, К.И.Шелепков,1970 22. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник/ За ред. Проф. Ф.Ф.Бутинця.- Житомир:ЖІТІ, 2000.-608с. 23. Валдайцев С.В.Оценка бизнеса и инновации.-М.:Информацмонно-издательский дом “Филинь”, 1997.-336с. 24. Василенко П.Н.Основы бухгалтерского учета.Изд.4-е.-М.:”Экономика”,1971.- 245с. 25. Ващинский Г.В. Бухгалтерский учет в сельскохозяйственных предприятиях. М.:Государственное изд-во сельскохозяйственной литературы, 1956.-351с. 26. Вейсман М.И. Теория бухгалтерского учета и основы бухгалтерского учета отраслей народного хозяйства:Учеб. пособие для техникумов. М.:Госстатиздат,1962.-352с. 27. Велш Глен А., Шорт Дениел Г. Основи фінансового обліку/ Пер. з анг.О.Мінін, О.Ткач.- К,:Основи,1997.-943с. 28. Верига Ю.А.Організація бухгалтерського обліку в США.- К.:Укоопспілка, 1998.-79с. 29. Галкин А.Ф. и др.Теория бухгалтерского учета.-М.:”Колос”,1970.-263с. 30. Галкин А.Ф. и др.Теория бухгалтерского учета. Учеб. Пособие для ВУЗов.Изд.2-е, доп. И перераб .- М.:”Статистика”,1976.-335с.:ил. 31. Гапонов В.К. Працюючим з комп¢ютером. Специфічна небезпечність електроустановок //Охорона праці -№10/ 1999.-с.48-49 32. Голов С.В., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік.- К.:Автоінтерсервіс,1996.-544с.:іл. 33. Григорьев В.В.Федотова М.А. Оценка предприятия: теория и практика.- М.:ИНФРА-М,1997.-320 с. 34. Ефимцев П.П.и др. Бухгалтерский учет на предприятиях промышленности строительных материалов:Учебник для учащихся техникумов/ П.П. Ефимцев, А.Н. Кузминський, А.Ф. Сидоров.- М.:Стройиздат, 1979.-28с.:ил. 35. Зюкова М.М.Проблеми удосконалення амортизаційної політики в Україні//Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 22 січня 1999 р./ Під ред .Верига Ю.А. с.302-305 36. Иванченко З.Анализ показателей рентабельности(Совершенствование в системе внутриприозводственногго менеджмента)//Бизнесинформ.-1998,№ 10- с.51-53 37. Карев В. Зарахування на баланс основних засобів//Галицькі контракти,- №10.-3/2000.-с.21-31 38. Карлин Т.Р. Анализ финансовых отчетов (на основе GAAP) :Учебник-М.:ИНФА- М,1998.-448с. 39. Ковалев А.П. Оценка стоимости активной части основных фондов: Учебно- методическое пособие/ М.:Финстатинформ, 1997.-175с. 40. Козырев А.Н.Оценка интелектуальной стоимости.- М.:Экспертное бюро,1997.- 289с. 41. Концепция бухгалтерського учета в России // Бухгалтерский учет.-1998.- №3.-с.33-36 42. Красий А.С.Краткий бухгалтерский словарь-справочник.Херсон: Херсонское книжно-газетное издательство, 1960.-124с. 43. Кутер М.И. Бухгалтерский учет :основы теории.Учебное пособие.- М.:”Экспертное бюро- М”, 1997.-496 с. 44. Макаров В.Г. Теория бухгалтерского учета:2-е изд., перераб. И доп. - М.:Финансы.-1975 45. Малюга Н.М. Цал-Цалко Ю.С.Оцінка основних засобів та їх контроль на підпрємства // Світ бухгалтерського обліку.-1997.-№1.-с.35-38 46. Малюга Н.М.Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: теорія, практика, перспективи. - Житомир. ЖІТІ. 1998.-384 с. 47. Мидлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений/Пер. с англ.; под ред. И. И. Елисеевой. -М.- Аудит, ЮНИТИ, 1997.- 408с. 48. Митюшкин Т.С. Теория бухгалтерского учета:Учебник/ Под. ред. д.е.н. проф. С.К.Татур. - М.:Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1957.-374 с. 49. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку .-К:”К.И.Н.Е.”,2001р. – 289с. 50. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку .-К.:ФПБАУ, 1998.-73с. 51. Н. Кравцова Оценка стоимости имущества при приватизации (корпоратизации).//Бухгалтерия 1-3(416-418) 15января 2001го-да-с.90-98 52. Назарбаева И.Учет основных средств и операций, увеличивающие балансовою стоимость групп //Бизнес. Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации. - №38 –20/9/1999.-с.62-72 53. О.Язова. Методика оценки индивидуального имущества.//Бухгалтерия 1- 3(416-418) 15января 2001года-с.101-104 54. Ожегов С.И.Словарь русского языка.Изд.7-е, стереотип.-М.:”Сов. Энциклопедия”, 1968.-900с. 55. Осокін В.В. , Сорока І.В., Жидков В.В. Охорона праці у торгівлі:Підручник для студентів торг. - ек. і комерц. вузів. - К.:Донецьк ., 1999.-192 с. 56. Палий В.Ф.Палий В.В.Финансовый учет: Учеб. пособие : В 2-х ч.-М.:ФБК- ПРЕСС, 1998.-Ч.1-304с. 57. Р.Мушински, С.Токарь. Бухгалтерский учет основных средств по новым правилам .//Бизнес №48(411).Бухгалтерия 27 ноября 2000года-с.55-58 58. Савицкий Б.П.Практическое пособие по бухгалтерському учету на автомобильном транспорте.М.:”Транспорт”,1991.-с.297 59. Свидерський Е.И. Настольная книга бухгалтера.-К.-1996.-220с. 60. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней:Учеб пособие для вузов.-М.:Аудит Юнити, 1996.-638с. 61. Соколов Я.В.Бухгалтерский учет :от истоков до наших дней.Учеб.пособие для вузов.-М.:Аудит Юнити.1996.-638с. 62. Соколов Я.В.История развития бухгалтерского учета.-М.:Финансы и статистика,1985-250с. 63. Солодченко И.Об оценке товарно-материальных ценностей в налоговом учете.//Бизнес №41(404).Бухгалтерия 9 октября 2000года-с.96-98 64. Сопко В.Бухгалтерський обік :Навч. посібник.-К.:КНЕУ, 1998-448с. 65. Сорина Л.Збухгалтерский учет в легкой и текстильной промышленности:учебник для средн. спец. учебн. заведений легкой пром-сти.- М.:Легкая индустрия,1980.-192 с. 66. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності.Навч.посібник.-3-те вид . доп. і перероб. -К.:А.С.К., 1998- 784с. 67. Удовенко Г.В. Бухгалтерский учет в легкой промышленности/ Учебник для студентов вузов легкой промышленности.- М.:Легкая индустрия,1978.-320 с. 68. Управленческий учет /Под ред В.Палия и Р.Вандер Вила.-М.:ИНФРА-М,1997.-480с. 69. Философский словарь/Под ред.И.Т.Фролова.-4-е изд. -М.:Политиздт,1984.-445с. 70. Финансово - кредитный словарь:В3-хт./гл. ред. Н.В. Гаретовский. - М.:Финансы и статистика,198.-511с. 71. Хорнген Ч.Т., Фостер Дж. Бухгалтерский учет :управленческий аспект:Пер с анг. / Под ред. Я.В.Соколова. - М.: Финансы и статистика, 1995 .-416с. 72. Чембер Н.Е., Сухова Н.Н. Бухгалтерский учет. - М.:Финансы,1976.-323с. 73. Шишкин А.К., Микрюхов В.А., Дышкант И.Д. Учет, анализ , аудит на предприятиях : Учеб. пособие для вузов - М.:Аудит ЮНИТИ, 1996.- 496с.,часть 1. 74. Юденко В.А. Аналіз фінансових результатів підприємства в умовах реформування бухгалтерського обліку// Фінанси України. - №8- 8/2000.-с.97-102